Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/2393/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 25.04.2024. Зареєстровано: 26.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2024.
Дата набрання законної сили: 30.10.2024
Результат оскарження 30.10.2024 Волинський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/161/503/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023030000000789

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/2393/24
		Провадження № 1-кп/161/503/24
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   м. Луцьк                                  25 квітня 2024 року
		 
		Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
		судді    -                             ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря -                     ОСОБА_2 ,
		прокурора -                             ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого -                         ОСОБА_4 ,
		захисника -                             ОСОБА_5 ,
		потерпілих -                             ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		представника потерпілих -                     ОСОБА_8 ,
		представника цивільного 
		відповідача АТ «Укрпошта» -                 ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023030000000789,що надійшовз Волинськоїобласної прокуратури,відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Торчин Луцького району Волинської області, громадянина України, українця, працюючого водієм в АТ «Укрпошта», одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Так, водій ОСОБА_4 20 грудня 2023 року, близько 18 години 14 хвилин, керуючи спеціалізованим вантажним фургоном марки «СКС» моделі «М4371-02УК», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись поблизу будинку АДРЕСА_2 , не уважно стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не зреагував на її зміну, під час виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який перетинав проїзну частину дороги справа наліво відносно напрямку руху транспортного засобу. 
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: множинних саден тіла, забою м`яких тканин волосистої частини голови, травматичної ампутації лівої гомілки у верхній її третині, масивної рваної рани лівої гомілки, поперечно-скалкових зламів кісток даної гомілки, які у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення.
		Причиною смерті ОСОБА_10 є геморагічний шок як наслідок масивної зовнішньої крововтрати від травматичної ампутації лівої гомілки.
		В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало порушення водієм ОСОБА_4 п. 2.3 б), п. 12.1, п. 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), а саме:
		- п. 2.3 б)  для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		- п. 12.1  під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
		- п. 12.3  у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення та не оспорював фактичних обставин, пояснивши при цьому, що правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, суду дав показання, що дійсно він 20 грудня 2023 року, близько 18 години 14 хвилин, керував вантажним фургоном марки «СКС» моделі «М4371-02УК», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і рухався поблизу будинку АДРЕСА_2 , де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який перетинав проїзну частину дороги справа наліво відносно напрямку руху транспортного засобу, в результаті чого останній помер.
		Не заперечив кваліфікацію кримінального правопорушення, що ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, які вказані в обвинувальному акті, причину смерті останнього, а також те, що порушення ним ПДР України перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали.
		Ствердив, що відшкодував кожному з потерпілим по 35 000 (тридцять п`ять тисяч) гривень, з яких 10 000 (десять тисяч) гривень на відшкодування витрат на правничу допомогу та 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.
		У вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки щодо дотримання ПДР України, висловлював жаль з приводу вчиненого, вибачався за свої дії, просив суворо його не карати, при призначенні покарання застосувати ст. 75 КК України та не позбавляти права керувати транспортними засобами, оскільки він працює водієм в АТ «Укрпошта», що є його єдиним джерелом доходів.
		Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю ствердив показання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо фактичних обставин справи, підтвердив, що останній відшкодував витрати на правничу допомогу і моральну шкоду, що підтверджується долученою до матеріалів справи розпискою, та, враховуючи поведінку обвинуваченого, який щиро розкаявся, просив останнього суворо не карати, не призначати покарання пов`язане з реальним позбавленням волі та не позбавляти права керувати транспортними засобами. 
		Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні від надання показань відмовилася, водночас подала розписку на підтвердження відшкодування обвинуваченим витрат на правничу допомогу і моральну шкоду, та, враховуючи поведінку обвинуваченого, який щиро розкаявся, просила останнього суворо не карати, не призначати покарання пов`язане з реальним позбавленням волі та не позбавляти права керувати транспортними засобами. 
		Крім того, в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просили залишити без розгляду позовні вимоги про стягнення на їхню користь з ОСОБА_4 витрати понесені на професійну правничу допомогу. 
		Разом з цим, 25.03.2024 від представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 надійшла заява про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до ТДВ «СК «Гардіан», яку потерпілі, кожен зокрема, підтримали безпосередньо в судовому засіданні.
		У зв`язку з викладеним потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також їхній представник  адвокат ОСОБА_8 цивільний позов, з урахуванням уточнених позовних вимог, підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі.
		Представник цивільного відповідача АТ «Укрпошта» ОСОБА_9 в задоволенні цивільного позову в частині позовних вимог до АТ «Укрпошта» просила відмовити у повному обсязі, про що також подала письмовий відзив на позовну заяву.
		Під час судових дебатів прокурор відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років із звільненням,на підставіст.75КК України,від відбуванняпокарання звипробуванням зіспитовим строком3(три)роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим ОСОБА_4 , його винність в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, підтверджується зібраними під час досудового провадження доказами, фактичні обставини яких ніким не оспорюються, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, не проводиться їх дослідження.
