Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/14311/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2024.
Дата набрання законної сили: 11.04.2024
Номер судового провадження: 51-6173км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020100030004324

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 квітня 2024 року
		м. Київ
		справа № 754/14311/20
		провадження № 51-6173 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:  
		 
		головуючого                                       ОСОБА_1 ,
		суддів                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання       ОСОБА_4 ,
		прокурора                                          ОСОБА_5 ,
		захисника                                           ОСОБА_6 ,
		засудженого                                      ОСОБА_7 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12020100030004324 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Купчинці Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок районного суду - без зміни.
		 
		Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 25 липня 2020 року, приблизно о 13:00 год., керуючи технічно справним автомобілем «БАЗ-Т901.61», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Драйзера в м. Києві, проїжджаючи регульоване перехрестя з вул. О.Бальзака, в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, при переїзді перехрестя не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виконав поворот ліворуч, при цьому не надав дорогу мотоциклу «Kawasaki НОМЕР_2» під керуванням водія ОСОБА_8 , внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів. У результаті ДТП водій мотоцикла ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
		 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах, а саме, відеозаписах події, вилучених не у процесуальний спосіб, висновках автотехнічної експертизи, зроблених на підставі вихідних даних, які суперечать матеріалам провадження. 
		Всупереч ст. 290 КПК України сторона захисту була позбавлена можливості ознайомитися з медичною карткою потерпілого, мотоцикл не визнаний речовим доказом і не оглядався стороною захисту, а також сторона захисту була позбавлена можливості подавати клопотання про проведення слідчих дій. 
		Судом було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про проведення слідчого експерименту, повторної комісійної автотехнічної експертизи та допиту в судовому засіданні лікаря. 
		Також захисник посилається на упередженість судді районного суду та примушування підозрюваного до укладення угоди про примирення з потерпілим.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Засуджений та його захисник у судовому засіданні підтримали доводи скарги та просили її задовольнити в повному обсязі.
		Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
		 
		Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
		 
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		 
		Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. 
		 
		У касаційній скарзі захисник, крім іншого, наводить доводи, які стосуються неповноти судового розгляду, висловлює власну версію події, оскаржує фактичні обставини справищо, виходячи з вимог статей 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
		 
		Мотиви суду
		 
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Відповідно до наведеної норми процесуального закону, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		 
		Наведені норми закону вимагають від суду зробити ґрунтовну, всебічну оцінку сукупності всіх зібраних у справі доказів, співставити їх між собою та зробити остаточний висновок на підставі повного обсягу всіх досліджених доказів. Жоден окремо взятий доказ не має наперед встановленої сили. Тому, суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.
		 
		Під час розгляду даного кримінального провадження місцевий суд, дотримуючись положень ст. 94 КПК України, безпосередньо дослідив та оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного та в повній мірі підтверджують висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції.
		 
		Суди зазначили, що вина ОСОБА_7 повністю доведена показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який пояснив, що рухався на мотоциклі на зелене світло світлофора, в цей час до перехрестя у зустрічному напрямку на великий швидкості наблизився вантажний автомобіль і на середині перехрестя різко здійснив поворот ліворуч, при цьому сигнал повороту увімкнув одночасно з його виконанням. Потерпілий не встиг зреагувати і відбулося зіткнення, внаслідок чого він впав та отримав тілесні ушкодження. 
		 
		Ці показання підтвердив свідок ОСОБА_9 , який добровільно надав слідчому запис із відеореєстратора, встановленого у його автомобілі. Згідно даних протоколу огляду CD-R диску з відеореєстратора, вбачається, що на момент події на світлофорі загорівся зелений сигнал і всі транспортні засоби розпочали рух. У цей час вантажний автомобіль, що рухався у зустрічному до свідка напрямку, здійснює рух ліворуч і лунає звук зіткнення.
		 
		Відповідно до відеозапису з камери зовнішнього спостереження регульованого перехрестя вулиць Бальзака і Драйзера в м. Києві, зафіксовано рух автомобіля «БАЗ Т901», який, наближаючись до перехрестя, не зупинився і здійснив поворот ліворуч. У цей час по зустрічній смузі на зелений сигнал світлофора прямо рухається мотоцикл «Kawasaki НОМЕР_2» і відбувається зіткнення вказаних транспортних засобів.
		 
		Також суд взяв до уваги дані протоколу огляду місця події, де зафіксоване місце зіткнення та положення транспортних засобів після нього; висновки автотехнічної експертизи щодо технічного стану автомобіля; висновки судово-медичної експертизи потерпілого щодо ступеня тяжкості отриманих ним тілесних ушкоджень.
		 
		Згідно висновків судової автотехнічної експертизи, під час якої досліджувався і відеозапис події, в даній дорожній ситуації водій автомобіля «БАЗ Т901» повинен був керуватися вимогами п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України, в його діях вбачаються невідповідності вимогам цих пунктів правил. Цей висновок підтвердив у судовому засіданні експерт ОСОБА_10 .
		 
