Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/8639/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2024.
Дата набрання законної сили: 18.04.2024
Номер судового провадження: 51-3543км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002630

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		18 квітня 2024 року
		м. Київ
		справа № 753/8639/17
		провадження № 51-3543 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючої                                                                         ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                                       ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		захисника                                                                           ОСОБА_6 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016000000002630 від 28 вересня 2016 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Камінь-Каширська Волинської області, мешканця (останнє відоме місце проживання) АДРЕСА_1 ),
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
		за касаційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року.
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року та № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років волі з конфіскацією всього належного йому майна.
		За обставин детально викладених у вироку ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 111 КК України (Державна зрада).
		Так, як убачається з вироку, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, мешканцем Автономної Республіки Крим, з власної ініціативи вирішив надати допомогу в проведенні підривної діяльності російської федерації та її представниками проти України.
		Зокрема, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, ОСОБА_7 , займаючи посаду судді Апеляційного суду АР Крим (відповідно до постанови Верховної Ради України № 5447-УІ від 16.10.2012 року), маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для зрозуміння факту окупації російською федерацією території АДРЕСА_1 , усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади російської федерації, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим та м. Севастополі системи органів державної влади російської федерації, у тому числі судової, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, порушуючи присягу судді, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України упродовж березня - грудня 2014 року, перебуваючи за місцем розташування АДРЕСА_1 , діючи в інтересах російської федерації, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, продовжив здійснювати правосуддя на підставі ч. 5 ст. 9 федерального конституційного закону російської федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію республіки крим та утворення в складі російської федерації нових суб`єктів - республіки крим та міста федерального значення Севастополя» до створення та початку діяльності на зазначених окупованих територіях України судів російської федерації з винесенням рішень за російським матеріальним та процесуальним правом, як суддя незаконно створених на тимчасово окупованій території України судових органів російської федерації, чим забезпечив посилення тимчасової окупації півострова Крим та функціонування незаконно створеної судової системи країни-агресора.
		Крім того, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, упродовж березня - листопада 2014 року, суддя Апеляційного суду АР Крим, громадянин України ОСОБА_7 , перебуваючи на території АР Крим, з метою мати можливість продовжити надавати допомогу іноземній державі, а саме російській федерації, у проведенні підривної діяльності проти України та забезпечити подальшу окупацію території АР Крим, свідомо та умисно підготував та подав до вищої кваліфікаційної колегії суддів російської федерації особисту заяву про рекомендацію на вакантну посаду судді верховного суду республіки крим російській федерації та необхідний для цього пакет документів, передбачений ч. 6 ст. 5 Закону російської федерації «Про статус суддів в російській федерації». Після цього, ОСОБА_7 за власноруч складеною заявою прийняв участь у проведенні конкурсу на заміщення вказаної посади судді російської федерації на окупованій території АР Крим і подав відповідні документи, чим підтвердив особисту згоду сприяти виконанню функцій представника судової влади країни, яка окупувала АР Крим.
		Внаслідок зазначених свідомих та умисних дій ОСОБА_7 , спрямованих на спричинення шкоди суверенітетові та територіальній цілісності України, які виразились у наданні допомоги державним органам російської федерації у проведенні підривної діяльності проти України та продовженні окупації частини її території, тобто державної зради, за результатами проведеного державними органами російської федерації конкурсу, указом президента російської федерації від 19 грудня 2014 року № 786, діючий суддя судової влади України, громадянин України ОСОБА_7 призначений на посаду судді верховного суду республіки крим російської федерації на окупованій території АР Крим та продовжив здійснення правосуддя вже як суддя верховного суду республіки крим російської федерації.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі з доповненнями, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанні можливості їх отримання. 
		На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що місцевий суд, ухвалюючи стосовно ОСОБА_7 обвинувальний вирок, послався на: 
		- копію рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 09 жовтня 2012 року № 304/пс-12 щодо рекомендування обрання безстроково на посаду судді Апеляційного суду АР Крим;
		- копію постанови Верховної Ради України від 16 жовтня 2012 року № 5447-VI про обрання суддів, а саме призначення ОСОБА_7 безстроково на посаду судді Апеляційного суду АР Крим.
