Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 377/71/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2024. Зареєстровано: 26.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2024.
Дата набрання законної сили: 27.05.2024
Номер судового провадження: 2/377/120/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України 
		Справа №377/71/24 
		Провадження №2/377/120/24 
		 
		    25 квітня 2024 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої  судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання  Федорчук Г.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник  адвокат Переверзєв Олександр Олександрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		25 січня 2024 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник  адвокат Переверзєв Олександр Олександрович, посилаючись на статті 87, 88 Закону України «Про нотаріат», просить:
		- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем № 29118 від 06.05.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 2730104 від 08.11.2020 у розмірі 10 410,00 гривень;
		- стягнути з ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 гривень та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 816,80 гривень.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 липня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал О.О. відкрив виконавче провадження № 66153524 з примусового виконання виконавчого напису № 29118 від 06 травня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Остапенком Є.М.. На підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 29118 від 06 травня 2021 року з позивача на користь відповідача у безспірному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2730104 від 08.11.2020, який укладено між ТОВ «Мілоан» у розмірі 10 410,00 гривень, яка складається з 2 000,00 гривень простроченої заборгованості за тілом кредиту; 6 900,00 гривень заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками; 580,00 гривень заборгованості за нарахованою комісією. При вчиненні виконавчого напису у приватного нотаріуса були відсутні підстави вважати безспірною заборгованість позивача за кредитним договором, оскільки жодних договорів, які можуть бути підставою для стягнення заборгованості між позивачем та відповідачем укладено не було, грошові кошти позивачем від відповідача не отримувалися, відтак вказану нотаріальну дію приватним нотаріусом було вчинено без дотримання вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 3.1. пункту 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Для вчинення виконавчого напису нотаріусу не було надано нотаріально посвідчений кредитний договір. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 662, в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Таким чином, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Крім цього, нотаріусу для вчинення виконавчого напису не подавались жодні первинні документи бухгалтерського обліку у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують наявність заборгованості. З урахуванням наведених обставин виконавчий напис № 29118 від 06 травня 2021 року підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість не є безспірною. 
		Ухвалою судді від 26 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 лютого 2024 року.
		Ухвалою суду від 26 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник  адвокат Переверзєв Олександр Олександрович, про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 66153524, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом О.О. на підставі виконавчого напису № 29118 від 06 травня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М..
		Ухвалою судді від 20 лютого 2024 року відкладено підготовче засідання на 08 березня 2024 року на підставі пункту 1 частини 2 статті 198 ЦПК України, пункту 1 частини 2 статті 223 ЦПК України.
		Ухвалою суду від 08 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05 квітня 2024 року.
		Ухвалою суду від 05 квітня 2024 року відкладено судовий розгляд справи на 22 квітня 2024 року на підставі частини 4 статті 223 ЦПК України.
		Позивач та його представник в призначене судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. В позовній заяві позивач, від імені якого діє представник  адвокат Переверзєв Олександр Олександрович, просив справу розглянути за його відсутності. 
		Відповідач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу до електронного кабінету. До суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшло клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, в якій він просив відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі та у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. 
		Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу до електронного документу.
		Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку, передбаченому частиною 11 статті 128 ЦПК України.
		Згідно зчастиною другоюстатті 247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п`ятоїстатті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
		Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
		З договору, доданого представником позивача до позовної заяви, вбачається, що 08 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений кредитний договір № 2730104, відповідно до пункту 1.1. якого позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, зазначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін і виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а. с. 18-20).
		Пунктом 1.2. кредитного договору № 2730104 визначено, що сума кредиту становить 2 000,00 гривень.
		Згідно з пунктом 1.3. кредитного договору № 2730104 кредит надається строком на 15 днів з 08.11.2020.
		Як вбачається з пункту 1.4. кредитного договору № 2730104, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 23.11.2020.
		Проценти за користування кредитом: 900,00 гривень, які нараховуються за ставкою 3,00 відсотки на суму фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (пункт 1.5.2. кредитного договору № 2730104). 
		Відповідно до пункту 1.6. кредитного договору № 2730104 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків на суму фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 
		Пунктом 6.1. кредитного договору № 2730104 передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. 
		Відповідно до Графіку розрахунків, що є Додатком № 1 до кредитного договору № 2730104 від 08.11.2020, дата платежу становить 23.11.2020 (а. с. 21). 
		Згідно з виконавчим написом, зареєстрованим в реєстрі за № 29118, вчиненим 06 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ідентифікаційний код: 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус 28, якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», код платника податків згідно з ЄДРПОУ 40484607, відступлено право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги № 60-МЛ від 26 січня 2021 року за кредитним договором № 2730104 від 08.11.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 . Запропоновано задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та стягнути з ОСОБА_1 за період з 25.01.2021 по 06.05.2021 включно суму у розмірі: 2 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 6 900,00 - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 580,00 гривень - заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 10 410,00 гривень. Дата набрання виконавчим написом законної сили  06 травня 2021 року (а. с. 16). 
