Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/1076/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2024. Зареєстровано: 12.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2024.
Дата набрання законної сили: 13.05.2024
Номер судового провадження: 1-кп/461/317/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023140000000323

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		461/1076/24
		1-кп/461/317/24
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		11.04.2024 р.                                               м.Львів 
		 
		Галицькийрайонний суд м. Львова в складі:
		   головуючого судді ОСОБА_1 ,
		   при секретарі ОСОБА_2 ,
		   з участюпрокурора  ОСОБА_3  
		   захисника ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі суду кримінальне провадження № 22023140000000323 від 26.10.2023 р. про обвинувачення: 
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Тлумач Івано-Франківської області, українка, громадянка України, раніше не судима, одружена, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка не є депутатом, адвокатом або нотаріусом -
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України-
		в с т а н о в и в :
		 
		Обвинувачена   ОСОБА_5 будучи громадянкою України, достовірно знаючи про наявність збройного конфлікту на території України, збройної агресією рф проти України, а також захоплення частин Донецької області та міста Донецьк збройними формуваннями терористичної організації т.зв. «днр» як обставин, що є загальновідомими фактами, будучи обізнаною про те, що на території України діють законні органи судової влади, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не сприймаючи державну владу України, підтримала ідеї та погляди терористичної організації т.зв. «днр» щодо нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, та, із невстановленого період часу, однак не пізніше 09.01.2015 розпочала надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, добровільно погодившись на пропозицію невстановлених осіб щодо зайняття посади судді терористичної організації т.зв. «днр».
		В подальшому, указом голови донецької народної республіки «О назначении судей» від 09.01.2015 № 03 ОСОБА_5 призначено на посаду судді Ворошиловського міжрайонного суду м. Донецьк т. зв. «донецької народної республіки», строком на три роки та, в подальшому, перепризначено на вказану посаду указами голови днр № 206 від 01.07.2019 та № 422 від 01.08.2022.
		Таким чином, упродовж невстановленого періоду часу, однак не пізніше 9.01.2015, ОСОБА_6 , діючи умисно, розпочала надавати іноземній державі та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, яка відобразилась у добровільному зайнятті посади судді Ворошиловського міжрайонного суду м. Донецьк т. зв. «донецької народної республіки», складанні у невстановленому слідством місці та час присяги на вірність терористичній організації «днр», а також регулярному виконанні незаконно покладених на неї функцій та повноважень судді, що полягали у здійсненні правосуддя від імені «донецької народної республіки», а саме: розгляді та вирішенні цивільних, кримінальних, господарських справ у судових засіданнях, винесенні від імені т.зв. «донецької народної республіки» незаконних процесуальних рішень (ухвал, вироків, рішень та ін.) - вчиняючи таким чином дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		Так, зокрема, у період з 10.11.2021 по 29.08.2022 незаконно призначеною суддею Ворошиловського міжрайонного суду м. Донецьк т. зв. «донецької народної республіки» (за адресою: м. Донецьк, вул. Любавіна, 4, індекс 83015) ОСОБА_5 , яка діяла умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України призначались та проводились псевдо-судові засідання у кримінальній справі № 03-1-2021-090-001049 (судова справа № 1/022/121/2022) по обвинуваченню ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснювалось дослідження документів, речових доказів, а також безпосередньо допитувались свідки та інші учасники кримінальної справи.
		29.08.2022 за результатами псевдо-судового розгляду незаконно призначеною суддею Ворошиловського міжрайонного суду м. Донецьк т. зв. «донецької народної республіки» (за адресою: м. Донецьк, вул. Любавіна, 4, індекс 83015) ОСОБА_5 , яка діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, у відкритому судовому засіданні незаконно визнано винною громадянку ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 321 кримінального кодексу т.зв. «днр» (передача та збір по завданню іноземної розвідки інших відомостей для використання їх проти безпеки донецької народної республіки, тобто шпигунство, вчинене шюземним громадянином) та призначено останній покарання у вигляді 10 років позбавлення волі із відтермінуванням відбування покарання до досягнення її дитиною 14 років.
		Таким чином, обвинувачена ОСОБА_5 вчинила державну зраду, а саме: діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, а саме у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст.111КК України. 
