Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/16887/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; державного регулювання цін і тарифів.
Надіслано для оприлюднення: 17.04.2024. Зареєстровано: 18.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2024.
Дата набрання законної сили: 17.04.2024
Номер судового провадження: К/990/43502/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 квітня 2024 року 
		м. Київ
		справа №380/16887/22
		провадження № К/990/43502/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Мацедонської В. Е., Соколова В. М.,
		розглянув у порядку письмового провадження справу 
		за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрите 
		за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року (суддя Морська Г. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року (судді: Кухтей Р. В., Нос С. П., Ільчишин Н. В.), та 
		в с т а н о в и в:  
		У листопаді 2022 року Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» (далі - ТОВ «ОККО-ДРАЙВ», Товариство), у якому просило стягнути з Товариства до Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за порушення законодавства про ціни і ціноутворення в розмірі 2911258,14 грн відповідно до рішення від 14 липня 2022 року № 41.
		Ці позовні вимоги основані на результатах позапланової перевірки, предметом якої було дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. За результатами цієї перевірки ГУ Держпродспоживслужби видало припис про виконання законних вимог щодо усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, а також згадуване рішення, яким -  за порушення Товариством пункту 2 частини першої статті 13, Закону України від 21 червня 2012  року №  5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (далі - Закон №  5007-VI) - застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді вилучення необґрунтованої виручки та накладення штрафу у розмірі 100% від суми цієї виручки (на підставі пункту 1 частини першої статті 20 Закону №  5007-VI). 
		У січні 2023 року ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» пред`явило зустрічний позов до ГУ Держпродспоживслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 14 липня 2022 року № 41 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення.
		Зустрічний позов мотивований тим, що Товариство не порушило вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, адже неможливо порушити вимоги законодавства щодо формування ціни під час застосування такого способу державного регулювання як декларування зміни ціни; останнє, як переконувало Товариство, полягає в інформуванні про наміри встановлення та застосування ціни, відмінної від поточної, тобто коли на момент повідомлення ціна є сформована. Зауважив також, що Закон № 5007-VI (стаття 20) не передбачає відповідальності за недекларування декларування зміни ціни. 
		Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій стисло можна викласти так. 
		На підставі наказу ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області «Про проведення позапланової перевірки» від 14 червня 2022 року № 833 і направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 14 червня 2022 року №  730 посадові особи ГУ Держпродспоживслужби з 14 червня 2022 року по 27  червня 2022 року проводили позапланову перевірку ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» за місцем здійснення господарської діяльності АЗК: м. Одеса, Приморський район, узвіз Маринеско, буд. 8.
		Позапланова перевірка ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» проведена на підставі доручення Прем`єр-міністра України від 08 травня 2022 року № 11381/0/1-22 та погодження Держпродспоживслужби від 08 травня 2022 року № 15.2.2-7/4861 на проведення ГУ Держпродспоживслужби позапланових зводів державного нагляду (контролю) з питань дотримання суб`єктами господарювання на роздрібному ринку пального вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. 
		Відтак орган державного контролю склав акт за результатами проведення позапланової перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 27  червня 2022 року № 530 (далі - акт перевірки). 
		Відповідно до цього акта, АЗС № ОД18 TOB «ОККО-ДРАЙВ» (місце здійснення господарської діяльності: м. Одеса, узвіз Маринеско, буд. 8) реалізовувало пальне (бензин автомобільний А-95 та дизпаливо); зазначено також про те, що під час перевірки вивчалися первинні документи: касові «Z-звіти» за період з 08 травня 2022 року по 14 червня 2022 року.
		За наслідками перевірки встановлено, що ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» взагалі не декларувало зміни роздрібних цін на дизельне пальне та бензин А-95 відповідно до вимог пункту 3 Порядку декларування зміни роздрібних цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, і товари протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 341 (далі - Порядок / Постанова №  341), зокрема й на АЗС №  ОД18 ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» за місцем здійснення господарської діяльності: м.  Одеса, узвіз Маринеско, буд. 8.
		За згадуваним актом перевірки, внаслідок виявленого порушення АЗС № ОД 18 ТОВ «ОККО-ДРАИВ» (за місцем здійснення господарської діяльності: м. Одеса, узвіз Маринеско, буд.8) необґрунтовано одержало додаткову виручку [виторг] - зважаючи на обсяг реалізованого пального - в сумі 1455629,07 грн.
