Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/6882/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано судом: 24.04.2024. Зареєстровано: 25.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2024.
Дата набрання законної сили: 24.04.2024
Номер судового провадження: К/990/9375/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 квітня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 380/6882/20
		адміністративне провадження № К/990/9375/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:           Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року (головуючий суддя Братичак У.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2022 року (головуючий суддя Улицький В.З., судді: Кузьмич С.М., Шавель Р.М.) у справі           № 380/6882/20 за позовом Львівської митниці ДФС до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування припису,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		І. РУХ СПРАВИ
		У серпня 2020 року Львівська митниця ДФС (далі також позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі також відповідач), у якому просила:
		визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Львівській області по проведенню інспекційного відвідування Львівської митниці ДФС, за результатом якого складено припис про усунення виявлених порушень від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ/П та акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 27 липня 2020 року                   № ЛВ13637/2007/АВ;
		визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень від 27 липня 2020 року                № ЛВ 13637/2007/АВ/П.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року позов задоволено.
		Визнано протиправними дії Головного управління Держпраці у Львівській області по проведенню інспекційного відвідування Львівської митниці ДФС, за результатом якого складено припис про усунення виявлених порушень від                   27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ/П та акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ.
		Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ/П.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2022 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року залишено без змін.
		15 квітня 2022 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скаргу відповідача, в якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від                   15 березня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції. 
		31 травня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
		Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
		 
		II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем процедури проведення позапланового заходу.
		Акцентує увагу на тому, що позивачу перед початком здійснення інспекційного відвідування не пред`явлено копії погоджень Державної служби України з питань праці, в ході інспекційного відвідування з`ясовувалися інші питання, ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, конкретні питання не зазначені у направленні на проведення заходу державного нагляду. 
		На думку позивача, відповідач наділений повноваженнями щодо контролю за додержанням законодавства про працю, а не Закону України «Про державну службу», керуючись яким було звільнено працівників позивача. 
		Водночас зазначає, що відповідач, проводячи перевірку, не з`ясовував питання щодо оскарження в судах наказів митниці та порушив заборону, передбачену підпунктом 4 пункту 12 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі також Порядок № 823).
		Відповідач у відзиві на позов зазначив, що ним було правомірно видано наказ        № 0889-п та направлення № 0882, в нього були наявні погодження Державної служби України з питань праці.
		На думку відповідача, про дотримання порядку проведення інспекційного відвідування свідчить факт допуску його працівників до проведення заходу. Зауважує, що відповідно до Конвенції № 81 Міжнародної організації праці 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі інспектори праці мають право здійснювати будь-який огляд, перевірку, які можуть вважати необхідними. 
		Вважає доведеними факти порушень, які зазначені в акті інспекційного відвідування та приписі. 
		 
		ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 15 липня 2020 року № 0889п призначено проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування з 15.07.2020 по 28.07.2020 на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці у Львівській митниці ДФС.
		В якості підстави для видачі вказаного наказу зазначено звернення ОСОБА_1 від 06 квітня 2020 року № К-388 та лист Державної служби України з питань праці від 03 квітня 2020 року вих. № 1913/3.1/3.1-ЗВ-20 про погодження проведення позапланового заходу, звернення ОСОБА_2 від 01 червня 2020 року № К-612 та лист Державної служби України з питань праці від 11 червня 2020 року вих.              № 3865/2.2/12-20 про погодження позапланового заходу, доповідна записка начальника управління-начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області          Н. Щерби від 14 липня 2020 року №4042/2.
		15 липня 2020 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано направлення № 0882 для проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування у Львівській митниці ДФС.
		За результатом контрольного заходу уповноваженими особами відповідача складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 27 липня 2020 року    № ЛВ13637/2007/АВ та припис про усунення виявлених порушень від 27 липня 2020 року № ЛВ13637/2007/АВ/П.
		За змістом акта інспекційного відвідування відповідачем зафіксовано такі порушення:
		пункту 5 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП), а саме, керівництвом установи не забезпечено реалізацію свого права окремими працівниками на переведення в іншу установу, так як прийнято рішення про переведення лише вибіркових працівників у Галицьку митницю Держмитслужби, в яку реорганізовано Львівську митницю ДФС, без жодного на це обґрунтування та без визначених критеріїв відбору таких працівників, які продовжили свою роботу у новоствореній Галицькій митниці Держмитслужби; 
		статті 46 КЗпП, оскільки у Львівській митниці ДФС мало місце застосування до працівників відсторонення у випадках, не передбачених законодавством, тобто без належних на це підстав, 
		частини першої статті 83, частини першої статті 116 КЗпП України, абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ ПКМУ №100, зокрема, при звільненні ОСОБА_3 йому не виплачено грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки в повній мірі.
