Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/2111/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2024.
Дата набрання законної сили: 11.04.2024
Номер судового провадження: 51-635км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020240070000211

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА 
		11 квітня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 676/2111/20
		провадження № 51-635км22
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		а також у режимі відеоконференції:
		захисника                                                    ОСОБА_6 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240070000211, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коцюбинчики Чортківського району Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_1 ), 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України (в редакції закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 гривень).
		Цим же вироком скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2020 року. Вирішено питання щодо речових доказів, зокрема, автомобіль марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , повернуто власнику - ОСОБА_7 .
		Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, 08 лютого 2020 року, близько 17:00, перебуваючи на території Комунального некомерційного підприємства «Лікувальний діагностично-консультативний центр» Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області, що по вул. Матросова, 17 в м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області, діючи умисно, шляхом буксирування автомобілем ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_8 , який не був обізнаний про протиправність вчинюваних дій, незаконно заволодів транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 , що належний потерпілому ОСОБА_9 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 26 710 гривень.
		Хмельницький апеляційний суд 22 листопада 2021 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині вирішення питання про долю речового доказу і спеціальну конфіскацію та ухвалив у цій частині новий вирок, яким на підставі ч. 1 ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК застосував спеціальну конфіскацію майна, яке було знаряддям вчиненого злочину, а саме автомобіля марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , який зареєстрований на ОСОБА_7 та конфіскував його у власність держави.
		Постановою Верховного Суду від 26 січня 2023 року вирок Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року щодо ОСОБА_7 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Надалі, Хмельницький апеляційний суд 29 серпня 2023 року вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року в частині вирішення питання про долю речового доказу та спеціальну конфіскацію, що стосується автомобіля марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , скасував, ухвалив новий вирок, яким на підставі статей 96-1, 96-2 КК України стягнув у власність держави з ОСОБА_7 грошову суму в розмірі 18 564 гривень 58 копійок, що становить ринкову вартість автомобіля, який підлягав спеціальній конфіскації, та стягнув із ОСОБА_7 в дохід держави 5735 гривень 52 копійки процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , зазначаючи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржуване судове рішення та повернути автомобіль власнику.
		Аргументуючи свою позицію, стверджує, що рішення апеляційного суду про стягнення із засудженого ОСОБА_7 грошових коштів в рахунок автомобіля, який, на його переконання, не підлягав спеціальній конфіскації, є безпідставним.
		Зазначає, що ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , перебував у спільній власності подружжя ОСОБА_7, а тому, застосувавши спеціальну конфіскацію майна, про використання якого у якості знаряддя вчинення злочину дружина засудженого не знала, апеляційний суд порушив її права.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити на викладених підставах.
		Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а судове рішення без зміни.
		Мотиви Суду
		Згідно ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		У ч. 5 ст. 434-1 КПК України зазначено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Предметом розгляду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду є касаційна скарга захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2023 року, у якій останній просить скасувати оскаржуване судове рішення та не застосовувати спеціальну конфіскацію у кримінальному провадженні щодо засудженого ОСОБА_7 .
		Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України стосовно виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» № 222-VII від 18 квітня 2013 року Розділ XIV КК України доповнено стаття 96-1 і 96-2, якими введено поняття «спеціальна конфіскація» та визначено випадки, коли вона застосовується.
		Так, в ч. 1 ст. 96-1 КК України у редакції Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року зазначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
		Частина 2 ст. 96-1 КК України в редакції Закону України № 361-IX від 06 грудня 2019 року регламентує, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
		Крім зазначеного, Законом України № 222-VII від 18 квітня 2013 року внесено зміни до КПК України, якими, у зв`язку із введенням до Закону України про кримінальну відповідальність вищенаведених матеріальних норм про спеціальну конфіскацію, збільшено перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та визначено порядок вирішення питання про примусове вилучення у власність грошей, цінностей та іншого майна у випадках визначених КК України.
		Зокрема, ст. 91 КПК України доповнено пунктом 6, відповідно до якого до обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні належать обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 
		Частина 10 ст. 100 КПК України визначає, що під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання. У разі відсутності у винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крім майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, збитки, завдані потерпілому, цивільному позивачу, відшкодовуються за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна, а частина, що залишилася, переходить у власність держави.
		Аналіз наведених норм матеріального та процесуального законів свідчить про те, що суди в ході розгляду кримінального провадження перед прийняттям рішення про спеціальну конфіскацію зобов`язані вирішити ряд питань, зокрема встановити:
		1) перелік речей (грошей, цінностей або іншого майна), які підлягають спеціальній конфіскації у визначених законом випадках і, зокрема, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення;
		2) їх належність обвинуваченому або іншому власнику;
		3) обізнаність їх власника (законного володільця), окрім обвинуваченого, про незаконне походження та/або використання таких;
		4) вартість грошей, цінностей та іншого майна, якщо на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію їх примусове вилучення неможливе внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин (ч. 2 ст. 96-2 КК України).
		При цьому, тільки перше питання із чотирьох наведених чітко визначено ст. 91 КПК України як предмет доказування у кримінальному провадженні. 
