Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/7047/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 17.04.2024. Зареєстровано: 18.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2024.
Дата набрання законної сили: 22.04.2024
Номер судового провадження: 1-кс/953/2386/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000000053

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                               Справа № 953/7047/23 
		                                                        н/п 1-кс/953/2386/24 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"15" квітня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
		       слідчого судді -  ОСОБА_1 
		при секретарі -  ОСОБА_2 , 
		за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_4 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого 2 відділення СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22022220000000053 від 06.03.2022 стосовно:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації (РФ), місце проживання: АДРЕСА_1 , полковника, командира 45-тої артилерійської бригади великої потужності Західного військового округу збройних сил РФ (військова частина № НОМЕР_1 ), ІПН НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 13.05.2003 Совєтським ОВС м. Улан-Уде, робоча адреса: АДРЕСА_2 ,
		підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ст.441 КК України,
		 
		                                        ВСТАНОВИВ:
		До суду надійшло клопотання старшого слідчого 2 відділення СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22022220000000053 від 06.03.2022 стосовно ОСОБА_7 .
		В обґрунтування клопотання вказує, що слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000000053 від 06.03.2022. 
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан (указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX).
		Із 19.02.2014 представниками російської федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими збройними формуваннями РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території АРК і м. Севастополя. 
		18.03.2014 РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.
		Одночасно з цим протягом березня та на початку квітня 2014 року під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, взяли під контроль будівлі, у яких були розташовані органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07.04.2014 в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27.04.2014 в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), які контролювались та фінансувались РФ, та у складі яких утворені незаконні збройні формування, які досі функціонують.
		Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими РФ починаючи з 07.04.2014, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.
		Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" (Україна проти РФ) та ін.)».
		Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03 липня 1954 року, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		Представниками влади і збройних сил російської федерації, всупереч міжнародному правопорядку, нехтуючи державним суверенітетом України, з 20 лютого 2014 року розпочато збройне вторгнення регулярних військ рф на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		У результаті указаних протиправних дій російською федерацією було тимчасово окуповано АР Крим, м. Севастополь, частини Донецької і Луганської областей України, де створені окупаційні адміністрації рф.
		Окупація указаних територій не принесла бажаних результатів, а тому представниками влади і збройних сил російської федерації вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням збройних сил та інших військових формувань російської федерації.
		З огляду на викладене, між державами рф та Україна з 20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		24 лютого 2022 року о 5 годині збройними силами російської федерації здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України та цивільним об`єктам, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань рф здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У період із 5 години 24 лютого 2022 року та до цього часу підрозділи ЗС та інших військових формувань рф здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі та поранення цивільних осіб, у тому числі жінок і дітей, знищення та пошкодження сотень цивільних об`єктів.
		Надалі, 24.02.2022, президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції. Після цього близько четвертої години ранку того ж дня ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.
		З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
		Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, Конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Таким чином, із 19.02.2014 до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією РФ проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм МГП).
		24.02.2022 після оголошення президентом РФ про початок «спеціальної військової операції», військові підрозділи, підконтрольні російській федерації, перетнули російсько-український кордон та розпочали вторгнення на територію України. Цього ж дня на території Харківської області військовослужбовці ЗС РФ розпочали напади на сили оборони України, а також цивільні об`єкти та цивільне населення на території Харківської області.
		Зокрема, вторгнення на територію України здійснили військові підрозділи 45-ї артилерійської бригади великої потужності Західного військового округу ЗС РФ, командиром якої на той час був полковник ОСОБА_7 .
		Так, полковник ОСОБА_7 у період з 26.03.2022 по 09.09.2022 проходив військову службу на посаді командира 45-тої артилерійської бригади великої потужності Західного військового округу ЗС РФ (військова частина №  НОМЕР_1 ), яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 . 
		Перебуваючи на посаді командира 45-тої артилерійської бригади великої потужності Західного військового округу ЗС РФ станом на 24.02.2022  ОСОБА_7  здійснював управління окремими дивізіонами 45-тої артилерійської бригади великої потужності, яка мала на озброєнні серед іншого самохідні артилерійські установки калібру 203-мм 2С7 «Піон» та самохідні міномети калібру 240-мм 2С4 «Тюльпан».
		Відповідно до ст. 55 «Настанови зі служби штабів об`єднань ЗС РФ» від 2010 року (надалі - Настанова ), «управління військами організується і складає основі рішення командувача. Командувач несе особисту відповідальність за прийняті рішення, застосування підлеглих військ та виконання ними поставлених завдань. Управління військами він здійснює особисто, через штаб, а також через своїх заступників, начальників пологів військ, управлінь, відділів (відділень) та служб об`єднання відповідно до наказів, директив, розпоряджень, вказівок вищих начальників, штабів та прийнятих рішень».
