Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 485/2056/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 18.04.2024. Зареєстровано: 19.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2024.
Дата набрання законної сили: 12.04.2024
Номер судового провадження: 1-кп/485/49/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023150000000373

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		про призначення справи до судового розгляду
		 
		12 квітня 2024 року     м.Снігурівка
		 
		справа №485/2056/23
		провадження № 1-кп/485/49/24
		 
		Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі
		головуючої судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора ОСОБА_3 ,
		захисника обвинуваченої ОСОБА_4  ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м.Снігурівка матеріали кримінального провадження № 22023150000000373 щодо
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Нововознесенське Високопільського району Херсонської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.111-1 КК України,
		       установив: 
		     Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.111-1 КК України, надійшов до Снігурівського районного суду Миколаївської області 28 грудня 2023 року з Миколаївської обласної прокуратури.
		12.04.2024 до суду надійшло клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження. Клопотання мотивовано тим, що 05.01.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, шляхом опублікування повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та у газеті «Урядовий кур`єр». Опубліковані повістки про виклик до слідчого на 16.01.2023, 17.01.2023, 18.01.2023. Постановою слідчого від 19.01.2023 ОСОБА_4 оголошено у розшук. Слідчий суддя Центрального районного суду м.Миколаєва своєю ухвалою від 19.09.2023 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні. Повідомлення про здійснення спеціального досудового розслідування та повістки слідчого про виклик ОСОБА_4 на 09.10.2023, 10.10.2023, 11.10.2023 опубліковані на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та у газеті «Урядовий кур`єр». Надалі, ОСОБА_4 ,з дотриманнямвимог ст.ст.111,135,278КПК України,13.12.2023повідомлено пронову підозруу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.15,ч.3ст.111-1КК України,шляхом опублікуванняповідомлення пропідозру навеб-сайтіОфісу Генеральногопрокурора тав газеті«Урядовий кур`єр».Навеб-сайтіОфісу Генеральногопрокурора тау газеті «Урядовийкур`єр» опублікованіповідомлення прозавершення спеціальногодосудового розслідуваннята повісткина 27.12.2023.05.03.2024,28.03.2024та 12.04.2024обвинувачена викликаласядо суду.Повістки опублікованіна сайтісуду,у засобахмасової інформаціїта насайті ОфісуГенерального прокурора,що свідчитьпро належнеповідомлення обвинуваченої.Згідно повідомленняначальника Баштанського РВУСБУ вМиколаївській області від 02.08.2023 ОСОБА_4 переховується на тимчасово окупованій російською федерацією території м. Генічеськ, Херсонської області. Вважає, що остання ухиляється від явки до суду та наявні усі підстави для здійснення спеціального судового розгляду. 
		Позиції учасників провадження 
		   Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив суд призначити справу до судового розгляду, задовольнити його клопотання щодо спеціального судового розгляду з підстав наведених у клопотанні. 
		   Захисник ОСОБА_5 не заперечував щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду, а також призначення спеціального судового розгляду. 
		   Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, обговоривши заявлене клопотання про проведення спеціального судового провадження, суд дійшов до таких висновків.
		Щодо клопотання про здійснення спеціального судового провадження
		   Прокурор подав суду клопотання про здійснення спеціального судового провадження з відповідними додатками.
		   До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
		   У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 14 (3) (d)) вказується: «Кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, як мінімум, на такі гарантії на основі повної рівності: (d) бути засудженим в його присутності...». Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, але суд у будь-якому випадку має здійснити ретельну перевірку наведеної обставини.
		   Відповідні права та можливості обвинуваченого визначені ст. 42 КПК України.
		   Ключове значення в цьому випадку має відігравати повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (рішення ЄСПЛ у справі «Сейдовіч проти Італії»).
		   Можливість судового розгляду справи у кримінальному проваджені у разі неприбуття обвинуваченого за викликом суду шляхом здійснення спеціального судового провадження передбачена у ч. 3 ст. 323 КПК України.
		   Так, за змістом абз. 1 цієї частини передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		   У свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається серед переліку певних злочинів й посилання на ст. 111-1 КК України, за яким висунуто обвинувачення ОСОБА_4 .
		   Щодо обставин про переховування обвинуваченої від суду на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що дає можливість суду провести судовий розгляд за відсутності обвинуваченої (in absentia), то суд проаналізує це окремо.
		   Суд вважає, що подальший розгляд кримінального провадження № 22023150000000373 шляхом здійснення спеціального судового провадження не порушуватиме права обвинуваченої на справедливий суд, з огляду на таке.
		   Під час розгляду цього кримінального провадження наявні всі засоби і можливості дотримання стандартів судового розгляду, викладені у Резолюції 11 Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 1973 року «Про критерії, що регламентують розгляд, проведений за відсутності обвинуваченого», якою регламентується наступне:
		   «1. Справу жодної особи не може бути розглянуто, якщо до цього її ефективно протягом часу, що дозволяє їй з`явитися в суд і підготувати свій захист, не було оповіщено повістками, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя.
