Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/5846/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2024.
Дата набрання законної сили: 06.03.2024
Номер судового провадження: 61-310ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		6 березня 2024 року
		м. Київ
		Справа № 757/5846/23-ц
		Провадження № 61-310св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. - розглянув у порядку письмового провадження справу
		за участю 
		позивача - ОСОБА_1 (далі - позивач), 
		відповідача-  ОСОБА_2 (далі - відповідачка) 
		про усунення перешкод у користуванні спільним майном і зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою позивача, інтереси якого представляє адвокат Бітківський Володимир Михайлович (далі - адвокат), на постанову Київського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		(1) Вступ
		1.           Позивач і відповідачка є власниками квартир на одному поверсі у багатоквартирному житловому будинку. Позивач стверджував, що відповідачка без згоди співвласників будинку та без отримання необхідних дозволів органіввлади самочинно влаштувала у коридорі загального користування нежитлове приміщення шляхом встановлення перегородки з металевими дверима. Тому звернувся до суду та просив усунути перешкоди у користуванні коридором шляхом демонтажу зазначеної перегородки з металевими дверима.
		2.           Суд першої інстанції позов задовольнив. Вважав, що відповідачка самочинно влаштувала приміщення з металевими дверима у коридорі загального користування без згоди інших співвласників багатоквартирного житлового будинку та за відсутності необхідних дозвільних документів. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Обґрунтував тим, що позивач й інші співвласники квартир на відповідному поверсі мають можливість безперешкодно користуватися зазначеним допоміжним приміщенням (коморою) у коридорі; крім того, позивач не надав належних і допустимих доказів порушення його права на користування цим коридором саме відповідачкою.
		3.           Позивач у касаційній скарзі стверджував, що суд апеляційної інстанції помилково не звернув увагу на те, що відповідачка без його згоди та без відповідних дозвільних документів влаштувала нежитлове приміщення у коридорі.Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи порушує права власника однієї квартири у багатоквартирному житловому будинку самочинне зведення перегородки з металевими дверима у коридорі загального користування власником іншої квартири на тому ж поверсі без згоди інших співвласників будинку? Відповідь на це питання позитивна.
		(2) Зміст позовної заяви
		4.           У лютому 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив усунути перешкоди у користуванні загальним коридором шляхом демонтажу (знесення) самочинно встановленої перегородки з металевими дверима у приміщенні ІІІ на 8 поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (далі - будинок). Мотивував так:
		4.1.       На підставі договору купівлі-продажу від 5 грудня 2017 року позивач є співвласником розташованої на 8 поверсі будинку квартири № 20 (далі - квартира).
		4.2.       Відповідачка, яка є власницею квартири № 19 у тому ж будинку, встановила у коридорі 8 поверху перегородку. Зведення останньої планування будинку не передбачало. Жодних згод від інших співвласників будинку відповідачка не отримала. Вона самочинно, без необхідних дозволів органів влади звела у частині загального коридору перегородку з дверима. Цим обмежила позивачеві доступ до частини приміщення. Воно є спільною власністю всіх мешканців будинку та могло б слугувати укриттям для позивача і членів його родини під час повітряних атак російської федерації, бо межує із шахтою ліфта, яка має достатньо укріплені стіни.
		(3) Зміст рішень суду першої інстанції
		5.           6 червня 2023 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову: зобов`язав відповідачку усунути перешкоди у користуванні позивачем приміщенням загального користування шляхом демонтажу (знесення) самочинно встановленої перегородки з металевими дверима у коридорі загального користування (у приміщенні ІІІ на 8 поверсі будинку); стягнув із відповідачки на користь позивача 1 073,60 грн судового збору. Мотивував рішення так:
		5.1.       Перепланувати приміщення спільної сумісної власності можна лише з дотриманням встановленого законом порядку, зокрема за згодою осіб, які таким приміщенням володіють (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 8 червня 2016 року у справі № 6-530цс16).
		5.2.       Відповідачка самочинно встановила перегородку з металевими дверима у коридорі загального користування за відсутності дозвільних документів на переобладнання та не отримала згоду інших співвласників будинку. Цим вона порушила вимоги статей 382, 391 ЦК України, статей 5, 6, 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» і пункту 1.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року.
		5.3.       Відповідачка унеможливила доступ інших мешканців будинку до приміщення загального користування, внаслідок чого порушила право позивача на користування цим майном.
