Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/19602/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 29.04.2024. Зареєстровано: 30.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2024.
Дата набрання законної сили: 09.10.2024
Номер судового провадження: 2/752/1833/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №752/19602/23
		Провадження №2/752/1833/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 квітня 2024 року                                                         м. Київ
		 
		 
		Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Київгаз» про визнання відмови у вчиненні певної дії такою, що порушує права та обов`язки, та зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного Товариства «Київгаз» про визнання відмови у вчиненні певної дії такою, що порушує права та обов`язки, та зобов`язання вчинити певні дії.
		В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він є співвласником квартири у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом від 13.09.2012 про державну реєстрацію прав.
		Згідно отримуваних ним рахунків на оплату газу, оператором газорозподільних мереж, який обслуговує будинок за зазначеною адресою, є АТ «Київгаз».
		Згідно Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 30.09.2015 № 2494, даний будинок відноситься до типу, за яким газ використовується тільки для приготування їжі.
		Облік спожитого газу у цьому будинку здійснюється відповідачем за допомогою загально будинкового лічильника газу.
		Використання загальнобудинкового лічильника газу замість індивідуальних (квартирних) лічильників газу призводить до зрівнялівки між споживачами, до відсутності у них стимулу до економії газу, що, в свою чергу, призводить до його підвищеного споживання та відповідного підвищення витрат споживачів, в тому числі і його витрат, на оплату спожитого газу.
		Порівняння об`ємів споживання газу у споживачів з індивідуальним лічильником газу та у споживачів з загально будинковим лічильником газу свідчить, що в другому випадку об`єм споживання газу приблизно в два рази вищий.
		Враховуючи негативні наслідки використання загально будинкового лічильника газу, він 08.06.2022 та 01.08.2023 звертався до відповідача з проханням встановити йому індивідуальний безкоштовний лічильник газу, але відповідач відмовив, зазначивши, що загальнобудинковий лічильник газу у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , він встановив 27.10.2016 за власної ініціативи та за власні кошти, тому не бачить підстав для встановлення йому індивідуального безкоштовного лічильника газу. Послався на те, що загально будинковий лічильник газу у будинку він встановив відповідно до дозволу, отриманого від НКРЕКП.
		Такою відмовою відповідач порушив його права на споживання газу і витрат на його оплату у тих об`ємах, які відповідають його потребам.
		Із Закону Україн «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» випливає, що саме відповідач за рахунок своїх коштів або інших джерел, не заборонених законодавством, зобов`язаний був забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу мешканцям будинку за адресою: АДРЕСА_2 , бо в цьому будинку природний газ використовується тільки для приготування їжі.
		Проте відповідач цього не зробив, проігнорувавши вимоги Закону, який  зобов`язав відповідача встановити індивідуальні лічильники газу до 1 січня 2018 року. В подальшому ця дата змінами до Закону №2260-VIII від 21.12.2017 та №1338-IX від 05.03.2021 переносилася на 1 січня 2021 року та на 1 січня 2023 року, відповідно.
		Всі три зазначені граничні дати для встановлення індивідуальних лічильників газу відповідач проігнорував.
		Згідно п.п.2 п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року №259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу» з метою забезпечення повного комерційного (приладового) обліку природного газу в побуті відповідно до вимог Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", вжити заходів до оснащення в повному обсязі квартир і приватних будинків, у яких проживає населення, лічильниками газу до 1 січня 2018 року, якщо природний газ використовується тільки для приготування їжі.
		Згідно з п.5 ч.2 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт.
		Це означає відсутність будь-яких обмежень щодо повноважень зборів співвласників приймати рішення з управління багатоквартирним будинком, що  дає право приймати рішення, в тому числі, й про встановлення чи невстановлення загальнобудинкового лічильника газу, бо це є технічним переоснащенням спільного майна багатоквартирного будинку.
		Згідно п.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (у першій редакції Закону 3533-VI від 16.06.2011, яка діяла на момент встановлення відповідачем загально будинкового лічильника газу) у разі відмови населення від встановлення суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується.
		Встановленням у будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальнобудинкового лічильника газу замість індивідуальних лічильників газу відповідач створив умови для підвищеного споживання газу, що тягне за собою підвищення витрат споживачів на його оплату, що суперечить державній політиці щодо забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану.
		Тим самим відповідач порушив його права на вільний вибір потрібного йому об`єму газу.
		Відмовою у встановлені йому індивідуального безкоштовного лічильника газу за його побажанням відповідач порушив його права, як споживача.
