Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/3859/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2024.
Дата набрання законної сили: 24.04.2024
Номер судового провадження: 14-53цс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА 
		24 квітня 2024 року
		м. Київ
		Справа № 367/3859/20
		Провадження № 14-53цс24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О. С.,
		суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В.,  Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю і поділ майна, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2023 року, додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року,
		ВСТАНОВИЛА:
		У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом<s align="justify"> </s>до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.
		Позовна заява мотивована тим, що з серпня 2002 року вона проживала разом з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. 20 серпня 2005 року між ними було зареєстровано шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка - ОСОБА_3 . За час спільного проживання ними за спільні кошти було придбано земельну ділянку, площею 0,1381 га, право власності на яку оформлено за відповідачем. На цій земельній ділянці ними спільною працею та за спільні кошти було збудовано індивідуальний житловий будинок, загальною площею 246,04 кв. м, житловою площею 130,98 кв. м, який наразі є об`єктом незавершеного будівництва.
		22 серпня 2007 року ними за спільні кошти було придбано легковий автомобіль марки «GREAT WАLL SAFE SUV», який було зареєстровано за відповідачем.
		Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2020 року шлюб між ними було розірвано.
		Позивачка зазначала, що відповідач відмовляється закінчувати ремонт у вказаному вище будинку, оформлювати прийняття його до експлуатації та не має наміру реєструвати право власності на нього.
		Посилаючись на викладене та те, що добровільно поділити майно сторони не можуть, позивачка просила: 
		 - встановити факт її проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з серпня 2002 року по серпень 2005 року; 
		 - визнати земельну ділянку, площею 0,1381 га, кадастровий номер 3210945300:01:121:0921, спільною сумісною власністю, набутою за час фактичного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу; 
		 - визнати за нею у порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину вищевказаної земельної ділянки;
		 - визнати за нею у порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва - індивідуального житлового будинку, загальною площею 246,04 кв. м, житловою площею 130,98 кв. м.;
		 - у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «GREAT WАLL SAFE SUV», зобов`язавши останнього виплатити їй грошову компенсацію 1/2 частини вартості цього автомобіля у розмірі 57 229 грн.
		Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 19 серпня 2005 року включно.
		Визнано земельну ділянку, площею 0,1381 га, кадастровий номер 3210945300:01:121:0921, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка набута під час фактичного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
		Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя право власності на: 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1381 га, кадастровий номер 3210945300:01:121:0921, та 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва - індивідуального житлового будинку, загальною площею 246,04 кв. м, житловою площею 130,98 кв. м,.
		У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на легковий автомобіль марки «GREAT WАLL SAFE SUV», та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості вищевказаного автомобіля у розмірі 57 229 грн.
		У задоволенні решти позову відмовлено.
		Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із серпня 2002 року по 19 серпня 2005 року включно підтверджено показаннями свідків, фотокартками, копіями договорів оренди квартири, копіями актів депутата від 18 вересня 2019 року в частині інформації щодо спільного проживання сторін за відповідними адресами, іншими письмовими доказами. Разом з тим, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності 01 січня 2004 року СК України та ЦК України. Тоді як КпШС України, який діяв до 01 січня 2004 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин, не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу. У зв`язку з цим факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу підлягає встановленню з 01 січня 2004 року по 19 серпня 2005 року включно. 
		Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання земельної ділянки спільним сумісним майном та її поділ, суд першої інстанції виходив із того, що на час придбання земельної ділянки, а саме 14 листопада 2003 року, сторони проживали разом та вели спільне господарство, а тому земельна ділянка була придбана за рахунок їх спільної праці та коштів під час фактичного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що підтверджується належними та допустимими доказами і показаннями свідків. 
		Додатковим рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 липня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 050 грн.
		Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення суду у редакції цієї постанови. 
		Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що висновки міського суду про те, що житловий будинок, який є об`єктом незавершеного будівництва, побудований сторонами за спільні кошти за час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, є правильними. Зазначені обставини позивачкою доведено, а відповідачем не спростовано. Отже, спірний об`єкт незавершеного будівництва є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, проте відповідач не вчиняє дій щодо прийняття його до експлуатації і право власності на нього не оформлює, а позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу вказаного майна. Тому зазначений об`єкт незавершеного будівництва є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу у рівних частках між ними.
		Суд першої інстанції встановив факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2004 року. При цьому, спірна земельна ділянка, на якій збудовано вказаний житловий будинок, була придбана відповідачем 14 листопада 2003 року. Водночас апеляційний суд, пославшись на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, зазначив, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Отже, позивачка, яка набула власності на нерухоме майно має також і право на земельну ділянку, на якій це майно розміщено та необхідну для обслуговування нерухомого майна. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо підстав визнання спірної земельної ділянки спільним сумісним майном подружжя, проте зазначене не вплинуло на правильне вирішення спору.