		В приписі від 27 липня 2020 року № ЛВ13637/2007/АВ/П зазначено про необхідність усунення виявлених порушень у встановлені строки.
		 
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем порушено вимоги частини першої статті 6 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 877-V) щодо з`ясування під час проведення позапланового заходу лише тих питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, зазначення інших питань у направленні на проведення заходу контролю. 
		Також суд вказав на порушення вимог підпункту 4 пункту 12 Порядку № 823 щодо заборони призначення та проведення інспекційного відвідування позивача на підставі заяв осіб про порушення їхніх прав, питання про які на час призначення та проведення перевірки були предметом розгляду в судах.
		Водночас суд зауважив, що керівника позивача не ознайомлено та не надано йому копії направлення на проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування, не пред`явлено копій погоджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю).
		На думку судів попередніх інстанцій, такі порушення призводять до відсутності правових наслідків інспекційного відвідування та неправомірності складення припису за його результатом.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю має право на самостійне визначення питань, які підлягають з`ясуванню під час проведення перевірки.
		Водночас скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 756/6946/16-а, від 10 червня 2020 року у справі № 813/4341/16, від                09 червня 2021 року у справі № 160/2850/19, від 31 липня 2020 року у справі               № 440/1933/19, від 09 липня 2020 року у справі № 818/471/17, від 19 серпня 2020 року у справі № 756/6946/16-а, від 19 серпня 2020 року у справі № 813/4341/16, від 23 квітня 2020 року у справі № 804/1671/17.
		На думку відповідача, у разі виникнення у позивача сумнівів щодо наявності підстав для проведення позапланового заходу на момент проведення заходу, об`єкт відвідування мав змогу захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такого позапланового заходу.
		Наполягає на тому, що в ГУ Держпраці були наявні правові підстави для проведення інспекційного відвідування.
		У відзиві на касаційну скаргу позивач наполягає на порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування.
		Акцентує увагу на тому, що на цей час наявні правові висновки Верховного Суду у справах про оскарження наказів Львівської митниці ДФС про звільнення, згідно яких Львівською митницею ДФС при звільненні працівників не було допущено порушення статті 87 Закону України «Про державну службу», адже норма статті є дискреційною та не передбачала обов`язку пропонувати посади в зв`язку з реорганізацію Львівської митниці ДФС.
		Стверджує, що правові висновки Верховного Суду, на які покликається скаржник, сформовані за інших фактичних обставин.
		 
		VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року          № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Відповідач - Головне управління Держпраці у Львівській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у відповідній області.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. 
		Ключовим правовим питанням спору є наявність правових підстав для проведення перевірки та дотримання процедури проведення інспекційного відвідування.
		Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, Законом № 877-V, статтею 259 КЗпП України, а також Порядком № 823.
		Частиною 4 статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина третя статті 2 Закону № 877-V).
		Отже, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) керуються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		Водночас, частиною четвертою статті 4 Закону № 877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
		За змістом абзацу 3 статті 1 Закону № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
		Підстави для здійснення позапланових заходів передбачені частиною першою статті 6 Закону № 877-V, серед яких, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
		Частиною ж другою статті 6 Закону № 877-V визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
		Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі                              № 805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» КЗпП України.
		У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 200/5877/19-а та від 28 вересня 2021 року у справі № 520/1204/2020 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
		Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контроль за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
		Відповідно до пункту 2 цього Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
		Пунктом 5 Порядку № 823 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, серед іншого:
		1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
		2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
		3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
		За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю (пункт 16 Порядку №823).
		Згідно з пунктом 24 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
		Пунктом 25 Порядку № 823 визначено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.
		Зміст викладених правових норм дає підстави для висновку, що Головне управління Держпраці у Львівській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності.
		Відповідно до статті 3 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, серед яких:
		об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв;
		здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.
		За змістом частини першої статті 6 Закону № 877-V що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
		Колегія суддів звертає увагу, що це положення покликано запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.
		Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
		Відповідно до частини другої вказаної статті Закону № 877-V на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.
		Частиною третьою статті 7 Закону № 877-V визначено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, зокрема, предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
		Згідно з частиною третю статті 6 Закону № 877-V суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
		За такого правового регулювання, колегія суддів зазначає, що інспекційне відвідування проводиться на підставі наказу та направлення, які приймаються за відповідних підстав.
		Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 804/2956/17 наголосив, що даючи оцінку рішенню (припису) посадової особи територіального органу Держпраці за наслідками позапланової перевірки, окрім правомірності, власне вимог цього рішення/припису (з огляду на правовий статус Держпраці та її територіальних органів), важливим є з`ясувати, серед іншого, дотримання процедури проведення цієї позапланової перевірки. У такому контексті слід зважити на те, на якій підставі призначено цю перевірку, що було предметом перевірки, чи оформлено відповідні документи на проведення позапланової перевірки, чи ознайомлений суб`єкт господарювання про проведення позапланової перевірки і її предметом.
