Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 358/1501/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2024.
Дата набрання законної сили: 12.04.2024
Номер судового провадження: 61-4653ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 квітня 2024 року                      
		м. Київ
		 
		справа № 358/1501/15-ц
		провадження № 61-4653св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчук М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року у складі судді Поліщука А. С. та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позову та судових рішень
		У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
		Позов мотивований тим, що його мати - ОСОБА_3 на його прохання заповіла все своє майно його сину - ОСОБА_2 (її онукові), але потім з вини відповідача та його дружини раптово померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що відповідач з дружиною навмисно нанесли шкоду здоров`ю його матері, внаслідок чого остання померла, в зв`язку з чим він вважає, що зазначений заповіт слід визнати недійсним.
		Просив суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 09 липня 1999 року секретарем виконавчого комітету Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області Доброштан Т. Ф .
		Заочним рішенням Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . 
		Рішення суду мотивоване тим, що позивачем в судовому засіданні не надано суду доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 під час укладення заповіту його бабою - ОСОБА_3 та після його підписання діяв з метою позбавлення її життя, щоб скористатися цим та отримати майно у спадок, оскільки фактично право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 він отримав лише після рішення суду та державної реєстрації права власності у 2012 році на це майно. Крім того, позивач пропустив позовну давність для захисту своїх прав (три роки), оскільки заповіт був складений в 1999 році і позивач ОСОБА_1 знав про це, оскільки сам просив свою матір оформити цей заповіт на свого сина - відповідача у справі, але з позовом про визнання заповіту недійсним звернувся до суду за захистом своїх прав лише у 2015 році.
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року залишено без змін. 
		Короткий зміст заяви та судових рішень
		18 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року у цій справі та рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі № 2-917/11 за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району про визнання права власності на спадкове майно.
		Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року у справі № 2-917/11, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
		Крім того, роз`яснено ОСОБА_2 , що підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року справа № 358/1501/15-ц у справі 
		№ 2-917/11 відсутні.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року у справі № 2-917/11 (провадження № 61-8029св19) касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена. Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд зазначив, що викладення судом першої інстанції висновку про немотивованість заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року і її невідповідність вимогам, визначеним статтею 426 ЦПК України, в ухвалі, якою відкрито провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у іншій справі № 2-917/11 у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району про визнання права власності на спадкове майно, є порушенням норм процесуального права.
		Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 06 липня 2020 року роз`єднано вимоги, викладені в заяві ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі № 2-917/11 та заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року у справі № 358/1501/15-ц, у самостійні провадження.
		Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 12 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 21 жовтня 2015 року - визнано неподаною та повернуто заявнику.
		Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 12 серпня 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Розпорядженням в. о. голови Богуславського районного суду Київської області від 11 серпня 2021 року справу № 358/1501/15-ц за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами передано до найбільш територіально наближеного суду - Миронівського районного суду Київської області, оскільки неможливо обрати суддю для розгляду даної справи.
		Відповідно до наявної у матеріалах справи заяви ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року, з урахуванням уточнень, викладених у заяві від 15 липня 2020 року, підставами перегляду за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року, заявник зазначає наступні обставини: 
		суддя Богуславського районного суду Київської області Якутюк В. С. будучи зацікавленою особою, приймаючи рішення від 21 жовтня 2015 року ухилився від відповіді по пункту 2 його позовної заяви щодо визнання за ним права власності на майно його матері відповідно до статті 1261 ЦПК України;
		відповідачем ОСОБА_2 пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		незгодою із застосуванням Богуславським районним судом Київської області норм глави 85 «Спадкування за заповітом» замість норм глави 86 «Спадкування за законом» ЦК України;
		відповідач ОСОБА_2 заподіяв шкоди здоров`ю спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		нововиявленою обставиною для перегляду рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року є також рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі № 2-917/11;
		нововиявленою обставиною є стаття 535 ЦК України (в редакції 1963 року), яка передбачає обов`язкову частку в спадщині в розмірі 2/3 спадщини, що є підставою для безумовного скасування рішення від 21 жовтня 2015 року;
		зі змісту рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 листопада 2015 року заявник дізнався, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину по заповіту, а право власності отримав на підставі рішення Богуславського районного суду від 17 листопада 2011 року. Тому в апеляційній скарзі на рішення суду від 21 жовтня 2015 року він просив розглядати справу не з точки зору законним чи незаконним є заповіт, а щодо законності рішення суду від 17 листопада 2011 року. Проте Апеляційний суд Київської області не розглянув дане питання.
		В заяві ОСОБА_1 зазначив, що правовою підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є пункти 2, 2-1, та 3 статті 361 ЦПК України.
