Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/2017/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2024. Зареєстровано: 26.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2024.
Дата набрання законної сили: 22.04.2024
Номер судового провадження: 11-кп/818/1107/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000003073

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа № 636/2017/23                                                                 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/818/1107/24                                                           Суддя-доповідач: ОСОБА_2 
		Категорія: ч. 3 ст.111-1 КК України
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 квітня 2024 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
		       головуючого - судді                 - ОСОБА_2 ,
		суддів                                 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю секретаря                 - ОСОБА_5 ,
		       прокурора                                 - ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого                        - ОСОБА_7 ,
		захисника                                - ОСОБА_8 ,
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 26 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_7 , -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 26.02.2024 року  ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Вільхуватка Великобурлуцького району Харківської області, з вищою освітою, одружений, має на утриманні доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючий на посаді вчителя математики та фізики у Комунальному закладі «Вільхуватський ліцей» Вільхуватської сільської ради» с. Вільхуватка Куп`янського району Харківської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не має інвалідності, має задовільний стан здоров`я, раніше не судимий, 
		визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.111-1 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, а також в закладах освіти строком на 12 років.
		 
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно  ОСОБА_7 залишений без змін.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахується з моменту обрання запобіжного заходу, тобто з 30 березня 2023 року.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбутого ОСОБА_7 основного покарання у виді позбавлення волі зарахований строк його попереднього ув`язнення з 30 березня 2023 року, із співвідношення одному дню позбавлення волі відповідає один день тримання під вартою.
		 
		Цим вироком встановлено, на підставі положень Конституції України Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_11 , а також інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади РФ, всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів ЗС РФ на території України.
		24.02.2022 на виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частини зазначеної території, чим скоїли дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		У зв`язку з цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
		Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
		Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, в останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 №58/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
		Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		Законом України від 22.05.2022 № 2265-ІХ «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація визнана державою-терористом (державою-агресором).
		З початку військової агресії РФ, на територіях, які опинилися в окупації, серед яких було і АДРЕСА_1 , представники держави-агресора, створили незаконні органи влади та заклади освіти, які розпочали впроваджувати політичні та освітні стандарти РФ.
		03.06.2022 на території м. Куп`янськ Харківської області групою осіб з числа громадян України було здійснено підписання протоколу засідання щодо створення окупаційної адміністрації держави-агресора на території Харківської області під назвою «Временная гражданская администрация Харьковской области», що створена та функціонує в інтересах Російської Федерації, та обрання її керівника -громадянина України ОСОБА_12 . Вказане рішення затверджено наказом новопризначеного голови т.зв. «временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_12 № 2/22 від 03.06.2022.
		10.06.2022 головою т.зв. «временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_12 видано наказ № 9/22 від 10.06.2022, згідно з яким затверджено утворення районних окупаційних адміністрацій держави-агресора на тимчасово окупованій території Харківської області, а саме: т.зв. «временной гражданской администрации Волчанского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Вовчанськ), т.зв. «временной гражданской администрации Изюмского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Ізюм), т.зв. «временной гражданской администрации Купянского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Куп`янськ), т.зв. «временной гражданской администрации Харьковского района Харьковской области» (адміністративний центр у сел. Козача Лопань).
		18.07.2022 головою т.зв. «временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_12 видано наказ № УГ-5 5/22 від 18.07.2022 щодо перейменування назви вказаного незаконного органу в «военно-гражданскую администрацию Харьковской области», згідно п. 2 якого також перейменовано районні підрозділи вказаної окупаційної адміністрації держави-агресора на т.зв. «военно-гражданские администрации». Зміна назви органів здійснено з урахуванням повного правонаступництва із збереженням прийнятих ними реквізитів та організаційно-штатної структури відповідно до п. 3 вказаного наказу.
		Керівником т.зв. «военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» ОСОБА_12 створено структурний підрозділ - відділ освіти Великобурлуцького району Харківської області, керівником якого призначено громадянку України ОСОБА_13 . До завдань вказаного підрозділу входило створення закладів освіти на території Великобурлуцького району Харківської області, підбір та призначення на посаду їх директорів, загальна організаційна, матеріально-технічна, інформаційна підготовка новостворених закладів освіти до навчального процесу відповідно до стандартів Російської Федерації та надання відповідних консультацій та методично-рекомендаційних матеріалів їх керівникам.
