Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/14618/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2024. Зареєстровано: 26.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/756/864/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023100050003113

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		25.04.2024 Справа № 756/14618/23
		 
		ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		Справа № 756/14618/23
		1-кп/756/864/24
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		25.04.2024                                                                                  місто Київ
		Оболонський районний суд міста Києва у складі:
		головуючий суддя                         ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання                 ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100050003113 від 03.09.2023, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ), маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра є дитиною-інвалідом, судимого:
		- вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 13.10.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік на підставі ст. 75 КК України (справа №761/36770/23);
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, 
		за участю учасників судового провадження:
		прокурор                                 ОСОБА_5 , 
		обвинувачений                         ОСОБА_6 ,
		захисник                                 ОСОБА_7 ,
		в с т а н о в и в:
		Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05:30 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено: 1) з 05:30 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022; 2) з 05:30 25.04.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022; 3) з 05:30 25.05.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022; 4) з 05:30 23.08.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022; 6) з 05:30 19.02.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023; 7) з 05:30 20.05.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 01.05.2023 №255/2023; 8) з 05:30 18.08.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023.
		Водночас, судом встановлено, що 02.09.2023 приблизно о 13:57 ОСОБА_6 перебував у приміщенні магазину «ЕПІЦЕНТР» у місті Києві (вул. Полярна, 20д), де в нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), належного ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (код ЄДРПОУ 32490244), вчиненого в умовах воєнного стану.
		Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, того ж дня в той же час і в тому ж місці  ОСОБА_6 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, скориставшись неуважністю працівників магазину, таємно умисно з корисливих мотивів з метою власного збагачення шляхом вільного доступу взяв з полиць товар, належний ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (код ЄДРПОУ 32490244), а саме: - трійник редукційний (прес) О20х20х16 Indrosanitaria Bonomi S.p.a. (арт. 70149374) у кількості 5 шт., вартістю 295,83 грн (без урахування ПДВ) за 1 шт., на загальну суму 1 479,15 грн (без урахування ПДВ); - кран стандарт В3 1/2" з метеликом General Fittings (арт. 70138849) у кількості 3 шт., вартістю 224,03 грн (без урахування ПДВ) за 1 шт., на загальну суму 672,09 грн (без урахування ПДВ); - кран стандарт ВВ 1/2" з метеликом General Fittings (арт. 70138840) у кількості 3 шт., вартістю 210,42 грн (без урахування ПДВ) за 1 шт., на загальну суму 631,26 грн (без урахування ПДВ); - кран стандарт В3 3/4" з метеликом General Fittings (арт.70138841) у кількості 5 шт., вартістю 302,63 грн (без урахування ПДВ) за 1 шт., на загальну суму 1 513,15 грн (без урахування ПДВ); - трійник RAUTITAN PX рівнопрохідний 20 Rehau (арт. 70155651) у кількості 2 шт., вартістю 166,75 грн (без урахування ПДВ) за 1 шт., на загальну суму 333,50 грн (без урахування ПДВ); - муфта з`єднувальна RAUTITAN PX рівнопрохідна 25 Rehau (арт. 70155582) у кількості 3 шт., вартістю 204,75 грн (без урахування ПДВ) за 1 шт., на загальну суму 614,25 грн (без урахування ПДВ); - ключ універсальний 300 мм 16-38 мм швидконаставний YATO YT-22005 (арт. 20619403) у кількості 1 шт., вартістю 628,33 грн, а всього майна на загальну суму 5 871,73 грн, які сховав до заздалегідь підготовленого перев`язочного елемента, яким був перемотано його живіт, та, не розрахувавшись за вказаний товар і тримаючи його при собі, вийшов з приміщення магазину «ЕПІЦЕНТР» і зник з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. 
		Внаслідок вчинення злочину ОСОБА_6 спричинив майнову шкоду ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (код ЄДРПОУ 32490244) на загальну суму 5 871,73 грн (без урахування ПДВ).
		Крім того, 02.09.2023 приблизно о 19:05 ОСОБА_6 перебував у приміщенні магазину «ЕПІЦЕНТР» у місті Києві (просп. С. Бандери, 11а), де в нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, належного ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (код ЄДРПОУ 32490244), вчиненого повторно в умовах воєнного стану.
		Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, того ж дня в той же час і в тому ж місці ОСОБА_6 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, скориставшись неуважністю працівників магазину, таємно умисно з корисливих мотивів з метою власного збагачення шляхом вільного доступу взяв з полиць товар, належний ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (код ЄДРПОУ 32490244), а саме: - степлер 6-14 мм, тип 53, регулювання, цвяхи STANLEY 6TR-150L (ЧВ-40%)/ Акц.-Пак (арт. 20645047) у кількості 2 шт., вартістю 787,00 грн (без урахування ПДВ) за 1 шт., на загальну суму 1 574,00 грн (без урахування ПДВ); - мультитул 12 в 1 STANLEY 0-84-519 (ЧВ-30%)/ Акц.-Пак, артикул 20639246, у кількості 2 шт., вартістю 560,58 грн (без урахування ПДВ) за 1 шт., на загальну суму 1 121,16 грн (без урахування ПДВ), а всього майна на загальну суму 2 695,16 грн, які сховав до заздалегідь підготовленого перев`язочного елемента, яким був перемотано його живіт, після чого, не розрахувавшись за вказаний товар, направився до виходу з магазину «ЕПІЦЕНТР», але при виході з нього спрацювали сигнальні рамки та ОСОБА_6 був зупинений охоронцем вказаного магазину. 
