Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 283/576/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.04.2024. Зареєстровано: 29.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2024.
Дата набрання законної сили: 30.05.2024
Номер судового провадження: 2/283/362/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                    Справа № 283/576/24
		провадження №2/283/362/2024
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		   23 квітня 2024 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді  Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині в порядку спрощеного  позовного провадження цивільну справу 
		за позовною заявою  ОСОБА_1 
		до ОСОБА_2 
		про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
		ВСТАНОВИВ:
		Стислий виклад позицій сторін.
		29.02.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Івашкевич О.Г., яка діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АМ № 1068223 від 05.11.2023, звернулась до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначила, що відповідач проживає в АДРЕСА_1 та утримує собаку породи «Кане-корсо» на ім`я « Лорд », яка включена до Переліку небезпечних порід собак. 
		21.10.2023 ОСОБА_2 залишила собаку без намордника, в результаті чого близько 15 годин 50 хвилин він, перескочивши паркан, напав на позивача, яка в цей час проходила разом з сусідкою ОСОБА_4 поруч з будинком АДРЕСА_1 , та вкусив ОСОБА_1 за литку лівої ноги, заподіявши їй обширну вкушено-рвану рану з розірванням м`яз ноги. Окрім цього, були порвані також куртка та штани на лівій нозі. ОСОБА_1 перебувала в емоційному шоці, кричала від болю. Її крики почули мешканці приватного будинку по АДРЕСА_2 та викликали швидку. Близько години ОСОБА_1 лежала на землі та стікала кров`ю від вкушено-рваної рани в очікуванні швидкої медичної допомоги.
		Близько 17 години 21.10.2023 ОСОБА_1 була доставлена каретою швидкої допомоги до КНП «Малинська міська лікарня» з діагнозом: вкушено-рвана рана лівої гомілки. У період з 21.10.2023 до 27.10.2023 позивач знаходилася на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні, де їй була проведена операція.
		Згідно з актом №2 судово-медичного освідування, у ОСОБА_1 малося тілесне ушкодження у вигляді укушено-рваної рани лівої: гомілки, що по своїй категорії відноситься до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, могло виникнути від дії твердих тупих предметів, можливо в термін вказаний потерпілою.
		Відповідно до постанови Житомирського апеляційного суду від 14.02.2024 ОСОБА_2 за обставин, зазначених вище, було визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 Кодексу та провадження у справі закрито на підставі ст. 38 КУпАП у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
		В обґрунтування розміру завданої шкоди, представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Малинська міська лікарня», отже, була непрацездатна з 21.10.2023 по 27.10.2023, після чого була виписана на амбулаторне лікування та продовжувала лікуватися, приїздила до лікарні на перев`язки, консультації травматолога 30.10.2023, 03.11.2023, 14.11.2023, 17.11.2023, 24.11.2023, 01.12.2023.
		Розмір втраченого доходу   ОСОБА_1  за період загальної непрацездатності за 7 календарних  днів перебування у хірургічному відділенні КНП «Малинська міська лікарня» з 21.10.2023 по 27.10.2023 та за 35 календарних днів амбулаторного лікування з  28.10.2023 по 01.12.2023, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 6700,00 грн /місяць складає 9077,42 грн (6700/31 *42=9077,42 грн).
		Під час лікування ОСОБА_1 придбала медикаментів на загальну суму 5366,34 грн.
