Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/2919/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2024.
Дата набрання законної сили: 10.04.2024
Номер судового провадження: 51-7227км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 квітня 2024 року
		м. Київ
		справа № 320/2919/20 (№937/2929/20)
		провадження № 51-7227км23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,                          
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		засудженого                                               ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		захисника                                                    ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисниці - адвоката ОСОБА_7 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2022 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі -КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено до покарання у  виді позбавлення волі за ч. 3 ст. 286 КК на строк 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 02 до 05 лютого 2020 року, а також з 08 липня 2021 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з 08 липня 2021 року.
		Вирішено питання цивільного позову, процесуальних витрат, речових доказів та арешту майна у провадженні. 
		Як установив місцевий суд, 02 лютого 2020 року о 04:59 водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Nissan Note» (д. н. з. НОМЕР_1 ) рухався по проїзній частині проспекту Б. Хмельницького в м. Мелітополі Запорізької області зі сторони вул. Інтеркультурної в напрямку вул. Пушкіна зі швидкістю 100 км/год, чим перевищив максимальну дозволену швидкість руху в населеному пункті та створив небезпечну дорожню ситуацію, поставивши у небезпеку інших учасників дорожнього руху.
		На шляху прямування водій ОСОБА_6 , проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки, допустивши злочинну самовпевненість, маючи технічну можливість уникнути ДТП, грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), в`їхав на перехрестя просп. Б. Хмельницького з вул. Гетьмана Сагайдачного на заборонний (червоний) сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen Роlо» (д. н. з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_8 , який рухався по вул. Гетьмана Сагайдачного зі сторони вул. О. Невського в напрямку до вул. Ломоносова на зелений сигнал світлофора.
		Своїми діями ОСОБА_6 порушив пункти 12.4, 12.9, підпункт «е» пункту 8.7.3, пункт 8.10 ПДР.
		Порушення вимог підпункту «е» пункту 8.7.3 ПДР водієм ОСОБА_6 перебувають в прямому причинному зв`зку з подією ДТП та її наслідками.
		В результаті ДТП водію автомобіля «Volkswagen Роlо» ОСОБА_8 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер у лікарні 02 лютого 2020 року о 07:50, пасажиру його автомобіля ОСОБА_9 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10:10, а пасажиру автомобіля «Nissan Note» ОСОБА_10 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
		Запорізький апеляційний суд ухвалою від 03 жовтня 2023 року вирок районного суду залишив без змін, а апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційних скаргах:
		- захисниця   ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд цього кримінального провадження в суді першої інстанції.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок суду загалом не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, адже докази, які суд поклав в його основу, не підтверджують винуватість її підзахисного.
		Зокрема, акцентує увагу на протоколі огляду місця ДТП від 02 лютого 2020 року з фототаблицею до нього, лазерним DVD-диском, схемою місця ДТП та похідні від цих доказів експертизи, які уважає недопустимими доказами, оскільки: -слідчий не залучив до участі у слідчій дії самого ОСОБА_6 , через що її підзахисний був позбавлений права надавати пояснення під час слідчих дій, а також щодо технічного стану автомобіля «Nissan Note»; - фото- та відеофіксація слідчої дії здійснювалась фотоапаратом мобільного телефону, однак додатком до протоколу є не карта пам`яті з фото- і відеоматеріалом, а лазерний DVD-диск, який не є оригіналом. Додає, що оригінал зафіксованої слідчої дії відсутній, а тому і  відсутня можливість перевірити на автентичність фото- та відеоматеріал, наявний в справі; - всупереч ч. 1 ст. 104, частин 1, 2 ст. 105 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) до протоколу огляду місця ДТП було додано тільки схему на одному аркуші формату А-4, а фототаблиця та лазерний DVD-диск як додатки до протоколу в ньому не відображено; - фототаблиця не засвідчена всіма учасниками, які брали участь у проведені слідчої дії; - схема ДТП складена особою, яка не входила до складу слідчо-оперативної групи, тобто неуповноваженою особою. Додатково зазначає, що слідчий самостійно перевіряв технічний стан автомобілю «Nissan Note» (справність гальмівної системи шляхом натискання на педаль гальм), але без згоди володільця рухомого майна.