		6.           4 вересня 2023 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив додаткове рішення, згідно з яким стягнув з відповідачки на користь позивача 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
		(4) Зміст постанови суду апеляційної інстанції
		7.           6 грудня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції та його додаткове рішення й ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову. Мотивував так:
		7.1.       Будь-які переобладнання або перепланування приміщень загального користування (допоміжних приміщень) у багатоквартирних житлових будинках можна проводити тільки за згодою всіх співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у такому будинку.
		7.2.       Позивач не надав належних і допустимих доказів того, що саме відповідачка порушила його право користуватися приміщенням загального користування, яке є спільною сумісною власністю мешканців будинку, та не довів обставини, які стали підставою позову.
		7.3.       Коридор 8 поверху є місцем загального користування та спільним майном співвласників будинку. Після зведення перегородки з металевими дверима для влаштування комори у дверях встановили замок, ключі від якого передали співвласникам квартир № 19 і № 21 , а також позивачеві як власнику квартири № 20 . Цією коморою користується не лише відповідачка, але й інші співвласники квартир на вказаному поверсі. Такий комплект постійно знаходиться на вахті цілодобового чергування у ЖК «Французький бульвар 4». Тобто позивач та інші співвласники зазначених квартир мають можливість у будь-який час вільно та безперешкодно користуватися загальним коридором на поверсі, зокрема допоміжним приміщенням (коморою).
		7.4.       Необґрунтованими є доводи позивача про те, що частину загального коридору, де самовільно влаштована комора, могли б використовувати як укриття під час повітряних тривог. Немає доказів того, що приміщення у загальному коридорі відповідає вимогам щодо утримання й експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 липня 2018 року № 579.
		(5) Зміст вимог касаційної скарги
		8.           4 січня 2024 року позивач через адвоката подав сформовану у системі «Електронний суд» касаційну скаргу. Просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції і додаткове рішення цього суду.
		(6) Зміст ухвал суду касаційної інстанції
		9.           11 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача для перевірки його доводів про те, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах:
		-                  Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 296/8746/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 642/4911/2016-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 442/6503/15, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 листопада 2022 року у справі № 452/2808/19 (щодо захисту прав власника, якому відповідач створює перешкоди у користуванні майном), 
		-                  Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 297/3225/16-ц (стосовно того, що обставина, яку визнав відповідач, не підлягає доказуванню та переоцінці).
		10.        4 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		11.        Позивач мотивував касаційну скаргу так:
		11.1.    Відповідачка у суді першої інстанції визнала, що встановила перегородку з металевими дверима у коридорі загального користування у будинку. Тому апеляційний суд помилково вказав про відсутність доказів зведення цієї перегородки відповідачкою.
		11.2.    Перегородка встановлена відповідачкою без згоди позивача та без відповідних дозвільних документів. Унаслідок цього позивач позбавлений можливості безперешкодно користуватисяспільноювласністю.
		11.3.    Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, бо не зазначив, які нові докази стали підставою для ухвалення нового судового рішення. Переоцінивши докази, які оцінивмісцевий суд із дотриманням вимог процесуального закону, апеляційний суд не зазначив у постанові, які саме порушення норм процесуального права допустив суд першої інстанції.
		11.4.    Суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах:
		11.4.1.    Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 297/3225/16-ц, згідно з яким обставини, які визнають учасники справи, вони зазначають у заявах по суті справи й у поясненнях.
		11.4.2.    Верховного Судуу складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2018 року у справі № 923/237/17, згідно з яким задоволення негаторного позову можливе за двох умов: наявність у позивача права вимоги усунення перешкод і вчинення перешкод відповідачем; за відсутності хоча б однієї з цих умов немаєпідстав для задоволеннянегаторного позову.
		11.4.3.    Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від21 грудня 2021 року у справі № 296/8746/16-ц, згідно з яким підставою для позову згідно зі статтею 391 ЦК України є наявність у позивача права користування тарозпорядження майном, створеннятретьою особою перешкод позивачеві у реалізації цих прав, підтвердження того, що саме діївідповідача створюють позивачеві такі перешкоди.
		11.4.4.    Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 19 вересня 2018 року у справі № 642/4911/2016-ц, згідно з яким допоміжні(підсобні) приміщення, якими зокрема є сходові марші, що призначені для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку та побутового обслуговування його мешканців, не можна приватизувати, поділити та виділити власнику квартири у такому будинку; приміщення загального користування є спільним майном власників багатоквартирного будинку, тому для перепланування цих приміщень слід отримати згоду всіх співвласників будинку.
