Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/32578/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2024.
Дата набрання законної сили: 11.04.2024
Номер судового провадження: 61-2664ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		11 квітня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 127/32578/23
		провадження № 61-2664св24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2024 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Оніщука В. В., Копаничук С. Г., 
		 
		Історія справи
		Короткий зміст заяви
		 
		У жовтні 2023 році ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ сумісного майна подружжя, у якому просила: 
		визнати житловий будинок з спорудами, загальною площею 109,8 кв. м, розташований в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя; 
		визнати за нею право власності на частину цього будинку та земельної ділянки, на якій він розташований.
		 
		У листопаді 2023 року ОСОБА_4 подано заяву про забезпечення позову.
		 
		Заява про забезпечення позову мотивована тим, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період часу з 2009 року по 2017 рік за спільні кошти подружжя здійснили капітальні ремонти та поліпшення будинковолодіння (будинку із спорудами реєстраційний номер ОНМ 27532822, та земельної ділянки для його обслуговування кадастровий номер 0510136600:02:074:0074), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Хоча право власності на будинковолодіння зареєстроване одноосібно за ОСОБА_2 зазначена вище обставина слугує підставою для визнання цього спірного майна спільною сумісною власністю подружжя, адже фактично відбулось істотне збільшення його вартості за рахунок спільних трудових та грошових затрат подружжя. Разом з тим, на вказане будинковолодіння накладено арешт на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. та спірне нерухоме майно виставлено на реалізацію на електронних торгах. Вчинення приватним виконавцем примусових дій по зверненню стягнення на майно боржника ОСОБА_2 в межах ВП НОМЕР_1 шляхом реалізації на електронних торгах усього будинковолодіння, без врахування розміру частки в такому майні ОСОБА_1 , що є втручанням у власність останньої. Таким чином, продовження реалізації спірного майна на електронних торгах порушує майнові права позивача.
		 
		З урахуванням того, що предметом позову є визнання права власності, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до реалізації спірного будинковолодіння, істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача та виконання рішення суду у разі задоволення позову, позивачка звернулась з заявою про забезпечення позову.
		 
		ОСОБА_4 просила:
		зупинити продаж майна, арештованого в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. та виставлене на реалізацію на електронних торгах державного підприємства «Сетам» (лот 539251), а саме об`єктів нерухомості (далі - будинковолодіння): 1) житлового будинку з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області про від 30 листопада 2023 року в складі судді: Іщук Т. П., заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 задоволено. 
		 