		Також висловлює незгоду з висновком суду про належність і допустимість, як доказів - протоколів слідчого експерименту від 05 березня 2020 року, огляду від 03, 07 лютого 2020 року, додаткового огляду від 03 березня 2020 року.
		Вважає недопустимим доказом висновок судово-медичної експертизи від 24 лютого 2020 року № 52-М потерпілого ОСОБА_10 , оскільки матеріали кримінального провадження не містять медичної документації, при цьому є лише посилання на наявність такої документації у висновку без вказівки на джерело отримання слідчим цієї медичної документації. 
		Наполягає на тому, що висновки судово-медичних експертиз ОСОБА_6 та   ОСОБА_10 та допит експерта не підтверджують того факту, що саме ОСОБА_6 перебував за кермом автомобіля «NissanNote».
		Стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні постанови про призначення групи слідчих та постанови про призначення групи прокурорів, окрім постанови про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 19 березня 2021 року, однак суд безпідставно відновив з`ясування обставин, обґрунтовуючи це потребою подати прокурором нові докази, а саме постанови про призначення групи слідчих та постанови про призначення групи прокурорів. 
		Акцентує, що у відновлених матеріалах втраченого кримінального провадження відсутня більшість доказів, на які захист посилався в суді першої інстанції, як на недопустимі докази, а також відсутні диски із записами судових засідань суду першої інстанції та журнали судових засідань, що перешкоджає захисту довести грубе порушення судом першої інстанції вимог КПК.
		Стверджує, що на всі ці порушення зверталася увага апеляційного суду, однак відповідей на доводи її апеляційної скарги колегія суддів не надала і всупереч ст. 404 КПК доказів не досліджувала, чим допустила порушення вимог статей 370, 419 цього Кодексу;
		- засуджений ОСОБА_6 посилається на аналогічні доводи, викладені в касаційній скарзі його захисниці ОСОБА_7 , в зв`язку з чим просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо нього в суді першої інстанції. 
		Позиції інших учасників судового провадження 
		Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисниця ОСОБА_7 підтримали касаційні скарги, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційних скарг, уважала їх доводи необґрунтованими, просила судові рішення залишити без зміни.
		Мотиви Суду
		За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
		Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
		Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 цього Кодексу.
		Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновком  місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого злочину, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо   ОСОБА_6 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Аргументи засудженого і його захисниці щодо недоведення належними й допустимими доказами наявності у діях ОСОБА_6 ознак інкримінованого злочину є хибними.
		Диспозиція ст. 286 КК є бланкетною і для встановлення того, чи були порушені правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
		При цьому для встановлення наявності об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, має бути встановлено три обов`язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення смерті потерпілому або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) та причинний зв`язок між діянням і наслідками.
		Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Nissan Note» (д. н. з. НОМЕР_1 ) зі швидкістю 100 км/год, тобто з перевищенням максимально допустимої швидкості в населеному пункті, в`їхав на перехрестя просп. Б. Хмельницького з вул. Гетьмана Сагайдачного на заборонний (червоний) сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen Роlо» (д. н. з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_8 , який рухався по вул. Гетьмана Сагайдачного з боку вул. О. Невського в напрямку вул. Ломоносова на зелений сигнал світлофора, внаслідок чого водію автомобіля «Volkswagen Роlо» (д. н. з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_8 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер у лікарні 02 лютого 2020 року, пасажиру цього ж автомобіля - ОСОБА_9 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2, а пасажиру автомобіля «Nissan Note» (д. н. з. НОМЕР_1 ) - ОСОБА_10 було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості.