		При цьому захисник зауважує, що місцевий суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 на підставі саме копій вказаних рішень, а не їх оригіналів, що, на його думку, свідчить про хибність таких висновків, оскільки копії рішень у дані справі не можуть бути джерелом доказування.
		Крім того, захисник ОСОБА_6 стверджує, що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року № 1304-VIII «Про звільнення судді», на яку у своєму рішенні також послався суд першої інстанції, ОСОБА_7 було звільнено з посади судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у зв`язку з порушенням присяги судді, що, на переконання сторони захисту, свідчить про те, що на момент ухвалення вироку ОСОБА_7 вже не був суб`єктом злочину.
		Таким чином, захисник, посилаючись на положення частин 2, 4 ст. 17 КПК України, вважає, що у даному кримінальному провадженні відсутні допустимі докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину. передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		Разом з тим захисник вказує, що суд апеляційної інстанції, з огляду на вищенаведені обставини, мав скасувати вирок та закрити кримінальне провадження, проте не зважаючи на це, безпідставно залишив оскаржуване рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу сторони захисту - без задоволення. 
		У доповненнях до своєї касаційної скарги захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись з вироком суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7 , просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що: 
		- технічні записи судових засідань суду першої інстанції від 28 грудня 2021 року, 08 червня 2022 року, 13 липня 2022 року, 07 вересня 2022 року, 18 листопада 2022 року записані у неналежній якості та містять ознаки склейок запису, що, на думку захисника, унеможливлює встановлення суцільності та неперервності вказаних аудіозаписів;
		- неналежна якість технічних записів від 08 червня 2022 року та 13 липня 2022 року, під час яких вирішувалось клопотання прокурора про здійснення судового розгляду за відсутності обвинуваченого (in absentia), на переконання сторони захисту, викликає сумнів стосовно змісту наведених судових засідань;
		- відео записи судових засідань в суді першої інстанції здійснювались лише з 18 липня 2022 року.
		На зазначену касаційну скаргу захисника, прокурор ОСОБА_5 подала заперечення, в яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів сторони захисту, просила подану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги з доповненнями захисника, просила рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі з доповненнями доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга з доповненнями захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України. 
		Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ст. 94 КПКУкраїни суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Відповідно до матеріалів провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
		Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі даних, які містяться у наданих стороною обвинувачення письмових доказах, а саме в:
		- копії рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 09 жовтня 2012 року № 304/пс-12 щодо рекомендування обрання безстроково на посаду судді Апеляційного суду АР Крим;
		- копії постанови Верховної Ради України від 16 жовтня 2012 року № 5447-VI про обрання суддів, а саме призначення ОСОБА_7 безстроково на посаду судді апеляційного суду АР Крим;
		- відповіді Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ № 14/5/2-575 від 03 червня 2015 року ОСОБА_7 , станом на 03 червня 2015 року перебуває на території АР Крим;
		- рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15, згідно якого за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно суддів АР Крим, у тому числі ОСОБА_7 , встановлено, що на підставі указу президента рф від 19 грудня 2014 року № 786 «Про призначення суддів федеральних судів» для здійснення правосуддя від імені рф на території АР Крим ОСОБА_7 , який обіймав посаду судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, призначений на посаду «судді верховного суду республіки крим російської федерації»;
		- протоколі огляду інтернет-видань від 07 квітня 2015 року та додатків до нього у виді нормативних актів рф індивідуального характеру про призначення суддів, розміщених на офіційному сайті президента рф. Так, згідно із п/п. «а» п. 2 згаданого указу президента рф від 19 грудня 2014 року № 786 ОСОБА_7 призначений суддею «верховного суду республіки крим»;
		- листі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 лютого 2015 року № 30-2008/15, відповідно до якого ОСОБА_7 , який раніше був обраний на посаду судді відповідно до законодавства України та склав присягу судді, призначено на посаду «судді» одного із незаконно утворених на території АР Крим «судів рф»;
		- рішенні Вищої ради юстиції від 24 грудня 2015 року № 1206/0/15-15, згідно якого за результатами розгляду рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15 внесено подання про звільнення серед інших суддів АР Крим і судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_7 за порушення присяги судді;
		- постанові Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року № 1304-VІІІ «Про звільнення судді», згідно якої ОСОБА_7 з посади судді апеляційного суду Автономної Республіки Крим у зв`язку з порушенням присяги судді.