		Під час окупації с. Вільхуватка Куп`янського району Харківської області, у громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився на території вказаного населеного пункту, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше початку серпня 2022 року, виник злочинний умисел, направлений на колабораційну діяльність, а саме проведення діяльності, спрямованої на впровадження стандартів освіти держави-агресора у навчальному закладі «Комунальний заклад «Вільхуватський ліцей» Вільхуватської сільської ради» с. Вільхуватка Куп`янського району.
		У подальшому, реалізуючи свій злочинний намір, громадянин України ОСОБА_7 , 06 серпня 2022 року на нараді у приміщенні КЗ «Вільхуватський ліцей», за адресою: АДРЕСА_1 , яку проводила ОСОБА_13 , надав добровільну згоду та був призначений представниками окупаційної адміністрації держави-агресора на посаду директора закладу освіти «Комунальний заклад «Вільхуватський ліцей» Вільхуватської сільської ради» с. Вільхуватка Куп`янського району Харківської області.
		У період тимчасової окупації м. Куп`янськ Харківської області окупаційною адміністрацією російської федерації всупереч законам України прийнято рішення про впровадження стандартів освіти російської федерації.
		Відповідно до ч. 2 ст. 14 «Федерального закона «Об образовании в Российской Федерации» від 29.12.2012 № 273-ФЗ (далі - закон № 273-ФЗ) в освітніх організаціях освітня діяльність здійснюється на державній мові Російської Федерації, якщо цією статтею не встановлено інше. Викладання та вивчення державної мови Російської Федерації в рамках освітніх програм, що мають державну акредитацію, здійснюються відповідно до федеральних державних освітніх стандартів.
		Відповідно до п. 6 ст. 2 закону № 273-ФЗ федеральний державний освітній стандарт - сукупність обов`язкових вимог до освіти певного рівня та (або) до професії, спеціальності та напряму підготовки, затверджених залежно від рівня освіти федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення та реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері загальної освіти, або федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення та реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері вищої освіти.
		Стандарти початкової загальної освіти (1-4 класи) у системі освіти Російської Федерації затверджено наказом Міністерства освіти Російської Федерації (Министерства просвещения Российской Федерации) від 31.05.2021 № 286 «Об утверждении федерального государственного образовательного стандарта начального общего образования» (далі - ФГОС № 286). Згідно з п. 32.1 цього стандарту до навчального плану входять наступні обов`язкові для вивчення учбові предмети (учбові модулі): Російська мова, Літературне читання, Рідна мова та (або) державна мова республіки Російської Федерації, Літературне читання рідною мовою, Іноземна мова, Математика, Навколишній світ, Основи релігійних культур та світської етики: навчальний модуль: «Основи православної культури»; навчальний модуль: «Основи іудейської культури»; навчальний модуль: «Основи буддійської культури»; навчальний модуль: «Основи ісламської культури»; навчальний модуль: «Основи релігійних культур народів Росії»; навчальний модуль: «Основи світської етики», Образотворче мистецтво, Музика, Технологія, Фізична культура (мовою оригіналу -Русский язык, Литературное чтение, Родной язык и (или) государственный язык республики Российской Федерации, Литературное чтение на родном языке,Иностранный язык, Математика, Окружающий мир, Основы религиозных культур и светской этики: учебный модуль: «Основы православной культуры»; учебный модуль: «Основы иудейской культуры»; учебный модуль: «Основы буддийской культуры»; учебный модуль: «Основы исламской культуры»; учебный модуль: «Основы религиозных культур народов России»; учебный модуль: «Основы светской этики», Изобразительное искусство, Музыка, Технология, Физическая культура.
		Відповідно до п. 15 цього стандарту програма початкової загальної освіти реалізується державною мовою Російської Федерації.
