Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/1202/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 17.04.2024. Зареєстровано: 17.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2024.
Дата набрання законної сили: 08.05.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		16.04.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1202/23
		Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
		 
		за позовом: заступника керівника Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Міністерства освіти і науки України
		до відповідачів: 1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1 
		2.Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях вул. Василіянок, буд. 48, м. Івано-Франківськ, 76019
		3. Вище професійне училище № 13 м. Івано-Франківська вул. Пасічна, буд. 10А, м. Івано-Франківськ, 76000
		про: визнання недійсним договору оренди державного майна та виселення з нежитлових приміщень
		за участю:
		представника відповідача Данилюк М.П.
		представника відповідача Бабійчук Є.В.
		представника відповідача Терешко І.Р.
		представника прокуратури Гринда І.І.
		в с т а н о в и в :
		На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області подано позов заступника керівника Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Міністерства освіти і науки України до ФОП Терешко І,Р., Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській , Чернівецькій та тернопільській областях та до Вищого професійного училища № 13 про визнання недійсним договору оренди державного майна та виселення з нежитлових приміщень.
		Ухвалою суду від 02.01.2024року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 30.01.2024року.
		У судовому засіданні 30.01.2024 оголошено перерву до 12.03.2024.
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 15.01.2024 надав відзив на позов. (вх.803/24) у якому просить позов залишити без задоволення посилаючись на те, що Міністерство освіти і науки України, в своєму листі №1/11-99 від 03.01.2018р надав дозвіл на передачу в оренду будівлі тиру площею 156,5кв.м, а Регіональним відділеним фонду державного майна України у Івано-Франківській області наказом №37 від 12.02.2018 було прийняте рішення про укладання договору оренди частини нежитлового приміщення загальною площею 156.5 кв.м. ВПУ №13 у довідці №208/02 від 16 листопада 2020р. Про цільове використання об`єкта оренди зазначає що, відповідно до п.29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 483 Дане нежитлове приміщення не використовується діяльності училища понад 5 років та передача його в оренду не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у ВПУ №13.
		Від Вищого професійного училища № 13 24.01.2024 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідачем Вищим професійним училищем №13, в свою чергу, подана заява про застосування наслідків спливу позовної давності, в якій відповідач просив суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову
		Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях 20.02.2024 подало суду відзив на позов. (вх.2836/24 від 20.02.2024).
		Від позивача 20.02.2024 надійшла заява тотожного змісту про уточнення позовних вимог ( вх. 2901/24, вх.3138/24), у якій прокуратура зазначає, що Договором від 13.02.2021 № 1 про внесення змін та доповнень до договору оренди державного майна від 14.02.2018 №04/18 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, Чернівецькій та Тернопільській областях (Орендодавець), Вище професійне училище №13 м.Івано-Франківська (Балансоутримувач) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Орендар) внесли зміни до Договору оренди від 14.02.2018 №04/18, виклавши його в новій редакції. Нова редакція договору теж не відповідає вимогам ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту». Враховуючи що до договору №04/18 внесено зміни та доповнення вищевказаним договором прокурор просить уточнити зміст першої позовної вимоги, зазначивши, що спірний договір від 14.02.2018 № 04/18 підлягає визнанню недійсним зі змінами і доповненнями внесеними договором від 13.02.2021 № 1.
		Крім того, від прокуратури надійшли письмові пояснення ( вх.3139/24 від 23.02.2024).
		Ухвалою суду від 12.03.2024 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 16.04.2024 та було відмовлено у задоволенні заяви позивача про уточнення позовних вимог ( вх. 2901/24, вх.3138/24).
		Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Представник прокуратури в судовому засіданні 16.04.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
		Представник позивача в судове засідання 16.01.2024 не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом надсилання ухвал по даній справі в його електронний кабінет.
		Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За таких обставин, суд вважає, що ним було вжито достатньо заходів для повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, а його неявка не перешкоджала розгляду справи по суті.
		Представники відповідачів фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Вищого професійного училища №13 про позову заперечили, просили у позові відмовити.
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
		Міністерства освіти і науки України в інформаційному листі від 03.01.201 8 №1/11-99 скерованому у Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області надало згоду на передачу в оренду приміщення площею 156,5 кв. м. розташовано за адресою: АДРЕСА_2 з метою виготовлення, ремонту та реставрації меблів. У листі зазначено, що заклади освіти підпадають під критерії заборони до приватизації.
		Начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області видано наказ від 13.02.2018 № 37 про укладення договору оренди державного нерухомого майна з підприємцем ОСОБА_1 , а саме частини приміщенням загальною площею 156,5 кв.м одноповерхової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на балансі Вищого професійного училища № 13 м. Івано-Франківська та відноситься до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
		14 лютого 2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (Орендодавець), Вищим професійним училищем № 13 м. Івано-Франківська (Балансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди державного майна №04/18 (надалі - Договір).
		Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець за участю Балансоутримувача передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину загальною площею 156,5 кв.м (приміщення № 20 - 52,6 кв.м., частину приміщення № 19 - 103,9 кв.м.) - приміщення - № 2 (тиру) одноповерхової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває на балансі Вищого професійного училища № 13 м. Івано-Франківська.
		Згідно з п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою виготовлення меблів.
		Відповідно до п. 1 1.1 Договору його укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 14.02.2018 до 14.01.2021 включно.
		У п. 11.6 Договору зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір підлягає продовження на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору та за умови погодження з органом, уповноваженим управляти державним майном. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору оренди.
		Згідно з актом приймання-передачі державного майна від 14.02.2018, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області за участю Вищого професійного училища № 13 м. Івано-Франківська передало, а підприємець ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування вищевказані нежитлові приміщення.
		Наказом начальника Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, Чернівецькій та Тернопільській областях від 08.12.2020 № 401 прийнято рішення щодо задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 про збільшення терміну дії договору оренди та внесення змін до договору оренди державного майна від 14.02.2018 №04/18.
		Договором від 13.01.2021 № 1 про внесення змін та доповнень до договору оренди державного майна від 14.02.2018 №04/18 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, Чернівецькій та Тернопільській областях (Орендодавець), Вище професійне училище № 13 м. Івано-Франківська (Балансоутримувач) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Орендар) внесли зміни до Договору оренди від 14.02.2018 №04/18 та продовжили строк його дії до 13.02.2023 включно.
		Зміни та доповнення до договору оренди державного майна від 14.02.201 8 №04/18 стосовно продовження строку дії зазначеного договору внесені без погодження із Міністерством освіти і науки України (лист Міністерства від 29.05.2023 № 1/7600-23).
		На запит прокуратури Регіональне відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях не надало підтверджуючих документів про скерування листа в Міністерство освіти і науки щодо продовження договору оренди державного майна від 14.02.2018 №04/18.
		Згідно п. 5. Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
		Відповідно до інформації сервісу перевірки контрагентів - Youcontrol засновником Вищого професійного училища № 13 м. Івано-Франківська є Міністерство освіти і науки молоді та спорту України, правонаступником, якого є Міністерство освіти і науки України.
		Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 16.10.2014 (в редакції від 11.04.2017) Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
		Пунктами 1.1., 1.2 та 5.1 Статуту Вищого професійного училища № 13 м. Івано-Франківська (тут і надалі в редакції затвердженій наказом Міністерства освіти і науки України №836 від 20.07.2011) визначено, що Вище професійне училище № 13 м. Івано-Франківська є державним професійно-технічним навчальним закладом, який входить до системи освіти, забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, у володінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до інтересі, здібностей, стану здоров`я. Головним завданням училища є забезпечення прав громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентноспроможних на ринку праці робітниках та молодших спеціалістів. Управляння училищем здійснюється Міністерством освіти України та управління освіти Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
		Пункти 6.10, 6.11 Статуту Вищого професійного училища № 13 м. Івано-Франківська визначають те, що об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно училища з загальнодержавною власністю закріпленою Міносвіти за училищем і перебуває у користуванні училища. Функції управління майном, закріпленим за училищем, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти України. 
		Училище несе відповідальність перед Міністерством освіти України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.
		Згідно інформації сервісу перевірки контрагентів основним видом діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 є виробництво кухонних меблів, інші види діяльності - виробництво інших меблів.
		Метою використання орендованого приміщення, що надане у користування Вищого професійного училища № 13 м. Івано-Франківська є забезпечення ФОП ОСОБА_1 місцем для здійснення підприємницької діяльності та отримання ним прибутку від реалізації виготовлених меблів.
