Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990/11/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.04.2024. Зареєстровано: 16.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2024.
Дата набрання законної сили: 11.07.2024
Номер судового провадження: П/990/11/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		10 квітня 2024 року 
		м. Київ
		справа №990/11/24
		адміністративне провадження № П/990/11/24  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 
		головуючого судді - Смоковича М. І., 
		суддів: Жука А. В., Мартинюк Н. М., Мацедонської В. Е., Уханенка С. А., 
		секретаря судового засідання Борисевича О. Ю., 
		за участю: 
		позивача             ОСОБА_1 
		представника відповідача  Мовіле О. С.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського В. О. про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії та
		в с т а н о в и в: 
		ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з позовом до Президента України Зеленського В. О. , у якому просить:
		- визнати протиправними дії Президента України Зеленського В. О. , які полягають у відмові в задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 19  грудня 2023  року (зареєстрованого в Офісі Президента України 20 грудня 2023 року №  4887) шляхом надання відповіді листом Офісу Президента України № 22/1-09/5761 від 27 грудня 2023  року з порушенням пункту 4 частини першої статті 22, пункту 1 частини четвертої статті 22 і частини першої статті 20 Закону України [від 13 січня 2011 року № 2939-VI] «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI); 
		- зобов`язати Президента України Зеленського В. О. повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 19 грудня 2023 року (зареєстрований в Офісі Президента України 20 грудня 2023 року № 4887) і надати наявну публічну інформацію, що становить суспільний інтерес, про яку він стверджував на підсумковій пресконференції від 19 грудня 2023 року, оприлюдненій в мережі Інтернет за адресою: https://www.youtube.com/live/6h_VI1zrA48, а саме інформацію про прізвища і посади « 5-6 менеджерів», про яких він [Президент України] згадував, зазначаючи: «Що стосується моєї команди, якщо я позбавляюсь своєї команди, у мене вона невелика, 5-6 менеджерів, то ми стаємо з вами слабкішими, буде менше ППО, буде менше допомоги». 
		Позовні вимоги аргументовані тим, що відповідач необґрунтовано відмовив у наданні запитаної інформації з мотивів невідповідності запиту вимогам до його змісту, які передбачені у частині п`ятій статті 19 Закону № 2939-VI, а конкретно - пункту 2 частини п`ятої цієї статті. З погляду позивача, запит на інформацію містив загальний опис інформації, на основі якого будь-який розсудливий безсторонній спостерігач міг би збагнути, про яку інформацію йдеться. 
		Зауважив також, що відповідач як розпорядник публічної інформації повідомив суспільству [під час пресконференції] неповну інформацію, позаяк не назвав імен і посад тих «п`яти-шести менеджерів», чий внесок, як можна зрозуміти слова глави держави, надзвичайно важливий для існування держави. З погляду позивача, повна інформація про «менеджерів», яку Президент України як розпорядник повинен мати у задокументованому вигляді (адже покликається на неї), очевидно становить суспільний інтерес, у зв`язку з чим поданий запит мав бути розглянутий і задоволений. 
		У своїй аргументації автор позову спирався, з-поміж іншого, на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 19 жовтня 2023  року у справі №  9901/337/21. 
		Наприкінці позивач додав, що його запит розглянули з порушенням строку, передбаченого частиною першою статті 20 Закону № 2939-VI, а також про те, що у листі-відповіді на запит не зазначено відповідальної особи, яка її готувала 
		Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		Звернув увагу на те, що за змістом положень частини першої статті 1, пункту 1 частини першої статті 3, частини першої статті 13 Закону № 2939-VI можна виділити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.  
		Зауважив, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами і на будь-яких носіях та знаходилася у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.  
		З покликанням на частину першу, п`яту статті 19 Закону № 2939-VI представник відповідача зазначив, що таке формулювання ОСОБА_1 [у запиті], як: «кого саме мав на увазі Президент України», за своїм змістом передбачає надання роз`яснень / тлумачення заяв (слів, виступу) Президента України, а не заздалегідь зафіксованої будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформації, яка знаходиться у володінні суб`єкта владних повноважень.
		З уваги на пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI представник відповідача зазначив, що оскільки запитувана позивачем інформація не відповідає ознакам публічної інформації у розумінні Закону № 2939-VI, ОСОБА_1 обґрунтовано відмовили у задоволенні його запиту листом від 27  грудня 2023 року № 22/1-09/5761.   
