Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/3651/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2024.
Дата набрання законної сили: 16.04.2024
Номер судового провадження: 61-3159ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 квітня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 676/3651/20
		провадження № 61-3159св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи:
		за позовом ОСОБА_1 :
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за окремими позовами ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 :
		позивачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Гуменецька сільська рада Кам`янець-Подільського району, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Михайловська Аліса Анатоліївна,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану адвокатом Булаєнком Олексієм Казіміровичем, на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2021 року у складі судді Шевцової Л. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2022 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог за позовом  ОСОБА_1 .
		У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.
		Позов мотивований тим, що він є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . 
		ОСОБА_5 за заповітом заповів ОСОБА_1 належну йому частину квартири на  АДРЕСА_1 . 
		ОСОБА_6 за заповітом заповіла ОСОБА_1 належну їй частину квартири на  АДРЕСА_1 . 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_6 . 
		Після смерті його батьків відкрилася спадщина у вигляді 2/5 частини квартири на  АДРЕСА_1 .
		У порядку та у строки, передбачені законодавством, він звернувся до нотаріусів із заявами про прийняття спадщини після смерті батьків.
		Приватний нотаріус Швець О. А. листом від 06 липня 2020 року № 340/02-14 та приватний нотаріус Яцевич Г. В. листом від 06 липня 2020 року № 103/02-14 відмовили у оформленні спадщини після смерті батьків. Повідомили, що для оформлення спадкових прав на частину квартири  на  АДРЕСА_1 йому необхідно надати правовстановлюючий документ на неї.
		Просив суд визнати за ним право власності на 2/5 частини вказаної квартири. 
		Короткий зміст позовних вимог за окремими позовами  ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
		У жовтні 2020 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Гуменецька сільська рада Кам`янець-Подільського району, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Михайловська А. А., про визнання заповітів недійсними.
		Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_4 є власником частини квартири на  АДРЕСА_1 нього співвласниками цієї квартири на праві спільної сумісної власності є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . Право власності усіх співвласників було зареєстровано 20 січня 2001 року № 44-16188 в реєстровій книзі Кам`янець-Подільського міжрайонного бюро технічної інвентаризації.
		За життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не виділили своїх частин квартири із спільної сумісної власності та не зареєстрували їх у встановленому законом порядку.
		Визначення судом частки померлого подружжя у праві спільної сумісної власності на квартиру за померлими суперечить вимогам Закону, оскільки суд вирішує питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв`язку зі смертю такі особи не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.
		Просив суд визнати заповіти, складені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , недійсними. 
		У січні й травні 2021 року з аналогічними позовами про визнання заповітів недійсними до суду звернулись ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
		Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
		Ухвалою від 15 лютого 2021 року Кам`янець-Подільського міськрайонного суду позови  ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3  об`єднано в одне провадження, справі присвоєно єдиний № 676/3651/20.
		Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2021 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2022 року, позов  ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно задоволено.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме: 2/5 частини квартири на АДРЕСА_1 .
		У позовах ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
		Суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавцям, які за життя склали заповіти на  ОСОБА_1 , квартира разом з іншими співвласниками - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,                      ОСОБА_2 належала на підставі свідоцтва про право власності від 10 січня 2001 року.
		Відповідно до частини другої статті 372 ЦК України при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, вважається що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, тому частки співвласників спірної квартири є рівними та кожному з них належало по 1/5 частині. 
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцям на момент відкриття спадщини. 
		З урахуванням рівності часток усіх співвласників спірної квартири та відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документа, суди попередніх інстанції дійшли висновку про визнання за  ОСОБА_1 права власності на 2/5 частини спірної квартири в порядку спадкування згідно із заповітами після смерті батьків.
		Відмовляючи у позовах ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання заповітів недійсними, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У березні 2022 року ОСОБА_4 через адвоката Булаєнка О. К. поштовим зв`язком направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2022 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 та задоволення позовів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. 
		ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мали права складати заповіти, оскільки за їх життя частки з приватної спільної сумісної власності не були виділені в натурі.
		ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мали права заповідати частини приватизованої квартири, оскільки квартира не була придбана ними за особисті кошти, а фактично подарована державою в результаті її приватизації.
		ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мали права продавати, дарувати, у будь-який інший спосіб розпоряджатись спірним майном, оскільки за життя частки зі спільної сумісної власності виділені не були, а визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими суперечить вимогам Закону.
		Суди не врахували, що після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 будь-якого спадкового майна не залишилось, належні їм частки у праві власності на квартиру не виділено, а квартира належала співвласникам на праві спільної сумісної власності.
		Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2424цс16.
		Аргументи інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		Позиція Верховного Суду
		Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданого 10 січня 2001 року відділом приватизації державного житлового фонду Кам`янець-Подільської міського виконавчого комітету на підставі розпорядження від 10 січня 2001 року № 88, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками на праві спільної сумісної власності квартири на  АДРЕСА_1                      (т. 1, а.  с. 11).
		Відповідно до довідки-характеристики Міжрайонного бюро технічної інвентаризації квартира на АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, набута у приватну власність шляхом приватизації (т. 1, а. с. 12).
		22 лютого 2012 року ОСОБА_5 склав заповіт, згідно з яким належну йому на праві власності частину квартири на АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 . 
