Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 453/1410/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 18.04.2024. Зареєстровано: 19.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2024.
Дата набрання законної сили: 09.07.2024
Результат оскарження 09.07.2024 Львівський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/453/44/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022140000000445

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 453/1410/22
		№ провадження 1-кп/453/44/24
		 
		 
		                                                           В И Р О К  
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		18 квітня 2024 року Сколівський районний суд Львівської у складі: 
		головуючого - судді         ОСОБА_1 ;
		секретаря судового засідання    ОСОБА_2 ;
		з участю прокурора               ОСОБА_3 ;
		обвинуваченого ОСОБА_4 ;
		його захисника - адвоката ОСОБА_5 ;
		потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		та їх представника - адвоката ОСОБА_8 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області кримінальне провадження №12022140000000445 від 05.09.2022 про обвинувачення:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сколе Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_4 05.09.2022 о 01 год. 55 хв., керуючи автомобілем марки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним автодорогою М-09 сполученням «Київ-Чоп», на 657 км. цієї автодороги, яка проходить через м. Сколе Стрийського району Львівської області, рухаючись у напрямку до м. Чоп, порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, а саме: Р.1 п.1.5, Р.2 п.п.2.3 б), д); Р.12 п.12.1, які виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом, який перебував у технічно-справному стані, був неуважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, під час керування автомобілем не вибрав безпечної швидкості руху, не урахував дорожньої обстановки, чим позбавив себе змоги постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, своїми вищевказаними діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, що призвело до виїзду за межі проїзної частини з подальшим перекиданням транспортного засобу у кювет, в результаті чого пасажир його автомобіля ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.
		Таким чином, ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 , тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, відповідно до висунутого обвинувачення визнав повністю, щиро покаявся, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, не оспорював такі обставини та дав суду наступні показання.
		Так, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що 05.09.2022 о 01 год. 55 хв., керуючи автомобілем марки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним через м. Сколе Стрийського району Львівської області, виїхав за межі проїзної частини, в результаті чого його транспортний засіб перекинувся у кювет. Пасажир його автомобіля ОСОБА_9 загинув на місці. Просив суворо його не карати та обрати йому міру покарання не пов`язану із позбавленням волі. 
		Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що такі правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, та роз`яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.
		Це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		За результатами судового слідства та встановлених судом фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зважаючи на сукупність разом взятих порушень, вчинених обвинуваченим,  вимог правил дорожнього руху, які  знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП за  його  участю,  як водія   автомобіля, які спричинили смерть ОСОБА_9 , суд визнає, що кваліфікація дій обвинуваченого за  ч.2 ст. 286 КК України, є  вірною, а вина доведеною.
		При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		За змістом п.п.20,21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.
		Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Норми КК України наділяють суд правом вибору певного виду і розміру у визначених законом межах заходу примусу. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Санкція ч.2 ст. 286 КК України сформульована як кумулятивна, тобто передбачає наявність як основного виду покарання, так і можливість застосування або незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Відповідно до пункту 21 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України в кожному випадку призначення покарання за ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
		Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, що відповідно до ст. 12 цього Кодексу відноситься до тяжких злочинів, характеризується необережною формою вини, фактичні обставини кримінального провадження, тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема те, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_10 , за місцем фактичного проживання характеризується виключно позитивно, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, до адміністративної відповідальності не притягувався, явлється особою з інвалідністю третьої групи, потерпіла - дружина покійного ОСОБА_9 - ОСОБА_11 жодних претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 не має і в подальшому мати не буде, прийняла вибачення такого та просила суд призначити покарання на розсуд суду. Потерпілі  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з обвинуваченим не примирилися та просили обрати міру покарання у вигляді позбавлення волі без призначення іспитового терміну. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Суд враховує також і досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_4 виконаної 03.02.2023 фахівцем Стрийським районним сектором №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, згідно якої беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).
		Згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню  нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це  покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		З урахуванням наведених обставин, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину, яка свідчить про усвідомлення заподіяного, зважаючи на наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, передбачених ст.ст. 66, 67 КК України, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з метою його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, суд дійшов про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства і тому є підстави звільнити його від відбування покарання з випробуванням, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових злочинів для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, поклавши на нього обов`язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи і періодично з`являтись туди для реєстрації.
		Згідно до п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
		Разом з цим, з урахуванням характеру скоєного ОСОБА_4 злочину, який спричинив смерть потерпілого, обставин справи та особи обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення такого права керування транспортними засобами.
		Відповідно до положень ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. 
		Долю речових доказів та питання щодо стягнення судових витрат слід вирішити у порядку, визначеному ст. ст. 100, 124 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд-
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п"ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. 
		На підставі ст. 75 КК України засудженого  ОСОБА_4  звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п"ять) років з випробуванням, якщо він протягом 3-ох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.
		Згідно ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4  періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
		Запобіжний захід  ОСОБА_4  до вступу вироку в законну силу не обирати.
		Захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна автомобіля марки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 28.12.2021, зареєстрований на ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06.09.2022 - скасувати.
		Речові докази: 
		-автомобіль марки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який передано на зберігання на закриту територію майданчика тимчасового утримання транспортних засобів ВП №3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, що за адресою: вул. Драгоманова, 2, м. Стрий Львівської області - повернути власнику ОСОБА_4 ;
		-магнітний носій інформації - оптичний DVD - R диск «ALERUS», який долучений до матеріалів справи - залишити при матеріалах справи.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення:
		- судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-22/15988-ІТ від 14.10.2022 в сумі 1 887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 80 коп.;
		- судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-22/15987-ІТ від 14.10.2022 в сумі 2 831 (дві тисячі вісімсот тридцять одна) грн. 70 коп.
		Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому та прокурору.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, або з моменту вручення копії вироку засудженому, який перебуває під вартою, через Сколівський районний суд Львівської області, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...