Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 173/339/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 16.04.2024. Зареєстровано: 16.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2024.
Дата набрання законної сили: 21.08.2024
Результат оскарження 21.08.2024 Дніпровський апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/173/40/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №173/339/23 
		Провадження №2/173/40/2024 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                               
		28 березня 2024 р. Верхньодніпровський районний суд  Дніпропетровської області
		У складі: головуючого: - судді Петрюк Т.М.
		При секретареві  Рудовій Л.В.
		За участю: позивача  ОСОБА_1 , 
		Представника відповідача Самсонової Н.О
		   Розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження. в залі суду, в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Державний ощадний банк України» , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про повернення безпідставно списаних коштів з банківської карти (рахунку) стягнення пені та моральної шкоди, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		16.02.2023 року до суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з позовом про повернення безпідставно списаних коштів з банківської карти (рахунку) стягнення пені та моральної шкоди до в відповідача АТ « Державний ощадний банк України»
		Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17.02.2023 року відкрите провадження у справі. Справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 03.04.2023 року.
		23.03.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
		03.04.2023 року в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 25.05.2023 року .
		25.05.2023 року в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 28.06.2023 в зв`язку з задоволенням клопотання про витребування доказів.
		28.06.2023 року в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 14.09.2023 в зв`язку з задоволенням клопотання про залучення третьої особи.
		14.09.2023 року в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 09.11.2023 в зв`язку наданням строку для ознайомлення із заявою про збільшення позовних вимог
		09.11.2023 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений до 29.01.2024 за клопотанням позивача.
		06.11.2023 року позивачем подана заява про збільшення позовних вимог . Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29.01.2024 року заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду з первісною позовною заявою.
		29.01.2024 року закінчене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 28.03.2024 року
		Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.
		28.03.2034року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		Згідно  заявлених позовних вимог з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог проситьзобов`язати відповідача повернути йому безпідставно списані з банківського платіжного рахунка № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 15 978, 00 грн.
		   Стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 169 207.02 грн.
		Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 50 000, 00 грн.
		Стягнути з відповідача на його користь 3% річних за період з 18 листопада 2022 року по 06 листопада 2023 року в розмірі 464.00 грн., та інфляційні витрати в розмірі 596.16 коп.
		 В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 17 листопада 2022 року він отримав від Дніпропетровського обласного центру зайнятості матеріальну допомогу в сумі 15 987, 10 грн., яка була зарахована на його картковий рахунок № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ) відкритий на підставі договору в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (надалі - відповідач).
		17    листопада 2022 року за допомогою веб - банкінгу «Ощад 24/7» він перерахував з карткового рахунку № НОМЕР_2 на свій платіжний рахунок № НОМЕР_1 відкритий в AT «Державний ощадний банк України» вказані грошові кошти в сумі 15 987,10 грн.
		18    листопада 2022 року за допомогою веб - банкінгу «Ощад 24/7» він дізнався, що з його платіжного рахунку № НОМЕР_1 невідомою особою не санкціоновано було перераховано належні йому грошові кошти на картковий рахунок № НОМЕР_4 двома транзакціями в сумі 15823,00 грн. та 155,00 грн. Загалом на суму 15 978, 00 грн.
		18 листопада 2022 року він звернувся до відділення AT «Ощадбанк» по проспекту Шевченко, 8 в м. Верхньодніпровську, Дніпропетровської області, де повідомив співробітникам банку про обставини крадіжки невідомою особою належних йому грошових коштів з цифрового рахунку за № НОМЕР_1 .
		Співробітниками відділення AT «Ощадбанк» було запропоновано йому змінити коди в додатку веб - банкінгу «Ощад 24/7», перевипустити картку № НОМЕР_2 та звернутися до поліції з приводу крадіжки належних мені коштів з цифрового рахунку № НОМЕР_1 , на що він погодився і здійснив відповідні банківські операції.
		18.11.2022 р. він звернувся до відділення поліції № 3 управління поліції ГУНІІ в Дніпропетровській області із заявою про вчинення невідомою особою шахрайських дій з метою заволодіння належними йому грошовими коштами в сумі 15 978, 00 грн.
		15 грудня 2022 року відділенням поліції № 3 управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області на підставі його заяви зареєстроване кримінальне провадження за частиною 3 ст. 190 КК України № 12022041430000384.
		23 листопада 2022 року він звернувся до відповідача та філії Дніпропетровського обласного управління AT «Ощадбанк» з заявою про повернення мені грошових коштів.
		29 листопада 2022 року на свою електрону адресу він отримав відповідь від філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» в якій зазначалося про здійснення операцій по переказу коштів у мобільному додатку «Ощад 24/7» на картку НОМЕР_4 та проведення подальшої перевірки.
