Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/429/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2024. Зареєстровано: 12.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2024.
Дата набрання законної сили: 11.04.2024
Номер судового провадження: К/990/32998/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 квітня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №500/429/23
		адміністративне провадження № К/990/32998/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Єзерова А.А.,
		суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу
		за касаційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 
		на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 (суддя Баб`юк П.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі №500/429/23 (колегія суддів у складі головуючого судді  Пліша М.А., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.)
		у справі №500/429/23
		за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 
		до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради
		про зобов`язання вчинити певні дії,
		I. РУХ СПРАВИ
		1. У 2023 році ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) в інтересах ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (далі - відповідач, Управління), в якому просив:
		- зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати державну соціальну допомогу як дитині з інвалідністю до 18 років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік» та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік»;
		- зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити державну соціальну допомогу як дитині з інвалідністю до 18 років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 16.08.2022;
		- зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити ОСОБА_2 надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі починаючи з 16.08.2022. 
		2. Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 27.03.2023, залишеним без змін  постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023, у задоволенні позову відмовив.
		3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. 
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		4. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю з дитинства, сином ОСОБА_2 . 
		5. Рішенням Управління від 14.10.2022, на підставі заяви ОСОБА_2 , призначено державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства ОСОБА_1 та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років ОСОБА_2 .
		6. ОСОБА_2 одержує державну соціальну допомогу дитині з інвалідністю з 16.08.2022 по 30.05.2034 в розмірі 1418,90 грн та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю у розмірі 1372,00 грн.
		7. 12.12.2022 ОСОБА_2 звернувся до Управління  із клопотанням, в якому, посилаючись на частину 3 статті 46 Конституції України, якою передбачено, що соціальні виплати не можуть бути меншими за прожитковий мінімум, зазначив, що з 16.08.2022 він офіційно здійснює догляд за дитиною, ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про державну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» отримує державну соціальну допомогу дитині з інвалідністю в розмірі 1418,90 грн та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю у розмірі 1372,00 грн, просив здійснити перерахунок отримуваних ним та його сином, ОСОБА_1 , соціальних виплат, а в майбутньому нараховувати зазначені виплати в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум.
		8. Управлінням у листі від 29.12.2022 №31915-Ф/2022 вказано, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні як отримувач державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю з надбавкою на догляд ОСОБА_1 , яку призначено з 16.08.2022 по 30.05.2034, станом на 01.12.2022 розмір допомоги з надбавкою на догляд становить 2881,60 грн, яка складається із основного розміру допомоги на дитину з інвалідністю, що з 01.12.2022 становить 1465,10 грн та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю, що становить 1416,50 грн.
		9. Вважаючи протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та надбавки на догляд, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		10. Відмовляючи у задоволенні позову, суди керувалися тим, що положення Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 №2109-III (далі - Закон №2109-III) та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79 (далі - Порядок №79) в частині встановлення особі щомісячної доплати в сумі, якої не вистачає до розміру прожиткового мінімуму, застосовуються у випадку, якщо сума державної соціальної допомоги як дитині з інвалідністю до 18 років разом із встановленою до неї надбавкою (на догляд за особою) є меншою за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а державна соціальна допомога та надбавка на догляд не є двома окремими соціальними виплатами, позаяк остання встановлюється саме до державної соціальної допомоги у випадках, коли дитина потребує постійного догляду.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		11. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржник визначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до яких, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		12. У своїй касаційній скарзі позивач звертає увагу, що судовими інстанціями не враховані положення частин першої, третьої статті 46 Конституції України як норми найвищої юридичної сили, відповідно до якої: громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. 
		13. Скаржник доводить, що відповідач при визначенні розмірів державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та надбавки на догляд повинен був керуватися статтею 46 Конституції України, нарахувати і виплачувати державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років у розмірах, які не нижчі від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		14. Позивач зазначає, що судами не враховані висновки щодо застосування положень статті 46 Конституції України, викладені Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі №562/2658/15-а.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
		19. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. 
		20. Частина 1 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV (надалі - Закон №966-XIV) визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
		21. За правилами частини 2 статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
		22. Частиною 1 статті 2 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров`я, освіти, соціального обслуговування та інших (абзаци 1-4).
