Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/2894/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя.
Надіслано судом: 22.04.2024. Зареєстровано: 22.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2024.
Дата набрання законної сили: 18.04.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4820/36/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22016240000000009

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		18 квітня 2024 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 686/2894/17
		Провадження № 11-кп/4820/36/24
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
		судді - доповідача                 ОСОБА_1 ,
		суддів                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		з участю секретаря         ОСОБА_4 ,
		прокурора                         ОСОБА_5 ,
		захисника                         ОСОБА_6 , 
		обвинуваченої                 ОСОБА_7 ,        
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №22016240000000009 від 02 березня 2016 року за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2022 року, -
		в с т а н о в и л а :
		 
		Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2022 року 
		        ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Лагодинці Красилівського району Хмельницької області, громадянку України, з вищою освітою, працюючу керівником апарату Красилівського районного суду Хмельницької області, одружену, жительку АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
		визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.3761 КК України (в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009, за епізодом умисного здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду), від покарання за який звільнено на підставі ст.ст. 74 ч. 5, 49 п. 3 ч. 1 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001), у зв`язку із закінченням строків давності. 
		Цим же вироком ОСОБА_7 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.3761 КК України (в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009, за епізодом умисного внесення неправдивих відомостей до автоматизованої системи документообігу суду) та виправдано, через відсутність в діянні обвинуваченої складу цього кримінального правопорушення.
		Долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
		 
		Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 1762 грн. процесуальних витрат.
		За вироком суду, ОСОБА_7 14 грудня 2015 року по АДРЕСА_2 , обіймаючи посаду керівника апарату Красилівського районного суду Хмельницької області та будучи службовою особою, яка має право доступу до автоматизованої системи документообігу суду (далі - АСДОС), умисно, без наявності законних підстав, в порушення п.2.2.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25 (далі - Положення), відповідно до якого внесення змін, видалення реєстраційних даних щодо конкретної судової справи не допускається, крім випадків, зумовлених необхідністю, що підтверджується матеріалами судової справи, виправлення технічних помилок, описок тощо, та в порушення Посадової інструкції керівника апарату Красилівського районного суду від 21.05.2013 р. в частині забезпечення належного функціонування АСДОС, використовуючи власний логін «ІНФОРМАЦІЯ_2», пароль та робочий комп`ютер, за допомогою комп`ютерної програми «Д-3», умисно вчинила несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в АСДОС, шляхом зміни та видалення попередніх даних і внесення змін в обліково-статистичні картки по судовим справам № 677/2376/15-к і № 677/2377/15-к за наступних обставин. 
		Так, 12.12.2015 р. о 15 год. 38 хв. ОСОБА_7 , отримавши клопотання слідчого Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області у кримінальному провадженні № 12015240170000567 про тимчасовий доступ до речей і документів ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , з вихідним № 492 від 12.12.2015 р., використавши власний логін «ІНФОРМАЦІЯ_2», пароль та робочий комп`ютер, створила в АСДОС реєстраційну картку вхідного документу № 8158/15-Вх, до якої внесла відомості щодо надходження до суду цього клопотання. 
		Того ж дня о 15 год. 48 хв. ОСОБА_7 на підставі реєстраційної картки вхідного документу № 8158/15-Вх створила в АСДОС обліково-статистичну картку на клопотання, скаргу, заяву у судовій справі № 677/2376/15-к, до якої внесла відомості: в поле «Номер провадження слідчих органів» запис «12015240170000567», в поле «Категорія справи для звіту» - запис «Зайняття забороненими видами господарської діяльності», в поле «Номер рядка статистичного звіту» - запис «24», в поле «Дата скоєння правопорушення» - запис «12.12.2015», в поле «Учасники по справі» (особа, стосовно якої розглядається подання, клопотання, заява)» - запис « ОСОБА_8 ».
		12.12.2015 р. о 15 год. 53 хв. ОСОБА_7 , отримавши клопотання слідчого Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області у кримінальному провадженні № 12015240170000567 про надання дозволу на проведення обшуку в житлі ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 , з вихідним № 493 від 12.12.2015 р., використавши власний логін «ІНФОРМАЦІЯ_2», пароль та робочий комп`ютер, створила в АСДОС реєстраційну картку вхідного документу № 8159/15-Вх, до якої внесла відомості щодо надходження до суду цього клопотання.
		Того ж дня о 15 год. 58 хв. ОСОБА_7 на підставі реєстраційної картки вхідного документу № 8159/15-Вх створила в АСДОС обліково-статистичну картку на клопотання, скаргу, заяву у судовій справі № 677/2377/15-к, до якої внесла відомості: в поле «Номер провадження слідчих органів» запис «12015240170000567», в поле «Категорія справи для звіту» - запис «Зайняття забороненими видами господарської діяльності», в поле «Номер рядка статистичного звіту» - запис «24», в поле «Дата скоєння правопорушення» - запис «12.12.2015», в поле «Учасники по справі» (особа, стосовно якої розглядається подання, клопотання, заява)» - запис « ОСОБА_9 ».
		12.12.2015 р. ОСОБА_7 , отримавши від працівників слідчого підрозділу Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів в ПрАТ «Київстар» і ТОВ «Астеліт» у кримінальному провадженні № 12015240170000435, внесеному до ЄРДР 19.08.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за вихідними номерами 492 та 493 від 12.12.2015 р., погоджені прокурором Старокостянтинівської місцевої прокуратури, з метою приховання фактів внесення нею вищевказаних відомостей до АСДОС, прийняла рішення не здійснювати реєстрацію цих клопотань, а внести зміни до реєстраційних карток вхідного документу № 8158/15-Вх і № 8159/15-Вх та до обліково-статистичних карток на клопотання у судових справах № 677/2376/15-к і № 677/2377/15-к.
		Так, 14.12.2015 р. ОСОБА_7 , в порушення вимог п. 2.2.7. Положення, без наявності законних підстав - матеріалів судової справи, якими обґрунтовується внесення змін та видалення реєстраційних даних, використовуючи власний логін «ІНФОРМАЦІЯ_2», пароль та робочий комп`ютер, умисно вчинила несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в цій системі, шляхом зміни та видалення попередніх даних і внесення змін в обліково-статистичні картки по судовим справам № 677/2376/15-к і № 677/2377/15-к, а саме: 
		- о 09 год. 16 хв. видалила в полі «Учасники по справі (особа, стосовно якої розглядається подання, клопотання, заява)» обліково-статистичної картки судової справи № 677/2376/15-к запис « ОСОБА_8 » та внесла запис «ПрАТ «Київстар»; 
		- о 09 год. 17 хв. в полі «Номер провадження слідчих органів» обліково-статистичної картки судової справи № 677/2376/15-к запис « 12015240170000567 » змінила на запис « 12015240170000435 », в полі «Номер рядка статистичного звіту» запис «24» змінила на запис «18», в полі «Категорія справи для звіту» запис «Зайняття забороненими видами господарської діяльності» змінила на запис « Крадіжка » та у полі «Дата скоєння правопорушення» запис «12.12.2015» змінила на запис «19.08.2015»; 
		- о 09 год. 19 хв. видалила в полі «Учасники по справі» (особа, стосовно якої розглядається подання, клопотання, заява)» обліково-статистичної картки судової справи № 677/2377/15-к запис « ОСОБА_9 » та внесла запис «ТОВ «Астеліт»; 
		- о 09 год. 21 хв. в полі «Номер провадження слідчих органів» обліково-статистичної картки судової справи № 677/2377/15-к запис « 12015240170000567 » змінила на запис « 12015240170000435 », в полі «Номер рядка статистичного звіту» запис «24» змінила на запис «18», в полі «Категорія справи для звіту» запис «Зайняття забороненими видами господарської діяльності» змінила на запис « Крадіжка ».
		За умисне здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду, вчинене службовою особою, яка має право доступу до цієї системи,  ОСОБА_7 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 1 ст. 3761 КК України (в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009, враховуючи положення ст.ст. 4, 5 КК України).
		 