		Разом з тим місцевий суд, ухвалюючи стосовно ОСОБА_7 обвинувальний вирок за ч. 1 ст. 111 КК України, зауважив, що:
		- відповідно до листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 18-2153/15 від 16 лютого 2015 року та Вищої ради юстиції № 112/0/9-15 від 12 січня 2015 року суддя Апеляційного суду АР Крим ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи Вищої ради юстиції із заявами про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами не звертався, хоча таку можливість мав;
		- з огляду на законодавство України із заявою про вихід із громадянства України (Закон України «Про громадянство») не звертався, а також не скористався своїм правом заявити про бажання зберегти громадянство України на території тимчасово окупованої Республіки Крим (Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України») та, як наслідок, автоматично був визнаний громадянином рф;
		- згідно з листом Міністерства юстиції України № 2911-0-26-16/12.1 від 21 березня 2016 року з додатками (у виді судових рішень судових органів окупаційної влади на території АР Крим), протоколу огляду від 02-15 серпня 2016 року та протоколу огляду офіційного сайту «верховного суду республіки крим» від 22 березня 2017 року, ОСОБА_7 , без припинення статусу судді апеляційного суду АР Крим, впродовж 2014-2016 років, активно здійснював «правосуддя» на підставі законодавства рф, як «суддя» незаконно створеного судового органу окупаційної влади «апеляційного суду республіки крим», а також і після його призначення на посаду «судді» утвореного в системі правосуддя рф «верховного суду республіки крим».
		Таким чином, ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд дійшов висновку про те, щовони у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (Державна зрада), а саме діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, що полягало у здійсненні «правосуддя» від імені рф, та, у свою чергу, сприяло становленню і зміцненню окупаційної влади рф шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади рф на окупованій території України, а також виконання функцій представника окупаційної судової влади рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим.
		Суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок місцевого суду, належним чином оцінив наявні в матеріалах кримінального провадження докази, які визнав послідовними та такими, що узгоджуються між собою, та мотивовано спростував твердження сторони захисту про відсутність достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		Водночас суд апеляційної інстанції також визнав неспроможними доводи апеляційної скарги захисника про те, що на день ухвалення обвинувального вироку ОСОБА_7 вже не був суб`єктом злочину, оскільки Постановою Верховної Ради України «Про звільнення судді» від 19 квітня 2016 року                           № 1304-VIII останній був звільнений з посади судді апеляційного суду АР Крим у зв`язку з порушенням присяги судді.
		Так, мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що суб`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України може бути тільки громадянин України, при цьому диспозицією вказаної норми кримінального закону передбачено кримінальну відповідальність за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. 
		Водночас, посилаючись на наявні в матеріалах кримінального провадження докази, суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_7 , будучи суддею апеляційного суду АР Крим, надавав іноземній державі (рф) та її представникам допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, а саме здійснював «правосуддя» від імені іноземної держави (рф), чим забезпечив функціонування незаконно створених рф судових органів, становлення та зміцнення окупаційної влади рф на території України.
		Отже з огляду на вказане суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що факт звільнення ОСОБА_7 з посади судді апеляційного суду АР Крим у зв`язку з порушенням ним присяги судді, не може свідчити про те, що останній не є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та не звільняє його від кримінальної відповідальності за вчинені ним діяння за тих обставин, що визнані судом доведеними.
		Крім того, у своєму рішенні, суд апеляційної інстанції, за результатом перевірки доводів апеляційної скарги захисника (які є аналогічними його доводам, наведеним у касаційній скарзі) щодо неприйнятності як доказів (з підстав того, що вони не можуть бути джерелом доказування, оскільки не являються оригіналами), а саме: 
		- копії рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 304/пс-12 від 09 жовтня 2012 року;
		- копії Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 16 жовтня 2012 року № 5447-VI, 
		посилаючись на положення ст. 84, ч. 2 ст. 93 КПК України, зазначив, що вказані копії документів є належним чином завіреними та були отримані органом досудового розслідування у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, при цьому належать державним органам України, є загальнодоступними, а тому вони не викликають сумніву в достовірності їх змісту та, як наслідок, були правильно використані судом при ухваленні вироку.
		З такими висновками погоджується і Верховний Суд.