		Щодо строку надання відповіді у відзиві написано про те, що запит ОСОБА_1 від           19 грудня 2023 року зареєстрований в Офісі Президента України 20  грудня 2023 року за № 4887; відповідь на нього надана листом від 27  грудня 2023 року № 22/1-09/5761, в межах п`яти робочих днів, як і передбачено частиною першою статті 20 Закону № 2939-VI. 
		Інші обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, з погляду представника відповідача, не можуть свідчити про порушення прав позивача, як і загалом про неправомірність дій відповідача у спірних правовідносинах. 
		На судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Аргументація позивача загалом збігається з тією, яку він висловив у позовній заяві. З-поміж іншого позивач - з уваги також на пояснення представника відповідача - наголосив на тому, що його запит стосувався інформації, яка є у володінні Президента України як її розпорядника, що цілком узгоджується з приписами частини першої статті 1 Закону № 2939-VI; відмова у розгляді запиту безпідставна, позаяк цей запит стосувався публічної інформації й мав бути розглянутий по суті; представник відповідача на судовому засіданні по суті «доповнив» / «розширив» підстави для відмови у наданні запитаної інформації, адже покликається також на пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI, про що у відповіді на запит не зазначено, відповідно позивач про це не міг знати, тоді як зміст позовних вимог продиктований якраз змістом листа від 27  грудня 2023 року № 22/1-09/5761. Позивач також зупинився на питанні про неналежне представництво інтересів відповідача.
		Представник відповідача на судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим навів мотиви, аналогічні тим, які написані у позовній заяві. Наголосив, зокрема, на тому, що інформація, яку запитував позивач, не є публічною у розумінні Закону №  2939-VI, адже вона не задокументована на матеріальних носіях. Представник відповідача підкреслив, що запит на інформацію має відповідати вимогам не тільки щодо його форми, але й змісту теж. Щодо останнього, то, з погляду представника відповідача, питання позивача на кшталт « кого мав на увазі Президент України » передбачає надання роз`яснень чи коментарів з приводу слів (оцінки, думок, бачення) глави держави, але не публічної інформації, визначальною ознакою якої, вторуючи наголосив представник відповідача, є її [попередня] фіксація на матеріальних носіях (тобто документована форма). У цьому зв`язку підкреслив також, що підставою для відмови у наданні запитуваної інформації було не тільки недотримання вимог до оформлення запиту (пункт 2 частини п`ятої статті 19 Закону №  2939-VI), але також пункт 1 частини першої статті 22 Закону №  2939-VI, адже те, за чим і як звернувся позивач, не стосується публічної інформації, якої має чи може володіти глава держави як її розпорядник. 
		Колегія суддів заслухала пояснення сторін, дослідила докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та встановила такі обставини. 
		19 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України (з використанням засобів електронного зв`язку) із запитом на інформацію, у якому зазначив про те, що під час підсумкової пресконференції (19 грудня 2023 року) Президент України Зеленський В. О. сказав: «Що стосується моєї команди, якщо я позбавлюсь своєї команди, у мене вона невелика, 5 - 6 менеджерів ».
		ОСОБА_1 у своєму [електронному] зверненні від 19 грудня 2023 року просив повідомити, кого саме мав на увазі Президент України, коли мовив про «п`ять-шість менеджерів», із зазначенням [їхніх] прізвищ і посад.  
		Водночас ОСОБА_1 просив під час підготовки відповіді на свій запит зважити на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 9901/337/21, у зв`язку з чим навів окремі її фрагменти (зокрема такий: « Механізм цього оприлюднення [публічної інформації її розпорядником-органом державної влади] (інтерв`ю, коментар, виступ, публікація тощо), як і використані для цього засоби (друковані видання, вебсайти, соціальні мережі, інші медіа тощо), для застосування приписів Закону № 2939-VI значення не мають»). 
		Суд з цього приводу з`ясував, що підсумкова пресконференція, яка відбулася 19  грудня 2023  року, транслювалася, зокрема, на офіційному каналі Офісу Президента України на платформі YouTube (www.youtube.com/@PresidentGovUa), відтак розміщена для вільного доступу за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=6h_VI1zrA48&t=1s. Те саме покликання позивач написав у прохальній частині позовної заяви, як джерело (ресурс) оприлюднення публічної інформації, якої стосується його запит. 