		15 лютого 2023 року він отримав лист відповідача № 22/4 - 02/665/367/2023 - 00/с від 07.02.2023 року у якому йшлося про обставини проведеної перевірки за його зверненням та відмову у поверненні йому грошових коштів.
		Станом на 06 листопада 2023 року належні йому грошові кошти в сумі 15 978, 00 грн. відповідачем і не повернуті, що є порушенням його законних прав та інтересів, остільки він не вчиняв будь - яких дій, що спрямовані на перерахування грошових коштів невідомій особі. Тому вважає що вказані грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на його користь, а також вважає, що на його користь повинна бути стягнена пеня, моральна шкода, 3% річних та інфляційні втрати, що й стало підставою звернення до суду.
		 В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному об`ємі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. 
		 Відповідач,  представник ПАТ «Державний Ощадний банк України», в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що проведені банківські операції відбулись коректно, що можливо лише при наявності відомостей про повний номер банківської картки, спеціальних кодів, паролів, терміну дії картки, СМС-повідомлення, що направлялись на фінансовий телефон і були відомі виключно позивачеві. Виконані операції по списанню коштів були підтверджені за допомогою біометричної ідентифікації. Переказ грошових коштів позивача відбулось на банківську картку емітовану АТ АКБ «Конкорд» тому саме держатель даної картки є належним відповідачем у справі. Позивачем не доведено порушень з боку АТ «Ощадбанк» чинного законодавства та умов договору банківського рахунку тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог, в тому числі і відшкодування моральної шкоди та сплати пені. На підставі чого просить відмовити у задоволенні позовних вимог .
		Третя особа. що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилась. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. 
		Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
		Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
		Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
		Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України. 
		За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
		При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. 
		Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача. 
		Суд, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
		Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
		 Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення операцій за рахунком.
		 Судом встановлено, що 17 листопада 2022 року позивач отримав від Дніпропетровського обласного центру зайнятості матеріальну допомогу в сумі 15 987, 10 грн., яка була зарахована на його картковий рахунок № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ) відкритий на підставі договору в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» .
		17    листопада 2022 року за допомогою веб - банкінгу «Ощад 24/7» позивач перерахував з карткового рахунку № НОМЕР_2 на свій платіжний рахунок № НОМЕР_1 відкритий в AT «Державний ощадний банк України» вказані грошові кошти в сумі 15 987,10 грн. Проведення даних операцій підтверджується позивачем у справі.
		18    листопада 2022 року за допомогою веб - банкінгу «Ощад 24/7» позивач дізнався, що з його платіжного рахунку № НОМЕР_1 невідомою особою не санкціоновано було перераховано належні йому грошові кошти на картковий рахунок № НОМЕР_4 двома транзакціями в сумі 15823,00 грн. та 155,00 грн. загалом на суму 15 978, 00 грн. Проведення даного перерахування грошових коштів позивач не підтверджує та в подальшому вчинив дії спрямовані як на з`ясування перерахування даної грошової суми так і на її повернення.
		Так, 18 листопада 2022 року позивач звернувся до відділення AT «Ощадбанк» по проспекту Шевченко, 8 в м. Верхньодніпровську, Дніпропетровської області, де повідомив співробітникам банку про обставини крадіжки невідомою особою належних йому грошових коштів з цифрового рахунку за № НОМЕР_1 .
		Співробітниками відділення AT «Ощадбанк» було запропоновано позивачеві змінити коди в додатку веб - банкінгу «Ощад 24/7», перевипустити картку № НОМЕР_2 та звернутися до поліції з приводу крадіжки належних мені коштів з цифрового рахунку № НОМЕР_1 , на що позивач погодився і здійснив відповідні банківські операції та звернувся до відділення поліції.
		18.11.2022 р. позивач звернувся до відділення поліції № 3 управління поліції ГУНІІ в Дніпропетровській області із заявою про вчинення невідомою особою шахрайських дій з метою заволодіння належними йому грошовими коштами в сумі 15 978, 00 грн.
		15 грудня 2022 року відділенням поліції № 3 управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області на підставі заяви позивача зареєстроване кримінальне провадження за частиною 3 ст. 190 КК України № 12022041430000384, що підтверджується витягом з ЄРДР.
		23 листопада 2022 року позивач звернувся до відповідача та філії Дніпропетровського обласного управління AT «Ощадбанк» з заявою про повернення вищевказаних грошових коштів.
		29 листопада 2022 року на свою електрону адресу позивач отримав відповідь від філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» в якій зазначалося про здійснення операцій по переказу коштів у мобільному додатку «Ощад 24/7» на картку НОМЕР_4 та проведення подальшої перевірки.
		15 лютого 2023 року позивач отримав лист відповідача № 22/4 - 02/665/367/2023 - 00/с від 07.02.2023 року у якому йшлося про обставини проведеної перевірки за його зверненням та відмову у поверненні йому грошових коштів, що підтверджується копією листа.
		Згідно з частиною 3 статті 1068 ЦК України банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта. Отже, тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк в свою чергу зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою - запорука належного виконання банком умов договору.
		 
