Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 149/2187/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано судом: 14.04.2024. Зареєстровано: 14.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2024.
Дата набрання законної сили: 15.05.2024
Номер судового провадження: 2/369/621/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 149/2187/22
		Провадження № 2/369/621/24
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		06.02.2024                                     м. Київ
		 
		 
		Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
		головуючого судді Волчко А.Я.,
		при секретарі  Лоу А., 
		представника позивача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення половини витрат на оплату житлово-комунальних послуг у спірній квартирі, що підлягає поділу, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2022 року ОСОБА_3 звернулась до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до  ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.
		Заявлені позовні вимогти обґрунтовувала тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перебували у шлюбі з 15.06.2019 по 21.06.2022 рік.
		21.06.2022 шлюб між сторонами був розірваний, на підставі рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19.05.2022 року по справі № 149/830/22.
		У період перебування у шлюбі сторонами по справі була придбана за договором купівліпродажу квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка за усною домовленістю між подружжям була оформлена згідно договору купівлі-продажу квартири від 19.03.2020 на відповідача по справі. 
		Вищезазначена квартира була придбана за спільні гроші батьків сторін по справі.
		Виходячи з приписів ст. 60 Сімейного кодексу України (далі  СК України), позивач просила суд здійснити поділ майна, а саме: квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
		Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29.08.2022 позовну заяву ОСОБА_3 направлено за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
		29.09.2022 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрите провадження по справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
		04.10.2022 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_3 адвоката Тиховського М.О. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3  до відповідача ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, зокрема: вирішено заборонити відчуження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом заборони ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , вчиняти дії щодо продажу, дарування та перереєстрації квартири.
		17.11.2022 представник відповідача подав до суду зустрічну позовну заяву за вх. № 37938, зазначивши при цьому, що ОСОБА_4 не заперечує проти того, що під час перебування у шлюбі, а саме 19.03.2020 подружжям за спільні кошти була придбана квартир за адресою: АДРЕСА_1 .
		Проте зазначив, що ОСОБА_4 протягом усього часу з моменту придбання квартири, а саме з 19.03.2020 сплачував житлово-комунальні послуги за квартиру. Проте, оскільки шлюб між сторонами був розірваний, то у позивача також виник обов`язок утримувати належне їй майно. 
		За період з травня 2022 року по жовтень 2022 року позивач за зустрічним позовом фактично оплатив житлово-комунальні послуги на загальну суму 6835,04 грн. Так, за травень було здійснено оплату за житлово-комунальні послуги на загальну суму 1507,00 грн., за червень - 717,77 грн., за липень  1019,18 грн., за серпень  1033,36 грн., за вересень - 1083,54 грн., за жовтень  1474,19 грн.
		Відповідно до вищезазначених квитанцій, у них міститься інформація про те, що саме позивач за зустрічним позовом є платником, чітко зазначено які суми власних грошових коштів він перераховує на рахунки обслуговуючих компаній, що надають послуги, та здійснює всі платежі за квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що є спільною квартирою сторін.
		З моменту розірвання шлюбу ОСОБА_3 не оплачувала комунальні послуги за спірну квартиру. У зв`язку з чим правомірним, на думку представника позивача за зустрічним позовом, є стягнення з відповідача частини зі сплачених позивачем коштів за житлово-комунальні послуги, що становить 3417,52 грн.
		Представник ОСОБА_4 просив суд стягнути із ОСОБА_3 на користь позивача частину понесених витрат за оплату житлово-комунальних послуг у спірній квартирі, що підлягає поділу, у сумі  3417,52 грн. та судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 992,40 грн. та витрат на професійну правничу (юридичну) допомогу у розмірі 40000 грн.
		Представником позивача за первісним позовом - адвокатом Тиховським М.О. було подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, оскільки ОСОБА_3 за вказаний в зустрічній позовній заяві період у спірній квартирі не проживала, комунальними послугами не користувалась, а первісну позовну заяву просив задовольнити. 
		20.02.2023 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було вирішено прийняти до спільного розгляду з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення половини витрат на оплату житлово-комунальних послуг у спірній квартирі, що підлягає поділу, і об`єднати в одне провадження з первісним позовом.
		20.02.2023 представник ОСОБА_4 подав до суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву за вх. № 7494, згідно якої аргументуючи власну правову позицію зазначив, що відповідно до позиції та практики Верховного Суду, якщо сторони є співвласниками оспорюваної квартири, то відповідно до закону зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом незалежно від того, чи проживають вони там фактично чи ні. Адже співвласник несе витрати з утримання спільного майна незалежно від того, чи фактично користується таким майном.
		Просив задовольнити зустрічну позовну заяву та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 частину понесених витрат за оплату житлово-комунальних послуг у спірній квартирі, що підлягає поділу, у сумі  3417,52 грн. та судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 992,40 грн. та витрат на професійну правничу (юридичну) допомогу у розмірі 40000,00 грн.
		21.06.2023 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
		29.09.2023 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було вирішено прийняти до розгляду судді Волчка А.Я. цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення половини витрат на оплату житлово-комунальних послуг у спірній квартирі, що підлягає поділу та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Тиховський М.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві та просив первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити та повідомив суд про своє бажання стягнути витрати на правову допомогу розмір яких буде надано суду додатково.
