Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/7428/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.04.2024. Зареєстровано: 25.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2024.
Дата набрання законної сили: 18.04.2024
Номер судового провадження: 22-ц/811/3241/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 442/7428/22            Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б. 
		Провадження № 22-ц/811/3241/23        Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		18 квітня 2024 року м.Львів
		 
		 Справа№ 442/7428/22
		 Провадження № 22ц/811/3241/23
		 
		Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого - Приколоти Т.І.,
		суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
		секретар Іванова О.О.
		з участю:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		 
		розглянув апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, ухвалене у м. Дрогобичі 27 вересня 2023 року у складісудді  Нагірної О.Б., у справі за позовом  ОСОБА_3 до Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення заборгованості,- 
		 
		встановив:
		29листопада 2022року ОСОБА_3 звернувся досуду зпозовом до ДП «Дрогобицьке лісове господарство» про стягнення зДП «Дрогобицькелісове господарство» найого (позивача)користь заборгованістьза непоставленулісопродукцію зурахуванням індексуінфляції,3%річних тапені всумі 2648095,34грн.,що складаєтьсяз:неотовареної попередньоїоплати -1236519,12грн.;інфляційних втрат-541294,14грн.;3%річних -105960,95грн.,пені зурахуванням подвійноїоблікової ставкиНБУ -764321грн.Під часрозгляду справиспіввідповідачем залучено Державнеспеціалізоване господарськепідприємство «ЛісиУкраїни».Позов обґрунтований тим, що між позивачем та ДП «Дрогобицьке лісове господарство» укладено усну домовленість про відпуск лісопродукції за попередньою оплатою. Позивач зазначає, що вносив кошти наступними транзакціями: 22 листопада 2019 року - 300000 грн. (прибутковий касовий ордер № 2287); 29 листопада 2019 року - 350000 грн. (прибутковий касовий ордер № 2424); 16 грудня 2019 року - 236 519,12 грн. (прибутковий касовий ордер № 2573); 26 березня 2020 року - 350000 грн. (прибутковий касовий ордер № 650). Відповідач свої зобов`язання не виконав, в результаті чого 3 листопада 2022 року він (позивач) звернувся до ДП «Дрогобицьке лісове господарство» з претензією-вимогою щодо виконання обов`язку поставки попередньо оплаченої лісопродукції в цінах на момент внесення коштів. Зазначає, що Державним Агентством лісових ресурсів України 4 листопада 2022 року видано наказ № 969 «Про припинення Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення». Пунктом 5 цього наказу встановлено строк заявлення кредиторами своїх вимог до ДП «Дрогобицьке лісове господарство». Просить позов задовольнити.
		Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 вересня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_3 заборгованість за непоставлену лісопродукцію в сумі 1236519, 12 грн., інфляційні втрати у розмірі 229040, 19 грн. та 3% річних у розмірі 78724, 77 грн. Проведено розподіл судових витрат.
		Рішення суду оскаржує Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України». Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішеннясуду скасуватита ухвалитинове рішенняпро відмовув позові.Зазначає, що до позовної заяви ОСОБА_3 подав лише копії 4 квитанцій до прибуткового касового ордера (№2287 від 22 листопада 2019 року, №2424 від 29 листопада 2019 року, №2573 від 16 грудня 2019 року, №650 від 26 березня 2020 року), претензію-вимогу щодо виконання обов`язку поставки попередньо оплаченої лісопродукції в цінах на момент внесення коштів від 6 листопада 2022 року та 4 наряди на відпуск лісопродукції по фонду (№ 838 від 31 серпня 2020 року, № 113 від 28 січня 2020 року, № 112 від 28 січня 2020 року, № 111 від 28 січня 2020 року). Стверджує, що з вказаних в нарядах на відпуск лісопродукції загальних сум, на які були виписані ці наряди, вбачається, що суми, які оплачувались позивачем на підставі 4 квитанцій до прибуткового касового ордеру і суми, на які виписувались наряди на відпуск лісо продукції, відрізняються. Загалом, позивачем на підставі 4 квитанцій до прибуткового касового ордеру було оплачено 1 236 510,12 грн., а 4 наряди були виписані на загальну суму 1 123 038 грн. Вказує, що у своїй претензії-вимозі від 6 листопада 2022 року позивач пред`явив відповідачу узагальнені вимоги здійснити поставку лісопродукції в цінах та об`ємах на момент внесення коштів, без жодної конкретизації щодо виду, кількості, вартості лісопродукції, яку позивач просив поставити, що підтверджує обставини відсутності погодження між позивачем і відповідачем таких умов реалізації лісопродукції як ціна, вид лісопродукції, обов`язок відповідача здійснити доставку (перевезення) лісопродукції в конкретне місце, строк реалізації лісопродукції. Вказує, що між позивачем і відповідачем не було погоджено такої умови щодо реалізації відповідачем позивачу лісопродукції як обов`язок відповідача здійснити доставку (перевезення) лісопродукції до визначеного місця, та нормами ЦК України (ст.655 ЦК України) також не передбачено такого обов`язку для продавця, також не передбачено такого обов`язку і положеннями Інструкції з обліку продуктів лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного комітету лісового господарства України, затвердженої наказом Держкомлісгоспу України від 19 грудня 2003 року №205, та тимчасовою інструкцією з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженої наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27 червня 2012 року № 202, тому відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем перед позивачем обов`язку щодо поставки лісопродукції. Зазначає, що позивач для отримання ним відповідної лісопродукції за місцем її знаходження відповідача жодних дій не вчиняв і не довів суду тих обставин, що у погодженний строк відповідач вчинив перешкоди в отриманні позивачем відповідної лісопродукції.
		Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
		Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
		Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
		Встановлено, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 969 від 4 листопада 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2022 року №1003 «Деякі питання управління лісової галузі» вирішено припинити Державне підприємство «Дрогобицьке лісове господарство» шляхом реорганізації та приєднано до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
		Внаслідок процедури припинення ДП «Дрогобицьке лісове господарство» шляхом реорганізації (приєднання до ДП «Ліси України») відбувся перехід майна, прав та обов`язків до ДП «Ліси України» як правонаступника позивача, про що 2 червня 2023 року в ЄДРПОУ внесений відповідний запис.
		Оскаржуване рішення мотивовано наступним.
		Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно із ст. 205 цього Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
		Види правочинів, які можуть вчинятись усно, визначені у ч. 1 ст. 206 ЦК України. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
		Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 629 цього Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		Відповідно до ч. 1 ст. 640 та ч. 2 ст. 642 цього Кодексу договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
		Згідно із ч. 2 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Встановлено, що ОСОБА_3 та ДП «Дрогобицьке лісове господарство» не укладали будь-який договір у письмовій формі. 
		Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, то наявність такого договору та його умови мають доводитися належними та допустимими доказами.
		Позивач посилається на те, що відповідач не виконав домовленості про відпуск йому лісопродукції за попередньою оплатою, з осені 2019 року не здійснив поставку лісопродукції та не повернув кошти, які були сплачені ним (позивачем) за даний товар в сумі 1 236 519,12 грн.
		Інструкцією з обліку продуктів лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного комітету лісового господарства України, затвердженою наказом Держкомлісгоспу України від 19 грудня 2003 року, та Тимчасовою інструкцією з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженої наказом ДАЛРУ №202 від 27 червня 2012 року, передбачено порядок реалізації лісопродукції, за яким, відпуск лісопродукції відбувається на підставі договорів постачання, інформація про які завантажується з електронної бази даних підприємства до КПК відповідного складу, на підставі наряда на відпуск лісопродукції (форма ЛГ-11), де вказується назва покупця, місце реалізації, строк вивозки, порода, асортимент, сорт, довжина, група діаметрів, ціна та кількість лісопродукції.
		Реалізація лісопродукції на період до затвердження в Мін`юсті спеціалізованої галузевої форми товарно-транспортної накладної 1-ТТН (ліс) здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної (типова форма 1-ТН), що затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29 грудня 1995 року № 488/346 та відповідної довіреності.
		Формування товарно-транспортної накладної (типова форма 1-ТН) здійснюється шляхом створення в КПК Специфікації накладної на деревину відпущену (СН).
		Товарно-транспортна накладна типової форми № 1-ТН виписується у чотирьох примірниках: перший примірник (з підписами про отриману продукцію) залишається у вантажовідправника (лісництво чи інші підрозділи держлісгоспу) і є підставою для списання лісопродукції; другий - четвертий примірники, завірені підписами і печаткою (штампами) вантажовідправника, передають водію; другий примірник водій здає вантажоодержувачу, він є підставою для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей; третій і четвертий примірники водій передає перевізнику.
		Якщо перевізником є саме лісогосподарське підприємство, то третій і четвертий примірники залишаються в бухгалтерії підприємства.
		Такий порядок реалізації застосовується незалежно від місця відвантаження (з лісу, проміжних складів, нижніх складів, інших підрозділів) та покупця (юридична чи фізична особа).
		У разі, коли покупець - фізична особа вивозить лісопродукцію гужовим транспортом, то теж виписується товарно-транспортна накладна.
