Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/20386/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2024. Зареєстровано: 12.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2024.
Дата набрання законної сили: 11.04.2024
Номер судового провадження: К/990/39243/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 квітня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 420/20386/23
		адміністративне провадження № К/990/39243/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Соколова В.М.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Єресько Л.О., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/20386/23
		 
		за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою Військової академії (м. Одеса) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року (суддя Завальнюк І.В.) та постанову П`ятого  апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року (головуючий суддя -    Танасогло Т.М ., судді: Димерлій О.О., Крусян А.В.)
		УСТАНОВИВ: 
		Короткий зміст позовних вимог
		В серпні 2023 року Військова академія (м. Одеса) (далі - позивач) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 126   102,22 грн.
		На обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 має обов`язок відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у Військовій академії (м. Одеса), оскільки його відраховано з числа курсантів через небажання продовжувати навчання та розірвано контракт про проходження військової служби (навчання). Відповідно до довідки-розрахунку №1/55/596 розмір витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 в академії склав 126 102,22 грн. Добровільно відповідач не відшкодував указані витрати. Вказане слугувало підставою для  звернення позивача до суду.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 серпня 2023 року позов                  Військової академії залишив без руху, для надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин пропуску звернення до суду та надання доказів, на підтвердження їх поважності; сплати судового збору. Надав десять днів з моменту отримання копії ухвали, для усунення недоліків.
		На виконання вищезазначеної ухвали позивач сплатив судовий збір та надав клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначив, що з моменту прямої відмови ОСОБА_1 (5 серпня 2023 року) погасити заборгованість, академією (8 серпня                2023 року) подано позов до суду в межах місячного строку встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). А тому, позивач просить поновити строк звернення до суду за захистом своїх прав.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року позов                 повернуто Військовій академії. 
		Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 ознайомився із розрахунком та зобов`язався добровільно відшкодувати витрати на утримання в академії (з розрахунком згоден) 06 липня 2018 року. Відтак, відлік строку звернення до суду із даними вимогами розпочався через 15 днів після видання наказу від 05 - 21 липня 2018 року          № 46-РС та сплинув 21 серпня 2018 року. Тобто позов подано із суттєвим пропущенням строку на звернення до суду і судом не встановлено поважних причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.
		Цей суд зазначив, що формування Військовою академією (м. Одеса) в липні 2023 року вимоги-пропозиції № 26/1/44, тобто через п`ять років після відрахування курсанта та невиконання останнім обов`язку добровільного відшкодування витрат на навчання, взятого ним шляхом підписання довідки-розрахунку в липні 2018 року, не утворює підстави для перебігу строку на звернення до суду із даними вимогами. 
		Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
		Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відлік строку звернення до суду із даними вимогами розпочався саме після видання наказу від 05 липня 2018 року № 46-РС, ознайомлення із довідкою-розрахунком від 05 липня 2018 року про розмір витрат, пов`язаних з утриманням та сплинув через місяць після указаної дати. Однак даний позов Військовою академією (м. Одеса) було подано лише 08 серпня 2023 року (по спливу 5 років). Відтак, цей суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що даний позов подано із суттєвим (тривалим - 5 років) пропущенням строку на звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, і матеріали справи не містять доказів в обґрунтування поважності причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.
		Цей суд дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував передбачені частиною другою статті 123 КАС України наслідки у вигляді повернення позовної заяви позивачу, оскільки, позов подано з пропуском встановленого статтею 122 КАС України строку, при цьому поважності причин пропуску такого строку Військовою академією (м. Одеса) не доведено.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
		Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року і передати справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі та розгляду по суті.
		У касаційній скарзі її автор зазначає, що вона подається на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки суди в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 19 жовтня 2023 року у справі 520/1444/22, згідно яких саме із фактично відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду (постанови від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721719, від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 11 травня 2023 року у справі № 400/4281/20).
		Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		Відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу Військової академії (м. Одеса) до суду не надійшов.
		Ухвалою від 20 березня 2024 року Верховний Суд провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи 
		Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 20 липня 2017 року № 351 ОСОБА_1 зараховано курсантом на перший курс навчання.
		Наказом начальника Військової академії від 28 серпня 2017 року № 183 відповідача призначено на посаду курсанта першого курсу навчання та зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами.
		Наказом начальника Військової академії від 05 липня 2018 року № 46-РС молодшого сержанта ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів «через небажання продовжувати навчання» та розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу.
		Відповідно до довідки-розрахунку від 05 липня 2018 року № 1/55/596 загальний розмір витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) становить 126 102 (сто двадцять шість тисяч сто дві) грн 22 коп.
		ОСОБА_1 з довідкою-розрахунком № 1/55/596 згоден та зобов`язався сплатити суму заборгованості на рахунок Військової академії.
		18 липня 2023 року ОСОБА_1 направлено вимогу-пропозицію про порядок та строки відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі від            11 липня 2023 року № 26/1/44 (у якій  запропоновано протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги, сплатити суму заборгованості на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 126 102 грн 22 коп).
		У зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не відшкодував витрати, пов`язані з його утриманням в академії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
		Позиція Верховного Суду
		Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.
		Предметом цього позову є стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 126102,22 грн. Такі витрати, у разі відмови від добровільного їх відшкодування, здійснюється у судовому порядку.
		Так, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту     2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку (частина десята статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).
		Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є", "з","и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок № 964.
		Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
		Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової  військової служби, -  за  період навчання, що перевищує цей строк.
		За пунктом 7 Порядку № 964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
		Ключовими у цій справі є питання дотримання позивачем строку звернення до суду про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.
		Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.
		За частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. 
		Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
		Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею                 123 КАС України.
		Згідно статтею 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		Верховний Суд наголошував на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16 від                      12 грудня 2018 року).
		Отже до спорів про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19).
		Разом із тим, Верховний Суд неодноразово, акцентував увагу на тому, що право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
		Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі             № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі        № 320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі № 420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20.
		Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов`язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
		Вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, Верховний Суд у справах                № 560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), № 420/9694/20 (постанова від 21 грудня             2021 року), дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат. 
		У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 наказом від 20 липня          2017 року № 351 зараховано курсантом на 1-ий курс навчання до Військової академій та наказом від 11 серпня 2017 року № 48-РС призначено на посаду курсанта. На підставі наказу            № 183 відповідача з 28 серпня 2017 року зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами.
		Також установлено, що наказом від 05 липня 2018 року № 46-РС відповідача відраховано з числа курсантів Військової академії (м.  Одеса) у зв`язку із розірванням контракту через небажання продовжувати навчання, розірвано контракт про проходження військової служби (навчання). Зазначеним наказом відповідачу оголошено суму до відшкодування за час навчання в академії у розмірі 126 102,22 грн. 
		З довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, ОСОБА_1 ознайомився цього ж дня - 05 липня 2018 року. З розрахунком погодився та зобов`язувався оплатити суму в касу або на рахунок Військової академії (м. Одеса), про що особисто зробив відповідний напис та поставив свій підпис у довідці цим же числом. Водночас, у цій довідці-розрахунку витрат не визначено строк (графа у розрахунку не заповнена).
		Після отримання рапорту ОСОБА_1 про небажання продовжувати навчання позивач повинен був здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в академії, відобразити узагальнену суму відшкодування у наказі про звільнення, а також надати останньому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови ОСОБА_1 здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, він міг набути право звернутися до суду з відповідним позовом.
		Поруч із цим, ураховуючи, що Військовою академією (м. Одеса) не вказано, який саме строк наданий ОСОБА_1 для погашення заборгованості, то фактично ОСОБА_1 не був обізнаний про терміни, протягом яких він має добровільно сплатити витрати, пов`язані з його утриманням в академії.
		Отже, під час прийняття наказу (05 липня 2018 року) відповідача повідомлено про необхідність відшкодування суми витрат на його навчання та її розміру - 126 102,22 грн.
		Однак позов до Одеського окружного адміністративного суду було подано Військовою академією (м. Одеса) через «Електронний кабінет» в ЄСІТС лише 08 серпня 2023 року (зі сплином 5 років).
		Відтак, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що даний позов подано із суттєвим (тривалим - 5 років) пропущенням строку на звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, і матеріали справи не містять доказів в обґрунтування поважності причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.
		У цій справі, початок перебігу строку не може бути пов`язаний з відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати, оскільки позивач не визначив такого терміну, при цьому, за встановлених судами обставин, останній протягом п`яти років був обізнаний про невиконання відповідачем вимоги про відшкодування витрат на навчання. Про вказане також свідчить повторне направлення вимоги-пропозиції про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ від 11 липня 2023 року №26/1/44, цього разу вже із визначеням порядку та строків відшкодування цих витрат. 
		Невстановлення Військовою академією (м. Одеса)  у позасудовій вимозі-попереджені будь-якого строку, свідчить про пасивну поведінку суб`єкта владних повноважень у здійснені захисту прав, невжиття ним активних дій для дотримання місячного строку звернення, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, що обраховується з моменту закінчення терміну добровільного виконання (що мало ним усвідомлюватися).
		Повторне направлення вимоги через п`ять років від повідомлення вперше про необхідність сплати коштів не поновлює строк добровільного виконання (відшкодування відповідачем витрат), є штучним створенням позивачем підстави для нового обрахунку місячного строку звернення до суду. 
		Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду. Він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
		В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
		Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 19 жовтня 2023 року у справі 520/1444/22 колегія суддів зауважує, що у кожних окремих правовідносинах результат вирішення справи залежить від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів.
		При цьому, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
		Водночас аналіз висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та у наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, а тому висновки Верховного Суду не можуть слугувати прикладом правильного застосування норм матеріального права.
		Так із справ № 400/4280/20, №520/1444/22 слідує, що суди першої та апеляційної інстанцій (у цих справах) не з`ясували відповідним чином усіх обставин, що мають значення для їх правильного вирішення, зокрема: матеріали справи не містили доказів, що відповідача було ознайомлено із розрахунком таких витрат та запропоновано добровільно відшкодувати такі витрати. 
		У цих справах (№ 400/4280/20 і №520/1444/22) Верховний Суд дійшов висновків, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції через не з`ясування належним чином усіх обставин справи, що мають значення для правильного їх вирішення
		Таким чином обставини наведених позивачем справ (№ 400/4280/20 і №520/1444/22) є відмінними від справи № 420/20386/23, а тому вказані постанови не може слугувати прикладом правильного застосування норм процесуального права у цій справі.
		Отже, підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції у цій справі.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу Військової академії (м. Одеса) необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Військової академії (м. Одеса) залишити без задоволення. 
		Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі №420/20386/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк   Л.О. Єресько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...