		07 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», від імені якого діяв представник за довіреністю Донець В.В., звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича із заявою про примусове виконання рішення № 20341627/3, в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем за № 29118 від 06.05.2021 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 10 410,00 гривень. До вказаної заяви було додано оригінал виконавчого напису № 29118 від 06.05.2021; копію довіреності представника стягувача (а. с. 17). 
		21 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом Олександром Олександровичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66153524 на підставі виконавчого напису № 29118, вчиненого 06 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем (а. с. 14-15).
		26 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом Олександром Олександровичем було винесено постанову у виконавчому провадженні № 66153524 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника( а.с. 27-28).
		Вирішуючи спір згідно встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з такого.
		За загальним правилом статей 15, 16ЦК України кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання.Кожна особамає правона захистсвого інтересу,який несуперечить загальнимзасадам цивільногозаконодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадах.
		При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
		Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особамиорганів місцевогосамоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції України22лютого 2012року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14Закону України«Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.
		Так, згідно із статтею 87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до частини 1 статті 88Закону України«Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
		За змістом частини 2 вказаної статті, якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
		Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
		У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
		Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
		Стаття 50Закону України«Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
		Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
		Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
		Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
		Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
		Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
		З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
		Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
		Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц. 
		Як вбачається зі змісту оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, з позивача ОСОБА_1 за період з 25 січня 2021 року по 06 травня 2021 року стягнуто: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 000,00 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 6 900,00 гривень; заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту в сумі 580,00 гривень. 
		Суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
		Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
		Проте, відповідачем не було надано жодного первинного документу, який би підтверджував заборгованість за оспорюваним виконавчим написом за період з 25 січня 2021 року по 06 травня 2021 року у зазначеному розмірі.
		Виходячи з того, що стягнуто заборгованість оспорюваним виконавчим написом із ОСОБА_1 , за період з 25 січня 2021 року по 06 травня 2021 року в сумі 9 480,00 гривень, суду не надано відповідачем первинні бухгалтерські документи, які свідчать про наявність заборгованості за вказаний період, у такому розмірі, то у суда виникає обґрунтований сумнів в тому чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у оспорюваному виконавчому написі, за вказаний період. 
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що сума заборгованості за кредитним договором № 2730104 від 08.11.2020 у розмірі 9 480,00 гривень, яка вказана у виконавчому написі нотаріуса, є спірною.
		Суд звертає увагу на те, що відповідачем суду не надані документи, які б свідчили про відступлення прав вимоги відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» за кредитним договором № 2730104 від 08 листопада 2020 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 . 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
		Проте, докази отримання ОСОБА_1 вимоги кредитора про усунення порушень відповідачем не надані.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 662, в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
		Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович у виконавчому написі від 06 травня 2021 року № 29118 послався на пункт постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, який є не чинним.
		В той же час підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
		При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
		Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису подаються:
		а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);
		б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
		Враховуючи, що у судовому порядку постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 662, визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, то кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
		Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.
		Установлені обставини свідчать, що серед документів, наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній. Кредитний договір № 2730104 від 08.11.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , не посвідчений нотаріально, тому не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню, а виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 29118 від 06 травня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості у розмірі 9 480,00 гривень та за вчинення виконавчого напису 930,00 гривень, всього на суму 10 410,00 гривень, слід визнати таким, що не підлягає виконанню. 
		Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
		В позовній заяві позивач, від імені якого діяв представник  адвокат Переверзєв О.О., просив стягнути з ТОВ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень. 
		До суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшло клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій відповідач просив відмовити позивачу у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень є необґрунтованою. Зазначені позивачем витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Сума та вид виконаної роботи є неспівмірними і не відповідають критерію розумності та дійсності вартості наданих послуг (а.с. 73-74). 
		Частиною першоюстатті 15 ЦПК Українивстановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
		Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3статті 2 ЦПК України).
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
		1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);
		2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
		3) розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України).
		Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		У відповідності до частини першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Згідно з вимогами частини третьоїстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).
		У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК Українизменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		При цьому за змістом положень цивільного процесуального законодавства, поняття «зменшення судових витрат» та «розподіл судових витрат» є розбіжними.
		Так, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині третій наведеної норми цьогоКодексувизначено критерії, керуючись якими суд (тобто за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		Зокрема відповідно до частини третьої вищевказаної норми під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другоюстатті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частини четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
		Таким чином, зважаючи на наведені положення процесуального законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
		При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята шоста статті 137 ЦПК України).
		Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою, п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
		Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		В судовому засіданні встановлено, що в січні 2024 року позивач, від імені якого діяв представник  адвокат Переверзєв Олександр Олександрович, звернувся з позовом до суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень (а. с. 5 -7).
