Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/9065/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2024.
Дата набрання законної сили: 25.04.2024
Номер судового провадження: 61-11775ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 квітня 2024 року                       
		м. Київ
		 
		справа № 369/9065/20
		провадження № 61-11775св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Червинської М. Є., 
		 
		учасники справиза первісним позовом:
		позивач- ОСОБА_1 ,
		відповідачі: державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюга Ольга Василівна, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ,
		треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Леденьов Іван Сергійович, державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгеніївна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Мурзак Світлана Олексіївна, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, служба у справах дітей виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_6 ,
		 
		учасники справиза позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:
		третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_6 ,
		відповідачі: державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюга Ольга Василівна, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ,
		треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Леденьов Іван Сергійович, державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгеніївна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Мурзак Світлана Олексіївна, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, служба у справах дітей виконавчого комітету Вінницької міської ради, 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , яка підписана представником Лошадкіною Валерією Олександрівною , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2022 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В.,
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2020 року  ОСОБА_1 звернулась з позовом до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюги О. В., Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Києво-Святошинського (Бучанського) районного нотаріального округу Леденьов І. С., державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є., приватний нотаріус Києво-Святошинського (Бучанського) районного нотаріального округу Мурзак С. О., приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В. Б., про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення права власності, поновлення державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки.
		Позов мотивований тим, що 05 липня 2018 року між   ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484500:03:001:5004, розміром 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 
		10 липня 2020 року з реєстру речових прав їй стало відомо, що 15 квітня 2020 року державним нотаріусом зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_4 на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року у справі № 757/60869/19-ц. Саме на підставі цього ж рішення приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Леденьовим І. С. 17 квітня 2020 року до реєстру внесений запис про припинення її права власності на землю. При цьому, жодного судового рішення про припинення її, ОСОБА_1 , права власності на земельну ділянку, або щодо прав будь-яких третіх осіб не існує. 
		У подальшому, належна їй земельна ділянка неодноразово відчужувалась, а саме 17 квітня 2020 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Леденьовим І. С., земельна ділянка була відчужена на користь ОСОБА_5 
		08 травня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. внесено запис про об`єднання її земельної ділянки з іншими та присвоєння нового кадастрового номеру 3222484500:03:001:5078. 29 травня 2020 року новоутворена земельна ділянка (до складу увійшла спірна земельна ділянка) відчужена на користь ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу. 19 червня 2020 року на підставі договору дарування право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 . Вказала, що жодної з підстав, передбачених статтею 140 ЗК України, щодо припинення права власності на землю, або для об`єднання належної їй земельної ділянки з іншою не існувало, а тому її право власності порушено.
		Позивач просила:
		скасувати рішення державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Канюги О. В. № 51979312 від 15 квітня 2020 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484500:03:001:5004, розміром 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
		скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5078, розміром 0,50 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , проведену відділом у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління та м. Ірпені ГУ Дергеокадастру у Київській області 05 травня 2020 року;
		припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484500:03:001:5078, розміром 0,50 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та усіх зареєстрованих обтяжень;
		поновити державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5004, розміром 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
		витребувати земельну ділянку, кадастровий номер 3222484500:03:001:5004, розміром 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 ;
		скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484500:03:001:5004, розміром 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
		скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484500:03:001:5078, розміром 0,50 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		У серпні 2021 року ОСОБА_6 звернувся з позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюги О. В., ГУ Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Києво-Святошинського (Бучанського) районного нотаріального округу Леденьов І. С., державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є., приватний нотаріус Києво-Святошинського (Бучанського) районного нотаріального округу Мурзак С. О., приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В. Б., служба у справах дітей виконавчого комітету Вінницької міської ради про витребування земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації земельної ділянки, поновлення державної реєстрації земельної ділянки.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 є власником земельних ділянок площею 0,1213 га, кадастровий номер 3222484500:03:001:5061 та площею 0,1287 га, кадастровий номер 3222484500:03:001:5062, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Йому стало відомо, що в кадастровій карті належні йому земельні ділянки відображаються не двома окремими ділянками, а однією із загальною площею 0,50 га. В подальшому він з`ясував, що право власності на його земельні ділянки перереєстроване за ОСОБА_4 на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/60869/19-ц. Однак, будь-якої справи щодо позбавлення його права власності на вказані земельні ділянки в даному суді не розглядалось. Надалі земельні ділянки були відчужені за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 , а потім його земельні ділянки та ще одна земельна ділянка були об`єднані в одну земельну ділянку, загальною площею 0,50 га, та відчужені за договором купівлі-продажу ОСОБА_9 . В подальшому ОСОБА_9 за договором дарування відчужила її на користь ОСОБА_3 . 