		23. За змістом частин 1, 3 статті 4 цього Закону, прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
		24. Своєю чергою, відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальні послуги" від 17.01.2019 №2671-VIII (далі - Закон №2671-VIII) соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
		25. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 13 Закон №2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є дітьми з інвалідністю.
		26. Закон №2109-ІІІ, відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.
		27. Статтею 1 Закону №2109-ІІІ визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно з цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		28. Відповідно до статті 2 Закону №2109-ІІІ державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: особам з інвалідністю з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства III групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
		29. Абзацом 3 частини 4 статті 3 Закону №2109-ІІІ, передбачено, що надбавка на догляд за іншою дитиною з інвалідністю встановлюється в розмірі, крім іншого, на дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.
		30. Згідно із статтею 4 Закону №2109-ІІІ, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. На дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку.
		31. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ (далі - Закон №1928-ІХ) установлено, на 2022 рік прожитковий мінімум: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
		32. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2109-ІІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», затверджений Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю дитинства та дітям з інвалідністю (далі - Порядок №79).
		33. Пунктом 1 Порядку №79, визначено, що цей Порядок відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" визначає умови призначення і виплати, перелік документів, необхідних для призначення: державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або дітям з інвалідністю віком до 18 років (далі - державна соціальна допомога); надбавок на догляд за особами з інвалідністю з дитинства або дітьми з інвалідністю віком до 18 років (далі - надбавка на догляд).
		34. Пунктом 5 Порядку № 79, передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років. До державної соціальної допомоги призначається також надбавка на догляд за дітьми з інвалідністю віком до 18 років. Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновлювачів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (крім заочної форми здобуття освіти), не проходять військову службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років.
		35. Пунктом 9 Порядку №79 встановлено, що державна соціальна допомога (в тому числі надбавка на догляд) призначається з дня звернення за їх призначенням, якщо протягом трьох місяців подано всі необхідні документи. Якщо до заяви подано документи не в повному обсязі, орган соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняття відповідних документів із зазначенням дати їх прийняття, а також про документи, які у тримісячний строк необхідно подати (повідомлення видається/надсилається йому у паперовій або електронній формі (за наявності електронної адреси). Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) вважається день прийняття заяви з документами. Якщо заява з документами надсилається засобами поштового зв`язку, то днем звернення за державною соціальною допомогою (у тому числі надбавкою на догляд) вважається дата, зазначена на відбитку календарного штемпеля. Заява розглядається не пізніше ніж через 10 днів після її надходження з документами.
		36. Відповідно до пункту 10 Порядку №79 розмір державної соціальної допомоги призначається відповідно до прожиткового мінімуму, що визначається згідно із законом. Державна соціальна допомога на дітей з інвалідністю віком до 18 років, призначається в розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір надбавки на догляд на іншу дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років, призначається в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму перерахунок державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) проводиться органами соціального захисту населення без подання заяви особою з інвалідністю з дитинства чи законним представником особи з інвалідністю з дитинства, визнаної недієздатною, та дитини з інвалідністю віком до 18 років, яка отримує державну соціальну допомогу (далі - отримувач). Державна соціальна допомога та надбавка на догляд призначаються в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму. Якщо щомісячний розмір державної соціальної допомоги не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. У разі коли щомісячний розмір державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд особам з інвалідністю з дитинства I групи, віднесених до підгрупи А, не досягає розміру державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд, що виплачується на дітей з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років, призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
		37. Як з`ясовано судами попередніх інстанцій у цій справі, позивач доглядає за дитиною з інвалідністю з дитинства, сином ОСОБА_1 та з 16.08.2022 у відповідності до вимог Закону №2109-ІІІ та Порядку №79 отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю з дитинства, сина ОСОБА_1 в сумі 1465,10 грн, що є нижчою розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю в сумі 1416,50 грн, що також є нижчою розміру прожиткового мінімуму. Разом, станом на 01.12.2022 розмір соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та розмір надбавки на догляд становить 2881,60 грн.