		Стандарти основної загальної освіти (5-9 класи) у системі освіти Російської Федерації затверджено наказом Міністерства освіти та науки Російської Федерації від 31.05.2021 № 287 «Об утверждении федерального государственного образовательного стандарта основного общего образования» (зареєстрований в Міністерстві юстиції РФ 05.07.2021 № 64101) (далі - ФГОС № 287). Згідно з п. 32.1 цього стандарту до навчального плану входять наступні обов`язкові для вивчення учбові предмети: Російська мова, Література, Рідна мова та (або) державна мова республіки Російської Федерації, Рідна література, Іноземна мова, Друга іноземна мова, Математика, Інформатика, Історія, Суспільствознавство, Географія, Фізика, Хімія, Біологія, Образотворче мистецтво, Музика, Технологія, Фізична культура Основи безпеки життєдіяльності. Навчальний предмет « ОСОБА_14 » предметної галузі «Математика та інформатика» включає навчальні курси «Алгебра», «Геометрія», «Вірогідність і статистика» (мовою оригіналу: Русский язык, Литература, Родной язык и (или) государственный язык республики Российской Федерации, Родная литература, Иностранный язык, Второй иностранный язык, Математика, Информатика, История, Обществознание, География, Физика, Химия, Биология, Изобразительное искусство, Музыка, Технология, Физическая культура, Основы безопасности жизнедеятельности. Учебный предмет «Математика» предметной области «Математика и информатика» включает в себя учебные курсы «Алгебра», «Геометрия», «Вероятность и статистика»).
		Відповідно до п. 15 цього стандарту програма початкової загальної освіти реалізується державною мовою Російської Федерації.
		Стандарти середньої освіти (10-11 класи) у системі освіти Російської Федерації затверджено наказом Міністерства освіти та науки Російської Федерації від 17.05.2012 № 413 «Об утверждении федерального государственного образовательного стандарта общего образования» (зареєстрований в Міністерстві юстиції РФ 06.07.2012 № 24480) (далі - ФГОС № 413). Згідно з п. 18.3.1 цього стандарту учбовий план середньої загальної освіти передбачає обов`язкове вивчення наступних учбових предметів на базовому та поглибленому рівні; Російська мова. Література, Рідна мова та (або) державна мова республіки Російської Федерації, Рідна література, Іноземна мова, Друга іноземна мова, Математика, Інформатика, Історія, Суспільствознавство, Географія, Фізика, Хімія, Біологія, Фізична культура, Основи безпеки життєдіяльності (мовою оригіналу - Русский язык, Литература, Родной язык и (или) государственный язык республики Российской Федерации, Родная литература, Иностранный язык, Второй иностранный язык, Математика, Информатика, История, Обществознание, География, Физика, Химия, Биология, Физическая культура, Основы безопасности жизнедеятельности).
		Надалі ОСОБА_7 , з метою реалізації свого кримінально-протиправного наміру, направленого на вчинення дій з впровадження стандартів освіти держави-агресора, протягом серпня 2022 року здійснював підготовку до навчального процесу закладу освіти «Комунальний заклад «Вільхуватський ліцей» Вільхуватської сільської ради» с. Вільхуватка Куп`янського району Харківської області відповідно до вимог законодавства Російської Федерації з організації освітнього процесу шляхом вилучення з подальшого навчального процесу підручників з предметів «Українська мова», «Історія України», а також навчальних книжок на українській мові з інших предметів, здійснюючи підготовку до впровадження у освітній процес підручників, які відповідають стандартам початкової загальної освіти, середньої загальної освіти та середньої освіти держави-агресора, зазначеним у наказах Міністерства освіти Російської Федерації 31.05.2021 № 286 «Об утверждении федерального государственного образовательного стандарта начального общего образования», від 31.05.2021 № 287 «Об утверждении федерального государственного образовательного стандарта основного общего образования» та від 17.05.2012 № 413 «Об утверждении федерального государственного образовательного стандарта общего образования».
		Відповідно до ст. 1 федерального закону «О государственном языке Российской Федерации»» від 01.06.2005 № 53-ФЗ, Конституції Російської Федерації державною мовою РФ на всій її території є російська мова.
		Крім цього, встановлено, що ОСОБА_7 , з метою реалізації злочинного умислу, направленого на впровадження стандартів освіти держави-агресора, у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, отримав від представника відділу освіти окупаційної адміністрації держави-агресора « Великобурлуцкое территориальное управление военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области » методичні рекомендації в електронному вигляді щодо організації навчального процесу початкової та середньої освіти відповідно до вимог ФГОС РФ шляхом впровадження відповідних предметів початкових класів « Русский язык », « Литературное чтение », а також відповідних предметів середніх та старших класів « Русский язык и литература », «История России», «Обществознание» та «Литература», зразки навчальних планів та календарно-тематичного планування закладів освіти РФ, а також електронні файли з текстовим відображенням змісту ФГОС № 286, ФГОС № 287 та ФГОС № 413.
