Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1768/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Обіг цінних паперів; Інший спір про обіг цінних паперів.
Надіслано судом: 25.04.2024. Зареєстровано: 26.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2024.
Дата набрання законної сили: 23.04.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		23 квітня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа № 911/1768/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Вронської Г.О. - головуючої, Губенко Н.М., Кондратової І.Д.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,
		 
		представників учасників справи:
		прокурор: Гудименко Ю.В.,
		від позивача-1: не з`явився,
		від позивача-2: Ленько М.М.,
		від відповідача: Гавкалюк В.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
		 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду
		(колегія суддів: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Барсук М.А., Руденко М.А.)
		від 13.11.2023
		 
		за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Міністерства економіки України, Фонду державного майна України
		до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
		 
		про стягнення заборгованості,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - Прокурор, Скаржник) в інтересах держави в особі Міністерства економіки України (далі - Позивач-1) та Фонду державного майна України (далі - Позивач-2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - Відповідач) про стягнення 68  979 410,37 грн.
		2.          На обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на порушення Відповідачем положень частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо строків сплати частини дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, у  зв`язку з чим за прострочення виконання зобов`язань йому нарахована пеня в розмірі 68 979 410, 37 грн.
		3.          Оскільки Позивач-1, як суб`єкт владних повноважень, якому належать функції щодо забезпечення здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до загального фонду Державного бюджету України пені, нарахованої на суму дивідендів на державну частку у статутному капіталі товариства з корпоративними правами держави, та Позивач-2, як орган, якому безпосередньо належать функції з управління державними корпоративними правами у статутному фонді Відповідача, не вжили жодних заходів, спрямованих на стягнення недотриманих коштів до державного бюджету, Прокурор вважав за необхідне звернутися з позовом до суду на захист інтересів держави у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		4.          Рішенням Господарського суду Київської області від 07.02.2023 у справі №  911/1768/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача до загального фонду Державного бюджету України пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди у розмірі 68 979 410,37 грн.
		5.          Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:
		- Господарський суд Київської області у рішенні від 16.12.2021 у справі №  911/2272/21 вже встановив факт наявності у Відповідача заборгованості з  виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у  2018 році та факт прострочення грошового зобов`язання з виплати дивідендів. Отже, встановлена наявність простроченого зобов`язання зі сплати коштів до Державного бюджету України у формі дивідендів у розмірі 156 304 554,01 грн;
		- Позивач-2 надав Позивачу-1 відповідну інформацію та документи про сплату Відповідачем дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році. На їх підставі Позивач-1 видав відповідні накази "Про нарахування пені Публічному акціонерному товариству "Центренерго";
		- суд перевірив розмір нарахованої Позивачем-1 пені та дійшов висновку про правильність її розрахунку та визначеного періоду нарахування.
		6.          Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у  справі апеляційну скаргу Відповідача задоволено повністю. Рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2023 у справі № 911/1768/22 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
		7.          Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		- оскільки здійснення контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку господарськими товариствами, зазначеними у підпункті 19-1.1.52 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, здійснюють, починаючи з 23 травня 2020 року, саме і лише податкові органи, то саме вони мають визначати факт несвоєчасної сплати дивідендів до Державного бюджету України, період затримки, і, як наслідок, нараховувати пеню та вчинити дії з її стягнення;
		- визначені Прокурором позивачі не є органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто ці особи є неналежними позивачами;
		- встановлення судом факту звернення Прокурора в інтересах неналежних позивачів має наслідком відмову в задоволенні позову.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
		8.          Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2023 у справі № 911/1768/22.
		9.          Підставою касаційного оскарження рішення Скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме:
		- пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції застосував норми частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави); від 26.05.2020 у справі №  912/2385/18 (відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу); від 06.07.2021 у справі №  911/2169/20 та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у  спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах); від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 14.07.2022 у  справі № 909/1285/21, від 25.11.2021 у справі № 917/269/21, від 30.05.2023 у  справі № 922/2057/22, від 18.07.2023 у справі № 925/579/22 (владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов, повинен мати владні повноваження у  тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов); від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками); пункт 2 частини третьої статті 2 та статтю 7 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 у  справі № 910/11870/20, від 09.09.2020 у справі № 400/936/18, від 15.10.2019 у справі №  903/879/18 (відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані сторонами докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з  огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом);
		- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм абзацу 7 частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності"; підпунктів 5, 7, 12 Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і  торгівлі України від 02.07.2013 № 725 (далі - Порядок №  725); постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету"; статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади"; у системному зв`язку із нормами частиною восьмою статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та підпунктів 19/1.1.51, 19/1.1.52 пункту 19/1.1 статті 19/1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у контексті питання про те, чи є Міністерство економіки України органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (стягнення пені за несвоєчасно сплачені дивіденди господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави).
		10.          Позивач-2 у встановлений Судом строк подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить задовольнити її, а постанову суду апеляційної інстанції - скасувати, рішення суду першої інстанції - залишити в  силі.
		11.          Відповідач у встановлений Судом строк подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а  постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		12.          Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.03.1995 № 49 у результаті реструктуризації на базі Зміївської, Вуглегірської та Трипільської теплових електростанцій створене Державне підприємство "Центренерго", яке у цьому ж році шляхом корпоратизації перетворене у  Державну акціонерну енергогенеруючу компанію "Центренерго".
		13.          Надалі Державна акціонерна енергогенеруюча компанія "Центренерго" перейменована у Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".
		14.          Згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" та на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 29.03.2011 Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Центренерго".
		15.          Відповідно до свідоцтва про реєстрацію випуску акцій від 06.07.2011, виданого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, статутний капітал Відповідача становить 480 229 240,40 грн та розподілений на 369 407 108 простих іменних бездокументарних акцій номінальною вартістю 1,30 грн кожна.
		16.          За інформацією, оприлюдненою на офіційному вебсайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, держава Україна в особі Фонду державного майна України є власником 289  205 117 простих іменних бездокументарних акцій Відповідача, що становить 78,289 % статутного капіталу.
		17.          Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 № 271 функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Відповідача покладені на Фонд державного майна України.
		18.          Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави" від 24.04.2019 № 364 затверджено базовий норматив для суб`єктів господарювання, які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток, що перевищує 50 000 000 грн, у  розмірі 90 %.
		19.          На виконання рішення загальних зборів акціонерів Відповідача від 03.04.3019 (протокол № 1 річних загальних зборів акціонерів товариства) 26  червня 2019 року ним відповідно до платіжного доручення від 26.06.2019 №  2346 сплачено до Державного бюджету України дивіденди у розмірі 195 380 693,32 грн, тобто виходячи з базового нормативу 50 % частки прибутку пропорційно до розміру частки держави у статутному капіталі.
		20.          На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави" від 24.04.2019 № 364 30 квітня 2021 року загальні збори акціонерів Відповідача (протокол № 2 річних загальних зборів товариства від 30.04.2021) прийняли рішення, яким затверджено загальний розмір річних дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році в розмірі 449 214 148,63 грн та враховані оплати, здійснені у 2019 році.
		21.          Частина дивідендів на державну частку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році в розмірі 156 304 554,01 грн сплачена Відповідачем до Державного бюджету України частинами 23 липня 2021 року, 13  серпня 2021 року, 15 вересня 2021 року, 12 жовтня 2021 року, 15 листопада 2021 року та 24 січня 2022 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
		22.          На виконання вимог Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Порядку № 725, Позивач-1 видав такі накази:
		- від 08.10.2021 № 710-21 "Про нарахування пені публічному акціонерному товариству "Центренерго", ПАТ "Центренерго", яким нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету у розмірі 12 036 301,82 грн;
		- від 26.10.2021 № 830-21 "Про нарахування пені публічному акціонерному товариству "Центренерго", ПАТ "Центренерго", яким нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету у розмірі 6 306 643,96 грн;
		- від 22.12.2021 № 1116-21 "Про нарахування пені публічному акціонерному товариству "Центренерго", ПАТ "Центренерго", яким нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету у розмірі 16 065 637,53 грн;
		- від 23.12.2021 № 1148-21 "Про нарахування пені публічному акціонерному товариству "Центренерго", ПАТ "Центренерго", яким нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету у розмірі 16 653 162,97 грн;
		- від 02.05.2022 № 1102-22 "Про нарахування пені публічному акціонерному товариству "Центренерго", ПАТ "Центренерго", яким нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету у розмірі 17 917 664,09 грн.
		Загальний розмір нарахованої пені за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету склав 68 979 410,37 грн.
		 