		Зупинено продаж арештованого нерухомого майна, що проводиться у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчуком В. В. (лот № 539251 у системі електронних торгів арештованого майна державного підприємства «Сетам»), а саме: будинку з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, та земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
		як слідує з матеріалів справи, заявником подано позов, зокрема про визнання за позивачем ОСОБА_1 частки права власності на вказане нерухоме майно (житловий будинок з спорудами, загальною площею 109,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, розташовану за цією ж адресою). Згідно наявних матеріалів справи право власності на вказане спірне майно зареєстроване за ОСОБА_2 . Відповідно до відомостей веб-порталу ДП «Сетам» спірне будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виставлено на електронні торги (номер лоту: 539251), дата проведення аукціону: 29 листопада 2023 року, однак торги не відбулися. З огляду на викладене існує ризик відчуження спірного нерухомого майна, яке є предметом позову;
		з урахуванням наведених у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, а також того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, з якими заявник звернувся до суду, необхідно задовольнити заяву про забезпечення позову та зупинити продаж арештованого майна;
		у цьому випадку такий спосіб забезпечення позову як зупинення продажу на торгах арештованого майна, ураховуючи сам предмет позову, як-то визнання права власності виставленого на продаж арештованого майна, фактично не зупиняє реалізацію права осіб на виконання судового рішення, оскільки стосується лише конкретного, а не всього майна боржника, і тому не перешкоджає виконавцю у примусовому порядку вчиняти інші дії щодо майнового стягнення з боржника. Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 грудня 2022 року в справі 757/22558/20;
		забезпечення позову має тимчасовий запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір, а вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті. Зустрічне забезпечення судом не застосовується.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2024 року, з урахування ухвали Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2024 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про забезпечення позову від 30 листопада 2023 року скасовано. 
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
		при задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, з якими заявник звернувся до суду, вважав за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову та зупинити продаж арештованого майна. При цьому суд відмітив, що у цьому випадку такий спосіб забезпечення позову як зупинення продажу на торгах арештованого майна, ураховуючи сам предмет позову, як-то визнання права власності виставленого на продаж арештованого майна, фактично не зупиняє реалізацію права осіб на виконання судового рішення, оскільки стосується лише конкретного, а не всього майна боржника, і тому не перешкоджає виконавцю у примусовому порядку вчиняти інші дії щодо майнового стягнення з боржника. Апеляційний суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне;
		метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
		недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили;
		задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у цьому випадку такий спосіб забезпечення позову як зупинення продажу на торгах арештованого майна, ураховуючи сам предмет позову, як-то визнання права власності виставленого на продаж арештованого майна, фактично не зупиняє реалізацію права осіб на виконання судового рішення, оскільки стосується лише конкретного, а не всього майна боржника, і тому не перешкоджає виконавцю у примусовому порядку вчиняти інші дії щодо майнового стягнення з боржника. Суд першої інстанції послався на відповідну правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 05 грудня 2022 року по справі № 757/22558/20. Проте з таким висновком апеляційний суд не погодився, оскільки не підлягають врахуванню при вирішенні цієї справи висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 05 грудня 2022 року по справі № 57/22558/20, оскільки обставини справ (подібність) відрізняються, так як у справі, яка розглядається, позов було заявлено про визнання права власності на частину майна подружжя до боржника у виконавчому провадженні й власника спірного майна, на відміну від справи № 757/22558/20, в якій позивач подав до суду позов про визнання за ним права власності на земельну ділянку, зняття з неї арешту, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з його власності на підставі підробленого договору дарування, який він оспорює у судовому порядку;
		із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 звернулася до суду лише після того, як 30 жовтня 2023 року на ресурсі системи електронних торгів ДП «Сетам» було опубліковано лот № 539251 з продажу належного ОСОБА_2 нерухомого майна: будинку з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, та земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, де боржником є ОСОБА_2 , з метою виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2022 року у справі № 127/18316/20. Поряд з тим, місцевий суд не взяв до уваги інтереси інших осіб, а саме стягувача за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, незважаючи на те, що у заяві про застосування заходів забезпечення позову, заявник посилається на зазначені обставини та факт призначення публічних торгів з продажу спірного майна з посиланням на інформацію з офіційного веб-сайту ДП «СЕТАМ», роздруківка з якого додана до заяви про забезпечення позову. До аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 705/3587/21-ц;
		задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна призведе до зупинення виконання рішення суду, що є недопустимим. Оскільки як встановлено із пояснень представника ОСОБА_3 - адвоката Руденко Т. С. житловий будинок та земельна ділянка є єдиним майном боржника, від продажу якого можливо погасити боргові зобов`язання, зазначене також підтверджується довідкою про стан виконавчого провадження № НОМЕР_1, наданою приватним виконавцем Собчук В. В. на звернення ОСОБА_3 від 14 грудня 2023 року, відповідно до якої встановлено, що в ході здійснення виконавчих дій знайдено єдине майно боржника, а саме житловий будинок з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
		позивач претендує на частину майна, а саме будинку з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, та земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ., яке належить відповідачу на праві власності, при цьому вказує, що докази на підтвердження збільшення вартості перерахованого майна шляхом спільних трудових або грошових затрат у неї відсутні. При цьому, у разі зупинення продажу арештованого нерухомого майна, що проводиться у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, неможливо буде реалізувати іншу частину майна, на яку позивач не претендує. Суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен був дослідити баланс інтересів між позивачем у цій справі, яка просила забезпечити її позов з метою забезпечення виконання можливого рішення суду та стягувачем у іншій справі, рішення у якій вже набуло законної сили. Шлюб між сторонами по справі було розірвано 2018 року. Позивач звернулась з позовом зі спливом 5-ти річного строку лише після того, як приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчуком В. В. винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 . Нерухоме майно, право власності на яке має на меті визнати за собою позивач, набуте відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку від 15 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 7830 та договору дарування частки земельної ділянки від 30 грудня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 10021, та відповідно до приписів статті 57 СК України є його особистою приватною власністю;
		при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Тому колегія суддів вважала, що апеляційна скарга є обґрунтованою, оскільки суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону задовольнив заяву про забезпечення позову.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		22 лютого 2024 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2024 року, у якій просила:
		скасувати постанову суду апеляційної інстанції;
		залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		апеляційним судом під час прийняття оскаржуваної постанови було застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20; від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19; від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц; від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц; від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18, від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц;
		висновок Вінницького апеляційного суду про те, що «не підлягають врахуванню при вирішенні цієї справи висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 05 грудня 2022 року по справі 757/22558/20» зроблено без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зробленого в постановах Верховного Суду, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;
		правовідносини у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 705/3587/21-ц, на яку посилався апеляційний суд, є відмінними від даної справи. Водночас твердження Вінницького апеляційного суду про те, що «місцевий суд не взяв до уваги інтереси інших осіб, а саме стягувача за виконавчим провадженням № НОМЕР_1» суперечать правовим висновкам викладеним у постанові  Верховного Суду № 757/22558/20 від 05 грудня 2022 року;
		апеляційний суд незаконно змінив зміст довідки приватного виконавця № 108 від 23 січня 2024 року, зазначивши, що «в ході здійснення виконавчих дій знайдено єдине майно боржника, а саме житловий будинок з спорудами», хоча насправді в довідці зазначено, що «Іншого будь-якого нерухомого майна належного боржнику станом на 23 січня 2024 року не розшукано». Водночас приватним виконавцем не зазначається про можливість звернення стягнення на кошти, цінні папери, майнові права, корпоративні права, заробітну плату, інші доходи та ін. боржника;
		щодо зазначення у постанові апеляційного суду про те, що позивач звернулась з позовом зі спливом 5-ти річного строку, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначила, що початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності, тобто з моменту виникнення спору між ними;
		висновки апеляційного суду щодо того, що «докази на підтвердження збільшення вартості перерахованого майна шляхом спільних трудових або грошових затрат у неї відсутні» та щодо того що нерухоме майно, право власності на яке має на меті визнати за собою позивач є особистою приватною власністю відповідача, зроблено без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц.
		 