		На основі акта перевірки ГУ Держпродспоживслужби видало припис від 01  липня 2022 року № 131 про усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін. Цим приписом ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» зобов`язано в термін до року задекларувати зміни роздрібних цін на дизельне пальне та бензин А-95 відповідно до Порядку №  341 (зі змінами та доповненнями).  
		Згодом ГУ Держпродспоживслужби ухвалило також рішення від 14 липня 2022  року № 41 про застосування адміністративного-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення, згідно з яким за порушення вимог пункту 2 частини першої статті 13 Закону № 5007-VI до ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» вирішено (на підставі пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VI) застосувати такі адміністративно-господарські санкції: (1) вилучити необґрунтовано одержану виручку в сумі 1455629,07 грн до державного бюджету; (2) штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки 1455629,07  грн, який підлягає сплаті в дохід державного бюджету Одеської міської територіальної громади. 
		З приводу цього рішення й виник спір, який спричинив звернення до суду як з позовом, так і зі зустрічним позовом про його [рішення] скасування. 
		Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
		Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 18 травня 2023  року: 
		відмовив ГУ Держпродспоживслужби у задоволенні позову до ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій; 
		задовольнив зустрічний позов ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» до ГУ Держпродспоживслужби про скасування рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення; 
		визнав протиправним і скасував рішення ГУ Держпродспоживслужби про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 14 липня 2022 року № 41. 
		Крім того, суд першої інстанції стягнув на користь ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпродспоживслужби понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 24810,00 грн.
		Суд першої інстанції, з покликанням на окремі приписи Закону № 5007-VI, зазначив про обов`язок суб`єкта господарювання декларувати зміни роздрібних цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, і товари протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зокрема бензину марки А-92, бензину марки А-95 та дизельного пального, якщо роздрібну ціну на зазначені товари збільшено на 5 відсотків і вище, порівняно з роздрібною ціною на дату набрання чинності Постановою № 341 або з попередньо задекларованою роздрібною ціною.   
		З приводу доводів представника Товариства про те, що  декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни не охоплюється «формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін» суд першої інстанції зазначив, що декларування зміни ціни на паливо [якраз] є невід`ємною частиною процесу формування, встановлення та застосування таких цін. У цьому зв`язку продовжив, що коли суб`єкт господарювання реалізовує бензин марки А-92, бензин марки А-95 та дизельне пальне і планує збільшення роздрібних цін на 5 і більше відсотків, то в такого суб`єкта господарювання виникає обов`язок декларувати ці зміни [цін]. У разі збільшення цін на пальне суб`єкт господарювання встановлює роздрібні ціни заздалегідь, які застосовуються після процедури декларування відповідно до вимог Порядку № 341. 
		Суд першої інстанції зупинився також на питанні розрахунку суми необґрунтовано отриманої виручки, позаяк ГУ Держпродспоживслужби застосувало ціну реалізації товару станом на 12 травня 2021 року. Свою позицію в окресленій частині цей суд основував, спираючись на приписи статті 13 Закону № 5007-VІ, пункту 3 Порядку №  341, а також пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020  року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова №  1236);постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 2022 року № 594 «Про зупинення дії пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236» (далі - Постанова № 594), а також постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2021 року № 450 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 341» (далі - Постанова № 450), (яка набрала чинність 12 травня 2021 року і якою Перелік товарів, що мають істотну соціальну значущість (затверджений Постановою № 341), доповнений абзацами такого змісту: «Бензин марки А-92 Бензин марки А-95 Дизельне пальне»).   
		З погляду суду першої інстанції, позаяк ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» взагалі не декларувало зміни роздрібних цін, хоча було зобов`язане це робити з моменту запровадження декларування на певні види товарів, то відповідно до пункту 3 Порядку № 341 ГУ Держпродспоживслужби правомірно під час обрахунку необґрунтовано отриманої виручки [виторгу] застосувало ціну станом на 12 травня 2021 року. 
		Тож суд першої інстанції виснував, що позаяк роздрібні ціни, які підлягали державному регулюванню, ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» підвищило без дотримання законодавчо встановленого механізму зміни ціни, орган державного контролю мав підстави для застосування юридичних наслідків, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VI. 
