Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15472/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про приватну власність; щодо визнання права власності.
Надіслано судом: 18.04.2024. Зареєстровано: 19.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2024.
Дата набрання законної сили: 01.07.2024
Результат оскарження 01.07.2024 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		08.04.2024Справа №  910/15472/23
		Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи 
		За первісним позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" (04053, м. Київ, вул. Кониського Олександра, будинок 80А, кабінет 3, ідентифікаційний код 43886541)
		до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" (01033, місто Київ, вул. Жилянська, 48,50А, 7 поверх, офіс 13, ідентифікаційний код: 38901651)
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6/11, ідентифікаційний код 36136431) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл констракшн" (03037, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, 56Б, 56/21, кімната 402, ідентифікаційний код 39593112) 
		про стягнення 1  114  224,51 доларів США, 
		За зустрічним позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" (01033, місто Київ, вул. Жилянська, 48,50А, 7 поверх, офіс 13, ідентифікаційний код: 38901651)
		до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" (04053, м. Київ, вул. Кониського Олександра, будинок 80А, кабінет 3, ідентифікаційний код 43886541)
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6/11, ідентифікаційний код 36136431) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл констракшн" (03037, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, 56Б, 56/21, кімната 402, ідентифікаційний код 39593112)
		про визнання попереднього договору удаваним правочином та застосування наслідків вчинення нікчемного правочину 
		 
		Представники учасників судового процесу:
		Від позивача за первісним позовом: Кухарук В.О., Перемежко О.А .
		Від відповідача за первісним позовом:  Наконечний В.Л .
		Від третіх осіб: не з`явилися
		Журналісти: Каримов В.О., Левкун О.Я.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" про стягнення 1 114 224,51 доларів США, з яких: 1 037 718, 96 доларів США заборгованості та 3% річних у розмірі 76 505,55 доларів США.
		Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.10.2023 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.
		13.10.2023 від позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін; підготовче судове засідання призначено на 13.11.2023; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл констракшн".
		03.11.2023 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.
		Також 03.11.2023 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл"  про визнання попереднього договору удаваним правочином та застосування наслідків вчинення нікчемного правочину.
		В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" вказує, що вважає попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 удаваним правочином, оскільки насправді сторони уклали попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна. Також зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір, який сторони мали намір укласти,   який, не посвідчений нотаріально, а отже - є нікчемним правочином з моменту його вчинення, і тому є необхідним застосувати наслідки вчинення нікчемного правочину у вигляді поновлення сторін у початковому становищі.
		06.11.2023 через відділ діловодства суду від третіх осіб надійшли письмові пояснення, в яких останні просили суд, розглядати справу без їх участі.
		06.11.2023 від третьої особи-1 надійшло клопотання про долучення доказів направлення письмових пояснень на адресу позивача за первісним позовом.
		09.11.2023 від позивача за первісним позовом надійшли докази направлення копії позовної заяви на адресу третьої особи-2. Дані документи залучено до матеріалів справи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/15472/23, підготовче засідання за зустрічним позовом відбудеться разом з первісним позовом 13.11.23 о 11:20 год.
		У підготовчому засіданні 13.11.2023 представник відповідача за первісним позовом заявив усне клопотання про виклик свідків, зокрема, просив викликати Голову Наглядової ради Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" - ОСОБА_3 та кінцевого бенефіциарного власника Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" - ОСОБА_4  для допиту.
		Представник позивача за первісним позовом заперечень щодо задоволення даного клопотання не навів.
		Розглянувши клопотання представника відповідача за первісним позовом, заявлене у підготовчому засіданні, про виклик у судове засідання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд вирішив його задовольнити.
		Треті особи  участь своїх представників у засідання суду 13.11.2023 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 відкладено підготовче засідання на 06.12.2023, викликано у якості свідків громадянина України - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для допиту по даній справі у підготовче засідання.
		15.11.2023 від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив
		21.11.2023 від відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив
		29.11.2023 від позивача за первісним позовом засобами поштового зв`язку надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
		Також 04.12.2023 від позивача за первісним позовом надійшли заперечення на заперечення.
		Дані документи залучено до матеріалів справи.
		Крім того, 05.12.2023 від відповідача за первісним позовом надійшла заява про зміну предмета позову.
		Представник позивача за первісним позовом у засіданні суду 06.12.2023 заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для надання можливості надати суду відзив на заяву про зміну предмета позову. 
		Суд, розглянувши заяву представника позивача за зустрічним позовом про зміну предмета позову, зазначив про наступне.
		Як свідчать матеріали справи, Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" про визнання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 15.11.2021), який укладений між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЖУРЖІЙ ВЕНЧУРС" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "КІНСЕЙЛ", удаваним правочином, що є насправді попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна; та застосування наслідків вчинення нікчемного правочину - попереднього договору купівлі- продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 15.11.2021), який укладений між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЖУРЖІЙ ВЕНЧУРС" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "КІНСЕЙЛ", у вигляді поновлення сторін у початковому становищі шляхом повернення кожною зі сторін іншій того, що вона отримала в натурі.
		У заяві про зміну предмета позову позивач за зустрічним позовом просить суд:
		1. Визнати попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021(з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), який укладений між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЖУРЖІЙ ВЕНЧУРС" та Акціонерним товариством           "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "КІНСЕЙЛ",          удаваним правочином, що є насправді попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна. 
