Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/49581/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо прав інтелектуальної власності, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2024.
Дата набрання законної сили: 23.04.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		23 квітня 2024 року              
		 
		м. Київ
		 
		провадження № 22-ц/824/8469/2024
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач)
		суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
		за участю секретаря Марченка М. С.,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»
		 
		на рішення Печерського районного суду м. Києва
		 
		від 18 травня 2023 року 
		 
		в складі судді Хайнацького Є. С.
		 
		у цивільній  справі №757/13928/21-ц Печерського районного суду м. Києва
		 
		за позовом ОСОБА_1 
		 
		до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»
		 
		про визнання права інтелектуальної власності на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії
		 
		У С Т А Н О В И В:
		У жовтні 2023 року позивач звернувся до Печерського районного суду           м. Києва з позовом, в якому посилаючись на помилкове застосування відповідачем мораторію щодо розгляду його заяви про реєстрацію його майнових прав на торговельну марку, набутих на підставі договору, просив:
		-         визнати право інтелектуальної власності ОСОБА_1 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по свідоцтву № НОМЕР_1 для всіх послуг 38 класу МКТП, на які поширюється правова охорона свідоцтва; 
		-         зобов`язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - ДО «УКРНОІВІ») розглянути комплект документів від 09.02.2022 за Вх-5308/2022, що включає заяву від 07.02.2022 про публікацію та внесення до реєстру (реєстру договорів) відомостей про передачу права інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по свідоцтву України № НОМЕР_1 , договір №1 від 27.01.2022 у 3 прим., документ про сплату збору в розмірі 2 400,00 грн за кодом №43100 в 1 прим., довіреність на ведення справ у 2 прим.; 
		-         зобов`язати ДО «УКРНОІВІ» внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про повну передачу ОСОБА_1 всіх майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по свідоцтву № НОМЕР_1 для всіх послуг 38 класу МКТП, на які поширюється правова охорона цього свідоцтва та здійснити відповідну публікацію в офіційному Бюлетені «Промислова власність».
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що  внаслідок укладання із власником торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1», громадянином Російської Федерації, ОСОБА_2 договору №1 від 27.01.2022, останній передав, а позивач прийняв майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» для всіх послуг 38 класу МКТП, на які поширюється правова охорона свідоцтва № НОМЕР_1 . 
		За договором №2 від 27.01.2022, додатком до якого є акт приймання-передачі грошових коштів, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав 10 000,00 грн винагороди за передачу майнових права інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по свідоцтву № НОМЕР_1 . Вважав, що їх з ОСОБА_2 взаємні зобов`язання були виконані, а права повністю реалізовані в момент підписання договорів №1 та №2, тобто 27.01.2022.
		Оскільки факт передачі майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку підлягає державній реєстрації, позивач звернувся до ДП «Укрпатент» із заявою від 07.02.2022 про публікацію та внесення до реєстру (реєстру договорів) відомостей про передачу права інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по свідоцтву України № НОМЕР_1 , до якої було додано: договір №1 від 27.01.2022 у 3 прим., документ про сплату збору в розмірі 2 400,00 грн за кодом №43100 в 1 прим., довіреність на ведення справи у 2 прим. Вказана заява була зареєстрована в ДП «Укрпатент» 09.02.2022 за вх. №5308/2022. 
		Однак державна реєстрація передачі майнових прав на торговельну марку так і не була здійснена, що змусило позивача звернутися до відповідача, як функціонального правонаступника ДП «Укрпатент», з проханням здійснити розгляд його заяви.
		Проте, листом від 18.10.2023 відповідач повідомив позивача, що поданий ним комплект документів не розглядається на підставі введеного постановою Кабінету Міністрів від 03.03.2022 №187 мораторію, зокрема п. 1 якої встановлено заборону на вчинення будь-яких дій щодо об`єктів інтелектуальної власності, прав на ці об`єкти та охоронних документів на них, власником яких є громадяни Російської Федерації.
		Позивач вважав, що така позиція ДО «УКРНОІВІ» є невизнанням його прав на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1», майнові права на яку перейшли до нього на підставі укладеного договору з ОСОБА_2 27.01.2022, тобто введення в дію вказаного мораторію, і станом на дату подання заяви, власник торговельної марки - громадянин Російської Федерації - ОСОБА_2 вичерпав всі свої права кредитора шляхом належного виконання умов договору №1 від 27.01.2022.
		Відповідач, заперечуючи проти позовної заяви, подав відзив на позовну заяву, в якій посилаючись на необґрунтованість доводів позовної заяви, просив відмовити у задоволенні позову.
		В обґрунтування відзиву відповідач вказував, що з Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки вбачається, що власником свідоцтва України № НОМЕР_1 є ОСОБА_2 - громадянин Російської Федерації.
		Разом з тим, з огляду на приписи ч. 2 ст. 1113 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку переходять до набувача за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності з моменту такої державної реєстрації, тобто відповідне відчуження передбачається після укладання відповідного договору та з моменту державної реєстрації. Посилався на те, що відповідачем не порушено прав позивача, оскільки в межах строку, передбаченого на розгляд заяви про публікацію та внесення до реєстру (реєстру договорів) відомостей про передачу права інтелектуальної власності на торговельну марку на підставі договору, укладеного з громадянином Російської Федерації, то ДО «УКРНОІВІ» правомірно застосовано мораторій щодо розгляду заяви позивача.
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року позов задоволено у повному обсязі.
		 
		Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що судом першої інстанції не враховано, що розгляд заяви про публікацію та внесення до реєстру (реєстру договорів) відомостей про передачу права інтелектуальної власності на торговельну марку проводиться протягом двох місяців від дати надходження такої заяви.
		Вказував, що суд не звернув уваги на те, що протягом вказаного двомісячного строку Кабінетом Міністрів було прийнято Постанову №187, якою установлено мораторій на проведення реєстраційних дій об`єктів інтелектуальної власності, в тому числі торговельних марок, власниками яких є громадяни Російської Федерації.
		Зазначив, що висновок суду першої інстанції, щодо відсутності доказів укладання договору №1 від 27.01.2022 з порушення мораторію є помилковим з огляду на те, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за вказаним договором переходять саме з моменту державної реєстрації, а оскільки під час двомісячного строку розгляду відповідної заяви позивача про державну реєстрацію переходу прав, було прийнято відповідний мораторій, а власником торговельної марки є громадянин Російської Федерації, то ДО «УКРНОІВІ» правомірно зупинило розгляд вказаної заяви позивача.
		За вказаних обставин, просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		 
		Позивач, скориставшись наданим правом, подав відзив на апеляційну скаргу, в якій посилався на необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо правомірності застосувань ДО «УКРНОІВІ» положень Постанови КМУ №187, якою запроваджено мораторій на здійснення реєстраційних дій з об`єктами інтелектуальної власності, власниками яких є громадяни Російської Федерації.
		 
		Вказував, що на момент подання позивачем заяви щодо реєстрації переходу майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1», та на момент реєстрації такої заяви, всі права та обов`язки сторін договору №1 від 27.01.2022 вже були виконанні, а саме ОСОБА_1 отримав майнові права та передав грошові кошти, а громадянин Російської Федерації, власник торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1», передав майнові права інтелектуальної власності та отримав грошові кошти, а тому не мав статусу кредитора. За таких обставин ДО «УКРНОІВІ» помилково прийшло до висновку про те, що його заява з документами підпадає під дію мораторію.
		 
		За вказаних обставин просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2024 залишити без змін.
		 
		Представник ДО «УКРНОІВІ» - Саламов О. В. в судовому засіданні надав пояснення тотожні, зазначеним в апеляційній скарзі, підтримав її та просив задовольнити з підстав, наведених в ній. 
		 
		Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні надав пояснення та заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначив, що зупинення розгляду відповідачем заяви позивача фактично є відмовою від розгляду такої заяви. Крім того, зазначив, що оскільки майнові права ОСОБА_2 передав за договором, то між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично відсутній спір щодо переходу права інтелектуальної власності на належну останньому торговельну марку, а тому незалучення його у якості відповідача у даній справі не було процесуальним порушенням. 
		 
		Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ДО «УКРНОІВІ» - Саламова О. В. , пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт укладання договору про передачу майнових прав на торговельну марку між позивачем та громадянином Російської Федерації до введення мораторію, встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 є правовою підставою для зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача та опублікувати відповідні відомості.
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що станом на 27.01.2022 власником свідоцтва України № НОМЕР_1 від 15.03.2006 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що охороняється для всіх послуг 38 класу МКТП, був громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 
		27.01.2022 між власником торговельної марки згідно зі свідоцтвом України № НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір №1 про передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, згідно з яким власник передав всі майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку, які випливають із свідоцтва України № НОМЕР_1 для всього переліку послуг, для яких зареєстровано торговельну марку, тобто для послуг 38-го класу МКТП, до ОСОБА_1 , який прийняв від ОСОБА_2 вказані майнові права інтелектуальної власності. При цьому, внаслідок цієї передачі власник позбавляється всіх майнових прав інтелектуальної власності на вищезазначену торговельну марку, а правонаступник отримує всі майнові права інтелектуальної власності на вищезазначену торговельну марку та зобов`язується сплатити за це власнику грошову суму в порядку, визначеному сторонами. Умови виплати грошової суми та інші умови передання майнових прав інтелектуальної власності на вищезазначену торговельну марку визначені окремим договором №2 від 27.01.2022 між власником та правонаступником, який є невід`ємною частиною цього договору.
		Згідно з договором №2 про передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, укладеним 27.01.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який є невід`ємним додатком до договору №1, власник заявляє, що ним отримана грошова сума за передання всіх майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, які випливають із свідоцтва України № НОМЕР_1 для всього переліку послуг, для яких зареєстровано торговельну марку, тобто для послуг 38-го класу МКТП, від ОСОБА_1 , який заявляє, що ним сплачена грошова сума за отримання майнових прав інтелектуальної власності на вказану торговельну марку. Грошова сума за передання майнових прав інтелектуальної власності на вищезазначену торговельну марку складає 10 000,00 грн. Таку грошову суму за передання майнових прав власник отримав у момент підписання цього договору.
		Відповідно до акту приймання-передачі грошових коштів до договору № 2 про передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку від 27.01.2022 ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв грошові кошти в сумі 10 000,00 грн в якості плати за передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку згідно зі свідоцтвом України № НОМЕР_1 .
		Заявою від 07.02.2022, яка з комплектом документів була зареєстрована ДП «Укрпатент» 09.02.2022 за Вх-5308/2022, представник ОСОБА_1 - патентний повірений України ОСОБА_5 звернувся до ДП «Укрпатент» щодо публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на торговельну марку відносно всього переліку послуг 38-го класу МКТП, для яких зареєстровано торговельну марку, від власника свідоцтва ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . До вказаної заяви був долучений наступний комплект документів: договір №1 від 27.01.2022 у 3 прим., документ про сплату збору в розмірі 2 400,00 грн за кодом №43100 в 1 прим., довіреність на ведення справи у 2 прим.
		Листом від 14.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до ДО «УКРНОІВІ», у якому просив здійснити внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 відносно всього переліку послуг 38 класу МКТП, для яких зареєстровано торговельну марку, від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ; опублікувати в офіційному Бюлетені «Промислова власність» відповідні відомості.
		Листом від 18.10.2023 №Вих-11194/2023 ДО «УКРНОІВІ» повідомила ОСОБА_1 , що п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 року № 187 встановлено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором). Оскільки власником свідоцтва України № НОМЕР_1 є громадянин Російської Федерації, комплект документів позивача не розглядається.
		Позивач вважав, що оскільки зобов`язання сторін за вищевказаними договорами №1 та №2 були реалізовані в момент їх підписання, то ОСОБА_2 не є кредитором у розумінні постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 року №187.
		Разом з тим, ДО «УКРНОІВІ» зазначало, що оскільки відчуження майнових прав відбувається з моменту державної реєстрації, а не з моменту підписання договору, та під час перебування заявки позивача на розгляді в ДП «Укрпатент», в подальшому функціональним правонаступником якого стало ДО «УКРНОІВІ», для розгляду якої передбачено двомісячний строк, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 введено мораторій на виконання будь-яких зобов`язань, в тому числі відчуження прав інтелектуальної власності щодо об`єктів, власниками яких є громадяни Російської Федерації, то ДО «УКРНОІВІ» правомірно виконала положення щодо мораторію та зупинила розгляд заяви з комплектом документів ОСОБА_1 , який після проведення державної реєстрації мав набути майнові права на торговельну марку, власником якої є громадянин Російської Федерації.
		 