		Отже, з`ясування дотримання процедури проведення перевірки (інспекційного відвідування) є важливим питанням в аналогічних спорах.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для здійснення інспекційного відвідування були звернення ОСОБА_1 від 06 квітня 2020 року        № К-388 та звернення ОСОБА_2 від 01 червня 2020 року № К-612, в яких зазначено про їх не працевлаштування в Галицьку митницю Держмитслужби та можливе звільнення із Львівської митниці ДФС.
		Водночас жодних відомостей про порушення з боку Львівської митниці ДФС в частині тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці вказані звернення не містять.
		Отже, питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення інспекційного відвідування Львівської митниці ДФС, є правомірність звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Верховний Суд у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 809/799/17, від 19 лютого 2021 року у справі № 820/7069/16, від 20 вересня 2021 року у справі              № 2040/5544/18, від 28 березня 2024 року у справі № 260/871/19 неодноразово зазначав щодо необхідності дотримання вимог статті 6 Закону № 877-V в частині неможливості з?ясування під час позапланового заходу тих питань, які не слугували підставою для його проведення.
		Також згідно із підпунктом 4 пункту 12 Порядку № 823 інспекторам праці забороняється розглядати та перевіряти питання, яке є предметом розгляду в суді або щодо якого набрало законної сили рішення суду, перевіряти своєчасність, правильність і повноту виконання рішень суду.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року було відкрито провадження по справі № 140/6353/20 за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та зобов`язання вчинити дії.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року було відкрито провадження по справі № 380/3815/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Предметом позовів по даних справах була правомірність наказів про звільнення вказаних осіб із Львівської митниці ДФС та не призначення їх у Галицьку митницю Держмитслужби.
		Станом на 15 липня 2020 року, тобто на дату призначення інспекційного відвідування Львівської митниці ДФС дані справи перебували на розгляді в судах.
		Отже, відповідач, призначивши та проводячи інспекційне відвідування позивача на підставі заяв осіб про порушення їхніх прав, питання про які на час призначення та проведення перевірки були предметом розгляду в судах, порушив вимоги підпункту 4 пункту 12 Порядку № 823.
		Тотожних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 січня 2023 року у справі № 380/6722/20, від 28 лютого 2023 року у справі № 380/7550/20 за подібних правовідносин.
		Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від              04 лютого 2019 року у справі № 807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
		За такого правого регулювання та встановлених обставин, недотримання вимог частини першої статті 6 Закону № 877-V та підпункту 4 пункту 12 Порядку № 823 є порушенням порядку проведення перевірки (інспекційного відвідування) та самостійною підставою для скасування акта індивідуальної дії (припису), прийнятого за результатом такої перевірки.
		Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 у справі № 826/17123/18 дійшов такого висновку:
		«…незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
		Цей висновок, хоч і сформульований судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду під час розгляду податкової справи, має загальний характер і є застосовним до справи, що розглядається.
		З урахуванням сталої вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, колегія суддів в межах спірних правовідносин критично оцінює покликання скаржника на те, що позивач не скористався своїм правом щодо недопуску до перевірки.
		Згідно із статтею 1 Конвенції № 81 Міжнародної організації праці 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (далі - Конвенція), кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція є чинною, повинен забезпечувати систему інспекції праці на промислових підприємствах.
		Львівська митниця ДФС є органом державної влади, а не промисловим підприємством, у зв`язку із чим до спірних правовідносин вказана Конвенція не може бути застосована.
		Аналогічна правові позиції викладена Верховним Судом в постанові від 14 серпня 2020 року у справі № 818/250/17.
		Водночас Верховний Суд зауважує, що перелічені статтею 12 Конвенції № 81 права стосуються безпосередньо перевірки та виникають за умови забезпечення інспектора відповідними документами, що засвідчують повноваження на перевірку. 
		За змістом Закону № 877-V та Порядку № 823 до документів, які в розумінні статті 12 Конвенції № 81 забезпечують та засвідчують повноваження певного інспектора, у тому числі (…) відноситься наказ на перевірку.
		Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі № 280/668/20.
		Колегія суддів критично оцінює покликання скаржника на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду у справах № 756/6946/16-а,                              № 813/4341/16, № 160/2850/19, № 440/1933/19 № 818/471/17, № 756/6946/16-а,            № 813/4341/16, № 804/1671/17, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними, це виключає подібність спірних правовідносин у цих справах зі справою, що переглядається.
		Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
		Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року  та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2022 року у справі № 380/6882/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду:                                                            С.М. Чиркін
		                                                                                          А.А. Єзеров
		                                                                                          О.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...