		Короткий зміст оскаржених судових рішень
		Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що в заяві ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави для перегляду судового рішення. Судами не встановлено того, що: рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року по цивільній справі № 2-917/11 за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району про визнання права власності на спадкове майно, на якому ґрунтується це рішення, було скасоване; існування вироку або ухвали про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі. Тому не встановлено існування істотних для справи обставини, що не були встановлені Богуславським районним судом Київської області та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для його перегляду згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України.
		Апеляційний суд також зазначив, що в заяві про скасування рішення за нововиявленими обставинами позивач посилається на ту обставину, що судом в рішенні від 21 жовтня 2015 року не було належним чином розглянуто його позовну вимогу про визнання за ним права власності на спадкове майно на підставі статті 1261 ЦК України, як за спадкоємцем першої черги за законом, який має право на обов`язкову частку у спадщині, також правильно не були прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки підставою його позовних вимог про визнання заповіту недійсним ОСОБА_1 визначив ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 шахрайським шляхом домігся переоформлення заповіту матері позивача ОСОБА_3 на своє ім`я і разом зі своєю дружиною умисно нанесли шкоду здоров`ю матері позивача, що призвело до її передчасної смерті. При цьому неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, інші процесуальні недоліки розгляду справи, про наявність яких стверджує ОСОБА_1 , не вважаються нововиявленими обставинами, а є підставами для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. 
		Щодо обставини про те, що ОСОБА_2 пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , то зазначена обставина також не є нововиявленою згідно частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки, по-перше, на цю обставину позивач посилався в апеляційній скарзі на заочне рішення суду від 21 жовтня 2015 року; по-друге, зазначена обставина не має правового значення при вирішенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним з підстав, що викладені ОСОБА_1 у його позовній заяві.
		Незгода позивача із застосуванням Богуславським районним судом Київської області норм матеріального права - глави 85 «Спадкування за заповітом» замість норм глави 86 «Спадкування за законом» ЦК України, обґрунтовано не була прийнята до уваги судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, оскільки зазначені доводи є незгодою з рішенням суду, а не нововиявленими обставинами, тоді як ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції від 21 жовтня 2015 року залишено без змін.
		Щодо тверджень заявника, що відповідач ОСОБА_2 заподіяв шкоди здоров`ю спадкодавцю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то жодних нововиявлених обставин, які б ставили під сумнів чи спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанції про те, що в матеріалах відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 вчиняв будь-які дії, які б могли призвести чи призвели до ушкодження здоров`я спадкодавця ОСОБА_3 чи її смерті (зокрема вирок суду у кримінальному провадженні, яким було б встановлено ці обставини тощо), а також того, що складання заповіту спадкодавця відбулося всупереч її волі, - заявник ОСОБА_1 у заявах від 18 квітня 2018 року та від 15 липня 2020 року не зазначив. 
		Станом на час ухвалення заочного рішення суду від 21 жовтня 2015 року ОСОБА_1 був обізнаний із наявністю рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі № 2-917/11, копія цього рішення знаходиться у матеріалах даної справи та при ухваленні заочного рішення від 21 жовтня 2015 року суд першої інстанції також посилався на рішення суду від 17 листопада 2011 року, тому сама по собі наявність цього рішення не є нововиявленою обставиною в розумінні частини другої статті 423 ЦПК України. Даних про те, що ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, оскаржував рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року в апеляційному порядку, матеріали справи не містять, і на даний час вказане рішення є чинним.
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів вважає безпідставними, адже заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 подав 18 квітня 2018 року, тобто після набрання чинності 15 грудня 2017 року ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
		Аргументи учасників справи
		У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення, або направити справу на новий розгляд з умовою розгляду справи по суті.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що в заяві від 18 квітня 2018 року він посилався на пункт 2-1) статті 361 діючого на той час процесуального кодексу, як на нововиявлену обставину і яка у новому процесуальному кодексі стала виключеною обставиною - пункт З частини третьої статті 423 ЦПК України, а суди розглядали нововиявлену обставину в розумінні пункту 2 статті 423 нового процесуального кодексу. Перегляд судового рішення від 21 жовтня 2015 року справа № 358/1501/15-ц повинен здійснюватись відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).Тому суди повинні були переглянути справу № 2-917/11 і доказати, що при розгляді цієї справи і справи № 358/1501/15-ц суддя Богуславського районного суду Київської області, який приймав ці справи, не вчинив кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено незаконне рішення. 
		Згідно зі статтю 535 ЦК України у редакції 1963 року він має право на обов`язкову частку у спадщині як непрацездатна особа. В справі № 358/1501/15-ц він не посилався на цю обставину, однак суддя не провів повного, всебічного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи і не розглядав це питання. Суд першої інстанції неправомірно відмовив позивачу розглянути його право на спадщину згідно статті 1261 ЦК України як першочергового спадкоємця за законом. Апеляційний суд не виправив указаної помилки.