		Водночас суд першої інстанції зауважив, що орган державного контролю під час визначення необґрунтовано отриманої виручки ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» помилився у цінах реалізованого товару (палива дизельного та бензину А-95) ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» за період 24 травня 2022 року - 11 червня 2022 року), що призвело до неправильного визначення необґрунтовано отриманої виручки та, як наслідок, завищення штрафної санкції у спірному рішенні. З цієї причини суд першої інстанції скасував спірне рішення ГУ Держпродспоживслужби про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 14 липня 2022 року № 41. 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 жовтня 2023 року скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та ухвалив постанову, якою у задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою ГУ Держпродспоживслужби до ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовив повністю, а позовні вимоги ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» до ГУ Держпродспоживслужби - задовольнив повністю; визнав протиправним і скасував рішення ГУ Держпродспоживслужби від 14 липня 2022 року №  41 про застосування до ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення.  
		Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції можна зрозуміти, що цей суд не погодився з мотивами суду першої інстанції в частині визначення ціни на пальне, а також з висновками цього суду щодо підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій. 
		З цього приводу апеляційний суд зазначив про те, що з 14 травня 2021 року по 20 травня 2022 року діяв інший спосіб державного регулювання цін на бензин та дизельне пальне, застосування формули розрахунку та граничної надбавки. Відтак зауважив, що орган контролю не виявив порушення Товариством порядку декларування цін у період з 12 травня 2021 року по 13 травня 2021 року, як і не встановив факту завищення ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» граничного рівня торгової надбавки при формуванні цін у період з 14 травня 2021 року по 20 травня 2022 року на бензин та дизельне паливо. 
		Згідно з розпорядженням № 0000000150 від 18 травня 2022 року про зміну ціни ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» встановило з 00 год 01 хв 19 травня 2022 року на АЗС (адреса: м. Одеса, узвіз Маринеско, 8) такі ціни: паливо дизельне ДП-Л-Євро5- ВО - 42,31 грн, бензин автомобільний А-95 Євро5-ЕО - 39,86 грн. Зазначені ціни сформовано під час дії державного регулювання цін шляхом встановлення граничного розміру торговельної надбавки та формули розрахунку середньої вартості бензинів та дизельного палива. Водночас, як зауважив апеляційний суд, порушень у формуванні зазначених цін ГУ Держпродспоживслужби під час перевірки не встановило.
		Поза тим, за текстом постанови суду апеляційної інстанції, у додатку до акта перевірки (розрахунок додаткової виручки по АЗС ОД18 ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» за період з 20 травня 2022 року по 13 червня 2022 року) «економічно обґрунтованою ціною» за 1 літр протягом 20 травня 2022 року по 13 червня 2022 року є: паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО - 31,49 грн, бензин автомобільний А-95 Євро5-ЕО - 33,59 грн. На цій підставі суд апеляційної інстанції зазначив про те, що ціни на бензин та дизельне пальне, які визначило ГУ Держпродспоживслужби під час перевірки як «економічно обґрунтовані ціни» є нижчими на паливо дизельне - на 10,82 грн, а на бензин А-95 на 6,27 грн, аніж ті, які встановило Товариство з 19 травня 2022 року (з дотриманням вимог пункту 41-4 Постанови № 1236). 
		Стосовно доводів ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» про відсутність відповідальності за недекларування зміни ціни суд апеляційної інстанції зазначив про те, що у розумінні пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VI відповідальність передбачена саме за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, відповідно не містить посилання на вчинення інших порушень у сфері регулювання цін, до яких можна віднести і недекларування зміни ціни. 
		Касаційне оскарження
		У касаційній скарзі ГУ Держпродспоживслужби просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ГУ Держпродспоживслужби і відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОККО-ДРАЙВ».  
		Касаційну скаргу її автор подав з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). У цьому зв`язку пояснив, що поки немає висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VI у контексті правовідносин, подібних до тих, з яких виник цей спір.
		З погляду скаржника, відповідальність, яка передбачена у пункті 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VI, охоплює також «недекларування» підвищення цін на пальне; переконує також, що декларування цін на пальне є проміжною ланкою між встановленням і застосуванням ціни, тобто невід`ємною частиною процесу «формування, встановлення та застосування державних регульованих цін», порушення вимог щодо яких передбачає накладення адміністративно-господарських санкцій на підставі пункту 1 частини першої статті 20 Закону №  5007-VI. Вважає, що коли суб`єкт господарювання реалізовує товари за цінами, які не були задекларовані, то таким чином порушує порядок застосування цін, за що передбачена адміністративно-господарська відповідальність.
		Скаржник пояснив, що в результаті перевірки виявив, що Товариство не декларувало роздрібних цін на пальне з дати набрання чинності Порядку № 341, що й слугувало підставою для видання спірного рішення, підстав для скасування якого, на його [скаржника] думку, не було. 
		ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, поміж-іншого, про те, що Верховний Суд уже висловився з приводу питань, які порушив скаржник, у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 380/16886/22. У цьому зв`язку Товариство звернуло увагу на те, що з 15 травня 2021 року по 20  травня 2022 року одночасно діяли дві постанови Кабінету Міністрів України, якими запроваджено два різних способи державного регулювання цін на дизельне паливо та бензин автомобільний, у тому числі марки А-92, А-95, а саме: шляхом декларування зміни роздрібних цін та застосування граничних рівнів торгівельної надбавки. За тією ж постановою суду касаційної інстанції, економічно обґрунтовані ціни, які визначило ГУ Держпродспоживслужби, є нижчими від середніх цін, які визначило Міністерство економіки України на підставі розрахунків акціонерного товариства «Національна Акціонерна Компанія «Нафтогаз України», які визначались без застосування надбавки. 
		Отож, як вважає Товариство, основною підставою для скасування рішення органу контролю як у справі № 380/16886/22, так і у справі № 380/16887/22 є те, що визначені органом контролю ціни як економічно обґрунтовані є нижчими, ніж середні ціни, які визначені відповідно до вимог пункту 41-4 Постанови № 1236. 
		Нормативне регулювання 
		За текстом частини першої статті 1 Закону № 5007-VI у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1) встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни; 2) гранична ціна - максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб`єктом господарювання; 3) декларування зміни ціни та/або реєстрація ціни - інформування суб`єктом господарювання у встановленому порядку органів державного регулювання і контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення про наміри встановлення та застосування ціни, відмінної від поточної; 5) застосування ціни - продаж (реалізація) товару за встановленою ціною; 12) торговельна надбавка (націнка) - сума витрат суб`єкта господарювання, що пов`язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Гранична торговельна надбавка (націнка) є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб`єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі; 14) формування ціни - механізм визначення рівня ціни товару; 16) ціноутворення - процес формування та встановлення цін. 
		Відповідно до статті 5 Закону № 5007-VI Кабінет Міністрів України: 1) забезпечує проведення державної цінової політики; 2) здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) визначає перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом.
		Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5007-VI суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. 
		Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (стаття 11 Закону № 5007-VI). 
		За частиною першою статті 12 Закону № 5007-VI державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
		Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.
		За частинами першою, другої статті 12 Закону № 5007-VI державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). 
		Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін. Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання.
		Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов`язково включають розмір їх інвестиційної складової частини (частина четверта статті 12 Закону № 5007-VI). 
		Відповідно до статті 13 Закону № 5007-VI державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом: 1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни. 
		За частиною першою статті 16 Закону № 5007-VI органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.
		Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами (частина друга статті 16 Закону № 5007-VI). 
		За частиною першою статті 17 Закону № 5007-VI основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.
		За текстом частини першої статті 18 Закону № 5007-VI уповноважені органи мають право: 1) проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки: достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; 5) вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
		Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону № 5007-VI державне спостереження у сфері ціноутворення здійснюється шляхом проведення моніторингу вільних цін (дослідження динаміки цінових процесів на товарних ринках) та державних регульованих цін. Перелік товарів, ціни на які підлягають державному спостереженню у сфері ціноутворення, та порядок його проведення визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 5007-VI до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за: 1) порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки; .
		У пункті 2 Постанови № 341 зазначено про запровадження державного регулювання цін шляхом декларування зміни роздрібних цін на товари, [які] зазначені в абзацах другому і третьому пункту 1 цієї постанови.
		Відповідно до пункту 3 Порядку № 341 (тут - у редакції, яка діяла на час перевірки [14 червня 2022 року - 27 червня 2022 року] та протягом періоду, який вона охоплювала [08 травня 2022 року - 14 червня 2022 року] декларування зміни роздрібних цін на товари здійснюється суб`єктом господарювання щодо об`єкта (закладу) роздрібної торгівлі у разі збільшення роздрібної ціни на товар, що реалізується таким об`єктом (закладом), порівняно з роздрібною ціною на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 341 або з попередньо задекларованою роздрібною ціною (крім випадків збільшення ціни внаслідок закінчення строку дії знижки або зменшення ціни):
		на 15 відсотків і більше - за 30 днів до початку застосування роздрібної ціни, яка декларується, без урахування дня декларування;
		на 10 відсотків і більше, але менше ніж 15 відсотків, - за 14 днів до початку застосування роздрібної ціни, яка декларується, без урахування дня декларування;
		на 5 відсотків і більше, але менше ніж 10 відсотків, - за три дні до початку застосування роздрібної ціни, яка декларується, без урахування дня декларування.
