Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 382/906/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 12.04.2024. Зареєстровано: 12.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2024.
Дата набрання законної сили: 08.10.2024
Результат оскарження 08.10.2024 Київський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/382/53/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Яготинський районний суд Київської області
		 
		Справа № 382/906/23
		Провадження № 2/382/53/24
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		09 квітня 2024 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
		головуючого судді Кисіль О.А.
		за участю секретаря Русу В.Р.
		розглянувши в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника Корнієнко Андрія Григоровича до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання протиправних дій і нечинних операцій та зобов`язання вчинити дії, стягнення пені та моральної шкоди.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачка в особі представника - адвоката Корнієнко Андрія Григоровича звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання протиправних дій і нечинних операцій та зобов`язання вчинити дії, стягнення пені та моральної шкоди, відповідно до вимог якого просила визнати дії АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» протиправними та такими, що призвели до порушення прав ОСОБА_1 , як споживача банківських послуг.
		Визнати нечинною операцію (транзакцію) від 03 червня 2022 року об 11 год. 27 хв. щодо переказу за допомогою платіжної системи LiqPay суми 2 850,00 грн (ID платежу НОМЕР_5) з банківського рахунку по «Картці для виплат», відкритому в АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 . Визнати нечинною операцію (транзакцію) від 03 червня 2022 року об 11 год. 49 хв. щодо зняття в банкоматі DN00, що знаходиться за адресою: вул. Соборності, 14 в місті Кривий Ріг за допомогою платіжної системи GooglePay готівки на суму 10 920,00 грн з банківського рахунку по картці «Універсальна», відкритому в АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 . Зобов`язати АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок коштів, на банківському рахунку по «Картці для виплат», відкритому в АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , до того стану, в якому він був перед виконанням операції (транзакції) від 03 червня 2022 року об 11 год. 27 хв. щодо переказу за допомогою платіжної системи LiqPay суми 2 850,00 грн (ID платежу НОМЕР_5), зарахувавши на нього грошові кошти в розмірі 2 850,00 грн. Зобов`язати АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок коштів, на банківському рахунку по картці «Універсальна», відкритому в АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , до того стану, в якому він був перед виконанням операції (транзакції) від 03 червня 2022 року об 11 год. 49 хв. щодо зняття в банкоматі DN00, що знаходиться за адресою: вул. Соборності, 14 в місті Кривий Ріг за допомогою платіжної системи GooglePay готівки на суму 10 920,00 грн, зарахувавши на нього грошові кошти в розмірі 10 920,00 грн.. Зобов`язати АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» скасувати нараховані ОСОБА_1 по картці «Універсальна» відсотки, пеню, щомісячні платежі та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операції (транзакції) від 03 червня 2022 року об 11 год. 49 хв. щодо зняття в банкоматі DN00, що знаходиться за адресою: вул. Соборності, 14 в місті Кривий Ріг за допомогою платіжної системи GooglePay готівки на суму 10 920,00 грн.. Стягнути з АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 0,1% суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу 03 червня 2022 року до 18 червня 2023 року на загальну суму 5246,37 грн. Стягнути з АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. Стягнути суму судових витрат на надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 8000 грн.
		Позов обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 (надалі також - Позивач), має відкриті рахунки у Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі також - Відповідач або Банк) та користується картками «Картка для виплат» та «Універсальна».
		03 червня 2022 року на мобільний телефон Позивача НОМЕР_1 через додаток «Приват24» надійшли повідомлення про списання з вказаних карток грошових коштів.
		Зокрема, 03 червня 2022 року об 11 год. 27 хв. з «Картки для виплат» за допомогою платіжної системи LiqPay було здійснено переказ на іншу карту на суму 2 850,00 грн (ID платежу НОМЕР_5).
		Також, 03 червня 2022 року об 11 год. 49 хв. з картки «Універсальна» в банкоматі DN00, що знаходиться за адресою: вул. Соборності, 14 в місті Кривий Ріг за допомогою платіжної системи GooglePay було знято готівку на суму 10 920,00 грн.
		У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 жодних транзакцій не робила, платіжними системами LiqPay та GooglePay ніколи не користувалася, будь-яких розпоряджень банку на списання грошових коштів з її рахунку не надавала, вона невідкладно звернулася до найближчого відділення АТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 86, місто Яготин, 07700, з вимогою заблокувати відкриті на її ім`я картки та повідомила про факт шахрайства.
		Мобільний номер телефону НОМЕР_1 та Google аккаунт (в тому числі електронна пошта Gmail ІНФОРМАЦІЯ_2) були заблоковані внаслідок протиправних дій третіх осіб, а тому у позивача була відсутня можливість повідомити банк про несанкціонований доступ до її рахунків в інший спосіб, ніж звернення до відділення банку.
		Крім того, 03 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до поліції.
		29 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про повернення безпідставно списаних коштів та просила банк: Провести службове розслідування за фактом несанкціонованого доступу до банківських рахунків, відкритих в АТ КБ «Приватбанк». Повернути безпідставно списані кошти у сумі 2 850,00 грн шляхом їх відновлення на рахунку IBAN НОМЕР_2 («Картка для виплат»). Повернути безпідставно списані кредитні кошти у сумі 10 920,00 грн. шляхом їх відновлення на рахунку IBAN НОМЕР_3 (картка «Універсальна»). На вказану заяву листом № 20.1.0.0.0/7-220701/7174 від 17 липня 2022 року Відповідачем було надано відповідь, відповідно до якої Банком відмовлено у поновленні коштів на рахунках. У листі № 20.1.0.0.0/7-220701/7174 від 17 липня 2022 року Банк цитує положення «Умов», однак конкретні підстави відмови у задоволенні заяви позивача - не наводить. На даний час жодна інформація про результати проведення належного службового розслідування по факту неправомірного списання грошових коштів за заявою позивача Банком не надана. Враховуючи той факт, що Позивач жодній особі не розголошувала ПІН-код картки, не надавала картку будь-якій іншій особі, а також не повідомляла третім особам будь-яку інформацію щодо номеру картки, терміну дії та CCV-код чи іншу інформацію, за допомогою якої можливо було б провести платіжну операцію, безпідставно списані кошти у сумі 2 850,00 грн та 10 920,00 грн підлягають поверненню ОСОБА_1 ..
		Позивачем на підтвердження вжиття заходів щодо відвернення наслідків та своєчасного повідомлення відповідача про шахрайські дії надано докази, які свідчать про відсутність вини позивача, а тому відмова банку у відновлення залишку коштів на її особистому рахунку та списанню відсотків та інших штрафних санкцій на кошти, які були списані з її рахунку є неправомірною.