		Зазначив, що наказом Міністерства юстиції рішення державного реєстратора Канюги О. В. були скасовані, тобто, перереєстрацію права власності на ОСОБА_4 вже визнано незаконною та скасовано. У зв`язку з цим, усі подальші правочини щодо спірних земельних ділянок є неправомірними та порушують його право власності. Оскільки між ним та ОСОБА_3 не існує договірних відносин, земельні ділянки вибули з його володіння поза його волею, тому вони підлягають витребуванню у відповідача.
		Позивач просив:
		витребувати земельну ділянку, кадастровий номер 3222484500:03:001:5061, розміром 0,1213 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 ;
		витребувати земельну ділянку, кадастровий номер 3222484500:03:001:5062, розміром 0,1287 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 ;
		скасувати рішення про об`єднання об`єктів нерухомого майна, індексний номер 52179678 від 08 травня 2020 року, видавник Науменко О. Є. , державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, та скасувати утворений цим рішенням розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2078212532224;
		поновити державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, розділ - інформацію про об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1728663832224, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5061, розміром 0,1213 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 ;
		поновити державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, розділ - інформацію про об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1728555432224, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5062, розміром 0,1287 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 ;
		скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5078, розміром 0,50 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , проведену відділом у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області 06 травня 2020 року;
		поновити державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5061, розміром 0,1213 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 ;
		поновити державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5062, розміром 0,1287 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 .
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2021 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради в особі служби у справах дітей та законного представника неповнолітньої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 .
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року прийнято до провадження та спільного розгляду з позовними вимогами ОСОБА_1 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_6 . 
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Скасовано рішення державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Канюги О. В. № 51979312 від 15 квітня 2020 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484500:03:001:5004, розміром 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
		Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:03:001:5004 розміром 0,50 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , проведену відділом у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління та м. Ірпені ГУ Дергеокадастру у Київській області 05 травня 2020 року.
		Витребувано земельну ділянку, кадастровий номер 3222484500:03:001:5004, розміром 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
		Стягнуто з державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюги О. В. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
		Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816,00 грн.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію задоволено частково.
		Витребувано земельну ділянку, кадастровий номер 3222484500:03:001:5061, розміром 0,1213 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 .
		Витребувано земельну ділянку, кадастровий номер 3222484500:03:001:5062, розміром 0,1287 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 .
		Скасовано рішення про об`єднання об`єктів нерухомого майна індексний номер 52179678 від 08 травня 2020 року видавник Науменко О. Є. , державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, та скасувати утворений цим рішенням розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2078212532224.
		Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5078, розміром 0,50 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , проведену відділом у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління та м. Ірпені ГУ Дергеокадастру у Київській області 06 травня 2020 року.
		Стягнуто з ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 1 816,00 грн.
		Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Київській області на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: 
		            відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав підставою для державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_4 було рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року у справі №757/60869/19-ц;
		проте, під час прийняття державним нотаріусом Канюгою О. В. оспорюваних рішень нею не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав, оскільки подані для проведення державної реєстрації прав документи не є підставою для державної реєстрації. Крім того, державним нотаріусом Канюгою О .В. не запитано копію рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року у справі № 757/60869/19-ц. Разом з тим, вказане судове рішення стосується цивільної справи з іншим предметом позовом, тому не встановлює, не змінює, не припиняє речових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на спірні земельні ділянки. Відповідачі у справі не надали суду доказів того, що право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на належні їм земельні ділянки було припинено у встановленому законом порядку;
		посилання державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Канюги О. В. щодо несанкціонованого втручання, не вчиненням нею безпосередньо дій щодо реєстрації спірного майна, суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки на даний час триває досудове розслідування, а наявність спірних рішень державного нотаріуса порушує права позивачів на належні їм земельні ділянки; 
		оскільки в судовому засіданні встановлено, що право власності на спірні земельні ділянки позивачів було припинено з порушенням чинного законодавства, тому всі подальші дії з цими земельними ділянками (продаж, об`єднання, неодноразове відчуження) відбувалось без волі власника, а тому позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації об`єднання земельних ділянок (зважаючи на зміну кадастрового номер земельних ділянок), є обґрунтованими та підлягають задоволенню;
		позовні вимоги в частині скасування та поновлення державної реєстрації не підлягають задоволенню, оскільки позивачами обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, а позовні вимоги про витребування майна є підставами для внесення відповідних записів.