		Під час пресконференції Президент України Зеленський В. О. , у відповідь на запитання журналіста, зокрема, щодо «команди» Президента України в аспекті можливої її заміни, поміж іншого, сказав: «Що стосується моєї команди, якщо я позбавлюся своєї команди, у мене вона невелика, п`ять-шість менеджерів, то ми стаємо з вами слабкішими. Буде менше ППО, менше допомоги. При всій повазі до Вашої риторики, просто не можу дозволити цього собі».
		У відповідь Офіс Президента України надіслав ОСОБА_1 лист від 27 грудня 2023  року №  22/1-09/5761 (за підписом заступника керівника управління доступу до публічної інформації ОСОБА_3 ), за текстом якого листи, які надійшли на електронну адресу Управління доступу до публічної інформації Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України (vidkrytist@apu.gov.ua), не можуть розглядатися як запити на інформацію, оскільки їх зміст не відповідає вимогам Закону № 2939-VI. Ця відповідь аргументована покликанням на приписи частини першої статті 19, статті 1 та пункту 2 частини п`ятої статті 19 Закону №  2939-VI.
		Позивач не погодився з відмовою відповідача надати запитувану інформацію, відтак звернувся з цим позовом до суду. 
		Нормативне регулювання 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із частинами другою, шостою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		У преамбулі Закону № 2939-VI зазначено, що цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
		Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону № 2939-VI).  
		Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. 
		Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
		За частиною першою статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію
		Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
		За частиною першою статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; . 
		Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
		За частиною першою статті 15 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: 1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання, структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, тощо), а також інформацію, зазначену в частині п`ятій статті 6 цього Закону; 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; 3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; 11) інформацію про діяльність суб`єктів владних повноважень, а саме про: систему обліку, види інформації, якою володіє суб`єкт владних повноважень; 12) іншу інформацію про діяльність суб`єктів владних повноважень, порядок обов`язкового оприлюднення якої встановлений законом.
		Відповідно до частини шостої статті 15 Закону № 2939-VI розпорядники інформації можуть оприлюднювати публічну інформацію на своєму офіційному веб-сайті, у власних офіційних друкованих виданнях та/або у медіа на підставі договорів про висвітлення діяльності, укладених із суб`єктами у сфері медіа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація обов`язково оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
		Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
		Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга статті 19 Закону № 2939-VI). Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (частина третя статті 19 Закону № 2939-VI). 
		Відповідно до частини п`ятої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
		За частиною шостою статті 19 Закону № 2939-VI з метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
		Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. 
		Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
		За частиною другою статті 23 Закону № 2939-VI запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; .
		Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина третя статті 23 Закону № 2939-VI).  
		Статтею 102 Основного Закону України передбачено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
		Відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
		Президент України Указом від 25 червня 2019 року № 436/2019 затвердив Положення про Офіс Президента України (далі - Положення).
		За змістом пунктів 1, 3 цього Положення Офіс Президента України є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України, основними завданнями якого є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.
		Відповідно до підпункту 21 пункту 4 Положення Офіс забезпечує в установленому порядку доступ до публічної інформації, розгляд, опрацювання, облік, систематизацію, аналізування та надання відповідей на запити на інформацію, що надходять до Президента України та його Офісу, консультацій під час оформлення запитів.
		За підпунктом 22 пункту 4 Положення Офіс відповідно до покладених на нього завдань організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об`єднань (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених у них проблем.
		Висновки Верховного Суду 
		Отож позначим, що спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача як розпорядника інформації розглянути запит позивача щодо надання більш детальної інформації, яку почасти публічно озвучив глава держави. 
		Пригадаємо, що запит ОСОБА_1 від 19  грудня 2023 року, який він подав відповідачу засобами електронного зв`язку, стосується посад та прізвищ «п`яти-шести менеджерів», про яких глава держави згадав (сказав) під час підсумкової пресконференції 19  грудня 2023 року. Президент України не назвав (не озвучив) посад та прізвищ (імен) осіб, тобто тих «п`яти-шести менеджерів», чиїми зусиллями, як було сказано, держава отримує військову допомогу, зокрема системи протиповітряної оборони (ППО). Та з погляду позивача, повідомлена Президентом України інформація становить суспільний інтерес, адже ці особи («менеджери»), як можна було зрозуміти з почутого, суттєво впливають на обороноздатність держави та безпеку людей, які в цій державі живуть. 
		З покликанням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 9901/337/21 (зокрема, на її пункт 21), позивач підкреслив, що у такий спосіб як пресконференція Президент України насправді оприлюднив публічну інформацію, яка становить суспільний інтерес, у зв`язку з чим запит від 19 грудня 2023 року, який стосувався цієї інформації (про «п`ять-шість менеджерів»), на думку позивача, мав бути розглянутий по суті та задоволений. 
