Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/43598/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2024.
Дата набрання законної сили: 10.04.2024
Номер судового провадження: 61-2588ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                     
		Іменем України
		 
		10 квітня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/43598/21
		    провадження № 61-2588св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів:  Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,             Тітова М. Ю.,        
		 
		учасники справи:
		позивач  - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визначення розміру заборгованості за аліментами та стягнення заборгованості за аліментами
		 
		за касаційною скаргою адвоката Коршуна Володимира Васильовича як представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року у складі судді Романишеної І. П. та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня            2024 року у складі колегії судді Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,                Матвієнко Ю. О.,
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позову 
		У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила  визначити, що розмір заборгованості за аліментами ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва                від 04 березня  2013 року у справі № 2610/23392/2012 та за виконавчим листом від 08 квітня 2013 року № 2610/23392/2012 Шевченківського районного суду м. Києва за період з 01 січня 2013 року до 10 березня 2020 року становить                2 417 412,00 грн; 
		стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за аліментами згідно                  з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі № 2610/23392/2012 та за виконавчим листом від 08 квітня 2013 року             № 2610/23392/2012 Шевченківського районного суду м. Києва за період                           з 01 січня 2013 року до 10 березня 2020 року в сумі 2 417 412,00 грн;
		зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести повторний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з повним дослідженням та врахуванням сум отриманих доходів (прибутків) боржника ОСОБА_2 починаючи з 01 січня 2013 року, в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, з урахуванням висновків суду та встановленої судом суми заборгованості.
		 
		На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1  зазначала, що в провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виданого Шевченківським районним судом міста Києва виконавчого листа № 2610/23392/2012                                від 08 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 жовтня 2012 року та до досягнення дітьми повноліття. 
		 
		Із матеріалів виконавчого провадження видно, що за період з 01 січня                   2012 року до 01 листопада 2019 року позивач отримала аліменти на загальну суму 139 146,05 грн. 
		 
		Разом із цим позивачу стало відомо про отримані боржником інші доходи за попередні періоди, на підставі чого 20 травня 2020 року державний виконавець здійснив перерахунок заборгованості за аліментами з І кварталу 2013 року до ІІ квартал 2019 року та встановив заборгованість з їх сплати в сумі                                 2 538 629,00 грн. 
		 
		Однак 05 червня 2020 року представник ОСОБА_2 подав заяву про перерахунок боргу, в якій серед іншого, зазначив, що ОСОБА_2 з 2015 року до 2019 роки здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа -підприємець (далі - ФОП) на спрощеній системі оподаткування, йому нараховані доходи як самозайнятій особі, що є оборотними коштами і не можуть враховуватись при нарахуванні аліментів. З огляду на це державний виконавець здійснив перерахунок боргу за аліментами з листопада 2019 року до травня 2020 року та дійшов висновку, що станом на 09 червня 2020 року заборгованості зі сплати аліментів у ОСОБА_2 немає.
		 
		Позивач уважає такі висновки державного виконавця помилковими, оскільки отриманий ОСОБА_2 як ФОП дохід до 2017 року має бути врахований при розрахунку заборгованості за аліментами. Державний виконавець у межах виконавчого провадження та примусового стягнення аліментів не встановив джерела доходів боржника, факт перебування його у статусі ФОП та отримання доходів від такої діяльності, що призвело до позбавлення дітей права на утримання. 
		 
		Доходи ОСОБА_2 від підприємницької діяльності в статусі ФОП, яку він проводив з грудня 2015 року до березня 2019 року, не були його єдиним джерелом доходу, а тому отримані ним до 01 липня 2017 року доходи мають бути враховані для розрахунку заборгованості за аліментами за період                        з 01 січня 2013 року до 10 березня 2020 року. 
		 