		У цей момент у ОСОБА_6 , котрий усвідомлював, що його злочинні дії перестали бути таємними, виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно в умовах воєнного стану. Реалізуючи свій умисел, скориставшись тим, що охоронець почав дзвонити по телефону, ОСОБА_6 , маючи при собі неоплачений товар, вибіг на вулицю з магазину та почав утікати з місця вчинення злочину разом із викраденим майном, однак свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівником магазину.
		Внаслідок вчинення злочину в разі доведення його до кінця ОСОБА_6 міг спричинити ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (код ЄДРПОУ 32490244) майнову шкоду на загальну суму 2 695,16 грн (без урахування ПДВ).
		Представники потерпілого ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, у судове засідання не з`явилися. Водночас, відповідно заяви, що надійшла на адресу суду, представник потерпілого ОСОБА_10 просить проводити судове провадження за його відсутності, цивільний позов подавати наміру немає, а тому, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, суд прийняв рішення про проведення судового розгляду за відсутності представників потерпілого, враховуючи відсутність цивільного позову та те, що викрадений товар повернуто кожному з представників потерпілого на відповідальне зберігання.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні злочинів визнав повністю, щиро покаявся, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема те, що 02.09.2023 в обідній час доби, знаходячись в приміщенні «ЕПІЦЕНТР» на вул. Полярній у місті Києві, він таємно викрав товар. Цього ж дня у вечірній час доби він, знаходячись в приміщенні «ЕПІЦЕНТР» на АДРЕСА_3 , намагався викрасти товар, однак його дії були викриті працівниками охорони магазину, тому він, злякавшись, почав утікати, однак був затриманий охоронцями, яким він добровільно видав вкрадений товар, а також добровільно особисто повідомив охоронцям, а потім і працівникам поліціїі про те, що в камері схову в його рюкзаку знаходиться товар, який цього ж дня він вкрав у магазині «ЕПІЦЕНТР» на АДРЕСА_1 . 
		Висловивши самозасудження своїх вчинків та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні злочинів визнав повністю, щиро покаявся, просив суд суворо не карати. При прийнятті рішення просив суд зважити на стан його здоров`я та те, що до цих подій він до кримінальної відповідальності не притягався, має на утриманні малолітню доньку, котра є дитиною-інвалідом.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_6 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин вчинення злочину.
		Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені сторонами, відповідно до встановленого порядку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, доведено повністю та кваліфікує дії останнього:
		- за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану (епізод від 02.09.2023 о 13:57);
		- за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно в умовах воєнного стану, за обставин, коли обвинувачений виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі (епізод від 02.09.2023 о 19:05).
		Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд приходить до наступного висновку.
		Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до вимог положень ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.
		Так, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, один з яких є закінченим, а інший - незакінченим.
		Оцінюючи особу обвинуваченого, суд зважує на роз`яснення, що містяться в абзаці 3 пункту 3 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до якого, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
		Так, обвинувачений ОСОБА_6 має середню освіту, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до долученого посвідчення серії НОМЕР_1 є дитиною-інвалідом, має офіційне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується формально посередньо, на момент постановлення вироку хоча й неофіційно, однак працює, частину зароблених коштів через родичів колишньої дружини надсилає останній на утримання дитини, на момент вчинення злочинів до кримінальної відповідальності не притягався, на момент ухвалення вироку є судимим, за даними наявної документації на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 12.04.2024 обвинуваченому встановлено діагноз «гепатит С», внаслідок чого він потребує стаціонарного лікування. 
		Вирішуючи питання про наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд зважує на роз`яснення, що містяться у пункті 4 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду, відповідно до якого, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому, таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують покарання.
		Згідно ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає «щире каяття» та «активне сприяння розкриттю злочину» з огляду на таке.
		Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.
		Судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочинів визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свої вчинки і розкаюється, добровільно сприяв органу досудового розслідування в установленні обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що свідчить про наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом`якшує покарання, - «щире каяття».
		Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 02.11.2021 справа №643/13256/17 та ін., які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Водночас, під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.
		Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , наполягаючи на тому, що він активно сприяв розкриттю злочину показав, що 02.09.2023 після його затримання за вчинення закінченого замаху на грабіж у приміщенні магазину «ЕПІЦЕНТР» у місті Києві (просп. С. Бандери, 11а) він самостійно добровільно повідомив працівникам поліції про те, що цього ж дня в обідній час доби у приміщенні магазину «ЕПІЦЕНТР» у АДРЕСА_4 ), не будучи викритим, він викрав товар, який добровільно видав, діставши його з рюкзака, який знаходився у камері схову, та повідомив про всі обставини, попередньо вчиненої ним крадіжки цього ж дня в обідній час доби. Під час досудового розслідування він жодного разу не порушив процесуальні обов`язки та за першою вимогою з`являвся до слідчого та прокурора, під час допиту давав детальні показання про обставини та деталі вчинених злочинів. 