		11.4.5.    Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 28 травня 2020 року у справі № 442/6503/15, згідно з яким порушення принципу спільності здійснення права спільної сумісної власності на шкоду інтересам позивача як іншого співвласника загального коридору суди визнали достатньою підставою для задоволення позову та поновлення порушених прав особи з метою відновлення її можливості повноцінно користуватись спільним майном і квартирою.
		11.4.6.    Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 2 листопада 2022 року у справі № 452/2808/19, згідно з яким власник може за статтею 391 ЦК України вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння; підставою для подання такого позову є вчинення перешкод власнику, наявність в останнього права користування тарозпорядження майном, а також підтвердження, того, що такі перешкоди зумовлені діями відповідачів.
		(2) Позиції інших учасників справи
		12.        1 лютого 2024 року відповідачка подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити постанову апеляційного суду без змін. Мотивувала так:
		12.1.    Вона обізнана з існуванням перегородки, однак її спорудили будівельники забудовника у 2017 році, тобто ще до того, як будинок здали в експлуатацію. У відзиві на позовну заяву вона зазначила, що дійсно оплатила спорудження без будь-якого замовлення послуг. Однак власницею квартири стала лише у грудні 2017 року. На момент зведення перегородки будівельниками забудовника згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачка не мала власності у будинку.
		12.2.    Позивач звернув увагу на інформацію про те, що відповідачка визнала встановлення перегородки у коридорі загального користування. Однак таку інформацію озвучив адвокат, якого суд першої інстанції помилково допустив до участі у справі як представника відповідачки.
		12.3.    Позивач не довів, що вона вчиняє йому перешкоди у користуванні спільним сумісним майном. Якщо відповідачка не вчинила дій, які зумовили позивачеві перешкоди у користуванні майном, вимога про захист права власності шляхом усунення відповідних перешкод є неналежним способом захисту.
		12.4.    Висновки Верховного Суду, які перелічив позивач у касаційній скарзі, не можна застосувати у справі № 757/5846/23-ц, бо вони стосуються інших правовідносин.
		12.5.    Позивач і апеляційний суд не вказали, як відповідачка погіршила умови експлуатації позивачем будинку та його квартири і проживання в них.
		12.6.    Отримання документів на переобладнання та перепланування будинку необхідне лише у випадку втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування; в іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
		13.        11 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача.
		14.        Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		15.        З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
		(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(2.1) Чи порушує права власника однієї квартири у багатоквартирному житловому будинку самочинне зведення перегородки з металевими дверима у коридорі загального користування власником іншої квартири на тому ж поверсі без згоди інших співвласників цього будинку?
		16.        Позивач просив усунути перешкоди у користуванні загальним коридором на 8 поверсі будинку внаслідок самочинного влаштування відповідачкою у ньому приміщення з металевими дверима. Суд першої інстанції вважав позов обґрунтованим, тоді як апеляційний суд це рішення скасував і відмовив у задоволенні вимоги. Виснував, що позивач не надав належних і допустимих доказів того, що саме відповідачка порушила його право на користування коридором. Позивач із постановою апеляційного суду не погодився. Вважав, що влаштоване відповідачкою без згоди співвласників приміщення із металевими дверима у загальному коридорі створило перешкоди у користуванні останнім. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з позивачем. Зауважує, що перепланування допоміжних приміщень загального користування, зокрема шляхом влаштування у них відокремлених приміщень, слід погоджувати зі співвласниками багатоквартирного будинку, чого відповідачка, як встановив суд першої інстанції, не зробила.
		17.        Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України).
		18.        Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункти 2 і 5 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», далі - Закон № 417-VIII).
		19.        Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку (частина друга статті 4 Закону № 417-VIII).
		20.        Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку (частини перша та друга статті 5 Закону № 417-VIII).
		21.        Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (частина перша та друга статті 369 ЦК України).
		22.        Суди попередніх інстанцій встановили такі факти:
		22.1.    Позивач є співвласником квартири № 20, яка розташована на 8 поверсі будинку, а відповідачка  власницею квартири № 19 на тому ж поверсі.
		22.2.    Відповідачка встановила перегородку з металевими дверима у коридорі, а саме у приміщенні ІІІ на 8 поверсі будинку. Цей коридор є місцем загального користування та спільним майном співвласників багатоквартирного будинку.