		Крім того, у заяві про зміну предмета позову позивач вказує, що з відповіді ДПС вона дізналась про отримання ОСОБА_2 доходів також у 2017 році на загальну суму 1 202 015,00 грн, які вона не врахувала при зверненні до суду                 з цим позовом, у зв`язку з чим розмір заборгованості зі сплати аліментів позивач визначила у 2 417 412,00 грн.
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада               2023 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) про зобов`язання провести повторний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, провадження в цій частині у справі закрито.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Шевченківський районний суд м. Києва  рішенням  від 29  листопада  2023 року 
		позов задовольнив. Визначив, що розмір заборгованості за аліментами                ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі № 2610/23392/2012 та за виконавчим листом від 08 квітня 2013 року № 2610/23392/2012 Шевченківського районного суду м. Києва за період з 01 січня 2013 року                    до 10 березня 2020 року становить 2 498 972,85 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі             № 2610/23392/2012 та за виконавчим листом від 08 квітня 2013 року                              № 2610/23392/2012 Шевченківського районного суду м. Києва за період                            з 01 січня 2013 року до 10 березня 2020 року в сумі 2 417 412,00 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю позивачем наявності заборгованості за аліментами ОСОБА_2 за виконавчим листом                              № 2610/23392/2012 від 08 квітня 2013 року за період з 01 січня 2013 року                     до 10 березня 2020 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Оплата навчання дітей у приватних школах в Україні та в навчальних закладах Великої Британії не є витратами на покриття звичайних потреб дітей, що охоплюється поняттям аліментів. 
		 
		Шевченківський районний суд м. Києва додатковим рішенням від 11 грудня   2023 року стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі               11 350,00 грн.
		 
		Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване необхідністю вирішення питання про судові витрати у справі.
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду 
		Київський апеляційний суд постановою від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Дикого Ю. О., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва                      від 29 листопада 2023 року - без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції, оскільки при нарахуванні аліментів його дохід як ФОП не враховувався. Оплата ОСОБА_2 навчання дітей у приватних навчальних закладах в Україні та у Великій Британії не може бути зарахована             в рахунок погашення заборгованості за аліментами, адже здійснення таких дій не звільняло його від виконання обов`язку сплати аліментів на утримання дітей, який визначений рішенням суду. ОСОБА_2 не звертався до державного виконавця з проханням зарахувати до сплати аліментів його витрати на навчання дітей у приватних навчальних закладах, а також на проживання старшого сина у Великій Британії під час навчання, на що він посилався                  в запереченні на позовні вимоги. ОСОБА_2 не спростував доводів позивача про наявність у нього доходу як ФОП, будучи зобов`язаною стороною, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження розміру свого чистого доходу. При визначенні розміру заборгованості суд врахував суми сплачених відповідачем податків. На спростування наведених позивачем розрахунків ОСОБА_2 доказів суду не надав. Доводи відповідача про те, що наявність заборгованості за аліментами не порушує прав позивача, оскільки старшому сину на час звернення із цим  позовом виповнилося 22 років,                                   є безпідставними, оскільки предметом спору є заборгованість за минулий період. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 21 лютого 2024 року, адвокат Коршун В. В. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року                               і постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року та  ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 180 СК України та частин першої і четвертої статті 195 СК України у подібних правовідносинах, коли з платника аліментів, який поніс з власних доходів від підприємницької діяльності витрати на утримання дітей у значно вищому розмірі, ніж заявляє до стягнення отримувач аліментів, суд додатково стягує заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей виходячи з формального розрахунку боргу отримувача аліментів. 
		Як на обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.  
		Заявлена позивачем сума доходів відповідача є доходом ФОП, яка обрала спрощену систему оподаткування, що, у свою чергу, не передбачає визначення чистого доходу (заробітку), з розміру якого (чистого доходу) і визначається розмір стягуваних аліментів, а тому неправильно керуватись сукупним (валовим) доходом відповідача від підприємницької діяльності при вирішенні цього спору.
		При розрахунку аліментів, що підлягають стягненню з особи, яка здійснює підприємницьку діяльність як ФОП та перебуває на спрощеній системі оподаткування, не слід керуватись відомостями про оборотні кошти такої фізичної особи - підприємця, з яких неможливо встановити чистий дохід, який вказується без урахування витрат, визначених пп. 177.4.1-177.4.4 ПК України.
		За відсутності доказів розміру чистого доходу (заробітку (прибутку)) відповідача від підприємницької діяльності немає правових підстав стверджувати про наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів                 у заявленому позивачем - 2 417 412,00 грн чи встановленому судом -                           2 498 972,85 грн розмірі.
		Вирішуючи спір, суду слід виходити саме із заробітку (доходу) платника аліментів, а не з відомостей про оборотні кошти ФОП на спрощеній системі оподаткування.
		Із встановлених судами та визнаних позивачем обставин видно, що відповідач витрачав кошти на утримання дітей шляхом оплати вартості їх навчання                                 та проживання старшого сина за кордоном у заявлений період. При цьому розмір витрат на утримання відповідачем дітей є значно вищим від розміру розрахованої позивачем заборгованості та суттєво вищим за розмір витрат на  утримання дітей позивачем, яка у заявлений період не працювала, а її дохід становила незначна матеріальна допомога на дитину та пенсія.
		Суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили доводи відповідача про необґрунтованість вимог позивача за період 2014-2016 років, оскільки                          у 2014/15 та 2015/16 навчальних роках старший син сторін проживав за кордоном. Витрати на навчання, проживання, харчування та навіть його кишенькові передбачались договором про надання освітніх послуг, витрат на які у зазначений період ніс відповідач самостійно.
		Позивач не брала участі у витратах на утримання старшого сина в цей період, а тому несправедливо включає зазначений період до розрахунку боргу.
		Суди попередніх інстанцій також безпідставно відхилили доводи відповідача про недоведеність позивачем її порушеного права на аліменти на утримання сина, якому на момент звернення до суду з цим позовом уже виповнилось 22 роки та який не заявляв самостійних вимог, з тих підстав, що аліменти стягуються за минулий період. Аліменти на утримання дитини є власністю дитини і їх стягнення на користь матері після досягнення дитиною повноліття та роздільного з нею проживання не відповідає якнайкращим інтересам дитини.
		Водночас у спорі між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей та стягнення додаткових витрат на навчання дитини у справах № 761/8760/21 і № 761/39512/18 суди врахували вартість навчання дитини у приватному навчальному закладі як складову аліментів на утримання дітей, оскільки, збільшуючи розмір аліментів, виходили з доводів позивача щодо вартості навчання у приватній англомовній школі та з цих же підстав (врахування вартості навчання у приватному навчальному закладі при вирішенні питання збільшення розміру аліментів) відмовили позивачу                          у стягненні додаткових витрат на навчання молодшого сина. Витрати на навчання дітей, що не зумовлені особливими обставинами, є поточними і не можуть вважатись додатковими за відсутності доказів наявності особливих обставин.
		Суди попередніх інстанції не врахували не лише відсутності механізму визначення чистого доходу ФОП, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, при розрахунку заборгованості відповідача зі сплати аліментів, а й понесені відповідачем витрати на оплату вартості навчання дітей. 
		08 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката                    Кузьміна Д. Л. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень, доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.Твердження ОСОБА_2 з приводу того, що витрати на навчання дітей у приватних навчальних закладах є складовою аліментів не ґрунтується на положеннях сімейного законодавства та відповідної практики Верховного Суду. Самостійна сплата боржником вартості навчання дитини у приватному навчальному закладі не може вважатись належним виконанням рішення суду, яким визначено грошову форму сплати аліментів та їх розмір. 
		З метою оподаткування, законодавство не встановлює необхідність визначати чистий дохід у ФОП на спрощеній системі оподаткування, а у податкового органу не має засобів і необхідності встановлювати дійсний «чистий дохід» такого ФОП. Проте, це не свідчить, що такий «чистий дохід» не може визначити сам ФОП, який не позбавлений права вести облік доходів і витрат, тим більше коли він є боржником за рішенням суду про стягнення аліментів від частини доходів. Проявляючи розумну обачність і добросовісність, з урахуванням міри належної поведінки боржника, при виконанні рішення суду, відповідачу слід було вираховувати його чистий дохід, а належні підтвердження надати державному виконавцю, для уникнення будь-яких безпідставних претензій до нього. Проте, відповідач взагалі не повідомляв виконавця про свої доходи крім мінімальної заробітної плати на власних підприємствах, а тому ухвалене у цій справі рішення суду є цілком справедливим.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 
		 