		Твердження відповідача про недоведеність права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку площею 0,25 га та права власності ОСОБА_6 на земельні ділянки площами 0,1213 га і 0,1287 га, суд першої інстанції відхилив, оскільки позивачами надано і договір, і витяги про реєстрацію права власності. Матеріали справи не містять доказів того, що даний договір є нікчемним, або визнаний судом недійсним, або реєстрація права власності за позивачами відбулась з порушеннями. Не встановлено таких обставин і в судовому засіданні. Щодо неточностей у даті отримання паспорта продавця земельної ділянки, то відповідач акцентуючи свої заперечення на цій обставині не вказав, яким чином така неточність впливає на дійсність укладеного правочину. Суд врахував, що чинним законодавством така неточність не пов`язується з дійсністю правочину.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної  інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Лошадкіної В. О. в інтересах ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , задоволено частково.
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2022 року в частині вирішення позовних вимог  ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про скасування рішень про державну реєстрацію скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
		суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_6 належних їм земельних ділянок, оскільки рішення суду у справі № 757/60869/19-ц на підставі якого спірні земельні ділянки вибули із власності позивачів у власність ОСОБА_11 , а в подальшому були неодноразово відчужені, не встановлює, не змінює, не припиняє речових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на вказані земельні ділянки. Суд апеляційної інстанції вказав, що незважаючи на факт об`єднання первинної земельної ділянки ОСОБА_1 та двох земельних ділянок ОСОБА_6 в одну земельну ділянку площею 0,50 га кадастровий номер: 3222484500:03:001:5078, ОСОБА_3 не є законним власником ні вказаної земельної ділянки площею 0,50 га, ні первинних земельних ділянок, які вибули з власності позивачів поза їх волею на підставі рішення суду, якого не існує. Тобто, у ОСОБА_3 відсутнє речове право як на первинні земельні ділянки, так і на земельну ділянку, яка утворилась внаслідок об`єднання первинних земельних ділянок; 
		щодо аргументів апеляційної скарги про сумнівність набуття        ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідачем не спростовано презумпцію правомірності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 липня 2018 року, за яким ОСОБА_1 набула спірну земельну ділянку у власність, доказів визнання вказаного договору недійсним у встановленому законом порядку відповідачем не надано;
		щодо тверджень апеляційної скарги про сумнівність набуття ОСОБА_6 права власності на спірні земельні ділянки, суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_6 на підтвердження свого права власності на належні йому земельні ділянки надав суду витяги з державного земельного кадастру від 05 грудня 2018 року;
		колегія суддів вказала, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивачів поза їх волею, на підставі неіснуючого судового рішення, жодних правочинів щодо розпорядження належним їм нерухомим майном позивачі не вчиняли. Такий висновок ураховує інтереси позивачів як власників спірного нерухомого майна та баланс з правами й інтересами добросовісного набувача, оскільки за обставин, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_6 втратили майно внаслідок протиправних дій та на підставі неіснуючого судового рішення, права та інтереси позивачів переважають інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно лише за умови, що згідно зі статтею 388 ЦК України воно не може бути витребуване у нього; добросовісний набувач не позбавлений можливості відновити свої права у спосіб звернення до суду з позовом до продавця спірного нерухомого майна на підставі статті 661 ЦК України. Тобто, законодавство України надає ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , певні ефективні засоби юридичного захисту (див. висновки Верховного Суду України у справі № 6-2510цс15 та висновки Верховного Суду у справі № 335/10446/18). Отже, витребування спірного нерухомого майна у ОСОБА_3 не порушуватиме принцип пропорційності;
		разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав власності, скасування державної реєстрації, скасування рішення про об`єднання об`єктів нерухомого майна, оскільки вказані вимоги не є ефективним способом захисту порушеного права власників земельних ділянок.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У серпні 2023 року  ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , подала касаційну скаргу за підписом представника  Лошадкіної В. О. , в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про їх відмову повністю, вирішити питання про розподіл судових витрат.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
		висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_6 є власником земельних ділянок площею 0,1213 га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5061 та площею 0,1287 га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5062, зроблений на підставі доказів, які були прийняті судом апеляційної інстанції з грубим порушенням норм процесуального права (ці докази не були подані до суду першої інстанції, не досліджувались судом першої інстанції, клопотання ОСОБА_6 про приєднання цих доказів не містить обґрунтування поважності обставин неподання цих доказів до суду першої інстанції). З огляду на викладене вважає, такі докази є недопустимими, а рішення про витребування цих земельних ділянок незаконним, оскільки, ОСОБА_6 не довів, що він є власником цих земельних ділянок, тобто, не довів правовий зв`язок між ним та спірним майном;
		суди самостійно, порушуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, вийшли за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог і вирішили витребувати земельну ділянку на її користь, хоча, вона у своїх заявлених вимогах про це суд не просила;
		суди витребували у неповнолітнього ОСОБА_3 майно, яке не відповідає індивідуальним ознакам майна, про витребування якого заявляли  ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Зазначає, що неповнолітній ОСОБА_3 володіє земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484500:03:001:5078, а позивачі не довели правовий зв`язок між ними та майном, яке вони просили витребувати;
