Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/4793/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2024.
Дата набрання законної сили: 11.04.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Головуючий у суді першої інстанції  Колесник  О.М. 
		Єдиний унікальний номер справи № 753/4793/23
		Апеляційне провадження № 22-ц/824/2168/2024
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		11 квітня   2024 року                                                                                                м. Київ       
		                         
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 головуючого судді         - Мережко М.В.,
		            суддів                               -   Поліщук Н.В., Соколової В.В. 
		            секретар                           -   Олешко Л.Ю. 
		Розглянув  у відкритому судовому засіданні в м. Києві  (в режимі відеоконференції) цивільну справу  за  апеляційною  скаргою ОСОБА_1 на  рішення Дарницького районного суду м. Києва від  19 вересня  2023 року  у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування жилого  фонду Дарницького району м. Києва» про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні  нежитловим  приміщенням.
		Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -
		В с т а н о в и в :
		 
		У квітні 2023 року  ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним  позовом.
		В обґрунтування позову зазначено, що позивачка є співвласником 1/3 частини квартири за адресою:  АДРЕСА_1 .  
		Відповідачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 .  
		Відповідачі  без відповідної дозвільної документації та згоди позивачки, приєднали частину місця загального користування (коридору) до своєї квартири, встановивши самовільно перегородку з дверима в загальному коридорі на відстані 0,20 м від входу до квартири  АДРЕСА_3 .  
		Після неодноразових звернень до відповідачів, які не дали позитивного результату, ОСОБА_2   звернулася до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» зі скаргою на дії відповідачів.
		Так, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» було видано припис попередження мешканцям квартири   АДРЕСА_4 щодо негайного вжиття заходів по приведенню до належного технічного стану коридору загального користування.
		В подальшому, через невиконання припису на ОСОБА_3   було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 150 КУпАП.
		Однак, відповідачем не було приведено до належного технічного стану коридор загального користування, в зв`язку з чим 02 березня 2023 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» було зафіксовано факт самовільного відокремлення частини загального коридору, а відтак позивачка звернулася до суду за захистом порушеного права.
		У прохальній частині позову просила:
		- зобов`язати відповідачів усунути перешкоди ОСОБА_2   у користуванні нежитловим приміщенням (загальним коридором) шляхом демонтажу самовільно  встановленої  перегородки з дверима  у коридорі загального користування на 8 поверсі другого під`їзду  в будинку АДРЕСА_5 між квартирами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3    за власний рахунок,
		- стягнути  з відповідачів солідарно на користь позивачки  судовий збір  в розмірі 1073,60  грн.
		Відповідачка  заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов. У відзиві зазначила,  що ними ні перегородка, ні двері не облаштовувалися, оскільки в 2011 році ними була придбана квартира АДРЕСА_4 , з побудованою перегородкою з дверима, а відтак він не має наміру її демонтувати.
		  Рішенням Дарницького районного суду  м. Києва від 19  вересня 2023 року  позов задовольнити частково.
		Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_1 усунути перешкоди  ОСОБА_2 у користуванні нежитловим приміщенням - загальним коридором шляхом демонтажу самовільно облаштованої цегляної перегородки на 8 поверсі другого під`їзду в будинку  АДРЕСА_5   між квартирами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3   за власний рахунок.
		 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1   в рівних частках з кожного на користь  ОСОБА_2   1 073,60  грн судового збору.
		Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1    подав  апеляційну скаргу, в якій просить  рішення скасувати,  ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні  позову. В апеляційній скарзі  посилається на те , що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи,  суд  не врахував  доводів відповідачів, і не з`ясував чи дійсно позивачці створюються перешкоди у користуванні  приміщенням.   Відповідачка ОСОБА_3 апеляційну скаргу не подавала.
		Апеляційна  скарга не  підлягає задоволенню  з таких підстав.
		Відповідно до  ст. 44  ЦПК України,  особи , які  беруть участь у справі  зобов`язані  добросовісно  здійснювати свої процесуальні  права і виконувати  процесуальні обов`язки.
		Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України  сторони  повідомлені про день та час розгляду справи  на   08 лютого  2024 року, 11 квітня 2024 року,  за адресами, наявними в матеріалах справи. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. 
		Позивачка ОСОБА_2 з`явилась у судове засідання до апеляційного суду, апелянт ОСОБА_1  взяв участь у розгляді справи  в режимі відеоконференції. 
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.  Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України  суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України   цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.  Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:
		1) керує ходом судового процесу;
		2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
		3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
		4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
		5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Апеляційні  скарги не  підлягає задоволенню з таких підстав.
		Частиною ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		З урахуванням вказаних норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
		При цьому використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		Суд першої інстанції встановив,  що позивачка ОСОБА_2   є співвласником 1/3 частини квартири за адресою:  АДРЕСА_1 .  
		Відповідачі є співвласниками квартириза адресою: АДРЕСА_2 .  
		 Сторони є сусідами на 8 поверсі другого під`їзду в будинку за адресою: АДРЕСА_5 .
		Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
		Спільним майном багатоквартирного будинку в силу Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
		Статтею 317 ЦК України визначений зміст права власності - право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