		Відповідно до ч. 3 ст. 217 КПК України у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, постановою прокурора від 28 вересня 2016 року про виділення матеріалів досудового розслідування, було виділено з матеріалів досудового розслідування № 42015000000001289 від 26 червня 2016 року в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, в тому числі: копії рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 09 жовтня 2012 року № 304/пс-12, постанови Верховної Ради України від 16 жовтня 2012 року № 5447-VI, відповіді Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ № 14/5/2-575 від 03 червня 2015 року, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15, протоколу огляду інтернет-видань від 07 квітня 2015 року, листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 лютого 2015 року № 30-2008/15, рішення Вищої ради юстиції від 24 грудня 2015 року № 1206/0/15-15 та постанови Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року № 1304-VІІІ «Про звільнення судді».
		Також у ч. 1 ст. 93 КПК України передбачено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Як було встановлено судами попередніх інстанцій копія рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 304/пс-12 від 09 жовтня 2012 року та копія Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 16 жовтня 2012 року № 5447-VI були отримані органом досудового розслідування в порядку вищенаведеної норми КПК України, відповідно до запиту про надання належним чином завірених копій постанов про призначення, в тому числі, судді ОСОБА_7 та документів, які стали підставою для його призначення. 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
		Зі змісту положень ст. 139 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Закон), вбачається, що: 
		- публікація законів та інших актів Верховної Ради у офіційних друкованих виданнях - газета "Голос України", Відомості Верховної Ради України, а також на офіційному веб-сайті Верховної Ради є офіційним оприлюдненням (ч. 1 цієї статті);
		- підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші акти Верховної Ради не пізніше наступного дня після їх підписання передаються Апаратом Верховної Ради для опублікування в газеті "Голос України" та у Відомостях Верховної Ради України (ч. 2 цієї статті);
		- підписаний Президентом України закон, а також підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші акти Верховної Ради є оригіналами і зберігаються в Апараті Верховної Ради в установленому порядку. Всі інші примірники закону, постанов та інших актів Верховної Ради є копіями (ч. 4 цієї статті).
		Відповідно до п. 10.12 Положень про порядок роботи з документами у Верховній Раді України, затверджених Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 травня 2006 року № 448, що діяли на час виготовлення вищенаведених копій рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Постанови Верховної Ради України  (далі - Положення про порядок роботи з документами), печатками апарату Верховної Ради України, що не мають зображення Державного Герба України, та відповідних структурних підрозділів апарату засвідчуються відповідність копій документів оригіналам, підписи керівників структурних підрозділів апарату на документах.
		Як убачається з матеріалів провадження, копія Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 16 жовтня 2012 року № 5447-VI про призначення, в тому числі і ОСОБА_7 безстроково на посаду судді Апеляційного суду АРК містить відтиск офіційної печатки апарату Верховної Ради України, тобто, з огляду на вищенаведене Положення про порядок роботи з документами, є належним чином завіреною. 
		Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що зазначена Постанова Верховної Ради України була оприлюднена на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, тобто є загальнодоступною (частини 1, 2 ст. 139 Закону), з огляду на положення, передбачені ч. 4 ст. 139 Закону, її оригінал зберігається в Апараті Верховної Ради, а наявний в матеріалах справи примірник є копією.  
		Крім того, Апаратом Верховної Ради України у відповідь на запит слідчого було надано копію рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 304/пс-12 від 09 жовтня 2012 року, яка також була завірена в порядку, передбаченому Положенням про порядок роботи з документами.
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що зазначені копії документів були правильно використані судом при ухваленні вироку, оскільки вони отримані органом досудового розслідування у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, є загальнодоступними та не викликають сумніву в достовірності їх змісту, не суперечать вищевказаним положенням КПК України та іншим законам України.
		При цьому колегія суддів також зауважує, що захисник, посилаючись у своїй касаційній скарзі на безпідставність врахування судами попередніх інстанцій копії рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 304/пс-12 від 09 жовтня 2012 року щодо рекомендування обрання ОСОБА_7 безстроково на посаду судді Апеляційного суду АРК та копії Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 16 жовтня 2012 року № 5447-VI про призначення ОСОБА_7 безстроково на посаду судді Апеляційного суду АРК, з підстав того, що вони не можуть бути джерелом доказування у дані справі: 
		- не наводить мотивів щодо необґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій в частині того, що ОСОБА_7 дійсно в період 2012-2016 років мав статус судді Апеляційного суду АРК;
		- не зазначає, яким саме чином врахування судами копій вказаних рішень, спростовує їх висновки в частині доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, з огляду на те, що суб`єктом зазначеного кримінального правопорушення є громадянин України, а не особа, яка має статус судді. 