		Таким чином, суд чітко встановив, які порушення ПДР перебувають у причинному зв`язку із наслідками, що настали, та дійшов переконливого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому йому правопорушенні поза розумним сумнівом.
		 
		Судами розглядалася версія сторони захисту щодо наявності вини водія мотоцикла та визнана неспроможною, оскільки суд першої інстанції констатував, що за встановлених фактичних обставин доведено, що до виникнення ДТП водій мотоцикла рухався прямо на зелений сигнал світлофора, порушення ПДР у його діях не встановлено,  а автомобіль під керуванням обвинуваченого також рухався на зелений сигнал в зустрічному напрямку та змінював напрямок руху - здійснював поворот ліворуч, при цьому виїхав на смугу зустрічного руху і порушив вимоги п.п. 10.1, 16.6 ПДР. Внаслідок саме цих порушень і відбулося зіткнення транспортних засобів.
		 
		У касаційній скарзі захисник стверджує про недопустимість таких доказів, як протоколи огляду CD-R дисків із відеореєстратора та камери зовнішнього спостереження перехрестя, посилаючись на отримання цих доказів у позапроцесуальний спосіб. Проте, ці доводи були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, які встановили, що свідок ОСОБА_9 після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР добровільно видав слідчому відеозапис із відеореєстратора свого автомобіля, на якому було зафіксовано подію ДТП за участю вантажівки та мотоцикла, що підтверджено його заявою. Згідно протоколу огляду цього диску, він був оглянутий слідчим та долучений до матеріалів провадження в якості речового доказу. 
		 
		Так само обґрунтовано визнав суд допустимим доказом і відеозапис на CD-R диску з камери спостереження, який був отриманий безпосередньо слідчим та визнаний у справі речовим доказом. 
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. А тому отримання в ході досудового розслідування на запит слідчого відеозапису з камер спостереження не суперечить вимогам закону.
		 
		Відмінності у зазначенні часу події на цих дисках суд дослідив шляхом допиту свідка ОСОБА_9 , який у судовому засіданні пояснив, що він не налаштовував точний час на відеореєстраторі, а тому він не відповідає фактичному часу.
		 
		Враховуючи наведене, суд визнав вказані докази допустимими та надав їх разом із іншими матеріалами кримінального провадження для проведення судової автотехнічної експертизи. Експертиза від 20 вересня 2020 року була проведена відповідно до «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», надані для її проведення вихідні дані не суперечили іншим матеріалам провадження, як про це помилково вказує у скарзі захисник. Порушень вимог кримінального процесуального закону під час проведення експертизи судами не встановлено, а тому її висновки обґрунтовано визнані допустимим доказом. 
		 
		Що стосується безпідставної, на думку захисту, відмови суду у проведенні слідчого експерименту, повторної комісійної автотехнічної експертизи, то слід зазначити наступне.
		 
		Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.
		 
		Із матеріалів кримінального провадження слідує, що суди попередніх інстанцій належним чином відреагували на клопотання захисту про призначення повторної судової автотехнічної експертизи, із дотриманням вимог ст.350 КПК України розглянули їх, та обґрунтовано зауважили, що у даному кримінальному провадженні проводилася судова автотехнічна експертиза з означених захистом питань, за результатами якої суду надано висновок експерта. На вирішення експертів були поставлені питання щодо дій як одного водія, так і іншого в умовах, що передували події ДТП. На всі ці питання експертами були надані відповіді. Жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість висновку експерта або таких, які б викликали сумніви у його правильності, матеріали справи не містять. Висновок є достатньо обґрунтованим, логічним та об`єктивним, наданий в межах компетенції експертів. 
		 
		Так само не вбачалося судами підстав для проведення слідчих експериментів, оскільки обставини ДТП встановлені на підставі протоколу огляду місця події, показань потерпілого та свідка, а також даними, зафіксованими на відеозаписах, що об`єктивно відображають конкретний перебіг події з прив`язкою до місцевості, даними роботи світлофора та дають можливість з усією повнотою встановити обставини й механізм ДТП.
		 
		Зважаючи на ці обставини, а також через не зазначення стороною захисту підстав, які б слугували правовим підґрунтям для призначення повторної експертизи та слідчих експериментів, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні таких клопотань. Сама по собі незгода сторони захисту із мотивами суду не свідчить про незаконність таких рішень.
		 
		Висновки судів про доведеність винуватості  ОСОБА_7 є обґрунтованими, кваліфікація його дій відповідає встановленим обставинам справи.
		 
		Судами були перевірені доводи щодо порушення ст. 290 КПК України внаслідок того, що стороні захисту не були відкриті речові докази, а саме, мотоцикл та медична картка потерпілого.
		 