		   2. Повістки повинні вказувати на наслідки неявки обвинуваченого на розгляд.
		   3. Коли суд встановить, що обвинуваченому, який не з`явився на розгляд, була вручена (atteint) повістка, він повинен розпорядитися про відкладення розгляду, якщо визнає, що особиста присутність обвинуваченого є обов`язковою, або якщо є підстави вважати, що у нього виникли перешкоди для явки.
		   4. Справа обвинуваченого не повинна розглядатися в його відсутність, якщо можливо і бажано перенести розгляд на територію іншої держави або звернутися із запитом про видачу.
		   5. Коли справа обвинуваченого розглядається в його відсутність, докази повинні збиратися звичайними способами, а захист повинен мати право втручатися в цей процес.
		   6. Судове рішення, прийняте за відсутності обвинуваченого, має бути доведено до його відома згідно з правилами вручення повісток для явки в суд, і період часу для оскарження не повинен починатися раніше, ніж особа, щодо якої винесено вирок, не отримає ефективного повідомлення про винесене судове рішення, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя.
		   7. Кожен, чия справа розглядалася в його відсутність, повинен мати можливість оскаржити це судове рішення будь-якими доступними йому засобами, якби він був присутній.
		   8. Особа, справу якої було розглянуто в її відсутність, і якій не була належним чином і в належній формі вручена повістка, повинна мати правовий засіб захисту, що дозволяє їй анулювати судове рішення.
		   9. Особа, справу якої розглянуто в її відсутність, але якій повістка була належним чином вручена, має право на повторний розгляд справи в звичайному порядку, якщо ця особа може довести, що її відсутність і факт того, що вона не могла проінформувати суддю у справі, були викликані обставинами, що знаходяться за межами її контролю».
		   Європейський Суд з прав людини з особливою увагою ставиться до судового розгляду справ за відсутності обвинуваченого. У рішенні ЄСПЛ «Медєніца проти Швейцарії» суд зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
		   Кримінальний процесуальний закон України надає обвинуваченим всі необхідні можливості в рамках спеціального судового провадження, щодо необхідності дотримання яких у справах за відсутності обвинуваченого (in absentia), висловлюється у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема, надає право обвинуваченим за бажанням бути присутніми при розгляді кримінального провадження, право виробити лінію захисту, право на юридичну допомогу, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
		   Загалом судом від призначення обвинувального акта до підготовчого судового засідання до завершення проведення підготовчих дій призначено судові засідання: 19 січня 2024 року, 06 лютого 2024 року, 05 березня 2024 року, 28 березня 2024 року та 12 квітня 2024 року.
		   Відповідно до ч.1,2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		   Судові повістки обвинуваченій за її місцем реєстрації не вручені.
		   Водночас за змістом ч. 8 ст. 135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою  сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		   Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		   У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
		   Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.
		   Так, судом надсилались повістки до опублікування на 05 березня 2024 року, 28 березня 2024 року та 12 квітня 2024 року та були опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» від 27 лютого 2024 року №42, 26 березня 2024 року №62, 09 квітня 2024 року №72. 
		   При цьому від початку здійснення підготовчих дій суд також надсилав для опублікування повістки на веб-сайті Офісу Генерального прокурора для виклику обвинуваченого у засідання, призначені на 19 січня 2024 року, 06 лютого 2024 року, 05 березня 2024 року, 28 березня 2024 року та 12 квітня 2024 року, де під час досудового розслідування публікувались повідомлення органом досудового розслідування.
		   Отже, судом для вирішення питання обізнаності обвинуваченої або наявності можливості у обвинуваченої бути обізнаною про кримінальне провадження були виконані всі можливі заходи.
		   Крім того, надані прокурором матеріали свідчать про оголошення обвинуваченої ОСОБА_4 у розшук (постанова старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Миколаївській області від 19.01.2023).
		   Слідчий суддя Центрального районного суду м.Миколаєва своєю ухвалою від 19.09.2023 задоволено клопотання прокурора щодо здійснення спеціального досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
		   За відомостями наданими начальником Баштанського РВ УСБУ в Миколаївській області за №64/26-132 від 02.08.2023 за результатами оперативно-розшукових заходів, встановлено, що ОСОБА_4 , проживає на підконтрольній окупаційній АДРЕСА_2 . 
		   Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_4 протягом тривалого часу на території України, відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території України або за кордоном (для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України).
		   З огляду на викладені висновки про належність здійснення викликів і повідомлень в рамках кримінального провадження, суд оцінює дії обвинуваченої у питанні встановлення факту її переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		   Під ухиленням слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин, у тому числі, неприбуття на виклик без поважної причини.