		2. Застосувати наслідки вчинення нікчемного правочину - попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), який укладений між Акціонерним товариством "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд           "ЖУРЖІЙ ВЕНЧУРС" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "КІНСЕЙЛ", у вигляді поновлення сторін у початковому становищі шляхом повернення кожною зі сторін іншій того, що вона отримала в натурі.
		Таким чином, зі змісту заяви про зміну предмета позову вбачається, що позивач за зустрічним позовом доповнив позовні вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві, новою вимогою про визнання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021(з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), та застосування наслідків вчинення нікчемного правочину - попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та № 2 від 25.12.2021).
		Позивач за первісним позовом, подавши до суду заяву про зміну предмета позову, визначив такі свої процесуальні дії саме як зміну предмета позову, а не збільшення позовних вимог, що відповідає принципу диспозитивності у господарському процесі, закріпленому у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, який означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі 922/1249/17 та від 23 квітня 2019 року у справі 911/1602/18.
		Отже, як вбачається, первісні основні підстави позову позивач залишив незмінними та лише доповнив їх новими обставинами, що є безпосередньо пов`язаними з основними підставами позову.
		Суд дійшов висновку про те, що позивач лише доповнив позов новими обставинами при збереженні первісних обставин, що не може свідчити про зміну підстав позову.
		Враховуючи наведене та положення чинного процесуального законодавства, судом встановлено, що оскільки позивач за первісним позовом залишив первісні основні підстави позову незмінними та лише доповнив їх новими обставинами, що є безпосередньо пов`язаними з основними підставами позову, судом прийнято заяву Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЖУРЖІЙ ВЕНЧУРС" про зміну предмета позову до розгляду.
		У засіданні суду 06.12.2023 було здійснено допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
		За таких обставин, оскільки допит свідка ОСОБА_3 у засіданні суду 06.12.2023 було здійснено частково, враховуючи необхідність з`ясування всіх обставин справи для повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи, суд визнав за необхідне викликати у наступне підготовче засідання для продовження допиту свідка - ОСОБА_3 . 
		Треті особи  участь своїх представників у засідання суду 06.12.2023 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 відкладено підготовче засідання на 22.01.2024.
		11.12.2023 засобами поштового зв`язку від позивача за первісним позовом надійшли відповіді на пояснення третьої особи, які залучено до матеріалів справи.
		Крім того, 22.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
		Представник позивача за первісним позовом у засіданні суду 22.01.2024 заявив усне клопотання про ознайомлення з даними документами, які подано представником відповідача за первісним позовом 22.01.2024.
		У засіданні суду 22.01.2024 було здійснено допит свідка ОСОБА_3 .
		Розгляд та вирішення клопотання відповідача за зустрічним позовом про долучення додаткових доказів до матеріалів справи відкладено на наступне судове засідання.
		Треті особи  участь своїх представників у засідання суду 22.01.2024 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 відкладено підготовче засідання на 29.01.2024.
		22.01.2024 та 23.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача за первісним позовом надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
		Також 24.01.2024 через систему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення доказів.
		У засіданні суду 29.01.2024 суд на місці ухвалив залучити подані учасниками судового процесу документи до матеріалів справи з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, відомості про дані процесуальні дії занесено до протоколу судового засідання.
		У підготовчому засіданні 29.01.2024 присутніми учасниками судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
		Треті особи участь своїх представників у засідання суду 29.01.2024 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2024.
		01.03.2024 через відділ діловодства суду позивачем за первісним позовом подані пояснення.
		Також 01.03.2024 на електронну адресу суду видання Lenta.UA надіслало лист, в якому просить суд акредитувати журналіста Левкун О. та оператора ОСОБА_5 в судові засідання у справі №910/15472/23.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 відкладено судове засідання на 20.03.2024.
		14.03.2024 через відділ діловодства суду позивачем за первісним позовом подано повідомлення про сплату судового збору.
		18.03.2024 через відділ діловодства суду позивачем за первісним позовом подані пояснення.
		20.03.2024 на електронну адресу суду видання Lenta.UA надіслало лист, в якому просить суд акредитувати журналіста Левкун О. та оператора Карімова В. в судові засідання у справі №910/15472/23.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 відкладено судове засідання на 08.04.2024.
		03.04.2024 представником позивача за первісним позовом подано повідомлення про сплату судового збору та надання доступу до запису судового засідання за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.
		05.04.2024 через відділ діловодства суду позивачем за первісним позовом подані пояснення.
		У судовому засіданні 08.04.2024 представники позивача за первісним позовом підтримали первісні позовні вимоги та проти задоволення зустрічних заперечили.
		Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 08.04.2024 проти задоволення первісного позову заперечив, підтримав зустрічні позовної вимоги.
		08.04.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		10.10.2021 року між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл"  (далі - покупець), Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смайл констракшн» (далі - генеральний підрядник) було укладено меморандум № 2 (далі - меморандум), відповідно до якого сторони дійшли згоди, що продавець зацікавлений продати,  покупець зацікавлений придбати, а генеральний підрядник зацікавлений збудувати об`єкт нерухомості (далі - проект) відповідно до умов цього меморандуму (п.1.1. договору).
		Меморандумом були визначені терміни, які вживаються в останньому, зокрема, встановлено, що об`єкт нерухомості - об`єкт нежитлової нерухомості орієнтовною загальною площею 3000,0 кв. м., який буде знаходитись в межах села Білогородка, Бучанського району Київської області, на земельних ділянках орієнтовною загальною площею 0,6 га.