		В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 просить вирок суду за ч. 1 ст. 3761 КК України (в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009, за епізодом умисного здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду) скасувати та закрити кримінальне провадження, у зв`язку із відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.
		Зазначає, що відповідно до наказу в.о. голови Красилівського районного суду Хмельницької області від 28.12.2010 р. №106к керівник апарату Красилівського районного суду Хмельницької області зобов`язана організувати роботу по внесенню до АСДОС заведення кримінальних справ, проведення розподілу справ згідно з рішенням зборів суддів і має право доступу до всіх розділів автоматизованої системи документообігу суду. 10.06.2013 року згідно з наказом в.о. голови Красилівського районного суду Хмельницької області №47 вона отримала право застосування електронного цифрового підпису. 
		Посилається на те, що згідно з посадовою інструкцією керівника апарату Красилівського районного суду Хмельницької області, затвердженої 21.05.2013 року начальником територіального управління Державної судової адміністрації України, керівник апарату суду забезпечує функціонування АСДОС (п.2.24) і несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів, судового процесу, функціонування АСДОС (п.4.2).
		Вважає, що правомірність її дій підтверджується результатами проведення службової перевірки проведеної ТУ ДСА України в Хмельницькій області на доручення ДСА України та направленої начальнику слідчого відділу УСБ України в Хмельницькій області 16.05.2016 року за №497/16 вих., де зазначено, що несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи документообігу в діях керівника апарату суду не вбачається, що також підтверджується листом Ради суддів України від 16 травня 2017 року за вих. №9рс-613/16 на адвокатський запит захисника. 
		На думку апелянта, було порушено правило підслідності та визначено орган досудового розслідування, який неупереджений здійснювати досудове розслідування, оскільки за такий короткий термін (з 04 по 17 березня 2016 року) не було можливості визначити ступінь ефективності здійснення слідчих дій. 
		 
		Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість обвинувального вироку, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		 
		Відповідно до вимог cт.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
		Згідно роз`яснень, які містяться у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» при постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності. 
		Висновки суду щодо оцінки доказів слід викладати у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.
		Статтею 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
		Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення вини поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Конституцією України задекларовано, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62).
		Стаття 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		 
		Колегією суддів встановлено, що при розгляді даного кримінального провадження та ухваленні обвинувального вироку судом першої інстанції вказаних вимог закону в повній мірі не дотримано, адже зміст вироку містить істотні суперечності та протиріччя, а його висновки частково не відповідають фактичним обставинам справи в силу наступного. 
		 
		Обвинувачена ОСОБА_7 як в суді першої, так і в апеляційній інстанції заперечувала свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину, вказуючи що діяла відповідно до своїх функціональних обов`язків. 
		Так, 12 грудня 2015 року вона будучи керівником апарату Красилівського районного суду Хмельницької області отримала два клопотання слідчого Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_11 про тимчасовий доступ до речей та документів ОСОБА_8 , та про надання дозволу на проведення обшуку в житлі ОСОБА_9 в межах одного кримінального провадження за №12015240170000567.
		На основі цих клопотань нею в АСДОС створено обліково-статистичні картки по судовим справам №677/2376/15-к та №677/2377/15-к, до яких внесено відомості про номер провадження, категорію справи, номер рядка статистичного звіту та учасників по справі. 
		В подальшому було визначено склад суду для розгляду вказаних клопотань і передано матеріали справи з контрольним журналом слідчому судді ОСОБА_12 для судового розгляду.
		При цьому, обвинувачена бачила як слідчий, який направляв клопотання та прокурор приходили до слідчого судді і обговорювали перед судовим засіданням дані клопотання. 
		Після повернення матеріалів провадження з судового розгляду нею було виявлено їх невідповідність первинним матеріалам (зокрема суті, змісту, учасників та власне кримінальних проваджень в межах яких подавалися такі клопотання).
		У зв`язку із чим нею вживалися заходи щодо отримання відповідних роз`яснень від слідчого судді, на що останнім було вказано, що так повинно бути. 
		В подальшому вона звернулась до ТУ ДСА в Хмельницькій області для консультації щодо її подальших дій, на що їй порекомендували привести матеріали провадження у відповідність з тими, які повернулися від слідчого судді на підставі відповідного розпорядження, яке повинно ґрунтується на змісті судових рішення слідчого судді і матеріалах справи, що остання і зробила, а саме винесла відповідне розпорядження і лише після цього 14.12.2015 року внесла зміни до АСДОС. 
		 