		38. У пункті 2.3 Рішення Конституційного Суду України №76-VIII від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено:
		"Конституційний Суд України виходить з того, що статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, включаючи право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); визначено джерела і механізми соціального забезпечення громадян (частина друга); та встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя). У державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини;
		Згідно зі статтею 46 Основного Закону України соціальний захист пов`язується, зокрема, "з неможливістю мати заробіток (трудовий дохід), його втратою чи недостатнім рівнем життєвого забезпечення громадянина і непрацездатних членів його сім`ї" (абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28.04.2009 №9-рп/2009);
		Наведений зміст права, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48);
		Конституційний Суд України вважає, що зазначені положення Основного Закону України зобов`язують державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення. Заходи соціального захисту мають втілювати ідеї соціальної солідарності та справедливості, бути спрямовані на охорону і захист особи при настанні можливих соціальних ризиків;
		На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю".
		39. Приймаючи до уваги наведені вище правові норми, юридичні позиції та обставини справи, зокрема, що позивач інших доходів, окрім зазначених вище соціальних виплат не отримує, колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки в цьому випадку суди не застосували закон, який підлягав застосуванню.
		40. За приписами статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
		41. Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		42. Судами встановлено, що позивач та його дитина з  інвалідністю з дитинства підпадають під всі умови, визначені зазначеною конституційною нормою, для того, щоб його рівень життя та рівень життя дитини з інвалідністю був забезпечений не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом. 
		43. За приписами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. 
		44. Конституція України має найвищу юридичну силу (частина 2 статті 8 Конституції України).
		45. Аналіз зазначених норм дає підстави колегії суддів зробити висновок, що для вирішення цього спору, судам необхідно було застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії, які мають найвищу юридичну силу, в тому числі й над законами України та постановами Кабінету Міністрів України. 
		46. За такого правового врегулювання, адміністративні суди мали повноваження у порядку адміністративного судочинства застосувати положення статті 46 Конституції України під час надання оцінки правомірності здійснення нарахування та виплати позивачу соціальних виплат. 
		47. Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі №562/2658/15-а.
		48. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на розмір соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у розмірі не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом та розмір надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначені виплати не можна розглядати у сукупності, оскільки виплати стосуються двох осіб (дитини та його батька), а не однієї особи. У даному випадку, як зазначалось раніше, позивач не отримував інших виплат, окрім надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю.  
		49. Колегія суддів погоджується з висновками судів, що зазначені соціальні виплати пов`язані між собою, і надбавка на догляд за дитиною встановлюється у випадках, коли дитина потребує постійного догляду. Але зазначені соціальні виплати не можна рахувати сукупно, оскільки допомога на дитину сплачується на утримання дитини з інвалідністю і не може бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, а надбавка на догляд за дитиною, сплачується безпосередньо на утримання особи, яка здійснює такий догляд і не має інших видів доходів. 
		50. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій, що положення Закону №2109-III та Порядку  №79 в частині встановлення особі щомісячної доплати в сумі, якої не вистачає до розміру прожиткового мінімуму, застосовуються у випадку, якщо сума державної соціальної допомоги як дитині з інвалідністю до 18 років разом із встановленою до неї надбавкою (на догляд за особою) є меншою за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з положеннями чинного законодавства та позицією Верховного Суду.
		51. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права під час ухвалення судових рішень, а тому Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. 
		52. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		53. За змістом статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб». 
		Ураховуючи, що позивач не сплачував судовий збір з підстав того, що він звільнений від сплати судового збору, оскільки діє в інтересах малолітньої особи, Суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача судового збору.
		Керуючись статтями 341, 345, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі №500/429/23 скасувати.
		Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. 
		Зобов`язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 державну соціальну допомогу як батькові дитини з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік» та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік».
		Зобов`язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради донарахувати та виплатити ОСОБА_2 державну соціальну допомогу як батькові дитини з інвалідністю до 18 років ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), починаючи з 16.08.2022.
		Зобов`язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради донарахувати та виплатити ОСОБА_2 надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, починаючи з 16.08.2022.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                          А.А. Єзеров
		 
		 
		Суддя                                                                                            Я.О. Берназюк
		 
		 
		Суддя                                                                                            О.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...