		22.3.    Після зведення перегородки з металевими дверима та влаштування комори у ці двері вставили замок, ключі від якого передали співвласникам квартир № 19 і № 21 , а також позивачеві як співвласнику квартири № 20 . Вказаною коморою користуються як відповідачка, так і інші власники квартир на 8 поверсі будинку. Крім того, комплект ключів постійно є «на вахті цілодобового чергування».
		23.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що будь-які перепланування, переобладнання, реконструкції допоміжних приміщень у багатоквартирному житловому будинку можна проводити тільки за згодою співвласників і за умови, що такі зміни не порушуватимуть права власників квартир у цьому будинку. Для дотримання принципу спільності здійснення права спільної сумісної власності будь-які дії з перепланування, переобладнання, реконструкції допоміжних приміщень у такому будинку слід погоджувати зі всіма співвласниками (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (пункти 74-76)).
		24.        Обґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо необхідності застосування висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 642/4911/2016-ц. Згідно з цим висновком приміщення загального користування є спільним майном у багатоквартирному будинку, тому для їхнього перепланування слід отримати згоду всіх співвласників. У тій справі Верховний Суд вважав, що позов співвласників про усунення перешкод у користуванні приміщеннями загального користування слід задовольнити, бо відсутні дозвільні документи на переобладнання та немає згоди співвласників багатоквартирного будинку на приєднання сходового маршу до квартири відповідача.
		25.        Суд першої інстанції встановив, що відповідачка самочинно встановила у коридорі загального користування перегородку з металевими дверима. Відповідачка не підтвердила, що на переобладнання допоміжного приміщення отримала згоду співвласників багатоквартирного будинку. Необхідність отримання такої згоди не замінює те, що в одного чи декількох із них є ключі від дверей приміщення, самовільно влаштованого шляхом встановлення перегородки з металевими дверима у загальному коридорі.
		26.        Для відхилення аргументу позивача про те, що останній міг би використовувати як укриття (за «правилом двох стін») приміщення коридору біля ліфтової шахти будинку, суд апеляційної інстанції вказав на Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 липня 2018 року № 579 (далі - Вимоги). З цього приводу Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що ієрархія актів цивільного законодавства заснована насамперед на їхній юридичній силі. Вказане стосується, по-перше, співвідношення законів і підзаконних актів, а, по-друге, співвідношення Конституції та законів (як кодексів, так й інших (поточних)). У статті 4 ЦК України встановлений перелік нормативно-правових актів, які можуть регулювати цивільні відносини. Можливість видання підзаконних актів цивільного законодавства для органів державної влади суттєво обмежена (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 369/7921/21).
		27.        Апеляційний суд безпідставно відхилив аргумент позивача з посиланням на Вимоги. По-перше, на рівні Конституції України та закону не передбачена можливість Міністерства внутрішніх справ України регулювати цивільні відносини. По-друге, позивач не стверджував, що частина загального коридору на 8 поверсі будинку, де відповідачка влаштувала комору, є захисною спорудою цивільного захисту. Для вирішення цього спору про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні приміщенням загального користування у багатоквартирному будинку не має значення, з якою метою позивач хотів би використовувати таке приміщення, яке є у спільній сумісній власності співвласників будинку.
		28.        З огляду на викладене постанову апеляційного суду слід скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції (див. близький за змістом висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2023 року у справі № 465/7458/18).Відповідачка у відзиві на касаційну скаргу не навела аргументів проти вимоги позивача щодо залишення в силі додаткового рішення суду першої інстанції. Тому разом із його рішенням слід залишити в силі також додаткове рішення.
		(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(3.1) Щодо суті касаційної скарги
		29.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 409 ЦПК України).
		30.        Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).
		31.        Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм матеріального права, касаційну скаргу слід задовольнити: постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції і додаткове рішення цього суду.
		(3.2) Щодо судових витрат
		32.        Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		33.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати позивача за подання касаційної скарги слід покласти на відповідачку.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		п о с т а н о в и в:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		2.           Скасувати постанову Київського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 червня 2023 року і додаткове рішення цього суду від 4 вересня 2023 року.
		3.           Стягнути з  ОСОБА_2  (адреса: АДРЕСА_6 ; РНОКПП  НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП  НОМЕР_2 ) 1 717,20 грн (одну тисячу сімсот сімнадцять грн 20 коп.) відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий  В. І. Крат Судді  Д. А. Гудима   І. О. Дундар   Є. В. Краснощоков   М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...