		Згідно ст. 56 Настанови, «управління військами включає: безперервне добування, збирання, обробку, вивчення, узагальнення, аналіз, оцінку та відображення даних обстановки з урахуванням прогнозу її розвитку при підготовці операції (бойових дій), під час її ведення та після виконання бойового завдання; прийняття рішень; доведення завдань до підлеглих; планування операцій (бойових дій) та інших видів бойової діяльності, організацію та підтримку взаємодії; організацію та проведення заходів за видами всебічного забезпечення; керівництво підготовкою нижчестоящих штабів та військ до бойових дій; організацію та здійснення контролю та допомоги нижчестоящим штабам та військам; безпосереднє керівництво діями військ під час виконання ними бойових завдань; підтримка високого морально-психологічного стану військ».
		Відповідно до ст. 118 Настанови, «усвідомлення завдання, оцінку обстановки й прийняття рішення на операцію командувач здійснює особисто при безпосередній участі штабу, заступників, начальників родів військ…» 
		В ст. 119 Настанови зазначено, що «командувач, продовжуючи роботу по прийняттю рішення, розглядає й затверджує замисли заступників, начальників родів військ… щодо бойового застосування підпорядкованих їм військ та забезпеченню операції. При формулюванні завдань військам командувач визначає: їх бойовий склад, засоби посилення; зони (смуги) відповідальності; завдання щодо ведення бойових дій та їх забезпечення; завдання сусідів і час готовності.»
		Ст. 84 Настанови визначає, що «відділи (відділення) родів військ … об`єднання організовують застосування підлеглих з`єднань, частин і підрозділів; здійснюють планування та виконання заходів за видами всебічного забезпечення, забезпечують роботу заступників командувача, начальників родів військ, управлінь, відділів і служб, за їх вказівками організовують і здійснюють управління підлеглими з`єднаннями і частинами».
		Відповідно до ст. 74 Тимчасової настанови, «після усвідомлення завдання, оцінки обстановки, командувач приймає рішення, в якому визначає: замисел операції; … завдання військам... Основу рішення складає замисел, у якому визначаються: напрямки зосередження основних зусиль (головного та інших ударів); способи виконання оперативних завдань; угрупування військ та їх оперативне шикування (бойовий порядок).
		Згідно зі статтею 77 Статуту внутрішньої служби ЗС РФ, затвердженого Наказом президента РФ «Про затвердження загальновійськових статутів ЗС РФ» від 10.11.2007 № 1495 (ред. від 31.07.2022), «в ході виконання бойових завдань військовою частиною (підрозділом) командир (начальник), керуючись вимогами бойових статутів, повинен вживати заходи щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права».
		Відповідно до преамбули бойового Статуту сухопутних військ РФ (наказ головнокомандувача сухопутних військ РФ від 26.02.2019 № 66 дсп., частина 2 (батальйон, рота), положення вказаного статуту застосовуються з урахуванням правових норм (у тому числі міжнародних правових актів, учасником яких є російська федерація).
		Крім того, відповідно до статті 166 «Тимчасової настанови по службі штабів об`єднань ЗС РФ», МО РФ, 2010 (Временного наставления по службе штабов объединений вооруженных сил Российской Федерации, МО РФ, 2010), при плануванні наступальної армійської операції штабом армії, під час розробки плану штурму міста, який відпрацьовувався на карті (плані міста) з пояснювальною запискою, повинні бути відображені об`єкти атомної і хімічної промисловості, можливі зони радіаційного, хімічного і біологічного зараження при їх руйнуванні.
		ОСОБА_7 усвідомлював, що відбувається збройний конфлікт, а також свою участь у ньому. 
		45-а артилерійська бригада великої потужності входить до складу Західного військового округу ЗС РФ, командувачем якого у період з 11.11.2018 по 28.09.2022 був генерал-полковник ОСОБА_9 .
		Командувачем військами Західного військового округу ЗС РФ генерал-полковником ОСОБА_9 , з метою реалізації своїх власних амбіцій, разом з іншими військовослужбовцями зі складу військового керівництва загальновійськових армій ЗС РФ розроблено план вогневого ураження, шляхом систематичного застосування артилерії та авіації, території Національного наукового центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (далі - ННЦ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), який розташований за адресою: АДРЕСА_4 та є діючим науково-дослідним центром атомної промисловості та ядерної енергетики України.
		З метою реалізації зазначеного плану, маючи на меті настання тяжких наслідків, у тому числі екологічної катастрофи на території м. Харкова та Харківської області, надавши таким чином ЗС РФ позиційної переваги, ОСОБА_9 віддано накази та розпорядження щодо застосування артилерії та авіації по м. Харкову, зокрема по території ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3», на базі якого функціонує ряд науково-дослідних структурних підрозділів, у тому числі ядерна підкритична установка «ІНФОРМАЦІЯ_8», сховище ядерних матеріалів та дослідницько-промислова дільниця з обробки ядерних матеріалів та розробки ядерного палива, які є об`єктами критичної інфраструктури та підвищеної небезпеки, не є при цьому захищеними від вибухового та динамічного впливу встановлених видів озброєння та застосованих боєприпасів, не розраховані на експлуатацію в умовах бойових дій.