		Індивідуальний безкоштовний лічильник газу був встановлений відповідачем 16.03.2019 у багатоквартирних будинках по АДРЕСА_3 , з чого випливає, що відповідач, відмовивши йому у встановленні індивідуального безкоштовного лічильника газу, встановлював такі лічильники у інших будинках за наведеними вище адресами.
		Відмовивши йому у встановленні індивідуального безкоштовного лічильника газу, відповідач обмежив його право на встановлення такого лічильника, чим порушив заборону Закону на застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів.
		Просив:
		визнати, що відмовою у встановлені йому індивідуального безкоштовного лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач порушив його права;
		визнати, що відмовою у встановлені йому індивідуального безкоштовного лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач порушив свої обов`язки;
		зобов`язати відповідача встановити йому індивідуальний безкоштовний лічильник газу за адресою: АДРЕСА_1 , протягом місяця після набрання рішенням суду законної сили.
		25.09.2023 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
		07.02.2024 постановлено ухвалу про прийняття справи до провадження.
		12.02.2024 постановлено ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відвід.
		22.04.2024 судом постановлено ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відвід.
		28.02.2024 відповідач звернувся до суду з заявою про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, яка обґрунтована тим, що для об`єктивного розгляду даної справи по суті, суду необхідно об`єктивно та всебічно дослідити докази по справі в їх сукупності та встановити наявність у позивача матеріального права, яке він вважає порушеним відповідачем, що підлягає відновленню та судовому захисту, а саме його права на встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі, в тому числі за участі та за рахунок АТ «Київгаз». 
		Враховуючи приписи ст. 279 ЦПК України суд відмовляє відповідачу в  розгляді справи з повідомленням (викликом) сторін, оскільки справа є малозначною, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Суд вважає, що відповідач жодним чином не позбавлений можливості надати пояснення і висловити свої міркування у заявах по суті справи, перелік яких визначений у ч.2 ст. 174 ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
		Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти заявлених позовних вимог, оскільки вважає їх безпідставними. З викладеними в позовній заяві вимогами та наведеним обґрунтуванням не можна погодитись з наступних підстав.
		Дії по встановленню загальнобудинкового вузла обліку природного газу за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , є правомірними.
		Правовідносини з постачання, обліку природного газу споживачам, встановлення газових лічильників регулюються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газ» (надалі - Закон), Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (надалі - Тимчасове положення), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року N 2494 (надалі - Кодекс ГРМ).
		Відповідно до положень ст. 6 Закону суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані:
		1) забезпечити встановлення лічильників газу:
		а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ
		використовується:
		комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року;
		для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року;
		для приготування їжі - до 1 січня 2023 року.
		Згідно ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: 
		коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу
		на відповідній території; 
		коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
		На даний час фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюються за рахунок коштів газорозподільних підприємств, що передбачені в структурі тарифу на послуги розподілу природного газу, а не за рахунок виділених бюджетних коштів на встановлених індивідуальних лічильників газу чи інших джерел.
		Відповідно до п. 4 Тимчасового положення можливість об`єднання споживачів в єдину групу для поліпшення ведення обліку природного газу визначається схемою газопостачання.
		Рішення про необхідність об`єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи.
		Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи.
		Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом ГРС.
		Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.
		У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.
		Згідно до ч. 3, 4, 14 ст. 17 Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» комісія затверджує нормативно-правові акти, зокрема порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також надає роз`яснення з питань застосування нормативно-правових актів.
		Відповідно до п. 1 гл. 5 розділу IX Кодексу ГРМ за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загально будинковий вузол обліку природного газу.
		Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загально будинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.
		Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надано роз`яснення щодо встановлення загальнобудинкових вузлів обліку природного газу (лист НКРЕКП за вих. № 4130/16.1 1/7-16 від 26.04.2016) згідно з яким фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів газорозподільних підприємств, що передбачені в структурі тарифу на послуги розподілу природного газу, а не за рахунок виділених бюджетних коштів на встановлення індивідуальних лічильників газу. Заходи зі встановлення будинкових лічильників газу та встановлення індивідуальних лічильників газу там, де не будуть встановлюватись будинкові лічильники газу, передбачено у відповідних Планах розвитку газорозподільної системи ліцензіатів на 2016-2025 роки, зокрема у I розділі таких планів - інвестиційних програмах на 2016 рік. При цьому, НКРЕКП передбачено відповідне фінансування на встановлення таких лічильників газу для населення у тарифах газорозподільних підприємств.