		При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно з ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів і дані про особу винного.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, та добровільне відшкодування завданого збитку, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який спричинив смерть людини, однак раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся, його поведінка в суді свідчить про щире каяття, усвідомив незаконність вчинених ним дій, а тому активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, в судовому засіданні висловлював щирий жаль з приводу вчиненого, готовність нести покарання та засуджував свою поведінку, в повному обсязі відшкодував потерпілим завдану шкоду, запевнив, що зробив для себе належні висновки та в подальшому буде уважно керувати транспортним засобом і дотримуватись ПДР України, вчинене ним кримінальне правопорушення є необережним, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, офіційно працює водієм, за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно, тому суд, з врахуванням наведеного, ступеня тяжкостівчиненого кримінальногоправопорушення, особиобвинуваченого,його віку,його критичноговідношення доскоєного табеззаперечного визнаннясвоєї вини,його посткримінальноїповедінки,яка виразиласьу викликушвидкої медичноїдопомоги,у відшкодуваннізавданих збитків та активному сприянні розкриттю кримінального правопорушення, думки потерпілих, які ствердили про відшкодування їм завданої шкоди та просили обвинуваченого суворо не карати, не позбавляти волі і права керувати транспортними засобами, наявності пом`якшуючих покарання обставин, визначених п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, в межах санкції частини статті, у виді позбавлення волі на певний строк без позбавлення права керувати транспортними засобами, із застосуванням ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.
		Не призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 додаткове покарання, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд враховує характер та обсяг допущених порушень Правил дорожнього руху, негативне ставлення ОСОБА_4 до вчиненого, те, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення кримінальних правопорушеньпроти безпекируху таексплуатації транспорту, не притягувався, вчинений ним злочин відноситься до категорії необережних, беззаперечно визнав свою вину, щиро розкаявся, висловлює жаль з приводу вчиненого, в повному обсязі відшкодував завдані потерпілим збитки, не є злісним порушником Правил дорожнього руху, вчинене кримінальне правопорушення не спричинено зухвалими навмисними діями, направленими проти конкретної особи, не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не перебуває на обліках у лікарів психіатра та нарколога, офіційно працює водієм, думку потерпілих, які просили суворо обвинуваченого не карати та не позбавляти права керувати транспортними засобами, думку прокурора, який вважав за можливе не застосовувати до ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також бере до уваги, що право керувати транспортними засобами йому необхідне для професійної діяльності, яка є його єдиним джерелом доходів, і позбавлення останнього цього права призведе довтрати йогота йогородини єдиногоджерела доходуі сприятимебезробіттю,тому вважає за можливе не застосовувати у даному випадку додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Відповідно до вимог ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		На думку суду обрана міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Щодо заявлених потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позовних вимог суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Згідно з ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заявили цивільний позов до АТ «Укрпошта», ТДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_4 в якому просять стягнути на користь потерпілого ОСОБА_6 з ТДВ «СК «Гардіан» 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень, з АТ «Укрпошта» 259 800 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та з ОСОБА_4 10 000 (десять тисяч) гривень судових витрат понесених на професійну правничу допомогу, а також на користь потерпілої ОСОБА_7 з ТДВ «СК «Гардіан» 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень, з АТ «Укрпошта» 259 800 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та з ОСОБА_4 10 000 (десять тисяч) гривень судових витрат понесених на професійну правничу допомогу.
		Від АТ «Укрпошта» надійшов відзив на позовну заяву, у задоволенні позову в частині вимог до АТ «Укрпошта» просять відмовити. Аналогічну позицію висловила представник цивільного відповідача АТ «Укрпошта» ОСОБА_9 , яка щодо позовних вимог до АТ «Укрпошта» заперечила з підстав, що наведені у відзиві.
		В подальшому, 25.03.2024 від представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 надійшла письмова заява про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до ТДВ «СК «Гардіан», яку потерпілі, кожен зокрема, підтримали безпосередньо в судовому засіданні, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення цивільного позову в частині позовних вимог до ТДВ «СК «Гардіан» без розгляду.
		Крім цього, 24.04.2024 потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні заявили про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до ОСОБА_4 , а саме щодо стягнення з останнього в їхню користь по 10 000 (десять тисяч) гривень судових витрат понесених на професійну правничу допомогу, тому цивільний позов в частині позовних вимог до ОСОБА_4 слід залишити без розгляду.
		Поряд з цим, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного зокрема, з АТ «Укрпошта» моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Тобто нормами ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
		Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки  роботодавець.
		Разом з цим, згідно з усталеною судовою практикою щодо суб`єкта відшкодування шкоди, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц).
		Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_4 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із АТ «Укрпошта», а саме працював на посаді водія.