		Слід зазначити, що версія сторони обвинувачення, яка визнана судом доведеною, частково відрізняється від тієї, яку озвучила сторона захисту і полягає у тому, що остання поряд із первинними клопотаннями в межах кримінального провадження №12015240170000567, того ж дня, а саме 12.12.2015 року отримала від працівників слідчого підрозділу Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, ще два клопотання в межах іншого кримінального провадження за №12015240170000435 від 19.08.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України про тимчасовий доступ до речей і документів в ПрАТ «Київстар» і ТОВ «Астеліт». 
		І з метою приховання фактів внесення нею вищевказаних відомостей до АСДОС, прийняла рішення не здійснювати реєстрацію цих (нових) клопотань, а внести зміни до реєстраційних карток вхідного документа. 
		 
		Однак, доказів того, що ОСОБА_7 12.12.2015 року отримала два клопотання в межах кримінального провадження за №12015240170000435 від 19.08.2015 року та відмовилася їх реєструвати, матеріали справи не містять.
		Не містять матеріали кримінального провадження і відомостей про причини таких дій керівника апарату (відмови у реєстрації нових клопотань в день їх надходження до суду). 
		Незрозуміла і мета таких дій, яка визнана місцевим судом доведеною («з метою приховати фактів внесення первинних відомостей до АСДОС»). 
		 
		Посилання ж місцевого суду на показання обвинуваченої в цій частині суперечить її ж показанням зафіксованим на носії інформації, що міститься у матеріалах справи.
		Так, обвинувачена послідовно зазначала про отримання 12.12.2015 року лише двох первинних клопотань, які нею і були зареєстровані, та передані на розгляд слідчому судді, тоді як про існування нових клопотань вона дізналися після повернення матеріалів провадження від слідчого судді. 
		Це і стало безпосередньою причиною винесення нею відповідного розпорядження та внесення 14.12.2015 року до АСДОС відповідних змін на основі тих даних, які випливали із судових рішень та матеріалів проваджень, повернутих від слідчого судді. 
		Такі твердження обвинуваченої підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_13 , допитаної в ході апеляційного розгляду, та узгоджуються із даними протоколу огляду реєстру вхідної та вихідної кореспонденції Красилівського районного суду від 06.05.2016 року, даних скріншотів облікових карток, даними огляду коригувань в АСДС, даними контрольного журналу слідчого судді, даними протоколу огляду особистого зошита діловода канцелярії Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, розпорядженням керівника апарату щодо приведення у відповідність ОСК по справах №677/2376/15-к та №677/2377/15-к.
		 