		Окрім завданої матеріальної шкоди, потерпілій заподіяну моральну (немайнову) шкоду, яка полягає у пережитому психологічному стресі, сильних тривалих болях, фізичному стражданні, пов`язаними з больовими синдромами, порушенням звичайного способу життя, необхідності докладання і додаткових зусиль для відновлення стану свого здоров`я. Ситуація, яка сталася з позивачем є для неї психотравмуючою. ОСОБА_1 зверталася до невролога зі скаргами на запаморочення, головний біль, стомлюваність, загальну слабкість, погіршення мовлення, ковтання, погіршення пам`яті. До цього часу ОСОБА_1 має поганий сон, від пережитого стресу вона тривалий період перебуває у стані тривожності та депресії, що заподіює їй додаткові моральні страждання. Позивач стала боятися собак, від погляду на яких у неї з`являється паніка і неконтрольований страх. Від отриманої травми ОСОБА_1 постійно відчуває болі та дискомфорт, м`язи гомілки у повному обсязі не відновили свою дію, згідно з актом № 2 судово-медичного експерта від 04.01.2024 року на місці отримання вкушено-рваної рани залишається щільний інфільтрат в ділянці рубця та пошкоджених м`язів гомілки та болі при активних рухах в гомілково-ступневому суглобі.        
		Відповідач не відшкодувала завдану позивачці матеріальну та моральну шкоду, але й намагається уникнути відповідальності, ухиляється від будь-якого спілкування, що пригнічує позивача і завдає додаткових моральних страждань потерпілій.        
		Моральну шкоду завдану своєму здоров`ю позивач оцінює в 100 000,00 грн.        
		Вимогами позову представник позивача просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 114 443,76 грн, що складається з витрат на придбання медикаментів, 9077,42 грн втраченого заробітку, пов`язаного із втратою загальної працездатності, а також 100 000,00 грн моральної шкоди; а також стягнути судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 8600,00 грн та 412,10 грн витрат на проведення судово-медичного освідування.
		 
		Явка сторін по справі:
		Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Івашкевич О.Г. в судовому засіданні вимоги позову підтримали та просили їх задовольнити.
		Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що відносно позовних вимог заперечує повністю, оскільки здійснювала оплату в лікарні за лікування позивача. Походження інші чеків, наданих позивачем, вона не розуміє. Відповідачу дуже прикро через цей випадок. Собака втекла з подвір`я, переплигнувши через паркан, і вкусила позивача лише тому, що вона тримала палку в руках. Однак, відповідач немає грошей, щоб оплатити путівку для ОСОБА_1 , яку вимагав придбати її син як компенсацію за шкоду. Після того, як позивач виписалась з лікарні, вона заборонила до неї підходити, і повідомила, що всі питання будуть вирішуватися лише через суд.
		Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, заслухавши відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом.
		Встановлено, що 21.10.2023 близько 15 год 51 хв на лінію 102 надійшло звернення від ОСОБА_4 , яке зареєстровано до ЄО № 4717, про те що в АДРЕСА_1 собакою було заподіяно ОСОБА_1 тілесні ушкодження, що підтверджено листом за підписом начальника ВП №1 Коростенського РУП №21аз/216/01-2023 від 10.11.2023 (а.с.10).
		Постановою Житомирського апеляційного суду по справі №283/2919/23 від 14 лютого 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:
		постанову Малинського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2023 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч.3 ст. 154 КУпАП - скасовано;
		визнано винною ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП та провадження у справі закрито на підставі ст. 38 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с.20-21).
		Відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3773, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилась на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділені з 21.10.2023 по 27.10.2023 з діагнозом вкушено-рвана рана лівої гомілки. 21.10.2023 проведено первинну хірургічну обробку рани, використано анальгін, димедрол, медролгін, цефтріаксон, метреса. Виписано на амбулаторне лікування (а.с.24).
		Згідно Виписки із медичної картки амбулаторного хворого, ОСОБА_1 продовжила амбулаторне лікування, зокрема: 30.10.2023, 03.11.2023 знято шви; 14.11.2023 знято шви через один; 17.11.2023 знято всі шви; 24.11.2023 перев`язка, 01.12.2023 остання перев`язка. Остаточне завершення лікування 01.12.2023 (а.с.27).
		04.01.2024 судово-медичним експертом Малинского відділення СМЕ Марущаком В. проведено судово-медичне освідування ОСОБА_1 . Так, згідно Акту № 2 від 05.01.2024, у ОСОБА_1 згідно записів медичної документації малося тілесне ушкодження у вигляді укушено-рваної рани лівої гомілки , що по своїй категорії відноситься до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, могло вникнути від дії твердих тупих предметів, можливо в термін вказаний потерпілою (а.с.28).