		На виконання вищевказаного закону постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №1201 від 30.06.2016 затверджено «План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Київгаз» на 2016-2025 роки» та була узгоджена Інвестиційна програма, в якій було передбачено встановлення тільки загальнобудинкових лічильників газу. В Інвестиційній програмі Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Київгаз» на 2016-2025 роки», передбачені лише витрати на встановлення загально будинкового вузла обліку газу, в тому числі за адресою: АДРЕСА_2 на IV квартал 2016 року.
		На виконання зазначеного плану відповідачем було встановлено та введено в експлутацію 28 жовтня 2016 року загальнобудинковий лічильник газу за адресою: АДРЕСА_2 у відповідності з вимогами ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання» та «Правил безпеки систем газопостачання», що підтверджується Актом приймання в експлуатацію встановлення вузла обліку газу (ВОГ) на ввідному газопроводі житлового будинку, який без жодного зауваження підписаний представником балансоутримувача (ЖЕД - 103) цього багатоповерхового житлового  будинку. 
		Встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу в житловому будинку за вищевказаною адресою здійснено за ініціативи та за рахунок Оператора ГРМ - АТ «Київгаз».
		У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620.
		На момент встановлення вузла обліку газу - 27 жовтня 2016 року Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не містив вимоги щодо отримання згоди співвласника багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» на встановлення загальнобудинкового лічильника газу. 
		Відповідна вимога була встановлена значно пізніше Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» від 21 грудня 2017 року, яка набула чинності лише 19.01.2018, тобто після встановлення загальнобудинкового лічильника.
		Крім того, в даному законі не міститься вказівки про надання йому або окремим його статтям зворотної сили.
		Отже, дії АТ «Київгаз» щодо встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу за вищевказаною адресою були виключно в рамках вимог чинного законодавства. Товариством належним чином та в повному обсязі виконано свій обов`язок передбачений ст. 6 Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газ». 
		В 2023 році позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо встановлення  індивідуального лічильника природного газу за вищевказаною адресою, проте у відповіді від 09.08.2023 № 2845/09-3 позивачу була роз`яснена законність дій щодо встановлення загально будинкового лічильника природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , та доведено до його відома, що його встановлення відбулося за погодженням з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. 
		Законом не визначено обов`язку по безпосередньому встановленню індивідуальних лічильників газу у кожній окремій квартирі, у яких газ використовується тільки для приготування їжі. Таким чином, відповідачем не були порушені законні права та інтереси позивача, у зв`язку з чим, позов є безпідставним та необґрунтованим.
		Крім того, не є коректним посилання позивача на судову практику Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у справі №214/5776/17 та постанову Великої Палати Верховного суду у справі № 214/2435/17, оскільки відносини по даним справам регулювалися нормами законодавства чинними на момент виникнення спору, а судом бралися до уваги докази (є рішення загальних зборів власників квартир), які відсутні у матеріалах даної справи; лист комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житловокомунальних послуг від 30.06.2023 № 04-17/14-2023/142077, оскільки питання щодо надання роз`яснень чинних норм законодавства про встановлення вузлів обліку природного газу відповідно до ст. 17 Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» належить до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. 
		Загальні посилання позивача на Закон України "Про захист прав споживачів" не доводять порушення відповідачем його права споживача.
		Відповідно до витягу про державну реєсттрацію прав від 13.09.2012 позивачу належить тільки частка квартири АДРЕСА_4 , у якій природний газ використовується виключено для приготування їжі.  
		Згідно до ч.2 ст. 369 ЦК України, розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
		Позивач без відома іншого співвласника чи співвіласників вищевказаної квартири, на свій власний розсуд звернувся з позовом про захист прав споживачів, в якому просить суд зобов`язати відповідача встановити в квартирі АДРЕСА_4 , індивідуальний лічильник природного газу.
		Таким чином, з матеріалів справи вбачається відсутність спільного рішення всіх співвласників квартири щодо звернення позивачем від імені іншого співвласника/співвласників квартири з позовом про захист прав споживачів, у зв`язку чим, у разі його задоволення можуть бути порушені охоронювані законом права та інтереси іншого співвласника/співвласників зазначеної квартири.
		Позивач надав відповідь на відзив, в якій заперечував проти тверджень відповідача, зазначених у відзиві, просив задовольнити його позовні вимоги.
		Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
		ОСОБА_1 є власником 1/2  частки квартири АДРЕСА_4 . 
		27.10.2016 встановлено вузол обліку газу на ввідному газопроводі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 .