		Питання належності певного майна власнику (обвинуваченому або іншій особі), тобто встановлення певного юридичного факту, як правило, встановлюється в порядку цивільного судочинства і вимагає від суду застосування під час розгляду пред`явленого особі обвинувачення не тільки норм права із галузі кримінального та кримінально-процесуального, а й інших.
		Така процедура пов`язана із тим, що у випадку, коли майно було підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегло на собі його сліди, однак належить не обвинуваченому, а іншій особі, яка не знала і могла знати про їх незаконне використання, то примусове безоплатне вилучення не застосовується і майно повертається власнику (законному володільцю).
		При цьому, на практиці виникають ситуації, коли на таке майно, поширюється режим спільної сумісної власності і тоді застосування спеціальної конфіскації неподільних речей є можливим виключно за умови визначення частки обвинуваченого у такому майні із виділенням її в натурі або шляхом грошової оцінки із подальшим стягнення у грошовому еквіваленті.
		Схожа ситуація складається із вирішенням питання про вартість грошей, цінностей та іншого майна, які неможливо примусово вилучити або виділити в натурі, оскільки КПК України не містить підстав для призначення експертизи з метою з`ясування цих обставин.
		Повертаючись до матеріалів кримінального провадження щодо  ОСОБА_7 , то у ньому вироком місцевого суду встановлено, що автомобіль ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , який ОСОБА_7 використав в якості знаряддя вчинення інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, зареєстрований за обвинуваченим (є титульним власником), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .
		При цьому, суд, керуючись нормами Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України встановив юридичний факт, що даний транспортний засіб є об`єктом права спільної сумісної власності, оскільки був придбаний у 2014 році під час зареєстрованого у 1987 році шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_10 і на його купівлю використано спільні кошти подружжя. 
		У зв`язку з наведеним, а також з огляду на те, що дружина обвинуваченого ОСОБА_10 не знала і не могла знати, що її чоловік ОСОБА_7 використав вказаний автомобіль під час вчинення інкримінованого злочину, суд першої інстанції прийшов до переконання, що баланс між суспільним інтересом у попередженні злочинів та захистом прав зацікавленої особи у даних обставинах не виправдовує покладання тягаря позбавлення права на автомобіль на співвласника ОСОБА_10 і не застосував спеціальну конфіскацію.
		Не погоджуючись із вказаним вироком в частині вирішення питання про спеціальну конфіскацію, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про його скасування та застосування положень статей 96-1, 96-2 КК України в частині вирішення долі знаряддя вчинення злочину.
		Переглядаючи вирок за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції 22 листопада 2021 року прийшов до переконання про обґрунтованість вимог, скасував вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року в частині вирішення питання про долю речового доказу (транспортного засобу) і спеціальну конфіскацію та ухвалив в цій частині новий вирок, яким на підставі ч.1 ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України прийняв рішення про конфіскацію у власність держави автомобіля марки ВАЗ, моделі 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , та номером кузова НОМЕР_2 , який зареєстрований на ОСОБА_7 .
		При цьому, апеляційний суд вказав, що факт набуття права спільної сумісної власності подружжя регулюється в порядку цивільного судочинства, у межах даного кримінального провадження спір про право власності на майно або його поділ із виділенням часток вирішений бути не може, а тому автомобіль, який був знаряддям вчинення злочину, підлягає примусовому вилученню у титульного власника.
		В подальшому, вищевказаний вирок апеляційного суду від 22 листопада 2021 року був предметом перегляду Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який за результатом розгляду касаційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 ухвалив 26 січня 2023 року постанову про скасування оскаржуваного судового рішення та призначив новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Частково задовольняючи касаційну скаргу сторони захисту, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду виходила з того, що оскільки автомобіль марки ВАЗ, моделі 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , та номером кузова НОМЕР_2 , є спільною власністю подружжя ОСОБА_7 (тобто на нього розповсюджується правовий режим спільного майна) і ОСОБА_10 (дружина) не знала, а сторона обвинувачення не довела зворотного, про використання автомобіля як знаряддя злочину, то за таких обставин безпосередньо сам транспортний засіб не може бути примусово безоплатно вилучений у власність держави. 
		В той же час, колегія суддів зазначила, що за наведених фактичних обставин і з огляду на положення ч. 2 ст. 96-2 КК України, апеляційному суду слід було встановити ринкову вартість цього транспортного засобу і прийняти рішення про конфіскацію з обвинуваченого грошової суми, що відповідає вартості майна, яке підлягало спеціальній конфіскації.
		Надалі, під час нового апеляційного розгляду, ухвалою від 03 квітня 2023 року колегія суддів Хмельницького апеляційного суду задовольнила клопотання прокурора і для з`ясування обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, в порядку ст. 242 КПК України призначила у вказаному кримінальному провадженні автотоварознавчу експертизу на вирішення якої поставила питання про ринкову вартість автомобіля ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 .