		   День, з якого особа вважається такою, що ухиляється від слідства, визначається початковим днем відповідної фактичної її поведінки або днем винесення слідчим (судом) постанови (ухвали) про розшук цієї особи чи обрання (зміни) запобіжного заходу.
		   Розглядаючи питання щодо встановлення факту переховування обвинуваченої з метою ухилення від кримінальної відповідальності суд звертає увагу, що сама по собі тимчасова відсутність обвинуваченої за адресами місця реєстрації або тимчасова відсутність на території України не може бути визнана достатньою для встановлення факту переховування.
		   Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з`явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов обвинуваченого від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати відповідні заходи у конкретних обставинах.
		   Наведене питання неодноразово висвітлювалося у рішеннях ЄСПЛ по відношенню до України, зокрема, в рішенні по справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року (заява N 45783/05) було заначено: «25. Суд нагадує, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони. Це, в принципі, означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред`явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх, навіть якщо вони надані незалежним представником державної юридичної служби з метою здійснення впливу на рішення суду (див. рішення у справі «Кресс проти Франції» (Kress v. France) [ВП], № 39594/98, пункти 72 та 74, ECHR 2001-VI). 26. Крім того, стаття 6 Конвенції в цілому гарантує, що особа, обвинувачена у вчиненні правопорушення, повинна за загальним правилом мати право бути присутньою та безпосередньо брати участь у судовому засіданні стосовно встановлення обґрунтованості кримінального обвинувачення щодо неї. Це право презюмується самим поняттям змагального провадження та також може походити з гарантій, встановлених підпунктами (с), (d) та (e) пункту 3 статті 6 Конвенції (див. рішення у справі «Сейдовіч проти Італії» (Sejdovic v. Italy) [GC], № 56581/00, пункт 81, ECHR 2006-II з подальшими посиланнями). 27. У цьому контексті особливе значення має бути надано явності справедливого здійснення правосуддя, а також підвищеній чутливості суспільства до цього (див. рішення у справі «Боргерс проти Бельгії» (Borger v. Belgium), від 30 жовтня 1991 року, пункт 24 in fine, Серія A № 214-B)».
		   Під час формування принципових підходів у питанні дотримання балансу інтересів ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним» (рішення ЄСПЛ по справі «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.).
		   Як зазначалося у рішенні ЄСПЛ по справі «Эліазер проти Нідерландів» від 16 жовтня 2001 року, право на участь у розгляді справи, гарантоване статтею 6 Конвенції, не є абсолютним, і має існувати розумна пропорційність між використовуваними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Відповідні обмеження не повинні перешкоджати здійснення права таким чином або до такої міри, що порушується сама суть права. Сумісність обмежень, передбачених національним законодавством, з правом доступу до суду, гарантованим статтею 6 Конвенції, має залежати від особливостей конкретного провадження. Загалом неможливо зробити висновок, що процедура, яка прагне збалансувати «конкретні інтереси сторін, які приймають участь» (particular interests involved) є несправедливою.
		   Як зазначив ЄСПЛ у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії», заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		   Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення ЄСПЛ від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії»).
		   Повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження має бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (рішення ЄСПЛ у справі «Сейдовіч проти Італії» від 01 березня 2006 року).
		   Також підлягає урахуванню у цьому провадженні правова позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні від 01 червня 2006 року у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», згідно з якою Суд зазначив: «Незважаючи на те, що матеріали справи, що надходять до суду, не містять конкретних доказів, таких як поштові відмітки, що стосуються відправлення рішення суду, сам заявник визнав у національному провадженні, що ці рішення були направлені на його адресу і потім були повернуті суду як недоставлені. Тому немає сумніву, що з метою повідомлення заявника була використана правильна адреса. У межах конкретної судової стадії провадження проти заявника сторонами не заперечувалося, що повідомлення про винесення рішення і власне рішення було надіслано на зареєстровану адресу заявника, що стосується поведінки національних органів влади у даній справі, суд зазначив, що вони діяли відповідно до законодавства, надсилаючи повідомлення на зареєстровану адресу проживання. Також інформація, яка стосується призначених слухань, була своєчасно та адекватно доступною через інтернет-сторінку (веб-сайт) суду. Таким чином, суд демонстрував достатню старанність, щоб дозволити заявнику, який повинен був знати правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень, які стосуються підприємців, визначитися з провадженням проти нього, а саме процедури оскарження у справі».
		   Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року (провадження № 5-1кс15), «під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо)… Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство... При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку».
		   Наведена позиція узгоджується з висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року (справа № 659/234/16-к) та 30 травня 2019 року (справа № 639/793/17).
		   Крім того, в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року (провадження № 51-9040км18) на підставі аналізу положень ч. 1 ст. 281 КПК колегія суддів дійшла висновку, що підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження».
