Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 194/1593/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано судом: 25.04.2024. Зареєстровано: 25.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2024.
Дата набрання законної сили: 11.09.2024
Результат оскарження 11.09.2024 Дніпровський апеляційний суд: закрито апеляційне провадження
Номер судового провадження: 2/194/46/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 194/1593/23
		Номер провадження № 2/194/46/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 квітня 2024 року                                    м.Тернівка
		    Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді Корягіна В.О.,
		    за участю секретаря судового засідання         Коркіної Т.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
		В С Т А Н О В И В:
		Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що  ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 05 жовтня 2015 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 42000,00 грн. Відповідач своїм підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. В договорі зазначено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Зазначає, що при укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 17 вересня 2023 року має заборгованість по кредиту в розмірі 40859,22 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту  40859,22 грн. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05 жовтня 2015 року у розмірі 40859,22 грн., та судовий збір у розмірі 2684,00 грн. В подальшому позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05 жовтня 2015 року у розмірі 33509,22 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту  33509,22 грн.) та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
		Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позов подано передчасно, бо він виконує зобов`язання за кредитним договором та сплачує посильні для нього суми у складних умовах, які діють для усіх сторін однаково. Надав суду докази часткового погашення кредиту.
		Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідно до п. 2.1.1.4.6 договору банк має право у разі порушення клієнтом зобовязань з погашення заборгованості перед банком протягом 90 днів з моменту виникнення таких порушень- змінити умови кредитування, встановивши термін повернення кредиту з дев`яносто першого дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту і вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати винагороди, комісії та відсотків за його використання, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі. Строк внесення щомісячного платежу у договорі зазначено до 25 числа місяця наступного за звітним. Крім того, листом від 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05-30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента від 28 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану». Однак, доказів направлення відповідачем позивачу листа з повідомленням про настання форс-мажорних обставин не надав. Обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
		Відповідач надав суду доповнення та пояснення, в якому просив відмовити в задоволені позову, та зазначив, що в умовах военного стану у кредитних відносинах знімається відповідальність за порушення графіку платежів після 24 лютого 2022 року. Крім того відповідач надав суду письмову заяву, в якій просив застосувати строк позовної давності до договору від 05 жовтня 2015 року.
		Представник позивача у судове засідання не з`явився, але в позовній заяві просить справу розглядати без його участі, не заперечував проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи. 
		Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
		Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що зменшені позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
		Так, в судовому засіданні встановлено, що 05 жовтня 2015 року відповідач  ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, та своїм підписом підтвердив згоду на те, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. 
		Також, 14 вересня 2020 року відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку та Паспорт споживчого кредиту, де зазначений порядок повернення кредиту, сплата відсотків та наслідки прострочення виконання або невиконання зобов`язань. 
		Відповідно до п. 2.1.1.2.5 заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку та Паспорт споживчого кредиту зазначено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. 
		В п. 2.1.1.3.1 заяви зазначено, що в разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вважаються простроченими. 
		В п. 2.1.1.6.1 заяви зазначено, що в разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів, які підлягають сплаті в порядку, передбаченому п. 2.1.1.3.1 договору, щонайменше на один календарний місяць, банк має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі, виконати інші зобов`язання за договором, в тому числі щодо сплати пені, в повному обсязі.
		В заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку зазначено, що визначені відсотки для карт Універсальна в розмірі 42,0% річних, та для карт Універсальна GOLD в розмірі 40,8% річних. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, встановлена 84,0% річних для карт Універсальна, та 81,6% річних для карт Універсальна GOLD.
		Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 05 жовтня 2015 року,  ОСОБА_1 станом на 02 лютого 2024 року має заборгованість по кредиту в розмірі 33509,22 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту  33509,22 грн.
		Також, з розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 09 грудня 2020 року та виписки за договором вбачається, що  ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, так в останнє він витрачав кредитні кошти 29 жовтня 2022 року у сумі 75,00 грн. та в останнє відбулося погашення заборгованості: 11 вересня 2023 року у сумі 1000,00 грн., 04 жовтня 2023 року у сумі 300,00 грн., 16 жовтня 2023 року у сумі 1000,00 грн., 04 листопада 2023 року у сумі 300,00 грн., 28 листопада 2023 року у сумі 1250,00 грн., 17 грудня 2023 року у сумі 1500,00 грн., 06 січня 2024 року у сумі 1500,00 грн., 02 лютого 2024 року у сумі 1500,00 грн., також відбувалося списання відсотків за прострочення за кредитом.
		Відповідачем надано суду докази сплати ним кредитних коштів 16 жовтня 2023 року у сумі 1000,00 грн., 04 листопада 2023 року у сумі 300,00 грн., 28 листопада 2023 року у сумі 1250,00 грн., 17 грудня 2023 року у сумі 1500,00 грн., 06 січня 2024 року у сумі 1500,00 грн., 02 лютого 2024 року у сумі 1500,00 грн.
		Отже, позивачем при розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 05 жовтня 2015 року станом на 02 лютого 2024 року враховані сплачені відповідачем грошові кошти за кредитним договором.
		Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» по кредитній картці, оформленої на  ОСОБА_1 , протягом періоду з 05 жовтня 2015 року по 31 січня 2023 року змінювався кредитний ліміт. 
		Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» протягом періоду з 05 жовтня 2015 року по 14 вересня 2020 року ОСОБА_1 перевипускалися кредитні картки за договором №б/н від 05 жовтня 2015 року, так 05 жовтня 2015 року надавалася кредитна карткам «Універсальна» терміном дії до 03/19, 03 квітня 2017 року надавалася кредитна карткам «Універсальна» терміном дії до 03/21, 14 вересня 2020 року надавалася кредитна карткам «Універсальна» терміном дії до 02/24. 
		У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках. 
		Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до ч. ч. 1,2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістомст. ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У ст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
		Частиною 2 ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
		Згідно ізч.1 ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.
		За змістом ст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		За змістом ст. 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Матеріали справи містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови, зокрема й щодо сплати процентної ставки.
		Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоніпроти Франції», заява № 17862/91,§ 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W.проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй, що прямо передбачено устатті 8 Конституції України.
		Відповідно доч.4 ст. 42 Конституції Українидержава захищає права споживачів.
		Згідно з частиною першоюстатті 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
		Основні засади цивільного законодавства визначені устатті 3 ЦК України.
		Свобода договорує однієюіз загальнихзасад цивільногозаконодавства,що передбаченоу п.3ч.1 ст. 3 ЦК України.
		Одним ізосновоположних принципівцивільного судочинстває справедливість,добросовісність тарозумність,що передбаченоу п.6ч.1 ст. 3 ЦК України.
		Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
		У ч.ч.1,3 ст. 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		У даномувипадку договірніправовідносини виниклиміж банкомта фізичноюособою -споживачем банківськихпослуг (ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Згідно зп.22ч.1статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
		Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від22 листопада 1996 року № 543/96-В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертоїстатті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
		З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту таУмов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
		З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
		Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
		Щодо посилання відповідача на зняття відповідальності у кредитних відносинах за порушення графіку платежів після 24 лютого 2022 року в умовах военного стану суд зазначає наступне.
		24 лютого 2022 розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на території України, у зв`язку із чимУказом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженимЗаконом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено військовий стан.
		Зазначені обставини є загальновідомими та ніким не оспорюються, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3ст. 82 ЦПК України.
		Незважаючи на те, що на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває на час розгляду заяви, жодних доказів на підтвердження неможливості виконання у цей період рішення суду, окрім посилання у відзиві на форс-мажорні обставини, матеріали справи не містять.
		Складне матеріальне становище не свідчить, ані про винятковість, ані про поважність, причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.
		Відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що він звертався до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин. 
		Жодних обмежень щодо виконання судових рішень на період дії воєнного часу діючим законодавством не передбачено.
		Безпідставне та необґрунтоване розстрочення виконання рішення суду буде порушувати законні права та інтереси позивача та нівелювати сутність рішення суду та мету його ухвалення.
		Крім того, позивач не просить стягнути з відповідача грошові кошти за порушення графіку платежів, а просить стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту.
		Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд приходить до наступного.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
		(стаття 257 ЦК України).
		Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
		Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
		Отже, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.
		Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
		Отже, аналізуючи досліджене, суд приходить до висновку, що до позовних вимог не застосовується як загальна так і спеціальна позовна давність з наступних підстав.
		Вимог щодо стягнення неустойки позивач не заявляв.
		Судом враховується те, що відповідач постійно користувався кредитною карткою (неодноразово знімав кошти), що вказує на те, що він прийняв та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, в останнє відбулося погашення заборгованості: 11 вересня 2023 року у сумі 1000,00 грн., 04 жовтня 2023 року у сумі 300,00 грн., 16 жовтня 2023 року у сумі 1000,00 грн., 04 листопада 2023 року у сумі 300,00 грн., 28 листопада 2023 року у сумі 1250,00 грн., 17 грудня 2023 року у сумі 1500,00 грн., 06 січня 2024 року у сумі 1500,00 грн., 02 лютого 2024 року у сумі 1500,00 грн., а з позовною заявою ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості звернувся до суду через засоби поштового зв`язку 09 жовтня 2023 року. Таким чином, строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 33509,22 грн. не сплинув.
		На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зменшені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 жовтня 2015 року станом на 02 лютого 2024 року в розмірі 33509,22 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту  33509,22 грн., в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту  33509,22 грн. 
		Отже відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2684,00 грн.
		   Керуючись ст. ст. 19, 49, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 256 ЦПК України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов Акціонерного товаристваКомерційний банк«Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором- задовольнити повністю. 
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровськ, реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Код ЄДРПОУ 14360570, рах № НОМЕР_2 , заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 жовтня 2015 року станом на 02 лютого 2024 року в розмірі 33509,22 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту  33509,22 грн., в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту  33509,22 грн. 
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровськ, реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Код ЄДРПОУ 14360570, рах № НОМЕР_2 , судовий збір у сумі 2684,00 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		   Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		   Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
		   Повне судове рішення складено 25 квітня 2024 року.
		 
		Головуючий суддя: В.О. Корягін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...