		У березні 2024 року ОСОБА_3 через Електронний суд подав відзив на касаційну скаргу, що підписаний адвокатом Руденко Т. С., в якому просив: залишити постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		 
		Відзив мотивований тим, що:
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи №9337/474/14-ц (провадження №61-15813сво18) (постанова від 11.11.2019 р. у справі №337/474/14-ц) встановив, що відсутні підстави для відходу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2018 року у справі №654/1528/17 (провадження №°61-30545св18), від 09 лютого 2019 року у справі №°317/3272/16-ц (провадження №№61-156св17), від 03 квітня 2019 року у справі №°726/831/15-ц (провадження №№61-45301св18), та керуючись частиною другою статті 416 ЦПК України, висловив висновок про застосування норми права, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.  Таким чином, ініціювання спору про поділ майна подружжя в цій ситуації не є наслідком спору між колишнім подружжям стосовно майна з метою забезпечення визначеності в їх приватних відносинах, а відбувається в зв`язку з незгодою з діями приватного виконавця по примусовому виконанню виконавчого листа №127/18316/20, виданого на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 грудня 2022 року про стягнення з колишнього чоловіка позивача ОСОБА_2 боргу в сумі 115 000 дол. США. Тобто, спір між колишнім подружжям щодо спільного майна відсутній. Позовні вимоги зводяться позивачем до того, що арешт та подальший продаж арештованого майна, порушує її права, як особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні №70701686, що підтверджується її вимогами до суду про зупинення продажу майна, арештованого у даному виконавчому провадженні. Вищезазначене беззаперечно свідчить про створення штучного спору з метою унеможливити виконання рішення суду, що набрало законної сили;
		суд апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано вважає, що задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна, призведе до зупинення виконання рішення суду, що є недопустимим, оскільки житловий будинок та земельна ділянка є єдиним майном боржника, від продажу якого можливо погасити боргові зобов`язання, зазначене також підтверджується довідкою про стан виконавчого провадження № НОМЕР_1, наданою приватним виконавцем Собчук В. В. на звернення ОСОБА_3 від 14 грудня 2023 року, відповідно до якої встановлено, що в ході здійснення виконавчих дій знайдено єдине майно боржника, а саме: житловий будинок з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
		недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, яке допускається на протязі всього терміну розгляду справи, є обґрунтована наявність такої необхідності. Суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Також суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб;
		ОСОБА_1 навмисно звернулася з позовними вимогами про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, мотивуючи їх тим, що нібито спільними зусиллями було проведено капітальний ремонт будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не надаючи при цьому жодних доказів здійснення нею грошових або трудових затрат, а не з вимогами про відшкодування (компенсацію) частини таких витрат.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2024 року відмовлено.
		 