		У грудні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2023 року, додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку в частині встановлення факту проживання сторін у справі однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділу, 
		Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі , а 26 лютого 2024 року призначив її до судового розгляду.
		03 квітня 2024 року касаційний суд передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав відступлення (уточнення, конкретизації) від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати  вважала, що для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є необхідність у відступі від правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15.
		У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.
		У резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.
		На думку, колегії суддів Касаційного цивільного суду заявлення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, їх розгляд та зазначення про це саме у резолютивній частині судового рішення було стабільною і сталою практикою Верховного Суду України (зокрема у постановах у справах № 6-727цс16, № 6-2253цс15, № 6-1026цс15). 
		Вказане, на переконання колегії суддів Касаційного цивільного суду, свідчить про те, що суди у своїй практиці слідували правовому висновку Верховного Суду України, що було обов`язковим виконанням вимог статті 360-7 ЦПК України у редакції до 15 грудня 2017 року. Велика Палата Верховного Суду відповідно до вимог пункту 7 Перехідних положень ЦПК України не відступила від наведених вище правових висновків Верховного Суду України. 
		Наразі, застосовуючи новий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, судам апеляційної та касаційної інстанцій необхідно скасовувати законно (відповідно до вимог закону та висновку Верховного Суду України) розглянуті позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у судових рішеннях, ухвалених до дати постанови Великої Палати Верховного Суду, як це безпосередньо вчинено у постанові цього Суду. 
		У такій ситуації скасування судових рішень у певній мірі впливає на суддівську кар`єру судді. 
		Крім того, колегія суддів вказала, що «у справах про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як правило завжди існує спір про право (поділ майна, стаття 74 СК України). Отже, якщо слідувати логіці Великої Палати Верховного Суду, то потреби у такому виді провадження цивільного судочинства як встановлення юридичного факту немає потреби, тому що при заявленні такої вимоги її слід залишати без розгляду через апріорі наявність спору про право.  
		Отже, звернення позивача з окремою позовною вимогою про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу в судовому порядку не скасовує необхідності встановлення цього факту як у мотивувальній, так і в резолютивній частині.»
		З урахуванням наведеного колегія суддів касаційного суду вважала, що вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу слід відносити не до способу судового захисту, а як заявлення вимоги, яка безпосередньо випливає із вимог ЦПК України як вид провадження у цивільному судочинстві. 
		Визначення того, чи є обтяжливим для сторони заявлення і доведення певних позовних вимог є передбаченим законом правом саме цієї сторони.  
		З цих підстав колегія суддів Касаційного цивільного суду просила Велику Палату Верховного Суду відступити від правового висновку, викладеного у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15 (провадження № 14-22цс20).
		Велика Палата Верховного Суду вважає висновки про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необґрунтованими.
		Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що з  метою забезпечення єдності та сталості судової практики підстави для відступу від висловлених раніше правових позицій Великої Палати мають бути достатньо вагомими: її попередні рішення є неефективними, помилковими чи застосований у цих рішеннях підхід очевидно застарів внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41)).
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу й на пункт 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom»), заява № 27238/95, у якому Європейський суд з прав людини наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від своїх попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
		Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з часу формування правових висновків у справі № 523/14489/15, від якого бажає відступити колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, пройшло лише три місяці. Відповідно ні суспільні відносини, ні їх правове регулювання в державі  не змінилися. Жодних свідчень того, що рішення Великої Палати призвело до вад правозастосування, які би зумовлювали потребу відступити від сформульованого Великою Палатою Верховного Суду висновку - немає.
		Отже, з урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що в ухвалі від 03 квітня 2024 року у справі № 367/3859/20 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не навела підстав, які б зумовили необхідність відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15 (провадження № 14-22цс20).
		Виходячи із викладеного немає підстав для відступу від наведеного висновку Великої Палати.
		Крім того, колегія суддів Касаційного цивільного суду як підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вказала на те, що Палата у своїй постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15 (провадження  № 14-22цс20) не відступила від правових висновків Верховного Суду України  № 6-727цс16, № 6-2253цс15, № 6-1026цс15.
		Велика Палата Верховного Суду відповідно до своєї усталеної практики, формулюючи відступ від висновку щодо застосування норми права, відступає від висновку, а не від судового рішення в конкретній справі. Відсутність повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній з яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 та від 15 листопада 2023 року у справі № 918/119/21).
		Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		УХВАЛИЛА:
		Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю і поділ майна повернути на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                    О. С. Ткачук
		Судді:                            О. О. Банасько                                  С. І. Кравченко
		О. Л. Булейко                                   О. В. Кривенда
		Ю. Л. Власов                                    М. В. Мазур
		І. А. Воробйова                                 С. Ю. Мартєв
		М. І. Гриців                                       С. О. Погрібний
		Ж. М. Єленіна                                   О. В. Ступак
		І. В. Желєзний                                  В. Ю. Уркевич
		Л. Ю. Кишакевич                              Є. А. Усенко
		В. В. Король                                      Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...