		12.11.2021 року між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл"  (далі - покупець) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" (далі - продавець) було укладено попередній договір № 02 (далі - попередній договір).
		15.11.2021 року між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" було укладено додаткову угоду № 1 до попереднього договору (далі - додаткова угода).
		Попереднім договором з урахуванням додаткової угоди були встановлені терміни, які вживаються в попередньому договорі, а саме:
		- об`єкт нерухомості - об`єкт нежитлової нерухомості орієнтовною площею 3000 кв.м, що буде знаходитись за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, на Земельній ділянці, і яким буде володіти товариство на дату укладення основного договору (як визначено нижче);
		- земельна ділянка - земельна ділянка, на якій буде розташований об`єкт нерухомості, а саме: площею 0,6 га, кадастровий номер на даний час не відомий;
		- основний договір - як визначено в п. 1 цього попереднього договору;
		- товариство - юридична особа у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка відповідно до законодавства України буде створена та зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
		- частка - частка у статутному капіталі товариства, що буде належати продавцю та складатиме 100 (сто) відсотків статутного капіталу товариства.
		Згідно з п. 1 попереднього договору сторони зобов`язуються в строк до 12 листопада 2022 року укласти договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства (далі - основний договір) на умовах, встановлених цим попереднім договором.
		Згідно з п. 2 попереднього договору, відповідно до основного договору продавець продає у власність покупця частку у статутному капіталі товариства, а покупець приймає у власність частку та зобов`язується сплатити за неї грошову суму в гривнях без ПДВ, що є еквівалентом 4 300 000 доларів США 00 центів (далі - купівельна ціна) відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів.
		Пунктом 3 попереднього договору було передбачено, що покупець на підтвердження своїх зобов`язань за цим попереднім договором, зокрема, щодо подальшого прийняття частки, і на забезпечення їх виконання в рахунок належних з нього за попереднім договором коштів, а також виконання інших обов`язків, що покладені на нього згідно попереднього договору, зобов`язаний на умовах та в строки, визначені пунктом 4 попереднього договору, сплатити продавцю, шляхом перерахування на його поточний рахунок, грошові кошти в гривнях, що є еквівалентом 4 300 000 доларів США 00 центів відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів (далі - забезпечувальний платіж).
		Пункт 9 попереднього договору з урахуванням додаткової угоди передбачає, що продавець запевняє та гарантує покупцю, що на момент переходу права власності на частку згідно з основним договором:
		- він буде законним власником частки, яка не перебуватиме у заставі чи під забороною, не буде предметом спору та не буде обтяжена будь-яким іншим чином, будь-які права третіх осіб на неї будуть відсутні;
		- частка буде повністю сплаченою;
		- товариство буде законним власником об`єкту нерухомості, який не перебуватиме у заставі чи під забороною, не буде предметом спору та не буде обтяжений будь-яким іншим чином, будь-які права третіх осіб щодо нього будуть відсутні (окрім прав за договором оренди між товариством та ТОВ «Сільпо - Фуд», ідентифікаційний код 40720198);
		- об`єкт нерухомості буде повністю збудований, введений в експлуатацію та готовий до використання відповідно до його цільового призначення, буде розташовуватися на земельних ділянках;
		- об`єкт нерухомості буде належним чином збудований відповідно до норм чинного законодавства України та дозвільних документів на будівництво;
		- між товариством (як орендодавцем) та ТОВ «Сільпо-Фуд» (як орендарем) буде укладений договір оренди Об`єкта нерухомості.
		Також позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом у п. 3 додаткової угоди було погоджено текст основного договору, який мав бути укладений між сторонами на підставі договору.
		В тексті основного договору наявні аналогічні гарантії від продавця покупцю щодо об`єкту нерухомості, земельної ділянки та договору оренди об`єкта нерухомого майна.
		Відповідно до п. 11 попереднього договору, з урахуванням додаткової угоди  у випадку неукладення договору з будь-яких причин в строк до 12 листопада 2022 року, продавець зобов`язується повернути покупцеві фактично сплачену суму забезпечувального платежу в повному розмірі в строк до 19 листопада 2022 року (включно). Повернення забезпечувального платежу покупцеві здійснюється в гривнях шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок покупця, вказаний у цьому попередньому договорі, виходячи з еквівалента забезпечувального платежу в доларах США, в доларах США, відповідно до курсу НБУ на дату здійснення повернення забезпечувального платежу.
		Так, AT «Кінсейл» на виконання п. 3 договору здійснило перерахування AT «Журжій Венчурс» наступних грошових коштів:
		- 03.12.2021 року - 57 315 930 гривень 00 копійок, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 року №02, без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного  банку України на дату сплати коштів склало 2 100 000 доларів США 00 центів;
		- 18.01.2022 року 50 619 600 гривень 00 копійок, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 року №02 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 1 800 000 доларів США 00 центів;
		- 20.01.2022 року 11 361 520 гривень 00 копійок, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 рогу №02 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 400 000 доларів США 00 центів.
		Позивач за первісним позовом зазначає, що ним було повністю виконано умови п. 3 попереднього договору щодо сплати забезпечувального платежу, проте основний договір, у зв`язку з ухиленням відповідача, не був укладений в строк, передбачений попереднім договором.