		20 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		У провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби                        у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) перебуває виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2610/23392/12, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 08 квітня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 жовтня 2012 року до досягнення повноліття дітей.
		Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у справі               № 761/39512/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада                 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Змінено спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2013 року про стягнення аліментів                у  розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача, зазначивши, що  стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20 270,00 грн щомісяця починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про судові витрати у справі.
		Згідно з довідкою державного виконавця від 20 травня 2020 року № ДВ/23 до відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_1 з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 24 вересня 2019 року № 969/9/26-15-02-05-23 за період з І кварталу 2013 року до ІІ кварталу 2019 року, відповідно до яких боржник ОСОБА_2 отримував такі доходи:
		І квартал 2013 року у ТОВ «Медичний Центр «ГЕМА-ФОНД» сума доходу                   159 200,00 грн, 1/3 частини аліментів, заборгованість 53 066,67 грн;
		IVквартал 2015 року у ТОВ «Медичний Центр «ГЕМА-ФОНД» сума доходу                    2 540 000,00 грн, 1/3 частини аліментів, заборгованість 846 666,67 грн;
		І квартал 2016 року у ТОВ «Медичний Центр «ГЕМА-ФОНД» сума доходу                   220 000,00 грн, 1/3 частини аліментів, заборгованість 73 333,00 грн;
		ІІ квартал 2016 року у ТОВ «Медичний Центр «ГЕМА-ФОНД» сума доходу               1 946 300,00 грн, 1/3 частини аліментів, заборгованість 648 766,67 грн;
		ІІІ квартал 2016 року у ТОВ «Медичний Центр «ГЕМА-ФОНД» сума доходу                       1 092 000,00 грн, 1/3 частини аліментів, заборгованість 364 000,00 грн;
		IV квартал 2016 року у ТОВ «Медичний Центр «ГЕМА-ФОНД» сума доходу                  251 921,00 грн, 1/3 частини аліментів, заборгованість 83 973,67 грн;
		І квартал 2018 року у ТОВ «Медичний Центр «ГЕМА-ФОНД» сума доходу                             973 038,00 грн, 1/6 частини аліментів, заборгованість 162 173,00 грн;
		ІІ квартал 2018 року у ТОВ «Медичний Центр «ГЕМА-ФОНД» сума доходу                         308 200,00 грн, 1/6 частини аліментів, заборгованість 51 366,67 грн;
		ІІІ квартал 2018 року у ТОВ «Медичний Центр «ГЕМА-ФОНД» сума доходу                   462 400,00 грн, 1/6 частини аліментів, заборгованість 77 066,67 грн;
		IV квартал 2018 року у ТОВ «Медичний Центр «ГЕМА-ФОНД» сума доходу                   634 167,00 грн, 1/6 частини аліментів, заборгованість 105 694,50 грн;
		І квартал 2019 року у ТОВ «Медичний Центр «ГЕМА-ФОНД» сума доходу                             435 133,00 грн, 1/6 частини аліментів, заборгованість 72 522,17 грн.
		На підставі цих відомостей державний виконавець встановив суму заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з І кварталу                        2013 року до ІІ кварталу 2019 року в розмірі  2 538 629,00 грн. 
		05 червня 2020 року представник ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про перерахунок заборгованості з аліментів за виконавчим листом                                     № 2610/23392/2012 від 08 квітня 2013 року, до якої додав копію витягу                          з реєстру платників податку від 17 грудня 2015 року № 14011/І/26-59-17-05-31, відповідно якого ОСОБА_2 з 11 грудня 2015 року перебував на обліку в ДПІ             у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві як ФОП на спрощеній системі оподаткування.
		За результатом розгляду вказаної заяви, державний виконавець видав довідку-розрахунок заборгованості з аліментів, згідно з якою в ОСОБА_2 станом на 09 червня 2020 року заборгованості з аліментів немає. 
		Згідно з відомостями ДПС про доходи ФОП ОСОБА_2 за запитуваний період станом на 15 вересня 2022 року підприємець подав:
		податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2015 рік, в якій задекларовано суму доходу за звітний (податковий) період у розмірі 2 540 000,00 грн;
		податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за І квартал 2016 року, в якій задекларовано суму доходу за звітний (податковий) період у розмірі 220 000,00 грн;
		податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за І півріччя 2016 року, в якій задекларовано суму доходу за звітний (податковий) період у розмірі 2 166 300,00 грн;
		податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за три квартали 2016 року, в якій задекларовано суму доходу за звітний (податковий) період у розмірі 3 258 300,00 грн;
		податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2016 рік, в якій задекларовано суму доходу за звітний (податковий) період у розмірі 4 130 221,00 грн;
		податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за І квартал 2017 року, в якій задекларовано суму доходу за звітний (податковий) період у розмірі 922 300,00 грн;
		податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за І півріччя 2017 року, в якій задекларовано суму доходу за звітний (податковий) період у розмірі 1 202 015,00 грн. 
		 
