Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/19743/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 18.04.2024. Зареєстровано: 19.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2024.

Номер судового провадження: 2/638/2590/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 638/19743/23
		Провадження № 2/638/2590/24
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		17 квітня 2024 року                                                        м. Харків
		Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді Агапова Р.О.,
		за участю секретаря судового засідання Резніка І.П.,
		представника позивача - ОСОБА_1 ,
		представника відповідача - ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , в якому просить:
		- розірвати договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 від 07.02.2023 року.;
		- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову суму, сплачену за товар у розмірі 17 495,00грн.;
		- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3% річних у розмірі 391,12 грн. за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 10.03.2023 по 06.12.2023;
		- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 інфляційні нарахування у розмірі 401,34 грн. за період прострочення виконання грошового зобов`язання з березня 2023 по жовтень 2023;
		- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) у розмірі 234 083,10 грн.;
		- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 110 000,00 грн.
		В обґрунтування позову зазначає, що між ОСОБА_3 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 07.02.2023 року укладено договір-купівлі продажу меблів у спрощений спосіб шляхом оформлення замовлення через соціальну мережу "Інстаграм" на сторінці онлайн магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		Відповідно до укладеного договору купівлі-продажу ОСОБА_5 замовила диван та ліжко на загальну суму 55 830,00грн. (18890 грн. визначена вартість ліжка, 34990,00 грн. -вартість дивана та додаткові послуги).
		Вказує, що замовлення містило назву товару, ціну, дату доставки, адресу замовника та обов`язок продавця поставити меблі у квартиру покупця, а відтак між сторонами укладений договір купівлі-продажу, який є публічним договором.
		Згідно з умовами договору, позивач 07.02.2023 року сплатила передплату у розмірі 24500 грн. за виготовлення ліжка та дивану одним платежем, з яких 17495 грн (50% від вартості) - передплата за диван, та 7005 грн - передплата за ліжко, що підтверджується квитанцією про переказ грошових коштів на рахунок ФОП, та копіями бланків замовлень (які на думку позивача і вважаються договорами), складеного відповідачем, з його реквізитами та реквізитами замовника, у яких містяться відомості щодо істотних умов договору, а саме характеристик товару, ціни товару, строків виготовлення та поставки товару.
		Також внесення даної суми передоплати та факт укладення вищезазначеного договору, на думку позивача, підтверджується листуванням позивача з відповідачем за допомогою соціальної мережі «Інстаграм» на сторінці онлайн магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» та інших месенджерах, в яких відповідач підтверджує отримання передплати і виникнення зобов`язань перед позивачем щодо поставки дивану.
		У вищезазначених бланках замовлень строк виготовлення дивану зазначений 25 днів, строк виготовлення ліжка - 30 днів з моменту оплати та строк доставки 3-5 з моменту виготовлення.
		Позивач вказує, що ліжко відповідач виготовив та поставив позивачу, однак, диван ні протягом 25 днів з моменту оплати, ні на момент звернення до суду з позовною заявою, не виготовлено.
		Станом на 06.12.2023 року загальна сума внесених позивачем грошових коштів у якості передоплати відповідачу за виготовлення і поставку дивану, складає 17 495,00 грн.
		Позивач вказує, що неодноразово зверталася до відповідача з вимогою про повернення коштів за непоставлений товар, проте станом на день подання позовної заяви кошти так і не повернуто. Письмові претензії позивача залишились без належного реагування зі сторони відповідача.
		У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просить сягнути з відповідача 234 083,10 грн. пені.
		В обґрунтування стягнення моральної шкоди зазначає, що диван був замовлений в квартиру, в який робиться ремонт. Вказує, що без наявності необхідних для проживання меблів неможливо повноцінно проживати в даній квартирі. Позивач вимушена орендувати житло, позбавлена можливості вчасно закінчити ремонт та переїхати в своє помешкання, що є суттєвою причиною моральних страждань.