		Оскаржені судові рішення прийняті на підставі доказів, які не відповідають засадам, зазначеним в статті 263 ЦПК України та із посиланням на процесуальні закони, які не діяли на час подання ним заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року у даній справі № 358/1501/15-ц та рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі № 2-917/11. Зазначає, що зазначені рішення судів позбавляють його права на обов`язкову частку у спадщині визначеного статтею 535 ЦК України у редакції 1963 року.
		Позивач чотири разу звертався в Миронівський районний суд з заявами про відвід судді Поліщука А. С. від участі у розгляді справ № 2-917/11 і № 358/1501/15-ц від 25 жовтня 2021 року, від 16 листопада 2021 року, від 25 листопада 2021 року і від 10 грудня 2021 року - ці заяви находяться в матеріалах справи № 2- 917/11. Однак посилаючись на те, що в суді працює два судді суддя Поліщук А. С. відмовив у відводі судді Поліщука А. С. 
		Рух справи
		Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
		В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Позиція Верховного Суду
		У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. 
		Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 
		1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 
		2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 
		3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
		Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
		При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 919/11027/18 (провадження № 12-7звг22), пункт 5.3)). 
		Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункт 26).
		Обставини, які могли бути встановлені при розгляді справи в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону (змагальність, диспозитивність тощо), не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 345/1362/20 (провадження № 61-8675св21).
		Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункти 27, 28).
		Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 (провадження № 11-430заі20), пункт 6.38.).
		Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
		Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
		Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
		Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)).
		Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема з того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року у справі № 631/1660/15-ц (провадження № 61-18334св20)).
		Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
		Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
		Встановивши, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не є нововиявленими, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення. 
		Посилання заявника в касаційній скарзі, що суддею Богуславського районного суду Якутюк В. С. у порушення норм процесуального права не заявлено самовідвід у цій справі, з підстав ухвалення рішення від 17 листопада 2011 року у справі 
		№ 2-917/11, також не свідчить про наявність нововиявлених обставин.
		Оскільки заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 подав 18 квітня 2018 року, тобто після набрання чинності 15 грудня 2017 року ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, суди правильно розглянули його заяву відповідно до норм ЦПК України в указаній редакції.
		Колегія суддів відхиляє доводи особи, яка подала касаційну скаргу, що суддя Поліщук А. С. необґрунтовано відмовив у чотирьох поданих заявах про його (судді Поліщук А. С.) відвід, з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
		У частині четвертій статті 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
		З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи (частина друга статті 39 ЦПК України).
		Згідно з частиною п`ятою статті 40 ЦПК України якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.
		Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
		Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (Belukha v. Ukraine, № 33949/02, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року). У кожній окремій справі необхідно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (Pullar v. United Kingdom,  № 22399/93,ЄСПЛ, від 10 червня 1996 року, § 38).
		Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
		Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 27 жовтня 2021 року (а. с. 14, т. 2) подав до Миронівського районного суду Київської області заяву про відвід головуючого суді Поліщука А. С. від участі у розгляді його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року, обґрунтовуючи тим, що головуючий необґрунтовано затягує її розгляд, зокрема, умисно не відкрив провадження згідно частини першої статті 429 ЦПК України, порушує строк розгляду цієї заяви, чим проявляє солідарність із суддями Богуславського районного суду Київської області Тітовим М. Б., Корбутом В. М. та Кіхтенком С. О . 
		 
		Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 04 листопада 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Поліщука А. С. від участі у розгляді його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовлено. Ухвала мотивована тим, що подана відповідачем заява про відвід не містить передбачених статтею 36 ЦПК України обставин, які можуть бути підставою для відводу головуючого судді. Тривалий час між відкриттям провадження у справі та першим судовим засіданням зумовлений тим, що ОСОБА_2 проживає в м. Каменськ-Шахтинський, Ростовської області Російської Федерації, а отже у відповідності до частини восьмої статті 130 ЦПК України судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.
		ОСОБА_1 17 листопада 2021 року (а. с. 21, т. 2) подав до Миронівського районного суду Київської області заяву про повторний відвід головуючого суді Поліщука А. С. від участі у розгляді його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року. Заява мотивована тривалим часом між відкриттям провадження у справі і датою першого судового засідання. 
		Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 26 листопада 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Поліщука А. С. від участі у розгляді його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовлено. Ухвала мотивована тим, що зазначені в заяві про відвід обставини не можуть бути підставою для відводу судді, оскільки не вказують на неупередженість або не об`єктивність судді.
		З урахуванням наведеного суд в установленому законом порядку розглянув дві подані ОСОБА_1 заяви про відвід судді Поліщука А. С., які були заявлені в межах провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року. Встановивши відсутність передбачених статтею 36 ЦПК України обставин, які можуть бути підставою для відводу головуючого судді, суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні вказаних заяв. 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення ? без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                     Є. В. Краснощоков 
		 
		І. О. Дундар
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...