		Виконання зазначених злочинних наказів доручено командувачам органами військового управління, об`єднаннями, з`єднаннями, військовими частинами та організаціями ЗС, а також іншими військами, військовими формуваннями та органами відповідно до встановленої їм формою підпорядкованості, у тому числі і командира 45-ою артилерійською бригадою великої потужності за командування полковника ОСОБА_7 .
		При цьому, на ОСОБА_7 покладено виконання поставлених завдань відповідно до рішень та планів вищого військового командування РФ, у тому числі командувача Західного військового округу ОСОБА_9 , який у порушення норм міжнародного гуманітарного права віддав наказ щодо здійснення вогневого ураження, застосування авіації по м. Харкову, у тому числі по території ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» полковнику ОСОБА_7 та командирам інших військових угрупувань Західного військового округу, а саме: генерал-лейтенанту ОСОБА_10 , який командував 6-тою загально-військовою армією ; генерал-майору ОСОБА_11 , який командував 6-тою армією військово-повітряних сил і протиповітряної оборони; полковнику ОСОБА_12 , який командував 79-тою гвардійською реактивною артилерійською Новозибківською бригадою.
		У подальшому, у період з 26.03.2022 по 09.09.2022, командир 45-ої артилерійської бригади великої потужності Західного військового округу ЗС РФ полковник ОСОБА_7 , здійснюючи управління та керуючи організацією бойового управління органами військового управління, дислокованими на території Харківської області, відповідаючи за виконання ними обов`язкових для виконання бойових завдань, маючи компетенцію видавати накази, директиви та інші акти та здійснювати організацію і контроль за їх виконанням, тобто будучи особою, яка наділена фактичною владою, що дозволяє віддавати накази підпорядкованим йому військовими частинами та підлеглому особовому складу, діючи умисно та протиправно, у групі з командувачем Західного військового округу ЗС РФ генерал-полковником ОСОБА_9 та іншими вищевказаними військовослужбовцями зі складу військового керівництва військових угрупувань Західного військового округу, порушуючи вимоги міжнародного гуманітарного права, розуміючи протиправність бойового розпорядження, не відмовився від його виконання, а шляхом віддання наказів і розпоряджень своїм підпорядкованим військовослужбовцям 45-ою артилерійською бригадою великої потужності, окремі дивізіони якої перебували в невизначеному досудовим розслідуванням місці, але за напрямками розташування населених пунктів: с. Руська Лозова - с. Малі Проходи - с. Висока Яруга; с. Руська Лозова - с. Великі Проходи - с. Глибоке; с. Липці - с. Олійниковка - с. Пильна; с. Руські Тишки - с. Веселе - с. Нескучне; с. Черкаські Тишки  с. Мале Веселе Харківського району Харківської області та прилеглих до даних населених пунктів території, забезпечив виконання наказу командувача Західного військового округу ОСОБА_9 та організував підготовку і здійснення нанесення артилерійських ударів, визначив потреби в боєприпасах та техніці по задачам бойових дій і здійснював координацію діями підпорядкованих йому підрозділів безпосередньо під час нанесення вказаних ударів по визначеним цивільним об`єктам та об`єктам критичної інфраструктури на території Харківської області, віддав наказ на здійснення артилерійських обстрілів ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3». 
		ОСОБА_7 , виконуючи незаконне розпорядження командувача Західним військовим округом ОСОБА_9 , віддав наказ підпорядкованим йому підрозділам ЗС РФ, а саме: 45-ою артилерійською бригадою великої потужності, що дислокувалися за вищевказаними напрямками на території Харківського району Харківської області, здійснити у період з 26.03.2022 по 09.09.2022 артилерійські обстріли цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури - території ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		За результатами виконання наказу ОСОБА_7 підпорядкованими йому військовослужбовцями у період з 26.03.2022 по 09.09.2022 здійснено з використанням самохідних артилерійських установок калібру 203-мм 2С7 «Піон», артилерійські обстріли цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури - території ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3», внаслідок яких відбулися вибухи вибухових пристроїв військового призначення - осколково-фугасних снарядів ствольної артилерії, які використовують самохідні артилерійські установки 2С7 «Піон» калібру 203-мм, а саме будівлі ядерної підкритичної установки «ІНФОРМАЦІЯ_8»:
		26.03.2022 о 11.00 год. ураження, артилерійським боєприпасом калібру 203-мм, напрямок прильоту 30, координати НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ;
		12.04.2022 о 23:20 год. ураження артилерійським боєприпасом калібру 203-мм, координати НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , 
		01.06.2022 о 19:30 год. ураження артилерійським боєприпасом калібру 203-мм, напрямок прильоту НОМЕР_9 , координати (не точно) НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ;
		22.07.2022 о 08:00 год. ураження артилерійським боєприпасом не визначеного типу, напрямок прильоту 64, координати НОМЕР_12 , НОМЕР_13 ;
		09.09.2022 року о 19:05 год. ураження артилерійським боєприпасом не визначеного типу, координати НОМЕР_14 , НОМЕР_15 ;
		09.09.2022 о 19:05 року ураження артилерійським боєприпасом не визначеного типу, координати ІНФОРМАЦІЯ_9, НОМЕР_16 ; 
		09.09.2022 о 19:05 год. ураження артилерійським боєприпасом не визначеного типу, координати ІНФОРМАЦІЯ_10;
		09.09.2022 о 19:05 год. ураження 50, артилерійським боєприпасом не визначеного типу, координати ІНФОРМАЦІЯ_11.