		       Розмір пені за неповернення суми 2 850,00 грн за період з 03.06.2022 до 18.06.2023 складає 1 085,85 грн.
		       Розмір пені за неповернення суми 10 920 грн за період з 03.06.2022 до 18.06.2023 складає 4 160,52 грн.
		       Загальний розмір штрафний санкцій становить 5 246,37 грн.
		       Позивачу була завдана моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача.
		       Сам факт невжиття відповідачем всіх необхідних заходів щодо захисту інформації, внаслідок чого невстановлені особи отримали доступ до грошових коштів позивача, викликало у позивача почуття розчарування та розпачу. Позивач є людиною похилого віку, а тому протиправні дії третіх осіб щодо заволодіння її коштами зумовили у позивача сильне душевне хвилюванням, що мало наслідком короткочасне погіршення самопочуття: запаморочення, підвищення артеріального тиску у зв`язку. Сподіваючись на те, що банк та його посадові особи здійснюють свою діяльність у суворій відповідності до чинного законодавства та будуть сприяти у поновленні її прав, Позивач 29 червня 2022 року звернулася до Відповідача із заявою про повернення безпідставно списаних коштів.
		       Однак, вказана заява Позивача була залишена Відповідачем без задоволення без надання жодних обґрунтувань щодо причин прийняття банком відповідного рішення. Такі дії банку викликали у Позивача відчуття незахищеності, безпорадності, похитнули віру у справедливість та в утвердження в Україні правової держави. Нездатність повернути належні їй грошові кошти в умовах воєнного часу викликали у Позивача почуття невпевненості у майбутньому.
		 
		       З метою захисту своїх прав Позивач змушена звертатися до суду, що створює для неї додатковий дискомфорт, оскільки Позивач є неконфліктною людиною та надає перевагу позасудовим способам врегулювання спорів.
		       Завдану моральну шкоду Позивач оцінює у сумі 5 000 грн.
		       Такий розмір моральної шкоди Позивач вважає таким, що відповідає засадам розумності і справедливості, глибині заподіяних Позивачу моральних страждань
		       З метою досудового врегулювання спору Позивач 29 червня 2022 року звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про повернення безпідставно списаних коштів. Вказана заява була залишена без задоволення. Позивачем не вживалися заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.
		       У Позивача наявний оригінал талону-повідомлення єдиного обліку № 2201 від 07 червня 2023 року про прийняття заяви; оригінали електронних повідомлень про проведені транзакції з особистого кабінету в системі «Приват24», копія листа АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» від 17 липня 2022 року № 20.1.0.0.0/7 -220701/7147.
		       Орієнтовний розмір судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 8000 грн, який складається із суми витрат на правову допомогу адвоката, в тому числі: - 1000 грн - вивчення документів, якими підтверджуються обставини справи; - 1000 грн - підготовка та направлення адвокатського запиту на адресу АТ «Комерційний банк «ПриватБанк»; - 2000 грн - аналіз правових висновків Верховного Суду у справах, що виникають з подібних правовідносин; - 2000 грн - підготовка та подання до суду позовної заяви; 1000 грн за підготовку відповіді на відзив на позовну заяву;- 1000 грн - участь у судових засіданнях.
		Від представника АТ КБ "ПриватБанк" Стаднікова Д. В. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з котрого вбачається, що АТ КБ Приват Банк проти заявленої позовної заяви заперечує в повному обсязі, вважає її не обгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав: Позивачем не надано жодного доказу, що до несанкціонованих транзакцій як вона зазначає та на які вона посилається.
		Звертає увагу на те, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів порушення його прав.
		Отже, чинним законодавством встановлено, що доказування лежить на сторонах судового процесу.
		Стосовно здійснення транзакцій від 03 червня 2022 року на загальну суму 13770,00 грн:
		Банком було встановлено, що 03 червня 2022 року за рахунком ОСОБА_1 був здійснений переказ коштів. За картрахунком НОМЕР_4 03.06.2022 року було здійснено ряд операцій.        Операції було вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Сооg1е Рау. Картка була додана 03.06.2022 року.
		Сервіс COOGLE РАУ - бесконтактний сервіс, що дозволяє здійснювати оплати чи зняття грошових коштів на пристроях, які підтримують дану функцію. Для користування послугою необхідно встановити на телефон додаток, додати до нього банківські картки із введенням даних картки. Після успішної авторизації карток у додатку, можливо користуватися картками без її фізичної присутності, в тому числі можливе безконтактне зняття готівки на банкомат.
		Відповідно до п 2.3.1.1.2., п.2.3.1.1.3. Клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та Банку, подає до Банку розрахункові документи у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Сторони узгодили можливість використання Клієнтом наступних систем дистанційного обслуговування: Система «Приват24», в т.ч. мобільна версія, системи «LigРау» та «Sendmоnеу», АТМ, ТСО, SMS, месенджери та будь-які інші системи «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг», «миттєва безконтактна оплата», якщо Банком надається така технічна можливість.
		Згідно п 2.1.4.7.1, п.2.1.4.7.2. Умов, Клієнт має право здійснювати операції за допомогою Безконтактного платіжного інтерфейсу (платіжні операції, в тому числі зняття готівки, отримання інформації про наявність грошових коштів на його рахунках без присутності Картки в банкоматі тощо). Процедура ідентифікації Клієнта, який бажає скористатися Безконтактним платіжним інтерфейсом, здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені між Банком та Клієнтом (Фінансовий номер телефону Клієнта, ПІН (у випадку, якщо встановлений на рахунку Клієнта), одноразові (динамічні) паролі, QR- код, в тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, СVV/СVС-кодів, тощо).
		Пунктами 2.1.4.5.1., 2.1.4.5.2. Умов передбачено. Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. Клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення Картки, доступу третіх осіб до Картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї.
		Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних (п. 2.1.4.12.3. Умов).
		Клієнт несе повну відповідальність за усі операції, які здійснюються за допомогою Карток, які є Електронним платіжним засобом, емітованим для обслуговування його рахунку. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп-лист Платіжною системою, (п.2.1.4.12.4., п.2.1.4.12.5., п.2.1.4.12.9. Умов).
		Відповідно до п. 2.3.1.2.1., п. 2.3.1.2.2 Умов, система «Приват24», в т.ч. мобільна версія, призначена для управління реальними банківськими рахунками через мережу Інтернет. Система надає Клієнтам комплекс банківських послуг цілодобово в режимі реального часу з будь-якої Система «Приват24» на підставі дистанційних розпоряджень Клієнта може виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в Договорі, здійснення операцій за рахунком Клієнта. Всі операції здійснюються за допомогою дистанційних розпоряджень, які оформляє Клієнт в Системі «Приват24».
