Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/515/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 29.04.2024. Зареєстровано: 29.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2024.
Дата набрання законної сили: 17.04.2024
Номер судового провадження: 22-ц/807/34/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 17.04.2024 Справа № 333/515/19
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний №333/515/19                  Головуючий у 1 інстанції Фунжий О.А.
		Провадження № 22-ц/807/34/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
		       
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		 
		 
		17 квітня 2024 року м. Запоріжжя
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого Онищенка Е.А.
		суддів: Бєлки В.Ю.,
		Трофимової Д.А.
		 
		за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У січні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики
		В обґрунтування позову зазначено, що 14 травня 2015 р. сторони уклали договір позики, за яким позивач передав, а відповідач прийняв позику у сумі 78 000 грн. зі строком повернення до 14 липня 2015 р. 
		Відповідач ухиляється від виконання свої зобов`язань за договором, в зв`язку з чим позивач просив стягнути з нього заборгованість за договором позики в сумі 78 000 грн.; втрат від інфляції у сумі 32 448 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 7 923,94 грн., усього 118 371,94 грн., а також судові витрати в сумі 1 536,12 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.
		Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2019 року позов задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 78 000 грн.  - суму боргу за договором позики від 14 травня 2015 р.; 32 448 грн. - втрати від інфляції; 7 923,94 грн. - 3% річних від простроченої суми; усього 118 371 грн. 94 коп.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на сплату судового збору у сумі 1 183,72 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 6 000 грн.
		Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати,  призначити справу до нового розгляду.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду.
		19 липня 2023 року від представника позивача ОСОБА_4 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якій останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
		16 жовтня 2024 року від представника правонаступника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшло клопотання про залучення правонаступника у справі, у зв`язку зі смертю позивача.
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 лютого 2024 року залучено на стадії апеляційного розгляду справи ОСОБА_5 як правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача ОСОБА_3 .
		Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає нормам процесуального та матеріального права. 
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність підстав для стягнення заборгованості за борговою розпискою.
		 
		Колегія суддів, не погоджується з зазначеним рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		 
		Судом встановлено, що 14 травня 2015 р. сторони у відповідності зі ст. 1046-1047 ЦК України уклали договір позики, у відповідності з яким позикодавець ОСОБА_3 передав, а позичальник ОСОБА_1 прийняв у власність 78 000 грн., зобов`язавшись повернути зазначену суму позики не пізніше 14 липня 2015 р. (а.с. 14).
		 
		З позовною заявою про стягнення боргу за борговою розпискою ОСОБА_3 звернувся до суду 24 січня 2019 року.
		 
		Відповідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Частиною 1 статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до положень частини першої статті 264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
		Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що позовна давність це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		 
		У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2019 по справі № 9901/120/19 зазначено: поняття строку міститься у частині першій статті 251 ЦК. Відповідно до цієї норми строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 252, стаття 253 ЦК). Визначення початку строку має практичне значення, оскільки від цього залежить як правильність обчислення строку, так і встановлення факту його закінчення, що обумовлює ті чи інші юридичні наслідки, які настають у зв`язку із цим. Характерною рисою строків, визначених законом, є неможливість їх зміни за волевиявленням учасника або учасників правовідносин, за винятком випадків, безпосередньо визначених законом. Тому, вирішуючи питання, чи своєчасно вчинена певна дії, або ж чи має місце бездіяльність, визначальним є дотримання суб`єктом владних повноважень темпоральних рамок, передбачених у нормативно-правовому акті, без невиправданого для конкретної ситуації зволікання. Днем бездіяльності, у свою чергу, є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення. Визнанню бездіяльності протиправною передує встановлення обов`язку виконання суб`єктом владних повноважень певних дій (прийняття рішення) у визначений законом строк.
		 
		В борговій розписці встановлена кінцева дата повернення боргу - 14 липня 2015 року, трирічний термін почав свій перебіг 15 липня 2015 року та закінчився 15 липня 2018 року.
		Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності, що надає підстави для відмови у задоволення позовних вимог.
		 
		Таким чином, доводи апеляційної скарги зайшли своє підтвердження під час розгляду колегією суддів матеріалів справи.
		 
		Враховуючи встановлені вище обставини справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		 
		В апеляційній скарзі наявне клопотання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу.
		 
		Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.        
		Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		За приписами статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
		Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
		Форми гонорару відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020року у справі № 910/4201/19).
		Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		 
		1)        розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2)        розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
		Розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом цієї справи складає 11 000,00 грн. та підтверджується наступними документами:
		-Ордером на надання правової допомоги №1106803 від 17.05.2023 року виданий на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 17.11.2022 року;
		-підписаним сторонами Актами надання послуг про надання послуг від 17.11.2022 року, 27.12.2022 року, 17.05.2023 року;
		-рахунками від 17.11.2022 року, 27.12.2022 року, 17.05.2023 року.
		 
		Відповідно до Актів надання послуг гонорар за ознайомлення з матеріалами справи №333/515/19 складає 1 000 гривень; написання заяви про перегляд заочного рішення складає 5 000,00 гривень; написання апеляційної скарги складає 5 000 гривень, що разом становить 11 000 гривень.
		Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.02.2023 року у справі №915/606/21).
		Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
		Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
		Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
		З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованим та доцільним буде стягнення з правонаступника позивача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 11 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із апеляційним розглядом справи №333/515/19.
		 
		Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а тому стягненню з правонаступника позивача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 підлягає сума сплачених судових витрат у розмірі 1 775 грн 58 коп.
		Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.
		Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2019 року у цій справі скасувати, прийняти постанову наступного змісту.
		У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_3 правонаступником якого є ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 775 грн 58 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 11 000 грн 00 коп.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Повний текст судового рішення складено 26 квітня 2024 року.
		 
		Головуючий
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...