Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1542/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; про оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано для оприлюднення: 15.04.2024. Зареєстровано: 16.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2024.
Дата набрання законної сили: 02.04.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"02" квітня 2024 р.           Справа№ 911/1542/23
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Пономаренка  Є.Ю.
		суддів:            Руденко  М.А. 
		          Сітайло Л.Г. 
		 
		 
		при секретарі судового засідання   Гуменюк І.О.,                                 
		за участю представників:
		від позивача - Онищенко Т.О.,
		від відповідача - Лиштва Ю.В.,
		розглянувши апеляційну скаргу Садівницького товариства "Рябина" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі №911/1542/23 (суддя Колесник Р.М., повний текст складено - 31.10.2023) за позовом ОСОБА_1 до  Садівницького товариства "Рябина" про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів учасників товариства.
		 
		ВСТАНОВИВ наступне.
		 
		До Господарського суду Київської області 22.05.2023 надійшла позовна заява ОСОБА_1  до Садівницького товариства "Рябина"  про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом № 3 від 07.05.2023.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що його  не було повідомлено про час та місце проведення загальних зборів,  а також вказав  про їх  проведення за відсутності необхідного кворуму.
		Рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі №911/1542/23 позов задоволено; визнано недійсними  рішення загальних зборів учасників товариства, оформлені протоколом № 3 від 07.05.2023.
		Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з неможливості визначення дійсної кількості членів товариства, що впливає на унеможливлення встановлення кворуму та є  безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
		Апеляційна скарга мотивована відсутністю порушення прав позивача оскаржуваними рішеннями зборів, оскільки, за доводами скаржника, ОСОБА_1 не є членом Садівницького товариства "Рябина".
		Також, скаржник вказує про наявність необхідного кворуму на спірних зборах.
		Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
		Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги. 
		Стосовно поданого апелянтом 02.04.2024 клопотання про відкладення розгляду даної справи, мотивованого необхідністю часу для ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, оскільки договір на надання правничої допомоги укладено з ним лише 02.04.2024, колегія суддів зазначає наступне.
		Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Позиція скаржника є письмово викладеною, отже неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні відсутня.
		Одночасно, колегією суддів враховується, що  суд відкладав розгляд справи, за клопотанням відповідача, надаючи йому можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді.
		Крім цього, судом враховується, що адвокат Лиштва Ю.В., про укладення договору з яким лише 02.04.2024 - в день судового засідання вказує відповідач, здійснював представництво інтересів  Садівницького товариства "Рябина" в суді першої інстанції.
		З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи.
		Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
		Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.  Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
		Садівницьке товариство "Рябина" є об`єднанням громадян і неприбутковою організацією, що здійснює свою діяльність на земельній ділянці, наданій у користування для організації колективного саду розпорядженням Ради Міністрів України від 08.12.1987 №332, рішенням виконавчого комітету Обухівської районної ради депутатів трудящих (Державний Акт на право користування землею, зареєстрований у книзі записів державних актів на право користування землею 1988 року за № 98) та рішенням Безрадичівської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області від 05.10.1987 №7, загальною площею 30 гектарів, виділених із земель колгоспу імені Тельмана с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, з кількістю ділянок 268.
		07.05.2023 відбулись загальні збори членів товариства із наступним порядком денним: 1. Затвердження дійсної кількості членів товариства; 2. Прийняття рішень з питань порядку проведення Загальних зборів членів товариства. Обрання Голови та секретаря Загальних зборів. Обрання лічильної комісії та затвердження її складу; 3. Прийняття в члени товариства осіб, що подали заяви та виключення з членів товариства; 4. Звіт голови правління та членів правління; 5. Вибори голови правління товариства; 6. Ухвалення нової редакції Статуту; 7. Вибори членів правління; 8. Вибори ревізійної комісії. 9. Погодження бюджету на 2023-2024 роки; 10. Сплата членських внесків та за використану електроенергію; 11. Поточні питання.
		Рішення прийняті на цих зборах оформлені протоколом  від 07.05.2023 № 3.
		Позивач, посилаючись на обставини неповідомлення його про дату проведення зборів, а також на відсутність кворуму, звернувся з даним позовом до суду. 