		Обвинувачена ОСОБА_5 належним чином повідомлена про день та час слухання справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила. 
		Ухвалою суду від 07.03.2024 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України визначено здійснювати у спеціальному судовому провадженні, відповідно до ч.3 ст.323 КПК України, у відсутність обвинуваченої.
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо обвинувачення ОСОБА_5 у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні вирішення питання про винувтість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення віднесла на розсуд суду.
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України повністю підтверджується наступними дослідженими під час судового провадження доказами, які узгоджуються між собою.
		Даними постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 220231400000000323 від 25.12.2023 р. від 25.11.2023 р. (а.с. 54-55).
		Даними письмового повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 від 21.03.2023 р. за № 62/2\1-812нт начальника ГВ КР Управілння СБУ у Львівській області ОСОБА_8 (а. с. 60-63).
		Даними «обвинительного заключения по уголовному делу № 03-1-2021-090-001049 по обвиненю ОСОБА_9 28.06.1986 г. рождения в совершении преступлени предусмотренного ст. 321 УК ДНР» (а.с. 64-92). 
		Даними «приговора именем донецкой народной республики от 29.08.2023 г. г. Донецк», згідно якого обвинувачена ОСОБА_5 зазначена, як головучий суддя Ворошиловського міжрайонного суду м. Донецька, та винесла вказаний вирок від імені т.з. «донецкой народной республики», та засудила ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі ст. 321 КК «днр» до 10 років позбавлення волі з відбуванням покарання в виправній колонії загального режиму, та з відстрочкою призначеного покарання до досягнення її дитиною ОСОБА_10 чотирнадцятирічного віку. (а.с. 93-106)
		Даними протоколу пред`явлення особи до впізнання від 27.05.2023 р. за фотознімками свідку ОСОБА_7 та фототаблиці, довідки, згідно якого свідок ОСОБА_7 впізнає за фотознімками ОСОБА_5 , яка брала участь у якості судді в кримінальній справі № 03-1-2021-090-001049 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, перебаченому ст. 321 УК ДНР, що розглядалася Ворошиловським міжрайонним судом м. Донецьк донецької народної республіки, на фото № 3 за сукупності ознак, а саме за віком 40-45 років, блондинка, високого зросту, середня тілобудова, овальне обличчя та пухкі губи, та сукупністю загальних рис обличчя. ( а.с. 107-112).
		Даними Державної прикордонної служби від 16.03.2023 р. за № 16/86, про те, що обвинувачена ОСОБА_5 призначалась указами так званого глави «днр» від 09.01.2015 р. № 3 на трьохрічний строк повноважень суддею Вороштловського міжрайонного суду м. Донецьк; від 01.07.2019 р. за № 206  суддею Ворошиловського міжрайонного суду м. Донецьк; від 01.08.2022 р. за № 422  на трьохрічний строк повноважень суддею Ворошиловського міжрайонного суду м. Донецьк. Перебуває в базі данних «Миротворець» як член терористичної організації «днр». (а.с. 113-116). 
		Даними протоколу огляду мережі Інтернет від 13.03.2023 р. з додатком оптичним диском, відповідно до якого проведено огляд мережі «Інтернет» і стосується особистих даних обвинуваченої ОСОБА_5 , зокрема укази т.з. глави «днр» № 422 від 01.08.2022 р. про призначення ОСОБА_5 на посаду судді Ворошиловського міжрайонного суду м. Донецьк, указ від 01.07.2019 р. № 206 про призначення ОСОБА_5 на посаду судді Ворошиловського міжрайоного суду м. Донецьк «днр», указом так званого глави «днр» від 09.01.2015 р. № 3 про призначення ОСОБА_5 на посаду судді Ворошиловського міжрайоного суду м. Донецьк «днр» строком на три роки (а.с. 117-130).
		Даними витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно обвинувачена ОСОБА_5 має у приватній власності 1/3 частину квартири за адресою АДРЕСА_2 (свідоцтво про право власносіт НОМЕР_2 видане 09.03.2005 р. Роздільнянською міською радою. (а.с. 133-134).
		Даними відповіді з Державної міграційної служби України у Львівській області від 11.04.2023 р. про те, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 видавався паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 від 14.01.2000 р. Калинівським РВ ДМУ УМВСУ в Донецькій області та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 від 24.05.2013 р. (орган 1402) (а.с. 137-139).
		Даними відповіді державної судової адміністрації ДСУ України у Донецькій області від 01.08.2023 р. за № 03-952/23 згіддно яких обвинувачена ОСОБА_5 отримувала заробітну плату з 04.05.2005 р. по 11.10.2010 р. як працівник Калинівського районного суду м. Донецька; з 12.10.2010 р по 22.07.2013 р. як працівник територіального управління ДСА України у Донецькій області; з 23.07.2013 р. по 13.10.2014 р. як працівник Калинівського районного суд м. Донецька (а.с. 141).