		Листом від 02.03.2023 АТ «Кінсейл» звернулося до АТ «Журжій Венчурс» з вимогою про повернення коштів забезпечувального платежу, як передбачено пунктом 11 попереднього договору.
		Відповідач за первісним позовом з травня 2023 року почав здійснювати повернення грошових коштів позивачеві, а саме:
		- 19.05.2023 року перераховано 80 000 000 гривень 00 копійок, з призначенням платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 купівлі-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 року без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара СИТА Національного банку України на дату сплати коштів склало 2 187 669 доларів США 20 центів;
		- 26.05.2023 року - 20 000 000 гривень 00 копійок, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 року без          ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 546 917 доларів США 30 центів;
		- 09.06.2023 року - 5 000 000 гривень 00 копійок, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 рогу без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 136 729 доларів США 33 цента;
		- 16.06.2023 року - 5 000 000 гривень 00 копійок, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. кап. від 12.11.2021 року без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 136 729 доларів США 33 цента;
		- 23.06.2023 року - 4 000 000 гривень 00 копійок, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. кап. від 12.11.2021 року без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 109 383 долари США 46 центів;
		- 03.07.2023 року - 4 297 050 гривень 00 копійок, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 року без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 117 доларів США 55 центів;
		- 10.08.2023 року - 1 000  000,00 грн, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 рогу без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 27 345 доларів США 87 центів.
		Таким чином, позивач за первісним позовом зазначає, що AT «Журжій Венчурс» було повернуто AT «Кінсейл» грошові кошти в розмірі 119 297  050, 00 грн, що склало 3 262 281 долар США 04 цента.
		Звертаючись до суду з первісним позовом,  AT «Кінсейл»  зазначає, що AT «Журжій Венчурс», в порушення п. 11 попереднього договору з урахуванням додаткової угоди, у строк до 19.11.2022 року не повернуло покупцю забезпечувальний платіж у розмірі 4 300 000 доларів США 00 центів.
		У зв`язку з зазначеним вище, AT «Кінсейл» просить суд стягнути з AT «Журжій Венчурс» суму недоотриманих від останнього грошових коштів у розмірі 1 037 718 доларів США 96 центів, а також компенсаційні втрати, які передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у розмірі 76 505 доларів США 55 центів.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом  підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
		Згідно з ч. 2 ст. 182 Господарського кодексу України попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.
		Частиною 5 статті 182 Господарського кодексу України передбачено, що відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
		Судом встановлено, що 12.11.2021 року між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл"  (покупець) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" (продавець) було укладено попередній договір № 02 (далі - попередній договір).
		Крім того, 15.11.2021 року між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" було укладено додаткову угоду № 1 до попереднього договору.
		Згідно з п. 2 попереднього договору, відповідно до основного договору продавець продає у власність покупця частку у статутному капіталі товариства, а покупець приймає у власність частку та зобов`язується сплатити за неї грошову суму в гривнях без ПДВ, що є еквівалентом 4 300 000 доларів США 00 центів (далі - купівельна ціна) відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів.
		Пунктом 3 попереднього договору було передбачено, що покупець на підтвердження своїх зобов`язань за цим попереднім договором, зокрема, щодо подальшого прийняття частки, і на забезпечення їх виконання в рахунок належних з нього за попереднім договором коштів, а також виконання інших обов`язків, що покладені на нього згідно попереднього договору, зобов`язаний на умовах та в строки, визначені пунктом 4 попереднього договору, сплатити продавцю, шляхом перерахування на його поточний рахунок, грошові кошти в гривнях, що є еквівалентом 4 300 000 доларів США 00 центів відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів (далі - забезпечувальний платіж).
		Як встановлено судом, позивачем за первісним позовом на виконання умов попереднього договору було сплачено відповідачу за первісним позовом забезпечувальний платіж у розмірі  4  300  000 доларів США, зокрема:
		- 03.12.2021 року - 57 315 930 гривень 00 копійок, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 року №02, без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного  банку України на дату сплати коштів склало 2 100 000 доларів США 00 центів;
		- 18.01.2022 року 50 619 600 гривень 00 копійок, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 року №02 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 1 800 000 доларів США 00 центів;
		- 20.01.2022 року 11 361 520 гривень 00 копійок, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 рогу №02 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 400 000 доларів США 00 центів.
		У додатковій угоді до попереднього договору сторонами було погоджено текст основного договору, що мав бути укладеним між позивачем та відповідачем.
		Проте, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем не було укладено основний договір у визначені строки.
		Так, судом встановлено, що будівництво об`єкту нерухомого мало відбуватися не особисто відповідачем, а підрядником - підприємством 100 відсотків статутного капіталу якого належить AT «Журжій Венчурс», зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «Смайл Констракшн». Після будівництва зазначеного майна відповідач мав отримати над ним повний контроль, а потім здійснити передачу такого контролю позивачеві.
		Незважаючи на будівництво об`єкта нерухомості підрядником, саме відповідач був стороною попереднього договору, який був зобов`язаний забезпечити укладення основного договору на передбачених попереднім договором умовах, та гарантував наявність таких умов.
		У свою чергу, позивачеві за первісним позовом з інформації, отриманої від керівника та кінцевого бенефіціарного власника відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери", з інформації, наявної в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та з інформації з порталу державної електронної системи у сфері будівництва стало відомо, що станом на 12.11.2022 року (дата укладення основного договору) AT «Журжій Венчурс» не були виконані умови для укладення такого правочину.