		Вищевказані обставини, на переконання суду, свідчать про наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом`якшує покарання, - «активне сприяння розкриттю злочину», оскільки повідомлені обвинуваченим факти сприяння органу досудового розслідування розкриттю злочину не спростовані прокурором у судовому засіданні.
		Такий висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 07.04.2021 справа №263/15605/17 та ін., які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України суд не встановив.
		Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у вищевказаній постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. 
		Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зваживши на дані про особу обвинуваченого, його вік, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність таких, що його пом`якшують, - «щире каяття» та «активне сприяння розкриттю злочину», які суд визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, та такими, що в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого, свідчать про можливість призначення покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі за санкцією цієї норми, тобто із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, та у виді позбавлення волі за ч. 4 ст. 185 КК України в межах санкції закону, що передбачає відповідальність за вчинене, при цьому остаточне покарання слід визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки на переконання суду таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
		Таким чином, враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності з тим, що після затримання за вчинення закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна ОСОБА_6 добровільно повідомив, що цього ж дня в обідній час доби він вчинив крадіжку і надав показання щодо всіх обставин вчинених ним злочинів у тому числі й тих, про які не було відомо органу досудового розслідування, та з тим, що злочинними діями ОСОБА_6 шкоду фактично не заподіяно, оскільки викрадений товар за кожним епізодом повернуто представнику потерпілого, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, наявність на утриманні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є дитиною-інвалідом, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
		Застосування судом у цій справі інституту звільнення від відбування покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами скоєного і даними про особу винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
		Водночас, відповідно до висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №199/1496/17 кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України, не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 цього Кодексу, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 судимий за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 13.10.2023 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладенням відповідних обов`язків згідно статей 75, 76 КК України, який 05.12.2023 набрав законної сили.
		Статтею 70 КК України визначено підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів.
		Суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань в межах, визначених частиною 2 цієї статті. За цими ж правилами призначається покарання, якщо після ухвалення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому до ухвалення попереднього вироку. 
		У цьому кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочини, передбачені ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, до постановлення попереднього вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 13.10.2023 (справа №761/36770/23), тому остаточне покарання ОСОБА_6 слід визначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, шляхом поглинення менш суворого основного покарання за попереднім вироком від 13.10.2023 більш суворим за цим вироком, а після цього ухвалити рішення про звільнення обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 цього Кодексу та покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Долю речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Запобіжний захід у кримінальному провадженні на стадії досудового та судового провадження не обирався, інші заходи забезпечення - не застосовувались.
		Керуючись статтями 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -
		у х в а л и в:
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити покарання:
		- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;
		- за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  ОСОБА_11  остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого основного покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 13.10.2023 більш суворим за цим вироком  ОСОБА_11  визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 75 КК України  ОСОБА_3  звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.
		На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_3  такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Речові докази у кримінальному провадженні:
		- степлер 6-14 мм (арт. 20645047), у кількості 2 шт., мультитул STANLEY (арт. 20639246), у кількості 2 шт. (постанова від 03.09.2023), які передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого ТОВ «ЕПІЦЕНТР-К» - ОСОБА_8 (протокол від 04.09.2023), - після набрання вироком законної сили залишити потерпілому за належністю;
		- трійник редукційний (прес) О20х20х16 Indrosanitaria Bonomi S.p.a (арт. 70149374),у кількості 5 шт., кран стандарт В3 1/2" з метеликом General Fittings (арт. 70138849), у кількості 3 шт., кран стандарт ВВ 1/2" з метеликом General Fittings (арт. 70138840), у кількості 3 шт., кран стандарт В3 3/4" з метеликом General Fittings (арт. 70138841), у кількості 5 шт., трійник RAUTITAN PX рівнопрохідний 20 Rehau (арт. 70155651), у кількості 2 шт., муфта з`єднувальна RAUTITAN PX рівнопрохідна 25 Rehau (арт. 70155582), у кількості 3 шт. (постанова від 27.09.2023), які передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого ТОВ «ЕПІЦЕНТР-К» - ОСОБА_12 (протокол від 27.09.2023), - після набрання вироком законної сили залишити потерпілому за належністю;
		- відеозаписи події від 02.09.2023 з камер відеоспостереження у ТЦ «ЕПІЦЕНТР» у місті Києві (просп. Бандери, 11а), які містяться на оптичному диску (постанова від 13.09.2023), відеозаписи події від 02.09.2023 з камер відеоспостереження у ТЦ «ЕПІЦЕНТР» у місті Києві (вул. Полярна, 20д), які містяться на оптичному диску (постанова від 19.09.2023) - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Суддя                                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...