		За результатами обстрілів, згідно з висновком комісійної судової інженерно-екологічної експертизи №14385/15914-15922 від 12.04.2023, з екологічної точки зору, завдані удари із встановлених видів озброєння та застосованих боєприпасів, у випадку руйнування фізичних бар`єрів захисту ядерної підкритичної установки «ІНФОРМАЦІЯ_8», сховища ядерних матеріалів, розташованих на території ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3», могли спричинити реальні і небезпечні наслідки. Будівля ЯПУ «ІНФОРМАЦІЯ_8», сховища ядерних матеріалів та інші об`єкти ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_12» не є захищеними від вибухового та динамічного впливу встановлених видів озброєння та застосованих боєприпасів, не розраховані на експлуатацію в умовах бойових дій, тому здійснення обстрілів із встановлених видів озброєння застосованими боєприпасами території ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_12», могли спричинити екологічну катастрофу та вплинути на навколишнє середовище.
		Заборона прямих нападів на цивільні об`єкти випливає із принципу розрізнення звичаєвого міжнародного гуманітарного права, закріпленого у статті 48 Додаткового протоколу I, тоді як стаття 52 Додаткового протоколу I підтверджує імунітет цивільних об`єктів, заявляючи, що «цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу».
		Цивільними об`єктами є всі об`єкти, які не є воєнними об`єктами (стаття 52(1) Додаткового протоколу I). Відповідно, стаття 52(2) Додаткового протоколу I визначає воєнні об`єкти як «об`єкти, які за своїм характером, місцезнаходженням, призначенням або використанням вносять ефективний внесок у воєнні дії та повне або часткове знищення, захоплення або нейтралізація яких за обставин, визначених часом, передбачає певну військову перевагу».
		У статтях 1(2)(a)&(b) Європейської конвенції про непридатність терміну давності до злочинів проти людяності та військових злочинів, яку ратифікувала Україна, перераховано порушення Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також порушення законів війни та військових звичаїв, не передбачені Женевською конвенцією, як військові злочини.
		Відповідно до принципу законності, фраза «Порушення законів і звичаїв війни» крім порушень норм Женевських конвенцій та Додаткового протоколу I, зазвичай розуміється як не всі, а лише серйозні порушення міжнародного гуманітарного права. Той самий підхід визнаний і в Європейській конвенції про непридатність терміну давності до злочинів проти людяності та військових злочинів, в якій йдеться про порушення, які мають особливо серйозний характер.
		Серйозні порушення міжнародного гуманітарного права вважаються, якщо вони ставлять під загрозу осіб, що захищаються (наприклад, цивільних осіб, військовополонених, поранених і хворих) або об`єкти (наприклад, цивільні об`єкти або інфраструктуру) або якщо вони порушують важливі цінності. Більшість військових злочинів пов`язані зі смертю, пораненнями, руйнуваннями чи незаконним захопленням майна.
		Для цілей цього повідомлення про підозру серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права вважається умисний напрям атак на цивільні об`єкти, в порушення статті 52 Додаткового протоколу I. Цей воєнний злочин по суті є сучасним формулюванням, заснованим на статті 23(g) Гаазьких положень 1907 року, яка забороняє знищення власності противника, якщо цього не вимагають військові потреби.
		У цьому відношенні жодна з будівель ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» за своєю природою не є воєнним об`єктом, оскільки не має будь-якого невід`ємного атрибуту, який би вносив ефективний внесок у воєнні дії та не сприяли воєнним діям через своє місцезнаходження.
		За час збройної агресії збройних формувань РФ підрозділи Збройних Сил України та/або інші військові формування та військова техніка на території ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» не знаходилися та у воєнних цілях даний об`єкт не використовувався, у зв`язку з чим він не був воєнним об`єктом за своїм використанням чи призначенням, що могло б зробити його законною метою нападу.
		Відповідно, ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» є цивільним об`єктом, що охороняється відповідними нормами міжнародного гуманітарного права і прямий напад на нього є серйозним порушенням воєн та звичаїв ведення війни, закріплених у Додатковому протоколі I 1977 року, ратифікованому Україною.
		Тобто командир 45-ї артилерійської бригади великої потужності Західного військового округу ЗС РФ полковник ОСОБА_7 , при реалізації плану вогневого ураження (наступальної воєнної операції) та віддані наказів на здійснення обстрілів, був обізнаний та достовірно володів інформацією про наявність цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, а також спричинених наслідків від їх пошкодження, руйнування.