		Таким чином, з урахуванням доводів позивача та відповідача у даній справі підлягає перевірці факт правомірності застосування ДО «УКРНОІВІ» положень пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 до заяви з комплектом документів ОСОБА_1 . 
		Як вже зазначалось вище, внаслідок укладання із власником торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1», громадянином Російської ФедераціїОСОБА_2 договору №1 від 27.01.2022 останній передав, а позивач прийняв майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» для всіх послуг 38 класу МКТП, на які поширюється правова охорона свідоцтва НОМЕР_3 та за договором №2 від 27.01.2022, додатком до якого є акт приймання-передачі грошових коштів, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав 10 000,00 грн винагороди за передачу майнових права інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по свідоцтву № НОМЕР_1 . 
		Відносини, що виникають у зв?язку з передачею права власності на торговельні марки, регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 N° 3689-XII (далі - Закон N° 3689-XII), Інструкцією про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 3 серпня 2001 року № 576 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 7 серпня 2001 року за №718/5909 (далі - Інструкція).
		09.02.2022 ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_5 до ДП «Укрпатент» подано: заяву від 07.02.2022; договір №1 від 27.01.2022 у 3 прим., документ про сплату збору в розмірі 2 400,00 грн за кодом №43100 в 1 прим., довіреність на ведення справ у 2 прим.
		Відповідно до п. 3.2. Інструкції Установа розглядає заяву та додані до неї документи на відповідність вимогам розділів 1 та 2 Інструкції та приймає рішення про публікацію та внесення до реєстру (реєстру договорів) протягом двох місяців від дати надходження до Державної служби (наразі ДО «УКРНОІВІ») заяви та правильно оформлених документів, що до неї додаються. 
		 
		24.02.2022 у зв?язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та подальшою його пролонгацією на території України введено воєнний стан.
		 
		03.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №187, яка набула чинності 04.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі - Постанова)
		 
		Відповідно до пп. 1 та пп. 2 п. 1 вказаної Постанови для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або громадяни Російської Федерації та відчуження, в тому числі прав інтелектуальної власності на об`єкти, власниками яких є Російська Федерація або громадяни Російської Федерації.
		 
		Як вбачається з інформації, внесеної до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки під кодом (732), власником свідоцтва України № НОМЕР_1 є ОСОБА_2 . Адресою вказаної особи є АДРЕСА_1 .
		 
		З договорів №1 та №2 а також з акту приймання передачі до договору №2 вбачається, що ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації.
		 
		Таким чином, на момент розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.02.2022, для розгляду якої законодавством передбачено 2-х місячний строк, набула чинності 04.03.2022 Постанова №187, якою було введено мораторій (заборону), в тому числі на відчуження майнових прав на торговельні марки, власниками яких є громадяни Російської Федерації, для забезпечення захисту національних інтересів, що було враховано суб`єктом владних повноважень, яким наразі є ДО «УКРНОІВІ», щодо зупинення розгляду заяви  з комплектом документів.
		 
		Таким чином, та обставина, що договори №1 та №2 були підписані 27.01.2022 та ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав грошові кошти за передачу майнових прав на торговельну марку, тобто до введення мораторію не свідчить про невірне його застосування ДО «УКРНОІВІ» до заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав на майнові права торговельної марки, оскільки права переходять з моменту такої реєстрації, а не з моменту підписання договору. Тобто, з моменту реєстрації відповідної заяви ОСОБА_1 . Установа протягом 2 місяців повинна було розглянути вказану заяву. Однак у цей двомісячний період з 09.02.2022 по 09.04.2022, а саме 04.03.2022 було введено в дію мораторій, в тому числі на відчуження майнових прав та торговельні марки, власниками яких є громадяни Російської Федерації, а тому ДО «УКРНОІВІ» вірно застосовано положення мораторію та не здійснюється розгляд заяви ОСОБА_1 .
		 
		Крім того слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що до заяви  від 07.02.2022 про державну реєстрацію прав на майнові права торговельної марки долучено договір №1 від 27.01.2022 у 3 прим., документ про сплату збору в розмірі 2 400,00 грн за кодом №43100 в 1 прим., довіреність на ведення справ у 2 прим. Отже до вказаної заяви ОСОБА_1 не долучав договір №2 та додаток до нього, у зв`язку із чим ДО «УКРНОІВІ» послалися у відповіді на те, що ОСОБА_2 є кредитором за договором №1.
		 
		Однак за вищенаведених обставин, факт виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором №2, тобто передачі коштів ОСОБА_2 не змінює його правового статусу власника майнових прав на торговельну марку, а тому ДО «УКРНОІВІ» вірно застосувала положення п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 до заяви з комплектом документів ОСОБА_1 .
		 
		Оскільки майнові права переходять не з моменту підписання договору, а з моменту державної реєстрації такого переходу майнових прав за договором, то перевірці підлягав не факт укладення договору без порушення мораторію, а факт правомірності застосування мораторію щодо розгляду заяви              ОСОБА_1 від 07.02.2022 про державну реєстрацію прав на майнові права торговельної марки.
		 