		Представник відповідача з первісним позовом - адвокат Дмитрашківский В.О. судовому засіданні не заперечував проти задоволення первісної позовної заяви та просив задовольнити зустрічну позовну заяву
		Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України (далі  ЦПК України), приходить до висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви з огляду на наступне.
		У справі Bellet v. France Суд зазначив, що ст. 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Як встановлено в судовому засіданні, 15.06.2019 між сторонами по справі було укладено шлюб, який зареєстровано Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 682 про що видано Свідоцтво про шлюб, серія НОМЕР_2 від 15.06.2019.
		19.05.2022 рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області у справі № 149/830/22, яке набрало законної сили 21.06.2022, шлюб між сторонами було розірвано. 
		За час шлюбу, згідно договору купівлі-продажу квартири від 19.03.2020, який був посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою О.В. за реєстровим номером 2354, ОСОБА_4 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_2 . 
		Частиною 2ст. 372 Цивільного кодексу України(далі  ЦК України) встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
		За змістомст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) доходу Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Згідно зіст. 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Відповідно до ч.1ст.70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Відповідно до п. 30постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст. 63, ч.1 ст. 65СК України.
		За приписами положень ч.1ст.71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
		Пунктами 22, 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено судам, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири та транспортні засоби тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставини або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		Враховуючи, не заперечення сторін, що квартира АДРЕСА_2 , була придбана за спільні кошти подружжя, суд приходить до висновку про правомірність визнання за ОСОБА_3 право власності на її частину. 
		Враховуючи задоволення первісного позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, правомірним є стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп.
		Також слід зазначити, що ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення половини витрат на оплату житлово-комунальних послуг, посилалась на необхідність задоволення своїх вимог на підставі ст. ст. 322, 360 ЦК України.
		Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Утримання житла - це комплекс робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження житлових будівель та технічного обладнання.
		Порядок оплати житлово-комунальних послуг визначенийст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за якою, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
		Згідно ч.ч.1,2ст.10 цього ж Закону, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
		За приписами ч.3ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
		Відповідно дост. 541 ЦК Українисолідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч.4ст. 544 ЦК України).
		Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
		Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
		Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
		Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц.
		Це, зокрема, витрати, об`єктивно необхідні для належного функціонування спільного майна, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.
		При цьому тлумачення вказаної статті свідчить, що управління, утримання та збереження спільного майна не охоплює собою житлово-комунальні послуги. Це зумовлено тим, що житлово-комунальні послуги надаються на підставі договору про надання таких послуг. Більше того, житлово-комунальні послуги надаються не квартирі, як об`єкту права власності, а певному суб`єкту - власнику (співвласнику, наймачу, суб`єкту сервітуту тощо) квартири, який проживає в ній. По своїй суті надання житлово-комунальних послуг направлене на задоволення потреб власника (співвласника, наймача, суб`єкта сервітуту тощо) квартири і споживаються саме відповідним суб`єктом, а не для управління, утримання та збереження квартири, що перебуває в спільній частковій власності.
		Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 725/3790/16-ц, у постанові Верховного суду від 15 квітня 2021 року у справі №638/5001/17.
		Частиною 5ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Сторонами не заперечується те, що з часу розірвання шлюбу відповідач за зустрічним позовом не проживає у квартирі АДРЕСА_2 .
		Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, за користування послугами газопостачання, водопостачання та водовідведення нараховується плата на підставі показань засобів обліку споживання комунальних послуг.
		Оскільки зазначені нарахування здійснені виключно лише за використані комунальні послуги, а відповідач фактично не мешкала у спірній квартирі, не користувалася комунальними послугами, відтак не могла використати ті послуги (газопостачання, водопостачання та водовідведення), частину вартості яких позивач просить з неї стягнути, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача цих витрат.
		Також не підлягає задоволенню вимога про стягнення оплати запослуги охорони, послуги доступу до мережі Інтернет, послуги за домофон, оскількитакі послуги також використовувалися особисто позивачем за зустрічним позовом в міру потреби в них, при цьому останнім не надано доказів, що отримання таких послуг було необхідним для утримання будинку. Отже, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено, щовитрати в цій частині пов`язані із утриманням спільного майна, тому вони не можуть бути покладеними на відповідача.
		Крім того, частина наданих ОСОБА_4 квитанцій, рахунків, квитанцій-повідомлень стосуються періоду, коли сторони перебували в шлюбі (до 21 червня 2022 року  дата набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу). При цьому, суд розцінює, що всі витрати, що були сплачені сторонами у період шлюбу, сплачувалися ними за рахунок спільних коштів подружжя. Належних та допустимих доказів на підтвердження зворотного позивачем надано суду не було. 
		Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.
		На підставіч.1,п.2ч.2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог;інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
		На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 322, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 60, 63, 70 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 258, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя  задовольнити. 
		Визнати за ОСОБА_3 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 .
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп.
		У задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення половини витрат на оплату житлово-комунальних послуг у спірній квартирі, що підлягає поділу  відмовити.
		Інформація про учасників справи:
		 
		Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом:  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 .
		Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом:  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 .
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя     Андрій ВОЛЧКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...