Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/5054/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано судом: 25.04.2024. Зареєстровано: 26.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2024.
Дата набрання законної сили: 25.04.2024
Номер судового провадження: К/990/7915/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 квітня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 300/5054/23
		адміністративне провадження № К/990/7915/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Губської О. А.,
		суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року, прийняте у складі судді Боброва Ю.О., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Кухтея Р.В. (головуючий), Гуляка В.В., Шевчук С.М., 
		І. Суть спору:
		1.  ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, в якому просила:
		1.1. визнати протиправною відмову Управління ДМСУ в обміні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 (далі - Положення №2503);
		1.2. зобов`язати Управління ДМСУ видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до цього Положення.
		2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в оформленні паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв`язку із зміною прізвища після вступу у шлюб. Вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам статей  19,  22,  32 Конституції України, а також вимогам  Закону України №5492-VI, Положення №2503-XII, Порядку №302. Вважає, що відповідач повинен був оформити паспорт з використанням бланка, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».   Позивачка, серед іншого, покликається на те, що чинними правовими актами передбачено видачу паспорта як у формі карти, так і у формі книжечки, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17. Щодо позиції відповідача про те, що вона вже надала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного демографічного реєстру при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон і унікальний номер вже сформовано, звертає увагу на те, що нормами  статті 6 Закону України «Про захист персональних даних»  обробка персональних даних здійснюється для конкретних законних цілей., визначених за згодою суб`єкта таких даних.
		3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4. Позивач 08.06.2023 уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_3 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу  « ОСОБА_1 ».
		5. 29.06.2023 позивачка звернулася до Івано-Франківського відділу Управління ДМС в Івано-Франківській області із заявою про отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки у зв`язку зі зміною прізвища. Отримання паспорта старого зразка мотивувала релігійними переконаннями.
		6. Листом №Р-38/6/2602-23/2610/41-23 від 15.07.2023 відповідач відмовив позивачці у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, оскільки Закон України  «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»  №5492-VI від 20.11.2012 (далі -  Закон №5492) передбачає оформлення паспорта громадянина України виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ч.3 ст.13, ч.4 ст.21, ч.1,  2  ст.14 Закону №5492). Підстав для формування нового запису в Єдиному демографічному реєстрі стосовно ОСОБА_1 немає, оскільки такий запис уже сформований щодо неї в зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		7. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року,  позовні вимоги задоволено.
		8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що  технічний прогрес та швидка зміна суспільних відносин за останні десятиліття, що зумовили запровадження державою електронних баз даних у формі електронних реєстрів (на зміну паперовим картотекам), а також запровадження у 2012 році нових форм документів для ідентифікації особи (в тому числі паспорта громадянина України у формі ID-картки на заміну паперової книжечки) не впливає на гарантовані  Конституцією України  права особи і не перешкоджає виконанню нею свого обов`язку  отримати паспорт громадянина України.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		9.   Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
		10. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини четвертої     статті 328 КАС України, а саме - неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №0940/2105/18, які потрібно врахувати з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.
		11. Скаржник також вказав, що справа за позовом ОСОБА_1 не відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), розглянутої Великою Палатою Верховного Суду, а тому не є типовою до неї. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) стосується питань захисту прав і свобод громадян, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки з мотивів релігійних переконань побоюються настання в результаті їх обробки тяжких негативних наслідків, пов`язаних із формуванням цифрових ідентифікаторів особи. В мотивувальній частині рішення Велика Палата Верховного Суду зазначила, що державою повинні враховуватися «побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю». У даному ж випадку УНЗР у особи сформований, і підстави для побоювання такого формування у особи відсутні. Відмова від оформлення нового паспорта у формі ID-картки викликана іншими підставами, що не є винятковими і не можуть прирівнюватися до «непосильного тягаря», що покладається на особу. Таким чином, справа за позовом ОСОБА_1 не є типовою до зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), розглянутої Великою Палатою Верховного Суду, в якій позивач категорично відмовлялася від обробки її даних засобами реєстру з будь- якою метою. У спірних правовідносинах таку обробку уже проведено за згодою позивача, а оформлення чи відмова від оформлення нового документа засобами ЄДДР на наявність у реєстрі раніше сформованого УНЗР не вплине, тому не становитиме жодного втручання у приватне життя Позивача.
		11.1. Скаржник також зазначив, що оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон засобами ЄДДР, а також наявність у позивача реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП) вказує на те, що позивач не належить до суспільної групи осіб, які відмовляються від присвоєння цифрових ідентифікаторів з релігійних переконань. Таким чином, з урахуванням положень статей 22, 32, 34 Конституції України, скаржник зауважив, що очевидним є висновок, що у випадку обробки персональних даних у реєстрі на підставі згоди заявника і уже сформованого УНЗР, виготовлення паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм не звужує змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, в тому числі не порушує сутності права особи на повагу до приватного життя.