		Пунктом 2.3.1.2.11.1. Умов зазначено, що Банк зобов`язаний прийняти до виконання дистанційні розпорядження, оформлені і підтверджені належним чином.
		Дистанційне розпорядження вважається переданим Клієнтом і прийнятим Банком до ; виконання, якщо Клієнт: -для доступу в Систему ввів правильні логін (номер мобільного телефону) і пароль;- підтвердив вхід в Систему через додаткову перевірку Клієнта будь-яким шляхом;- підтвердив дистанційне розпорядження на проведення переказу через підтвердження ініціювання переказу Клієнта шляхом введення одноразового паролю ОТР та/або шляхом зчитування QR коду та/або перевіркою ПІН-коду картки та/або шляхом IVR дзвінка та/або дзвінка оператора ОКЦ на фінансовий номер телефону. Банк не несе відповідальність за збереження коштів Клієнта у разі розголошення Клієнтом відомостей про логін та пароль третім особам. (п.2.3.1.2.12.2.Умов)
		Клієнт зобов`язаний не розголошувати відомості про логін та пароль третім особам. (п.2.3.1.2.10.3. Умов).
		Клієнт несе повну відповідальність за усі операції, які здійснюються за допомогою Карток, які є Електронним платіжним засобом, емітованим для обслуговування його рахунку. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо ного дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп-лист Платіжною системою, (п.2.1.4.12.4. п.2.1.4.12.5., п.2.1.4.12.9. Умов).
		Відповідно до п. 2.З.1.2.1., п. 2.3.1.2.2 Умов, система «Приват24», в т.ч. мобільна версія, призначена для управління реальними банківськими рахунками через мережу Інтернет. Система надає Клієнтам комплекс банківських послуг цілодобово в режимі реального часу з будь-якої Система «Пщіват24» на підставі дистанційних розпоряджень Клієнта може виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в Договорі, здійснення операцій за рахунком Клієнта. Всі операції здійснюються за допомогою дистанційних розпоряджень, які оформляє Клієнт в Системі «Приват24». Пунктом 2.3.1.2.11.1. Умов зазначено, що Банк зобов`язаний прийняти до виконання дистанційні розпорядження, оформлені і підтверджені належним чином. Дистанційне розпорядження вважається переданим Клієнтом і прийнятим Банком до виконання, якщо Клієнт; - для доступу в Систему ввів правильні логін (номер мобільного телефону ) і пароль,- підтвердив вхід в Систему через додаткову перевірку Клієнта будь-яким шляхом; підтвердив дистанційне розпорядження на проведення переказу через підтвердження ініціювання переказу Клієнта шляхом введення одноразового паролю ОТР та/або шляхом зчитування QR коду та/або перевіркою ПІН-коду картки та/або шляхом IVR дзвінка та/або дзвінка оператора ОКЦ на фінансовий номер телефону. Банк не несе відповідальність за збереження коштів Клієнта у разі розголошення Клієнтом відомостей про логін та пароль третім особам. (п.2.3.1.2.12.2.Умов) Клієнт зобов`язаний не розголошувати відомості про логін та пароль третім особам, (п.2.3.1.2.10.3. Умов).
		Стосовно визнання транзакцій та дій ПриватБанк неправомірними, що до переказу від 03 червня 2022 року на загальну суму 13770,00 грн: не чинними:
		Згідно з п.14.3. cт.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок проведення емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій із їх використанням, у тому числі обмеження щодо порядку емісії та здійснення операцій із їх використанням, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
		Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим        постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення №705).
		У пунктах 14.1., 14.8 та 14.12 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу.
		Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов`язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.
		Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		Як вбачається з матеріалів справи. Позивач звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 11.01.2012 року та виявила бажання оформити кредитну картку з кредитним лімітом, а також в подальшому неодноразово перепідписувала даний договір, ознайомлювалась з умовами та правилами банківських послуг під розпис.
		Позивач особистим підписом засвідчив, що "Я ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді Я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку.
		Позичальнику на підставі Анкети-Заяви відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт, який в подальшому було збільшено та не заперечується Позивачем.
		При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Відповідно до п. 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Підписавши відповідну Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку Позивач погодився виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті.
		Даний договір, позивачем не оспорювався, а відповідно ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України та частини 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Згідно з пунктом 14.12. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення №705 користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Відповідно до п.7 розділу X Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками них рахунків.
		За змістом п.6 розділу VI Положення № 705 та п.14.6. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. 
		З платіжної картки Позивача від 03 червня 2022 року було проведено транзакції щодо переказу коштів в сумі 13770,00 гривень з кредитної картки «Універсальна».
		Таким чином, зазначена операція по рахунку Позивача була здійснена через віддалені канали банківського обслуговування, операції було вчинено за допомогою картки.
		Бесконтактний сервіс, що дозволяє здійснювати оплати чи зняття грошових коштів на пристроях, які підтримують дану функцію. Для користування послугою необхідно встановити на телефон додаток, додати до нього банківські картки із введенням даних картки. Після успішної авторизації карток у додатку, можливо користуватися картками без ії фізичної присутності, в тому числі можливе безконтактне зняття готівки на банкомат.
		Враховуючи те, що треті особи для здійснення платіжних операцій, не мали б змоги зробити це, не знаючи паролю входу до системи «Приват24», паролів відомих лише Позивачу, усіх даних картки Унівесальна (номер, дату, статичний та динамічний пароль, пін коду картки) та ОСОБА_1 не було дотримано вимоги Умов та правил надання банківських послуг щодо забезпечення збереження інформації необхідної для авторизації Клієнта через віддалені канали банківського обслуговування.
		За розголошення ПІН-коду картки несе відповідальність тільки Позивач.
		Як вже зазначалося, кошти з картки на карту було переведено через інтернет банкінг «Приват24», що підтверджується Позивачем. Як змінити логін/пароль входу до Приват24.
		Приват24 - система дистанційного обслуговування клієнтів, офіційний канал зв`язку (обміну інформацією) між Банком та Клієнтом.
		Пароль унікальна послідовність із символів і цифр, використовувана для Ідентифікації клієнта в Приват24.
		Для входу до система Приват24 клієнт повинен ввести логін та пароль.
		Логін - це номер мобільного телефону клієнта.
		Пароль унікальна послідовність із символів і цифр, яка відома лише клієнту.
		Для того щоб відновити/змінити пароль, необхідно перейти в меню налаштувань та натиснути на кнопку „відновити пароль".
		Після того на екрані вводу паролю клієнту потрібно підтвердити свої дії прийнявши дзвінок з банку та виконати озвучені інструкції.