		При цьому, місцевий суд дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_6 порушив вимоги пунктів 8.10, 12.4, 12.9 ПДР, а невиконання ним вимог підпункту «е» пункту 8.7.3 ПДР перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням ДТП та її наслідками.
		Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом.
		Постановляючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував показання обвинуваченого, потерпілих, експерта, свідків, а також дані, що містяться у протоколах, складених за результатами слідчих дій, висновках експертиз та інших письмових доказах, зміст яких детально наведено у вироку.
		Зокрема, суд першої інстанції зіставив дані механічних ушкоджень автомобілів, дані з камер відеоспостереження, показань експерта  ОСОБА_14  та тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_6 , показань потерпілого ОСОБА_10 та свідків і це дало підстави вважати, що саме ОСОБА_6 в момент ДТП перебував за кермом автомобіля «NissanNote» (д. н. з. НОМЕР_1 ).
		Водночас місцевий суд обґрунтовано визнав неспроможними твердження сторони захисту щодо заперечення факту керування ОСОБА_6 транспортним засобом «NissanNote» (д. н. з. НОМЕР_1 ) та скоєння ДТП. З точки зору місцевого суду, ці показання не відповідають об`єктивним обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами, а тому свідчать про намагання обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності. З таким висновком погоджується і колегія суддів.
		Зазначені у вироку докази є логічним, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності, а доводи сторони захисту про протилежне Верховний Суд уважає безпідставними.
		В результаті дослідження зібраних доказів суди установили, що ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог, зокрема підпункту «е» пункту 8.7.3 ПДР (сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух), а невідповідність його дій указаному пункту ПДР перебуває у причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками. 
		Апеляційний суд перевірив ці висновки місцевого суду, визнав їх обґрунтованими та вмотивованими, навівши достатні аргументи й підстави для ухвалення такого рішення. З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і Верховний Суд.
		Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків судів попередніх інстанцій, касаційні скарги засудженого і його захисниці не містять.
		Доводи в касаційній скарзі захисниці про визнання протоколу огляду місця ДТП від 02 лютого 2020 року з фототаблицею до нього, лазерним DVD-диском, схемою місця ДТП та похідних від них експертиз недопустимими доказами суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірили і обґрунтовано визнали безпідставними.
		Зокрема суди першої та апеляційної інстанцій звертали увагу сторони захисту, що огляд місця події, як слідчу дію в розумінні ст. 237 КПК, було здійснено невідкладно, а та обставина, що її було проведено без участі ОСОБА_6 не дає підстав уважати цей доказ недопустимим, адже ОСОБА_6 в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження, у зв`язку з чим був одразу госпіталізований для надання йому невідкладної медичної допомоги.
		Також, на думку колегії суддів, є хибним твердження сторони захисту для визнання протоколу огляду місця ДТП недопустимим доказом з підстав того, що фото- та відеофіксація огляду місця ДТП проводилася за допомогою мобільного телефону, а до протоколу долучено лазерний DVD-диск, а не карту пам`яті, з  огляду на те, що процесуальний закон не містить певних застережень щодо виду та найменування носія, на якому може бути зафіксована та чи інша інформація.
		Що стосується доводів засудженого та його захисниці про те, що цей DVD-диск є копією, а не оригіналом з фото- та відеофіксацією огляду місця ДТП, то Суд зазначає, що записані на оптичний диск електронні файли з інформацією є оригіналом (відображенням) електронного документу, здобутого під час  проведення процесуальної дії. Матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
		Разом з тим Верховний Суд акцентує, що будь-які об`єктивні дані, які б свідчили про те, що ці записи було змонтовано, в матеріалах справи відсутні та в касаційних скаргах на підтвердження цих доводів не містяться. Дані відеозаписи були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції і сторона захисту не була позбавлена права вимагати проведення судово-технічної експертизи даних відеозаписів.