		Органом досудового розслідування було встановлено, що клопотання в межах кримінального провадження №12015240170000435 від 19.08.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, датовані 12.12.2015 року та вийшли із Красилівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області на адресу Красилівського районного суду. 
		Однак, коли саме ці клопотання потрапили до суду, хто їх прийняв, як вони були переданні слідчому судді на розгляд, чому вони не реєструвалися, як їх розглянув слідчий суддя без відповідних на те повноважень, орган досудового розслідування відповіді не надав. 
		Свідок ОСОБА_12 в ході його допиту в суді першої інстанції хоч і підтвердив, що розглянув як слідчий суддя 12.12.2015 року два клопотання непов`язаних з гральним бізнесом (тобто вторинні клопотання), однак пояснити як саме ним було прийнято до розгляду ці клопотання без відповідного авторозподілу і визначення складу суду, не зміг. 
		Свідок ОСОБА_11 в ході розгляду справи в суді першої інстанції повідомив, що після направлення до суду клопотань пов`язаних з гральним бізнесом (первинних клопотань) він 12.12.2015 року мав розмову із слідчим суддею ОСОБА_12 щодо їх майбутньої долі, на що останній повідомив, що мало доказів для їх задоволення, а тому їх потрібно дозбирати і повторно подати. Тобто вказаний свідок фактично підтвердив показання обвинуваченої ОСОБА_7 про надходження на розгляд слідчому судді ОСОБА_12 первинних клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів ОСОБА_8 , та про надання дозволу на проведення обшуку в житлі ОСОБА_9 в межах одного кримінального провадження за №12015240170000567.
		 
		Таким чином, місцевий суд в своєму рішенні не роз`яснив, які докази дали йому підстави надати перевагу твердженню сторони обвинувачення викладеному в обвинувальному акті перед показаннями обвинуваченої ОСОБА_7 , у яких міститься протилежна версія щодо обставин надходження клопотань до суду та обставин внесення керівником апарату змін до АСДС після повернення матеріалів справи від слідчого судді, і не навів обставин, з посиланням на докази, які виключають ту версію розвитку подій, на якій наполягала сторона захисту. 
		Верховний суд у своїх численних рішеннях неодноразово зазначав, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають:
		-ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом;
		-усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		 
		За таких обставин, в силу положень ст.17 КПК України, колегія суддів приймає версію сторони захисту як достовірну і таку, яка відповідає матеріалам кримінального провадження.
		 
		У зв`язку із вище наведеним, у даному провадженні, підлягає з`ясуванню, як саме повинен був діяти керівник апарату у ситуації, коли отримавши матеріали провадження після їх розгляду слідчим суддею, було встановлено, що вони відрізняються від тих, які передані на розгляд слідчому судді. 
		На переконання сторони обвинувачення, з висновками якого погодився суд першої інстанції, керівник апарату не мала повноважень приводити у відповідність матеріали провадження (їх корегувати), так як вони істотно відрізнялися від первинних (зареєстрованих) і фактично стосувалися іншого (вторинного) кримінального провадження. 
		Дійсно, внесення керівником апарату даних до автоматизованої системи документообігу суду стосувалися різних кримінальних проваджень, що власне стороною захисту не заперечується. 
		Однак, ні сторона обвинувачення, а ні суд першої інстанції не пояснили, що у даній ситуації повинен був зробити керівник апарату, і якими саме положеннями (правовими нормами) він мав керуватися, при тому що невнесення відомостей (чи несвоєчасне їх внесення) про результати розгляду провадження до автоматизованої системи документообігу суду після його завершення, також тягло за собою відповідальність уповноваженої особи (в даному випадку керівника апарату). 
		Отже, фактично керівник апарату у даній ситуації, не залежно від своїх дії чи бездіяльності (внесення чи невнесення відомостей до АСДОС після закінчення розгляду справи) підпадав під відповідальність, передбачену ст.376 -1 КК України. 
		На переконання колегії суддів, для встановлення вини обвинуваченої за обставини наведених в обвинувальному акті, суду першої інстанції необхідно було встановити не лише формальний факт внесення таких відомостей керівником апарату до системи документообігу суду, але й з`ясувати причини таких дій. 
		Судова колегія повторно зазначає, що у даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення не встановила важливим обставинам, які могли б розкрити суть інкримінованого кримінального правопорушення (зокрема чому первинні провадження, які були зареєстровані і передані на розгляді слідчому судді відповідно до автоматизованого протоколу і контрольного журналу так і не були ним розглянуті, і як саме ці первинні провадження вийшли із суду; як попали на розгляд слідчому судді вторинні клопотання, які не реєструвалися і не надходили офіційно до суду; як слідчий суддя міг розглянути вторинні клопотання без відповідного автоматизованого розподілу і визначення складу суду тощо). 
		 
		Інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення, передбачене ст.376-1 КК України характеризується виключно прямим умислом, тобто особа усвідомлює, що незаконно втручається в роботу автоматизованої системи документообігу суду і бажає так чинити. 
		Отже, у даному провадженні, в якому наявність умислу має значення для правової кваліфікації діяння, місцевий суд у своєму рішення мав би пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи (а саме внесення ОСОБА_7 відомостей до АСДС про фактичний стан справ та прийнятого слідчим суддею рішення) доводять наявність умислу у діях обвинуваченої саме такого характеру, який є необхідним елементом складу інкримінованого їй злочину.
		Це питання мало би бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Так, поза увагою суду першої інстанції залишилися обставини, які свідчать про те, що обвинувачена після повернення їй матеріалів провадження від слідчого судді і встановленні їх невідповідності первинним матеріалам, вживала активні заходи щодо отримання відповідних консультацій як їй діяти у даній ситуації. Обвинувачена одразу ж звернулася за відповідними роз`ясненнями до територіального управління ДСАУ в Хмельницькій області, яка на той час виконувала повноваження по обслуговуванню питань щодо роботи системи документообігу суду, де їй порекомендували дотримуватися положень п.2.2.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, а саме винести відповідне розпорядження та внести до системи зміни відповідно до відомостей про фактичний стан справи та прийнятого слідчим суддею рішення, що остання і зробила.
		Наявність таких консультацій і відповідних роз`яснень підтвердила в ході апеляційного розгляду свідок ОСОБА_13 , яка на момент події працювала заступником начальника ТУ ДСАУ в Хмельницькій області. Вказаний свідок також зазначила, що внесення керівником апарату суду відомостей про фактичний стан справи та прийнятого слідчим суддею рішення було для ОСОБА_7 обов`язковим. 
		При цьому, ТУ ДСАУ в Хмельницькій області після вказаної події проводилася службова перевірка з питань дотримання законності внесення 14.12.2015 року ОСОБА_7 змін до автоматизованої системи документообігу суду, в ході якої жодних порушень керівником апарату встановлено не було. Даною перевіркою констатовано відсутність в діях ОСОБА_7 несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду.
		Результати такої перевірки були направлені слідчому відділу СБУ у Хмельницькій області, яка на той час проводила досудове розслідування, є чинними на даний час та ніким не оскарженні. 
		Дійсно, зміст доповідної записки щодо проведення службової перевірки з питань дотримання законності внесення 14.12.2015 року змін до автоматизованої системи документообігу суду, містить суперечності, зокрема в частині суті клопотань та номерів кримінального провадження в межах якого надходили дані клопотання, на що слушно зауважував прокурор в ході апеляційного провадження, однак така суперечність, на думку колегія суддів, не є підставою для визнання вказаного доказу недопустимим, адже ним підтверджується те, що зміни в ОСК на судові справи №677/2376/15-к та №677/2377/15-к вносилися саме 14.12.2015 року і стосувалися в тому числі інформації щодо категорії справи, а саме інформації «зайняття забороненими видами господарської діяльності» на інформацію «крадіжка». Крім того, те, що 
		12 грудня 2015 року до Красилівського районного суду надійшли два клопотання пов`язаних з гральним бізнесом, саме в межах кримінального провадження за №12015240170000567, на основі яких в АСДОС було створено 
		обліково-статистичні картки по судовим справам №677/2376/15-к та №677/2377/15-к, сторонами провадження не оспорюється. 
		 