		В випадку якщо зміна паролю буде успішно підтверджена, наступним кроком буде додаткова перевірка - введення паролю однієї із карток клієнта.
		Для цього клієнту необхідно вибрати із списку одну із запропонованих карток і ввести PIN-код від неї. Після кожного натискання на цифру їх положення змінюється.
		Після успішного вводу РIN-кода Необхідно: Заповнити поле „електронна пошта". Ввести новий пароль в поле. По змовчуванню пароль прихований, але переглянути його можливо натиснувши на в правій частині поля. Додатково клієнт має можливість ознайомитись з надійністю введеного пароля внизу екрану. Для завершення зміни пароля необхідно натиснути кнопку „відновити пароль". Щодо зміни логіну в Приват24, то його можливо змінити лише після того, як було здійснено вхід до Приват24.
		Але, як зазначалося вище, щоб зайти до Приват24 необхідно не лище мати номер телефону, але й знати пароль входу або ж у випадку його зміни знати ПІН-код будь-якої своєї активної картки.
		Підсумовуючи все вищезазначене, можна зробити наступний висновок: недостатньо лише перевипустити сім-картку Клієнта або мати фінансовий телефон клієнта, потрібно ще обов`язково знати пароль входу до Приват24 або щоб його змінити знати ПІН-код картки Клієнта, щоб зняти кошти в Банкоматі без картки необхідно також знати ПІН-код картки з якої знімаються кошти, для того щоб змінити фінансовий номер необхідно в обов`язковому випадку вводити ПІН-код картки, для того, щоб перевести гроші через ІVR- меню необхідно знати 4 цифри карток.
		Без розголошення з боку Позивача ПІН-коду своєї картки, номеру своїх карток, інша особа навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта не змогла б. ні зайти до Приват24. ні встановити Сервіс Аррlе Рау ні змінити Фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти.
		Позивачкою були порушені Умови і правила надання банківських послуг, а саме: п. 1.1.2.1.12 Умов і правил надання банківських послуг передбачає наступні обов`язки клієнта.
		Клієнт зобов`язаний Вживати заходів щодо запобігання втрати (розкрадання)
		Карток, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу, або їх незаконного використання.
		Згідно п. 1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг" Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в 8М8 - повідомленні ПІН- коді, Ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) МоЬі1еВаnking або проведених Клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів.
		Відповідно п. 1.1.2.1.21. Клієнт зобов`язаний негайно повідомляти Банк шляхом дзвінка до колцентру (протягом 15 хвилин) про інформацію, яка стала відомою Клієнту про втрату / крадіжку картки, стікера РауРаss, сім-карти мобільного телефону, несанкціонованих транзакцій по його рахунках (а також по рахунках 3-іх осіб) 1.1.5.14. Клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему МоЬі1еВanking, систему Приват-24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації.
		1.1.5.29. Держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Держателя Карти про блокування коштів на Картрахунку й за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Карти в СТОП-ЛИСТ платіжною системою, а у випадку підключення до послуги "Екстрені гроші" також протягом часу блокування платіжної карти.
		Не передавати Карти, Стікер Рау Раss, ПІНи третім особам, не використовувати Карти, стікер РауРаss або нанесені на них дані у цілях, не передбачених даним Договором або, що суперечить чинному законодавству. Протягом 10 днів по закінченню терміну дії Карти повернути для ліквідації Карту, а також карти, виготовлені Довіреним особам Клієнта, крім втрачених/ вкрадених і віртуальних карт.
		1.1.5.28. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводяться правильним введенням пін-кода.
		1.1.2.1.13. Інформувати Банк, а також правоохоронні органи про факти втрати Карти, Стікеру РауРаss, ПіНу, сім-карти мобільного телефону або отримання повідомлення про їх незаконне використання. У разі настання вищевказаних випадків необхідно звернутися до відділення Банку, або за телефонами 3700 (безкоштовно) по Україні, 0567161131(для дзвінків із-за кордону).
		Таким чином, до повідомлення банку про постановку карти в СТОПЛИСТ платіжної системи, способом обумовленим договором, відповідальність за операції, ініційовані за допомогою платіжної картки несе її держатель.
		Оскільки ОСОБА_1 ( як на «гарячу лінію, так і в письмовому вигляді) повідомила банк про факт транзакцій вже після проведення спірних транзакцій, Позивач має особисто нести цивільно-правову відповідальність.
		В архівах банку не виявлено звернень Позивача з дорученням про постанову карти в СТОП-ЛИСТ платіжної системи, або з вимогою про блокування картки до моменту зняття коштів.
		Згідно із статтями 1066, 1068 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інщий строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.        
		Відповідно до статті 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		За правилами ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грощовими коштами, що значаться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
		Крім того, порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, передбачений Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 р. № 705 (далі - Положення) в роздлі 6 якого викладені загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками.
		Зокрема, пунктом З розділу VI Положення передбачено, що Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: 1)повідомляти користувача про здійснення операцій з використання електронного платіжного засобу; 2)забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжної операції, які не виконувалися користувачем; 3)реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів. Зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку; 4)Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснення операції з використання електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		В той же час, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції які не виконувалися користувачем ( п. 5).
		Отже, вищевказані норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» підлягають застосуванню лише в тому разі, якщо користувач (платник) не вчинив дій або не допустив бездіяльності, які сприяли незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (неналежні перекази. Якщо у здійсненні неналежного переказу винен не тільки ініціатор переказу, а й платник, то вищевказані норми права не можуть бути застосовані.
		Позивачем не доведено, що кошти переведені без його волевиявлення, не за його власним розпорядженням. Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно Позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними.
		Згідно матеріалів справи клієнтом не вжито заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, ПІНу (персонального ідентифікаційного номера) або використання іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Тому в даному випадку відповідальність за операції, що проводилися несе тільки клієнт.
		Також, просимо взяти до уваги постанову Верховного Суду від 10.07.2019 року у справі N 522/22780/15-ц (провадження N 61-23040св18) з наступним висновком: "...суди не взяли до уваги, шо саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів. СУУ-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Таким чином, враховуючи, що операція з переказу коштів у сумі 9 600, 00 грн була здійснена 09 січня 2015 року в мережі Інтернет з використання реквізитів платіжної картки, у тому числі СУУ-коду які відомі тільки власнику картки. АТ "Ощадбанк" не повинен нести відповідальність за дану операцію" Отже, оскільки операція щодо переказу коштів була здійснена із використання реквізитів платіжної картки, у тому числі номеру карти, ПІН-коду, СУУ-коду, які відомі тільки власні картки. Банк не повинен нести відповідальності за дану операцію.