		Таким чином, ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги захисника щодо врахування судами попередніх інстанцій копій рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і Постанови Верховної Ради України та у зв`язку з цим відсутність допустимих доказів, з огляду на вищезазначені положення закону та зміст оскаржуваних судових рішень, а також того, що стороною захисту не оспорюється факт, що засуджений дійсно обіймав таку посаду, не свідчать про наявність істотного порушення норм КПК України та не спростовують законність і обґрунтованість судових рішень у цій частині.
		За таких обставин Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 111 КК Україниз огляду на обсяг висунутого обвинувачення, зміст оскаржуваних судових рішення та доводи касаційної скарги захисника, доведені поза розумним сумнівом, є обґрунтованими та належним чином вмотивованими.
		Крім того, у доповненнях до своєї касаційної скарги захисник ОСОБА_6 посилається на те, що наявні в матеріалах кримінального провадження технічні записи судових засідань суду першої інстанції записані у неналежній якості (містять ознаки склейок запису) та не містять відеозаписів.
		Однак такі доводи сторони захисту колегія суддів вважає неспроможними з огляду на таке. 
		Частиною 1 ст. 412 КПК України встановлено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Водночас відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України (в редакції, яка діяла на час судового розгляду в суді першої інстанції) судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщоу матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
		У ч. 5 ст. 27 КПК України передбачено, що під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		В ході касаційного розгляду було встановлено наявність в матеріалах кримінального провадження технічних записів судових засідань, зокрема, від 28 грудня 2021 року, 08 червня 2022 року, 13 липня 2022 року, 07 вересня 2022 року, 18 листопада 2022 року. При цьому наведені аудіозаписи є належної якості та в результаті їх прослуховування можливо відтворити події, що відбувались у зазначених судових засіданнях, а наявність «нарізки звуків довжиною приблизно одну секунду» (про що у доповненнях наголошує захисник) свідчить про те, що перед початком судового засідання секретарем здійснювався тестовий запис.
		Дійсно підготовчі судові засідання від 28 грудня 2021 року, 08 червня 2022 року, 13 липня 2022 року, а також судове засідання від 07 вересня 2022 року, коли судовий розгляд було відкладено, зафіксовані лише за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, що підтверджується журналами вказаних судових засідань та технічними носіями інформації. При цьому судове засідання від 18 листопада 2022 року, під час якого було ухвалено вирок, зафіксовано за допомогою як звуко-, так і відеозаписувальних технічних засобів, що, в свою чергу, також підтверджується відповідними технічними носіями інформації.
		З огляду на зазначене, відсутні підстави для висновку про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні журнали судових засідань або технічні носії інформації, на яких зафіксовано судові провадження в суді першої інстанції від 28 грудня 2021 року, 08 червня 2022 року, 13 липня 2022 року, 07 вересня 2022 року, 18 листопада 2022 року.
		Разом з тим колегія суддів зауважує, що захисник ОСОБА_6 , який був присутній у зазначених судових засіданнях, посилаючись у своїх доповненнях до касаційної скарги на відсутність відеозапису наведених судових засідань, не вказує про наявність будь-якої невідповідності даних, отриманих під час цих судових засідань, змісту вироку суду першої інстанції та, з огляду на наявність аудіозаписів судових засідань, не зазначає, яким саме чином відсутність їх відеозаписів перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що за таких обставин було допущено істотні порушення вимог КПК України.
		Така позиція колегії суддів узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 листопада 2022 року у справі № 136/811/20 (провадження № 51-3961км22).
		За таких обставин, та ураховуючи те, що кримінальний закон застосовано правильно, а тих істотних порушень вимог КПК України, які перешкодили або могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення в ході касаційного розгляду встановлено не було, то колегія суддів вважає, що касаційну скаргу з доповненнями захисника слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                               ОСОБА_3                             ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...