		суди в порушення норм процесуального права встановили обставини за відсутністю доказів, які їх підтверджують. Так, матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222484500:03:001:5078 є тією ж земельною ділянкою, або частиною земельної ділянки, власниками якої є позивачі. Вказує, що суди в мотивувальній частині послались на рішення державного реєстратора Томилівської сільської Білоцерківського району Київської області Науменко О. С. на підставі якого внесено запис (номер запису про право власності 36444070) про об`єднання земельних ділянок: площею 0,25 га кадастровий номер 3222484500:03:001:5004 з іншими земельними ділянками, внаслідок чого їм присвоєно кадастровий номер 3222484500:03:00:5078, яке відсутнє в матеріалах справи. Крім того, запис про об`єднання земельних ділянок внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06 травня 2020 року, проте судами скасовано державну реєстрацію, проведену 05 травня 2020 року. Зазначає, що спосіб захисту щодо скасування державної реєстрації не відповідає вимогам чинного законодавства;
		суд не дали оцінку добросовісності відповідача під час набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484500:03:001:5078, не врахували, що на момент придбання спочатку цієї земельної ділянки ОСОБА_2 , а потім дарування цієї земельної ділянки неповнолітньому сину - ОСОБА_3 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, були відсутні відомості про те, що ці земельні ділянки перебувають у власності інших осіб або на них є якісь обтяження. Суди поклали на відповідача додатковий обов`язок перевіряти та аналізувати обставини правомірності попередніх переходів майна, зокрема, обставини вибуття майна з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Витребування у неповнолітнього ОСОБА_3 як добросовісного набувача його земельної ділянки є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача та його мати індивідуальний і надмірний тягар;
		резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції є нечіткою, оскільки не розуміло, про які саме скасовані рішення йде мова;
		при задоволенні позову суд першої інстанції послався на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року у справі № 757/60869/19-ц, зазначивши, що це рішення не встановлює, не змінює, не припиняє речових прав на земельні ділянки позивачів. Проте, суди залишили поза увагою, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень це рішення не опубліковано з підстав того, що інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень», тобто вказаний доказ є недопустимим.
		Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
		Позиція інших учасників справи
		У вересні 2023 року  ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_12 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що суди правильно встановили обставини справи та прийняли рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки судів доводами відповідача спростовані не були, у зв`язку з цим, вважає, що відсутні будь-які правові підстави для скасування або зміни оскаржених судових рішень.
		У жовтні 2023 року ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_13 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що аргументи касаційної скарги про покладення на неповнолітнього ОСОБА_3 надмірного тягаря внаслідок витребування у нього подарованої земельної ділянки, є необґрунтованими з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 756/5565/21 відповідно до яких «на останню набувачку квартири ОСОБА З не буде покладено індивідуальний та надмірний тягар з огляду на безоплатність набуття нею права власності на спірну квартиру, яка вибула з власності територіальної громади у незаконний спосіб». Вказує, що жодного судового рішення щодо припинення права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку не приймалося, ОСОБА_4 не набула права власності на земельну ділянку, відповідно й всі наступні правочини, вчинені щодо земельної ділянки, не створювали жодних правових наслідків та будь-яких прав на земельну ділянку у сторін цих правочинів. З цих же підстав об`єднання земельної ділянки з іншою/іншими земельною ділянкою/земельними ділянками є юридично нікчемним.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року поновлено  ОСОБА_2 строкна касаційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 369/9065/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
		У серпні 2023 року справа № 369/9065/20 надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_13 про ознайомлення з матеріалами справи повернуто без розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_6 , яке підписане представником ОСОБА_13 , про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу відмовлено. Продовжено ОСОБА_6 строк на подання відзиву на касаційну скаргу. У задоволенні клопотань ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , підписане представником Лошадкіною В. О. , та ОСОБА_6 , яке підписане представником ОСОБА_13 , про участь у судовому засіданні відмовлено. Справу призначено до судового розгляду. 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 15 серпня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 13 січня 2021 року у справі №264/949/19, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18,  від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 13 листопада 2019 року № 645/4220/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
		Фактичні обставини 
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 32224845600:03:001:5004, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_6 є власником земельних ділянок, утворених на підставі поділу земельної ділянки площею 0,25 га на дві ділянки: площею 0,1213 га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5061 та площею 0,1287 га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5062, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		15 квітня 2020 року за ОСОБА_4  на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року у справі № 757/60869/19-ц зареєстровано право власності на земельні ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 32224845600:03:001:5004, площею 0,1213 га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5061 та площею 0,1287 га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5062.