		Згідно Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №277, ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділені з 17.01.2024 по 23.01.2024 з діагнозом ЦВХ, дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст. змішаного ґенезу, залишкові явища перенесеного ГПМК по ішемічному типу у ВББ з помірно-вираженими вестибуло-атактичними розладами, церебрастенічний синдром. Міастенія генералізована форма, ураження ч.м.н, бульварний синдром. Проведено лікування препаратами: цилітин, вітацертин, аміналон, бетагістин, ревмоксикам, кетанов. Рекомендовано наступні препарати: нейрокобал, аміналон, німід, калімін (а.с.25).
		На підтвердження витрат з придбання медикаментів на лікування, позивачем долучено до справи квитанції: 
		ТОВ «Аптека низьких цін» 09.11.2023 на суму 455,00 грн; 
		ПП «Нікон» 29.10.2023 на суму 172,04 грн; 02.12.2023 на суму 249,20 грн; 28.10.2023 на суму 325,20 грн; 30.10.2023 на суму 1067,60 грн;
		Аптечний пункт №1 23.10.2023 на суму 390,00 грн; 25.10.2023 на суму 15,00 грн; 26.10.2023 на суму 80,00 грн; 18.01.2024 на суму 117,00 грн; 23.01.2024 на суму 195,00 грн; 19.01.2024 на суму 585,00 грн; 17.01.2024 на суму 471,00 грн;
		ПП «Аптекс» 22.11.2023 на суму 304,00 грн;
		ТОВ «АВ «Фармація» 24.11.2023 на суму 40,80 грн; 24.11.2023 на суму 889,50 грн; на загальну суму 5366,34 грн (а.с.30-33)
		Відповідачем на підтвердження обставин придбання медикаментів для лікування ОСОБА_1 , до матеріалів справи долучено підтвердження придбання нейлонової мононитки Monosofcn-290, чек від 01.11.2023 про придбання спортивних брюк на суму 497,00 грн, а також квитанції:
		ПП «Аптекс» 26.10.2023 на суму 542,70 грн, 21.10.2023 на суму 183,20 грн, 21.10.2023 на суму 934,50 грн, 22.10.2023 на суму 538,20 грн, 25.10.2023 на суму 528,90 грн, 22.10.2023 на суму 315,00 грн, 23.10.2023 на суму 979,20 грн;
		ТОВ «Фармація Житомирщини» 26.10.2023 на суму 262,90 грн, на загальну суму 4284,60 грн (а.с.54-57).
		В судовому засіданні допитані свідки за клопотанням позивача.
		Так,  ОСОБА_5  пояснила, що вона є старшою медичною сестрою хірургічного відділення КНП «Малинська міська лікарня», в яке поступила на лікування ОСОБА_1 . Свідок здійснювала їй перев`язки рани та допомагала, оскільки позивач не могла самостійно встати, ходити та обслуговувати себе. Після виписки з лікарні, свідок продовжувала робити перев`язки за місцем проживання ОСОБА_1 близько місяця. В лікарні вона не бачила відповідача.
		ОСОБА_4  пояснила, що вона 21.10.2023 разом з ОСОБА_1 проходила по вул. Чороновола. З території садиби №71 вискочив собака. Свідок зупинилася зі страху, а ОСОБА_1 продовжила рух. Собака кинувся за нею, порвав куртку та потягнув пащею за ногу. Рана була страшенна з великою кровотечею. Донька відповідача відігнала собаку. Свідок з потерпілою заховалися на подвір`ї в інших сусідів, викликали швидку та поліцію. 