		Заслуговує на увагу і те, що обвинувачена зміни до системи вносила, лише після повернення їй матеріалів провадження від слідчого судді на основі тих даних, які містилися в справі та саме тих судових рішеннях, які були постановленні слідчим суддею.
		Саме такий алгоритм дій, на переконання колегії суддів, і передбачає п.2.2.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (у редакції від 02.04.2015 року).
		Так, відповідно до змісту п.2.2.7 зазначеного положення, внесення змін, видалення реєстраційних даних щодо конкретної судової справи не допускається, крім випадків, зумовлених необхідністю, що підтверджується матеріалами судової справи, виправлення технічних помилок, описок тощо.
		Тобто, даний пункт передбачає два випадки можливого внесення змін до автоматизованої системи документообігу суду, а саме:
		-випадків зумовлених необхідністю, що підтверджується матеріалами судової справи;
		-випадків виправлення технічних помилок, описок. 
		 
		Місцевий суд, оцінюючи підстави та час внесення обвинуваченою змін до АСДС зазначив, що це не спростовує факту умисного здійснення ОСОБА_7 несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду.
		В обґрунтування такого висновку місцевий суд послався на лист Ради Суддів України від 16 травня 2017 року за № 9рс-613/16 за зверненням сторони захисту, відповідно до якого керівник апарату не мала права самостійно вносити зміни до системи документообігу суду в цій ситуації та посилатися на п.2.2.7 Положення керівник апарату.
		Повторно дослідивши даний документ колегія суддів вважає, що висновки суду в цій частині суперечать точному його змісту. 
		Так, в абзаці 4 даного листа зазначено «аналіз вказаної ситуації та вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 №25, із наступними змінами), вказує на те, що після отримання від слідчого судді закінчених матеріалів проваджень керівник апарату повинен був внести відомості про фактичний стан справ та прийнятті суддею рішення. Самостійно вносити зміни до системи документообігу суду в цій ситуації та посилатися на п.2.2.7 Положення керівник апарату не мала права.
		Тобто, самостійно вносити зміни до системи керівник апарату у вказані ситуації дійсно не мав повноважень, однак мав такі повноваження на внесення зміни на основі закінчених матеріалів провадження, що обвинувачена ОСОБА_7 й зробила у даному провадженні.
		 
		З урахуванням вище викладеного, в ході апеляційного розгляду не здобуто жодних фактичних та незаперечних даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.3761 КК України (в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009) за епізодом умисного здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду.
		Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що докази, покладені місцевим судом в основу обвинувального вироку, в частині засудження ОСОБА_7 за ч.1 ст.3761 КК України як кожен окремо, так і в сукупності між собою не містять жодних даних, які б поза розумним сумнівом доводили умисне здійснення обвинуваченою несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду.
		Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно положень п.5 ч.1 ст.407 КПК України апеляційний суд має право скасувати вирок та закрити кримінальне провадження. 
		Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.417 КПК України здійснюється у разі встановлення обставин, передбачених ст.284 цього кодексу.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. 
		 
		Крім того, згідно ч.1 ст.126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
		Відповідно до правового висновку ВП ВС, висловленого у постанові від 17 червня 2020 року (справа №598/1781/17), суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження. 
		З урахуванням того, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 підлягає закриттю, тому відповідно до приписів ч.2 ст.122, ст.124 КПК України витрати у сумі 1762 грн. на проведення експертизи у даному кримінальному провадженні (висновок експерта №4867/16-26 від 04.10.2016 року), підлягають стягненню за рахунок держави.
		 
		У зв`язку із наведеним, керуючись ст.ст. 284, 404-405, 407, 417, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, 
		п о с т а н о в и л а:
		Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 задовольнити.
		Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2022 року щодо  ОСОБА_7 за епізодом її засудження за умисне здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду, скасувати та провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.3761 КК України (в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009).
		Процесуальні витрати в сумі 1762 грн. покласти за рахунок держави.
		В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...