		В ході огляду флеш-носія інформації, який був отриманий ОСОБА_7 від представника відділу освіти окупаційної адміністрації держави-агресора «Великобурлуцкое территориальное управление военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области», встановлено, що на ньому містяться методичні та інші матеріали щодо здійснення навчального процесу відповідно до законодавства російської федерації, а саме:
		-«концепция преподавания учебного курса «история россии в образовательных организациях рф, реализующих основные общеобразовательные программы»;
		-«рабочая программа учителей начальных классов, общеобразовательная программа общего начального образования УМК «Школа россии»;
		-«примерная рабочая программа начального общего образования литературное чтение для 1-4 классов, одобрена решением федерального учебно-методического объединения по общему образованию»;
		-«примерная рабочая программа начального общего образования музыка для 5-8 классов, одобрена решением федерального учебно-методического объединения по общему образованию»;
		-«примерная рабочая программа начального общего образования основы безопасности жизнедеятельности для 8-9 классов, одобрена решением федерального учебно-методического объединения по общему образованию»;
		-(примерная рабочая программа начального общего образования основы духовно-нравственной культуры народов россии для 5-6 классов, одобрена решением федерального учебно-методического объединения по общему образованию»;
		-«примерная рабочая программа начального общего образования физическая культура для 5-9 классов, одобрена решением федерального учебно-методического объединения по общему образованию»;
		-«примерная рабочая программа начального общего образования технология для 5-9 классов, одобрена решением федерального учебно-методического объединения по общему образованию»;
		-«Рабочая программа по курсу окружаюий мир 1-4 кл»;
		-«Рабочая программа по математике 1-4»;
		-«Рабочая программа по русскому языку 1-4 кл.»;
		-«Рабочие программы по литературному чтению 1-4 класс»;
		-«Рабочая программа по физкультуре Школа России»;
		-«Рабочие программы по ИЗО Школа России»; «Рабочие программы по литературному чтению Школа России»;
		-«Рабочие программы по математике Школа России»;
		-«Рабочие программы по музыке Школа России»;
		-«Рабочие программы по окружающему миру Школа России»;
		-«Рабочие программы по русскому языку Школа России»;
		-«Рабочие программы по технолгогии Школа России»
		-зразкова робоча програма початкової загальної освіти по предмету «Музыка» для учнів 5-8 класів, згідно федеральних стандартів освіти РФ, Москва, 2021 р.;
		-зразкова робоча програма початкової загальної освіти по предмету «Основы безопасности жизнидеятельности» для учнів 8-9 класів, згідно федеральних стандартів освіти РФ, Москва, 2021 р.;
		-зразкова робоча програма початкової загальної освіти по предмету «Основы духовно-нравственной культуры народов России» для учнів 5-6 класів, згідно федеральних стандартів освіти РФ, Москва, 2022 р.;
		-зразкова робоча програма початкової загальної освіти по предмету «Физическая культура» для учнів 5-9 класів, згідно федеральних стандартів освіти РФ, Москва, 2021 р.;
		-робоча програма вчителів початкових класів загальноосвітньої програми УМК «Школа России»;
		-зразкова робоча програма основної загальної освіти по предмету «Технология» для учнів 5-9 класів, згідно федеральних стандартів освіти РФ, Москва, 2021 р.
		-законодавча база щодо освіти в РФ;
		-наказ міністерства освіти РФ щодо затвердження освітнього стандарту загальної освіти;
		-наказ міністерства освіти РФ щодо затвердження освітнього стандарту основної загальної освіти;
		-закон РФ про освіту.
		-накази міністерства освіти та науки РФ про затвердження федеральних державних освітніх стандартів дошкільної, початкової загальної, основної загальної та середньо-загальної освіти, освіти з інтелектуальними порушеннями.
		Надалі ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, надав вказівку підлеглому педагогічному складу щодо здійснення навчального процесу з використанням вищевказаних методичних рекомендацій, а також, керуючись положеннями ст. 14 Федерального закону «Об образовании в Российской Федерации» від 29.12.2012 № 273-ФЗ та в порушення вимог ст. 7 Закону України № 2145-VIII «Про освіту» від 05.09.2017, надав вказівку підлеглому педагогічному складу щодо здійснення навчального процесу на російській мові.
		 
		На зазначений вирок суду першої інстанції прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_15 подані апеляційні скарги.
		 
		В апеляційних скаргах:
		 
		- прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
		Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним та призначити покарання за ч.3 ст.111-1 КК України у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у закладах освіти, а також обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування у сфері освіти та займатися освітньою, виховною діяльністю на строк 10 років.
