Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/2991/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2024. Зареєстровано: 11.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2024.
Дата набрання законної сили: 11.05.2024
Номер судового провадження: 1-кп/344/729/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023091010003560

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/2991/24 
		       Провадження № 1-кп/344/729/24 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
		 
		Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючої судді             ОСОБА_1 ,
		з участю:
		секретарів                 ОСОБА_2 ,
		прокурора                     ОСОБА_3 , 
		представників сектору служби
		у справах дітей              ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		представників сектору ювенальної
		превенції                      ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		потерпілого     ОСОБА_8 ,
		захисників     ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		законних представників     ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		обвинувачених     ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення
		 
		ОСОБА_14 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Воловець Воловецького району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, реєстраційний номероблікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
		 
		ОСОБА_13 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця селища Воловець Воловецького району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
		 
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		Обвинувачені ОСОБА_14 та ОСОБА_13 вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану. 
		Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
		20 листопада 2023 року близько 18 год 30 хв неповнолітній ОСОБА_14 разом із неповнолітнім ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували в АДРЕСА_2 на Привокзальній площі, де побачили ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		У цей час неповнолітні ОСОБА_14 та ОСОБА_13 вирішили спільно відкрито заволодіти наявним у ОСОБА_8 особистим майном 
		Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, неповнолітній ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою із неповнолітнім ОСОБА_13 , направилися вслід за потерпілим ОСОБА_8 . Коли ОСОБА_8 проходив неподалік будинку АДРЕСА_3 , вони підбігли до останнього та почали його штовхати, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_8 втратив рівновагу та впав на землю.
		Після цього, неповнолітній ОСОБА_14 , діючи за попередньо змовою з неповнолітнім ОСОБА_13 , маючи єдиний об`єднаний неправомірний умисел, діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України № 3429-ІХ від 08.11.2023), відкрито викрав із лівої кишені штанів ОСОБА_8 мобільний телефон марки «Samsung» серії «Galaxy A30s» моделі «SM-A307FN/DS» синього кольору та з викраденим майном побіг у двір вказаного будинку.
		Одразу ж після цього, ОСОБА_8 , з метою повернення свого викраденого мобільного телефону, побіг вслід за неповнолітнім ОСОБА_14 , наздогнав останнього та вимагав, щоб той повернув викрадене майно. У свою чергу, неповнолітні ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , маючи реальну можливість розпорядитись викраденим мобільним телефоном, через побоювання, що на крики потерпілого ОСОБА_8 про допомогу відреагують перехожі, повернули йому викрадений мобільний телефон марки «Samsung» серії «GalaxyA30s» моделі «SM-A307FN/DS» синього кольору, вартість якого згідно висновку експерта становила 3367 гривень.
		У подальшому, неповнолітній ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_13 , заштовхали ОСОБА_8 до під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_3 . Перебуваючи у вказаному приміщенні, неповнолітній ОСОБА_13 діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України № 3429-ІХ від 08.11.2023), наніс ОСОБА_8 удар рукою в ділянку обличчя, чим застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я та відкрито викрав із лівої внутрішньої кишені його куртки грошові кошти в сумі 16000 гривень.
		Після вчинення кримінального правопорушення, неповнолітні ОСОБА_14 і ОСОБА_13 місце вчинення злочину покинули, а грошовими коштами розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 19367 гривень.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та беззастережно, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Пояснив, що того дня разом з ОСОБА_15 , після вживання заборонених препаратів, гуляючи в місті, побачили потерпілого, в якого був мобільний телефон, вирішили його забрати. Телефон вирвали з рук, ударивши потерплого в лице, а коли потерпілий почав кликати на допомогу, то повернули. В той момент, коли штовхали потерпілого, він побачив в кишені куртки грошові кошти, і викрав їх. Телефон вони повернули потерпілому, а грошові кошти присвоїли та потратили на власні потреби. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та беззастережно, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Пояснив, що гуляли в місті разом із ОСОБА_16 та зустріли потерпілого, побачили в нього дорогий телефон, вирішили його забрати. Потерпілий почав кликати на допомогу і він повернув йому мобільний телефон, але згодом побачили, що в потерпілого є грошові кошти, він вдарив потерпілого в обличчя, і коли той впав, то забрали в нього з кишені грошові кошти в сумі 16 тисяч гривень, які потім потратили на власні потреби. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.
		Потерпілий подав цивільний позов, яким просив стягнути з обвинувачених завдану йому матеріальну шкоду в сумі 16 000 гривень. 18.03.2024 року подав заявою, за змістом якої просив розгляд справи проводити у його відсутності. Також вказав, що представником ОСОБА_13 йому відшкодовано завдану шкоду на суму 4 000 гривень. В іншій частині позов підтримав та просив його зодоволити.
		На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.4 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_14 , активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. 
		Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_14 суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема його молодий вік (є неповнолітнім), те, що обвинувачений раніше не судимий, неодружений, на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває; не має постійного місця проживання в м.Івано-Франківську, під час судового розгляду кримінального провадження неодноразово змінював адреси місця перебування, не працює, не навчається, не має іншого зареєстрованого джерела доходу, за місцем реєстрації характеризується посередньо; щире каяття, що підтверджено також прокурором у судовому засіданні, як обставину, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Також, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.4 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_13 , активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування завданої шкоди та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. 
		Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_13 суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема його молодий вік (є неповнолітнім), те, що обвинувачений раніше не судимий, неодружений, на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває; не має постійного місця проживання в АДРЕСА_2 , не працює, не навчається, не має іншого зареєстрованого джерела доходу; щире каяття та часткове добровільне відшкодування завданої шкоди, що підтверджено також прокурором у судовому засіданні, як обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Вирішуючи заявлений потерпілим цивільний позов, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
		Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Оскільки злочинними діями обвинувачених була спричинена потерпілому матеріальна шкода на загальну суму 16 000 гривень, яка в ході судового розгляду відшкодована частково законним представником ОСОБА_13 на суму 4 000 гривень, а тому цивільний позов про стягнення не відшкодованої шкоди в сумі вже 12000 слід задовольнити.
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ "Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства").
		Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
		Згідно з ст. 69 Кримінального кодексу України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. 
		Як зазначено у наведеній вище постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі N 750/5031/18, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 Кримінального кодексу України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній посилатися на ст. 69 Кримінального кодексу України.
		Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_14 на строк 1 рік 6 місяців; ОСОБА_13  1 рік, потерпілого, який щодо визначення міри покарання поклався на розсуд суду, думку законних представників, захисників та обвинувачених, які просили застосувати до обвинувачених ст. 69 і ст. 104 КК України, а також враховуючи дані про особи винних, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що обвинуваченим слід призначити основне покарання за ч.4 ст. 186 КК України, із застосуванням положень ст. 69 Кримінального кодексу України, нижче від найнижчої межі, зазначеної санкції інкримінованої статті, і таке покарання буде достатнім, справедливим, співмірним та необхідним для їх виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ними, так і іншими особами.
		Визначене обвинуваченим покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.
		Цивільний позов задовольнити.
		Процесуальні витрати покласти на обвинувачених. 
		Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України. 
		Підстав для зміни запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_13 суд не вбачає. 
		Підстав для зміни запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_14 суд не вбачає. 
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст.373-375 КПК України, суд,- 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_14  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, та призначити покарання, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
		 