		Пам`ятаючи про доводи і зауваги сторін з приводу підстав відмови у розгляді запиту ОСОБА_1 щодо осіб, які, зі слів Президента України Зеленського В. О. , суттєво допомагають у посиленні обороноздатності держави, повторимо, що позивач отримав відмову у наданні запитаної інформації з мотивів недотримання вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 Закону № 2939-VI, а конкретно: пункту 2 частини п`ятої цієї статті, за якою запит на інформацію має містити загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо. 
		Нормативна підстава, на яку спирався відповідач у листі-відповіді від 27 грудня 2023 року №  22/1-09/5761, - пункт 4 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI - стосується відмови у задоволенні запиту з мотивів недотримання вимог до запиту на інформацію. 
		Проте у відзиві на позовну заяву, відтак на судовому засіданні представник відповідача, аргументуючи правомірність цієї відмови, покликається також (як доповнення) на пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI («розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит»), у зв`язку з чим ствердив, що запит позивача, а радше поставлене запитання («кого саме мав на увазі Президент України»), не стосується публічної інформації, якою володіє (чи повинен володіти) Президент України відповідно до своєї компетенції, і право доступу до якої гарантує Закон № 2939-VI. 
		Колегія суддів має зауважити, що позиція відповідача, висловлена у відзиві, не може змінити змісту листа від 27 грудня 2023 року, надісланого у відповідь на запит позивача від 19 грудня 2023 року. Іншими словами, підстави для відмови позивачеві у розгляді запиту залишаються тими самими, які зазначені у листі від 27 грудня 2023 року. Водночас, аргументи представника відповідача, які він висловив у контексті підстав і мотивів цього позову, почасти охоплюватимуться судовим розглядом, адже все одно зачіпають питання (не)правомірності відмови у наданні запитуваної інформації, про що йтиметься далі.
		Зважаючи на вимоги Закону № 2939-VI, окремі положення якого написані вище, колегія суддів передовсім зазначає, що Президент України (як державний орган), у розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, є розпорядником публічної інформації, відповідно зобов`язаний надавати / оприлюднювати інформацію: 1) у відповідь на запит про надання інформації, якою він володіє (з огляду на свій правовий статус та компетенцію), і яка певним чином задокументована / відображена на матеріальних носіях; 2) у порядку, передбаченому статтею 15 Закону № 2939-VI, а саме шляхом оприлюднення інформації, яка визначена (окреслена) у цій статті. 
		Варто розуміти, що у правовідносинах, пов`язаних з доступом до публічної інформації, остання, окрім того, що має бути зафіксована на матеріальних носіях, також має перебувати у володінні розпорядника публічної інформації. Тобто доступ до публічної інформації передбачає отримання тієї інформації, яка існує (створена) - у задокументованій (об`єктивованій) формі - або має існувати (бути) у володінні розпорядника, якщо це передбачає (охоплює) обсяг його компетенції (повноважень). 
		З цих міркувань доступ до публічної інформації не повинен використовуватися як спосіб (механізм) для створення [змістовно нової] інформації (за винятком ситуацій, коли певна інформація мала би бути у володінні розпорядника), а так само для з`ясування / встановлення певних обставин (даних, відомостей). Тому якщо інформаційний запит - навіть за умови, що він відповідає вимогам щодо свого оформлення - передбачає створення чогось нового, невластивого чи такого, що виходить за рамки правового статусу (компетенції) розпорядника публічної інформації, то йдеться вже не про «доступ» до публічної інформації, порядок здійснення якого покликаний регламентувати Закон         № 2939-VI, а про «створення» затребуваної (бажаної) інформації, що подекуди може охоплювати також встановлення додаткових обставин (відомостей, фактів). Останнє за своєю суттю підміняє поняття «доступу» до публічної інформації на її «продукування», що в такому разі спонукає вдаватися до таких методів і способів, які не властиві для правовідносин, пов`язаних з публічною інформацією, надто коли зважити на мету їх нормативного регулювання, яка визначена в Законі №  2939-VI. 
		У контексті цієї справи наведені міркування націлені на те, щоби пояснити: публічна інформація набуває своєї якості «публічної» тоді, коли її існування (як і створення) витікає з обсягу компетенції розпорядника у ввіреній йому сфері правовідносин; водночас компетенція розпорядника, передовсім коли йдеться про державний орган, має основуватися на законі. 