		З матеріалів провадження встановлено, що згідно протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 29 жовтня 2020 року, стороні захисту були відкриті всі наявні матеріали, з якими вона ознайомилася. Згідно матеріалів досудового розслідування, у цьому кримінальному провадженні слідчим була винесена лише одна постанова про визнання речовими доказами двох CD-R дисків з відеозаписом ДТП, з якими сторона захисту була ознайомлена. Будь-яких інших даних про визнання речовими доказами інших предметів чи документів, матеріали провадження не містять, а тому твердження захисника про неознайомлення його з речовими доказами безпідставне.
		 
		Суд касаційної інстанції неодноразово наголошував, що порядок відкриття матеріалів регулюється ст. 290 КПК України, за змістом якої прокурор або слідчий повідомляють про надання підозрюваному та його захиснику доступу до матеріалів досудового розслідування.
		 
		Об`єднана палата ККС ВС у постанові від 27 січня 2020 року (провадження №51-218 кмо 19) звертала увагу на те, що захист не позбавлений процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до матеріалів, які досліджував експерт, на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України.
		 
		Якщо стороною обвинувачення використано висновок експерта на підтвердження винуватості особи, саме цей висновок з детальним аналізом медичної документації має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог вказаної норми процесуального закону. Водночас захист не позбавлений процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до матеріалів, які досліджував експерт. 
		 
		У суді захисник заявляв клопотання про надання доступу до медичної картки потерпілого, мотивуючи необхідністю з`ясувати причини відсутності в цій документації даних щодо перебування чи не перебування потерпілого в стані сп`яніння та дослідження в суді висновків лікарів щодо стану його здоров`я.
		 
		Відмовляючи в задоволенні цього клопотання, суд звернув увагу на те, що усі дані цієї медичної картки були описані та досліджені експертом, у той час як суд не є фахівцем у галузі медицини. Крім того, відсутність даних щодо встановлення наявності чи відсутності ознак стану сп`яніння у потерпілого не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_7 за встановлених у суді фактичних обставин. З таким твердженням погодився і апеляційний суд.
		 
		Не ґрунтується на законі також твердження захисника про те, що оскільки мотоцикл не був визнаний речовим доказом, то стягнення матеріальної шкоди за його пошкодження є безпідставним.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні, зокрема, є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди.
		 
		Положеннями ч. 2 ст. 127 цього Кодексу передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		 
		Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнову та/або моральну шкоду, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		 
		Матеріалами провадження встановлено, що внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_8 було завдано майнову шкоду, яка полягала у пошкодженні мотоцикла. Потерпілий у даному кримінальному провадженні подав цивільний позов, в якому зазначив суму збитку, що була встановлена звітом про оцінку вартості матеріального збитку. З цього моменту він, крім статусу потерпілого, набув статусу цивільного позивача у даному кримінальному провадженні та отримав право на відшкодування у судовому порядку завданого йому матеріального збитку. При цьому доводи захисника про відсутність даних щодо належності мотоцикла саме потерпілому спростовуються наявними у справі документами, а саме, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та техпаспорту, де зазначено, що власником є ОСОБА_8 .
		 
		Враховуючи наявні в матеріалах провадження дані, суд вирішив цивільний позов потерпілого та задовольнив його частково, навівши мотиви свого рішення. 
		 
		Перевірялися судами й доводи про упереджене ставлення судді ОСОБА_11 , яка, за твердженням захисника, спонукала обвинуваченого ОСОБА_7 укласти мирову угоду з потерпілим.
		 
		Зі змісту ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року вбачається, що була розглянута заява захисника про відвід вказаної судді. Така заява була подана внаслідок того, що суддею відхилено клопотання захисника про призначення повторної комісійної комплексної автотехнічної експертизи, а також що суддя під час судового розгляду спонукала обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 піти на мирову угоду з потерпілим. 
		 
		За результатами розгляду цієї заяви було відмовлено в її задоволенні. Своє рішення суд обґрунтував тим, що подана заява фактично зводиться до незгоди з процесуальними рішеннями судді, що відповідно до вимог КПК України не є підставою для відводу судді, а з самої заяви не вбачається дій, які би свідчили про упередженість судді. Крім того, судом було звернено увагу на те, що категорія справи, передбачена ч. 1 ст. 286 КК України, передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності у випадку примирення особи з потерпілим та відшкодування завданих нею збитків або усунення заподіяної шкоди. А тому роз`яснення цієї можливості в судовому засіданні головуючим у справі не є проявом упередженості до учасників судового провадження. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що обставин, які би викликали сумнів у неупередженості судді ОСОБА_11 , захисником не наведено.
		 
		Апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційної скарги сторони захисту, аналогічні доводам касаційної скарги захисника, та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК України мотиви на їх спростування.
		 
		Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, тому доводи касаційної скарги неприйнятні. 
		 
		Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає.
		 
		Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.
		 
		З цих підстав суд ухвалив:
		 
		Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                                       ОСОБА_2                                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...