		За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відеозаписи, долучені до протоколу огляду місця ДТП, а також до протоколів огляду від 03, 07 лютого 2020 року і додаткового огляду від 03 березня 2020 року, є допустимими доказами, які було отримано у визначеному законом порядку. З таким висновком погоджується і Суд.
		Також колегія суддів уважає правильним висновок апеляційного суду про те, що незазначення в протоколі огляду місця ДТП, як додатків фото-таблиці та лазерного диску, не засвідчення фото-таблиці усіма учасниками слідчої дії, не є суттєвими і такими, що впливають на його зміст чи допустимість.
		Доводи сторони захисту про те, що схема ДТП складена неуповноваженою особою є надуманими, оскільки, як вказав суд першої інстанції, який безпосередньо досліджував докази,  інспектора СРПП ОСОБА_15 зазначено як учасника цієї слідчої дії одразу по прибуттю на виклик і до внесення відомостей до ЄРДР, а працівники СРПП наділені повноваженнями щодо складання схеми ДТП. Дана схема була складена відразу після ДТП, а відомості про кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР після складання відповідних документів. Зазначена схема була підписана інспектором СРПП ОСОБА_15 та понятими. При цьому, суди обгрунтовано акцентували на тому, що сторона захисту не порушувала питання щодо невідповідності даних, зазначених у цій схемі.
		Апеляційний суд констатував, що указанавище схема є додатком саме до протоколу огляду місця ДТП від 02 лютого 2020 року не виклакає сумніву, оскільки відображені у ній дані повністю відповідають обставинам дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02 лютого 2020 року саме за участі автомобілів «NissanNote» (д. н. з. НОМЕР_1 ) та «VolkswagenРоlо» (д. н. з. НОМЕР_2 ) і саме у місці, яке зазначено в обвинувальному акті. Колегія суддів погоджується з висновком про те, що відсутність у цій схемі відомостей про те, що вона є додатком до протоколу огляду місця ДТП від 02 лютого 2020 року цієї обставини жодним чином не спростовує, не наводять таких підтверджень у скаргах і касатори.
		Не заслуговують на увагу доводи касаційних скарг про те, що огляд автомобіля «Nissan Note» (д. н. з. НОМЕР_1 ) під час проведення огляду місця ДТП проведено без ухвали слідчого судді, враховуючи, що, як правильно зазначили суди, огляд місця ДТП істотно відрізняється від тих оглядів транспортного засобу, проведення яких вимагає дотримання вимог, передбачених статтями 233, 234 та 237 КПК. Підставою для проведення огляду місця події стало повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Саме з метою перевірки вказаної інформації та з`ясування події, що відбулася, було здійснено огляд ділянки місцевості, де сталася ДТП, та пошкоджених транспортних засобів, що брали участь у ній. Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу суду.
		Метою цього огляду була фіксація слідів кримінального правопорушення шляхом візуального обстеження обох транспортних засобів як предметів, що зберегли на собі його сліди. В результаті огляду місця події встановлено зовнішні пошкодження транспортних засобів. Огляд здійснений суто з метою з`ясування та фіксації технічного стану, в якому перебуває знаряддя вчинення злочину, пошкоджень та характерних ознак транспортного засобу після ДТП, слідової інформації про обставини події на ньому, стан його окремих вузлів, агрегатів та органів керування безпосередньо після ДТП, без вилучення будь-яких предметів та не з метою їх відшукання.
		Доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав протокол слідчого експерименту від 05 березня 2020 року допустимим доказом не знайшли свого підтвердження, з огляду на те, що незазначення в цьому протоколі відомостей про статистів, які брали участь у цій слідчій дії, даних щодо транспортних засобів, які були задіяні для проведення експерименту та їх технічних параметрів, а також відмінність обстановки, в якій було проведено слідчий експеримент, конкретно у цьому кримінальному провадженні, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і такі обставини не вплинули на правильність та повноту встановлених під час цієї слідчої дії даних.