		Прокурор, вважаючи, що при укладенні Договору оренди наявні порушення приписів Закону України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про оренду державного та комунального майна", зазначає, що оскільки майно за Договором не може бути об`єктом оренди для використання його у господарській діяльності, договір є недійсним, тому на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України просив визнати його недійсним і на підставі ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України зобов`язати відповідача ФОП  ОСОБА_1 провернути майно власнику - Міністерству освіти і науки України в особі балансоутримувача ПТУ №13 шляхом виселення.
		Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і порядку, що визначені законом.
		Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Частиною 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Поняття інтереси держави на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, згідно якого поняття інтереси держави є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Пунктом 3.1 рішення № 18-рп2004 від 01.12.2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України справа про охоронюваний законом інтерес), конституційний суд України зазначив, що в юридичних актах термін "інтерес", враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об`єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.
		Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
		Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР № 789-ХІІ від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Охорону дитинства в Україні визначено як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлено основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
		Згідно зі ст. 4 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Україною 27.02.1991, держави-учасниці Конвенції вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав Держави-учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва.
		Відповідно до ст. 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
		Згідно з п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 04.03.2004 № 1-4/2004, освіта визнається однією з пріоритетних сфер соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства.
		З огляду на викладені положення законодавства, захист прав учнів та вихованців навчальних закладів є загальнодержавним пріоритетом для країни, а забезпечення здійснення освітнього процесу та реалізації державної освітньої політики неможлива без належної матеріально-технічної бази.
		Інтереси держави у даному випадку полягають у захисті прав дітей на отримання освіти у закладі освіти зі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку, зокрема і їх матеріальної бази, а також забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання та праці.
		Таким чином, порушення вимог законодавства під час передачі в оренду майна освітнього закладу має наслідком порушення інтересів держави у сфері освіти.
		У даному випадку звернення прокурора спрямоване на забезпечення дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільних потреб у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду державного майна, що з огляду на значимість питання забезпечення державою права на освіту, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес.
		Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства та конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (пункт 54 рішення).
		Враховуючи викладене, у даному випадку порушення інтересів держави полягає у незаконному, нецільовому використанні приміщення освітнього закладу, загрозі збереження існуючої мережі освітніх закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності.
		Івано-Франківська обласна прокуратура, в порядку представництва, на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звергалась до Міністерства освіти і науки України з листом від 02.05.2023 №24-173ВИХ-23, в якому повідомляла про те, що у відповідності до ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту » об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням. У листі висловлювалось прохання надати інформацію про те чи будуть вживатись Міністерством освіти і науки України заходи для усунення наведених у даному листі порушень, зокрема щодо визнання договору від 14.02.2018 № 04/18 недійсним та повернення майна освітньому закладу.
		Листом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2023 №1/7600-23 прокуратуру інформовано про те, що з метою залучення додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти, ураховуючи нормативно-правові та законодавчі акти, Міністерство надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди, якщо це не погіршує проведення навчального процесу та проживання студентів і учнів в гуртожитках. Міністерство надало позитивні висновки щодо передачі державного нерухомого майна, а саме: приміщення будівлі тиру площею 156,5 кв. м по АДРЕСА_2 , яке перебуває на балансі Вищого професійного училища № 13 м. Івано-Франківськ, з метою виготовлення, ремонту та реставрації меблів. Стосовно продовження строку дії зазначеного договору звернень від балансоутримувача та орендодавця не надходило. Поряд цим у листі Міністерство освіти і науки України зазначило, що у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами Міністерство просить вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна. Жодної іншої інформації щодо вжиття заходів на усунення виявлених прокуратурою порушень Міністерство освіти і науки України не надало.
		Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Івано-Франківській області передано в строкове платне користування державне нерухоме майно - державне нерухоме майно частину загальною площею 156,5 кв.м (приміщення № 20 - 52,6 кв.м., частину приміщення № 19 - 103,9 кв.м.) - приміщення - № 2 (тиру) одноповерхової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває на балансі Вищого професійного училища № 13 м. Івано-Франківська.
		Використання приміщень загальною площею 156,5 кв.м (приміщення № 20 - 52,6 кв.м., частину приміщення № 19 - 103,9 кв.м.) - приміщення - № 2 (тиру) одноповерхової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 не за цільовим призначенням - для здачі в оренду з метою зайняття підприємницькою діяльністю, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки невикористання ПТУ №13 спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом самого навчального закладу.