		В судовому засіданні встановлено, що позивач не здійснював розпорядження щодо списання (перерахунку) коштів, не вчиняв будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунків.
		 
		Також судом встановлено, що банком не доведено, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Отже, відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності позивача. Разом з тим, суд звертає увагу, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
		 
		Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування кредитних коштів з його рахунку, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені ст. 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		 
		Відповідно до пункту 1.38 статті 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів» у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		 
		Згідно з пунктом 26.1 статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.
		 
		Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція від 21 січня 2004 року), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
		 
		Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (пункт 6.1 Інструкції від 21 січня 2004 року).
		 
		Договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; назву отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі) (пункт 6.4 Інструкції від 21 січня 2004 року).
		 
		Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.
		 
		Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5 Інструкції від 21 січня 2004 року).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		 
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Частиною 1 ст. 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 1071 та ч. 1 ст. 1072 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом, проте, виключно в межах залишку грошовий коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.
		 
		Договірне списання - це списання грошових коштів з будь-якого рахунку клієнта у рахунок погашення зобов`язань перед банком, згідно з договором умовами якого передбачено подібне списання.
		 
		Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові.
		 
		З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про безпідставне списання відповідачем коштів із карткового рахунку позивача в загальному розмірі 15 978.00 грн та невідповідність дій відповідача в цій частині вимогам закону та умовам укладеного договору, що в силу положень статті 1073 ЦК України покладає на АТ «Державний ощадний банк України» обов`язок негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта.
		 
		Приписами ч. 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, що якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		 
		Нормами ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» визначено, що суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем.
		 
		Відповідно до вимог п. 32.3.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.
		 
		Приписами ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з-поміж іншого визначено, що неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		 
		Також визначено, що неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
		 
		Крім того, визначено, що неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.
		 
		Приписами ст. 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.
		 
		Згідно з вимогами п. 39.2.3 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.
		 
		Приписами пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30 квітня 2010 року (втратило чинність на підставі постанови Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року) було визначено, що емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		 
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин, на що вказав у своїй правовій позиції Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року в справі № 202/10128/14ц.
		 
		Аналогічні норми викладені у пунктах 8 та 9 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року (чинне), відповідно до яких, емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		 
		Аналізом вищевказаних норм та правового висновку Верховного суду встановлено, що обов`язок з доказування та доведення, що саме дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції - покладено саме на банк.
		 
		У судовому засіданні, з-поміж іншого, встановлено, що позивач, зрозумівши, що грошові кошти були перераховані з його банківського рахунку невідомою особою без його волевиявлення на здійснення даної банківської операції , відразу, 18.11.2022 року, повідомив АТ «Державний ощадний банк України» про шахрайські дії невідомої йому особи і попросив повернути списані грошові кошти на його рахунок, та в той же день, 18.11.2022, звернувся до відповідача із письмовою заявою про повернення безпідставно списаних коштів, а також звернувся до відділу поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Дані обставини, відповідачем жодним чином не спростовані, а доказів на підтвердження того, що банком проведено розслідування, в ході якого встановлено, що операція, заявлена клієнтом як спірна, виконана згідно із усіма вимогами платіжної системи, суду не надано. Тому суд вважає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно списаних коштів - невідкладно.
		 
