Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/11802/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 29.04.2024. Зареєстровано: 29.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2024.

Номер судового провадження: 2/756/718/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		29.04.2024 Справа № 756/11802/23
		                Ун.№756/11802/23
		Пр.№2/756/718/24
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И
		25 квітня 2024 року                        Оболонський районний суд м.Києва в складі:
		головуючого судді                                Майбоженко А.М.
		секретаря                                        Приходько К.А.
		за участю
		позивача                                         ОСОБА_1 
		представника відповідача                         Курочкіна О.О. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства Фірма «ОНЄГА» про захист прав споживача,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти сплачені за договором щодо навчання водінню транспортного засобу у розмірі 13 000 грн., моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000, грн.
		Свої вимоги обґрунтовує наступним.
		Між позивачем та відповідачем був укладений договір щодо навчання водінню транспортного засобу. Навчання складалося з теоретичного етапу з очною формою навчання та практичної - підготовка керування транспортним засобом.
		За навчання позивачем було сплачено 6 000 грн за вивчення теорії, 6000 грн. за курс практичної підготовки тривалістю 20 академічних годин, 500 грн. реєстраційного внеску по 250 грн. за кожний вид навчання та 500,00 грн. податок за реєстрацію, який склав 5% від загальної вартості договору. 
		Проте, проміжок між практичними заняттями складав від 10 до 15 днів, що унеможливлює належне засвоєння навчальної програми водієм, що свідчить про неналежне виконання договору зі сторони відповідача. 
		25.05.2023 позивачем до Малого колективного підприємства фірма «ОНЄГА» було направлено письмову заяву про повернення грошових коштів за договором у повному обсязі, проте на жодної відповіді на заяву отримано не було.
		22.06.2023 позивач повторно звертався до відповідача з вимогою, яка була складена ТОВ «Амадео Право» про повернення грошових коштів, однак і ця вимога була проігнорована. 
		В зв`язку з вищезазначеним, вважає, що відповідач ухиляється від надання послуг з водіння транспортним засобом або повернення сплачених коштів, чим порушує права ОСОБА_1 , як споживача, не виконує зобов`язання, протиправно заволодівши грошовими коштами..
		Крім того, у зв`язку з невиконанням зобов`язань відповідачем, позивачубуло завдано душевних страждань, розмір яких він оцінює в 30 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
		Ухвалою суду 17.11.2023 року за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
		У відзиві директор Малого колективного підприємства фірма «ОНЄГА» Матяш Н.А. просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.
		Між позивачем та відповідачем було укладено договір про навчання в автошколі на підставі заяви ОСОБА_1 від 10.12.2022 року з проханням прийняти його на курси водіїв категорії «В». Вартість навчання складає 12 000,00 грн. та була погоджена з позивачем. Кількість годин навчання складає 64 академічних години - теоретичного, та 20 академічних годин практичного навчання. 
		На виконання умов договору позивачем було сплачено 3 000,00 грн. готівкою та 7000,00 грн. безготівково. Позивач пройшов курс теорії та успішно склав іспит, і перейшов до практичного курсу навчання. 
		ОСОБА_1 відвідав 10 академічних годин практичного водіння, про що він сам розписався в Індивідуальній картці обліку навчання керуванню засобом категорії «В».
		Після того, як позивач використав 74 академічних години навчання, а залишилося 10 академічних годин практичного навчання, з невідомих причин він перестав відвідувати заняття та не погоджував час проведення з викладачами практичного водіння.
		З твердженням позивача, щодо неотримання вчасно послуги навчання зазначає, що договір між сторонами був укладений 10.12.2022 року, кінцевим строком надання послуги було 10.06.2023 року. Позивачеві залишилося навчатися 10 академічних годин, які він міг отримати за два дні. Однак ОСОБА_1 звернувся 09.05.2023 року з претензією про повернення коштів. 
		Відповідач, вважає, що відсутні підстави повертати кошти позивачу, так як підприємство використало в повному обсязі оплачені позивачем кошти на його навчання. Більше того, позивачу було повернуто 1000грн.
		Що стосується моральної шкоди, то позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що внаслідок дій чи бездіяльності Відповідача він зазнав моральних чи фізичних страждань. Більше того, між ними відсутній причинно-наслідковий зв`язок та вина відповідача.
		В зв`язку з чим, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Ухвалою суду від 06.02.2024 року подальший розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства фірма «ОНЄГА» про захист прав споживачів, вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
		У відповіді на відзив, ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. 
