Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/20255/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано судом: 29.04.2024. Зареєстровано: 30.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2024.
Дата набрання законної сили: 23.05.2024
Номер судового провадження: 2/522/2860/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 522/20255/23
		                                               Провадження № 2/522/2860/24
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 квітня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
		головуючого судді Шенцевої О.П.,
		при секретарі Міщенко О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
		В С Т А Н О В И В:
		16.10.2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав.
		В позовній заяві позивачка просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
		Позивачка у судовому засіданні надала заяву про проведення судового засідання, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, будь-яких пояснень та заперечень до суду не направив.
		Представник третьої особи до суду звернулась з заявою про розгляд справи згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в якій позов підтримав та просив задовольнити.
		Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Суд у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
		У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
		Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
		Належним чином встановивши обставини справи, перевіривши надані позивачем докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для відповідних висновків, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, керуючись наступним.
		Судом встановлено, що 13.05.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.08.2021 року (справа № 522/11152/21) був розірваний. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (актовий запис № 368) та ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (актовий запис № 4446).
		05 серпня 2021 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (справа № 522/11152/21) затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якої визначено місце проживання малолітніх дітей  разом із матір`ю, стягнуто з громадянина Сиріїйської Арабської Республіки ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в загальному розмірі 10000 грн. на утримання дітей ОСОБА_3 з дня пред`явлення позову до суду 16.06.2021 року та до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 з дня пред`явлення позову до суду 16.06.2021 року та до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також визначено спосіб участі громадянина Сиріїйської Арабської Республіки ОСОБА_2 , як батька малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у виховання та спілкуванні з дітьми наступним чином:
		-Два рази на тиждень за вихідними днями не менше шести годин на день без присутності матері, забираючи дітей за попередньо визначеним з матір`ю місцем та часом у вказані дні та повертати дітей також за попередньо визначеним з матір`ю місцем та часом;
		-Інші дні та час за попередньою домовленістю із матір`ю;
		-Батько зобов`язується брати участь у всіх шкільних та позашкільних заходах, в яких приймають участь діти, та зобов`язується здійснювати будь-які внески, в тому числі матеріального характеру, пов`язані із такими заходами;
		-Батьки зобов`язуються не перешкоджати один одному у спілкуванні та вихованні дітей, виїзду дітей за кордон у присутності матері, інформувати один одного про зміну місця проживання та засобів зв`язку, стан здоров`я дітей.
		При цьому, сторони зобов`язувались не перешкоджати один одному щодо тимчасового виїзду малолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( за межі України) у супроводі одного з батьків з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі складі організованої групи дітей.
		У разі невиконання умов даної мирової угоди в добровільному порядку її виконання провести в примусовому порядку, зазначена ухвала суду є виконавчим документом та може бути пред`явлена до примусового виконання через органи Державної виконавчої служби України, в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження.
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Приморська районна адміністрації Одеської міської ради в частині вимог про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у виховання закрито.
		ОСОБА_2 не піклується про дітей, не проявляє до них турботи та уваги, не цікавиться справами та станом здоров`я малолітніх дітей, ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно фізичного, духовного та морального розвитку доньок. Також відповідач не виконує покладених законом на батьків обов`язків щодо матеріального утримання малолітньої дитини, в зв`язку з чим має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 260499,95 гривень. Крім того, влаштовував сварки у присутності дітей, нехтуючи при цьому, психічним та моральним станом власних дітей. Усі питання щодо утримання і виховання дітей вирішує позивач самостійно, без участі і підтримки відповідача. 
		Висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.04.2024 року № К-2407, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
		Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (надалі - СК України), сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї.
		У відповідності до ч. 7, 8 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
		Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
		Частини 2, 3 статті 150 СК України встановлюють, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
		Згідно з ч. 4 ст. 15 СК України, невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
		Пункт 2 частини 1 статті 164 СК України визначає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
		Згідно з ч. ч. 3, 6 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
		Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
		Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Так, згідно з релевантною судовою практикою, а саме правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 263/401/20, встановлено, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка міститься у постанові від 30.06.2021 у справі №333/1262/20, у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.»
		Згідно з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 390/1418/17, суд встановив, що у разі вирішення питання про позбавлення батьківських прав одного з батьків у зв`язку з ухиленням від виконання ним своїх обов`язків щодо виховання дитини, суд має брати до уваги найкращі інтереси дитини, враховувати фактичні обставини справи такі, як інтеграцію дитини у нову сім`ю (у разі наявності таких обставин), прив`язаність дитини до нової сім`ї, сприйняття нового чоловіка матері/дружини батька дитини справжніми її батьками, бажання дитини зберегти цю сім`ю, а також відсутність зв`язків у дитини з тим із батьків, щодо якого вирішується питання про позбавлення батьківських прав. При цьому інтереси дитини превалюють над інтересами батьків, а тому завданням суду є встановлення справедливого балансу між ними. Інтереси дитини вимагають, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувались, розрив таких відносин свідчить про припинення зв`язку між дитиною та батьком/матір`ю, а рішення про позбавлення батьківських прав лише юридично підтверджує припинення таких відносин.
		Верховний Суд наголошує, що зайняття одним з батьків, який проживає окремо від дитини, пасивної позиції в участі у вихованні дитини у подальшому призводить до втрати зв`язків між батьком та дитиною, віддалення дитини від батька, а тому покладення на дитину обов`язку з прийняття рішення щодо спілкування між ними свідчить про нехтування батьком своїми правами та обов`язками, що може призвести до настання для нього негативних наслідків у виді позбавлення батьківських прав.
		У разі наявності перешкод у спілкуванні з дитиною батько має застосовувати усі можливі заходи захисту своїх прав та прав своєї дитини, зокрема, шляхом своєчасного звернення до органу опіки та піклування, а також до суду. 
		Саме поведінка відповідача, яка полягала у тривалій бездіяльності, призвела до настання для нього негативних наслідків - позбавлення батьківських прав.
		Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи зібрані у справі докази, належним чином проаналізовані та досліджені судом, зокрема, висновок органу опіки та піклування, встановлені обставини справи суд вбачає за можливе застосувати до ОСОБА_2 крайній захід впливу для особи, яка не виконує свої батьківські обов`язки свідомо та протягом тривалого періоду часу, а саме позбавити його батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до змісту ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 76, 81, 95, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 5, 7, 15,  60, 141, 150, 155, 157, 164, 180 СК України, -
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
		Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Повний текст рішення складений 22.04.2024 року.
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...