		Відсутність в якості додатку до протоколу слідчого експерименту від 05 березня 2020 року будь-якого носія інформації також не зумовлює автоматичне визнання цього доказу недопустимим, оскільки районний суд під час дослідження протоколу слідчого експерименту встановив, що він містить у собі усі відомості, які були встановлені під час проведення даної слідчої дії та в ньому відображена повна інформація щодо ходу слідчого експерименту, протокол підписаний усіма учасниками слідчої дії без будь-яких зауважень чи доповнень.
		Твердження захисниці про те, що відеозапис з камер відеоспостереження клубу «Кориця» було отримано в поза процесуальний спосіб через відсутність ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, є необґрунтованими, враховуючи положення ч. 2 ст. 93 КПК, якою регламентовано, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів не лише шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, а й шляхом витребування та отримання від підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, або проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Отже, як про те зазначив апеляційний суд, підстав сумніватися у тому, що цей відеозапис було здійснено саме камерами відеоспостереження клубу «Кориця» і саме подій, що є предметом розгляду у даному провадженні, немає. З таким же висновком погоджується і Суд.
		Крім іншого, у касаційній скарзі адвокат ОСОБА_7 зазначає про те, що під час судового розгляду не призначалась судово-портретна експертиза відеозапису з камери відеоспостереження клубу «Кориця», тому неможливо точно впевнитися, що на цих відеозаписах саме ОСОБА_6 , однак колегія суддів відхиляє такі доводи, з огляду на таке.
		Суди попередніх інстанцій констатували, що відеозапис з камер відеоспостереження з клубу «Кориця» був безпосередньо досліджений судом першої інстанції під час судового розгляду і суд пересвідчився у тому, що на відео зафіксований саме обвинувачений ОСОБА_6 . Така обставина була встановлена, як через безпосереднє спостереження судом за змістом відеозапису, на якому зафіксовано обвинуваченого, так і через співставлення його зображення із зовнішніми ознаками обвинуваченого, який перебував в залі суду. Такий висновок також зроблено і з аналізу співставлення показань потерпілого ОСОБА_10 та свідків. Зокрема потерпілий ОСОБА_10 зазначав, що на відеозаписові був саме ОСОБА_6 , якого він впізнав по одягу та по профілю. Найменування одягу, в який був одягнутий ОСОБА_6 02 лютого 2020 року, за ознаками співпадає з одягом, в який одягнутий чоловік, зафіксований на відеозапису. Відтак у суду першої інстанції не виникло жодного сумніву у тому, що за кермо в автомобіль «NissanNote» (д. н. з. НОМЕР_1 ) сів і поїхав саме обвинувачений ОСОБА_6 . 
		Верховний Суд погоджується з тим висновком, що непроведення судово-портретної експертизи цього відеозапису за жодних обставин не спростовує висновків суду про те, що за кермом автомобіля «Nissan Note» (д. н. з. НОМЕР_1 ) перебував саме ОСОБА_6 і саме він допустив порушення правил дорожнього руху, які призвели до загибелі двох осіб та завдання тілесних ушкоджень ще одному потерпілому.
		Крім того, колегія судів акцентувала, що сторона захисту з вищенаведених правових підстав не була позбавлена можливості заявляти під час проведення досудового розслідування клопотання про призначення судово-портретної експертизи.
		Доводи про те, що в протоколі огляду від 03 лютого 2020 року та протоколі додаткового огляду від 03 березня 2020 року слідчим без залучення спеціаліста при по кадровому відтворенні встановлено кількість кадрів, відстань від стоп-лінії до місця зіткнення та розраховано швидкість автомобіля, який визначено як автомобіль «NissanNote» (д. н. з. НОМЕР_1 ), не ставить під сумнів законність висновку суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 , враховуючи, що в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди перебуває саме порушення ОСОБА_6 вимог підпункту «е» п. 8.7.3 ПДР - виїзд на перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора, а не перевищення дозволеного швидкісного режиму, що встановлено висновком експерта №19-83.