		Подання інформаційного запиту не може диктувати державному органу як розпоряднику інформації здійснення невластивих йому функцій, адже у такому разі це суперечитиме не тільки приписам Закону №  2939-VI, зокрема тим, які стосуються порядку доступу до інформації, але також правовому порядку, який записаний у статті 19 Конституції України. 
		Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Конституційно-правовий статус глави держави, який, зауважимо, визначений в Основному Законі України, не передбачає існування (як і створення) інформації, якою цікавиться позивач. Вимагати надання цієї інформації з покликанням на почуту під час пресконференції відповідь глави держави, це, по суті, нівелювати інститут Президента України як такий у системі публічної влади, чого, на думку колегії суддів, не можна допускати. Понад те, подібний підхід суперечив би завданням адміністративного судочинства (стаття 2 КАС України) загалом та призначенню адміністративного суду зокрема, адже судовий контроль покликаний захищати права свободи та інтереси осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а не змушувати останніх до дій/рішень, які виходять за межі їхнього правового статусу та місця в державному апараті. 
		З огляду на наведені міркування колегія суддів вважає, що за відсутності як запитаної інформації, так і обов`язку розпорядника її створювати, відтак володіти нею відповідач, коли відмовив у задоволенні інформаційного запиту позивача, не порушив права останнього на доступ до публічної інформації. 
		З тих самих мотивів варто додати, що позовна вимога про повторний розгляд запиту від 19  грудня 2023  року, на чому акцентував позивач, не може відновити права позивача на доступ до запитаної інформації, якої - зважаючи на її зміст - не може бути у володінні відповідача. 
		Стосовно доводів позивача про недотримання відповідачем строку розгляду запиту на інформацію, встановленого у частині першій статті 20 Закону № 2939-VI, то вони безпідставні, позаяк відповідь на запит надійшла на п`ятий робочий день після того, як цей запит був зареєстрований в Офісі Президента України (20  грудня 2023 року). Річ у тім, що 23 і 24 грудня 2023 року були вихідними днями, тож передбачувано, що ці дні не охоплювалися п`ятиденним строком розгляду запиту, який, за правилами частини першої статті 20 Закону № 2939-VI, обчислюється робочими днями. 
		Щодо доводів про недотримання приписів пункту 1 частини четвертої статті 22 Закону №  2939-VI (за текстом якої «У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації») колегія суддів зазначає, що запит підписаний посадовою особою (заступник Керівника - керівник управління доступу до публічної інформації ОСОБА_3 ), що таким чином покладає на цю особу усю повноту відповідальності за зміст та наслідки розгляду запиту позивача від 19 грудня 2023  року. 
		Поза тим, на думку колегії суддів, звернення з цим позовом спричинене не стільки строком розгляду запиту на інформацію від 19 грудня 2023 року чи з`ясуванням посадової особи, яка відповідальна за результати його розгляду, а власне відмовою у наданні запитуваної інформації. Тому окрім того, про що написано вище, варто додати, що аргументи позивача, які стосуються дотримання частини першої статті 20 Закону           № 2939-VI і пункту 1 частини четвертої статті 22 Закону №  2939-VI, колегія суддів розглядає не стільки як причину порушеного права, а радше як обставини, якими позивач доводить протиправність відмови у розгляді його запиту та наданні інформації, якої цей запит стосується. 
		З приводу доводів позивача про неналежне представництво інтересів відповідача колегія суддів зазначає, що Верховний Суд уже висловлював з цього приводу свою позицію, яка дотепер не змінилася. Стисло її суть полягає в тому, що ці доводи стосуються питання законності Указу Президента України від 30 квітня 2020 року                 № 162/2020 «Про забезпечення самопредставництва Президента України та створених ним допоміжних органів і служб у судах України», правове оцінювання якого не охоплюється предметом цього спору.
		Отже, на основі встановлених обставин справи у зіставленні з нормативним регулюванням спірних правовідносин колегія суддів не має підстав для задоволення цього позову. 
		Керуючись статтями 246, 250, 255, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - 
		в и р і ш и в: 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Президента України Зеленського В. О. про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Повний текст виготовлений 15 квітня 2024 року. 
		 
		Головуючий суддя                                                                      М. І. Смокович
		Судді                                                                                          А. В. Жук
		                                                                                          Н. М. Мартинюк
		                                                                                          В. Е. Мацедонська
		                                                                                          С. А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...