		ОСОБА_6  пояснила, що 21.10.2023 дізналася, що ОСОБА_1 покусала собака. З наступного дня, свідок допомагала їй в лікарні, готовила їсти, привозила ліки. Після виписки продовжила допомагати за місцем її проживання щоденно протягом місяця. Тривалий період позивач перебувала на милицях. Відповідача свідок не бачила в лікарні жодного разу, але зі слів ОСОБА_1 їй стало відомо, що протягом першого тижня лікування ОСОБА_2 дійсно приходила та купувала ліки.
		Мотиви та застосовані норми права.
		На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.
		Згідно ч.1 та ч.2 ст. 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюються законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно із зазначеною нормою обов`язковими умовами такої відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою та вина заподіювача шкоди. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
		За вимогами ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Тобто, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об`єкт буде зобов`язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи.
		Згідно з Постановою КМУ «Деякі питання щодо небезпечних порід собак» № 1164 від 10.11.2021, затверджено перелік небезпечних порід собак, серед яких і собака породи «Кане-корсо». 
		Відповідальність за дії такої собаки, в даному випадку несе її власник.
		Виходячи зі змісту Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» власник тварини, юридична або фізична особа, яка здійснює догляд за твариною, що належить їй на праві власності або на інших підставах, що не суперечать законодавству, і несе відповідальність за стан тварини та її дії згідно з чинним законодавством.
		Згідно положень ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
		Утримуючи собаку, її господар має знати і розуміти не лише свої права, але й обов`язки і усвідомлювати необхідність їх узгодження з правами і свободами інших людей. Не дотримуючись цих принципових положень, порушуючи відповідні правила поводження з собаками, ставлячи життя і здоров`я інших людей в небезпеку, господар собаки порушує свій конституційний обов`язок, закріплений у ст.68 Конституції України, де зазначено, що кожен зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України , не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. А згідно зі ст.. 66 Конституції України кожен зобов`язаний відшкодувати завдані ним збитки.
		Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
		Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків і інші способи відшкодування майнової шкоди та моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 ч. 2ст. 16 ЦК України).
		 
		Щодо вимоги про стягнення витрат на придбання медикаментів на лікування.
		Як вказує ст. 82 ч. 4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті саме особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Враховуючи зміст постанови Житомирського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року по справі №283/2919/23 суд вважає, що обставинами, які не підлягають доказуванню по цій цивільній справі, є факт того, що саме відповідач ОСОБА_2 є особою, якою допущено порушення правил тримання собаки, що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю позивача ОСОБА_1 . Вказана постанова суду набрала законної сили.
		А тому, підставі наведених норм статті 1187 ЦК України , у відповідача виник обов`язок відшкодувати потерпілій шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки (собакою), оскільки відповідач є особою, яка на відповідній правовій підставі (інше речове право) володіє собакою небезпечної породи, утримання якої створює підвищену небезпеку.
		Обставини звернення ОСОБА_1 до медичного закладу для отримання допомоги, проведення стаціонарного та амбулаторного лікування у зв`язку із укусом собаки підтверджено матеріалами справи.
		Суд вважає обґрунтованими витрати позивачки на загальну суму 5366,34 грн щодо придбання медикаментів та лікарських засобів, що повністю підтверджені відповідними квитанція за період з 22 жовтня 2023 року по 17 січня 2024 року.
		Перевіряючи доводи сторін відносно витрат позивачки на лікування й придбання медичних препаратів, суд вважає обґрунтованими витрати позивачки на медичні засоби, які мають властивості дії на м`язи, шкіру, рани шкіри, сприяють полегшенню дискомфорту, пов`язаного із гострим болем при захворюваннях опорно-рухового апарату, застосовуються для перев`язки ран та ін`єкцій, а також для вживання при стресах, порушеннях сну й тривозі. Як наслідок, підтверджені відповідними фіскальними чеками аптек за період часу після укусу позивачки собакою.
		Отже, аналізуючи викладені обставини щодо придбання позивачкою медичних препаратів з метою покращення свого здоров`я після нападу собаки, суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди в загальному розмірі 5366 гривень 34 копійки.