		Отже, командир 45-ї артилерійської бригади великої потужності Західного військового округу ЗС РФ полковник ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями РФ, вчинив порушення законів та звичаїв війни, передбачених ч. 3 ст. 35 (відповідно до якої заборонено застосовувати методи або засоби ведення воєнних дій, які мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть широкої, довгочасної і серйозної шкоди природному середовищу), ст. 48 (якою закріплено, що для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів), ч. 1 ст. 51 (згідно з якими цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями), ч. 1 ст. 52 (відповідно до якої цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій), ч. 1 ст. 55 (згідно з якою при веденні воєнних дій має бути виявлена турбота про захист природного середовища від широкої, довгочасної і серйозної шкоди. Такий захист включає заборону використання методів або засобів ведення війни, що мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть такої шкоди природному середовищу й тим самим завдадуть шкоди здоров`ю або виживанню населення) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 8 червня 1977 року.
		Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив цілеспрямований напад на цивільний об`єкт, який не є військовою ціллю, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.438 КК України, за чим порушив вимоги ст. ст. 35, 48, 51, 52, 55 Конвенції.
		Крім того командир 45-ї артилерійської бригади великої потужності Західного військового округу ЗС РФ полковник ОСОБА_7 , виконуючи злочинний наказ командувача Західного військового округу ОСОБА_9 щодо здійснення вогневого ураження території міста Харкова, діючи разом з командувачами інших військових формувань, у порушення норм міжнародного гуманітарного права, віддав наказ підпорядкованим військовим підрозділам щодо застосування артилерії по м. Харкову, у тому числі по території Національного наукового центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який є цивільним об`єктом та об`єктом критичної інфраструктури, що могло спричинити екологічну катастрофу.
		Так, Національний науковий центр " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (далі - ННЦ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), який розташований за адресою АДРЕСА_4 , побудований у 1928 році, є державною установою, науково-дослідним центром атомної промисловості та ядерної енергетики України. Станом на 24.02.2022 зареєстрований в Єдиному держаному реєстрі підприємств та організацій України за № 14312223. На території ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» розташовано 45 будівель та споруд загальна площа яких складає 185 691 м2, та площу території об`єкта - 51,517га.
		За часів СРСР ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» виконував функції головної організації в СРСР із координації робіт у галузі радіаційного матеріалознавства та радіаційних технологій та входив до складу Міністерства середнього машинобудування СРСР.
		На даний час на базі ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» функціонує ряд науково-дослідних структурних підрозділів, а саме: ядерна підкритична установка «ІНФОРМАЦІЯ_8»; науково-дослідний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_13»; науково-технічний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_14»; центр проектування ядерного палива і активних зон атомних реакторів; науково-виробничий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_15».
		Ядерна підкритична установка «ІНФОРМАЦІЯ_8», відповідно до Положення та проектно-конструкторської документації, засноване на підкритичній збірці, керованій лінійним прискорювачем електронів» - дослідницька ядерна установка, керований прискорювачем підкритичний реактор, призначений для роботи у якості джерела нейтронів для виготовлення медичних радіонуклідів, навчання фахівців у ядерній сфері, дослідження властивостей підкритичних систем, дослідження матеріалів, проведення досліджень процесів у реакторах, експертизи рівня їх безпеки та надійності, дослідно-конструкторських робіт з удосконалення реакторів та їх стендових випробувань, вивчення проблем ядерного паливного циклу, у тому числі поводження з радіоактивними відходами, здійснення постійного наукового та технічного супроводу роботи АЕС.
		Крім того, на території ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» знаходяться дві діючі ядерні установки: сховище ядерних матеріалів та дослідницько-промислова дільниця з обробки ядерних матеріалів та розробки ядерного палива (діоксид урану - UO2, ступінь збагачення ізотопом 235U - 19,8 %).
		Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання об`єктів критичної інфраструктури» від 09.10.2020 №1109 до переліку секторів критичної інфраструктури відноситься паливно-енергетичний сектор, в тому числі ядерна енергетика, який включає експлуатацію ядерних підкритичних установок, ядерних реакторів, які включають критичні та підкритичні збірки дослідницьких ядерних реакторів.
		Таким чином до ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» входять 45 цивільних об`єктів, у тому числі об`єкти критичної інфраструктури, а саме будівлі, де знаходяться ядерна підкритична установка та сховище ядерних матеріалів. 
		Водночас, РФ на початковому етапі приймала безпосередню участь у спорудженні ЯПУ «ІНФОРМАЦІЯ_8», а також уся проектно-конструкторська документація на будівництво об`єктів на майданчиках ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» та експериментальних установок знаходиться в Міністерстві по атомній енергії РФ, як правонаступника Мінсередмаш СРСР.
		Крім того, інформація щодо ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» знаходиться у відкритому доступі на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Втручання у таку діяльність шляхом проведення бойових дій із застосуванням важкого військового озброєння може спричинити екологічну катастрофу, а також шкоду довкіллю, екосистемам та природним ресурсам на території України.