		Пунктом 9 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 564/678/15-ц (касаційне провадження № 61-13643св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 317/2745/16-ц (касаційне провадження № 61-16611св18), від 18 вересня 2019 року у справі № 564/2153/16-ц (касаційне провадження № 61-30804св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 545/3918/16-ц (касаційне провадження № 61-28615св18) зазначений правовий висновок підтримав.
		Отже, з урахуванням вищезазначеного, саме Позивач повинен нести відповідальність за здійснення платіжних операцій.
		У Приватбанку існує доволі надійна систему захисту рахунків Клієнтів Банку і без розголошення персональних даних неможливо отримати доступ до рахунку.
		Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
		Відповідно до п.7 розділу X Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.
		За змістом п. 6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту витрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		За загальним правилом зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
		Стосовно посилань позивача на вимоги п. 37.2 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" хочемо зазначити наступне:
		Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.
		Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
		Згідно п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Слід зазначити, що згідно преамбули Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		В свою чергу, як вбачається зі змісту позовної заяви, правовідносини які виникли між сторонами, випливають із договору банківського обслуговування та не є предметом регулювання Закону України "Про захист прав споживачів", врегульовані главою 71 Цивільного кодексу України та Законом "Про банки та банківську діяльність . Зокрема, ст.1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Тобто банківський вклад не є ані роботою (діяльністю виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб), ані продажем товару (продукції) у сенсі положень, визначених Законом України "Про захист прав споживачів".
		Банк при позичанні коштів у вкладника, для їх розміщення у якості банківського вкладу, не отримує жодної винагороди за користування такими коштами, а навпаки сплачує відсотки (дохід вкладника) за період їх використання. Кошти вкладу ніяк не можуть розглядатися як 'вартість робіт (послуг)" та/або "загальна вартість замовлення" у сенсі ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
		Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Позивачем не заявлялись до стягнення проценти та відшкодування завданих збитків за неправомірне користування коштами як міра відповідальності, а отже норми ст. 1073 ЦК України не можуть бути застосовані.
		Переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
		Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
		Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі (пункт 1.24 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні).
		Отже з урахуванням викладеного, рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу, а помилковий переказ - ініційований платником, але з вини банка або іншого суб`єкта переказу відбувається списання з рахунку неналежного платника, тобто котрий не має відношення до платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
		Також, додатково слід зазначити, між сторонами укладено договір банківського рахунку, відповідно котрого не передбачено відповідальність у вигляді пені.
		Позивач помилково ототожнює пеню, визначену в пункту 37.2 статті 37 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, визначену в розмірі 0.1%, як міра відповідальності. Й оскільки неправильно визначився з правовідносинами та їх правовою природою, то й відповідно неправильно застосував ст. 1073 ЦК України.
		Й оскільки, сторонами не погоджено розмір процентів за користування грошовими коштами, й кошти мали бути знаходитись на картковому рахунку Позивача, то Банк мав би сплатити проценти за користування відповідно ст. 1070 ЦК України, на рівні 0,1 % річних - відповідно договору на вимогу.
		Позивач безпідставно просить стягнути відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. з огляду на наступне:
		Ст. 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за завдану моральну, шкоду. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно положень даної статті, компенсація моральної шкоди може здійснюватися за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини Банку.
		Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Позивач не довів наявність завданої йому моральної шкоди в результаті протиправних дій Відповідача.
		Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами) Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння особи яка її заподіяла, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням особи яка її заподіяла та вини останнього в її заподіянні.
		Потрібно з`ясувати: які норми чинного законодавства порушив Відповідач, та чи є поведінка Відповідача протиправною, оскільки не встановив умови публічної оферти, до котрої приєднався Позивач, чим підтверджується факт заподіяння Позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі Позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить,- а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність особи, що заподіяла шкоду без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
		Як вище зазначав Відповідач, вина Відповідача відсутня, оскільки відповідно умов публічної оферти, до котрої приєднався Позивач, Відповідач не вчиняв ні яких неправомірних дій.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості."
		На порушення ст. 175 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди не зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди в сумі 5000 грн., та якими доказами це підтверджується.
		Враховуючи викладене в суду відсутні підстави для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди в зв`язку з тим, що        відсутня вина Відповідача.        Позивачем не були надані докази наявності моральних страждань, пов`язаних зі списанням коштів з карткового рахунку в рахунок погашення його кредиторської заборгованості, та наявності причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і загальним станом здоров`я Позивача та його захворюваннями. Позивачем не надано доказів того, що винен в зміні його нормального життєвого ритму саме Відповідач, а не інша особа, у справі відсутні докази, якими підтверджується причинний зв`язок між зміною нормального життєвого ритму Позивача та викладеними ним у позовній заяві обставина        
		Таким чином, Позивачем не доведено наявність моральної шкоди та підстави для її відшкодування.
		Виходячи з вищенаведеного, встановлених фактичних обставин у справі і відсутні достовірних доказів наявності вини Відповідача, спричинення Позивачу моральної шкоди й причинного зв`язку відсутній повний склад правопорушення, а отже законних підстав для задоволення позовних вимог Позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. не вбачається.
		Також, згідно зі статтею 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Правила статті 1167 ЦК України регулюють позадоговірні (деліктні) відносини.
		Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.
		Така правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України, справа №6- 1575цс16.
		З наявних в матеріалах справи складових частин договору про надання банківських послуг не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов`язань. Відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів». Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року по справі №761/26293/16-ц, та постанові від 23.01.2018 у справі №202/10128/14-ц, №464/3789/17.
		Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу: не погоджуються з заявленими вимогами про надання правової допомоги та вважають, що потрібно попередньо проаналізувати підстави надання правничої допомоги.
		Відповідно до Попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат пов`язаних з розглядом в суді справи позивач визначив суму в розмірі орієнтовно 8000.00грн.
		До позовної заяви не було додано жодного підтверджуючого документу про надання правничої правової допомоги в якому зазначено, що якийсь вид робіт з надання послуг було виконано, не підтверджується ніякими доказами, що такий вид робіт був наданий при розгляді даної справи, такі докази автоматично тягнуть за собою зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, або відмову в задоволенні таких вимог.
		Верховний суд в постанові від 11.06.2020 року по справі № №821/227/17 зазначив: "При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані Договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Аналогічна позиція викладена в постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц.
		Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)        складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)        часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складність до справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
		Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу не співмірний ні зі складністю справи, ні з обсягом наданих послуг адвоката, а тому підлягає зменшених
		Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення», обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає.
		Ч.1. ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакще як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інщих осіб, які беруть участь у справі.