		Згідно з розрахунком позивача ОСОБА_2 мав сплачувати на її користь аліменти на утримання дітей з цих доходів у таких розмірах: 
		за IV квартал 2015 року - 846 666,00 грн (1/3 частини від 2 540 000,00 грн);
		за І квартал 2016 року - 73 333,33 грн (1/3 частини від 220 000,00 грн);
		за ІІ квартал 2016 року - 648 766,67 грн (1/3 частини від 1 946 300,00 грн);          за ІІІ квартал 2016 року - 364 000,00 грн (1/3 частина від 1 092 000,00 грн);
		за IV квартал 2016 року - 83 973,67 грн (1/3 частини від 251 921,00 грн);
		за 1 та 2 квартали 2017 року - 400 671,67 грн (1/3 частина від 1 202 015,00 грн), а разом, як стверджує позивач, сума заборгованості зі сплати аліментів становить 2 417 412,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на її користь.
		 
		Згідно з відомостями ГУ ДПС у м. Києві у спірний період задекларований дохід ОСОБА_2 як ФОП становить:
		за звітний податковий період 2015 року - 2 540 000,00 грн (декларація від 29 січня 2016 року № 1600008708);
		за звітний податковий період 2016 року - 4 130 221,00 грн (декларація від 09 лютого 2016 року № 1700052707);
		за звітний податковий період І півріччя 2017 року - 1 202 015,00 грн (декларація від 04 серпня 2017 року № 17000140110).
		 
		ОСОБА_2 у період з 11 грудня 2015 року до 27 березня 2019 року у реєстрі платників єдиного податку перебував як платник 3 групи за ставкою 5 % від розміру одержаного доходу.
		 