		Заповіт посвідчений секретарем Виконавчого комітету Супруньковецької сільської ради ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі № 02 (т. 1, а. с. 9).
		25 травня 2012 року ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого належну їй на праві власності частину квартири на АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 . 
		Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А. А. та зареєстрований у реєстрі № 1308 (т. 1, а. с. 10).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 15 квітня 2013 року, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 294                              (т. 1, а. с. 6).
		Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 03 січня 2020 року, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 6, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 7).
		Згідно зі спадковою справою № 121/2013 щодо майна померлого ОСОБА_5 26 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Яцевич Г. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька (т. 1, а. с. 48).
		Відповідно до спадкової справи № 27/2020 щодо майна померлої ОСОБА_6 16 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини                              (т. 1, а. с. 63).
		Нотаріус відмовив ОСОБА_1 в оформленні спадщини після смерті батьків у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно (т. 1 а. с. 4, 5).
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Верховний Суд переглядає справу лише в частині позову ОСОБА_1 , заявленого до     ОСОБА_8 , а також у частині позову, пред`явленого ОСОБА_4 до   ОСОБА_9 . 
		У частині позовних вимог до  ОСОБА_2 і ОСОБА_3  та за їхніми позовами до  ОСОБА_9 . Верховний Суд справу не переглядає, оскільки касаційну скаргу подав лише   ОСОБА_4 .
		Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		Згідно з частинами першої, другої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. 
		Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 200/13839/15-ц, провадження     № 61-42705св18, дійшов висновку, що можливе розпорядження не тільки вже відомою часткою в праві спільної сумісної власності, але й тією часткою, яка буде визначена в майбутньому, після смерті спадкодавця. Тобто спадкодавець у заповіті може визначити, що він залишає свою частку у праві спільної сумісної власності визначеній особі. Конкретний розмір частки в такому разі визначається після смерті спадкодавця.
		У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19, провадження № 61-16257св20,  зазначено, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
		Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції на час приватизації квартири) передача займаних  квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири  (будинку).
		Власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком), кімнатою (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством України (стаття 12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду).
		Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		Підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), визначено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема, не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
		Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову (частини третя, четверта статті 49 Закону України «Про нотаріат»).
		Згідно з частиною другою статті 372 ЦК України при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, вважається що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
		Суди встановили, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є співвласниками на праві спільної сумісної власності квартири на АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_5 , ОСОБА_6 склали заповіти, якими заповіли належну їм частку у праві спільної сумісної власності на квартиру на АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .
		З огляду на викладені норми матеріального права співвласник приватизованої квартири має право заповісти належну йому частку у праві спільної сумісної власності на квартиру.
		Згідно з частиною другою статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
		Відповідно до частини четвертої статті 372 Цивільного кодексу України договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
		Згідно з пунктом 3 частини другої статті 369 ЦК України згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 10 січня 2001 року квартира на АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
		Отже, спільна сумісна власність виникла на підставі приватизації квартири. 
		Відповідно до статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
		Згідно з статтею 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
		З огляду на приписи частини другої статті 370 ЦК України Верховний Суд виходить з того, що у разі смерті співвласника приватизованої квартири частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належала 1/5 частина квартири кожному. У визначений законом строк із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернувся їх син ОСОБА_1 . Нотаріуси відкрили спадкові справи на майно після їх смерті.
		Враховуючи викладене, а також докази у справі, яким суди попередніх інстанцій надали належну оцінку, Верховний Суд погоджується з висновком про задоволення позову ОСОБА_1 , визнавши за ним права власності на 2/5 частини квартири у порядку спадкування за заповітами після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Діє принцип свободи заповіту. Він означає, що заповідач має право заповідати належне йому майно будь-якій особі.
		Відповідно до частин першої та другої статті 1257 ЦК України заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
		Заявник у касаційні скарзі посилається, на те що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , не виділили своїх часток із спільної сумісної власності квартири, не зареєстрували їх у встановленому законом порядку, тому не мали права заповідати майно, яке знаходиться у спільні сумісній власності. 
		З огляду на приписи статті 1257 ЦК України немає підстав для визнання заповітів недійсними з тих підстав, які зазначив у позовній заяві ОСОБА_4 ..
		У касаційній скарзі заявник посилається на неврахування висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2424цс16.
		Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі                                 № 6-2424цс16, Верховний Суд України зазначив про нікчемність укладеного подружжям 29 січня 2007 року спільного заповіту з підстав, визначених статтею 203, частиною другою статті 215 ЦК України, суд в рішенні не зазначив, відповідно до яких приписів закону він є нікчемним. Також Верховний Суд України виходив з того, що при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину із зазначених підстав необхідно враховувати, що ці норми передбачають загальну підставу для нікчемності правочину і застосовуються лише в тому випадку, якщо в ЦК України немає спеціальної підстави (норми) для цього. 
		Висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2424цс16 викладені за  інших фактичних обставин, тому не є застосовними у справі, що переглядається.
		Підстава касаційного оскарження не підтвердилася, тому немає підстав для скасування судових рішень.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права під час розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2022 року без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           А. С. Олійник
		В. М. Ігнатенко 
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...