		Стосовно членства позивача у Садівницькому товаристві "Рябина" та заперечень апелянта в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частин першої - третьої  статті 62 Господарського кодексу України  підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
		Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
		Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки.
		За змістом частини першої  статті 63 Господарського кодексу України  залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва.
		Відповідно до  статті 93 Господарського кодексу України  підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.
		Садівницьке товариство "Рябина" є об`єднанням громадян і неприбутковою організацією, головним завданням якого є організація колективного саду і використання його членами виділених земельних ділянок  для виробництва фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, а також створення умов для культурного проведення вільного часу трудящих ті їх сімей, залучення до праці підлітків (п. 5 Статуту СТ "Рябина"). 
		Отже, відповідач у цій справі - Садівницьке товариство "Рябина"  є підприємством колективної власності, діяльність якого підпадає під правове регулювання  Закону України "Про кооперацію".
		Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені  Законом України "Про кооперацію".
		Кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів (стаття 1 Закону України "Про кооперацію").
		Відповідно до визначення термінів, що містяться у  статті 2 Закону України "Про кооперацію", кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
		Згідно зі  статтею 6 цього Закону  кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
		Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
		Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.
		Відповідно до  статті 10 Закону України "Про кооперацію"   членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.
		Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.
		Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
		Позивачем на підтвердження обставин його членства у СТ "Рябина" надано копію членської книжки від 2011 року.
		Відповідач, в свою чергу, членство позивача  у СТ "Рябина"  заперечує.
		Згідно приписів ст. 11 Закону України "Про кооперацію" вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.
		За змістом положень п. 18, 21 Статуту товариства, в редакції затвердженій протоколом № 5 від 22.12.2016: прийняття в члени садівницького товариства проводиться правлінням на підставі письмової заяви особи, що вступає в члени, з наступним затвердженням цього рішення загальними зборами. Правління видає кожному члену товариства на протязі місяця з дня прийому членську книжку.
		До матеріалів справи позивачем долучено копію членської книжки 2011 року, в якій зазначено наступну інформацію: розмір садової ділянки - 0,12 га, ділянка № 158, 160, також з копії членської книжки вбачається наявність прикріпленого фото, а також відтиску печатки Товариства.
		Поряд із цим, із копії цієї членської книжки вбачається відсутність підпису голови правління та секретаря, дата видачі книжки містить лише рік її видачі.
		В матеріалах справи дійсно відсутнє рішення, яким позивача було б прийнято до складу членів товариства.
		Одночасно, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду про те, що членська книжка садівника є документом, який підтверджує, що певна особа є членом садівничого кооперативу, викладені у постановах від 20 липня 2021 року у справі №916/1178/20, від 25 жовтня 2019 року у справі № 509/1760/16-ц, від 24 червня 2021 року у справі №916/3581/19, від 15 червня 2022 року у справі №916/700/21.
		Крім цього, дії відповідача по направлення позивачу повідомлення про проведення спірних загальних зборів також підтверджують обставини щодо визнання СТ "Рябина"  членства позивача у цьому Товаристві.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Апеляційний господарський  суд виходить з того, що:
		- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;
		- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;
		- із внесенням 17.10.2019 змін до  ГПК України  його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів";
		- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;
		- іншими словами, тлумачення змісту  статті 79 ГПК України  свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;
		- одночасно  статтею 86 ГПК України  передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
		- таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених  статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.
		Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
		Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Відповідно до  статті 79 ГПК України  наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Відповідні приписи  ГПК України  мають загальний, універсальний характер, оскільки вони є нормами господарського процесуального права, та є обов`язковими при вирішення спору судом незалежно від правовідносин, які виникли між учасниками процесу.