		На обґрунтування вказаних доводів зазначає, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, виконуючи особливу роль особи, яка вчинила колабораційну діяльність у закладах освіти, спричинила вкрай негативні наслідки для впровадження повноцінного освітнього процесу в Україні, а тим більше, в умовах воєнного стану. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки, всупереч вимогам ст.69-1 КК України, призначив ОСОБА_7 додаткове покарання, яке є більшим ніж дві третини від 15 років.
		 
		- захисник ОСОБА_15  просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та виправдати ОСОБА_16 за відсутністю в його діях складу злочину.
		На обґрунтування доводів посилається, що висновки суду, кладені в оскаржуваному вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_16 не вчиняв інкриміноване йому кримінальне правопорушення, що підтверджується, в тому числі, і показаннями свідків, що були безпосередньо під час судового розгляду. Зазначає, що суд, перекручуючи показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , зробив хибний висновок про те, що надані докази у їх сукупності підтверджують умисні дії обвинуваченого. 
		 
		Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення і заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, доводи обвинуваченого ОСОБА_16 та його захисника ОСОБА_15 щодо необхідності задоволення поданої апеляційної скарги захисника та відмови у задоволенні апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 належить залишити без задоволення, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
		Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати обвинувальний чи виправдувальний вирок, суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення та докази і позицію сторони захисту, надати їм належну, логічну оцінку, виходячи з вимог ст.ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
		Крім того згідно з п. 15 ст.7, ст.22 КПК України, однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості.
		При цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Колегія суддів, дослідивши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_15 , встановила, що суд першої інстанції  з достатньою повнотою, в межах визначеного судом обсягу, дослідив обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення згідно пред`явленого обвинувачення, дав належну правову оцінку, правильно кваліфікував його дії та обґрунтовано дійшов висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України.
		Надаючи оцінку такому твердженню захисника колегія суддів виходить із правової позиції, висловленій в постанові Верховного Суду від 10.09.2020 року у справі № 555/2067/18.
		Зокрема, колегія суддів виходить із того, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Законодавець вимагає лише, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням, що у даному провадженні було дотримано.  
		Як пояснив обвинувачений ОСОБА_7 в суді першої інстанції та не заперечував під час апеляційного розгляду, останній свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає та не заперечував, що виконував обов`язки директора закладу освіти «Комунальний заклад « Вільхуватський ліцей» Вільхуватської сільської ради » у с. Вільхуватка Куп`янського району Харківської області.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_7 та доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення згідно пред`явленого обвинувачення, суд обґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 та ОСОБА_17 .
		Зокрема, свідок ОСОБА_17 пояснив під час свого допиту в суді першої інстанції, що після закінчення навчального року дітям видали табеля успішності. 06.08.2022 відбулися збори колективу, на яких повідомлено, що всі учбові заклади будуть працювати за російськими стандартами освіти. ОСОБА_17 відмовився від посади директора. Було запропоновано на посаду директора ОСОБА_7 проти чого той не заперечував. 06.09.2022 завезли підручники рф, хто саме їх привіз йому не відомо. Українські підручники були збережені. Процес навчання по стандартам рф був 1 тиждень.
		Допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 надали показання про те, що вони працювали вчителями в КЗ «Вільхуватський ліцей» Вільхуватської селищної ради. Учбовий 2022 рік закінчували за українськими стандартами освіти. Директор ОСОБА_17 був на посаді до кінця учбового року. Влітку до ліцею приїхала ОСОБА_21 з відділу освіти та сказала, що навчальний процес треба продовжувати. Директор ОСОБА_17 відмовився працювати, надійшла пропозиція призначити директором ОСОБА_7 . 01.09.2022 року ОСОБА_7 привітав дітей з початком нового навчального року та будь-якої символіки на лінійці не було. З першого дня навчання повторювали те, що проходили в минулому році. Свідки зазначала, що ОСОБА_7 не казав за якою програмою проводити навчання. Свідок ОСОБА_18 зазначила, що заробітна плата з рф не надходила. 
		Вищезазначені свідки у цьому кримінальному провадженні були попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання завідома неправдивих показань і стороною захисту не надано будь-яких об`єктивних доказів, що свідки надавали завідомо неправдиві показання та мають особисту зацікавленість щодо розгляду цього кримінального провадження чи вони мають намір обмовити обвинуваченого.