		Зокрема, станом на 12.11.2022 року (дата, коли мало відбутися укладення основного договору) відповідачем за первісним позовом:
		- не було виконано умов з будівництва та введення об`єкту нерухомого майна в експлуатацію. Документи, на підставі яких дане майно було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, видані у травні 2023 року та право власності на таке майно вперше зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 03.05.2023 року;
		- не було виконано умову про знаходження об`єкта нерухомого майна на земельних ділянках, а також з приводу наявності права власності на такі земельні ділянки. Зазначене нерухоме майно було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно разом з правом власності на нього 26.04.2023 року;
		- не було виконано умову про оренду об`єкта нерухомого майна, оскільки договір оренди був укладений 21.07.2023 року.
		Таким чином, через відсутність необхідних умов для укладення основного договору, які були гарантовані відповідачем, вчинення такого правочину було неможливим.
		Отже, судом встановлено, що відповідач за первісним позовом необґрунтовано ухилився від укладення основного договору, шляхом відсутності забезпечення умов, наявність яких гарантував, та без яких основний договір не міг бути укладеним.
		Згідно з ч.2 ст.635 Цивільного кодексу України сторона, яка необґрунтовано  ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
		Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. (ч.3 ст.635 Цивільного кодексу України).
		Пунктом 11 попереднього договору з урахуванням додаткової угоди передбачено, що відповідач, у випадку неукладення основного договору з будь-яких причин, зобов`язаний повернути AT «Кінсейл» грошові кошти сплачені останнім, як забезпечувальний платіж, в строк до 19 листопада 2022 року. Також цим пунктом було визначено, що повернення відбувається в гривнях, виходячи з еквіваленту забезпечувального платежу в доларах США, відповідно до курсу НБУ на дату здійснення повернення.
		Разом з тим, судом враховано, що Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" здійснено повернення грошових коштів AT «Кінсейл» у розмірі 119 297  050,00 грн, що склало 3 262 281 долар США 04 цента, з урахуванням офіційного курсу гривні до долару США Національного банку України на дати повернення грошових коштів.
		Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
		Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
		Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
		У порушення положень попереднього договору відповідач за первісним позовом  у строк до 19 листопада 2022 року не здійснив повернення грошової суми позивачеві за первісним позовом у належному розмірі, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1 037 718 доларів США 96 центів.
		Щодо стягнення грошових коштів в іноземній валюті, то суд зазначає наступне.
		У постанові Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 754/16388/19 міститься висновок, що за правилами статті 535 ЦК України у зобов`язанні, де сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума заборгованості, що підлягає сплаті у гривні, визначається спочатку у сумі відповідної іноземної валюти, яка визначена еквівалентом зобов`язання, а потім переводиться за офіційним курсом у гривню на день платежу чи на день визначення розміру заборгованості.
		У постанові Верховного Суду від 18.04.2023 року у справі № 489/3488/18 закріплено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов 'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
		Окремо варто звернути уваги на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц, в якій розглядалось питання про повернення грошових коштів, отриманих за попереднім договором, після припинення такого договору, у зв`язку з неукладенням основного договору. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, якщо грошові кошти були отримані особою в еквіваленті певної іноземної валюти, повернення грошових коштів також має відбуватися в аналогічному еквіваленті.
		Враховуючи наведене та оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена в сукупності наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати заборгованості, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом та стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості у розмірі 1 037 718 доларів США 96 центів.
		Щодо заявлених позивачем за первісним позовом до стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних у розмірі 76505 доларів США 55 центів, суд зазначає наступне. 
		Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України   боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		На необхідність нарахування 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у валюті зобов`язання, яке визначене у договорі, а не на її еквівалент в національній валюті, вказала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" підлягають стягненню 3% річних у розмірі 76505 доларів США 55 центів.
		У своєму відзиві на первісну позовну заяву AT «Журжій Венчурс» зазначає, що позивачем було неправильно нараховано 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.
		Відповідач вказує, що AT «Кінсейл» перерахувало грошові кошти, передбачені попереднім договором, з певним простроченням. На думку відповідача за первісним позовом, у п. 4 попереднього договору передбачено, що строк сплати грошових коштів за попереднім договором встановлюється до 25.12.2021 (включно).
		Так, судом встановлено, що додатковою угодою № 2 від 25.12.2021 року були внесені зміни до попереднього договору.
		Зокрема, додатковою угодою № 2 були внесені зміни до п. 4 попереднього договору, вказаний пункт викладений в наступній редакції: «Забезпечувальний платіж 4 300 000 доларів США 00 центів відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів сплачується покупцем на користь продавця в гривнях шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок Продавця, вказаний у цьому попередньому договорі, до 21 січня 2022 року (включно)».
		Судом встановлено, що AT «Кінсейл» 20.01.2022 року вчинило повну оплату грошових коштів, які передбачені п. 4 попереднього договору.
		Таким чином, позивачем за первісним позовом не допущено прострочення перерахування грошових коштів за попереднім договором, а отже, відсутні підстави для зменшення відповідальності відповідача за ст. 625 ЦК України.
		Заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що між ним та AT «Кінсейл» було укладено удаваний попередній правочин купівлі-продажу частки в статутному капіталі, а насправді між ними укладався попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна та повернення грошових коштів відбувалося у зв`язку з нікчемністю попереднього договору.