		Ст.ст. 60, 179 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обгрунтування своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інще значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно п. 1 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.        
		Відповідно ст. 11 Постанови Пленуму ВСУ від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення в цивільній справі" у мотивувальній частині рішення має міститися обгрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .
		Суд оцінює докази за своїй внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		На підставі вище наведеного та у відповідності із нормами ЦК України та інших актів цивільного законодавства України можна константувати, що жодних протизаконних дій АТ КБ «ПриватБанк» не вчинив, а тому і підстави для задоволення позову відсутні.
		Враховуючи вищевикладене просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		22.08.2023 року від представника позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про збільшення позовних вимог відповідно до вимог якої просив збільшити позовні вимоги по пунктах 6,7 а саме: 6. Зобов`язати АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» скасувати нараховані ОСОБА_1 по картці «Універсальна» відсотки на суму 5 604,20 грн, пеню, щомісячні платежі та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операції (транзакції) від 03 червня 2022 року об 11 год. 49 хв. щодо зняття в банкоматі DN00, що знаходиться за адресою: вул. Соборності, 14 в місті Кривий Ріг за допомогою платіжної системи GooglePay готівки на суму 10 920,00 грн. 7. Стягнути з АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 0,1% суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу 03 червня 2022 року до 18 червня 2023 року на загальну суму 6 141,42 грн.
		Заяву обгрунтовано тим, що позивач вважає за доцільне збільшити розмір позовних вимог у зв`язку з наступним. У відповідь на адвокатський запит від 17 червня 2023 року Відповідач листом від 26 червня 2023 року № 20.1.0.0/7-230619/47987 повідомив, що базова процентна ставка за користування кредитними коштами складає 3,5 % на місяць або ж 42 % річних. У зв`язку з цим наявна можливість визначити точний розмір процентів, нарахованих відповідачем на суму кредитних коштів 10 920,00 грн за період з 03 червня 2022 року по 22 серпня 2023 року. Так, сума протиправно нарахованих процентів, про скасування яких позивач просить у пункті 6 позовних вимог, складає 5 604,20 грн. Крім того, підлягає перерахунку станом на дату розгляду справи судом розмір пені, заявлений Позивачем у пункті 7 позовних вимог. Так, станом на 22 серпня 2023 року розмір пені складає 6 141,42 грн (5246,37+895,05 грн). Оскільки позовні вимога про скасування процентів на суму 5 604,20 грн та додаткове стягнення пені на суму 895,05 грн грн. є майновими, ціна позову підлягає збільшенню з урахуванням наведених сум та складає 30 515,62 грн (24 016,37 грн + 5 604,20 + 895,05 грн).
		17.10.2023 року від представника позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, з котрої вбачається, що Позивач не погоджується з наведеними у відзиві на позовну заяву доводами з наступних підстав16.08.2023 Верховним Судом розглянуто касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17.05.2023 у справі № 176/1445/22 (касаційне провадження № 61-8249св23) за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів. Оскаржуваною постановою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		       Постанова апеляційного суду мотивована тим, що: - АТ КБ «ПриватБанк» було встановлено, що за рахунком позивача НОМЕР_6 06 липня 2022 року були здійснені ряд операцій з переказу коштів. Такі операції вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay. Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет. Без розголошення (передача особистої конфіденційної інформації третім особам) з боку позивача ПІН-коду своєї картки, номеру своїх карток, інша особа навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з її рахунку; якщо зазначені операції, за твердженням позивача, нею не здійснювались, то такі операції стали можливими виключно в результаті розголошення самим клієнтом конфіденційної інформації по своїй карті, передачі даних та паролей третім особам; - чинним законодавством не надано повноважень банку здійснювати повернення проведеного переказу позивачем, здійсненого з належною авторизацією; - у силу презумпції невинуватості наявність кримінального провадження не може свідчити про вчинення злочину відносно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання і виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними; - з огляду на викладене, підстави для звільнення позивача від обов`язку належного виконання зобов`язання і виконання Умов та Правил про надання банківських послуг відсутні. Саме позивач повинен нести відповідальність за здійснення платіжних операцій; - судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку; - з урахуванням вказаних норм права, а також умов договору, клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію; - клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб, встановлених у кримінальному порядку; - суд першої інстанції, прийнявши рішення про задоволення позовних вимог до Банку, неповно з`ясував обставини справи, допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		       Тобто мотиви суду апеляційної інстанції у справі № 176/1445/22 є аналогічними доводам, які наведені Відповідачем по даній справі.
		       За результатом касаційного перегляду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Дніпровського апеляційного суду від 17.05.2023 скасовано, рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року про задоволення позовних вимог - залишено в силі.
		       Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22 зазначив, що: Позивач не розголошувала третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди та іншу конфіденційну інформацію. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали. Банком не було доведено, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; - апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції.
		       Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.
		       Таким чином Відповідачем не спростовано доводи Позивача про те, що саме банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
		       Відповідач посилається на те, що саме дії чи бездіяльність Позивача призвели до втрати ПІН або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операції, однак не наводить конкретних обставин такої втрати з боку Позивача та не надає жодних доказів на підтвердження відповідного факту.
		       У зв`язку з цим, варто відзначити, що: 1) Шахраям були відомі фінансовий номер телефону та електронної адреси, що використовуються Позивачем для доступу до особистого кабінету в «Приват24», що дозволило провести зміну паролю. Відповідачем не надано доказів щодо виконання банком обов`язку щодо запобігання розголошенню цих відомостей про клієнта; 2) До здійснення несанкціонованих операцій Позивач не користувався безконтактними сервісами. Банк не вжив жодних заходів для блокування операцій по списанню коштів, коли протягом короткого часу відбулися зміна паролю до особистого кабінету в «Приват24»; прив`язка карти до безконтактного сервіс у смартфоні, який є нетиповим для Клієнта; ініціювання операції зі списання коштів не за місцем проживання Позивача (місто Кривий Ріг); 3) У листі № 20.1.0.0.0/7-220701/7174 від 17.07.2022 Банк повідомив Позивача, що буде намагатися максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайкорішому розгляду справи, однак через 16 місяців з моменту вчинення протиправних дій не повідомив на Позивача, ні суд, яким чином відбувся несанкціонований доступ до грошових коштів на рахунках Позивача, які особи можуть бути до цього причетними. Відповідач також не надає жодних доказів на підтвердження того, що саме Позивач своїми діями сприяв розголошенню інформації третім особам, що зробило можливим несанкціонований доступ до рахунків; 4) Положення Умов і правил надання банківських послуг, на які посилається Відповідач при обґрунтуванні покладення цивільно-правової відповідальності за списання коштів на Позивача, - суперечать чинному законодавству.
