Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/14314/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.04.2024. Зареєстровано: 16.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2024.

Номер судового провадження: 2/760/1182/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №2/760/1182/24
		Справа №760/14314/20
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		15 квітня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді Усатової І.А.
		при секретарі Омелько Г.Т.
		розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта», ОСОБА_2 про захист персональних даних, стягнення моральної шкоди,-
		В С Т А Н О В И В :
		У червні 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить зобов`язати ОСББ «Башта» та ОСОБА_2 заборонити ОСББ «Башта» використовувати та поширювати його персональні дані та стягнути моральну шкоду у сумі 4000 грн. За порушення закону притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 182 ч.1 КК України.
		В обґрунтування позову зазначено, що з 3 квітня 2019 року, по особистому розпорядженню ОСОБА_2 , незважаючи на неодноразові вимоги не робити цього, в платіжних квитанціях, які друкувались та розповсюджувались ОСББ «Башта» та пред`явлались у місцях оформлення оплат, на протязі 14 місяців щомісячно вносились персональні дані, а саме дані позивача про майновий стан, сімейній стан, рух грошових коштів, місцезнаходження, місце реєстрації, чим було порушено положення Закону. Зазначає, що згоди на оприлюднення його персональних даних ОСОБА_2 не давав, натомість, вимагаючи припинити розголошувати персональні дані.
		Вважає, що вказані дії відповідача є прямим порушенням приписів Закону України «Про захист персональних даних» та порушують права позивача, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.07.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної.
		14.05.2021 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.
		Ухвалою суду від 05.05.2022 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.
		23.05.2022 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСББ «Башта» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
		Ухвалою суду від 20.10.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСББ «Башта» про розгляд спраи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
		23.12.2022 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що в позові не зазначено жодної обставини, позивачем не надано суду медичних документів на доведення небезпечних для його здоров?я переживань, хвилювань чи страждань, не подано жодного іншого доказу на обгрунтування як наявності, ступеню, інтенсивності, тривалості душевних страждань. Вказує, що позивач у своєму позові не обґрунтував, які саме законні права та інтереси позивача порушені окремо кожним з відповідачів та відповідачами спільно. Сама по собі незгода позивача з включенням певних відомостей до рахунків на оплату житлово-комунальних послуг не може бути підставою для задоволення позовних вимог. Вважає, що позивачем не обґрунтовано та не доведено порушення відповідачам його прав на охорону персональних даних. Обраний позивачем спосіб захисту його прав у цивільному проваджені шляхом притягнення колишнього голови правління ОСББ «Башта» ОСОБА_2 до відповідальності по ст.182 ч.1 Кримінального кодексу України не належить ні до визначених законом способів захисту прав, ні до вирішенню в порядку цивільного судочинства.
		На день ухвалення рішення відповідач ОСББ «Башта» своїм правом не скористалося, відзив на позов не подало.
		Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Відповідно до ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними, і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.
		Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ч. 4 ст. 32 Конституції України).
		Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформація» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Обробка персональних даних - це дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача) знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.
		Мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки (ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних».
		Частиною 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися (ч. 8 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних»).
		Також ст. 32 Конституції України і ст.8 Закону України «Про захист персональних даних» передбачене право на вилучення інформації та знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем.
		Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право:
		1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;
		2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;
		3) на доступ до своїх персональних даних;
		4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;
		5) пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних;
		6) пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;
		7) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;
		8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду;
		9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних;
		10) вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;
		11) відкликати згоду на обробку персональних даних;
		12) знати механізм автоматичної обробки персональних даних;
		13) на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.
		Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
		Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначає, що з 3 квітня 2019 року, по особистому розпорядженню ОСОБА_2 , незважаючи на неодноразові вимоги не робити цього, в платіжних квитанціях, які друкувались та розповсюджувались ОСББ «Башта» та пред`явлались у місцях оформлення оплат, на протязі 14 місяців щомісячно вносились персональні дані, а саме дані про майновий стан, сімейній стан, рух грошових коштів, місцезнаходження, місце реєстрації, чим було порушено положення Закону. Зазначає, що згоди на оприлюднення його персональних даних ОСОБА_2 не давав, натомість, вимагав припинити розголошувати персональні дані.
		На обґрунтування своїх доводів надає рахунок на сплату внеску та інших платежів за Лютий 2020 від 03.03.2020, о/р НОМЕР_1 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
		Встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 01.08.2012 за N1233 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . 
		За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.
		Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		       Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
		Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
		Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:  
		1. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
		Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
		2. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
		Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
		Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
		Згідно ч.3 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, в тому числі таку інформацію: найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги; адресна інформація, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг; період, за який здійснюється нарахування; загальна сума до сплати; стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення).
		При цьому суд бере до уваги, що позивач не заперечує існування правовідносин між ним та ОСББ «Башта.
		Суд зазначає, що єдиний документ, наданий позивачем суду - рахунок (а.с.6), містить саме інформацію, що передбачена законом.
		Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, позивач не надав суду інформації щодо незаконної обробки та зазначення його персональних даних, таких як: інформацію про його майновий стан, сімейний стан, рух грошових коштів, місцезнаходження, місце реєстрації у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині вимог до ОСББ «Башта» про заборону використовувати та поширювати його персональні дані та про стягнення моральної шкоди, стягнння якої позивачем жодним чином не обґрунтованої, як того вимагає закон.
		Що стосується вимог про притягнення голови ОСББ «Башта» ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної, немайнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
		Так, враховуючи наявні обставини та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку позивач ОСОБА_1 обрав невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів, у зв`язку з чим приходить до висновку за доцільне відмовити у задоволенні вимоги позивача щодо притягнення голови ОСББ «Башта» ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.
		При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що для захисту своїх прав та законних інтересів від кримінального правопорушення, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, він має право звернутися до відповідного слідчого відділу з заявою про скоєння кримінального правопорушення, в рамках кримінально та кримінального процесуального законодавства України. 
		Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги необґрунтованими та ґрунтуються виключно на судженнях позивача, тому позов до ОСОБА_2  не підлягає задоволенню.
		Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 19, 32 Конституції України, Законом України «Про захист персональних даних», ст. 11 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта», ОСОБА_2 про захист персональних даних, стягнення моральної шкоди - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду . 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя І.А.Усатова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...