		Даними відповіді на запит слідчого Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.02.2023 р. за № 1300-5704-5/14241, згідно якого за ОСОБА_5 сплачувалися відповідні платежі до Пенсійного фонду України у вересні 2014 р. територіальним управлінням ДСУ України у Донецькій області.(а.с. 149-159).
		Даними постанови про визначення підслідності у кримінальному провадженні № 220231400000000323 від 25.12.2023 р. від 13.12.2023 р. за якою Генеральнимпрокурором ОСОБА_11 було визначено підслідність вказаного кримінального провадження ха СВ УСБУ у Львівській області. (а.с. 182-183).
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.
		В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України. У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України доведена повністю.
		Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
		Поняття терористичної організації визначено в ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Також, відповідно до ст.1 вищезазначеного закону, терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
		Тобто, терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
		При цьому, суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
		Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13 роз`яснив, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п.13 даної постанови, вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
		Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою. 
		Висновки суду про визнання «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Так, у Рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2017 року у справі «Хлєбік проти України» безпосередньо зазначено, що на початку квітня 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіційні будівлі в Донецькій та Луганській областях й заявляти про створення самопроголошених утворень, відомих як «ДНР» і «ЛНР». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосування проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція».
		Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинувачену ОСОБА_5 винною за пред`явленим звинуваченням, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченої ОСОБА_5 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист.
		Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачена ОСОБА_5 вчинила державну зраду, а саме умисно вчинене громадянином України діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України: а саме у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.
		В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченої ОСОБА_5 після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння останньої, особу обвинуваченої, її спосіб життя, ймовірність вчинення нею нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження в їх сукупності. 
		Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченій, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого нею злочину, форму вини, спосіб вчинення злочинів, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченої до скоєного.
		Також, суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, згідно характеристики характеризується як проросійськи налаштована особа з низькими морально-діловими та вольовими якостями, схильна до девіантної поведенки, має стійкі антидержані погляди, сугестивний тип особистості, безпринципна та корумпована. 
		Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлені.
		Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		При цьому,суд враховуєположення ч.ч.1,2ст.50КК України,згідно яких,покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. 
		Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
		Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання в межах санкцій статті, за якою кваліфіковано її дії у виді позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна. .
		Дискреційні повноваження суду - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосовувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
		Отже, при призначенні покарання обвинуваченій, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. 
		За висновком суду, таке покарання для засудженої відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
		Речові докази та судові витрати по справі відсутні.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_5 слід рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.
		 
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
		 
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1ст.111 КК України та обрати їй покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна.
		Строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.
		Апеляційна скарга на вироксуду може бути подана протягомтридцяти днів з дня його проголошення через Галицький районний суд м. Львоваз підстав, передбачених ст.394 КПК України, а засудженим - з моменту вручення копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...