		Крім того, захисниця не зазначила як ця обставина вплинула на проведення експертиз № 19-46 та № 19/104-9/2/466 з огляду на те, що висновком експерта № 19-46 було визначено кут між поздовжніми осями автомобіля «Nissan Note» (д. н. з. НОМЕР_1 ) та автомобіля «Volkswagen Роlо» (д. н. з. НОМЕР_2 ) в момент зіткнення, а під час проведення експертизи № 19/104-9/2/466 досліджувався гнучкий гальмівний шланг гальмівного механізму правого переднього колеса автомобіля «Nissan Note» (д. н. з. НОМЕР_1 ) та встановлено його пошкодження.
		Також колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що висновок судової експертизи № 52-М щодо характеру тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_10 є недопустимим доказом через відсутність в матеріалах провадження його медичної документації, оскільки у цьому кримінальному провадженні судом першої інстанції не було встановлено, що потерпілий ОСОБА_10 заперечував щодо проведення судово-медичної експертизи та проти надання його медичної документації. Суд першої інстанції правильно встановив, що в даному випадку необхідності у зверненні до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до медичних документів потерпілого не було, тому порушень порядку отримання наданих експерту для дослідження медичних документів апеляційний суд не встановив. Такої ж позиції і Верховний Суд.
		Крім того, відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне визнання експертного дослідження недопустимим доказом, оскільки сторона захисту не була позбавлена права клопотати про надання їй доступу до медичних документів потерпілого, про що доречно зазначив апеляційний суд.
		Висловлення захисника про те, що експерт ОСОБА_14 під час допиту підтримував свої висновки щодо притаманності отриманих ОСОБА_10 травм як пасажира переднього сидіння автомобіля, хоча докази вказують на те, що на початку руху автомобіля ОСОБА_10 знаходився на задньому сидінні, то вони не знайшли свого підтвердження, оскільки, як зазначено у вироку, у висновку судово-медичної експертизи № 52-М експерт лише зазначив про те, що наявні у ОСОБА_10 тілесні ушкодження притаманні пасажиру легкового автомобіля при зіткненні.
		Що стосується доводів сторони захисту про недопустимість усіх наданих стороною обвинувачення доказів через відсутність в матеріалах кримінального провадження постанов про призначення групи слідчих та групи прокурорів, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що вони спростовуються відомостями, зазначеними у реєстрі матеріалів досудового розслідування та долученими ще під час судового розгляду відповідними постановами від 02 лютого 2020 року.
		Також зі змісту наявних у відновлених матеріалах втраченого кримінального провадження судових дебатів захисника вбачається, що захист на цій стадії судового розгляду ставив питання про визнання усіх зібраних у справі доказів недопустимими через відсутність в матеріалах кримінального провадження постанов про призначення групи слідчих та групи прокурорів у цьому провадженні.
		А тому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції у повній відповідності до вимог ч. 5 ст. 364 КПК, а також враховуючи положення ст. 2 цього Кодексу відновив з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами з приводу доводів сторони захисту щодо недопустимості доказів. Адже належна й ретельна оцінка зазначених фактів з урахуванням усіх деталей має принципово важливе значення для постановлення в кримінальному провадженні законного, мотивованого й обґрунтованого судового рішення, яке повинно відповідати вимогам національного та міжнародного законодавства.
		Посилання сторони захисту, як на підставу для скасування судових рішень, відсутність журналів судових засідань та технічних носіїв інформації, на яких зафіксовано судове провадження у суді першої інстанції, конкретно у цьому кримінальному провадженні колегія суддів уважає необґрунтованими, з огляду на таке.