		01.08.2023 позивач звернувся до АТ «Київгаз» з заявою про встановлення в квартирі АДРЕСА_4 , безкоштовного квартирного лічильника природного газу.
		Листом від 09.08.2023 №2845/09-3 АТ «Київгаз» повідомило позивача, що виконало своє зобов`язання забезпеченню комерційним обліком природного газу будинку АДРЕСА_2 , в якому газ використовується  тільки для приготування їжі відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу.
		Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон № 1023-XII) держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
		За змістом статті 21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
		Відповідно до пунктів 3, 4, 7 ч. 1 ст. 21 Закону № 1023-XII крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
		Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189-VIII), цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
		Згідно зі ст. 2 Закону № 2189-VIII державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій; забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.
		Як наведено у ст. 2 Закону № 2189-VIII, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
		Згідно п. 8 ч. 2 ст. 7 Закону №2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.
		Відповідно до ч. 2, 4 ст. 17 Закону №2189-VIII комерційний облік комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії у багатоквартирному будинку здійснюється встановленими в житлових і нежитлових приміщеннях споживачів вузлами обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку. У разі відсутності або несправності вузлів обліку, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, комерційний облік здійснюється в установленому законодавством порядку в місці вводу відповідних зовнішніх інженерних мереж у будівлю (її частину), а для послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії - в місці вводу відповідних внутрішньобудинкових систем у житлове або нежитлове приміщення споживача.
		Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі Закон № 3533-VI).
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону №3533-VI з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
		Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 3533-VI фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством.
		Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем (далі - ГРС) Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
		Згідно з положеннями ст. 6 Закону № 3533-VI та положеннями  п.п. 2 п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу» Міністерству енергетики та вугільної промисловості разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями і суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території вжити заходів до оснащення в повному обсязі квартир і приватних будинків, у яких проживає населення, лічильниками газу: до 1 січня 2016 р., - якщо природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі (відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із  Законами № 2260-VIII від 21.12.2017, № 1338-IX від 05.03.2021}- тільки для приготування їжі - з 01 січня 2023 року.)
		Судом встановлено, що позивач є споживачем природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
		Стаття 6 Закону № 3533-VI визначає обов`язок газорозподільного суб`єкту господарювання встановити прилади обліку газу в квартирі споживача.
		Таким чином, на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу в квартирах споживачів, а тому невиконання такого обов`язку є неправомірним.
		При цьому звернення позивача до суду з цим позовом не є порушенням прав інших співвласників квартири, оскільки вони також жодним чином не позбавлені права самостійно звернутись до суду за захистом своїх прав, якщо вважатимуть це необхідним.
		Суд вважає, що вищенаведене спростовує доводи відповідача, який вважає дії по встановленню лише одного загальнобудинкового вузла обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , правомірними. 
		Встановлення вузла обліку газу на ввідному газопроводі житлового будинку, в якому мешкає позивач, не знімає з відповідача обов`язку оснащення квартири індивідуальним лічильником за рахунок власних коштів.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача встановити позивачу індивідуальний безкоштовний лічильник газу за адресою: АДРЕСА_1 , протягом місяця після набрання рішенням суду законної сили.
		Щодо вимог визнати, що відмовою у встановлені позивачу індивідуального безкоштовного лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач порушив його права, та визнати, що відмовою у встановлені йому індивідуального безкоштовного лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач порушив свої обов`язки, суд відзначає наступне.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).
		Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Частинами 1-2 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17(пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40),від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
		Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту визнати, що відмовою у встановлені індивідуального безкоштовного лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач порушив його права та свої обов`язки, не є ефективними, оскільки не відповідають змісту відповідного права позивача на встановлення безкоштовного індивідуального лічильника газу, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1073,60 грн., оскільки судом задоволено одну позовну вимогу, а позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
		Керуючись ст.ст. 12- 13, 81, 141, 142,  247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273,  354-355 ЦПК України, суд,-  
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Зобов`язати Акціонерне товариство «Київгаз» встановити ОСОБА_1 індивідуальний безкоштовний лічильник газу за адресою: АДРЕСА_1 , протягом місяця після набрання рішенням суду законної сили.
		Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
		Стягнути з Акціонерне товариство «Київгаз» на користь держави судові витрати в розмірі 1073,60 грн.
		Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
		Відповідач: Акціонерне товариство «Київгаз», місцезнаходження: м. Київ, вул. Михайла Бойчука, б. 46, код ЄДРПОУ 03346331.
		Рішення складене 25.04.2024.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                 Ж. І. Кордюкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...