		04 квітня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року призначено справу до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 15 березня 2024 року вказано, що: наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
		 
		Фактичні обставини 
		 
		Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 подано позов про визнання: житлового будинку з спорудами, загальною площею 109,8 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя; за нею право власності на частину цього будинку та земельної ділянки, на якій він розташований.
		 
		Шлюб між сторонами в справі було розірвано 2018 року.
		 
		На підставі договору дарування житлового будинку від 15 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 7830 та договору дарування частки земельної ділянки від 30 грудня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В. В. відповідачем ОСОБА_2 набуто спірний будинок і земельну ділянку
		 
		Із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 звернулася до суду після того, як 30 жовтня 2023 року на ресурсі системи електронних торгів ДП «Сетам» було опубліковано лот № 539251 з продажу належного ОСОБА_2 нерухомого майна: будинку з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, та земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, де боржником є ОСОБА_2 , з метою виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2022 року у справі № 127/18316/20. 
		 
		Відповідно до відомостей веб-порталу ДП «Сетам» спірне будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виставлено на електронні торги (номер лоту: 539251), дата проведення аукціону: 29 листопада 2023 року, однак торги не відбулися.
		 
		Відповідно до довідки про стан виконавчого провадження № НОМЕР_1, наданою приватним виконавцем Собчук В. В. на звернення ОСОБА_3 від 14 грудня 2023 року, в ході здійснення виконавчих дій знайдено єдине майно боржника, а саме житловий будинок з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. 
		 
		Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
		 
		Позов забезпечується, зокрема, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК України).
		 
		Тлумачення пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК України, з урахуванням принципу розумності та «методу чесного читання», свідчить, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо особою на час звернення з заявою про забезпечення позову подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (у тому числі, й у разі, коли заяву про забезпечення позову подано разом з позовною заявою) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року в справі № 334/9179/21 (провадження № 61-7643св22)).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20 (провадження № 61-158сво21) зазначено, що «у статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. У пункті 5 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно. […] суди попередніх інстанцій обґрунтовано, застосовуючи пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК України, задовольнили заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у спосіб зупинення продажу арештованого майна (земельної ділянки), оскільки позивач подав позов про визнання права власності на виставлене на продаж арештоване майно. Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна. Дія наведеної норми процесуального права насамперед направлена на те, щоб запобігти відчуженню майна у порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі».
		 
		У справі, що переглядається:
		            позивачка звернулася з позовом про визнання житлового будинку з спорудами спільною сумісною власністю подружжя та про визнання за нею права власності на частину цього будинку та земельної ділянки, на якій він розташований;
		            позивачка просила забезпечити її позов шляхом зупинення продажу майна, арештованого в межах виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу та виставлене на реалізацію на електронних торгах;
		при відмові в задоволенні заяви про забезпечення апеляційний суд вважав, що забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна призведе до зупинення виконання рішення суду, що є недопустимим. Суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен був дослідити баланс інтересів між позивачем у цій справі, яка просила забезпечити її позов з метою забезпечення виконання можливого рішення суду та стягувачем у іншій справі, рішення у якій вже набуло законної сили;
		апеляційний суд не врахував, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо особою на час звернення з заявою про забезпечення позову подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (у тому числі, й у разі, коли заяву про забезпечення позову подано разом з позовною заявою);
		тому в задоволенні заяви про забезпечення позову належало відмовити з тієї підстави, що позивачка позовних вимог про зняття арешту з спірного майна не заявляла. Тому постанову апеляційного суду належить змінити в мотивувальній частині. Проте апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення частково ухвалене без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частини у редакції цієї постанови; в іншій частині оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.
		 
		Оскільки касаційний суд змінює судове рішення, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     І. О. Дундар
		 
		                                                                                              В. М. Коротун
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                              М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...