		ОСОБА_3 вказує, що ним сплачені ДП «Дрогобицький лісгосп» кошти за лісопродукцію: 22 листопада 2019 року - 300000 грн. (прибутковий касовий ордер № 2287); 29 листопада 2019 року - 350000 грн. (прибутковий касовий ордер № 2424); 16 грудня 2019 року - 236 519,12 грн. (прибутковий касовий ордер № 2573); 26 березня 2020 року - 350000 грн. (прибутковий касовий ордер № 650). У цих платіжних документах зазначено призначення платежу як оплата за лісопродукцію.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 оплатив за лісопродукцію, тому між сторонами існували договірні відносини (за договором у спрощеній (усній) формі), а предметом такої домовленості між сторонами було придбання позивачем у відповідача лісопродукції на суму 1 236 519,12 грн.
		На виконання договірних зобов`язань працівником ДП «Дрогобицке лісове господарство» виписано на ім`я ОСОБА_3 наряди на право відпуску лісопродукції по фонду: № 838 від 31 серпня 2020 року на суму 732 грн., № 111 від 28 січня 2020 року на суму 586 519 грн., № 112 від 28 січня 2020 року на суму 100 000 грн., № 113 від 28 січня 2020 року на суму 200 000 грн. 
		Встановлено, що 3 листопада 2022 року, з метою мирного врегулювання спору, позивач звернувся до ДП «Дрогобицьке лісове господарство» з претензією-вимогою щодо виконання обов`язку відпуску попередньо оплаченої лісопродукції в цінах на момент внесення коштів, однак така залишена без задоволення.
		11 вересня 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із запитом про надання інформації про можливий час та місце отримання ОСОБА_3 та об`єми лісопродукції, за яку внесено відповідачу попередню оплату. 
		З відповіді ДСГП «Ліси України» філія «Дрогобицьке лісове господарство» вбачається, що Територіальним управлінням ДБР ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022140110000047 від 16 червня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, щодо вчинення службовими особами ДП «Дрогобицьке лісове господарство» незаконних дій внаслідок зловживання своїм службовим становищем при фіктивному укладанні договорів поворотної фінансової допомоги з рядом осіб, серед яких і ОСОБА_3 по сумі 1 236 519 грн. Зважаючи на те, що 1 236519 грн., які могли бути передані ОСОБА_3 ДП «Дрогобицьке лісове господарство» в результаті вчинення колишнім керівником ДП «Дрогобицьке лісове господарство» незаконних дій внаслідок зловживання своїм службовим становищем, а також зважаючи на відсутність звернення, зокрема, ОСОБА_3 у зазначені в нарядах на відпуск лісопродукції строки для вивезення лісопродукції, наявність розбіжностей в сумах, вказаних у квитанціях до прибуткових касових ордерів і нарядах на відпуск лісопродукції, що підтверджує відсутність домовленості (угоди) на відпуск лісопродукції, їх підприємство не вбачає правових підстав для задоволення вимог, зазначених у адвокатському запиті представника позивача б/н від 11 вересня 2023 року.
		Судом встановлено, що відповідач не виконав укладеного між сторонами усного договору, не здійснив постачання лісопродукції та не повернув кошти, які були сплачені позивачем в якості попередньої оплати за товар, а тому на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України позивач має право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.
		Відповідно до ч.1 ст.509 цього Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно із ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно із ст. 530 цього Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
		Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
		Згідно із ст. 663 цього Кодексу, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 ЦК України.
		Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
		Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару, застосовуються положення ст.538 ЦК України.
		Згідно із ч.1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
		Відповідно до ч.1 ст.697 цього Кодексу договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.
		Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19 попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
		Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч.1 ст.655 ЦК України, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.
		Договір купівлі продажу крім основного зобов`язання продавця передати у власність товар, а покупця - оплатити його, може передбачати низку додаткових зобов`язань, встановлювати певну послідовність вчинення дій продавцем та покупцем.
		Згідно із ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.
		Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими цією статтею, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку. 
		Згідно із ч. 1 ст. 620, ст. 665 ЦК України, у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання.
		Права покупця, який попередньо оплатив товар (або з якого суд стягнув суму попередньої оплати), захищені можливістю вимагати у продавця передати йому цей товар у власність.
		Залежно від моменту, з якого договір вважається укладеним, розрізняють консенсуальні договори - вважаються укладеними з моменту, як тільки сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору, що має знайти відображення у формі, яка передбачена для даного виду договору; та реальні договори - є дійсними лише після вчинення на основі досягнутої згоди певної дії з передачі предмета договору (перевезення вантажу, позика, дарування).
		Договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов`язкам не може вважати договір неукладеним, а обов`язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими.
		Якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов`язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору. Без здійснення відповідних дій її обов`язки з внесення попередньої оплати, передбачені договором, не є припиненими або виконаними, і відповідно інша сторона може звернутися до суду для стягнення відповідних сум заборгованості за договором в примусовому порядку.
		Позивачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження порушення відповідачем обов`язку щодо передачі товару, який був оплачений, та відмови відповідача від здійснення своїх обов`язків.
		З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення із відповідача на користь позивача сплачених коштів за непоставлену лісопродукцію у сумі 1236519,12 грн. 
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги.
		Позивач просив стягнути з відповідача 193 004,13 грн. пені з суми заборгованості 300 000 грн. (згідно прибуткового касового ордеру № 2287 від 22 листопада 2019 року); 225 171,49 грн. пені з суми заборгованості 350 000 грн. (згідно прибуткового касового ордеру № 2424 від 29 листопада 2019 року) 148 528,63 грн. пені з суми заборгованості 236 519,12 грн. (згідно прибуткового касового ордеру № 2573 від 16 грудня 2019 року); 197 616,88 грн. пені з суми заборгованості 350 000 грн. (згідно прибуткового касового ордеру № 650 від 26 березня 2020 року) - за період прострочення з грудня 2019 року по жовтень 2022 року); в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, посилаючись на ст.ст. 549,610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України.
		Суд першої інстанції визначив, що вказані норми права не є підставою для нарахування пені і її стягнення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України чи будь-якому іншому розмірі.
		Посилаючись на ст. ст. 549, 551, п.3 ч.1 ст.611, ст.ст.610, 611 ЦК України, за відсутності доказів на підтвердження права позивача як кредитора отримати від боржника (відповідача) неустойку (пеню) у випадку порушення боржником свого грошового зобов`язання, ні розміру такої пені, суд відмовив у стягненні такої.
		У п.1.7 листа Верховного Суду «Огляд судової практики Верховного Суду щодо забезпечення виконання зобов`язань» зазначено, що якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. 
		У цій частині рішення не оскаржене і не переглядається.
		При вирішенні спору щодо стягнення 3% річних суд першої інстанції виходив з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.
		Згідно із ст. 1057 ЦК України договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.
		До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов`язання, і не суперечить суті такого зобов`язання.
		Договором на покупця може покладатися обов`язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. При цьому договір купівлі-продажу (поставки), який містить обов`язок продавця щодо попередньої оплати, є різновидом комерційного кредиту, що передбачений статтею 1057 ЦК України. У даному випадку покупець здійснює кредитування продавця, а попередня оплата фактично є сумою кредиту (позики).
		Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
		Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який надалі Указами Президента України було продовжено та триває по цей час.
		В України з 24 лютого 2022 року по 27 вересня 2023 року введений і триває воєнний стан, а тому згідно вищенаведених положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач як позичальник за усними договорами, укладеними з позивачем, звільнений від сплати, передбачених ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат та пені за порушення свого грошового зобов`язання в період з 24 лютого 2022 року і до завершення 30-денного строку з дня припинення чи скасування воєнного стану.
		Тому позивач безпідставно і всупереч положенням п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України при розрахунку інфляційних втрат і 3% річних включив у розрахунок період лютий-серпень 2022 року (щодо індексу інфляції) і період з 24 лютого 2022 року по жовтень 2022 року (щодо 3% річних).
		Суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача в користь позивача належить стягнути передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 229040,19грн. та 78724,77 грн., що складає 3% річних, без врахування періоду лютий-жовтень 2022 року, протягом якого в Україні діяв воєнний стан, у зв`язку з чим відповідач як позичальник був звільнений від сплати передбачених ст.625 ЦК України сум.
		Порядок і підстави стягнення інфляційних і 3% річних при порушенні грошового зобов`язання передбачено ст.625 ЦК України.
		Суд першоїінстанції провів розрахунокінфляційних і3%річних вбачається,що ізвнесених позивачемзгідно квитанціїдо прибутковогокасового ордера№2287від 22листопада 2019року 300000грн.з 9дня післявнесення позивачемкоштів (з1грудня 2019року);із внесених позивачем згідно квитанції до прибуткового касового ордера №2424 від 29 листопада 2019 року 350 000 грн. - з 2 дня післявнесення позивачемкоштів (з1грудуня 2019року); із внесених позивачем згідно квитанції до прибуткового касового ордера №2573 від 16 грудя 2019 року 236 519,12 грн. - з 16дня після внесення позивачем коштів (з 1 січня 2020 року); із внесених позивачем згідно квитанції до прибуткового касового ордера №650 від 26 березня 2020 року 350 000 грн. - з 6 дня після внесення позивачем коштів ( з 1 квітня 2020 року).