		Будь-яких доказів про те, що свідки не могли пам`ятати події, які мали місце згідно формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обвинуваченим та його захисником суду апеляційної інстанції не надано, у зв`язку з чим у колегії суддів відсутні процесуальні підстави ставити під сумнів зазначені вище показання свідків. 
		Відповідно до п. 19 ч. 1 ст.7, ч. 1 ст.26 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження є диспозитивність, яка полягає у вільному використанні суб`єктами кримінального провадження своїх процесуальних прав в межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
		Отже, сторона захисту у змагальному процесі не була позбавлена можливості також задавати свідкам питання, у тому числі з метою підтвердження версії щодо непричетності ОСОБА_7 до інкримінованого злочину.
		Крім того, захисником не зазначено будь-яких доводів в своїй апеляційній скарзі про те, які саме показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 та ОСОБА_17 невірно або неповно викладені в оскаржуваному вироку. Не надано таких відомостей стороною захисту і під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині, на переконання колегії суддів, є необґрунтованою та суб`єктивною.
		Обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисником ОСОБА_15 не надано суду доказів, які свідчили про особисту зацікавленість вищезазначених свідків, в тому числі свідка ОСОБА_17 , у розгляді цього кримінального провадження, оскільки ці свідки ретельно допитувалися в ході судового розгляду в суді першої інстанції, вони надавали детальні показання щодо обставин, пов`язаних із вчиненим ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ч.3 ст.111-1 КК України, попереджалася про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а тому підстав вважати, що свідки мають намір оговорювати обвинуваченого немає.
		Колегія суддів дійшла висновку, що показання свідків, попереджених про кримінальну відповідальність і безпосередньо допитаних під час судового розгляду, є стабільними протягом усього розгляду і узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, які в свою чергу свідчать про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому діяння.
		Згідно ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, а тому апеляційна скарга в цій частині є необґрунтованою та безпідставною.
		Крім того, судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку відомості, що містяться у: протоколі огляду від 15.03.2022 року; протоколі огляду речей і документів від 14.03.2023 року; «штатном расписании на 01.08.2022 год Ольховатского лицея Великобурлукского ТО ВГА Купянского района Харьковской области»; «табеле учёта рабочего времени за август 2022 года»; протоколі огляду від 13.03.2023 року; постанові про визнання документом від 14.03.2023 року; наказах про призначення на посади вчителів (працівників) КЗ «Вільхуватський ліцей» Вільхуватської селищної ради за підписом ОСОБА_16 ; «Инструкции по заполнению формы об основном общем, средним общем образовании»; «заявлении о приеме на работу на ОСОБА_22 »; «личной карточки»; «ОБРАЗЦЕ приказа»; «СОГЛАСИИ на обработку персон.данных»; «трудовом договоре»; «учебном плане образовательной програмы основного общего образования (обновленный ФГОС) 5-9 классы». 
		Зокрема, згідно відомостей протоколу огляду від 15.03.2022 року, під час слідчої дії було оглянуто підручники з російською навчальною програмою, які знаходились у КЗ «Вільхуватський ліцей» Вільхуватської селищної ради, в бібліотеці та по сумісництву в особистому кабінеті ОСОБА_7 , та були особисто видані під час допиту ОСОБА_17 , 03.03.2023 року.
		Відповідно до протоколу огляду речей і документів від 14.03.2023 року, предметом огляду є документи виявлені у службовому кабінеті директора КЗ «Вільхуватський ліцей» ОСОБА_7 , та які надійшли від Управління освіти, культури і спорту Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області на адресу СВ УСБУ в Харківській області.
		Згідно відомостей «табеля учёта рабочего времени за август 2022 года», ОСОБА_7 , як в.о. директора, та іншим працівникам закладу у відповідних графах проставлені відмітки про кількість відпрацьованого часу.
		З відомостей протоколу огляду від 13.03.2023 року вбачається, що предметом огляду є флеш-носій зеленого кольору марки «Leizhan» на 16 Гб, який було передано ОСОБА_17 під час допиту його в якості свідка 03.03.2023. На флеш-носії містяться файли - документи та бланки документів, шаблони для заповнення, про організацію навчального процесу у школах, ліцеях, гімназіях за стандартами рф, які частково роздруковані та долучені до матеріалів справи у паперовому вигляді.
		Всі інші вищезазначені письмові докази, що були досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду, складені на російській мові.
