Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/1482/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 17.04.2024. Зареєстровано: 18.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2024.
Дата набрання законної сили: 16.05.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 квітня 2024 року справа № 580/1482/24
		м. Черкаси
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Гаврилюка В.О.,
		 
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , позивач) подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі  ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз 3 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію як військовозобов`язаному з числа осіб, на утриманні яких перебуває троє і більше неповнолітніх дітей;
		- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абз 3 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію як військовозобов`язаному, на утриманні якого перебуває троє неповнолітніх дітей.
		В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач має право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абз 3 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію як військовозобов`язаний, на утриманні якого перебуває троє неповнолітніх дітей. Подав до відповідача заяву про надання такої відстрочки з доданням відповідних документів, однак відповіді не отримав як на цю заяву, так і на адвокатський запит представника позивача, натомість 06.02.2024 до позивача зателефонував дільничий, який повідомив, що відповідач звернувся до національної поліції із заявою про розшук позивача.
		Ухвалою від 15.02.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		08.03.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації, відповідач листом № 12/1347 від 16.01.2024 надав відповідь, в якому повідомив позивача про необхідність обов`язку особистої явки для оформлення відстрочки з посиланням на норми відповідного законодавства, оскільки надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу, під час мобілізації, можливе тільки за особистою участю військовозобов`язаного, в даному випадку позивача, так як територіальний центр не надає відстрочку від призиву на військову службу за мобілізацією. Вказав, що надання відстрочки не може відбуватись дистанційно, так як територіальний центр не надає відстрочку від призиву на військову службу за мобілізацією, а лише виконує прийняте рішення Черкаської районної військової адміністрації. Порядок надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією визначений в абзаці 7 пункту 4.19. Інструкції з підготовки та проведення мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15 грудня 2017 року № 19ДСК.
		Представник відповідача вказав, що позивач не звертався до відповідача особисто зі спірного питання, а надсилав відповідні документи поштою, у зв`язку з чим позивач не дотримався порядку отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, встановлений чинним законодавством.
		14.03.2024 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій вказав, що позивач дотримався процедури особистого подання (направлення) документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Вказав, що порушення позивачем вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Звернув увагу, із посиланням на пункти Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому. Разом з цим, відповідач рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому не приймав, що, на думку представника позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
		Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
		Суд встановив, що 08.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 засобами поштового зв`язку із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначивши, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, як військовозобов`язаний, на утриманні яких перебуває троє та більше дітей віком до 18 років.
		Листом № 12/1347 від 16.01.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 надав відповідь, в якому повідомив позивача, що для отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією необхідно особисто звернутися (з оригіналами документів для звірки) за погодженням до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а потім подати відповідну заяву (після погодження) до місцевого органу виконавчої влади. Після розгляду заяви місцевим органом виконавчої влади, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виконує прийняті ним рішення: вноситься відповідний запис до військово-облікового документу та видається довідка про надання відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації, у зв`язку із чим позивачу необхідно особисто з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 з оригіналами документів, які підтверджують право на відстрочку від мобілізації.
		Бездіяльність відповідача щодо не надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз 3 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію позивач вважає протиправною, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
		Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII (далі  Закон № 3543-XII).
		Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
		Відповідно до п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
		від 30 грудня 2022 № 1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
		Відповідно до п. п. 1, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
		Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
		Порядок надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією визначений в абзацах 7, 8 пункту 4.19. Інструкції з підготовки та проведення мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15 грудня 2017 року № 19ДСК, відповідно до яких військовозобов`язаний, який має право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією надає відповідну заяву до місцевого органу виконавчої влади. Після розгляду цих заяв місцевим органом виконавчої влади районний (міський) військовий комісаріат (територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) виконує прийняті ним рішення.
		У разі прийняття місцевим органом виконавчої влади рішення щодо звільнення військовозобов`язаного від призову на військову службу за мобілізацією в особливих відмітках військового квитка та військово-облікових документах вноситься відповідний запис. Облікові документи таких військовозобов`язаних зберігаються окремо в картотеках районного (міського) військового комісаріату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) з позначенням інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян.
		Вказані приписи Положення та Інструкції регламентують чіткий розподіл повноважень між ТЦК та місцевим органом виконавчої влади у процедурі надання військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією. Відповідно до вказаного розподілу повноважень у спірних правовідносинах:
		- місцевий орган виконавчої влади приймає рішення щодо надання відстрочки військовозобов`язаному від призову під час мобілізації;
		- територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виконує прийняте місцевим органом виконавчої влади рішення (оформляє відстрочку від призову під час мобілізації та веде спеціальний облік).
		Суд зазначає, що поняття оформлення відстрочки є за своєю суттю лише реалізацією прийнятого органом виконавчої влади рішення та включає у себе здійснення відповідних процедурних дій (зокрема видача посвідчення про відстрочку).
		Таким чином, прийняття рішення про відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією не належить до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		З урахуванням зазначеного позовні вимоги щодо бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації та зобов`язання надати таку відстрочку суд вважає необґрунтованими.
		Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
		Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
		Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242  246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		вирішив:
		 
		У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		Розподіл судових витрат не здійснювати.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Учасники справи:
		1) позивач  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
		2) відповідач  ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
		Рішення складене у повному обсязі та підписане 15.04.2024.
		 
		 
		Суддя Василь ГАВРИЛЮК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...