		 
		Щодо вимоги про стягнення втраченого заробітку, пов`язаного із втратою загальної працездатності.
		Відповідно до приписів ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
		Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:
		- для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;
		- для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до ДТП) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;
		- для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством. Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.
		Згідно з приписами статті 1Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.
		Судом встановлено, що позивач   ОСОБА_1 є пенсіонером, тобто є непрацездатною особою, яка досягла встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком.
		Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
		Позивач не надала доказів, що на час лікування вона працювала, щодо розміру отримуваної нею пенсії, а тому недоведеними є обставини, на які посилалася позивач, зокрема, що у зв`язку з отриманою травмою вона втратила працездатність і не отримала доходи. При цьому втрата професійної працездатності у даному випадку також відсутня, оскільки ОСОБА_1 на час отримання нею травми не працювала.
		При цьому відсутність в матеріалах справи доказів щодо розміру отримуваної пенсії не дозволяє зробити висновок про те, що розмір пенсії, яку отримує позивач, є меншим від встановленого прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а отже позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині не отримання у зв`язку з втратою працездатності доходів.
		 
		Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.
		Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Звертаючись до суду позивач просила стягнути із відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
		Статтею 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
		Статтею 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		З огляду на зазначене та обставини справи, суд вважає, що в даному конкретному випадку факт заподіяння моральної шкоди позивачу є безсумнівним, та знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із вчиненим відповідачем правопорушенням та наслідками у вигляді фізичного болю та душевних страждань позивача.
		Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).
		При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		А тому, на думку суду, сума визначена потерпілою в частині розміру моральної шкоди є завищеною, і дотримуючись вимог розумності, виваженості та справедливості та інших обставин, що мають істотне значення, зокрема, поведінку відповідача та її прагнення відшкодування шкоди, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 25000,00 грн. завданої моральної шкоди, оскільки на переконання суду такий розмір моральної шкоди є справедливим і достатнім для компенсації понесених позивачкою страждань та переживань, тож в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		 
		Щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу.
		Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Відповідно до ст. 137  ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		В матеріалах справи наявний розрахунок №1 з описом наданих послуг від 29 лютого 2024 року, складений на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №17 від 05.11.2023, згідно з яким зазначено, що ОСОБА_1 зобов`язується сплатити на користь адвоката 8600,00 грн в рахунок вартості професійної правничої допомоги (а.с.36).
		Оплату правових послуг підтверджено квитанцією від 14.02.2024 на суму 3800,00 грн, квитанцією від 29.02.2024 на суму 4800,00 грн (а.с.).
		Згідно наданого розрахунку №1 з описом надання послуг від 29.02.2024 (а.с.36) у вартість наданих послуг включено складання, подання адвокатського запиту №30 від 06.11.2023 до ВП №1 Коростенського РУП, складання, оформлення апеляційної скарги на постанову Малинського районного суду від 21.12.2023 та участь у судовому засіданні Житомирського апеляційного суду по справі №283/2919/23, які підлягають виключенню з витрат на правову допомогу, оскільки не охоплюються витратами в зв`язку з розглядом цивільної справи 283/576/24, в розумінні ст. 137 ЦПК України. 
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
		При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
		При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 справі №520/6658/21).
		Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи, предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 8600,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.
		Відповідно  до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати, пов`язані із залученням експерта в розмірі 412,10 грн (квитанція від 04.01.2024 - а.с.37), та стягнути на користь держави 1211,20 грн судового збору.
		Керуючись ст. 3,4, 141, 263-265, 354 ЦПК України, 
		УХВАЛИВ:
		       Позовну заяву  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.
		       Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 5366,34 грн витрат на лікування, 25000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, 4500 грн витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги та 412,10 грн. витрат пов`язаних з залученням експерта, а всього 35 278, 44 (тридцять п`ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень 44 копійки) гривень.
		       Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 гривень судового збору. 
		Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення складено 29 квітня 2024 року.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...