		Невиконання обумовленого у договорі замовлення на виготовлення та поставку дивану, відсутність відповіді, щодо стану готовності замовлення, тривалі переписки з адміністраторами магазину, неповернення грошових коштів, сплачених за диван, привели позивача до шокового стану, що вплинуло на її психологічний стан. У позивача з`явилась дратівливість та пригнічений настрій, панічні атаки, погіршився сон та підвищилась тривожність.
		Відповідач позов не визнав та зазначив, що між сторонами виник спір щодо оформлення замовлення на товар під час відвідування магазину відповідача, де сторони 02.07.23 року усно домовились про майбутнє виготовлення та поставку товару і позивач здійснила відповідне перерахування коштів у той же день на рахунок відповідача. Домовились, що за результатами виїзду спеціалістів будуть виконані заміри на місці і відповідно укладено договір та погоджені строки.
		Станом на сьогоднішній день сторони не здійснили та не погодили замірювання. Договір сторони не підписували, жодних додатків чи документів між сторонами не оформлено, умов договору чи інших домовленостей не було, публічний договір не укладався.
		Переговори з позивачем велися виключно у телефонному режимі та під час зустрічі в магазині. Жодних переписок не велося, подані скріншоти та документи позивача не є належними доказами. Бланки замовлень, які подає позивач не є юридичними документами, та відповідач їх не підписував, про їх існування невідоме.
		Вказує, що станом на день подання позову вимоги про повернення коштів відповідач не отримував.
		Вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не надано документів на підтвердження права власності на квартиру, доказів проведення ремонту, доказів оренди іншого житла, а також доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між цим і оплатою у розмірі 17495,00 грн. 
		Також відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів оплати правничої допомоги.
		Позивач надав відповідь на відзив, де зазначив, що про умови поставки та характеристики товару сторонами було домовлено під час листування у месенджерах, копії яких долучені до позовної заяви. Після досягнення всіх істотних умов договору відповідачем направлено бланк замовлення, який містить інформацію щодо характеристики товару, ціни товару, строків виготовлення та поставки товару, адресу доставки вартість збірки та заносу, як додаткові опції до укладеного договору.
		Також зазначив, що підтвердженням укладення договору є квитанції про зарахування коштів на банківський рахунок відповідача.
		Щодо подання роздрукованих скріншотів переписок в месенджерах зазначила, що у долучених позивачем листуваннях відслідковується як менеджери відповідача підтверджують факт прийняття ними замовлення. Відповідач визнає той факт, що позивач внесла передплату за товар, який відповідач зобов`язувався поставити, тобто взяв на себе зобов`язання, але не виконав його.
		Вказує, що позивачем неодноразово подавались вимоги щодо повернення коштів на офіційну сторінку в соціальних мережах відповідача та була написана письмова вимога щодо повернення суми у розмірі 17495 грн. від 18.10.2023 у приміщенні офісу відповідача.
		Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові.
		Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві. Також пояснив, що відповідач відвідала магазин відповідача і вони домовились щодо майбутнього придбання дивану та замовлення відповідних матеріалів. Вартість дивану погоджена не була, оскільки не було вимірів. Вартість передоплати також не була погоджена. Позивач на свій розсуд перерахувала грошові кошти на рахунок відповідача. Також пояснив, що у відповідача немає сторінки в мережі «Інстаграм», а є тільки магазин та виробництво у Харкові, яке на даний час не працює.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін у відкритому судовому засіданні, суд встановив.
		07.02.2023 ОСОБА_3 перерахувала на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 24 500,00грн. з призначенням платежу - «за товари/послуги», що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції №0.0.2847775589.1 від 07.02.2023.
		Обґрунтовуючи наявність договірних відносин позивач посилається на сформовані замовлення щодо м`яких меблів, які містять специфікації товарів (дивана та ліжка), ціну, строк виготовлення, строк доставки та реквізити для оплати, які є банківськими реквізитами фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 .