		Суд звертає увагу на суперечливість поведінки відповідача на первісним позовом, з огляду на наступне.
		Так, судом встановлено, що в  п.п. 4.1.15. п. 4.1. основного договору, який мав бути укладений на підставі попереднього договору, та який наявний в додатковій угоді, містяться наступні положення - продавець запевняє та гарантує покупцю, що договір не вчиняється для приховування іншого правочину.
		Аналогічні положення наявні в п.п. 4.2.5. п. 4.2. тексту основного договору - покупець запевняє та гарантує продавцю, що договір не вчиняється для приховування іншого правочину.
		Вказані вище положення були підписані AT «Журжій Венчурс» та ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери», в особі Журжія Андрія Валерійовича, який діяв від імені AT «Кінсейл». Тобто, компанія з управління активами і відповідач за первісним позовом  спочатку в основному договорі про купівлю-продаж частки у статутному капіталі товариства заявляли, що такий договір не є удаваним, а тепер у відзиві на первісну позовну заяву, заяві свідка, зазначають про зворотне.
		Також суд зазначає, що AT «Журжій Венчурс» у призначеннях платежів під час повернення грошових коштів зазначало наступне: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. кап від 12.11.2021  без ПДВ».
		У призначеннях платежів відповідача за первісним позовом не вказано нічого про повернення грошових коштів у зв`язку з нікчемністю договору. Також у вказаних призначеннях не йде мова про повернення грошових коштів за договором купівлі-продажу нерухомого майна.
		Більше того, 05.07.2023 року з офіційної електронної адреси відповідача за первісним позовом (d.pernyko2a@smiledevelopment.com.ua) надійшла пропозиція розірвати попередній договір № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 року (Білогородка), з текстом додаткової угоди про розірвання попереднього договору № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.
		Пропозиція розірвання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі відбулася в процесі повернення відповідачем грошових коштів за таким договором (початок повернення - 19.05.2023, кінець повернення - 10.08.2023).
		Отже, в діях AT «Журжій Венчурс» вбачається суперечлива поведінка, оскільки 05.07.2023 року відповідач під час повернення грошових коштів просив розірвати попередній договір, а у відзиві в рамках цієї судової справи зазначає, що повернення грошових коштів відбувалося у зв`язку з нікчемністю попереднього договору.
		Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).
		Твердження відповідача за первісним позовом про те, що в меморандумі між сторонами не йде мова про придбання частки в юридичній особі, а отже, це, на думку AT «Журжій Венчурс», доводить той факт, що в попередньому договорі йшла мова про придбання об`єкта нерухомого майна, суд визнає помилковим, оскільки меморандум не є документом, який встановлює права та обов`язки для сторін, цей документ є лише протоколом про наміри. 
		Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 910/13249/17. 
		Отже, стаття 635 Цивільного кодексу України та стаття 182 Господарського кодексу України розрізняють два поняття - попередній договір і угода сторін про наміри (протокол про наміри, меморандум тощо).
		Так, суд зазначає, що документом, який створював для осіб права та обов`язки, був саме попередній договір, який і передбачав придбання частки у статутному капіталі юридичної особи. Меморандум повністю не відображає правовідносини, що склалися між сторонами, ці відносини повністю врегульовані попереднім договором.
		Крім того, відповідач за первісним позовом у своєму відзиві зазначає, що з тексту попереднього договору з урахуванням додаткової угоди вбачається, що основною метою укладення такого правочину було отримання права власності на нерухоме майно.
		Щодо вказаних тверджень відповідача суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а   також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
		Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
		При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
		Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
		Детально дослідивши зміст попереднього договору, додаткової угоди та текст основного договору, судом встановлено, що в останніх йде мова саме про купівлю-продаж частки у статутному капіталі юридичної особи. 
		Суд зазначає, що згідно з положеннями основного договору у випадку не виконання умов правочину AT «Кінсейл» мало повернути відповідачеві саме частку у статутному капіталі, а не об`єкт нерухомого майна.
		Таким чином, суд зазначає, що між сторонами був укладений саме попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі юридичної особи.
		За таких обставин, враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення первісного позову в повному обсязі.
		Щодо заявлених зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" про визнання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021(з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), який укладений між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний           фонд "Журжій Венчурс" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл", удаваним правочином, оскільки насправді є попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, та застосування наслідків вчинення нікчемного правочину - попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), який укладений між Акціонерним товариством "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд           "Журжій Венчурс" та Акціонерним товариством "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл", у вигляді поновлення сторін у початковому становищі шляхом повернення кожною зі сторін іншій того, що вона отримала в натурі, суд зазначає наступне.
		В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" вказує, що вважає попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 удаваним правочином, оскільки насправді сторони уклали попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна.
		Так, позивач за зустрічним позовом зазначає, що сторони попереднього договору як 12.11.2021, так і 15.11.2021 визначили для себе, що основною метою правочину є об`єкт нерухомості, орієнтовною загальною площею 3 000 кв. м, що буде знаходитись за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, а додатковою метою те, що власник об`єкта нерухомості буде мати укладений з ТОВ "Сільпо-Фуд" договір оренди на 10 років з визначеними умовами орендної плати. При цьому AT "Журжій Венчурс" мало на меті отримати грошові кошти, а AT "Кінсейл" - набути об`єкт нерухомості у власність.
		Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що на прохання AT "Кінсейл" для приховання іншого правочину 12.11.2021 був укладений попередній договір, а 15.11.2021 додаткова угода.