		11.2. Окрім того, відповідач вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги і на інші аргументи, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, запереченні та у апеляційній скарзі, зокрема про те, що позивач не подала жодних документів, які необхідні для оформлення паспорта у формі книжечки. З огляду на це,  суд, з урахуванням 245 КАС України, не може зобов`язати відповідача оформити особі паспорт громадянина України, оскільки ОСОБА_1 не виконала умов, визначених законом, щодо належного звернення за оформленням паспорта громадянина України із заявою встановленого зразка та належними документами. Відповідач повідомив суди обох попередніх інстанцій, що звернення про оформлення паспорта ОСОБА_1 від 29.06.2023 не містило жодних додатків. Рішення суду про зобов`язання оформити паспорт громадянина України при недотриманні особою усіх вимог закону позбавляє відповідача права реалізувати свої дискреційні повноваження (перевірити правильність оформлення заяви, перевірити подані документи на предмет їх належності та достатності). При цьому, скаржник зазначив, що суди обох попередніх інстанцій відступили від правових висновків Верховного Суду у справах про документування паспортом громадянина України, згідно яких суди повинні дослідити чи подано заявником заяву встановленої форми, належний пакет документів і надати оцінку правосуб`єктності особи заявника.
		11.3. Таким чином, скаржник підсумував, що суди попередніх інстанцій помилково віднесли справу №300/5054/23 до типової щодо зразкової справи, хоча вона не відповідає їй за ознаками, неправильно встановили обставини справи, не надали належної оцінки поданим доказам у справі, неправильно застосували норми матеріального права, не врахували висновки Верховного Суду у аналогічних справах з питань документування паспортом громадянина України за наявності у особи сформованого унікального номеру запису у реєстрі та неподання документів, що призвело до неправильного вирішення справи.
		12. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень. 
		V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
		13. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		14.  Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
		15.  Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
		Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
		16.  Пунктами 13-14, 16-18 Положення № 2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх пунктом 3 якого передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		16.1.  За видачу паспорта справляється державне мито.
		16.2.  Обмін паспорта провадиться у разі:  зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові;  встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
		16.3.  Для  обміну  паспорта  громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
		16.4.  Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах  подаються також документи, що підтверджують ці обставини.
		16.5.  Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.
		17. Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена  наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі  наказу  цього ж Міністерства від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.
		18.  З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.
		19.  Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
		20.  Частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
		20.1.  Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим  Законом  документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
		21.  Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі).  Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
		22.  Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
		23.  Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.».
		24.  Також Законом № 1474-VIII частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»
		25.  Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
		26. Згідно з частинами першою, другою  статті 21 Закону № 5492-VI  паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
		27.  Законом № 1474-VIII  доповнено частину другу  статті 21 Закону № 5492-VI  та викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»
		28.  Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
		29.  На виконання положень частини другої статті  15  та абзацу другого частини другої статті  21 Закону № 5492-VI  Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 302 (тут її положення суд застосовує у редакції, викладеній згідно з  постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. 
		30.  За змістом пункту 2 вказаної Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
		- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією  постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого  Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;
		- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією  постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією  постановою.
		31. Пунктом 3 Постанови встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією  постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією  постановою.
		32. Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302  (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
		33. Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункт 6 Порядку № 302).
		34.  Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
		35.  Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
		36. Пунктом 131 Порядку 302 визначено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
		37.  Частиною сьомою  статті 16 Закону № 5492-VI  встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим  Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);  3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;  4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
		38.  У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		39. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених  статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України  (далі -  КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
		40. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої  статті 328 КАС України.
		41. За обставин цієї справи ОСОБА_1 29 червня 2023 року звернулася до Івано-Франківського відділу Управління ДМС в Івано-Франківській області із заявою про отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки у зв`язку зі зміною прізвища. Отримання паспорта старого зразка мотивувала політичними та релігійними переконаннями.