		Згідно із ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності здійснюється уповноваженими органами влади з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Частиною 1 ст. 4 Закону визначено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності, поміж інших, є Міністерства (далі - уповноважені органи управління) та Фонд державного майна України.
		У відповідності до п.п., 30, 32 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі та організовують контроль за використанням орендованого державного майна.
		Згідно із п. 1, пп. 89 п. 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 N630, Міністерство освіти і науки України с центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що реалізує забезпечує формування та державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провалять іншу діяльність, пов`язану із наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Міністерство освіти і науки здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфер його управління.
		Відповідно до статуту Вищого професійного училища № 13 м. Івано-Франківська (тут і надалі в редакції затвердженій наказом Міністерства освіти і науки України №836 від 20.07.2011) визначено, що Вище професійне училище № 13 м. Івано-Франківська є державним професійно-технічним навчальним закладом, який входить до системи освіти, забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, у володінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до інтересі, здібностей, стану здоров`я. Головним завданням училища є забезпечення прав громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентноспроможних на ринку праці робітниках та молодших спеціалістів. Управляння училищем здійснюється Міністерством освіти України та управління освіти Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
		Училище належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України (п. 6.10,6 11Статуту).
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 70 ЗУ "Про вищу освіту" матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріально-технічні цінності.
		Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми закладу освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.
		Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (Орендодавець), Вищим професійним училищем № 13 м. Івано-Франківська (Балансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди державного майна №04/18, згідно із яким у строкове платне користування передано державне нерухоме майно - частину загальною площею 156,5 кв.м (приміщення № 20 - 52,6 кв.м., частину приміщення № 19 - 103,9 кв.м.) - приміщення - № 2 (тиру) одноповерхової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п. 1.1. Розділу 1 Договору).
		Відповідно до п. 1.2 Розділу 1 Договору майно передається в оренду з метою виготовлення меблів.
		Прокурор зазначає, що договір оренди державного майна, укладено з порушенням ч. 4 ст. 80 ЗУ "Про освіту" щодо передачі в оренду нерухомості, яка перебуває на балансі освітніх закладів.
		Відповідні обставини стали підставою для звернення Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з відповідним позовом до суду.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
		Частиною 1 ст. 80 Закону України "Про освіту" передбачено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти віднесено нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо: майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об"єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи передбачені законодавством.
		Згідно ст. 70 Закон України "Про вищу освіту" встановлено, що матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно. Повноваження засновника (засновників) закладу вищої освіти щодо розпорядження державним майном у системі вищої освіти здійснюються відповідно до законодавства. Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємства системи освіти.
		Таким чином, об"єкт оренди - частина загальною площею 156,5 кв.м (приміщення № 20 - 52,6 кв.м., частину приміщення № 19 - 103,9 кв.м.) - приміщення - № 2 (тиру) одноповерхової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 відноситься до об"єктів освіти державної форми власності.
		Частина 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» встановлює, що об"єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов"язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговування учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства. Таким чином законодавчо надано можливість передавати в оренду приміщення навчальних закладів лише для надання послуг, пов`язаних із освітнім процесом, які не може надати самостійно заклад освіти.
		Прокурор зазначає, що використання приміщення Вищого професійного училища № 13 для виготовлення меблів не пов`язано з навчальним процесом.
		Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою виготовлення меблів 
		Відповідно до п. 291.7 ст. 291 Податкового кодексу України під побутовими послугами населенню розуміються такі види послуг: 1) виготовлення взуття за індивідуальним замовленням; 2) послуги з ремонту взуття; 3) виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням; 4) виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням; 5) виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням; 6) виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням; 7) виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням; 8) виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням; 9) додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням; 10) послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів; 11) виготовлення та в`язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням; 12) послуги з ремонту трикотажних виробів; 13) виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням; 14) послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів; 15) виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням; 16) послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів; 17) виготовлення меблів за індивідуальним замовленням; 18) послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів; 19) виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням; 20) технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням; 21) послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо - і відеоапаратури; 22) послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів; 23) послуги з ремонту годинників; 24) послуги з ремонту велосипедів; 25) послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів; 26) виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням; 27) послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів; 28) виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням; 29) послуги з ремонту ювелірних виробів; 30) прокат речей особистого користування та побутових товарів; 31) послуги з виконання фоторобіт; 32) послуги з оброблення плівок; 33) послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів; 34) послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів; 35) вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням; 36) послуги перукарень; 37) ритуальні послуги; 38) послуги, пов`язані з сільським та лісовим господарством; 39) послуги домашньої прислуги; 40) послуги, пов`язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням.
		Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 визначено - 31.02 виробництво кухонних меблів.
		Разом з цим, в договорі визначено конкретну мету передачі майна в оренду для виготовлення меблів. 
		Отже, діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу.
		Таким чином, укладення оспорюваного договору стосовно приміщень державного закладу освіти з метою виготовлення меблів тобто не за освітнім (навчально-виховним чи науковим) призначенням, що чітко свідчить про порушення сторонами при вчиненні оспорюваного правочину положень частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту".
		3 огляду на те, що положеннями чинного законодавства України, яке регулює орендні відносини державного та комунального майна закладів освіти ( ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», (тут і далі - в редакції закону на 24.05.2016, який діяв на час виникнення спірних правовідносин) для використання їх не за призначенням, а в даному випадку приміщення передано в платне користування не для використання в навчально-виховному процесі, то оспорюваний Договір не відповідає нормам законодавства.
		Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
		Виходячи з правового аналізу вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що спірне приміщення передано ФОП  ОСОБА_1 з метою виготовлення меблів , тобто суто в цілях підприємницької діяльності орендаря, не пов"язаної із навчально-виховним процесом, що с порушенням вимог законодавства чинного на момент укладення цього Договору, а тому на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України правомірним буде визнання його недійсним.
		Згідно ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
		В зв`язку з визнанням судом Договору оренди державного майна недійсним з моменту укладення, у орендаря виникає обов`язок по поверненню орендованого майна шляхом виселення.
		Таким чином, вимога прокуратури про зобов`язання ФОП ОСОБА_1 повернути Міністерству освіти і науки України в особі балансоутримувача Вищого професійного училища №13 нерухоме майно частину загальною площею 156,5 кв.м (приміщення № 20 - 52,6 кв.м., частину приміщення № 19 - 103,9 кв.м.) - приміщення - № 2 (тиру) одноповерхової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає наступне.
		Відповідно до статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушено і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позивна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою N 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
		Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Початок строку позовної давності щодо визнання недійсним Договору оренди державного майна №04/18 від 14.02.2018 є 14.02.2018 року, з моменту, коли було укладено договір за погодження з Міністерством освіти і науки.
		Позов до суду в інтересах Міністерства заявлено Заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури 29.12.2023року.
		Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину" (Зазначений Закон України набрав чинності 02.04.2020).
		Також відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Державі запроваджено воєнний стан Указом Президента № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" ( затверджений Верховною Радою України законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX), який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває і на час розгляду даної справи.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за позовними вимогами не сплив, тому відсутні підстави для його застосування та прийняття рішення про відмову в задоволенні позову.
		У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно вимог ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		Разом з тим, ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідачів відповідно до приписів ст.129 ГПК України.
		Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
		В И Р І Ш И В:
		1. Позов задовольнити повністю.
		2.Визнати недійсним договір оренди державного майна № 04/18 від 14.02.2018 укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області , підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 22.11.2005 за №211901700000006066 та Вищим професійним училищем № 13 м. Івано-Франківська (ЄДРПОУ 03069529).
		3. Висилити фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) із частини приміщення № 2 одноповерхової будівлі загальною площею 156,5 кв.м (згідно технічного паспорта - приміщення № 20 - 52,6 кв.м., частина приміщення № 19 -103,9 кв. м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває на балансі Вищого професійного училища № 13 м. Івано-Франківська.
		4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях вул. Василіянок, буд. 48,м. Івано-Франківськ, 76019 (код 42891875) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03530483), Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок UА668201720343120001000003924, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1789,33грн.
		5. Стягнути з фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03530483), Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок UА668201720343120001000003924, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1789,33грн.
		6. Стягнути з Вищого професійного училища № 13 м. Івано-Франківська вул. Пасічна, буд. 10А, м. Івано-Франківськ,76000 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03530483), Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок UА 668201720343120001000003924, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1789,33грн.
		Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
		Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 17.04.2024 
		 
		СуддяШкіндер П.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...