Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/40609/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; щодо реєстрації або обліку прав на майно.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2024.
Дата набрання законної сили: 07.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 
		e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
		 
		 
		Унікальний номер справи № 761/40609/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3339/2024Головуючий у суді першої інстанції - Савицький О.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		07 лютого 2024 року Київський апеляційний суд у складі:
		суддя-доповідач                         Нежура В.А.,
		судді                                                          Верланов С.М., Невідома Т.О.,
		секретар                                        Цуран С.С.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Юрченком Кирилом Ігоровичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від          28 серпня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Чорна Марина Миколаївна, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним та скасування рішення державної реєстрації,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У листопаді 2021 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департаменту з питань реєстрації ВО КМР (КМДА), треті особи: ПН Донецького МНО Чорна М.М., ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , в якому просив визнати недійсним договір дарування квартири від 24.04.2004на нотаріальному бланку ВВС № 518165 на користь ОСОБА_3 ;
		скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 57771520 від 21.04.2021 номер запису про право власності: 41613901, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2342653580000.
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що він у жовтні 2021 року звернувся до приватного нотаріуса, щоб дізнатися перелік документів необхідний для оформлення спадщини після померлої матері ОСОБА_6 , однак з`ясувалось, що належна йому та спадкодавцю у рівних частках квартира АДРЕСА_1 , на даний час належить невідомій особі. Так, згідно договору дарування квартири від 24.04.2004, посвідченого ПН Донецького МНО Чорною М.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1448, за яким дарувальники - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , подарували, а обдаровуваний - ОСОБА_3 , прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 . Однак позивач зазначає, що ні його матір, ні він особисто ніяких правочинів щодо відчуження квартири не вчиняли, жодного разу не були у                   м. Донецьк, при цьому матір за станом свого здоров`я не могла туди фізично прибути. З врахуванням того, що належною позивачу та його матері квартирою неправомірно заволоділи невідомі особи, позивач 25.10.2021 звернувся до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Посилаючись на те, що він з матір`ю жодних договорів дарування щодо відчуження квартири не укладали, позивач вважає, що цей правочин є недійсним, а тому звернувся до суду з даним позовом (т. 1 а.с. 1-8, 47-51зв.).
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2023 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департаменту з питань реєстрації ВО КМР (КМДА), треті особи: ПН Донецького МНО Чорна М.М., ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , про визнання договору дарування недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири від 24.04.2004, посвідчений ПН Донецького МНО Чорною М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1448, згідно якого дарувальники - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , подарували, а обдаровуваний - ОСОБА_3 , прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 (бланк серії ВВС № 518165). Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), прийняте 21.04.2021 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації ВО КМР (КМДА) Набок В.М. за індексним номером № 57771520 (номер запису про право власності 41613901 від 15.04.2021). Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2 а.с. 58-62).
		В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що позивачем не було надано суду належного та допустимого доказу його права власності на спірну квартиру, а надана під час розгляду справи копія свідоцтва про право власності є недопустимим доказом у розумінні ЦПК України, оскільки не була належним чином завірена. 
		Також, позивачем не було надано доказів на підтвердження родинного зв`язку з ОСОБА_6 , тому у суду першої інстанції не було підстав враховувати твердження позивача про стан здоров`я ОСОБА_6 та нездатність нею усвідомлювати значення правочину.
		До того ж, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що договір дарування від 24.04.2004 є підробленим. Жодних доказів про те, що підписи на договорі дарування від 24.04.2004 є підробленими матеріали справи не містять. Позивачем, навіть, не заявлялось клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з метою з`ясування належності підписів у договорі дарування квартири від 24.04.2004.
		Окрім зазначеного, позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки при заявлених позовних вимогах про визнання недійсним договору дарування квартири від 24.04.2004 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексний номер 57771520 від 21.04.2021, не ставить питання про витребування майна із чужого володіння. Зазначені обставини є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
		Більше того, позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки подання ним разом із позовною заявою копії договору дарування квартири від 24.04.2004 свідчить про те, що про порушення свого права позивач дізнався 24.04.2004, однак, звернувся до суду із даним позовом лише 11.11.2021 (т. 2 а.с. 70-85).
		20.11.2023 ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, яка не спростовує доводів, викладених у рішенні суду. Окрім того, апелянт безпідставно стверджує про підписання позивачем спірного правочину, уникає фактів встановлених судом порушень при реєстрації права власності за ОСОБА_3 та підписання договору дарування іншою особою (т. 2 а.с. 105-110).
		08.12.2023 Департаментом з питань реєстрації ВО КМР (КМДА) подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що вказують на поверхневий аналіз доказів в межах розгляду даної справи судом першої інстанції, зокрема, на увагу заслуговує факт відсутності висновку експерта щодо підроблення підписів та рукописного тексту у договорі купівлі-продажу квартири, вчиненого від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , так, відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обставини справи, які беруться в основу рішення, повинні бути підтверджені доказами, які були предметом судового дослідження (т. 2 а.с. 129-130зв.).
		У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , а також, представник КМР - ОСОБА_8 підтримали подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.
		Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
		Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що волевиявлення на укладення оспорюваного договору дарування спірної квартири не відповідав внутрішній волі його дійсних власників ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , у зв`язку з чим вважав за необхідне визнати недійсним договір дарування квартири. Окрім того, оскільки державним реєстратором під час реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартиру були допущені порушення вимог закону, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), прийняте 21.04.2021.
		Але погодитись із такими висновками у повній мірі не можливо з огляду на таке.
		Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_6 в рівних частках кожному в результаті її приватизації, про що було видане свідоцтво про право власності на житло від 29.08.1995 № 12267, яке було зареєстроване в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 07.09.1995 за реєстровим номером 4410.
		У жовтні 2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса, з метою дізнатися перелік документів необхідний для вчинення нотаріальної дії, однак з`ясувалось, що спірна квартира належить невідомій особі.
		Згідно договору дарування квартири від 24.04.2004, посвідченого ПН Донецького МНО Чорною М.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1448, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , подарували, а ОСОБА_3 , прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 .
		Зі змісту договору дарування квартири від 24.04.2004, посвідченого ПН Донецького МНО Чорною М.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1448, вбачається, що він укладений у м. Донецьк між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 (дарувальники) та ОСОБА_3 (обдаровуваний).
		Відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва про право власності на житло, власником квартири крім ОСОБА_6 є ОСОБА_2 , позивач в даній справі, однак у договорі дарування дарувальником значиться ОСОБА_2 , тобто фактично інша особа, при цьому у графі підписи сторін - ОСОБА_2 також написано й від руки.
		07.04.2021 позивач звернувся до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві із заявою про втрату документів, а саме свідоцтва про право власності на спірну квартиру, свого свідоцтва про народження, свідоцтва про вищу освіту та свідоцтва про смерть своєї матері ОСОБА_6 
		25.10.2021 позивач звернувся до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, щодо вибуття з його володіння спірної квартири, відомості про яке зобов`язано внести слідчого до ЄРДР згідно ухвали слідчого судді від 03.11.2021.
		Згідно витягу, зробленим державним реєстратором Набок В.М., який міститься в матеріалах справи № 234265358000 від 21.04.2021, відомості стосовно спірної квартири були відсутні в Державних реєстрах які функціонували до 2013 року та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів.
		У свою чергу, ОСОБА_3 звернувся до державного реєстратора з відповідною заявою, зареєстрованою 15.04.2021, на підставі якої здійснив за собою державну реєстрацію права власності спірної квартири, що підтверджується витягом від 21.04.2021 № 253701143.
		Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, квартира в подальшому у 2021 році відчужувалась кілька разів. Останнім власником є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 2162, виданого 20.12.2021 ПН КМНО Кирик О.А .
		За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
		Згідно із частинами 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
		Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.
		Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).
		У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.
		Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.
		Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини 2, 4 статті 207 ЦК України.
		Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
		Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.
		Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у ч. 3 ст. 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.
		Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
		Тобто, як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.
		У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
		Як вбачається з матеріалів справи, договір дарування квартири було вчинено у 2004 році, однак, до моменту звернення до суду з даним позовом, позивач все ще проживає у спірній квартирі. 
		При цьому, звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що він та його матір жодних договорів дарування щодо відчуження квартири не укладали, жодного разу не були у м. Донецьк, до того ж, матір за станом свого здоров`я не могла туди фізично прибути. Тобто, спірний договір позивач та його мати не укладали.
		Зазначене свідчить про те, що укладеним правочином, який було вчинено поза волею власників нерухомого майна, було порушено права безпосередньо самого власника квартири - ОСОБА_2 .
		В той же час, обраний позивачем спосіб захисту, як то визнання недійсним договору дарування, є неправильними з огляду на таке.
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
		Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України.
		У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі            № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
		Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
		Положеннями статей 328, 329 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Згідно зі ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
		Відповідно до положень статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Частиною 1 статті 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
		1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
		2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
		3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).
		Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. 
		Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
		Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15.
		У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18), а також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначено, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
		З матеріалів справи вбачається, що власником спірної квартири на час розгляду справи є ОСОБА_1 , з якою позивач у будь-яких договірних відносинахне перебувають.
		Тобто, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
		Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку про те, що пред`явлення позову про визнання недійсним договору дарування, на підставі якого право власності на спірну квартиру перейшло до відповідача ОСОБА_3 , не призведе до поновлення майнових прав позивача, що свідчить про обрання ОСОБА_2 неналежного способу захисту своїх порушених прав, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
		Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Юрченком Кирилом Ігоровичем, задовольнити.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року скасувати, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
		Повний текст складено 22 квітня 2024 року.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                  В.А. Нежура
		 
		Судді                                                                                            С.М. Верланов
		 
		                                                                                                        Т.О. Невідома

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...