		Отже, докази надані позивачем на підтвердження його членства у СТ "Рябина"  є більш вірогідними.
		Крім цього, колегія суддів враховує наступне. 
		Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.
		Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
		Аналіз частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
		Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
		Термін "зловживання правом" свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права.
		Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків.
		Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.
		Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.
		За змістом статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. Законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не    є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. 
		У даному випадку, поведінка відповідача, яким направлено позивачу повідомлення про проведення спірних зборів, а згодом в суді заперечено обставини його членства,   є суперечливою.
		Враховуючи наведене, колегія суддів застосовує концепцію заборони суперечливої поведінки, а тому наведені доводи скаржника про те, що позивач не є членом СТ "Рябина", не можуть бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги.
		Щодо дотримання порядку повідомлення про проведення зборів.
		Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України "Про кооперацію" про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.
		В матеріалах справи навні докази повідомлення позивача (за належною адресою)  про проведення загальних зборів 07.05.2023, а саме  опис вкладення до  листа та поштова накладна АТ "Укрпошта" від 26.04.2023 № 0102122309980.
		Отже, в наведеній частині доводи позивача не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
		Щодо наявності кворуму для проведення зборів.
		Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів при скликанні та проведенні загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
		Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів юридичної особи, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
		Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.
		Подібні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 02.04.2019 у справі №927/546/18, від 18.09.2019 року у справі №902/671/18, від 28.01.2021 у справі №910/15906/19, від 07.09.2021 у справі №916/2506/20, від 05.07.2022 у справі №911/2269/20, від 25.05.2023 у справі №916/636/22, від 04,05.2023 року у справі №911/3656/20 та інших.
		Відповідно до частин дев`ятої - десятої  статті 15 Закону України "Про кооперацію"  загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.  
		Згідно п. 27.1 Статуту товариства Загальні збори правомірні вирішувати питання, якщо на зборах присутні більше половини членів товариства.
		Отже, загальні збори членів Товариства є правомочними, якщо на них присутні більше половини його дійсних членів.
		Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державну реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань загальна кількість членів товариства становить 228.
		За доводами відповідача, зазначена кількість членів товариства була визначена ще на стадії утворення товариства, та в силу різних причин, вона може не відповідати дійсній кількості чинних членів товариства, яка має братися до уваги для обрахунку необхідного кворуму.
		Як зазначає відповідач, докази чого долучено до матеріалів справи, на засіданні правління 02.04.2023 (протокол № 12) було прийнято рішення про проведення чергових загальних зборів товариства 07.05.2023. 
		Згідно протоколу засідання правління № 13 від 25.04.2023, керуючись інформацією сформованою за результатами Акту ревізії дійсних членів товариства від 25.04.2023, було прийнято рішення про затвердження списку дійсних членів товариства у кількості 108 осіб, керуватися фактичною кількістю членів товариства при скликанні зборів, затвердити порядок денний зборів та інші рішення, направлені на підготовку та проведення зборів 07.05.2023.
		При цьому, як вбачається зі змісту вказаного  акту ревізії дійсних членів товариства від 25.04.2023, фактична кількість членів товариства визначалася за наступними критеріями: 1) відповідність положенням Статуту, 2) наявність рішення загальних зборів щодо прийняття у членство, 3) наявність первинного акту на право власності на ділянку після її приватизації. Право приватизації земельної ділянки мали лише члени товариства.
		Одночасно, у наведеному акті ревізії вказано, що встановлення реальних членів товариства проходило по  вказаним критеріям у зв`язку з тим, що документація від попереднього Голови Правління була передана Правлінню не в повному обсязі.
		У відповідному списку проаналізовано перелік з 213 осіб, із зазначенням номеру земельної ділянки, її площі та позначки про членство.
		Прочерком було позначено осіб, що, за оцінкою відповідача, членами товариства не є, особи ж, що є членами товариства позначені приміткою "Член СТ Рябина".