		Згідно відповідей Печерського районного суду м. Києва № 2765/20 від 20 липня 2020 року та № 2712/20 від 16 липня 2020 року, 11 грудня 2019 року районним судом було ухвалено рішення у справі № 757/60869/19-ц, яким зобов`язано банківську установу розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю. Разом з тим, із змісту даного рішення вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не є стороною у даній справі та судом не вирішувалось питання щодо спірних земельних ділянок, прав, свобод, інтересів чи обов`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
		Наказом Міністерства юстиції України № 3571/5 від 15 жовтня 2020 року скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51979833 та № 51979560 від 15 квітня 2020 року державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Вільногірського міського нотаріального округу Канюги О. В.
		17 квітня 2020 року ОСОБА_4 за договорами купівлі-продажу, посвідченими приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С., відчужила на користь ОСОБА_5 земельні ділянки, площею 0,25 га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5004, площею 0,1213 га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5061, площею 0,1287 га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5062.
		06 травня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. внесено запис про об`єднання земельних ділянок: площею 0,25 га (кадастровий номер 3222484500:03:001:5004), площею 0,1213 га (кадастровий номер 3222484500:03:001:5061), площею 0,1287га (кадастровий номер 3222484500:03:001:5062).
		Об`єднану земельну ділянку площею 0,50 га створено та зареєстровано відділом Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені ГУ Держгеокадастру у Київській області та присвоєно новий кадастровий номер 3222484500:03:001:5078. Право власності на вказану ділянку зареєстровано за ОСОБА_5 
		29 травня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,50 га, кадастровий номер 3222484500:03:001:5078, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Мурзак С. О.
		19 червня 2020 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Лукашенко В. Б. Вінницького міського нотаріального округу, подарувала малолітньому ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,50 га з кадастровим номер 3222484500:03:001:5078.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 грудня 2014 року, ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_14 земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ) кадастровий номер: 3222484500:03:001:5005. Відчужувана земельна ділянка належала ОСОБА_15 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 16 лютого 2013 року, індексний номер: 531771. 
		Право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_6 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 8213827.
		За нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_6 від 26 листопада 2018 року належна йому земельна ділянка площею 0,2500 га кадастровий номер: 3222484500:03:001:5005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), була поділена на дві окремих земельних ділянки площами 0,1213 га кадастровий номер 3222484500:03:001:5061 та 0,1287 га кадастровий номер 3222484500:03:001:5062.
		Позиція Верховного Суду
		Щодо позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння
		Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
		Згідно з приписами частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).
		Можливість власника реалізувати його право витребувати майно з володіння добросовісного набувача (тобто того, який не знав і не міг знати про те, що набуває майно, яке особа не мала права йому відчужувати) згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі (оплатно, безвідплатно) добросовісний набувач набув це майно у власність. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). 
		Тобто, у частині третій статті 388 ЦК України передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) зазначено, що:
		«відповідач ОСОБА_1 одержав спірне майно за безвідплатними договорами - договорами дарування. Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Отже, в разі безвідплатного набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати, власник на підставі статті 387 ЦК України має право витребувати його від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від добросовісності останньої. Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Частинами першою, другою статті 388 ЦК України встановлений перелік випадків, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача за відплатним договором. Водночас з огляду на висновок про безвідплатність набуття майна зазначені норми не підлягають застосуванню у цій справі. Натомість застосовується стаття 387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову в частині витребування спірного майна із чужого незаконного володіння».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 205/6645/19 (провадження № 61-17021св20) зазначено, що «у разі безвідплатного набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати, власник на підставі статті 387 ЦК України має право витребувати його від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від добросовісності останньої».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2023 року у справі № 756/5565/21 (провадження № 61-2923св22) зазначено, що «на останню набувачку квартири не буде покладено індивідуальний та надмірний тягар з огляду на безоплатність набуття нею права власності на спірну квартиру, яка вибула з власності територіальної громади у незаконний спосіб». Верховний Суд у зазначеній справі вважав, що «витребування квартири в ОСОБА_3 не порушує принцип пропорційності втручання у її право власності».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 520/2294/17 (провадження № 61-9181св23) зазначено, що «на останню набувачку квартири не буде покладено індивідуальний та надмірний тягар з огляду на безоплатність набуття нею та попереднім власником права власності на спірну квартиру, яка вибула з власності територіальної громади у незаконний спосіб».
