Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 852/2а-1/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; примусового відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Надіслано судом: 25.04.2024. Зареєстровано: 26.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2024.
Дата набрання законної сили: 25.04.2024
Номер судового провадження: А/990/4/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		25 квітня 2024 року 
		м. Київ
		справа №852/2а-1/24
		провадження № А/990/4/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П. 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області 
		на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 (головуючий суддя Малиш  Н.І., судді Баранник Н.П., Щербак А.А.)
		у справі №852/2а-1/24 
		за позовом Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області 
		до ОСОБА_1 , 
		третя особа - Публічне акціонерне товариство "Арселорміттал Кривий Ріг", 
		про примусове відчуження земельної ділянки та нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності
		установив:
		У лютому 2024 року Криворізька районна військова адміністрація Дніпропетровської області звернулась до Третього апеляційного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Арселорміттал Кривий Ріг", про примусове відчуження земельної ділянки та нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності.
		Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №852/2а-1/24.
		13.03.2024 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадженні у справі №852/2а-1/24 про зупинення провадження у справі відповідно до положення пункту 5 частини 1 статті 236 КАС України. До клопотання додані наказ та довідка.
		Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 зупинено провадження у справі №852/2а-1/24 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що аргументи відповідача щодо підстав зупинення провадження у справі, у зв`язку з перебуванням її у складі Збройних Сил України, є достатніми для задоволення клопотання.
		Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Криворізька районна військова адміністрація Дніпропетровської області оскаржила її в апеляційному порядку та просила її скасувати, натомість передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що Третій апеляційний адміністративний суд не взяв до уваги посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №640/21562/21 щодо застосування пункту 5 частини першої статті 236 КАС України. 
		На обґрунтування своєї позиції щодо неправильного застосування вказаної норми процесуального права Третім апеляційним адміністративним судом позивач також посилається на висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах від 27.02.2023 у справі №380/7845/21, від 31.05.2023 у справі № 160/1543/21.
		Позивач стверджує, що для вирішення питання про зупинення провадження недостатньо самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони у складі Збройних Сил України, оскільки не кожен структурний елемент у складі ЗСУ переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій. ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому числі районні, є органами військового управління, які не виконують бойових завдань у зоні бойових дій, тобто не переведені на воєнний стан і, з огляду на приписи статті 3 Закону «Про Збройні Сили України», за змістом якої органи військового управління (у складі яких перебуває на військовій службі відповідач) є складовими елементами Збройних Сил України, такі елементи перебувають у їх структурі на постійній основі, що не обумовлено часовими межами або певними подіями, як наприклад завершення воєнного стану.
		На думку позивача, довідка від 22.02.2024 № 86 від ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої відповідач - ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » із 26.09.2023 та витяг із Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.09.2023 № 271 про призначення солдата ОСОБА_1 на посаду старшого стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 не є належними доказами, які підтверджують наявність підстав для зупинення провадження у справі, що передбачені пунктом 5 частини першої статті 236 КАС України.
		Перебування на військовій службі по мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_1 також не завадили відповідачу після її мобілізації особисто отримати та надати відповідь на лист позивача щодо умов та процедури викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, які перебувають у власності відповідача для суспільних потреб, докази чого наявні у матеріалах справи.
		Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №852/2а-1/24. Копію ухвали Верховного Суду про відкриття апеляційного провадження всі учасники справи отримали через підсистему Електронний суд.
		Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2024 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
		19.04.2024 від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вважає законною і обґрунтованою ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду. Також у відзиві відповідачка стверджує, що жодний нормативно-правовий акт України, тим більше за умови оголошення в Україні військового стану, не передбачає обов`язок особи доводити місце дислокації та перебування військовослужбовця при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, так як імперативна норма КАС Україні щодо зупинення провадження у справі за цих обставин не може тлумачитися по іншому, ніж визначено законом, а по-друге, саме на особу, як учасника справи, що заперечує можливість зупинення провадження у справі за таких обставин, покладається обов`язок довести в належний та допустимий спосіб, що не мало місце з боку позивача.
		Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, виходячи з такого.
		Підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі визначені статтею 236 КАС України, якою передбачені як підстави обов`язкового зупинення провадження у справі так і випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений статтею 236 КАС України є вичерпним.
		Пунктом 5 частини першої статті 236 КАС України визначено, що суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
		Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002).
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
		Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та  своєчасне  вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин  з метою ефективного захисту  прав,  свобод та інтересів  фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб  від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Реалізація завдання адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 КАС України, та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права неможливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи.
		Частиною третьою статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.
		Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
		Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
		Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
		Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.
		За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		У цій справі Третім апеляційним адміністративним судом встановлено, що відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.09.2023 №271 ОСОБА_1 , старшого стрільця відділення охорони взводу охорони роти ІНФОРМАЦІЯ_1, яка прибула із запасу, зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення з 26.09.2023. Підставою зарахування є наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.09.2023 №558 та рапорт.
		Відповідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.02.2024 №86, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації із 26.09.2023.
		За змістом пункту 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_1 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 23.02.2022 №154 ІНФОРМАЦІЯ_1 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Статтею 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
		Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
		За приписами статей 1 та 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року №1934-XII Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
		Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.
		Комплектування ж Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
		Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Частиною третьою статті 2 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
		Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		У постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №640/21562/21 зроблено такі висновки щодо застосування пункту 5 частини першої статті 236 КАС України:
		«47.  Конструкція пункту 5 частини першої статті 236 КАС України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі  у складі  Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
		48.  При цьому, указана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
		49.  Між тим, з огляду на приписи статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України», за змістом якої Головнокомандувач Збройних Сил України (відповідач у цій справі) є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України, такий суб`єкт перебуває у їх структурі на постійній основі, що не обумовлено часовими межами або певними подіями, як наприклад завершення воєнного стану.
		50.  Зупинення провадження у справі за клопотанням Головнокомандувача Збройних Сил України на підставі пункту 5 частини першої статті 236 КАС України фактично означає зупинення провадження до закінчення воєнного стану, про що власне і просив відповідач у цій справі у задоволеному судом апеляційної інстанції клопотанні із посиланням на указану норму.
		51.  Однак зупинення провадження в адміністративній справі до закінчення воєнного стану не відповідає як завданню адміністративного судочинства, так і змісту та меті пункту 5 частини першої статті 236 КАС України, а також суперечить частині другій статті 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
		… норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
		55.  При цьому на керівництво Збройними Силами України (як суб`єкти владних повноважень), органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до  організаційної структури Збройних Сил України, норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України не поширюється».
		Подібна за змістом позиція висловлена також у постановах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21, від 31.05.2023 у справі № 160/1543/21.
		Застосовуючи вказаний висновок до обставин цієї справи, колегія суддів вважає, що Третім апеляційним адміністративним судом у ході вирішення питання щодо зупинення судового провадження, яке стосувалося ОСОБА_1 , необхідно було з`ясувати чи перебуває остання у складі Збройних Сил України безпосередньо у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та чи виконує вказана частина бойові завдання у зоні бойових дій, а також чи призвів її призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до об`єктивної неможливості відповідача приймати участь у судовому провадженні.
		Між тим, надані відповідачем докази не містять відомостей про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 виконує бойові завдання у зоні бойових дій та про те, що особисто відповідач не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій.
		Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
		За приписами статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
		1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
		3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
		4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
		Зважаючи на те, що судом першої інстанцій неправильно застосовані норми процесуального права в частині необґрунтованого зупинення провадження у справі, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи №852/2а-1/24 до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду справи, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 308, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області задовольнити.
		Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №852/2а-1/24 скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                А.А. Єзеров
		 
		Суддя                                                                                                    В.М. Кравчук
		 
		Суддя                                                                                                    О.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...