		Зокрема, вказане, на думку позивача за зустрічним позовом, підтверджується тим, що 01.09.2021 о 21:23 год. представник AT "Кінсейл" - Олександр Перемежко з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 направив на електронну пошту a.zhurzhii@ip-am.com.ua Голові наглядової ради AT "Журжій Венчурс"  Журжію Андрію Валерійовичу одночасно проект попереднього договору і додаткову угоду до нього. Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що ціна попереднього договору 4 300 000 доларів США за купівлю-продаж частки невідомої юридичної особи не свідчить про наявність розумної економічної причини (ділової мети). 
		Водночас, позивач за зустрічним позовом зазначає, що метою приховування іншого правочину було досягнення користі AT "Кінсейл" (не збільшення вартості об`єкта нерухомості за рахунок ПДВ), а AT "Журжій Венчурс" було зацікавлено продати об`єкт нерухомості.
		На думку AT «Журжій Венчурс», у зв`язку з нікчемністю правочину він не має повертати AT «Кінсейл» отримані від останнього грошові кошти відповідно до валютного застереження, оскільки таке, як частина нікчемного договору, також є нікчемним. 
		За таких обставин Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" звернулось до суду з зустрічним позовом, в якому просить суд визнати попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021(з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), який укладений між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний  фонд "Журжій Венчурс" та Акціонерним  товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл",          удаваним правочином, що є насправді попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, та застосувати наслідки вчинення нікчемного правочину - попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), який укладений між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд           "Журжій Венчурс" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "КІНСЕЙЛ", у вигляді поновлення сторін у початковому становищі шляхом повернення кожною зі сторін іншій того, що вона отримала в натурі.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом  не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
		Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
		Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч. 2 ст. 235 ЦК України).
		Так, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочину на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто, відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
		Отже, за удаваним правочином у сторін виникають права та обов`язки інші, ніж передбачено в такому договорі.
		Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.09.2023 року у справі № 520/11999/17.
		Разом з тим, судом встановлено, що 12.11.2021 року між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл"  (далі - покупець) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" (далі - продавець) було укладено попередній договір № 02.
		В подальшому 15.11.2021 року між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" було укладено додаткову угоду № 1 до попереднього договору.
		При цьому, з огляду на норми ст. 635 ЦК України та ст. 182 ГК України, укладення попереднього договору породжує зобов`язання сторін лише щодо укладення в майбутньому основного договору на визначених попереднім договором умовах, а відтак, не породжує для сторін зобов`язань, які передбачаються умовами основного договору, який сторони мають намір укласти.
		До умов попереднього договору не можуть застосовуватись правові наслідки, як до основного договору і, наслідком виконання такого попереднього договору є вчинення (укладення) відповідного основного договору, а не виконання останнього.
		Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20.04.2016 у справі № 911/2037/15.
		Таким чином, попередній договір створює для сторін одне основне зобов`язання: укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах.
		Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 367/4829/16-ц.
		Тобто, за попереднім договором №02 від 12.11.2021 у позивача за зустрічним позовом та відповідача за зустрічним позовом не могло виникнути жодних інших прав та обов`язків, окрім, як укласти основний договір. 
		Більше того, судом встановлено, що у додатковій угоді № 1 від 15.11.2021 року до попереднього договору сторони правочину погодили текст основного договору, який вони мали укласти на підставі попереднього договору.
		З тексту основного договору вбачається, що цей правочин є договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.
		Отже, що за попереднім договором у сторін не могли виникнути права та обов`язки, пов`язані з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки сторони в самому попередньому договорі чітко передбачили текст основного правочину.
		Разом з тим, позивач за зустрічним позовом стверджує, що між ним та AT «Кінсейл» було укладено удаваний попередній правочин купівлі-продажу частки в статутному капіталі, а насправді між ними укладався попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна.
		Згідно з ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
		Тобто, позивач за зустрічним позовом зазначає, що до попереднього договору мають застосовуватися положення про нотаріальне посвідчення правочинів, адже попередні договори укладаються в тій самій формі, що і основні договори.
		Суд зазначає, що удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов`язки сторонами не реалізуються. Сторони правочину виконують тільки ті обов`язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину. З вчиненням удаваного правочину сторони навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2020 року у справі № 904/4009/18, від 13.08.2019 у справі №925/1090/18.
		Варто зазначити, що у випадку укладення удаваного правочину сторони мали залишити такий правочин без виконання, при цьому виконуючи інший реальний правочин.
		Однак сторони реально виконували попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі юридичної особи. Зокрема, за вказаним договором відповідачем за зустрічним позовом позивачеві за зустрічним позовом була перерахована повна сума забезпечувального платежу.
		Під час перерахування грошових коштів позивачем за первісним позовом відповідачу за зустрічним позовом AT «Журжій Венчурс» вказувало наступне призначення платежів: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021року №02 без ПДВ».
		В подальшому, після відсутності укладення основного договору AT «Кінсейл» звернулося до AT «Журжій Венчурс» з вимогою про повернення грошових коштів, в якій, зокрема, було зазначено, що на дату написання даної вимоги товариство не є законним власником об`єкту нерухомості.
		З 19.05.2023 року AT «Журжій Венчурс» почало вчиняти повернення грошових коштів за попереднім договором, при цьому у призначенні платежів позивачем за зустрічним позовом зазначалося наступне: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 року без ПДВ».