		Запобіжний західобвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний  домашній арешт.
		Початок строку відбуття покарання ОСОБА_14 рахувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку суду. 
		 
		ОСОБА_13  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, та призначити покарання, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
		 
		Запобіжний західобвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_13 обчислювати з моменту взяття під варту, а саме з 31.01.2024 року, зарахувавши в строквідбуття покараннятермін йогопопереднього ув`язненнядо днянабрання вирокомзаконної силиз розрахункуодин деньпопереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_8 ,- задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_14 накористь  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 8000 гривень матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		 
		Стягнути з ОСОБА_13 накористь  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 4000 гривень матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		Стягнути з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 солідарно в дохід держави4 622 гривень 90 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз.
		 
		 
		 
		Речові докази:
		-оптичний диск (постанова від 22.11.2023 року)- зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;
		-оптичний диск (постанова від 22.11.2023 року)- зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;
		-оптичний диск (постанова від 24.11.2023 року)- зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;
		-мобільний телефон марки «Samsung A30s» моделі «SM-F307FN/DS» в корпусі синього кольору ( постанова від 21.12.2023 року)  повернути власнику ОСОБА_8 .
		 
		Арешт накладений ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.12.2023 року, - скасувати.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
		 
		 
		 
		Суддя                                            ОСОБА_17

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...