		Отже знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду щодо відсутності правових підстав для застосування мораторію щодо розгляду заяви ОСОБА_1 є помилковим, адже помилково ґрунтується на оцінці укладання договору між ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 до введення мораторію, в той час як оцінці підлягала перевірка правильності застосування мораторію до заяви ОСОБА_1 від 07.02.2022 шляхом не проведення її розгляду до зняття такого мораторію.
		 
		Оскільки, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності застосування відповідачем мораторію щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , то вимоги щодо зобов`язання ДО «УКРНОІВІ» розглянути таку заяву з комплектом документів та зобов`язання ДО «УКРНОІВІ» внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про повну передачу ОСОБА_1 всіх майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та здійснити публікацію в Бюлетені «Промислова Власність» не підлягають задоволенню у зв`язку із недоведеністю.
		 
		Колегія суддів звертає увагу, що позовна заява обґрунтовувалася саме бездіяльністю ДО «УКРНОІВІ» щодо розгляду заяви позивача про державну реєстрацію переходу майнових прав на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1», які оформлені договором №1 з ОСОБА_2 .
		 
		Разом з тим, позивач заявив вимогу про визнання права інтелектуальної власності позивача на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1». 
		 
		Однак, як вбачається, з матеріалів справи, власником торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно свідоцтва № НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , громадянин Російської Федерації.
		 
		Колегія суддів зазначає, що вказана вимога про визнання права інтелектуальної власності позивача на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» має  правовим наслідком перехід прав інтелектуальної власності на торговельну мару «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно свідоцтва № НОМЕР_1 від однієї особи до іншої. 
		 
		Задовольняючи позов і цій частині суд виходив із наявності правових підстав для переходу права інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .
		 
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки Верховний Суд неодноразово звертав увагу у свої постановах, що висновки судів по суті вирішення спору, зокрема, щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог, мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи.
		 
		Разом з тим, заявляючи вимогу про визнання права інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якої згідно зі свідоцтва № НОМЕР_1 є ОСОБА_2 ,громадянин Російської Федерації, позивач вважав, що таке право перейшло до нього на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору №1 від 27.01.2022, однак позивач не залучив до участі у розгляді справи сторону вказаного договору -  ОСОБА_2 у якості відповідача.
		 
		Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Відповідно до статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.
		Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).
		Як вже вказувалося вище та вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1  заявив позовні вимоги до ДО «УКРНОІВІ» та, окрім іншого просив визнати право інтелектуальної власності ОСОБА_1 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по свідоцтву № НОМЕР_1 для всіх послуг 38 класу МКТП, на які поширюється правова охорона свідоцтва, власником якої є ОСОБА_2 . 
		Однак ОСОБА_1 не залучив до участі у розгляді справи належного відповідача ОСОБА_2 .
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
		У справі, що переглядається апеляційним судом, позивачем не заявлялося клопотання про залучення до участі у розгляді справи ОСОБА_2 в якості відповідача.
		 
		Доводи скаржника про  відсутність фактичного спору з ОСОБА_2 щодо переходу прав інтелектуальної власності на торговельну марку з огляду на укладений між ними договір про передачу майнових прав є безпідставними з огляду на те, що за умови договору стосувалися лише майнових прав інтелектуальної власності, в той час як вимога, що заявлена позивачем стосувалася прав інтелектуальної власності, тобто як майнових так і не майнових прав на торговельну марку, власником за свідоцтвом на яку є ОСОБА_2 . І наслідком задоволення такої вимоги є фактичний перехід майнових та немайнових прав на торговельну марку до позивача, тобто фактичний перехід прав на торговельну мару «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно свідоцтва № НОМЕР_1 від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .
		 
		За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		Щодо розподілу судових витрат.
		 
		Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, то відповідно й змінює розподіл судових витрат.
		 
		Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, то з ОСОБА_1 на користь  ДО «УКРНОІВІ» підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 4 830 грн 00 коп.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, 
		 
		                                           П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» - задовольнити.
		 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року - скасувати.
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання права інтелектуальної власності на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» витрати зі сплати судового збору в сумі 4 820 (чотири тисячі вісімсот двадцять) грн 00 коп. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
		 
		Реквізити сторін:
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
		 
		Відповідач: Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», код ЄДРПОУ: 44673629; юридична адреса: м. Київ, вул. Дмитра Годзенка, буд. 1.
		 
		Повний текст постанови складено 25 квітня 2024 року. 
		 
		Головуючий                                                                                    О. Ф. Мазурик
		 
		Судді                                                                                                   О. В. Желепа
		 
		                                                                                                   О. В. Немировська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...