		05.07.2023 року з офіційної електронної адреси позивача за зустрічним позовом - d.pernykoza@smiledevelopnicnt.com.ua надійшла пропозиція розірвати попередній договір №02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021,року (Білогородка). До вказаного повідомлення була долучена додаткова угода з текстом про розірвання попереднього договору № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.
		Пропозиція розірвання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі відбулася в процесі повернення позивачем за зустрічним позовом грошових коштів за таким договором (початок повернення 19.05.2023, кінець повернення 10.08.2023),а отже, причиною повернення грошових коштів була не нікчемність правочину, як про це зазначає AT «Журжій Венчурс», а виконання умов договору про повернення таких коштів.
		В ході розгляду справи було встановлено, що в електронному листуванні як власників юридичних осіб - позивача та відповідача, так і іншої переписки, наданої суду, мова про приховування іншого правочину не йшла.
		Отже, позивач за зустрічним позовом до початку судової справи вважав, що попередній договір є правочином з купівлі-продажу частки у статутному капіталі юридичної особи, що підтверджується отриманням ним грошей з відповідним призначенням, поверненням грошових коштів з відповідним призначенням, погодження тексту основного договору з придбання частки в статутному капіталі юридичної-особи, пропозицією AT «Журжій Венчурс» розірвати попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі юридичної особи.
		В п.п. 4.1.15. п. 4.1. основного договору, який мав бути укладений на підставі попереднього договору, та який наявний в додатковій угоді містяться наступні твердження - продавець запевняє та гарантує покупцю, що договір не вчиняється для приховування іншого правочину.
		Аналогічні положення наявні в п.п. 4.2.5. п. 4.2. тексту основного договору, зокрема, покупець запевняє та гарантує продавцю, що договір не вчиняється для приховування іншого правочину.
		Вказані вище умови були підписані AT «Журжій Венчурс» та ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери», в особі ОСОБА_3 , який діяв від імені AT «Кінсейл». 
		Тобто, компанія з управління активами і позивач за зустрічним позовом спочатку в основному договорі про купівлю-продаж частки у статутному капіталі товариства заявляли, що такий договір не є удаваним, а тепер у зустрічному позові, заяві свідка, поясненнях третьої особи зазначають зворотне.
		Така поведінка позивача за зустрічним позовом вказує на його суперечливу поведінку.
		Позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів, з яких вбачалося би укладення попереднього договору з метою здешевлення вартості майна на суму ПДВ.
		Жодним документом, листуванням, чи будь-яким іншим доказом, окрім тверджень самого ОСОБА_3 чи компаній, власником яких він є, не доведена така мета укладення удаваного правочину, як зменшення вартості майна через не сплату ПДВ. 
		Зазначене вище підтверджує той факт, що Aкціонерним товариством «Журжій Венчурс» не доведена обставина спрямованості волі обох сторін правочину на укладення удаваного правочину, що є підставою для відмови у визнанні правочину удаваним.
		Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31.03.2023 року у справі № 589/3045/19.
		Разом з тим, суд зазначає, що за відсутності укладення основних договорів неможливо встановити, чи дійсно сторони мали на меті ухилитися від сплати ПДВ, оскільки такі дії могло підтвердити виключно підписання відповідних основних договорів.
		У свою чергу, укладення основних договорів, в яких могла бути мета ухилення від сплати ПДВ, не відбулося. 
		Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що такий основний договір було б укладено з відповідною метою у майбутньому, є припущенням про те, що могло б відбутися в майбутньому.
		У свою чергу, доказування в судовому процесі не може базуватися на припущеннях, що підтверджує висновок, який наявний в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 754/20908/14-ц.
		Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		В даній справі суд вбачає за можливе звернутися до принципу більшої вірогідності, до якого звертався Верховний Суд, зокрема у справах №921/319/17-г та №908/1581/17.
		В даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності та з урахуванням поданих позивачем доказів та пояснень надає суду можливість зробити висновок про те, що спірне рухоме майно позивача відсутнє за адресою: вул. Лесі Українки, 14, село Щасливе Бориспільського району Київської області.
		Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
		Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявності обставин для визнання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021) удаваним правочином та застосування наслідків вчинення нікчемного правочину - попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), який укладений між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд           "Журжій Венчурс" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл", у вигляді поновлення сторін у початковому становищі шляхом повернення кожною зі сторін іншій того, що вона отримала в натурі.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).
		Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
		З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
		Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
		Також відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову залишаються за позивачем за зустрічним позовом.
		Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		В И Р І Ш И В :
		1. Первісний позов Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" задовольнити повністю.
		2.  Стягнути з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" (01033, місто Київ, вул. Жилянська, 48,50А, 7 поверх, офіс 13, ідентифікаційний код 38901651) на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" (04053, м. Київ, вул. Кониського Олександра, будинок 80А, кабінет 3, ідентифікаційний код 43886541) заборгованість у розмірі 1  037  718 (один мільйон тридцять сім тисяч сімсот вісімнадцять) доларів США 96 центів, 3% річних у розмірі 76  505 (сімдесят шість тисяч п`ятсот п`ять) доларів США 55 центів та витрати по сплаті судового збору в розмірі 611 184 (шістсот одинадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн 46 коп.
		3. У задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс"  відмовити повністю.
		4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
		                                                             Повний текст рішення складено 18.04.2024
		Суддя                                                                                                 І.О. Андреїшина

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...