		Матеріалами справи також підтверджується та обставина, що ОСОБА_4 20.12.2023 на законній підставі користувався спеціалізованим вантажним фургоном марки «СКС» моделі «М4371-02УК», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чого не заперечували і сторони, зокрема представник АТ «Укрпошта».
		Спеціалізований вантажний фургон марки «СКС» моделі «М4371-02УК», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , належить АТ «Укрпошта».
		В свою чергу, судом встановлено, що ОСОБА_4 під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків водія АТ «Укрпошта» ІНФОРМАЦІЯ_3 , керуючи спеціалізованим вантажним фургоном марки «СКС» моделі «М4371-02УК», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись поблизу будинку АДРЕСА_2 , вчинив наїзд на ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який 20.12.2023 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 . При цьому, в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і наслідками у вигляді смерті ОСОБА_10 стало порушення водієм ОСОБА_4 п. 2.3 б), п. 12.1, п. 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями).
		Разом з цим, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		У зв`язку з наведеним, виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було завдано моральну шкоду, яка підлягає стягненню з цивільного відповідача АТ «Укрпошта».
		В свою чергу, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
		Поряд з цим, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_4 , втратили батька і непоправна втрата у вигляді передчасної смерті рідної людини однозначно спричинила втрату важливого для потерпілих життєвого зв`язку, який не може бути поновленим та відповідно завдає довготривалих і глибоких душевних страждань.
		Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує в сукупності негативні наслідки, які настали для потерпілих, характер та обсяг страждань (душевних, психічних тощо), яких зазнали потерпілі.
		При цьому, оцінена потерпілими моральна шкода в загальному становить 600 000 (шістсот тисяч) гривень і сума в розмірі 519 600 (п`ятсот дев`ятнадцять тисяч шістсот) гривень, яку потерпілі просять стягнути з АТ «Укрпошта» (по 259 800 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди, виникає з відрахуванням сплаченого ТДВ «СК «Гардіан» страхового відшкодування у вигляді моральної шкоди в розмірі 80 400 (вісімдесят тисяч чотириста) гривень (по 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень).
		З врахуванням наведеного, потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять стягнути з АТ «Укрпошта» на користь кожного з них по 259 800 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) гривень моральної шкоди.
		Разом з цим, суд враховує, що станом на день розгляду справи ОСОБА_4 добровільно відшкодував потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожному зокрема, по 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень моральної шкоди, про що потерпілі ствердили в судовому засіданні і що підтверджується долученими до матеріалів справи розписками, а тому стягненню з АТ «Укрпошта» на користь кожного з потерпілих підлягає моральна шкода з урахуванням відшкодованої суми ОСОБА_4 , а саме по 234 800 (двісті тридцять чотири тисячі вісімсот) гривень.
		Таким чином, зважаючи на викладене, суд, виходячи з принципів співмірності, справедливості, розумності та виваженості, з урахуванням глибини страждань потерпілих, з огляду на ст. 128, 129 КПК України, вважає, що цивільний позов потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до АТ «Укрпошта» слід задовольнити частково та стягнути на користь потерпілого ОСОБА_6 і потерпілої ОСОБА_7 , кожного зокрема, з АТ «Укрпошта» по 234 800 (двісті тридцять чотири тисячі вісімсот) гривень моральної шкоди. 
		Речові докази, згідно з ст. 100 КПК України, відповідно, залишити в матеріалах кримінального провадження, залишити за належністю законному володільцю.
		Процесуальні витрати, згідно з ст. 124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .
		Арешт, накладений на майно, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України,  скасувати. 
		Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки:
		-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Цивільний позов потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині до АТ «Укрпошта»  задовольнити частково.
		Стягнути з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_6 234 800 (двісті тридцять чотири тисячі вісімсот) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Стягнути з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_7 234 800 (двісті тридцять чотири тисячі вісімсот) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Цивільний позов потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині до ТДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_4  залишити без розгляду.
		Речові докази:
		-оптичний диск формату CD-R ALERUS; оптичний диск формату DVD-R Verbatim  залишити в матеріалах кримінального провадження;
		-спеціалізований вантажний фургон марки «СКС» моделі «М4371-02УК», реєстраційний номер НОМЕР_1  повернути за належністю законному володільцю АТ «Укрпошта».
		Стягнути з  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 9 087 (дев`ять тисяч вісімдесят сім) грн. 36 коп. процесуальних витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/103-24/1169-ІТ від 29.01.2024).
		Арешт майна, відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.12.2023 (справа №161/22549/23, провадження №1-кс/161/6642/23)  скасувати.
		На вирокможе бутиподана апеляційнаскарга доВолинського апеляційногосуду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
		 
		 
		 
		Суддя Луцького міськрайонного суду                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...