		До позовної заяви на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу додано договір про надання правничої допомоги, укладений 07 грудня 2023 року між Адвокатським об`єднанням «Рябінін, Переверзєв та партнери», в особі старшого партнера ОСОБА_2 , (адвокатське об`єднання) та ОСОБА_1 (клієнт), ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Переверзєвим О.О. ОСОБА_1 від 17.01.2024, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Переверзєвим О.О., копію Витягу з реєстру платників єдиного податку, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, акт прийняття-передачі наданих послуг, судових витрат (суми гонорару за надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 07.12.2023), квитанцію до прибуткового касового ордера від 07 грудня 2023 року( а.с. 8 -13).
		Відповідно до пункту 1.1. договору адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правничу допомогу щодо представництва прав та законних інтересів останнього у судах під час здійснення цивільного, господарського, кримінального, адміністративного судочинства, захисту в справах про адміністративне правопорушення, в судах всіх інстанцій, а також в інших державних органах, органах Міністерства юстиції, перед будь-якими фізичними та юридичними особами, з приводу подання позовної заяви про скасування виконавчого напису нотаріуса АСВП № 66153524 та АСВП № 67825073 і подання заяв про розблокування рахунків. 
		Підпунктами 2.1.1., 2.2.1. договору визначено, що адвокатське об`єднання зобов`язується своєчасно надавати правничу допомогу в обсязі, необхідному для досягнення позитивного результату по справі та виконувати окремі доручення клієнта по справі. Адвокатське об`єднання має право вимагати сплати гонорару та компенсації фактичних витрат на надання правничої допомоги в розмірі та в порядку, передбаченому договором.
		Згідно з підпунктом 2.3.1 договору клієнт зобов`язаний сплатити гонорар в розмірі та на умовах, визначених договором.
		Як вбачаєтьсяз пункту3.1. договору, гонорар становить 20000,00 гривень, які виплачуються в день підписання договору. 
		Згідно з актом прийняття-передачі наданих послуг судових витрат (суми гонорару за надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 07.12.2023), що складений 07 грудня 2023 року, адвокат надав клієнту правову допомогу з приводу усних консультацій, складання процесуальних документів, аналізу документів в справі щодо подання позовної заяви про скасування виконавчого напису нотаріуса АСВП № 66153524 та АСВП № 67825073 і подання заяв для розблокування рахунків (а. с. 12). 
		Відповідно до вказаного акту прийняття-передачі наданих послуг правова допомога була надана в такому обсязі: консультація з приводу подання позовної заяви про скасування виконавчого напису нотаріуса та подання заяв для розблокування рахунків  1000,00 гривень; складання та направлення адвокатських запитів  9000,00 гривень; складання позову, виготовлення додатків  10000,00 гривень, всього 20000,00 гривень.
		Квитанцією до прибуткового касового ордера від 07 грудня 2023 року підтверджено здійсненням ОСОБА_1 оплату послуг за правничі послуги на підставі договору № б/н від 07.12.2023 в сумі 20000,00 гривень (зв. ст. а. с. 12).
		При розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у даній справі, суд враховує наведені норми процесуального права, обставини справи, надані документи та керується закріпленим статтею 11ЦПК України принципом пропорційності у цивільному судочинстві, який включає в себе врахування: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін; час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, і виходить з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру та обґрунтованості. 
		Аналіз поданих до суду документів, які знаходяться в матеріалах справи, та виконаних адвокатом послуг, а саме подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову, трьох адвокатських запитів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала О.О., які подібніза змістом, вказує на те, що дана справа є нескладною, а відтак не потребувала від адвоката позивача значних зусиль у наданні правничої допомоги, зокрема, таких як подання додаткових клопотань та участь в судових засіданнях. Крім того, суд враховує, що у даній категорії справ вже сформувалася стала судова практика, що в свою чергу не потребуєдодаткового правового аналізу з боку адвоката для складаннядокументів та формування правовоїпозиції у справі.
		Ураховуючи викладене, клопотання відповідача про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд приходить до висновку, що визначений позивачем та його адвокатом розмір витрат на професійну правничу допомогу - 10 000 гривень є завищеним та неспівмірним із складністю справи і виконаними адвокатом роботами, та не відповідає критерію     реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру.     За таких обставин необхідно частково задовольнити вимоги позивача про розподіл судових витрат і стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень.
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної в сумі 1 211,20 гривень та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 605,60 гривень, всього на загальну суму 1 816,80 гривень. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		Позов задовольнити. 
		Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, вчинений 06 травня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 29118, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», заборгованості у розмірі 9 480,00 гривень та за вчинення виконавчого напису 930,00 гривень, всього на суму 10 410,00 гривень. 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 816 гривень 80 копійок.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень.
		Учасники справи:
		Позивач  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
		Відповідач  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28.
		Третя особа  приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, останнє відоме місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Мала Житомирська, будинок 6/5.
		Третя особа  приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, «Карат» промисловий майданчик, 5-А, офіс 507 (Бізнес Центр «Карат»).
		Повне рішення суду складено 25 квітня 2024 року.
		 
		Суддя                                     Н. Ф. Теремецька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...