		Водночас, відповідно до пункту 41-4 Постанови № 1236 (тут - зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 14 травня 2021 року № 474, від 02 червня 2021 року № 551, від 11 березня 2022 року № 249, від 09 лютого 2022 року № 140, від 29 квітня 2022 року № 488) на період дії карантину граничний рівень торговельної надбавки [установлений] в розмірі:
		не більше 7 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива;
		не більше 6,5 гривні з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних.
		Середня вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 пропроміле та бензинів автомобільних GASOLINE 10 пропроміле визначається Міністерством економіки на підставі розрахунків акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», проведених з урахуванням відповідних даних міжнародного інформаційного агентства Platts CIF NWE за попередні 10 днів, розрахункових коефіцієнтів 0,825 та 0,745 кілограма на літр відповідно, витрат на зовнішнє логістичне забезпечення у сумі 80 доларів США/тонну та інших витрат, передбачених зовнішньоекономічним договором (контрактом) у сумі 150 доларів США/тонну, сум митних платежів (акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) та щоденного офіційного курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком у відповідному періоді. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подає щомісяця до 1, 11 і 21 числа Міністерству економіки зазначені розрахунки.
		Інформація про середню вартість 1 літра дизельного палива та бензинів автомобільних оприлюднюється на офіційному веб-сайті Міністерства економіки щомісяця до 3, 13 і 23 числа.
		Під час продажу (реалізації) «брендового преміального» дизельного палива та бензинів автомобільних, із покращеними показниками якості та позначення (маркування) яких включає певну торгову марку (товарний знак), розмір доплати не може перевищувати 5 відсотків до розміру роздрібних цін на відповідні види палива, визначені згідно з абзацами третім - п`ятим цього пункту. 
		Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року №  877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №  877-V) виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
		Згідно з частиною сьомою статті 4 Закону №  877-V у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.
		Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом (частина дев`ята статті 4 Закону №  877-V). 
		Висновки Верховного Суду 
		В аспекті питання, яке порушив скаржник у цій касаційній скарзі, колегія суддів має відповісти на питання про застосування до суб`єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій за «порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін » (пункт 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VI) у ситуації, коли суб`єкт господарювання не задекларував - відповідно до процедури декларування зміни ціни, яка була запроваджена Постановою №  341 (пункт 2), - підвищення роздрібної ціни на товар (бензин марки А-92, марки А-95, дизельне пальне), щодо якого Кабінет Міністрів України встановив [на період дії карантину] - згідно з пунктом 41-4 Постанови №  1236 - граничний рівень торговельної надбавки до середньої вартості товару [дизельного палива і бензинів автомобільних].  
		Нагадаємо, що у період, який був охоплений позаплановою перевіркою господарської діяльності Товариства (відповідно до згадуваного акта, це: з 08 травня 2022 року по 14 червня 2022 року) діяли одночасно приписи пункту 3 Порядку № 341 (щодо декларування роздрібної ціни, зокрема на пальне (бензин марки А-92, А-95, дизельне пальне) та пункту 41-4 Постанови № 1236 (яким передбачено граничний рівень торговельної надбавки на бензин марки А-92, марки А-95, дизельне пальне). Іншими словами, у період, про який йдеться у цій справі, Уряд запровадив одночасно два способи державного регулювання цін на бензин марки А-92, марки А-95, дизельне пальне, за недотримання вимог яких, з погляду органу державного контролю, однаково настає відповідальність, передбачена пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VI. 
		У цьому зв`язку варто зауважити також, що з обсягу встановлених у справі обставин відомо, що Товариство не порушило вимог щодо застосування рівня торговельної надбавки до середньої вартості бензину та дизельного пального, які були передбачені Постановою № 1236. Як можна зрозуміти зі змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цього приводу, орган державного контролю під час розрахунку виторгу, який, з уваги на результати позапланової перевірки Товариства, мав бути вилучений, помилився з розміром «економічно обґрунтованих цін» на дизельне паливо та бензин, адже використані ним «середні» ціни відрізнялися (були нижчі) від тих, які оприлюднило Міністерство економіки України на своєму сайті (як того вимагали приписи пункту 41-4 Постанови № 1236). 