		Відомості цих письмових доказів узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 та ОСОБА_17 , наданих ними в суді першої інстанції, про те, що влітку 2022 року ОСОБА_7 було призначено на посаду директору «Комунальний заклад «Вільхуватський ліцей» Вільхуватської сільської ради» та з цього часу він здійснював організацію процесу навчання у новому навчальному році. 
		В своїй апеляційній скарзі захисник не ставить під сумнів допустимість цих письмових доказів. Відповідних доказів не надано стороною захисту і під час апеляційного перегляду оскаржуваного вироку.
		Крім того, під час судового розгляді в суді першої інстанції були досліджені наступні речові докази: флеш-носій зеленого кольору марки «Leizhan» на 16 Гб, який було передано ОСОБА_17 під час допиту його в якості свідка 03.03.2023, та 8 російських підручників, отриманих 03.03.2023 року під час допиту свідка ОСОБА_17 (т. 1 а.с. 232).
		Отже, колегія суддів дійшла висновку, що усі досліджені судом першої інстанції обставини та показання свідків, а також письмові та речові докази, надані до суду, свідчать про наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення за ч.3 ст. 111-1 КК України, а саме, що він, будучи призначений на посаду спочатку на посаду в.о. директора, а потім і на посаду директора у навчальному закладі «Вільхуватський ліцей» Вільхуватської сільської ради, який був створений представниками окупаційної адміністрації держави-агресора, здійснював дії щодо впровадження стандартів освіти держави-агресора, тобто готував даний навчальний заклад до навчання, здійснював набір працівників (технічного та педагогічного складу) до даного навчального закладу шляхом пошуку цих працівників, співбесідами з ними, укладанням з ними трудових договорів, проводив наради з приводу організації підготовки школи до навчального процесу, отримував та надавав вказівки щодо вилучення з навчального процесу українських підручників, отримав підручники від окупаційної влади навчальних підручників на російській мові. 
		При цьому, під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанції не було надано стороною захисту належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про обставини, що виключають кримінальну відповідальність за вчинене ОСОБА_7 .
		Не підтверджене жодними доказами і наявність будь-якого фізичного або морального тиску з боку працівників держави-агресора на примушування обвинуваченого до призначення на посаду директором навчального закладу та вчинення ним дій щодо впровадження стандартів освіти рф у «Вільхуватському ліцеї», а твердження захисту лише на наявність окупації в с. Вільхуватка Куп`янського району Харківської області не може бути підставою для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 111-1 КК України. 
		Колегія суддів також враховує, що під час судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_7 повністю визнав свою провину за обвинувальним актом з кваліфікацією його дій за ч.3 ст. 111-1 КК України в повному обсязі, з його пояснень добровільно та без примусу. 
		Таким чином, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дослідивши докази надані сторонами кримінального провадження, оцінивши кожний доказ за своїм внутрішнім переконанням, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України, тобто у вчиненні громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування чи зміни судового рішення при перевірці цього кримінального провадження за апеляційними доводами захисника, колегією суддів не встановлено.
		За таких обставин, версія та доводи захисника ОСОБА_15 щодо незгоди з оскаржуваним вироком, суперечливість та відсутність достовірних доказів на підтвердження вини ОСОБА_7 у інкримінованому йому злочині мають суто суб`єктивний та безпідставний характер, пов`язаний з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відмови у задоволенні поданої апеляційної скарги захисника, а вирок суду першої інстанції в цій частині належить залишити без змін.
		 
		Разом з цим, перевіряючи оскаржуваний вирок в частині правильності призначення покарання ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням доводів поданої апеляційної скарги, конкретних обставин справи, а також фактичного змісту вироку,  не в повній мірі виконав вимоги ст. 65 КК України, з наступних підстав.
		Так, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз`яснень, наведених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. 
		Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його конкретні обставини, відомості про особу обвинуваченого, який є громадянином України, має міцні соціальні зв`язки, одружений, має неповнолітню доньку, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше не судимий.
		Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 , судом першої інстанції визнано щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. 
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , суд визнав вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій.
		З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що покарання ОСОБА_7 у виді 1 року позбавлення волі, тобто в мінімальних межах санкції частини статті, буде справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.
		Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із даним висновком суду з огляду на те, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.111-1 КК України, суд першої інстанції не у повному обсязі врахував тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_7 вчинив злочин проти основ національної безпеки України, що становить велику суспільну небезпеку, здійснювала дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти у період воєнного стану, спричинила вкрай негативні наслідки для впровадження повноцінного освітнього процесу в Україні. 