		Приписами ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін, згідно з якими сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		Європейський суд у своєму рішенні у справі «Лазаренко та інші проти України» (№ 70329/12, п. 37) вказує на те, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		 
		Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
		 
		Оскільки відповідачем жодних доказів, які б безспірно доводили, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не надано, суд доходить висновку про несанкціоноване переведення відповідачем грошових коштів з рахунку позивача на інший рахунок та задоволення позовних вимог в частині повернення позивачеві безпідставно списаних грошових коштів.
		Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та моральної шкоди суд виходить з наступного.
		Відповідно до п. 37.2 ст. 37 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити платнику пеню в розмірі 0.1 від суми неналежного переказу за кожен день, починаючи від дня неналежного переказу за кожен день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Оскільки на час розгляду справи ініціатор переказу не встановлений та не доведена вина банку чи його працівників у безпідставному переказі грошових коштів з поточного рахунку позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
		Позивач також посилається на те, що з вини відповідача йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в сумі 50000.00 грн., та просить стягнути із в ідповідача
		Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Відповідно до ст. 1167 ЦК України - Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		Згідно роз`яснення постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконним діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати. зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. 
		Таким чином однією з підстав для стягнення моральної шкоди є вина, особи, яка її спричинила. 
		Суд погоджується з тим, що в результаті безпідставного переказу грошових коштів позивачеві спричинена моральна шкода, яка пов`язання із позбавленням власності позивача на належні його грошові кошти. Що призвело до порушенні нормальних життєвих зв`язків, неможливості задоволення своїх потреб за рахунок даних грошових коштів.
		Проте, як вже зазначалось вище на час розгляду та вирішення справи є недоведеною вина відповідача, Банку чи його працівників у безпідставному переказі грошових коштів.
		Крім того при встановленні винної особи позивач матиме право заявити вимогу про відшкодування спричиненої йому моральної шкоди з винної особи.
		На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
		Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на рахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.
		Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України - Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Оскільки відбулося порушення грошового зобов`язання у вигляді безпідставного перерахування з банківського рахунку позивача грошових коштів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки відбулося порушення грошового зобов`язання, та стягненню з відповідача на користь позивача 3% річних від суму безпідставно переведених грошових коштів та інфляційних втрати, починаючи з дати цього переказу, тобто з 18 листопада 2022 року по 06 листопада 2023 року , в межах заявлених позивачем позовних вимог, виходячи із наведеного позивачем розрахунку з яким погоджується суд. 
		 Відповіднодо ст.141ЦПК Україниз відповідачав рахунок  державипідлягає стягненню судовий збір пропорційно   розміру задоволенняпозовних вимог ,в  сумі1211.20грн.,оскільки позивачзвільнений від сплатисудового збору. 
		   Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		   Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про повернення безпідставно списаних коштів з банківської карти (рахунку) стягнення пені та моральної шкоди - задовольнити частково. 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (юридична адреса: 01023 м. Київ вул. Госпітальна, 12-г, ЄДРПОУ 00032129) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 15978.00 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн., безпідставно списаних з банківського платіжного рахунку № НОМЕР_1 18 листопада 2022 року.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (юридична адреса: 01023 м. Київ вул. Госпітальна, 12-г, ЄДРПОУ 00032129) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , три відсотки річних в сумі 464.00 грн. та інфляційні втрати в сумі 596 грн. 16 коп., за період з 18 листопада 2022 року по 06 листопада 2023 року 
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити
		Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (юридична адреса: 01023 м. Київ вул. Госпітальна, 12-г, ЄДРПОУ 00032129) в рахунок держави судовий збір в сумі 1 211 (сімсот шістдесят вісім) грн. 20 коп. 
		Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.
		Повний текст рішення виготовлений 08.04.2024 року 
		 
		Суддя Петрюк Т.М.
		 
		Направлене до ЄДРСР: 16.04.2024 року
		Дата набрання законної сили: 09.05.2024 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...