		Відповідно до облікових даних інтегрованих карток платника податків інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу щодо платника податків ОСОБА_2 обліковується сплата: у 2016 році єдиного податку в сумі 264 515,00 грн, єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, у т. ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність в сумі 3 605,65 грн; у 2017 році (станом на 30 червня   2017 року) єдиного податку в сумі 90 497,00 грн, єдиного внеску, для фізичних осіб - підприємців, у т. ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, в сумі 3 500,00 грн. У 2015 році стосовно платника податків ОСОБА_2 відомостей щодо сплати податків немає. 
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;                   2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи                                    у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм                   права  в  межах   касаційної  скарги,  дійшов  висновку,  що  касаційна  скарга  підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		Щодо визначення розміру заборгованості за аліментами
		Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Згідно з частиною третьою статті 181 СК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		Встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва                         від 04 березня 2013 року у справі № 2610/23392/12 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову, починаючи з 02 жовтня 2012 року до досягнення повноліття дітей. 
		Порядок стягнення аліментів визначено у статті 74 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) та у статті 71 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), а також у статтях 194 - 197, 274 СК України.
		У цій справі на виконанні Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1            з примусового виконання виконавчого листа № 2610/23392/2012, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 08 квітня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.
		Відповідно до частини третьої статті 71 Закону № 1404-VIII визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Аналогічне положення є й у статті 74 Закону № 606-XIV.
		У цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, зокрема, просила визначити розмір заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилась  у зв`язку з тим, що відповідач з грудня 2015 року перебував на обліку                           в Державній податковій службі як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування та отримував доходи. Однак ці доходи не були враховані під час визначення державним виконавцем розміру аліментів.
		Відповідно до частини першої статті 195 СК України у редакції, чинній до                    08 липня 2017 року, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.
		Частиною першою статті 195 СК України у редакції, чинній з 08 липня                       2017 року, передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими                      у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
		Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем,              а у разі спору - судом (частина четверта статті 195 СК України у редакції до внесення змін Законом від 02.06.2016 № 1404-VIII). 
		Частиною четвертою статті 195 СК України зі змінами, внесеними згідно із Законом від 02.06.2016 № 1404-VIII, також визначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. 
		Згідно зі статтею 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі - Перелік                 № 146), у підпункті 16 пункту 1 якого зазначено, що утримання аліментів                       з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з  доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства.
		Утримання аліментів провадиться із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку № 146).
		Суди встановили, що ОСОБА_2 з 11 грудня 2015 року перебував на обліку                  в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування.
		Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку унормовані главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
		Тобто, виходячи з положень ПК України, ФОП, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, веде спрощений облік доходів і витрат.
		Згідно з підпунктом 292.1.1 пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18) сформульовано висновок про те, що положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим. При цьому зміст положень Переліку № 146 включає до поняття «заробітку» також               і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин. Крім того, у пункті 13 Переліку № 146 вказується, що утримання аліментів провадиться із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміна «дохід» у дужках після терміна «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті цього Переліку. Отже, Перелік № 146 не є вичерпним.
		Верховний Суд у постанові від 19 березня 2024 року у справі № 824/909/17-а (адміністративне провадження № К/9901/54491/18) зазначив, що доходом платника єдиного податку для ФОП є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі. Для цілей оподаткування дохід характеризується не лише приростом активів платника, але й джерелом його формування, тобто операціями, наслідком виконання яких стало отримання доходу. Зміст операцій є одним з визначальних факторів для обрання ставки податку та визначення режиму оподаткування. Винятки, за яких суми коштів не включаються до складу доходу, отриманого такою фізичною особою, чітко визначені ПК України.
		Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають            з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов`язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім`ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності. Суб`єкт малого підприємництва - юридична особа зобов`язаний вести книгу обліку доходів і витрат та касову книгу.  
		Суди встановили, що ФОП ОСОБА_2 протягом 2015-2017 років подав податкові декларації платника єдиного податку за звітні (податкові) періоди: 2015 рік обсяг доходу становив 2 540 000,00 грн; за 2016 рік обсяг доходу становив 4 130 221,00 грн; за І півріччя 2017 року обсяг доходу становив                         1 202 015,00 грн.
		ОСОБА_1 надала розрахунок заборгованості з аліментів, який ґрунтується на відомостях ГУ ДПС у м. Києві та облікових даних інтегрованих карток платника податків інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу, виходячи із задекларованого доходу та сум сплачених ОСОБА_2 податків: 
		2015 рік: 2 540 000,00 грн (загальний дохід) - 101 600,00 грн (єдиний податок) = = 2 438 400,00 грн, з якого 1/3 частини доходу становить 812 800,00 грн;
		2016 рік: 4 130 221,00 грн (загальний дохід) - 206 511,05 грн (єдиний податок) - 3 605,65 грн (ЄСВ) = 3 920 104,30 грн, з якого 1/3 частини доходу становить            306 701,43 грн;
		2017 рік: 1 202 015,00 грн (загальний дохід) - 60 100,75 грн  (єдиний податок) - 3 500,00 грн  (ЄСВ) = 1 138 414,25 грн, з якого 1/3 частини доходу становить  379 471,42 грн.
		Відповідно  до  частини  третьої  статті  12,  частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		Встановивши, що ОСОБА_2 у спірний період отримував дохід від здійснення підприємницької діяльності як ФОП, однак цей дохід не був урахований при визначенні розміру аліментів, який підлягав сплаті на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2013 року, у частці від заробітку (доходу) платника, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості зі сплати аліментів ураховуючи отримані доходи від підприємницької діяльності за мінусом сплачених ним податків.
		 