		ПІДСТАВИ ДЛЯ ПЕРЕДАЧІ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ПАЛАТИ
		23.          Предметом спору в цій справі є стягнення з Відповідача пені в розмірі 68  979 410,37 грн, нарахованої за несвоєчасно сплачені дивіденди за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році.
		24.          Скаржник, звернувшись до суду з позовом, визначив позивачами у справі: 1)  Фонд державного майна України; 2) Міністерство економіки України.
		Скаржник зазначив, що Фонд державного майна є органом, якому безпосередньо належать функції з управління державними корпоративними правами у статутному капіталі Відповідача, є повноважним суб`єктом у правовідносинах щодо стягнення з Відповідача пені за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету.
		Обґрунтовуючи належність як позивача Міністерства економіки України, Скаржник вказав, що на останнє покладено забезпечення здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до загального фонду Державного бюджету України пені, нарахованої на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави.
		25.          Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, вказав, що визначені Скаржником позивачі не є органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто вказані особи є неналежними позивачами. Законодавець відніс контроль за сплатою, а також стягнення грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку в дохід Державного бюджету України на дату звернення Скаржника до суду з цим позовом виключно до компетенції податкових органів.
		При цьому суд апеляційної інстанції послався на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22.
		26.          У постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 29 046 271,26 грн зазначається:
		"5.18. 27 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 № 465-IX, яким статтю 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" доповнено частиною 8 наступного змісту: "Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України".
		5.19. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 № 466-IX (далі - Закон № 466-IX ), який набрав чинності 23.05.2020, внесено зміни до Податкового кодексу України.
		5.20. Зокрема, пункт 19-1.1 статті 19-1 доповнено підпунктом 19-1.1.52 наступного змісту: "Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків".
		5.21. Отже, з дня набрання законної сили Законом № 466-IX (23.05.2020), органами, уповноваженими на здійснення контролю, зокрема, за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку, та, відповідно, проведення стягнення до Державного бюджету України дивідендів та пені, є контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 Податкового кодексу України.
		5.22. Наявність чіткого визначення у частині 8 статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та у статті 19-1.1.52 Податкового кодексу України органу, що уповноважений здійснювати стягнення дивідендів в дохід Державного бюджету України, виключає будь-які неузгодженості та подвійне тлумачення правових норм у цих правовідносинах.
		5.23. Відповідно до статті 41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
		5.24. Згідно зі статтею 41.4 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
		5.25. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів (стаття 41.6 Податкового кодексу України).
		5.26. Отже, законодавець відніс контроль за сплатою, а також стягнення грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку в дохід Державного бюджету України на дату звернення прокурора до суду з даним позовом виключно до компетенції податкових органів.
		5.27. При цьому, суди цілком обґрунтовано врахували, що право на стягнення пені виникає виключно після прийняття рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів та відповідного наказу Міністерством економіки України, прийнятого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 702 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 № 416).
		5.28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення загальних зборів акціонерів про сплату дивідендів, оформлене наказом від 04.06.2021 № 964 єдиного акціонера товариства - Фонду, та наказ Міністерства економіки України від 26.10.2021 № 829-21 "Про нарахування пені Акціонерному товариству "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету України дивіденди, що стали підставою звернення прокурора до суду, були прийняті після набрання чинності вищезазначеними законами, зокрема Законом № 466-IX. Враховуючи, що здійснення контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку господарськими товариствами, зазначеними у підпункті 19-1.1.52 пункту 19-1.1 статті 19-1, здійснюють починаючи з 23.05.2020 саме і лише податкові органи, то саме вони мають визначати факт несвоєчасної сплати дивідендів до Державного бюджету України, період затримки, і, як наслідок, нараховувати пеню. Тому саме лише нарахування 26.10.2021 (після набрання чинності Законом № 466-IX) Міністерством економіки України пені за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету України дивіденди, а також те, що вони нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності AT "ОГКХ" у 2018 році, не свідчить, що дія цього Закону не розповсюджується на правовідносини щодо контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу)".
		27.          Натомість Скаржник у касаційній скарзі звернув увагу, що згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
		Так, господарські товариства перераховують кошти, спрямовані на виплату пені, до загального фонду Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 21010500), що передбачено пунктом 9 Порядку № 725.
		Переліком кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106), передбачено, що саме на Міністерство економіки України покладено контроль за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (у частині обліку нарахування та сплати пені), що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" віднесений до платежу "дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у  статутних капіталах яких є державна власність".