		       Позивач наголошує, що відповідно до пунктів 7, 8, 9 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (була чинною на момент здійснення неналежних переказів з карток Позивача), емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
		       Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		       Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		       Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		       Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
		       Таким чином, у спірних правовідносинах положення загальнообов`язкових нормативно-правових актів мають пріоритет у застосуванні перед актами Банку.
		       Враховуючи наведене, відзив на позов не спростовує наведених у позовній заяві обставин та підстав позову, а тому вимоги Позивача підлягають задоволенню.
		       В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник позов підтримали та просили його задовольнити.
		  При цьому  ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що користується платіжною карткою біля 10 років, можливо і більше та дана картка була отримана задля надходження на неї заробітної плати та користуватись послугами щодо оплати в магазинах та здійснення переказів коштів. Користувалась даною карткою у магазинах. Інформацію щодо даної картки повідомляла доньці. Коли здійснено було зняття коштів іншими особами, то вона пішла до банку змінила картку та номер телефону. Також звернулась із відповідною заявою до поліції. Зазначає, що інформацію щодо картки Google Pay не надавала. Їй не приходили смс повідомлення та доказів щодо вхідних, вихідних дзвінків та смс її мобільного оператора повідомлень не додавала до матеріалів справи. З моменту отримання картки користується Приват24. Зранку того дня була на роботі, телефон був у неї, не надавала іншим особам її телефон, але був заблокуваний, вона його не блокувала. Того дня розраховувалась у магазині карткою, чи здійснювала інші операції не пам`ятає. Додатковими послугами банку на той час щодо захисту від шахраїв не користувалась.
		Представник позивача зазначив, що досудове розслідування на даний час триває по заяві позивачки щодо вказаного випадку та вважає, що треті особи здійснили вхід у Приват 24 зі зміною паролю. При цьому представник позивача не зазначає, які дії банку були не правомірними та в чому виявились порушення.
		        Представник відповідача в судовому засіданні не визнав вимоги позову, підтримав викладене у відзиві на позов та додав, що банк не відповідає за платіжні системи. При цьому, без даних картки, які є обов`язковими для введення при здійсненні платежів та номера телефону, не можливо здійснити ті чи інші платежі, в тому числі і через Приват24. Банк виконав вказівку власника коштів, якими він розпорядився, банк не має права блокувати безпідставно рахунок та без повідомлення власника даного рахунку. Також слід зауважити, що банк лише веде рахунок, і не є відповідальним за платіжні системи. При цьому, проведеним службовим розслідування не було встановлено, що були присутні шахрайські дії, оскільки був вхід у Приват 24 користувачем його, та стороння особа не знаючи паролю та не маючи доступу до телефону, не ввійде до Приват 24, та не здійснить відповідних операцій. Також слід враховувати, що відповідний пароль входу до Приват 24 відомо лише власнику картки.
		       Заслухавши думку учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
		       Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 (а.с.10-15).
		       Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що АТ КБ "ПриватБанк" має види економічної діяльності: інші грошового посередництва, інші види кредитування, надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у., управління фінансовими ринками, посередництво за договорами по цінних паперах або товарах, інші допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення, органом управління є Загальні збори (а.с.18-20).
		03 червня 2022 року об 11 год. 27 хв. за допомогою платіжної системи LiqPay було здійснено переказ на іншу карту на суму 2 850,00 грн (ID платежу НОМЕР_5). Також, 03 червня 2022 року об 11 год. 49 хв в банкоматі DN00, що знаходиться за адресою: вул. Соборності, 14 в місті Кривий Ріг за допомогою платіжної системи GooglePay було знято готівку на суму 10 920,00 грн. (а.с. 21-22).
		Відповідно до талону-повідомлення єдиного обліку №2201 від 07.06.2022 року про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, вбачається, що до ВП №2 Бориспільського РУП надійшла письмова заява ОСОБА_1 в якій просить прийняти міри до невідомих осіб, які заволоділи коштами з банківських карток заявниці та від її імені в соціальній мережі "Вайбер" ведуть переписку, та дана заява зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" (а.с.23).
		        29 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про повернення безпідставно списаних коштів та просила банк: Провести службове розслідування за фактом несанкціонованого доступу до банківських рахунків, відкритих в АТ КБ «Приватбанк». Повернути безпідставно списані кошти у сумі 2 850,00 грн шляхом їх відновлення на рахунку IBAN НОМЕР_2 («Картка для виплат»). Повернути безпідставно списані кредитні кошти у сумі 10 920,00 грн шляхом їх відновлення на рахунку IBAN НОМЕР_3 (картка «Універсальна»). На вказану заяву листом № 20.1.0.0.0/7-220701/7174 від 17 липня 2022 року відповідачем було надано відповідь, відповідно до якої Банком відмовлено у поновленні коштів на рахунках та зазначено, що у випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендують звернутись до правоохоронних органів (а.с.24-26, 89 зворотня сторона, 90).
		        Відповідно до результатів розрахунку розмір пені за неповернення суми 2 850,00 грн. за період з 03.06.2022 до 18.06.2023 складає 1 085,85 грн. Розмір пені за неповернення суми 10 920 грн за період з 03.06.2022 до 18.06.2023 складає 4 160,52 грн. Загальний розмір штрафний санкцій становить 5 246,37 грн. (а.с.28-29, 145-147).
		        ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 11.01.2012 року та виявила бажання оформити кредитну картку з кредитним лімітом в 2000 грн., а також в подальшому заповнювалась анкета - заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг 07.05.2019 року та 24.05.2021 року, ознайомлювалась з умовами та правилами банківських послуг під розпис. Позивач особистим підписом засвідчив, що " Я ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до п. 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Підписавши відповідну Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку Позивач погодився виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку, заяви було підписано ОСОБА_1 24.05.2021 року, 03.06.2022 року (а.с.47 зворотня сторона - 82, 121-144).
		       Згідно до Анкети - опитувальника клієнта фізичної особи від 03.06.2022 року, ОСОБА_1 надала згоду про використання простого електронного підпису підписавши з банком угоду, відповідно до якої здійснення будь-якої операції та правочинів між сторонами за допомогою ОТР-паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операцій або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта (а.с.82 зворотня сторона, 83).
		       Відповідно до Заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та правил надання послуги "Картка для виплат", вбачається, що 24.03.2023 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття поточного рахунку та емітувати картку для виплат для зарахування грошових коштів у вигляді заробітної плати, соціальних виплат, стипендій, та відкрито поточний рахунок на власні потреби (а.с.83 зворотня сторона 89).