		Зазначив, що Індивідуальний графік проведення занять з практичного водіння був відсутній, дати проведення практичних занять не узгоджувалися із учнем, проміжок часу між практичними зайняттями дуже великий, що призводить до того, що засвоєні навички можуть бути втрачені, при проведенні занять з практичного водіння інструктор не дотримувався програми з навчання. Вважає, що ним не використано 10 академічних годин з практичної частини, які зазначені відповідачем, оскільки кожне заняття тривало менше 1 академічної години. 
		Зазначає, що йому була завдана моральна шкода, оскільки був великий розрив у часі між складанням теоретичної частини іспиту та початком практичних занять, а також між самими практичними заняттями. Крім того, у позивача та інструктора склалися неприязливі відносини, інструктор вважав, що ОСОБА_1 нездібний учень. Однак, школа іншого інструктора не змогла надати, оскільки вони були зайняті. Вважає, що твердження відповідача у відзиві про, те що у школа повністю забезпечена матеріально-технічною базою, не відповідає дійсності, оскільки майданчик для проведення перших практичних занять був відсутній, йому не надали іншого інструктора, з інструктором Іванченком, який був закріплений за позивачем, було важко домовитися про наступну дату проведення практичного заняття, у зв`язку із його зайнятістю та небажанням.
		В судовому засіданні позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові та відповіді на відзив. Пояснив, що водійське посвідчення йому було необхідне, для того, щоб влаштуватися на курси навчання водіїв трамваю, одною з вимог, яких було наявність водійського посвідчення, в подальшому така вимога відпала.
		Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві. Наголосив, що позивачу залишилося навчатися лише 10 академічних годин, чому він відмовився від навчання відповідачу не відомо, за заявою відповідача було зроблено перерахунок та повернуто кошти за невикористані години. Крім того, наголосив, що позивачем було сплачено за навчання не повну суму грошових коштів у розмірі 10 000 грн., замість передбачених договором 12 000 грн.
		Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
		Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про навчання в автошколі на підставі заяви ОСОБА_1 від 10.12.2022 року з проханням прийняти його на курси водіїв категорії «В». Погоджена вартість навчання складає 12 000,00 грн. за 64 академічних годин - теоретичного навчання, та 20 академічних годин практичного навчання (а.с. 50-51). 
		У випадку, якщо учень не закінчив школу протягом 6 місяців, з дня закінчення навчання групи, в якій він був зареєстрований в ТСЦ МВС, учень вважається відрахованим з правом поновлення та для продовження навчання, зобов`язаний відновитися на навчання за заявою та внести плату за продовження навчання, згідно діючих тарифів Автошколи.         Відповідно до п. 4.2.1. Правил навчання в автошколі заняття з практичного водіння проходять згідно індивідуального графіку проведення занять, погодженого учнем і викладачем з водіння. 
		Відповідно до п. 4.2.5. Правил навчання в автошколі учень зобов`язаний прибути на місце проведення заняття з водіння вчасно. Протягом всього заняття виконувати вимоги викладача. Якщо учень не може з будь-яких причин прибути в назначений час на заняття, він повинен попередити про це викладача не менше, ніж за 48 годин до початку заняття. В іншому випадку простій навчального автомобіля проходить за рахунок учня. Пропуск учнем більше трьох занять по водінню без вагомих причин зобов`язує майстра призупинити для нього проведення занять до прийняття рішення адміністрацією про його подальше навчання.
		Як вбачається із заяви, після реєстрації групи в ТСЦ на повернення грошей не претендує, медичних протипоказань позивач не має.
		Відповідно до прибуткового касового ордера №1816 від 12.12.2022 року позивачем було сплачено за навчання готівкою у розмірі 3 000,00 грн. (а.с. 63) та відповідно довідки АТ «Універсал банк» про рух коштів фізичної-особи підприємця Матяш Н.І. від 18.12.2023 року ОСОБА_1 за навчання було сплачено 14.02.2023 року 7000,00 грн. у безготівковій формі (а.с.51). Тобто, на виконання умов договору позивачем було сплачено 10 000,00 грн.
		Відповідно до договору, навчання складається з двох етапів: теоретичний - курс теорії дорожнього руху та практичний - практичне водіння автомобіля.
		Курс теорії складає 64 академічних годин, з яких 2 години відводиться на проведення внутрішнього іспиту по теорії дорожнього руху.