		При цьому суд не врахував положень статей 530 та 612 ЦК України.
		Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей трок (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відтак, прострочення грошового зобов`язання настає з наступного дня строку, який передбачений договором чи актом законодавства (чи зазначеного в претензії кредитора) і якщо в такий строк боржник не виконав своє наявне грошове зобов`язання.
		Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
		За змістом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно із ст. ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом і несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Обов`язок доказування належить розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Наданими позивачем у матеріали справи доказами підтверджується сплата позивачем на користь відповідача грошових коштів у сумі 1236519,12 грн.
		На суму одержаних коштів відповідач має обов`язки відпустити лісо продукцію.
		Докази про строк виконання цього обов`язку продавцем сторони не узгодили, не визначили початку відліку строку відпуску продукції.
		Отже, згідно із ст.663, ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 
		Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
		Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
		Тобто, зазначена норма містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
		Докази про те, що продавець мав обов`язок доставити продукцію покупцю відсутні. Також відсутні докази, що покупець звертався із вимогою про надання продукції до 2 листопада 2022 року (часу звернення з претензією-вимогою, яка направлена поштовим відправленням відповідачу 3 листопада 2022 року). Відомості про вручення цієї претензії - вимоги адресату відсутні. Позов подано 15 листопада 2022 року. У вказаній претензії позивач не порушував питання про повернення сплачених коштів, а вимагав здійснити поставку лісопродукції протягом семи робочих днів з часу отримання цієї вимоги. Вимогу про повернення коштів позивач висловив у позові.
		З огляду на вище встановлені судом обставини, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 1236519,12 грн. або поставки товару на вказану суму, належить визнати обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1236519,12 грн., у зв`язку із чим позовні вимоги належить задовольнити частково. 
		Щодо заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про наступне.
		Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
		Згідно з ч.1 ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання, у нього в силу закону (ч.2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми. 
		У кредитора згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу. 
		Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 7 квітня 2020 року в справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. 
		Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
		За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц. 
		Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися 3 % річних на підставі ч.2 ст. 625 цього Кодексу.
		При цьому у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		До 15 листопада 2022 року позивач не звертався до відповідача із вимогою повернути попередню оплату, внесену за лісопродукцію. Таку вимогу він заявив лише у цьому позові. 
		З огляду на правову природу правовідносин сторін, суд прийшов до висновку, що до подачі цього позову у відповідача не виникло грошового зобов`язання щодо повернення попередньої оплати за продукцію. Тому, у даному випадку правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів ч.2 ст. 625 ЦК України (стягнення інфляційних втрат та 3% річних) відсутні. У зв`язку з наведеним, у цій частині позову належить відмовити.
		Відповідно до вимог ч.1 і ч.10 ст. 141 ЦПК України внаслідок зарахування сум судових витрат, що підлягають стягненню із сторін пропорційно до задоволених вимог та вимог, у задоволенні яких відмовлено, з позивача в користь відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 4127,76 грн. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній частину судових витрат (судового збору).
		Керуючись: ст. ст. 141, 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» задовольнити частково.
		 
		Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 вересня 2023 року скасувати та прийняти нове рішення.
		 
		Позов задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м.Київ, вул..Шота Руставелі,9 А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44768034) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) кошти за непоставлену лісопродукцію в сумі 1236519, 12 грн. (один мільйон двісті тридцять шість тисяч п`ятсот дев`ятнадцять грн. 12 коп.).
		 
		Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі,9 А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44768034) 4127, 76 грн. (чотири тисячі сто двадцять сім грн. 76 коп.) судового збору.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
		 
		Повний текст постанови складено 23 квітня 2024 року.
		 
		Головуючий -______________________Т. І. Приколота
		 
		Судді:________________Ю.Р.Мікуш  ___________________Р.В.Савуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...