		Поза тим, ГУ Держпродспоживслужби у касаційній скарзі апелює не так, власне, до роздрібних цін, за якими Товариство реалізовувало бензин та дизельне паливо для автомобілів (протягом періоду, який охоплений позаплановою перевіркою Товариства), як до необхідності декларувати зміну цих цін відповідно до вимог пункту 3 Порядку №  341, незважаючи на те, чи (не)перевищують вони рівень торговельної надбавки до середньої вартості автомобільного пального, які були передбачені Постановою №  1236; невиконання приписів пункту 3 Порядку №  341 за описаної ситуації, з погляду органу державного контролю, є підставою для застосування до суб`єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій за «порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін » відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону №  5007-VI. 
		З погляду колегії суддів, задля розуміння приписів частини першої статті 20 Закону №  5007-VI в аспекті умов (обставин), за яких передбачено настання юридичної відповідальності суб`єкта господарювання за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, необхідно звернутися до дефініції понять, які містяться у статті 1 згадуваного Закону, й таким чином визначити зміст, у якому їх вжито в тексті цього нормативного акта. 
		Аналізуючи ці дефінітивні норми, які, пригадаємо, написані вище, можна дійти висновку, що такі терміни як «встановлення» ціни, «застосування» ціни, «формування» ціни та «декларування» зміни ціни позначають різні поняття. Іншими словами, у Законі №  5007-VI перелічені терміни мають неоднакове розуміння, а це в контексті спірних правовідносин дозволяє виснувати, що «декларування зміни ціни », чи радше невиконання або неналежне виконання суб`єктом господарювання задіяного (впровадженого) державою (в особі уповноважених органів) способу [державного] регулювання ціни не охоплюється гіпотезою пункту 1 частини першої статті 20 Закону №  5007-VI, з якою приписи названої статті передбачають застосування заходів юридичної відповідальності (адміністративно-господарських санкцій, які в цьому випадку полягають у вилученні необґрунтовано одержаного виторгу та застосуванні штрафу пропорційно до суми цього виторгу). 
		«Декларування зміни ціни » є одним зі способів державного регулювання цін, що опосередковано «вплітає» цей механізм інформування суб`єктом господарювання про наміри встановлення та застосування ціни, відмінної від поточної, в канву «формування, встановлення і застосування цін». Однак, коли йде мова про перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного контролю розпорядчого документа та/або застосування санкцій до суб`єкта господарювання за порушення нормативних приписів, то чіткість (ясність) норми закону в цьому випадку має визначальне значення для правильного її застосування, головно для суб`єкта господарювання, який повинен знати свої права та обов`язки, відповідно передбачати (прогнозувати) юридичні наслідки їх недотримання / невиконання. 
		У цьому зв`язку варто зважити також приписи частини сьомої статті 4 Закону №  877-V, за якими неоднозначне (множинне) трактування у нормі закону повноважень органу державного нагляду (контролю) або прав та обов`язків суб`єкта господарювання треба тлумачити в інтересах останнього. 
		З уваги на наведені мотиви колегія суддів, відповідаючи на порушене в касаційній скарзі питання, зазначає, що у вимірі правовідносин, з яких виник цей спір, текстуальний виклад пункту 1 частини першої статті 20 Закону №  5007-VI не може охоплювати порушення вимог щодо «декларування зміни ціни», що таким чином не дозволяє застосовувати до суб`єкта господарювання санкцій, які передбачені за «порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін».  
		Тож за наслідками перегляду оскаржених судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (відповідно д статті 341 КАС України) колегія суддів вирішила, що в обсязі встановлених в цій справі обставин та за наведеного нормативного регулювання висновки, яких дійшов суд апеляційної інстанції в цій справі, є правильні та обґрунтовані. 
		Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив у цій справі нове рішення, тоді як скаржник у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення двох інстанцій (зважаючи на результат розгляду справи по суті спору), колегія суддів - беручи до уваги наведені вище висновки за наслідками касаційного розгляду - залишає без змін лише постанову суду апеляційної інстанції в цій справі, якою, повторимося, цей суд скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року по справі №380/16887/22 та ухвалив нову постанову [рішення], якою відмовив у задоволенні позовних вимог ГУ Держпродспоживслужби та задовольнив позовні вимоги ТОВ «ОККО-ДРАЙВ».
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		п о с т а н о в и в :
		1.          Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області залишити без задоволення. 
		2.          Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023  року в цій справі залишити без змін. 
		Постанова остаточна і оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                                М. І. Смокович 
		Судді                                                                                          В. Е. Мацедонська
		                                                                                          В. М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...