		Курс практичного водіння включає в себе 20 академічних годин (тривалість однієї академічної години 45 хв.), з яких 2 години відводиться на проведення внутрішнього іспиту по водінню і контрольних перевірок. Перші 8 академічних годин курсу практичного водіння проводяться не більше ніж 2 академічні години в день, а наступні не більше ніж 5 академічних годин. Максимальний пробіг учбового автомобіля на одному занятті (2 академічні години), в умовах міста, згідно учбових маршрутів, не більше 20 км. 
		Відповідно до калькуляції вартості навчання курсів водіїв категорії «В», вартість теоретичної частини, 64 академічних годин складає 6000,00 грн., вартість практичної частини, 1 академічна година коштує 300,00 грн., тобто 20 академічних годин - 6000,00 грн., одна адміністративна послуга (внесення особових даних до державного реєстру) 250,00 грн.(а.с. 54).
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 прослухав повний курс теоретичного навчання (Група 162 від 20.12.2022) в обсязі 64 академічні години, що підтверджується свідоцтвом про закінчення навчання серії НОМЕР_1 від 10.01.2023 року (а.с.55) та був представлений Автошколою за ініціативою та погодженням ОСОБА_1 на складання теоретичного іспиту до ТСЦ 8042 МВС України 02 березня 2023 року. 
		Після складання теоретичного іспиту 02 березня 2023 року позивач повернувся до Автошколи для проходження практичної частини. Був зареєстрований в групі № НОМЕР_2 від 10.03.2023 (а.с. 56,58). 
		Пройшов 10 годин практичного керування (дані зафіксовані в Індивідуальній картці обліку навчання керуванню засобами категорії «В» за підписом спеціаліста-інструктора практичного навчання та безпосередньо ОСОБА_1 та в журналі проходження практичного навчання учбової групи)(а.с.60). 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. 
		Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір або інший правочин (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). 
		Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Частинами 1-2 ст. 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 
		Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Як зазначено в ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно із ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
		Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Крім того, при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		З матеріалів справи, вбачається, що позивачем за навчання водінню було сплачено суму у розмірі 10 000,00 грн., замість 12 000,00 грн., які обумовлені договором. 
		Відповідно до бухгалтерської довідки, ОСОБА_1 фактично скористався послугами: прослухав теоретичну частину навчання в обсязі 64 академічних годин, що дорівнює 6 000,00 грн., пройшов практичну підготовку 10 академічних годин, що дорівнює, 3 000,00 грн., скористався адміністративними послугами (дві послуги: реєстрація на теоретичну та практичну частину), що дорівнює 500,00 грн. Тобто всього надано послуг на 10 000,00 грн.
		Крім того, на заяву позивача, про повернення коштів, відповідачем було повернуто 1000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №239 від 03.08.2023 року (а.с. 62). 
		Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		За таких обставин,позивачем непідтверджено належними та допустимими доказами невиконання умов договору відповідачем.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) (пункт 81 зазначеної постанови) зробила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
		Суд вважає, що відповідачем надано обґрунтовані заперечення з приводу заявлених у справі позовних вимог та докази, які ці заперечення підтверджують. Натомість стороною позивача не надано жодного доказу, який би спростовував цю обґрунтовану версію, підкріплену доказами. Лише самого посилання на не доведення автошколою інформації щодо графіку розкладу практичних занять з керування транспортним засобом, а також великого проміжку між практичними заняттями для суду недостатньо для спростування заперечень відповідача, які за своєю суттю є більш переконливими. 
		Позивачем на користь відповідача було сплачено 10 000,00 грн. отримано послуг відповідно до укладеного договору від 10.12.2022 року на 10 000,00 грн., крім, того відповідачем, у зв`язку із зверненням ОСОБА_1 про повернення коштів - повернуто 1 000,00 грн., позивачем жодних доказів сплати за цим договором у розмірі 13 000,00 грн., які він просить стягнути з відповідача, суду не надано.
		Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було виконано умови договору укладеного ОСОБА_1 з Малим колективним підприємством Фірма «ОНЄГА» щодо навчання водінню транспортного засобу, позивачем не надано доказів зворотнього, в зв`язку з чим, суд не вбачає підстав, для задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів, сплачених за договором щодо навчання водінню транспортного засобу у розмірі 13 000,00 грн., а також для задоволення інших позовних вимог як похідних.
		При ухваленні рішення, суд враховує, що позивачем не надано доказів неналежного виконання зобов`язань відповідачем. Жодних скарг з приводу дій інструктора, прохань про його заміну позивач не висловлював протягом строку дії договору.
		Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.
		Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства Фірма «ОНЄГА» про захист прав споживача - залишити без задоволення.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складений 29.04.2024.
		 
		Суддя                                                        А.М. Майбоженко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...