Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/6444/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 18.04.2024. Зареєстровано: 20.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/755/1037/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024100120000019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/6444/24
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"18" квітня 2024 р.                                                                         м. Київ                Дніпровський районний суд м. Києва в складі:                                                                головуючого судді                         ОСОБА_1 ,
		при секретарі                                 ОСОБА_2 ,                                        
		розглянув у відкритому судовому засіданні  кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №  12024100120000019 від 22.01.2024 року, за обвинуваченням  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, сирота, з повною загальною середньою освітою, студента 4-го курсу Київського професійного коледжу інформаційних технологій та поліграфії, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, 
		 
		за участю учасників кримінального провадження:                                                        прокурора                                               ОСОБА_4 ,
		представника потерпілого                 ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого                                 ОСОБА_3 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		24.02.2022 року розпочалась повномасштабна військова агресія РФ проти України, в ході якої Збройні сили та інші військові формування РФ розпочали тимчасову окупацію території України.
		Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року, який діє на теперішній час.
		21.01.2024 року, ОСОБА_3 приблизно о 22:52 перебуваючи у вагоні №5283 електропотягу Київського метрополітену, побачив поруч із собою закріплений у спеціальному кріплені на стінці вказаного вагону вогнегасник, та в цей час у останнього раптово виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого лайна, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою власного збагачення, будучи обізнаним, що з 24.02.2022 року на території України введений воєнний стан, ОСОБА_3 в той же день, в цей же час, дочекавшись прибуття вказаного електропотягу на станцію метро «Лівобережна» КП «Київський метрополітен», скориставшись відсутністю у вагонів пасажирів та тим, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, від`єднавши від кріплення вогнегасник інвентарний номер 202843, вартістю 922 (дев`ятсот двадцять дві) грн 80 коп., який належить КП «Київський метрополітен» ЄДПОУ 03328913 та вийшовши з вагону електопотягу, попрямував на вихід з платформи вказаної станції метро, таким чином ОСОБА_3 виконав всі необхідні дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, однак не зміг розпорядитись викраденим майном на власний розсуд з причин що не залежали від його волі, так як був затриманий працівником КП «Київський метрополітен».
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачене КК України за вказаний злочин, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Обвинувачений показав, що 21.01.2024 року близько 22:52 він перебуваючи в електропотягу Київського метрополітену на станції метро «Лівобережна» КП «Київський метрополітен», де таємно від`єднав від кріплення вогнегасник, вийшов з вагону електопотягу та попрямував на вихід з платформи вказаної станції метро, однак був затриманий працівником КП «Київський метрополітен». Зокрема зазначив, що всі обставини, так як вони викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення відповідають дійсності та розуміє, що його дії були умисними, корисливими, вчинені під час дії воєнного стану в державі. У скоєному щиро каявся, запевняв, що більше правопорушень вчиняти не буде, готовий понести покарання відповідно до законодавства України. 
		У судовому засіданні досліджено матеріали кримінального провадження, які надав прокурор, та документи, що характеризують особу обвинуваченого.
		Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.                                
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.                Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.                                                                                        За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, в тому числі і тих, що характеризують особу обвинуваченого.                Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами, які суд визнає належними та допустимими доказами у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
		Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, і тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185  КК України.
		При цьому суд враховує позицію ОП ВС, викладену у постанові № 722/594/22 від 15.01.2024 року, відповідно до якої за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений.                                                                                Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.                Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.                                                                                                                При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.                                                                                                        Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; конкретні обставини кримінального провадження; матеріальної шкоди не завдано - товар повернуто представнику потерпілого; його ставлення до вчиненого - вину визнав повністю, щиро каявся у вчиненому; дані про його особу, зокрема: його молодий вік, сирота, студент, не одружений, під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення вперше; думку сторони обвинувачення, яка просила призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України; думку представника потерпілого, який просив пом`якшити покарання та застосувати до обвинуваченого іншу міру покарання ніж позбавлення волі (штраф), оскільки потерпілий претензій до обвинуваченого не має; думку сторони захисту, яки просив суворо не карати. 
		Обставиною, що пом`якшує покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України ОСОБА_3 є щире каяття, оскільки обвинувачений визнав свою вину повністю та висловив щирий жаль з приводу учинених протиправних дій. Також відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає пом`якшуючою обставиною молодий вік ОСОБА_3 (19 років).
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.                                                                                                Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час та після вчинення злочинних дій.                
		Водночас, суд зважає на незначний розмір вартості викраденого майна, що становить 922, 80 грн, яке в подальшому було повернуто власнику, будь-яких претензій власник майна до обвинуваченого не має, цивільний позов подавати не буде.
		Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		На підставі викладеного, при наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, конкретні обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що вирізняється невеликою вартістю предмету злочину, який було вилучено та повернуто власнику, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого, з урахуванням особи обвинуваченого та критичним відношенням винного до вчиненого, у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого правопорушення та дають підстави застосувати до обвинуваченого положення ст. 69 КК України, призначивши основне покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої в санкції ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.                
		Разом з цим, ОСОБА_3 хоча і вчинив замах на тяжкий злочин, однак враховуючи особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації в м. Києві, раніше не судимий та вперше притягується до відповідальності, його молодий вік (19 років), є сиротою, є студентом 4-го курсу навчального закладу, стан його здоров`я, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 , можливе без відбування покарання, а тому, у порядку ст. 75 КК України приймає рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.                                                                                                        Також, суд вважає за необхідне при звільненні від відбування покарання з випробуванням покласти на обвинуваченого відповідно до ст. 76 КК України такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, що сприятиме досягнення мети покарання.                                                                                        Покладаючи такі обов`язки, суд вважає саме їх необхідними і достатніми для виправлення винного з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та його особи. Адже, матиме місце нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням уповноваженим органом з питань пробації за місцем її проживання.        
		Таке покарання обвинуваченому ОСОБА_3 перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.                                                Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.                                                                                                                Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.                        У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах, при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.        
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.                                                
		Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України.
		Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.                                                                                                        Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.                                                                                                                        На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
		Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.                                                
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.        
		Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
		Речові докази у кримінальному провадженні:                                        
		- вогнегасник червоного кольору інв № 202843, який був переданий представнику потерпілого - залишити власнику. 
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.                                Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, представнику потерпілого та обвинуваченому.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.                         Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...