		Відповідно до характеристик та роду діяльності ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3», у тому числі ядерної підкритичної установки «ІНФОРМАЦІЯ_8» та сховища ядерних матеріалів відноситься до об`єктів критичної інфраструктури. За час збройної агресії збройних формувань РФ підрозділи Збройних Сил України та/або інші військові формування та військова техніка на території ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» не перебували та у військових цілях не використовувався, відтак не був воєнним об`єктом за своїм використанням чи призначенням, що могло б зробити його законною метою нападу. 
		Враховуючи наведене, під час вторгнення на територію України та захоплення окремими підрозділами м. Харкова та Харківської області, військово-політичному керівництву РФ, зокрема командувачу Західного військового округу ЗС РФ генерал-полковнику ОСОБА_9 та підпорядкованим йому командувачам військових формувань та підрозділів, було достовірно відомо про розміщення у м. Харків ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» на території якого експлуатується ядерна підкритична установка «ІНФОРМАЦІЯ_8» та сховище ядерних матеріалів, які є об`єктами критичної інфраструктури та підвищеної небезпеки, а також те, що на цих об`єктах проводяться дослідницько-промислові роботи з обробки ядерних матеріалів та розробки ядерного палива.
		Звичаєве міжнародне гуманітарне право містить зобов`язання держав, серед них у тому числі РФ та Україна, з охорони довкілля під час збройного конфлікту. Так, згідно з нормою 7, сторони конфлікту завжди повинні розрізняти цивільні об`єкти та військові цілі. Напади можуть спрямовуватися лише на військові цілі. Напади не повинні спрямовуватися на цивільні об`єкти.
		Нормою 45 встановлюється, що використання методів чи засобів ведення воєнних дій, що, як планується або можна очікувати, спричинить масштабну, довготривалу та серйозну шкоду навколишньому природному середовищу, забороняється. Знищення природного навколишнього середовища не може використовуватись, як зброя. 
		До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 1 Конвенції про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 року, учасниками якої є як Україна, так і РФ, кожна держава-учасниця цієї Конвенції зобов`язується не вдаватися до військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище, які мають широкі, довгострокові або серйозні наслідки, як способи руйнування, заподіяння шкоди або заподіяння шкоди будь-якій іншій державі-учасниці.
		Відповідно до п. 3 ст. 35 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 08.06.1977, заборонено застосовувати методи або засоби ведення воєнних дій, які мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть широкої, довгочасної і серйозної шкоди природному середовищу.
		Згідно з п. 1 ст. 55 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, при веденні воєнних дій має бути виявлена турбота про захист природного середовища від широкої, довгочасної і серйозної шкоди. Такий захист включає заборону використання методів або засобів ведення війни, що мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть такої шкоди природному середовищу й тим самим завдадуть шкоди здоров`ю або виживанню населення.
		Відповідно до довідки спеціалістів (інженерів-будівельників ТОВ «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-союз») від 28.03.2023 встановлено, що будівля ядерної підкритичної установки «ІНФОРМАЦІЯ_8», сховища ядерних матеріалів та інші об`єкти ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_12» не є захищеними від вибухового та динамічного впливу встановлених видів озброєння та застосованих боєприпасів. Вказані об`єкти не розраховані на експлуатацію в умовах бойових дій.
		Відповідно до довідки спеціаліста ДП «Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки» Держатомрегулювання України від 07.04.2023 руйнування будівлі ЯПУ «ІНФОРМАЦІЯ_8» може призвести до знищення фізичних бар`єрів та біологічного захисту, пошкодження (руйнування) елементів активної зони.
		Згідно з висновком комісійної судової інженерно-екологічної експертизи від 12.04.2023 №14385/15914-15922, завдані удари із встановлених видів озброєння та застосованих боєприпасів ЗС РФ, у випадку руйнування фізичних бар`єрів і біологічного захисту ядерної підкритичної установки «ІНФОРМАЦІЯ_8», сховища ядерних матеріалів, розташованих на території ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3», могли спричинити екологічну катастрофу та вплинути на навколишнє середовище, спричинити широкомасштабні, довготривалі та серйозні наслідки (шкоду) навколишньому природному середовищу. Руйнування цих об`єктів, могли призвести до настання екологічної катастрофи.
		Також, згідно з висновком комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи від 15.12.2022 № 13301/13302/41671-41672/41673-41686, внаслідок здійснення військовими підрозділами ЗС РФ артилерійських обстрілів - вогневого ураження, в наслідок яких відбулися вибухи вибухових пристроїв військового призначення, навколишньому природному середовищу заподіяно шкоди, внаслідок засмічення (забруднення) земельних ділянок та пошкодження дерев на загальну суму 14 888 363 745 гривень.