		Слід також зазначити, що значну роль у формуванні та збереженні ідентичності дитини відіграє саме освіта, через яку здійснюється безпосередній вплив на становлення та розвиток світоглядних уявлень, національної та правової ідентичності, громадянської позиції, ставлення до своєї держави та надбань її народу тощо. А системний підхід російської влади до впровадження власної освіти спрямований, у тому числі, на викоріння української ідентичності дітей, здійснення освітнього процесу передбачається повністю за російським стандартами, російською мовою та включає потужну пропагандистську складову, що має на меті «денацифікувати» українських дітей та сформувати державі-агресору світогляд.
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_7 основне покарання у виді 1 року позбавлення волі не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та не сприятиме виправленню засудженого та запобіганню вчиненню ним нових правопорушень.
		Крім того, колегія суддів вважає апеляційні вимоги прокурора щодо розширення переліку органів, в яких обвинувачена позбавляється права обіймати посади та займатися певною діяльністю, слушними.
		Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 02.02.2022 року у справі №344/16025/18 зазначив, що рішення суду про позбавлення такого права має бути чітко і ясно сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Більше того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.
		Вказане залишилось без належної уваги суду першої інстанції, який всупереч приписам ст. 55 KK України, фактично звузив сферу його застосування, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Наведене свідчить про те, що судом першої інстанції також при призначенні ОСОБА_7 покарання було здійснено безпідставне звуження галузей діяльності, в яких обвинувачений позбавляється права обіймати посади, що не позбавило б засудженого права займатись діяльністю, пов`язаною з публічними закликами до підтримки дій держави-агресора та до невизнання поширення державного суверенітету України в інших сферах діяльності, що, в свою чергу, свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, відомості про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку, з призначенням обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі в середніх межах санкції, передбаченої ч.3 ст.111-1 КК України, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у закладах освіти, а також обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування у сфері освіти та займатися освітньою та виховною діяльністю на строк, що зазначив прокурор в своїй апеляційній скарзі.
		При цьому колегія суддів враховує вимоги ч.4 ст.403, ст.421 КПК України, а тому доводи прокурора щодо наявності описки в поданій апеляційній скарзі в частині розміру додаткового покарання, які він надав під час апеляційного розгляду, є неприпустимими та безпідсавними.
		На переконання колегії суддів, саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, є пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним та достатнім для досягнення мети покарання - виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		Разом з цим, колегія суддів не погоджується з апеляційними доводами прокурора про наявність підстав, передбачених ст.69-1 КК України, оскільки судом першої інстанції встановлено обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, що унеможливлює призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора також підлягає частковому задоволенню.
		Колегія суддів бере до уваги позитивну характеристику обвинуваченого, його щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, наявність на його утриманні малолітньої дитини, 2018 року народження, невеликий час, протягом якого він виконував обов`язки директора навчального закладу, але, з урахуванням суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення у період дії воєнного часу проти основ національної безпеки України, не вбачає підстав для застосування положень ст.69 та ст.75 КК України.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 належить рахувати з дня його затримання, а саме з 30.03.2023 року, зарахувавши останньому, на підставі ч.5 ст.72 КК України, у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 30.03.2023 року по день ухвалення цього вироку, з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.
		В решті вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 26.02.2024 року щодо ОСОБА_7 належить залишити без змін.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного обвинувального вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, не вбачається.
		Поряд з цим належить врахувати, що відповідно до вимог ч.15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Керуючись ст.ст. 405, 407, 413, 420, 371, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу захисника  ОСОБА_15 залишити без задоволення.
		Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 26 лютого 2024 року стосовно  ОСОБА_7  в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок. 
		Призначити ОСОБА_7  покарання за ч.3 ст.111-1 КК України у виді 1 (одного) року 6 (шість) місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у закладах освіти, а також обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування у сфері освіти та займатися освітньою та виховною діяльністю на строк 10 (десять) років.
		Строк додаткового покарання ОСОБА_7  у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у закладах освіти, а також обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування у сфері освіти та займатися освітньою та виховною діяльністю, обчислюється з моменту відбуття основного покарання.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_7 , рахувати з дня його затримання, а саме з 30 березня 2023 року.
		На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_7  у строк покарання строк його попереднього ув`язнення, з 30 березня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно, із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.
		В решті вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 26 лютого 2024 року стосовно  ОСОБА_7  залишити без змін.
		               Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		Головуючий -
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...