		Також, на підтвердження узгодження між сторонами предмету, ціни товару та строків поставки посилається на листування з представниками відповідача та самою відповідачкою, на підтвердження чого надає копії роздрукованих переписок в месенджерах.
		Як встановлено ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
		Згідно приписів ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Як зазначено в ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч.1 ст.632 ЦК України).
		У відповідності до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
		Відповідно до приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Статтею 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.  Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
		Згідно положень ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.  Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
		Положеннями ст.642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.   Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
		Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).
		Як зазначено у ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
		Згідно ст.698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.
		Положеннями ч.1 ст.699 ЦК України унормовано, що пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.
		Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.  Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно зі статтею 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
		Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
		Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
		Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
		Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
		 Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
		З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі.  Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 76 ЦПК України).
		Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.
		Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
		При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 100 ЦПК України, у подібних правовідносинах.
		Аналогічна позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21.
		Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази розміщення відповідачем публічної пропозиції, яка містила б предмет, ціну товару та строк виконання зобов`язання. Долучені позивачем до позовної заяви замовлення на придбання м`яких меблів судом до уваги не приймаються з огляду на неможливість ідентифікації належності ресурсу, на якому вказані замовлення були сформовані. 
		Перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача без доведеності факту розміщення останньою публічної пропозиції, не є доказом прийняття цієї пропозиції та відповідно, укладення договору купівлі-продажу.
		У наданих позивачем копіях листувань неможливо ідентифікувати відправників повідомлень, що в сукупності з запереченнями відповідача щодо факту листування та розміщення пропозиції дає підстави для висновку про недоведеність факту існування договірних відносин між сторонами. 
		Визначаючи правову природу суми у розмірі 17 495,00грн., суд виходить з наступного.
		Згідно позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
		Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
		Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).
		Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
		Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
		Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
		Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
		Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
		Враховуючи встановлену судом відсутність договірних відносин між сторонами, а також відсутність обґрунтування відповідачем, на якій саме правовій підставі грошові кошти у сумі 17 495,00грн. знаходяться у неї, суд вважає, що грошова сума у розмірі 17 495,00грн. підлягає стягненню з відповідача на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
		Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних та 3% річних.
		Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Згідно позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
		Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
		При цьому, норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовуються.
		Враховуючи встановлену судом відсутність договірних відносин між сторонами, суд зазначає, що у відповідача виник обов`язок щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів з наступного дня після відповідного зарахування, тобто з 08.02.2023.
		Загальна сума інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за період: березень 2023 - жовтень 2023 від суми боргу 17 495,00грн. становить 401,34грн. Позивачем заявлена така ж сума.
		Загальна сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період: 10.03.2023 - 06.12.2023 від суми боргу 17 495,00грн. становить 404,06 грн. Позивачем заявлена менша сума, а саме - 391,12грн.
		Вимоги позивача про розірвання договору, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають з огляду на недоведеність факту укладення договору купівлі-продажу.
		Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір належить компенсувати за рахунок держави.
		Також позивачем заявлено до стягнення 10 000,00грн. на відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.
		Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у частині першій ст. 137 ЦПК України.
		Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		У відповідності до частини другої ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Згідно з частиною третьою ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		У відповідності до частини четвертої ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до частини восьмої ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
		При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 вказаного Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
		На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги, позивачем суду надано: копію договору про надання правничої допомоги від 29.11.2023, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 29.11.2023, платіжну інструкцію №@2PL853756 на суму 10 000,00грн.
		Відповідно до положень п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, часткового задоволення позовних вимог, суд вважає можливим стягнути з позивача на користь відповідача 504,66грн. на відшкодування витрати на професійну правничу допомогу. 
		Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 264-265, 280 ЦПК України суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця  ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь  ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації:  АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - 17 495,00грн. безпідставно набутих грошових коштів, 401,34грн. - інфляційних,  391,12грн. - 3% річних.
		В іншій частині -відмовити.
		Судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 504,66грн. - на відшкодування витрати на професійну правничу допомогу.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                         Р.О. Агапов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...