		42. Листом №Р-38/6/2602-23/2610/41-23 від 15.07.2023 відповідач повідомив позивача про те, що у поданій нею заяві не вказано причин відмови від оформлення паспорта у формі, передбаченій Законом України №5492-VI. Крім того зазначено, що підстав для побоювання формування унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі у позивача немає, оскільки УНЗР у реєстрі вже сформований під час оформлення нею паспорту громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_1 , виданого 29.05.2018 року. Обробка персональних даних засобами реєстру проведено на підставі її особистої заяви-анкети №10309190для внесення інформації до  Єдиного державного демографічного реєстру від 12.05.2018 року, про присвоєння УНЗР позивача було повідомлено під підпис. Відповідно до статті 10 Закону №5492-VI унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі залишається незмінним при всіх наступних операціях в реєстрі, тому при оформленні паспорта у формі ID-карти повторно формуватися не буде. Вказано, що з огляду на попереднє оформлення документів засобами Єдиного державного демографічного реєстру, і відповідно, наявність сформованого УНЗР у реєстрі, позиція позивача щодо небажання оформлення нового паспорта громадянина України у формі ID-карти з мотивів політичних та релігійних переконань є суперечливою та необґрунтованою.
		43. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновків, що суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також наведене правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, дають підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17 (провадження №Пз/9901/2/18), у якій Велика Палата Верховного Суду раніше висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії.
		44. Колегія суддів Верховного Суду вказує на помилковість таких висновків судів з огляду на наступне.
		45. Верховний Суд враховує, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
		46. Так, у зразковій справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки цієї типової справи:
		а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;
		б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
		в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
		Водночас у цій справі відповідач не приймав рішення про відмову позивачу у видачі паспорту у вигляді книжечки з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних.
		47. Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		48.  Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
		49.  З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.
		50.  Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
		51.  Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
		52.  Повертаючись до матеріалів даної справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема, наступне.
		53.  По-перше, позивач у справі №300/5054/23 звернулась до органу міграційної служби із заявою, в якій просила видати їй новий паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, замість паспорта, що підлягає обміну, у зв`язку зі зміною прізвища. Фактично позивач звернулась із вимогою про обмін старого паспорта у зв`язку із зміною інформації, яка підлягала внесенню до паспорта.
		54. По-друге, судом першої інстанції було встановлено, що позивач, звертаючись у минулому із оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформовано та він поширюється і на паспорт громадянина України.
		55. Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
		56. Отже, доводи касаційної скарги в частині помилкового віднесення судами першої та апеляційної інстанції цієї справи до типової відносно зразкової справи №806/3265/17 знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваного рішення.
		57. Поза увагою судів першої та апеляційної інстанції також залишилася та обставина, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.
		58.  Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року (справа №820/3327/16), від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20.
		59. Так, реалізація волевиявлення особи на обмін паспорта, здійснювалася і здійснюється  шляхом подання  заяви до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами, зокрема, паспорта, що підлягає обміну; двох фотокарток розміром 35х45 мм; документів, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну.
		60.  З наведеного слідує, що прийняттю компетентним органом рішення про оформлення особі паспорта громадянина України передує звернення заявника з заявою відповідного змісту та необхідним пакетом документів, перевірка на повноту та відповідність оформлення яких вимогам законодавства України здійснюється працівником цього органу.
		61. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було встановлено чи заява, з якою звернулася позивач до відповідача сформована відповідно до вимог Положення №2503-XII, та з доданим до неї обов`язковим переліком документів, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка.
		62. Також суди не надали оцінку оскаржуваної позивачем відповіді на предмет того чи є вона рішенням суб`єкта владних повноважень по суті вирішення питання, чи є рішенням про відмову у видачі паспорта громадянина України, або ж є лише листом-відповіддю на її заяву, тобто чи є тим розпорядчим документами, з прийняттям якого виникають правові наслідки для позивача.
		63. Тобто, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те чи заявником дотримано процедура звернення для оформлення паспорта та чи надано необхідні для цього документи, та, відповідно, наявності підстав для її розгляду по суті із прийняттям відповідного рішення про видачу/відмову у видачі паспорту.
		64.  Без належного дослідження вказаних обставин у комплексі з іншими обставинами справи ухвалення рішення по суті заявлених у цій справі позовних вимог, як і обрання способу захисту порушених прав позивачів, є передчасним.
		65. Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи.
		66. Оскільки зазначені обставини залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, тому Верховний Суд не має можливості перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
		67. Згідно з частинами першою, другою  статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України  (в чинній редакції) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		68. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		69. Під час нового розгляду справи судам слід дати юридичну оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог  статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
		70. Згідно з пунктом 2 частини першої    статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
		71. Відповідно до частини другої  статті 353 КАС України  підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		72. Підсумовуючи наведене Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		VII. Судові витрати
		73. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями  341,  345,  349,  353,  355,  356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
		2. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від                 08 лютого 2024 року у справі №300/5054/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		Головуючий                                                                                          О. А. Губська
		 
		 
		 
		Судді                                                                                                    М.В. Білак
		 
		 
		 
		                                                                                                    В.Е. Мацедонська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...