		Зі змісту протоколу № 3, вбачається, що реєстраційною комісією встановлено, що для участі у зборах зареєструвалося 85 членів товариства. Також зазначено, що внаслідок проведеної правлінням роботою з визначення дійсної кількості членів товариства було встановлено, що такою дійсною кількістю членів є 108 осіб. 
		Саме від цієї кількості членів товариства було визначено кворум для проведення 07.05.2023 зборів.
		Проте, вказана кількість суперечить даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не доведена належними доказами. 
		Так, відповідно до  статті 74 ГПК  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Відповідно до частини третьої  статті 10 Закону України "Про кооперацію"  кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
		Колегія суддів зазначає, що оскільки СТ "Рябина"  є особою, яка здійснює приймання/виключення членів з/до товариства, саме на відповідача покладається тягар доведення обставин щодо дійсної кількості членів товариства станом на 07.05.2023 та, відповідно, наявності кворуму на зборах товариства.
		Аналогічної позиції щодо покладення обов`язку по доведенню дійсної кількості членів товариства саме на таке товариство дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 31 січня 2024 року у справі №  911/1371/22.
		Відповідач посилається на акт ревізії дійсних членів товариства від 25.04.2023.
		Вказаний доказ не може бути взятий судом до уваги з тих підстав, що до нього не додано документів, які б посвідчували статус чинного члена Товариства осіб, інформація щодо яких внесена у наведений  акт.
		Відповідно, суд позбавлений можливості ідентифікувати внесених у списку осіб в якості чинних членів Товариства, що позбавляє поданий документ доказової сили у розумінні статей 76 та 78 Господарського процесуального кодексу України.
		Також, судом враховується, що наведений акт ревізії складено на підставі лише тієї документації, яка була передана від попереднього Голови Правління, тобто існують обставини щодо можливості  непередачі всіх документів стосовно членів Товариства.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено дійсної кількості членів товариства станом на 07.05.2023.
		Враховуючи наведені підставі судом також не може бути прийнятий як належний доказ і Список реєстрації присутніх членів Садівницького товариства "Рябина" на Загальних Зборах 07.05.2023, оскільки недоведеність дійсної кількості членів товариства унеможливлює з`ясування питання щодо наявності в осіб, які взяли участь у оспорюваних зборах, права голосу на цих зборах.
		Також, слід зазначити, що позначені в списку, відображеному в акті ревізії, як особи, що членами товариства не є,  проте, для визначення кворуму, таких осіб було включено у розрахунок.
		Крім того, зі списку осіб, що зареєструвалися для участі у зборах вбачається, що від імені 30 осіб участь у зборах приймали представники за дорученням. При цьому самих доручень відповідачем до матеріалів справи не надано, що унеможливлює перевірку судом дійсно наявного волевиявлення члена товариства на представництво його інтересів на зборах, що були проведені 07.05.2023.
		Враховуючи все наведене у сукупності, відповідачем недоведено обставин щодо дійсної кількості членів товариства станом на 07.05.2023 та, відповідно, наявності кворуму на вказаних зборах товариства.
		З огляду на усталені висновки Верховного Суду, про які зазначалося вище по тексту цієї постанови, про те, що самостійною підставою для визнання недійсними оскаржуваних рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є також  неможливість встановлення судом наявності необхідного кворуму, колегія суддів ввважає правомірним задоволення місцевим господарським судом  позову у даній справі  в частині визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом № 3 від 07.05.2023.
		Доводи скаржника про прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів за наявності кворуму не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, про що наведено вище.
		З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що  оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
		Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до               ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).
		Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Садівницького товариства "Рябина" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі №911/1542/23  - без змін.
		2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача  у справі.
		3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі №911/1542/23.
		4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
		 
		Повний текст постанови (враховуючи перебування судді Руденко М.А. у відпустці та судді Сітайло Л.Г. у підготовці для підтримання кваліфікації з 08.04.2024 по 12.04.2024)  складено: 15.04.2024 року.
		 
		Головуючий суддя                                                            Є.Ю. Пономаренко 
		 
		Судді                                                                                М.А. Руденко
		 
		                                                                                Л.Г. Сітайло

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...