		   У постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі № 242/3982/16-к зазначено, що «за таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, відповідно до яких органом досудового розслідування вичерпано всі можливі заходи для повідомлення (ОСОБА1) про підозру, та належним чином виконані вимоги закону щодо вручення письмового повідомлення про підозру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. 
		   Виходячи з тих заходів, які були вжиті органом досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру (ОСОБА1), Верховний Суд не знаходить підстав вважати, що останній не був повідомлений про наявність кримінального провадження відносно нього. У зв`язку з цим він мав можливість отримувати інформацію щодо часу і місця судового розгляду кримінального провадження, оскільки відповідні повістки публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавного значення та на інтернет-порталі судової влади. Він також мав можливість взяти участь у судовому розгляді кримінального провадження як особисто, так і шляхом залучення захисника за власним вибором, якщо б мав таке бажання. Поряд з цим, для захисту інтересів (ОСОБА1) державою був залучений захисник, касаційна скарга якого є предметом розгляду суду касаційної інстанції».
		   Аналіз загального змісту наведеної судової практики, з урахуванням конкретних обставини цього провадження, дозволяє дійти висновку про можливість здійснювати подальший розгляд у формі спеціального судового провадження з дотриманням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, у тому числі наведеної практики ЄСПЛ, практики Верховного Суду, та що такий розгляд не призводить до порушення ст. 6 Конвенції, положень Конституції України, та положень КПК України.
		   Право людини і громадянина на судовий захист належить до громадянських прав, причому, містить в собі юридичну гарантію від свавілля з боку як держави, так і окремих осіб. Держава має забезпечувати захист прав особи, у тому числі шляхом реалізації завдань кримінального судочинства.
		   Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Тобто, забезпечення гарантії того, що особа, якій у встановленому порядку висунуте обвинувачення у вчиненні злочину, має постати перед судом, спрямоване на захист не тільки інтересів усього суспільства, але й кожного окремого громадянина держави.
		   Можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства. Необхідні критерії для такого розгляду закріплені у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого» та Рекомендаціях № 6 R (87)18 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо спрощення кримінального судочинства».
		   Сумісність обмежень, передбачених національним законодавством, з правом доступу до суду, гарантованим статтею 6 Конвенції, має залежати від особливостей конкретного провадження. Право на участь у розгляді справи, гарантоване статтею 6 Конвенції, не є абсолютним, і має існувати розумна пропорційність між використовуваними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Відповідні обмеження не повинні перешкоджати здійсненню права таким чином або до такої міри, що порушується сама суть права.
		   Оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22023150000000373 висунуте щодо злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 111-1 КК України входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, обвинувачена ОСОБА_4 повідомлена про розгляд судом кримінального провадження стосовно неї, має змогу отримувати інформацію щодо розгляду цього кримінального провадження з джерел (сайт суду, ЗМІ, сайт Офісу Генерального прокурора), переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження. 
		   Суд звертає увагу, що обвинувачена у подальшому має можливість у будь-який момент протягом судового провадження з`явитися до суду для особистої участі у розгляді кримінального провадження та має усі законні можливості для оскарження рішень, прийнятих судом у кримінальному провадженні № 22023150000000373, і на перегляд остаточного рішення суду у цьому провадженні.
		Щодо можливості призначення до судового розгляду. 
		   Обвинувальний акт, пред`явлений щодо ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.111-1 КК України, відповідає вимогамКПК Україниі не підлягає поверненню прокурору.
		   Кримінальне провадження підсудне Снігурівському районному суду Миколаївської області.
		   Не існує підстав для закриття провадження на підставі пунктів 4-8 частини першої або частини другоїстатті 284 КПК України.
		   Судове засідання у цьому кримінальному провадженні з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно проводити відкрито, одноособово.
		   Для участі у судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження: прокурора, обвинувачену та його захисника.
		   Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_4 у кримінальному № 22023150000000373, а також інформацію про процесуальні документи, надсилати та публікувати відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		   Інших клопотань до суду не надходило.
		   На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закінчити підготовче провадження та призначити судовий розгляд.
		   Враховуючи викладене та керуючись статтями 297-1, 314, 315316, 323, 369-372 КПК України, суд
		   постановив:
		   Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.111-1 КК України, на 20 травня 2024 року о 9:00.
		   Клопотання прокурора ОСОБА_3 про здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_4 задовольнити.
		   Здійснювати Снігурівським районним судом Миколаївської області спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 22023150000000373 від 05.09.2023 щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.111-1 КК України.
		   Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
		   Для участі у судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження: прокурора, захисника, обвинувачену.
		   Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22023150000000373 від 05.09.2023, а також інформацію про процесуальні документи, надсилати та публікувати відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		   Ухвала оскарженню не підлягає.
		   Повна ухвала складена та оголошена 18.04.2024 об 11:00.
		 
		   Суддя                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...