		Аналогічні положення містяться й у статті 319 ЦК України.
		Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов`язки. Це конституційне положення пов`язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
		Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.
		Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.
		Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1   без відповідної дозвільної документації та згоди позивачки, приєднали частину місця загального користування (коридору) до своєї квартири, встановивши самовільно перегородку з дверима в загальному коридорі на відстані 0,20 м від входу до квартири  позивачки .
		Після неодноразових звернень до відповідачів, які не дали позитивного результату,  ОСОБА_2   звернулася до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» зі скаргою на їх дії.
		Так, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» було видано припис попередження мешканцям квартири   АДРЕСА_4 щодо негайного вжиття заходів по приведенню до належного технічного стану коридору загального користування.
		В подальшому, через не виконання припису на  ОСОБА_3   було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 150 КУпАП.
		Як, вбачається з пояснень відповідача, до технічного паспорту його квартири, частина загального коридору на поверсі не приєднувалася та письмових дозволів на облаштування перегородки та дверей не отримувалося.
		Згідно з ч. 1,2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.  Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
		Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено що спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
		Отже, допоміжні (підсобні приміщення якими зокрема є сходові клітки що призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку не підлягають приватизації не можуть бути поділені та виділені власнику квартири у багатоквартирному житловому будинку.
		Згідно з додатком «Б» до ДБН В «Будинки і споруди Житлові будинки Основні положення», затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року № 80, підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку - приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні комори, сміттєзбірні камери, горища підвали шахти тощо).
		Відповідно до пункту 1.3 рішення Конституційного суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп у справі № 1-2/2004 питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів улаштування мансард у багатоквартирних будинках на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо вирішується відповідно до законів України які визначають правовий режим власності.
		Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2006 року , передбачено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків (п. 1.4.3 Правил).
		Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається (п. 1.4.3 Правил).
		Частиною 1 ст. 391 ЦК України передбачено що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Як  встановив суд  відповідачі самовільно приєднали частину місця загального користування (коридору) до своєї квартири, встановивши самовільно перегородку з дверима в загальному коридорі на відстані 0,20 м від входу до квартири  позивачки , без наявності дозвільних документів та отримання згоди співвласників багатоквартирного будинку.
		Крім того суд встановив, що відповідачами не було приведено до належного технічного стану коридор загального користування, в зв`язку з чим 02 березня 2023 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» було зафіксовано факт самовільного відокремлення частини загального коридору.
		Як видно із матеріалів справи, відповідачами було частково усунуто перешкоди у користуванні коридором загального користування, шляхом демонтажу дверей.
		Суд не взяв до уваги твердження відповідача про усунення перешкод користування коридором загального користування біля  квартир сторін, оскільки  як зазначили сторони  демонтовані лише двері, чого відповідач не заперечував.
		Відповідачі  не надали  належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до п. 1.4 «Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається. Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поверхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності. Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
		З огляду на встановлені обставини, судом  правильно дійшов висновку, що самовільно облаштована цегляна перегородка на 8 поверсі другого під`їзду в будинку  за адресою: АДРЕСА_5 ,  між квартирами  АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 , перешкоджає позивачці у здійсненні нею вільного користування своєю власністю, а тому висновок про задоволення позову в частині усунення перешкод ОСОБА_2 у користуванні нежитловим приміщенням - загальним коридором шляхом демонтажу самовільно облаштованої цегляної перегородки на 8 поверсі другого під`їзду в будинку за адресою: АДРЕСА_5 ,  між квартирами  АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3   за власний рахунок,  є обґрунтованим.
		Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
		Тобто, відповідно до ЦПК України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
		З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги які співвпадають із доводами відзиву на позов, були предметом  детального дослідження суду першої інстанції, додаткової перевірки і оцінки не потребують ,зводяться лише  до незгоди з рішенням суду першої інстанції, є  безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення  суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції  відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні
		Керуючись ст.ст. 365, 367, 369,374,375,381 - 384    ЦПК України ,  суд,-
		    
		П о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1   залишити без задоволення.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від  19 вересня  2023 року залишити без змін.  
		Постанова  суду апеляційної інстанції   набирає законної сили  з дня її прийняття.
		Касаційна скарга  на судове рішення  подається протягом тридцяти днів  з  дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення  з дня складення повного судового рішення безпосередньо до  суду касаційної інстанції.
		Повний текст судового рішення складено 16 квітня 2024 року.
		 
		Головуючий:                                                                                     М.В. Мережко
		 
		Судді:                                                                                                 Н.В. Поліщук
		 
		                                                                                                            В.В. Соколова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...