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		У справі, що переглядається:
		ОСОБА_1 та ОСОБА_6 позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння  ОСОБА_3 обґрунтували тим, що право власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_4 зареєстровано на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року у справі № 757/60869/19-ц, яке цим судом не ухвалювалось; 
		при задоволенні позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння суди встановили, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року у справі № 757/60869/19-ц, на підставі якого за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки, не ухвалювалось, тому не встановлює, не змінює, не припиняє речових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на ці земельні ділянки.  ОСОБА_4 за договорами купівлі-продажу відчужила на користь ОСОБА_5 спірні земельні ділянки, які в подальшому об`єднані з присвоєнням земельній ділянці нового кадастрового номеру 3222484500:03:001:5078. 29 травня 2020 року ОСОБА_5 відчужив земельну ділянку кадастровий номер 3222484500:03:001:5078 ОСОБА_2 , яка в подальшому, на підставі договору дарування подарувала її малолітньому сину ОСОБА_3 ;
		на час пред`явлення позовів останнім набувачем спірного нерухомого майна є малолітній  ОСОБА_3 , який набув його на підставі договору дарування;
		у разі безвідплатного набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати, власник на підставі статті 387 ЦК України має право витребувати його від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від добросовісності останнього;
		на останнього набувача не буде покладено індивідуальний та надмірний тягар з огляду на безоплатність набуття ним права власності на спірне майно, яке вибуло з власності позивачів у незаконний спосіб;
		таким чином, оскільки ОСОБА_3 набув спірне нерухоме майно безвідплатно на підставі договору дарування, вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про витребування у нього цього майна є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Суди зробили правильний висновок про задоволення позовів в цій частині, проте помилилися з мотивами такого задоволення, тому оскаржені судові рішення слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. 
		Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 367 ЦПК України та необґрунтовано прийнято нові докази на підтвердження права власності ОСОБА_6 на спірні земельні ділянки, колегія суддів відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції прийняв ці докази на спростування доводів відповідача, висловлених у апеляційній скарзі та в судовому засіданні, щодо недоведеності ОСОБА_6 його суб`єктивного права на звернення до суду з цим позовом. Разом з тим, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_6 на час подачі позову був власником спірних земельних ділянок (т. 2 а. с. 46,47).
		Аргументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_3 володіє земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484500:03:001:5078, а суди витребували у нього майно, яке не відповідає індивідуальним ознакам майна, колегія суддів відхиляє, оскільки з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справа № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).
		Щодо позовних вимог до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюга О. В., Головного управління Держгеокадастру у Київській області
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
		Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).
		Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
		У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи свідчать, що спір виник між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 . Тому в задоволенні позовних вимог до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюга О. В., ГУ Держгеокадастру у Київській області слід було відмовити в зв`язку з їх пред`явленням до неналежних відповідачів. Тому судові рішення в цій частині належить змінити в мотивувальній частині.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		З урахуванням меж касаційного перегляду та необхідності врахування висновків щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2023 року у справі № 756/5565/21 (провадження № 61-2923св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 520/2294/17 (провадження № 61-9181св23), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок та в частині позовних вимог до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюга О. В., ГУ Держгеокадастру у Київській області змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. 
		Оскільки Верховний Суд змінює оскаржені судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, новий розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду          
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , яка підписана представником Лошадкіною Валерією Олександрівною , задовольнити частково.
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року в частині позовних вимог  ОСОБА_1 до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюги Ольги Василівни, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки та в частині позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюги Ольги Василівни, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки змінити, виклавши їх мотивувальні частині в редакції цієї постанови.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                             І. О. Дундар
		Є. В. Коротенко
		В. М. Коротун
		Є. В. Краснощоков
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...