		Опираючись на отримані від експерта дані (висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи №1288/23-26 від 21 липня 2023 року), 29 серпня 2023 року Хмельницький апеляційний суд виконав вимоги Верховного Суду і за результатами розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення прийняв рішення про скасування вироку місцевого суду в частині вирішення долі речового доказу та стягнув в порядку статей 96-1, 96-2 КК України з обвинуваченого ОСОБА_7 грошову суму в розмірі 18 564 гривень 58 копійок, тобто повну ринкову вартість автомобіля, який був придбаний за спільні кошти подружжя, а також стягнув додаткові процесуальні витрат в сумі 5735 гривень 52 копійки, які пов`язані із залученням експертів.
		Не погоджуючись і з таким рішенням, сторона захисту подала касаційну скаргу, в якій просить його змінити та не застосовувати спеціальну конфіскацію транспортного засобу, який хоча й використовувався як знаряддя злочину, однак є спільною власністю подружжя і його примусове вилучення не можливе, оскільки це порушить права іншого співвласника.
		Слід вказати, що у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2020 року (справа № 676/2199/19, провадження № 51-5641км19) та від 01 грудня 2020 року (справа № 520/16693/15-к провадження № 51-4647км20) вирішувались схожі за своїм змістом вимоги сторони захисту про скасування спеціальної конфіскації, і при їх вирішенні Суд керувався закладеним законодавцем у ч. 10 ст. 100 КПК України підходом, який захищає право добросовісного власника або володільця майна від несприятливих наслідків використання його майна третіми особами зі злочинною метою та конституційним принципом на заборону протиправного позбавлення власника права приватної власності.
		Так, у постанові від 09 квітня 2020 року (справа № 676/2199/19, провадження № 51-5641км19) колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що автомобіль, який належав не обвинуваченому, а іншому члену подружжя, і який не знав про протиправні дії винної особи, слід повернути титульному власнику і спеціальна конфіскація в такому випадку не допускається.
		Схожа позиція прослідковується у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2020 року (справа № 520/16693/15-к провадження № 51-4647км20), у якій задоволено касаційну скаргу сторони захисту та повернуто транспортний засіб засудженому (титульному власнику), оскільки майно, яке за загальним правилом підлягало спеціальній конфіскації, знаходилось у спільній власності подружжя і інший співвласник не знав про скоєння злочинних дій з використанням належного йому майна.
		В той же час, у постанові Верховного Суду від 26 січня 2023 року (справа № 676/2111/20, провадження № 51-635км22) міститься дещо інший підхід, відповідно до якого за релевантних обставин апеляційний суд повинен був оцінити знаряддя скоєння злочину та, відповідно до положень ч. 2 ст. 96 КК України, ухвалити рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.
		На прикладі цього кримінального провадження та наведеної судової практики Судом виокремлено виключну правову проблему, суть якої полягає у наданні відповідей на такі запитання:
		1) чи повинні суди встановлювати власника майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, з огляду на те, що це не входить у предмет доказування відповідно до положень ст. 91 КПК України?
		2) чи можуть суди, з урахуванням положень ст. 1 КПК України, встановлювати юридичні факти про належність майна обвинуваченому або іншій особі та його вартість, керуючись при цьому не спеціальним законом (КПК України), а нормами інших галузей права?
		3) чи входить до предмету доказування обізнаність власника майна (законного володільця), окрім обвинуваченого, про незаконне походження та/або використання таких, з урахуванням того, що ст. 91 КПК України прямо не передбачає з`ясування такого кола фактів?
		4) чи повинні суди встановлювати частку обвинуваченого у грошах, цінностях або іншому майні, які підлягають спеціальній конфіскації і на які розповсюджується режим спільної сумісної власності, якщо інший власник не знав про протиправне використання такого?
		5) чи повинні суди, у разі неможливості вилучення у власність держави майна в натурі, проводити його оцінку для стягнення грошової суми, що відповідає вартості такого, оскільки КПК України не містить підстав для призначення експертизи з метою з`ясування цих обставин?
		Колегія суддів враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у низці своїх ухвал покликалася на існування так званих кількісних та якісних критеріїв, які вказують на існування виключної правової проблеми. Однак врахування таких критеріїв можливе лише у разі передачі кримінального провадження з метою формування єдиної правозастосовчої практики, як це мало місце у всіх інших кримінальних провадженнях, які були передані колегіями суддів Касаційного кримінального суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		У цьому ж провадженні колегія суддів вбачає необхідність висловлення саме Великою Палатою Верховного Суду висновку по ряду питань щодо застосування спеціальної конфіскації з метою забезпечення розвитку права. Адже положення кримінального та кримінально-процесуального законів, не повною мірою регламентують порядок застосування такої, в наслідок чого суди змушені звертатися до інших галузей права, застосувати аналогію права, та у деяких випадках взагалі не застосують примусове вилучення майна, хоче це прямо передбачено вимогами КПК України.
		З огляду на викладене, колегія суддів вирішила передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки дійшла висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права.
		Керуючись статтями 434-1, 434-2, 441 КПК України, Суд
		п о с т а н о в и в:
		Передати кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 на розгляд на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		 
		ОСОБА_11                                         ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...