		Заперечуючи наявність підстав для прийняття до розрахунку відомостей про  задекларований дохід, оскільки такий дохід є валовим і включає суми витрат, ОСОБА_2 не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження наявності та розміру понесених витрат, на які мало би бути зменшено розмір його доходів у спірний період. 
		Доводи касаційної скарги рішення судів в указаній частині не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності встановлення фактичних обставин справи і здійснення їх переоцінки, що знаходися поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України). Відповідач у цій справі не був позбавлений можливості в суді першої інстанції, і в апеляційному суді надати належні та допустимі докази його витрат як ФОП, у результаті яких розмір його доходу є меншим від задекларованого, проте своїми процесуальними правами не скористався. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі                 № 373/2054/16-ц).
		Аргументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 оплачував навчання дітей             у приватних навчальних закладах в Україні та у Великій Британії, тому ці витрати підлягають урахуванню при розрахунку заборгованості аліментів, також не є підставою для скасування судових рішень, адже аліменти, стягнені на користь одного з батьків на утримання дитини, є відшкодуванням звичайних витрат спрямованих на забезпечення потреб та інтересів дитини для її повноцінного розвитку. Оплата ж навчання в приватних навчальних закладах не є звичайними витратами, що охоплюються поняттям аліментів. За доведеності особливих обставин оплата навчання дитини в таких закладах може бути підставою для стягнення додаткових витрат. 
		Аргументи касаційної скарги про те, що позивач у зв`язку з повноліттям старшого сина позбавлена можливості на звернення до суду із цим позовом на увагу не заслуговують, адже спір виник щодо заборгованості з аліментів за минулий період, до повноліття сина.
		 
		Щодо вимоги про стягнення заборгованості за аліментами
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право                      в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Сімейним кодексом України визначено право та способи захисту у спорах про стягнення аліментів, а також у спорах про стягнення заборгованості                             з аліментів. 
		Відповідно до частини третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		Отже є два способи виконання обов`язку батьків, які проживають окремо,                 в утриманні дитини : за домовленістю (добровільно), або за рішенням суду.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 194 СК України (в чинній на час звернення з цим позовом редакції) аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. 
		Згідно з частиною першою статті 187 СК України один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.
		Вказані норми матеріального права визначають порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні, за заявою платника, поданою відповідно до статті 187 СК України, і саме в цьому випадку закон передбачає право на звернення до суду та стягнення заборгованості за аліментами.
		Стягнення ж заборгованості за аліментами, які вже стягуються на підставі судового рішення, закон не передбачає. Суд, при наявності спору може лише визначити розмір такої заборгованості, яка має бути стягнена в межах виконавчого провадження, при виконанні рішення суду про стягнення аліментів, і ухвалення окремого (додаткового) рішення суду про стягнення цієї заборгованості не потребує.
		У цій справі суд визначив розмір заборгованості за аліментами, стягнення якої не може бути самостійним предметом позову, оскільки підлягає стягненню   державним виконавцем у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2013 року про стягнення аліментів.
		Таким чином, аргументи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування ними норм матеріального права в указаній частині заслуговують на увагу.
		 
		Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги про стягнення заборгованості                     з аліментів підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову   в задоволенні цієї вимоги. 
		 
		Оскільки виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва                         від 29 листопада 2023 року було зупинено ухвалою Верховного Суду                           від 13 березня 2024 року до закінчення касаційного провадження у справі, тому в частині, що не скасована його виконання необхідно поновити.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд                         у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу адвоката Коршуна Володимира Васильовича як представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року в частині стягнення заборгованості за аліментами скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення. 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за аліментами відмовити.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року в частині визначення розміру заборгованості за аліментами  залишити без змін.
		Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва                     від 29 листопада 2023 року в нескасованій частині. 
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,                  є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    М. Є. Червинська 
		Судді                                                                                                 А. Ю. Зайцев
		                                                                                                            Є. В. Коротенко
		                                                                                                            В. М. Коротун
		                                                                                                            М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...