Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 519/215/12 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: 26.04.2024. Зареєстровано: 26.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2024.
Дата набрання законної сили: 26.04.2024
Номер судового провадження: 22-ц/803/3514/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/3514/24 Справа № 519/215/12   Головуючий упершій інстанції: Антонюк О.А. Суддя-доповідач: Красвітна  Т. П.
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 квітня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого              Красвітної Т.П., 
		суддів:             Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
		розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгенівни на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року по справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгенівни про видачу дублікату виконавчого листа, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгенівни видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі №519/215/12  визнано неподаною та повернуто заявнику.
		В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є., посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
		   Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.
		Встановлено, що приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. звернулась до суду через систему «Електронний суд» із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, в якій просить видати дублікат виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 08.02.2012 у справі №519/215/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ Про Кредит Банк суму заборгованості за договором кредиту №801.41433 від 22.10.2010 у розмірі 28262,26 грн.
		 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 січня 2024 року вказану заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що:
		- заявником сторони по справі зазначені як «інші особи», «боржник» та «стягувач», цивільним кодексом не передбачені такі сторони провадження та заявнику необхідно вказати усіх сторін, які приймали участь у розгляді цивільної справи №519/215/12;
		- заявником, з урахуванням його, вимог не було надано підтвердження сплати судового збору відповідно до підпункту 17.4 пункту 17 перехідних положень ЦК України;
		- до заяви з усуненими недоліками слід додати її копії з усуненими недоліками для суду та докази направлення учасникам справи.
		Повертаючи приватному виконавцю Матвійчук Н.Є. заяву про видачу дубліката виконавчого листа суд першої інстанції не конкретизував, які саме вимоги ухвали про залишення заяви без руху не були виконані заявником.
		Як вбачається з матеріалів справи, приватний виконавець Матвійчук Н.Є. звернулась до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа в порядку підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України. 
		Відповідно до пункту 17.4 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Згідно положень ч. 1 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
		У заяві про видачу дублікату виконавчого листа заявником вказані прізвища імя по-батькові, поштові адреси, засоби звязку боржника, стягувача, які, відповідно, є відповідачем і позивачем у цивільній справі. 
		При постановленні ухвали про повернення заяви місцевий суд вдався до надмірного формалізму, який, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).
		Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. 
		Згідно з висновками, викладеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
		Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
		В рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
		Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
		Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
		Стосовно вимоги ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 січня 2024 року про сплату судового збору приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. за подання заяви про видачу дублікату виконавчого листа, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно підпункту 17.4 пункту 17 перехідних положень ЦК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
		За змістом ч. 2 ст. 185 ЦПК України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
		В пункті 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2010 року зазначено, якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху. При цьому у відповідній ухвалі суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.
		Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що в ухвалі суду про залишення заяви без руху має бути зазначено точну суму судового збору, яку необхідно сплатити та правильний порядок сплати, тобто банківські реквізити, а відтак суд може постановити ухвалу про повернення заяви у випадку, якщо така сума зазначена в ухвалі про залишення без руху, але у встановлений судом строк позивач її не сплатив (доплатив).
		Проте, в ухвалі місцевого суду про залишення заяви без руху не вказано точну суму для сплати судового збору, що суттєво ускладнює виконання вимог ухвали заявником. 
		Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та дійшов передчасного і необгрунтованого висновку про повернення заяви приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є.
		   Отже, враховуючи положення ст. 379 ЦПК України, колегія вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		   Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		   Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгенівни  задовольнити.
		Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року  скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
		   Повний текст судового рішення складений 26 квітня 2024 року.
		 
		   Головуючий Т.П. Красвітна
		   
		 
		Судді І.А. Єлізаренко
		 
		 
		О.В. Свистунова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...