		Пунктом 7 ч. 2 ст. 412 КПК регламентовано, що відсутність у матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, є однією з підстав, за наявності якої судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Разом з тим, Верховний Суд акцентує, що матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 перебувають в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тобто матеріали кримінального провадження були втрачені в умовах воєнного стану, запровадженого на всій території України внаслідок збройної агресії російської федерації.
		Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2023 року втрачені матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 були відновлені в частині наданих сторонами документів.
		Апеляційний суд правильно звернув увагу сторони захисту на те, що невід`ємною властивістю поняття «істотність порушення вимог кримінального процесуального закону» є його здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Захисник в своїй апеляційній скарзі не зазначила, яким чином відсутність в матеріалах провадження журналів судового засідання та технічного носія інформації, які були втрачені, вплинула на законність та обґрунтованість судового рішення і вирішення справи по суті.
		Крім того, колегія суддів також враховує і ту обставину, що під час апеляційного розгляду захисниця не посилалась на те, що показання потерпілих та/або свідків викладені у вироку неповно чи викривлено, не ставила під сумнів достовірність показань зазначених осіб, а також не зазначала про те, що під час дослідження того чи іншого доказу судом першої інстанції були допущені порушення певних вимог кримінального процесуального закону.
		Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що у даному конкретному випадку відсутність у відновлених матеріалах втраченого кримінального провадження журналів судового засідання та технічних носіїв інформації, яка зумовлена саме їх втратою через обставини непереборної сили, а не через порушення судом вимог ч. 5 ст. 27 КПК не може безумовно потягти за собою скасування оскаржуваного вироку лише з цієї підстави.
		Безпідставними є і доводи касаційних скарг про порушення апеляційним судом вимог процесуального закону, зокрема статей 404, 419 КПК.
		Під час перевірки доводів апеляційної скарги захисниці ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є необґрунтованими. При цьому, з огляду на зміст апеляційної скарги, жоден із їх доводів не залишився поза увагою апеляційного суду та на кожен із них суд в оскаржуваній ухвалі дав належну відповідь, навівши докладні мотиви свого рішення щодо залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного вироку - без змін.
		Разом із цим, дійшовши вказаних вище висновків, апеляційний суд, врахував встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження й докази, досліджені й перевірені місцевим судом під час судового розгляду, яким місцевий суд надав відповідну правову оцінку, дійшов безспірного висновку про доведеність вчинення  ОСОБА_6 кримінального правопорушення, за яке його засуджено. При цьому апеляційний суд не давав іншу оцінку доказам, ніж ту, яку дав суд першої інстанції.
		Частиною 3 ст. 404 КПК визначено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Тобто обов`язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень при їх дослідженні. При цьому незгода з оцінкою певних конкретних доказів не є підставою для їх повторного дослідження.
		В оскаржуваній ухвалі апеляційний суд зазначив, що дослідження доказів здійснюється лише за клопотанням учасників судового провадження, проте захисниця ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду не заявляла клопотань про дослідження апеляційним судом доказів зібраних у даному кримінальному провадженні, а тому, виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не вправі давати іншу оцінку цим доказам, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.
		На думку колегії суддів, призначене районним судом покарання ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 286 КК і залишене без змін судом апеляційної інстанції, є законним, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації, справедливості та співмірності, необхідним і достатнім для виправлення винного й попередження вчинення ним нових злочинів.
		Враховуючи наведене, на думку колегії суддів, апеляційний розгляд здійснено з дотримання вимог статей 405, 404 КПК, а постановлена ухвала щодо  ОСОБА_6 відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а тому твердження касаційних скарг про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог  КПК є безпідставним.
		Доводи касаційних скарг є аналогічними доводам, що були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який ретельно перевірив та проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, на яких визнав ці доводи необґрунтованими, та не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції правильно встановити обставини вчиненого.
		Порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для скасування судових рішень, як того просять засуджений і його захисниця, під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив.
		Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засудженого і його захисниці задоволенню не підлягають. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2022 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисниці - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...