		       Відповідно до листа від 26.06.2023 року №20.1.0.0.0/7-230619/47987 наданого АТ КБ "ПриватБанк" адвокату позивача вбачається, що у випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендовано звернутися до правоохоронних органів. Розуміючи становище клієнта, банк буде намагатися максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду даної справи. Додатково повідомлено, що базова процентна ставка на місяць 3,5% від суми заборгованості не змінювалась. Клієнтом не погашено заборгованість до закінчення пільгового періоду, тому на борг нараховуються відсотки за ставкою 3,5% в місяць (списання відбувається в кінці місяця). На дату 23.06.2023 року сума до повного погашення становить 49693,07 грн.(з якої 48412,10 грн. поточна заборгованість клієнта та 1280,97 грн. відсотків, що нараховано цього місяця та буде списано в кінці місяця). Якщо клієнт внесе на карту 49693,07 грн. сьогодні то повністю розрахується з кредитом, картка "вийде в нуль" і клієнт зможе знову користуватися кредитним лімітом з пільговим періодом (а.с. 91-92, 117-119).
		16 червня 2023 року здійснена анкета належної поведінки клієнта особи - підприємцям ОСОБА_1 , яка провадить незалежну професійну діяльність.
		       Підставами позовних вимог ОСОБА_1 є відсутність її волевиявлення на проведення 03.06.2022 року транзакцій з списання коштів з «Картки для виплат» за допомогою платіжної системи LiqPay та з картки «Універсальна» в банкоматі DN00, за допомогою платіжної системи GooglePay шляхом зняття готівки без її участі.
		       Так, відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом.
		Згідно ст.1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
		Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.Положення цієї глави застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ст.1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
		Клієнт не має права без письмової згоди обтяжувача надавати банку розпорядження, а банк не має права їх виконувати, якщо в результаті розмір грошових коштів на рахунку буде меншим за розмір, визначений згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному банківському рахунку.
		Після отримання банком письмового повідомлення обтяжувача про наявність підстав для звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, клієнт за відповідним договором банківського рахунка не вправі без письмової згоди обтяжувача надавати банку розпорядження, а банк не вправі їх виконувати, якщо в результаті розмір грошових коштів на рахунку буде меншим за розмір забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача. Банк не перевіряє наявність підстав, зазначених в отриманому ним від обтяжувача повідомленні.
		Якщо на момент отримання банком розпорядження клієнта банк був письмово повідомлений клієнтом про існування обтяження, банк, який порушив вимоги частин другої і третьої цієї статті, відповідає перед обтяжувачем у розмірі грошових коштів, списаних ним з рахунка на виконання розпорядження клієнта.
		Згода обтяжувача, передбачена частинами другою і третьою цієї статті, може бути виражена у загальній формі та/або містити умови, за яких така згода вважається наданою. Така згода може бути включена до умов договору, яким встановлюється обтяження майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Згідно із ст. 7, п. п. 38.1, 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійснення розрахункових операцій за допомогою платіжних інструментів та створення системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
		Із положень п. 39.2 ст. 39 цього Закону вбачається, що при проведенні переказу його суб`єкти мають здійснювати в межах своїх повноважень захист відповідної інформації від несанкціонованого доступу до інформації; несанкціонованих змін інформації; несанкціонованих операцій з компонентами платіжних систем.
		Пунктом 39.4. ст. 39 Закону встановлено, що працівники суб`єктів переказу повинні виконувати вимоги щодо захисту інформації при здійсненні переказів, зберігати банківську таємницю та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту цієї інформації.
		Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
		Ініціювання переказу коштів може, в тому числі, здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 вказаного Закону).
		Відповідно до пунктів 6-9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ від 05 листопада 2011 року № 705, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, встановлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН - коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можна стверджувати, що зняття коштів відбулось з вини клієнта банка.
		Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд бере до уваги і правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, згідно з якою, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для висновку про його вину, як підставу цивільно-правової відповідальності.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Згідно з пунктом 2 розділу VI положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
		Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
		Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61- 30583св18), від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21).
		Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Як вбачається з пояснень позивачки вона не пам`ятає, які саме платіжні операції здійснювала того дня, крім проплат в магазині. Так, позивачці, як і зазначено в позові від банку надійшло повідомлення про списання 03 червня 2022 року на мобільний телефон позивача через додаток «Приват24» повідомлення про списання 03 червня 2022 року об 11 год. 27 хв. з «Картки для виплат» за допомогою платіжної системи LiqPay було здійснено переказ на іншу карту на суму 2 850,00 грн (ID платежу НОМЕР_5) і 03 червня 2022 року об 11 год. 49 хв. з картки «Універсальна» в банкоматі DN00, що знаходиться за адресою: вул. Соборності, 14 в місті Кривий Ріг за допомогою платіжної системи GooglePay було знято готівку на суму 10 920,00 грн..
		       Позивачем у виконання вимог ст.81 ЦПК України не додано доказів, що вона не користувалась платіжними системами LiqPay та GooglePay, проте присутні пояснення позивача, щодо користування платіжною карткою в магазині. Також відсутні докази перебування телефону та користування номером телефону іншими особами окрім позивача, яка підтвердила про перебування було телефону лише у позивача. Доказів володіння телефоном позивача чи її номером телефону іншими особами позивачем не надано.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відразу після виявлення списання коштів, 03.06.2022 року звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" та правоохоронних органів з приводу вчинення 03.06.2022 року неустановленими особами шахрайських дій, внаслідок яких з її банківського рахунку були зняті грошові кошти.
		Так, з огляду на викладене, в матеріалах справи відсутні докази порушення банком прав позивача.
		Таким чином, з огляду на викладене та не доведення наявності порушеного права позивача з вини відповідача, підстав і для задоволення вимог позову про відшкодування моральної шкоди не має.
		Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Відповідно до частини першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.
		З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди у зв`язку з відсутністю всіх складових цивільно-правової відповідальності, за якої у позивача виникло би право на відшкодування моральної шкоди.
		Керуючись ст.ст.781, 89, 258-259, 265, 268, 354, 141 ЦПК України, ст.ст.23, 1067, 1071, 1066, 1073, 1074 ЦК України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», суд
		 
		ВИРІШИВ:
		В позові Корнієнко Андрія Григоровича до Акціонерного товариства "Комерційний банк"ПриватБанк" про визання протиправних дій і нечинних операцій та зобов`язання вчинти дії, стягнення пені та моральної шкоди, відмовити. 
		Рішення може бути оскаржено   до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.
		 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 12 квітня 2024 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлено 12.04.2024 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                         Кисіль О.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...