		Водночас вказаним Переліком передбачено, що на органи Державної податкової служби покладено контроль за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (крім пені).
		Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 унормовано органам, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а  також ведення обліку таких платежів у розрізі платників.
		Скаржник зазначає, що Північний апеляційний господарський суд при розгляді справи помилково ототожнив контроль за своєчасною сплатою дивідендів, передбачений нормами частини восьмої статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та підпунктів 19-1.1.51, 19-1.1.52 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, з іншою формою контролю - контролем за сплатою пені, нарахованої за несвоєчасно сплачені дивіденди, здійснення якого податковими органами вказаними нормами законодавства не передбачено, зокрема у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції не аналізувалися норми постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №  106 та додатку до неї.
		На думку Скаржника, унаслідок розширеного трактування норм частини восьмої статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та підпунктів 19-1.1.51, 19-1.1.52 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що податковий орган є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		28.          Проаналізувавши доводи та аргументи Скаржника, Суд вважає, що висновок Верховного Суду, викладений у пункті 5.21, постанови від 20.09.2023 у справі №  910/1978/22, суперечить приписам ПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №  106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету", а тому вважає за необхідне відступити від цього висновку шляхом уточнення у відповідній частині з наступних підстав.
		29.          Право на стягнення пені, нарахованої на несвоєчасно сплачені до бюджету дивіденди на державну частку товариства, виникає після прийняття рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів та прийняття Міністерством економіки України відповідного(их) наказу(ів).
		30.          Суди у цій справі встановили, що:
		- рішення загальних збори акціонерів Відповідача (протокол № 2 річних загальних зборів товариства), яким затверджено загальний розмір річних дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році в розмірі 449 214 148,63 грн та враховані оплати, здійснені у 2019 році, прийнято 30  квітня 2021 року;
		- накази  "Про нарахування пені публічному акціонерному товариству "Центренерго", ПАТ "Центренерго" були прийняті Позивачем-1 08 жовтня 2021 року, 26 жовтня 2021 року, 22 грудня 2021 року, 23 грудня 2021 року, 02 травня 2022 року.
		31.          Отже, застосуванню підлягає законодавство, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
		32.          Законом № 466-IX, який набрав чинності 23 травня 2020 року, до ПК України були внесені відповідні зміни.
		Пункт 19-1.1 статті 19-1 доповнено підпунктом 19-1.1.52: "Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків".
		33.          Водночас Суд зауважує, що підпункт 19-1.1.52, а також інші підпункти пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України не закріплювали та досі не закріплюють таку функцію контролюючих органів як здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету пені, нарахованої на несвоєчасно сплачені до бюджету дивіденди на державну частку товариства.
		34.          Дивіденди (підпункт 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України) та пеня (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України), що нараховується на їх несплачену суму, не є тотожними поняттями та розмежовуються законодавцем.
		За загальним правилом дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини). Водночас пеня, як міра фінансової відповідальності за порушення податкового та іншого законодавства, є сумою коштів, що у цьому конкретному випадку нараховується за несвоєчасно сплачені дивіденди.
		Обов`язок щодо сплати пені має самостійний (відокремлений) характер, оскільки виникає у зв`язку з порушенням іншого обов`язку - обов`язку зі сплати дивідендів.
		35.          Оскільки ПК України не передбачає наявність у контролюючих органів функції щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету пені, нарахованої на несвоєчасно сплачені до бюджету дивіденди на державну частку товариства, Суд вважає, що у пункті 5.21 постанови від 20.09.2023 у справі №  910/1978/22 Верховний Суд безпідставно здійснив розширене тлумачення підпункту 19-1.1.52 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України.
		36.          Попри те, що закон (у вузькому розумінні) не закріплював наведену вище функцію за певним органом, така функція була безпосередньо закріплена за Міністерством економіки України на рівні підзаконного акта - постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №  106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету".
		37.          Відповідно до частин першої, другої статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
		38.          Суд погоджується з доводами Скаржника, що Перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №  106), покладає контроль за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (у частині обліку нарахування та сплати пені), що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" віднесений до платежу "дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність", саме на Міністерство економіки України.
		39.          Натомість на органи Державної податкової служби покладено контроль за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (крім пені).
		40.          Суд obiter dictum зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі нарахування пені не було віднесено законом до повноважень податкових органів.
		Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" у редакції до 07 березня 2024 року нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, здійснювалося центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, тобто Міністерством економіки України.
		41.          Лише 08 березня 2024 року набрали чинності зміни до Закону України "Про управління об`єктами державної власності", згідно з якими частину п`яту статті 11 викладено у новій редакції, зокрема: "На суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у  статутному капіталі якого є корпоративні права держави, податкові органи нараховують пеню, яка сплачується до загального фонду державного бюджету, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, з дня, наступного після настання строку платежу, по день сплати".
		42.          Водночас наведене не має значення для розгляду цієї справи, оскільки нарахування  пені та контроль за її справлянням до бюджету (нарахування та сплати) слід розмежовувати, позаяк ці повноваження є принципово різними за змістом.
		Правом на звернення до суду з позовом про стягненні пені наділений саме той орган, що здійснює контроль за її справлянням до бюджету (нарахування та сплати).
		43.          Таким чином, Суд вважає за можливе відступити від висновку, наведеного у пункті 5.21 постанови Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №  910/1978/22,  шляхом його уточнення з викладенням у такій редакції:
		"З дня набрання законної сили Законом № 466-IX (23 травня 2020 року) органами, уповноваженими на здійснення контролю, зокрема, за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку, та, відповідно, проведення стягнення до Державного бюджету України дивідендів (крім пені), є контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 ПК України.
		Органом, що здійснює контроль за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (у частині обліку нарахування та сплати пені), що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" віднесений до платежу "дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність", є Міністерство економіки України.
		До 07 березня 2024 року нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків здійснювалося центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності.
		З 08 березня 2024 року нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, здійснюється податковими органами.
		При цьому нарахування пені та контроль за її справлянням до бюджету (нарахування та сплати) необхідно розмежовувати, оскільки ці повноваження є принципово різними за змістом.
		Правом на звернення до суду з позовом про стягненні пені наділений саме той орган, що здійснює контроль за її справлянням до бюджету (нарахування та сплати)".
		44.          За змістом частин п`ятої, шостої статті 13, статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини четвертої статті 236 ГПК України призначенням Верховного Суду є насамперед формування правових позицій щодо застосування норм матеріального права та/або дотримання норм процесуального права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій. Єдність судової практики відіграє важливу роль у забезпеченні однакового правозастосування, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності вирішення спірних ситуацій для учасників справи.
		45.          Водночас принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки у протилежному випадку це означало б неможливість суду виправити свою позицію, виключало можливість динамічного розвитку права та суспільних відносин.
		46.          Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
		47.          Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
		48.          Частинами першою, третьою, четвертою статті 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
		49.          Здійснюючи оцінку подібності правовідносин у контексті положень частини другої статті 302 ГПК України, об`єднана палата звертає увагу на таке.
		50.          У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", яке полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно.
		Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
		У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
		51.          Суд вважає, що справа № 911/1768/22 та справа № 910/1978/22 є подібними за змістовим критерієм. Правове регулювання, що визначає права та обов`язки учасників спірних правовідносин, є тотожним, ґрунтуючись, зокрема, на відповідних нормах ПК України, постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету", Порядку від 02.07.2013 № 725, Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Закону України "Про центральні органи виконавчої влади". Спірні правовідносини виникають на підставі реалізації повноважень щодо здійснення контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету пені, нарахованої на несвоєчасно сплачені до бюджету дивіденди на державну частку товариства.
		52.          З огляду на зазначене Суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи № 911/1768/22 на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від висновку (шляхом уточнення), викладеного у пункті 5.21 постанови Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №  910/1978/22, щодо здійснення податковими органами контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету пені, нарахованої на несвоєчасно сплачені до бюджету дивіденди на державну частку товариства.
		 
		Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		УХВАЛИВ: 
		 
		Справу № 911/1768/22 за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 передати на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
		 
		 
		Головуюча суддя                                                                      Г. Вронська
		 
		 
		Судді                                                                                           Н. Губенко
		 
		 
		                                                                                                    І. Кондратова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...