		Отже, командир 45-ою артилерійською бригадою великої потужності Західного військового округу ЗС РФ полковник ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з командувачем Західного військового округу генерал-полковника ОСОБА_9 та командувачами іншими військових формувань підпорядкованих Західному військовому округу ЗС РФ, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що за адресою АДРЕСА_4 розташований цивільний та об`єкт критичної інфраструктури - ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3», усвідомлюючи, що він несе небезпеку у разі його знищення та/або пошкодження, будучи обізнаним з нормами міжнародного гуманітарного права, зокрема положеннями Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12.08.1949 та додатковими протоколами до них, порушуючи ч. 3 ст. 35, ст. 48, ч. 1, ч. 4 (а) ст. 51, ч. 1 ст. 52, ч. 1 ст. 55 Протоколу І, діючи умисно, в ході повномасштабного збройного наступу ЗС РФ на територію України, здійснюючи управління та керуючи організацією бойового управління Західного військового округу, відповідаючи за виконання обов`язкових для виконання бойових завдань, маючи компетенцію видавати накази, директиви та інші акти та здійснювати організацію і контроль за їх виконанням, тобто будучи особою, яка наділена фактичною владою, що дозволяє віддавати накази, віддав наказ підпорядкованим військовослужбовцям з числа підпорядкованих командирів ЗС РФ про вчинення дій, а саме завдати обстрілів з використанням реактивних систем залпового вогню по цивільному об`єкту та об`єкту критичної інфраструктури - ННЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3», які могли призвести до екологічної катастрофи, та спричинити широкомасштабну, довгострокову та серйозну шкоду навколишньому середовищу.
		Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив дії, що могли спричинити екологічну катастрофу, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст.441 КК України, за чим порушив вимоги ч. 3 ст. 35, ст. 48, ч. 1, ч. 4 (а) ст. 51, ч. 1 ст. 52, ч. 1 ст. 55 Конвенції.
		13.02.2024 у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, 2 ст. 28 ст. 441 КК України та вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
		13.02.2024 ОСОБА_7 в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, викликано для проведення процесуальних дій - вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та допиту як підозрюваного, на 16 год. 00 хв. 16.02.2024, 17.02.2024 та 19.02.2024.
		20.02.2024 слідчим органом в порядку ст. ст. 40, 110, 281 КПК України було винесено постанову  про оголошення розшуку підозрюваного  ОСОБА_7 у розшук. 
		20.02.2024 слідчим органом було направлено доручення разом з вище вказаною постановою до 6 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області доручення про здійснення розшуку підозрюваного ОСОБА_7 в порядку ст.ст. 40, 41, 281 КПК України.
		На даний час, підозрюваний  ОСОБА_7 переховується від органів досудового розслідування та суду, та знаходиться на території рф з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		Повідомлення про підозру ОСОБА_7 та повістки про його виклик у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України 13.02.2024 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр», яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1425-р «Про друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому у 2022 році розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості» є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в якому розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості.
		Підставою обрання запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7  кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ст. 441 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
		У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав, яке просив задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Захисник у судовому засіданні при вирішенні клопотання просила вирішити дане питання на розсуд суду. 
		Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
		Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 Розділу ІІ КПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: (1) особисте зобов`язання, (2) особиста порука, (3) застава, (4) домашній арешт, (5) тримання під вартою.
		Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (ч. 6 ст. 176 КПК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
		При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
		Згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.
		Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
		Згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
		Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.
		За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
		Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
		Частиною 3 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
		Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також статтю 136 КПК України, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
		У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
		Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв`язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.
		Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч.ч. 6, 7 ст. 135 КПК України).
		Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
		Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадженні письмове повідомлення про підозру в день його складення, однак, якщо це зробити неможливо, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - у тому числі шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, у разі, якщо існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті.
		Слідчим суддею встановлено, що слідчим за погодженням з прокурором 13.02.2024 у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, 2 ст. 28 ст. 441 КК України та вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень..
		З урахуванням вищевикладеного, а також положень ч. 8 ст. 135 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим дотримані вимоги КПК України та вжито усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
		При цьому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено слідчим та підтверджується матеріалами клопотання.
		Крім того, КПК України не передбачає обов`язку і права слідчого відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання. В свою чергу, органом досудового розслідування вчинено всі можливі передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.
		Враховуючи, що повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення підозрюваному ОСОБА_7 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, за такого, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України.
		Відповідно до положень ч. 6 ст. 193 КПК України, підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України).
		Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
		Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
		Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
		Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
		За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
		Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до їх вчинення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		       Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому злочинів підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема: Рапорт про виявлене правопорушення від 06.03.2022;Протокол допит потерпілого ОСОБА_13 від 20.05.2022;Протокол огляду місця події від 27.03.2022;Протокол додаткового огляду місця події від 28.03.2023;Протокол огляду місця події за адресою АДРЕСА_4 від 20.05.2022;Протокол додаткового огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 від 02.06.2022;Висновок експертів ННЦ ІСЕ ім. М.С. Бокаріуса від 15.12.2022 № 13301/13302/41671/41686;Протокол додаткового огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 від 07.11.2022 з додатками;Протокол додаткового огляду місця події за адресою АДРЕСА_4 від 03.02.2023;Висновок експертів ННЦ ІСЕ ім. М.С. Бокаріуса від 15.03.2023 № 7722/7723/8123/9289/9315;Довідка за результатами роботи військових спеціалістів Міжвідомчої робочої групи при ОГП від 27.03.2023;Протокол додаткового огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 від 28.03.2023;Супровідний лист № 55/05/А від 22.05.2023 з додатками;Висновок експертів судової інженерно-екологічної експертизи від 12.04.2023 № 14385/15914/15922;Висновок експертів судової вибухово-технічної експертизи від 12.08.2022 № КСЕ-19/121-22/5835;Висновок експертів комісійної судової військової експертизи № 20102/22930-22943 від 21.10.2022;Запит до в/ч НОМЕР_17 № 70/6-6234 від 24.07.2023;Відповідь з в/ч НОМЕР_17 № 222/10Д/5395 від 04.08.2023;Лист до редакції газети Кабінету міністрів України «Урядовий кур`єр» від 09.02.2024;Повістки про виклик на 16.02.2024, 17.02.2024 та 19.02.2024;Переклад на російську мову повісток про виклик на 16.02.2024, 17.02.2024 та 19.02.2024;Роздруківка з сайту  ІНФОРМАЦІЯ_6  випуску газети «Урядовий кур`єр» від 13.02.2024;Роздруківка з сайту  ІНФОРМАЦІЯ_7  щодо відомостей про виклик та повідомлення про підозру ОСОБА_7 ;Повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 13.02.2024. Переклад на російську мову Повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 13.02.2024. Доручення ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області № 70/6-1852 від 19.02.2024;Відповідь ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області на доручення № 70/6-1852 від 19.02.2024. 
		Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміновані йому злочини, передбачені ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч.2 ст. 28 ст. 441 КК України.
		Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_7 вини у вчиненні злочинів. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
		Обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_7 конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
		Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
		Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК.
		На даний час, підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та суду, та знаходиться на території рф з метою ухилення від кримінальної відповідальності, за викликом слідчого не прибув, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ст. 441 КК України, який згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким, тобто підозрюваний перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Також, є обґрунтованими ризики, визначені п.п.2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення та особи підозрюваного. 
		Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя, суд за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, може обрати лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, встановлена цією нормою процедура обрання запобіжного заходу не передбачає можливості вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу передбачена лише під час розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який і обирається з тією метою, аби затримати особу (підозрюваного), яка, зокрема, переховується від органу досудового розслідування та суду та оголошена у міжнародний розшук, та доставити її до місця кримінального провадження для вирішення питання щодо застосування відносно неї обмежувальних заходів (тримання під вартою/домашній арешт/застава/особиста порука/особисте зобов`язання).
		Аналіз положень частини 6 статті 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, остаточно питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного вирішується після його затримання та доставки до суду, а за такого, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді триманні під вартою підозрюваному, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч. 1 ст. 197 КПК України (шістдесят днів).
		Зверненням до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII Російську Федерацію визнано країною-агресором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
		20.02.2024 слідчим органом в порядку ст. ст. 40, 110, 281 КПК України було винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_7 у розшук та направлено доручення разом з вище вказаною постановою до 6 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області доручення про здійснення розшуку підозрюваного в порядку ст.ст. 40, 41, 281 КПК України.
		На даний час, підозрюваний ОСОБА_7 переховується від органів досудового розслідування та суду, та знаходиться на території рф з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		Отже, вищевказані матеріали досудового розслідування дають достатні та безсумнівні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 умисно переховується від слідства та суду на тимчасово окупованій території рф, з метою уникнення кримінальної відповідальності за учинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ст. 441 КК України. Притягнути ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності у загальному порядку, передбаченому чинним кримінальним процесуальним законодавством, неможливо.
		З урахуванням наведених обставин злочинів та наданих слідчим доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому злочинів, злочинів, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваний перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, підозрюваного оголошено у розшук, то слідчий суддя, виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 за його відсутності та підстав для задоволення клопотання.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 5 ст. 9, статтями 177, 183, 184, 193-194, 196, 369-372 КПК України, слідчий суддя
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Клопотання старшого слідчого 2 відділення СВ УСБУ в Харківській області - задовольнити.
		В порядку ч.6 ст.193 КПК України обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Російської Федерації (РФ), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
		Роз`яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи, яка виїхала та/або перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, тимчасово окупованій території України, і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця здійснення досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
		Згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, зобов`язати компетентних службових осіб органу досудового розслідування після затримання  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки його до місця здійснення досудового розслідування кримінального провадження звернутися до слідчого судді, суду для розгляду питання за участю  ОСОБА_7 про застосування обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
		Зобов`язати слідчого УСБУ в Харківській області після затримання негайно повідомити близького родича підозрюваного  про тримання під вартою останнього. 
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
		Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		      
		 Слідчий суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...